Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Вплив тренувань на швидкість, спритність і моторність та колових тренувань на вміст ліпідів у крові футболістів: спостережне дослідження
No full textStudy purpose. This observational study aims to investigate the impact of a Speed Agility Quickness (SAQ) and Circuit training program on the lipid profile of soccer players. The study focuses on analyzing changes in high-density lipoprotein (HDL), low-density lipoprotein (LDL), and very-low-density lipoprotein (VLDL) cholesterol concentrations after the intervention.
Materials and methods. The study involved a total of 30 elite soccer players with the mean (Sd) of age 16.93 (1.20) years; stature 5.66 (0.16) feet; weight 59.93 (5.47) kg. All the players selected for the study were registered players of Poloi Academy, Imphal, Manipur. The participants were divided into two groups, i.e., the SAQ and Circuit groups, and underwent a 12 weeks SAQ and Circuit training program respectively, which was conducted 3 days per weeks. Blood samples were collected before and after the intervention to measure HDL, LDL, and VLDL cholesterol levels. The participants’ lipid profiles were assessed using standard laboratory techniques.
Results. The results of this study demonstrated significant changes in the lipid profiles of the elite soccer players following the SAQ and Circuit training program. The intervention resulted in a significant increase in HDL cholesterol levels. Simultaneously, there was a substantial decrease in LDL and VLDL cholesterol concentrations.
Conclusions. The increase in HDL cholesterol and reduction in LDL and VLDL cholesterol levels indicate a potential decrease in the risk of cardiovascular diseases and related health issues. Considering the importance of lipid metabolism in athletic performance and overall well-being, this study provides valuable insights for coaches, athletes, and sports professionals in designing targeted training regimens to optimize cardiovascular health among soccer players. However, further research with larger sample sizes and long-term follow-ups is warranted to validate and generalize these findings across diverse populations and sports disciplines.Мета дослідження. Метою цього спостережного дослідження було вивчення впливу програми тренувань на швидкість, спритність і моторність (ШСМ) і кругових тренувань на вміст ліпідів у крові футболістів. Увагу в дослідженні зосереджено на аналізі змін концентрацій холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) і ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) після втручання.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 30 елітних футболістів із середнім показником (Sd, середнє квадратичне відхилення) віку 16,93 (1,20) року; зросту 5,66 (0,16) фута; ваги 59,93 (5,47) кг. Усі гравці, відібрані для дослідження, були зареєстрованими гравцями Академії Полоі, Імпхал, Маніпур (Індія). Учасників розподілили на дві групи, тобто групу тренувань на ШСМ і групу колових тренувань, і вони пройшли 12-тижневу програму тренувань на ШСМ і колових тренувань відповідно, яку проводили 3 дні на тиждень. Для вимірювання рівнів холестерину ЛПВЩ, ЛПНЩ та ЛПДНЩ збирали зразки крові до та після втручання. Вміст ліпідів у крові учасників оцінювали за допомогою стандартних лабораторних методів.
Результати. Результати цього дослідження продемонстрували статистично значущі зміни у вмісті ліпідів у крові елітних футболістів після проходження програми тренувань на ШСМ і колових тренувань. Втручання призвело до статистично значущого підвищення рівня холестерину ЛПВЩ. Водночас спостерігалося суттєве зниження концентрації холестерину ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Висновки. Підвищення рівня холестерину ЛПВЩ і зниження рівня холестерину ЛПНЩ і ЛПДНЩ вказують на потенційне зниження ризику серцево-судинних захворювань і пов’язаних із ними проблем зі здоров’ям. Беручи до уваги важливість ліпідного обміну для спортивних показників і загального самопочуття, це дослідження забезпечує цінні аналітичні дані для тренерів, спортсменів і спортивних професіоналів у розробці цільових режимів тренувань для оптимізації здоров’я серцево-судинної системи футболістів. Проте для підтвердження валідності та узагальнення цих одержаних результатів для різних контингентів і спортивних дисциплін потрібні подальші дослідження з більшими розмірами вибірки та тривалими наступними спостереженнями
Прогресивна м’язова релаксація: чи може вона знижувати рівень змагальної тривожності?
No full textThe study purpose was to determine the effect of progressive muscle relaxation training on reducing competitive anxiety among shooting athletes.
Materials and methods. An experimental approach with a pretest-posttest control group design was used in this study. The experiment was carried out eight times. A total of 12 athletes, 8 males and 4 females, who were shooting athletes, took part in this research. The athletes in this study, who joined the regional training center in East Java Province, Indonesia, ranged in age from 20 to 44 years. In this investigation, saturated samples, including those from all individuals, were used. Data were obtained from competitive anxiety scales during the pre- and post-test periods. Independent samples t-tests were used to assess the data.
Results. The t-value for this study is -14,210, and the p-value is 0.001. These findings suggest that progressive muscle relaxation training reduces competitive anxiety in shooting athletes. The athlete’s awareness of the value of mental training contributes to reduction in competitive anxiety. This study has gained traction since athletes are aware of the value of preparing for training before competing because they attend and participate in the regional training center.
Conclusions. Progressive muscle relaxation training can be used as an intervention to help shooting athletes reduce their competitive anxiety.Метою цього дослідження було визначення впливу тренувань із прогресивної м’язової релаксації на зниження рівня змагальної тривожності у спортсменів-стрільців.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували експериментальний підхід за схемою попереднього та підсумкового тестування з використанням контрольної групи. Експеримент проводили вісім разів. Загалом у дослідженні взяли участь 12 спортсменів: 8 чоловіків і 4 жінки, які займалися спортивною стрільбою. Спортсмени в цьому дослідженні, які долучилися до діяльності регіонального тренувального центру в провінції Східна Ява, Індонезія, були віком від 20 до 44 років. У цьому дослідженні використовували насичені вибірки, у тому числі від усіх осіб. Дані отримували за шкалами змагальної тривожності в періоди попереднього та підсумкового тестування. Для оцінки цих даних використовували t-критерії Стьюдента для незалежних вибірок.
Результати. У цьому дослідженні значення величини t становить -14210, а значення величини p дорівнює 0,001. Ці результати свідчать про те, що тренування з прогресивної м’язової релаксації знижують рівень змагальної тривожності у спортсменів-стрільців. Усвідомлення спортсменом цінності ментального тренінгу сприяє зниженню рівня змагальної тривожності. Це дослідження набуло популярності, оскільки спортсмени усвідомлюють цінність підготовки до тренувань перед змаганнями, тому що вони відвідують регіональний тренувальний центр і беруть участь у його діяльності.
Висновки. Тренування з прогресивної м’язової релаксації можна використовувати як втручання, щоб допомогти спортсменам-стрільцям знизити рівень змагальної тривожності
Вплив яванського танцю на вдосконалення ритмічних навичок і критичного мислення
No full textStudy purpose. The low rhythmic skills of students are caused by the complexity of rhythmic movements. This study aims to determine the impact of Javanese dance on rhythmic skills and critical thinking.
Materials and methods. The study used a one group pretest-posttest experimental design. Fourth grade students of 66 people were used as research subjects who were taken through cluster random sampling. Rhythmic skill data collection was using Rhythmic Test and critical thinking data collection was using a questionnaire. Data analysis was used to determine the impact of Javanese dance using paired samples t-tests, while proving the difference in impact was using independent samples t-tests.
Results. The results show that the paired samples t-test in rhythmic skills is known to have t-test > t-table or 7.540 >1.980, p = 0.00. In critical thinking t-test > t-table or 4.631 > 1.980, p = 0.00. That is, there is an impact of Javanese dance on improving students’ rhythmic skills and critical thinking (t = 6.575, p = 0.00 < 0.005).
Conclusions. The applied Javanese dance has an impact on improving rhythmic skills (psychomotor aspects) and critical thinking (cognitive aspects).Мета дослідження. Низький рівень розвитку ритмічних навичок учнів зумовлений складністю ритмічних рухів. Метою цього дослідження є визначення впливу яванського танцю на ритмічні навички та критичне мислення.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували експериментальний план із попереднім і підсумковим тестуванням на одній групі. Учасниками дослідження стали 66 учнів четвертих класів, які були відібрані шляхом кластерної випадкової вибірки. Збір даних про ритмічні навички здійснювали за допомогою Ритмічного тесту, а збір даних про критичне мислення здійснювали за допомогою анкети. Аналіз даних для визначення впливу яванського танцю проводили за допомогою t-критеріїв Стьюдента для парних вибірок, а для підтвердження різниці у впливі використовували t-критерії Стьюдента для незалежних вибірок.
Результати. Результати показують, що t-критерій для парних вибірок у тестуванні ритмічних навичок має значення t-критерію > табличне значення t-критерію, або 7,540 > 1,980, p = 0,00. У тестуванні критичного мислення значення t-критерію > табличне значення t-критерію, або 4,631 > 1,980, p = 0,00. Тобто спостерігається вплив яванського танцю на вдосконалення ритмічних навичок і критичного мислення учнів (t = 6,575, p = 0,00 < 0,005).
Висновки. Прикладний яванський танець впливає на вдосконалення ритмічних навичок (психомоторні аспекти) і критичного мислення (когнітивні аспекти)
Вплив вправ на фітболі на склад тіла, гнучкість, м’язову силу-витривалість та аеробну здатність у жінок працездатного віку з ожирінням
No full textThe study purpose was to examine and compare the effects of fitball exercise on body composition, flexibility, muscular strength-endurance and maximum oxygen consumption (VO2max) in obese working-age women.
Materials and methods. Twenty-six working-age women with obesity (BMI ≥ 25.0 kg/m2) aged between 40 and 50 years were divided into 2 groups: 1) fitball exercise group (FEG) and 2) control group (CG). The training lasted 12 weeks with sessions of 60 min/day and 3 days per week. All parameters were measured at 1 day prior to (PRE; pre-training), 1 day after 6 weeks (MID; middle-training) and within 1 day after 12 weeks (POST; post-training) of the training period.
Results. After the 6-week training, the FEG showed substantial improvement in body weight, BMI, back extension, leg strength, 60 second chair stand (60SCST) and VO2 max (-0.92%, -1.34%, 12.74%, 27.19%, 25.79% and 10.75%, respectively, p < 0.05) when compared to the CG. Similarly, after the 12-week training, the FEG showed a significantly larger improvement in body weight, BMI, fat mass, sit and reach, back extension, leg strength, 60SCST and VO2max(-1.14%, -2.19%, -1.92%, 54.31%, 27.31%, 33.50%, 37.02% and 24.05%, respectively, p < 0.05) compared to the CG.
Conclusions. Fitball exercise training is effective in improving body composition, flexibility and muscular strength-endurance as well as increasing the aerobic capacity in female workers with obesity.Метою дослідження було вивчити та порівняти вплив вправ на фітболі на склад тіла, гнучкість, м’язову силу-витривалість і максимальне споживання кисню (VO2max) у жінок працездатного віку з ожирінням.
Матеріали та методи. Двадцять шість жінок працездатного віку з ожирінням (ІМТ ≥ 25,0 кг/м2) віком від 40 до 50 років були розподілені на 2 групи: 1) група вправ на фітболі (ГВФ) та 2) контрольна група (КГ). Тренування тривало 12 тижнів із заняттями по 60 хв/день і 3 дні на тиждень. Усі параметри вимірювали за 1 день до (ПЕРЕД; до початку тренування), через 1 день після 6 тижнів (СЕРЕД; посередині тренування) і протягом 1 дня після 12 тижнів (ПІСЛЯ; після завершення тренування) періоду тренування.
Результати. Після 6-тижневого тренування ГВФ продемонструвала значне покращення показників маси тіла, ІМТ, розгинання спини, сили ніг, тесту на повторні вставання з крісла та сідання в крісло протягом 60 секунд (60SCST) та VO2max (-0,92%, -1,34%, 12,74%, 27,19%, 25,79% та 10,75% відповідно, p < 0,05) порівняно з КГ. Аналогічно, після 12-тижневого тренування ГВФ продемонструвала значно більше покращення показників маси тіла, ІМТ, відсоткового вмісту жиру в організмі, тесту на нахили тулуба вперед із положення сидячи, розгинання спини, сили ніг, тесту 60SCST та VO2 max (-1,14%, -2,19%, -1,92%, 54,31 %, 27,31 %, 33,50 %, 37,02 % та 24,05 % відповідно, p < 0,05) порівняно з КГ.
Висновки. Тренування з виконанням вправ на фітболі є ефективним для покращення складу тіла, гнучкості та м’язової сили-витривалості, а також для підвищення аеробної здатності працівниць з ожирінням
Вплив утоми, спричиненої анаеробним спринт-тестом на основі бігу, на результативність за показниками часу виконання та прийняття рішень під час техніко-тактичних дій у футболі (передача та ведення м’яча) у лабораторній ситуації
No full textStudy purpose. The running-based anaerobic sprint test (RAST) has been developed to assess anaerobic power and fatigue levels using a repeated sprint protocol. The aim of this research was to study the effect of fatigue induced by RAST on performance in execution time (ET) and decision-making (DMA) in technical-tactical actions in soccer in a laboratory situation.
Materials and methods. Quasi-experimental, longitudinal, pretest-posttest comparative study. Two groups of soccer players (n = 34) divided into a control group (n = 18) and an experimental group (n = 16) were evaluated twice at two different times.
Results. Taking into account the p-value, effect size and statistical power, there are differences before and after RAST in the variables Total Index (TI) and ET, and not in DMA. On the other hand, the control group remained stable at both times.
Conclusions. After the intervention, the experimental group showed a decrease in the figures of the ET and TI variables, but not in the DMA variable, in other words, the decisional time and motor time, components of the ET variable and essential at the time of rapid decision-making, increased in the posttest. Мета дослідження. Анаеробний спринт-тест на основі бігу (RAST) був розроблений для оцінки анаеробної потужності та рівнів утоми за допомогою протоколу повторного спринту. Метою цього дослідження було вивчення впливу втоми, спричиненої тестом RAST, на результативність за показниками часу виконання (ET) і прийняття рішень (DMA) під час техніко-тактичних дій у футболі в лабораторній ситуації.
Матеріали та методи. Квазіекспериментальне, лонгітюдне порівняльне дослідження з попереднім і підсумковим тестуванням. Дві групи футболістів (n = 34), поділені на контрольну (n = 18) та експериментальну (n = 16), оцінювали двічі в два різні моменти часу.
Результати. Беручи до уваги p-значення, розмір ефекту та статистичну потужність, спостерігаються відмінності до та після тесту RAST у змінних «загальний індекс» (TI) та «час виконання» (ET), а у змінній «прийняття рішень» (DMA) – ні. З другого боку, контрольна група залишалася стабільною обидва рази.
Висновки. Після втручання в експериментальній групі спостерігалося зниження значень змінних ET та TI, але не змінної DMA, іншими словами, показники часу прийняття рішення та моторного часу, які є компонентами змінної ET та є істотно важливими в момент швидкого прийняття рішень, зросли за результатами підсумкового тестування.
Ефективність шеститижневих тренувань на збереження рівноваги з інтервенційним її зовнішнім порушенням у покращенні динамічної рівноваги баскетболістів
No full textBackground. It is known that all sports require dynamic balance and more specifically towards contact sports such as basketball which puts players through array of perturbation and collision during the game. The purpose of this study was to find out the effectiveness of six-week balance training with perturbation in enhancing dynamic balance of basketball players.
Materials and methods. The study participants were ten basketball players who volunteered and were randomly distributed into an Experimental Group (N=5) and a Control Group (N=5). The Experimental Group received a six weeks balance training intervention with perturbation for a total of 18 sessions, while Control Group kept regular training. The Y-balance test was used in pre-test and post-test to measure dynamic balance of both groups. Independent sample t-test was used for the analysis of results.
Results. The study findings revealed that the Experimental Group improved significantly in dynamic balance at p=0.000 after having undergone the 18 sessions of intervention with perturbation, while there was no significant improvement in the Control Group.
Conclusions. This study concluded that the six-week balance training with perturbation is effective in enhancing dynamic balance control in basketball players. This intervention can be modified or integrated into a neuromuscular training program to further improve dynamic balance of basketball players, hence, may help in reducing injury risk. This intervention also can be suggested as a training regime for other contact sports that require excellent balance control.Історія питання. Відомо, що всі види спорту вимагають динамічної рівноваги, а особливо контактні види спорту, такі як баскетбол, який змушує гравців проходити цілу низку порушень рівноваги та зіткнень протягом гри. Метою цього дослідження було з’ясувати ефективність шеститижневих тренувань на збереження рівноваги в умовах її зовнішнього порушення в покращенні динамічної рівноваги баскетболістів.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь десять баскетболістів, які добровільно погодилися та були випадковим чином розподілені на експериментальну групу (N=5) та контрольну групу (N=5). Експериментальна група отримувала інтервенційні заходи у формі шеститижневих тренувань на збереження рівноваги в умовах її зовнішнього порушення протягом загалом 18 занять, а контрольна група продовжувала звичайні тренування. Для вимірювання показників динамічної рівноваги під час попереднього та підсумкового тестування в обох групах використовували тест на збереження рівноваги на базі підлогової платформи у формі літери Y. Для аналізу результатів використовували t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок.
Результати. За результатами дослідження було встановлено, що показники динамічної рівноваги в експериментальній групі після проходження 18 занять у рамках інтервенційних заходів із зовнішнім порушенням рівноваги статистично значущо покращилися за рівня достовірності p=0,000, тоді як у контрольній групістатистично значущого покращення не спостерігалося.
Висновки. За результатами цього дослідження зроблено висновок, що шеститижневі тренування на збереження рівноваги в умовах її зовнішнього порушення є ефективними для покращення контролю динамічної рівноваги в баскетболістів. Ці інтервенційні заходи можна змінювати або інтегрувати до програми нервово-м’язових тренувань із метою подальшого покращення динамічної рівноваги баскетболістів, отже, з її допомогою можна знизити ризики травмування. Ці інтервенційні заходи також можна рекомендувати як режим тренувань для інших контактних видів спорту, які вимагають відмінного контролю рівноваги
Рівень фізичної активності студентів і викладачів університетів за різними спеціальностями та програмами в Індонезії
No full textBackground. Physical inactivity is the fourth leading risk factor contributing to the rapid increase in global mortality. The number is increasing in all sectors, with higher education institutions no exception. As university lecturers and students’ issues related to health and well-being are becoming more prevalent, the need to engage more time in doing physical activity becomes more important.
The purpose of this study is to estimate the current physical activity level of students and lecturers across faculties and majors.
Materials and methods. A cross-sectional study was conducted among 2698 students and 355 lecturers in November 2021. They completed an online Global Physical Activity Questionnaire (GPAQ) and reported the number of days and duration of activities they spent on studying or working, travelling, and recreational activities. All responses as to the duration were converted from hours into METs. Statistical analysis and data entry was performed using SPSS version 21.
Results. A significant difference was found in METs scores between lecturers and students in three majors: Economics, Sports Science, and Science Education (p < 0.05). Other findings showed that the PA level among students and lecturers was found in the moderate category, although the low level of physical activity was also higher. Lack of physical activity is a major risk factor for non-communicable diseases and has a negative effect on the quality of life and mental health.
Conclusions. Therefore, the university needs to carefully design policies and strategies to promote and enhance the physical activity and well-being of students, lecturers, staff, and all people involved.Історія питання. Відсутність фізичної активності є четвертим провідним фактором ризику, що сприяє швидкому зростанню глобальної смертності. Ця кількість зростає в усіх секторах, і заклади вищої освіти не є винятком. Оскільки проблеми зі здоров’ям і самопочуттям викладачів і студентів університетів стають дедалі поширеними, потреба приділяти більше часу фізичній активності стає все більш важливою.
Метою цього дослідження є оцінка поточного рівня фізичної активності студентів і викладачів різних факультетів і спеціальностей.
Матеріали та методи. У листопаді 2021 року було проведено перехресне дослідження серед 2698 студентів та 355 викладачів. Вони заповнили глобальну онлайн-анкету з фізичної активності (GPAQ) і повідомили кількість днів і тривалість діяльності, яку вони витратили на навчання або роботу, подорожі та активний відпочинок. Усі відповіді щодо тривалості були конвертовані з годин у метаболічні еквіваленти (METs). Статистичний аналіз і введення даних здійснювали з використанням програмного забезпечення SPSS версія 21.
Результати. Була виявлена статистично значуща різниця в балах метаболічних еквівалентів між викладачами та студентами трьох спеціальностей: економіка, наука про спорт та наукова освіта (p < 0,05). Інші результати показали, що рівень фізичної активності серед студентів і викладачів належав до середньої категорії, хоча низький рівень фізичної активності також був вищим. Відсутність фізичної активності є основним фактором ризику розвитку неінфекційних захворювань і негативно впливає на якість життя та психічне здоров’я.
Висновки. Таким чином, університету потрібно ретельно розробляти політики та стратегії для заохочення та покращення фізичної активності та гарного самопочуття студентів, викладачів, членів персоналу та всіх залучених осіб
Опитування про біль у попереку серед велосипедистів: поширеність, фактори ризику та знання стратегій запобігання травматизму
No full textThe study aimed to determine prevalence of low back pain (LBP), risk factors, and knowledge of injury prevention strategies in recreational cyclists.
Materials and methods. This cross-sectional quantitative study included 141 adult recreational cyclists aged 18 to 70. LBP prevalence was determined using a standard Nordic questionnaire. In addition, a validated self-developed questionnaire was used to assess knowledge level, with a high score representing the highest level of knowledge. Frequencies and percentages were used to report the descriptive variables, whereas the Chi-square test was used to determine the association between risk factors and LBP.
Results. The study identified that 55.3% of cyclists had a lifetime prevalence of LBP, and 35.5% reported LBP in the past 12 months. However, no significant association (p>0.05) was found between the risk factor and the LBP. Despite this, a low level of knowledge of injury prevention strategies for recreational cyclists was found.
Conclusions. This survey found that recreational cyclists have a low level of understanding about crucial bicycle characteristics such as seat height, saddle tilt, and handlebar position to maintain optimal body biomechanics. Recreational cyclists should be educated on the need for appropriate bicycle modifications and ergonomics, effective warm-up, stretching, and cool-down techniques, and some critical injury prevention strategies, especially in the low back.Метою дослідження було визначити поширеність болю в попереку (БП), фактори ризику та знання стратегій запобігання травмам у велосипедистів-любителів.
Матеріали та методи. У цьому перехресному кількісному дослідженні взяли участь 141 дорослий велосипедист-любитель віком від 18 до 70 років. Поширеність БП визначали за допомогою стандартного Скандинавського опитувальника. Крім того, для оцінки рівня знань використовували валідований самостійно розроблений опитувальник, при цьому високий бал представляв найвищий рівень знань. Для приведення описових змінних використовували частоти та відсотки, тоді як для визначення зв’язку між факторами ризику та БП використовували критерій хі-квадрат.
Результати. За результатами дослідження було визначено, що 55,3% велосипедистів мали БП протягом усього життя, а 35,5% повідомили про БП протягом останніх 12 місяців. Однак між фактором ризику та БП не було виявлено статистично значущого зв’язку (p>0,05). Незважаючи на це, було виявлено низький рівень знань про стратегії запобігання травматизму для велосипедистів-любителів.
Висновки. Це опитування показало, що велосипедисти-любителі мають низький рівень розуміння важливих характеристик велосипеда, таких як висота сидіння, нахил сідла та положення керма, для підтримання оптимальної біомеханіки тіла. Велосипедисти-любителів слід навчати необхідності відповідних модифікацій велосипеда та ергономіки, ефективних технік розминки, розтяжки та охолодження, а також деяких важливих стратегій запобігання травмам, особливо попереку
Зміст та структура змагальної діяльності юних баскетболістів 13–14 років
No full textThe study purpose was to determine the technical-and-tactical indicators of young basketball players aged 13-14 in the process of competitions and to develop recommendations for assessing the competitive activities of young basketball players.
Materials and methods. The study used the method of pedagogical observations during competitions with recording in a specially developed protocol the following indicators of competitive activity of young basketball players: throws to the basket in motion, two- and three-point throws, free throws, quick breakthrough, positional attack, struggle for rebounding the ball, interception of the ball, “goal assists”, technical errors, and other losses of the ball.
Results. As shown by the results of studies of such a technical indicator as throwing the ball into the basket in motion, young basketball players aged 13-14 have the highest accuracy in hitting the basket in this technique of the game – 49.1%. Moreover, the hit percentage (51.6) is higher in the first half of the game than in the second half (46.6) with a high significance level of the difference (p>0.99). A similar situation is observed when making two- and three-point shots from the distance. Studies of the effectiveness of free throws have shown that, on average, basketball players aged 13-14 make 14.1 free throws, of which 7.1 hit, which is 52.2 %. Studies have shown that the number of quick breakouts averages 8.45 per game (5.18 in the first half and 3.27 in the second half). The number of possessions of the ball in the fight for the rebound on own backboard is 14.9 times, and on the opponent's backboard – 13.36. The average number of “goal assists” per game is 4.36, ball interceptions – 8.18, technical errors – 15, and other ball losses – 9.54.
Conclusions. Studies of technical-and-tactical indicators of young basketball players during competitions have shown that their role is underestimated in the practice of training young basketball players. The training programs for basic training groups (aged 13-14) shall include in full all technical-and-tactical indicators, and especially throws in motion from under the backboard, two- and three-point shots, “goal assists”, free throws, ball losses, interceptions, block shots, struggle for rebound, indicators in a quick breakthrough and in a positional attack, the number of points conceded, etc. It should be noted that there is a higher number of technical-and-tactical indicators in the first half of the game, compared to the second half, with a high significance level of the difference between the indicators. This indicates the growing fatigue of young basketball players and the need to find ways to improve the system of training speed endurance and throwing techniques in a state of fatigue.Мета дослідження. Визначення техніко-тактичних показників юних баскетболістів 13-14 років у процесі змагань і розробка рекомендацій з оцінки змагальної діяльності юних баскетболістів.
Матеріали та методи. У дослідженні був використаний метод педагогічних спостережень під час змагань із занесенням у спеціально розроблений протокол наступних показників змагальної діяльності юних баскетболістів, а саме: кидки у кошик у русі, дво- і триочкові кидки, штрафні кидки, швидкий прорив, позиційний напад, боротьба за відскок м’яча, перехоплення м’яча, «гольові передачі», технічні помилки, інші втрати м’яча.
Результати. Як показали результати досліджень такого технічного показника, як кидок м’яча у кошик у русі, юні баскетболісти 13-14 років мають саму високу точність попадання в цьому прийомі техніки гри – 49.1%. Причому, в першій половині гри процент влучення (51.6) вище, ніж у другій (46.6) при високому ступені достовірності різниці (р>0,99). Аналогічна ситуація спостерігається й під час виконання дво- і триочкових кидків з дистанції. Дослідження результативності штрафних кидків показали, що в середньому за гру баскетболісти 13–14 років виконують 14.1 штрафних кидків, з яких влучають 7.1, що становить 52.2 %. Дослідження показали, що кількість швидких проривів складає в середньому за гру 8.45 (в першій половині – 5.18, у другій – 3.27). Кількість оволодіння м’ячем у боротьбі за відскок на своєму щиті 14.9 разів, а на щиті суперника – 13.36. «Гольових» передач в середньому за гру – 4.36, перехоплень м’яча – 8.18, технічних помилок – 15, інших втрат м’яча – 9.54.
Висновки. Дослідження техніко-тактичних показників у юних баскетболістів в процесі змагань показали, що в практиці підготовки юних баскетболістів недооцінюється їхня роль. В навчальні програми необхідно включити в повному обсязі всі техніко-тактичні показники, а особливо кидки в русі з-під щита, дво- і триочкові, «гольові» передачі, штрафні кидки, втрати м’яча, перехоплення, блок-шоти, боротьба за відскок, показники у швидкому прориві та в позиційному нападі, кількість пропущених очок тощо
Восьмитижневе функціональне тренування за моделями змінної та стандартної вправи для збільшення сили м’язів черевного преса та підвищення рівнів максимального споживання кисню в юнаків
No full textThe study purpose was to investigate the effect of functional training with the ascending AMRAP model and with the FOR TIME constant load model on increasing abdominal muscle strength and maximal oxygen consumption (VO2max) in adolescent males.
Materials and methods. This study used the True-Experimental method with the research design of the Randomized Control Group Pretest-Posttest Design. A total of 21 adolescent males aged 18–21, body mass index (BMI) 18.5–24.9 kg/m2, normal blood pressure, normal resting heart rate, normal oxygen saturation (SpO2) participated in this study and were divided into three groups, namely CTRLG (n = 7; control group), FSTAG (n = 7; ascending AMRAP functional training group), and FSTFG (n = 7; FOR TIME constant load functional training group). Both the ascending AMRAPfunctional training and the FOR TIME constant load functional training interventions were carried out with a frequency of 3 times/week for 8 weeks. Statistical analysis used the one-way ANOVA test with the Statistical Package for Social Science (SPSS) software version 21.
Results. The results showed that there was a significant difference in the mean delta (Δ) increase in abdominal muscle strength (p ≤ 0.05). The mean delta (Δ) increase in VO2max also showed a significant difference (p ≤ 0.05).
Conclusions. Based on the results of the study, it was shown that the administration of functional training intervention with the ascending AMRAP model and functional training intervention with the FOR TIME constant load model which was carried out 3 times/week for 8 weeks increased abdominal muscle strength and maximal oxygen consumption levels.Метою дослідження було вивчення впливу функціонального тренування за моделлю «Виконати якомога більше раундів вправ за заданий час зі збільшенням кількості повторів у кожному наступному раунді» і за моделлю «Виконати заданий обсяг вправ якомога швидше з постійним навантаженням» на збільшення сили м’язів черевного преса та підвищення рівнів максимального споживання кисню (VO2max) у юнаків.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували метод істинного експерименту з планом дворазового попереднього та підсумкового тестування для двох рандомізованих груп із контрольною групою. У дослідженні брали участь загалом 21 юнак віком 18–21 рік, індекс маси тіла (ІМТ) 18,5–24,9 кг/м2, нормальний кров’яний тиск, нормальна ЧСС у стані спокою, нормальне насичення артеріальної крові киснем (SpO2), яких розділили на три групи, а саме: CTRLG (n = 7; контрольна група), FSTAG (n = 7; група функціонального тренування за моделлю «Виконати якомога більше раундів вправ за заданий час зі збільшенням кількості повторів у кожному наступному раунді») та FSTFG (n = 7; група функціонального тренування за моделлю «Виконати заданий обсяг вправ якомога швидше з постійним навантаженням»). Інтервенційні функціональні тренування за моделлю «Виконати якомога більше раундів вправ за заданий час зі збільшенням кількості повторів у кожному наступному раунді» та за моделлю «Виконати заданий обсяг вправ якомога швидше з постійним навантаженням» проводили з частотою 3 рази на тиждень протягом 8 тижнів. Для статистичного аналізу даних використовували однофакторний дисперсійний аналіз із застосуванням ПЗ Statistical Package for Social Science (SPSS) версії 21.
Результати. Результати показали наявність статистично значущої різниці в середньому значенні дельти (Δ) збільшення сили м’язів черевного преса (p ≤ 0,05). Середнє значення дельти (Δ) підвищення рівнів VO2max також показало статистично значущу різницю (p ≤ 0,05).
Висновки. На підставі результатів дослідження було показано, що призначення інтервенційного функціонального тренування за моделлю «Виконати якомога більше раундів вправ за заданий час зі збільшенням кількості повторів у кожному наступному раунді» та за моделлю «Виконати заданий обсяг вправ якомога швидше з постійним навантаженням», яке проводили 3 рази на тиждень протягом 8 тижнів, забезпечило збільшення сили м’язів черевного преса та підвищення рівнів максимального споживання кисню