Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Вплив 6 тижнів комбінованого виконання вправ на біг поміж трьома конусами з використанням м’яча та високоінтенсивних інтервальних тренувань на спритність і здатність до ведення м’яча учнів-футзалістів
No full textStudy purpose. Three-Cone Drill using the Ball (TCDB) High-Intensity Interval Training (HIIT) is an exercise that requires players to perform fast movements and sharp changes of direction using a ball over three cones with high intensity. This exercise is based on the application of specific training principles using the ball and the principle of overload, which aims to improve agility and dribbling skills. This study aimed to evaluate the effect of TCDB+HIIT on the agility and dribbling ability of student futsal athletes.
Materials and methods. This study used an experimental method with a One-Group Pretest-Posttest Design. The participants in this study were student futsal athletes, totaling 14 players aged 16.6±0.7 years, with body height 170.2±3.36 cm, body mass of 59±9.11 kg, and BMI 20.4±3.25. The research instruments used were the Illinois Agility Test and the futsal dribbling test. Data analysis used the Paired Samples T-Test at a significance level of 0.05; the prerequisite test used was the Shapiro-Wilk test.
Results. Based on the results of the Paired Samples T-Test test, it was found that the sig value (2-tailed) of the speed variable was 0.001 < 0.05, with an increase of 0.99 ± 0.57. In the dribbling variable, the sig (2-tailed) value is 0.001 < 0.05, with an increase of 1.88 ± 1.722.
Conclusions. This study concludes that TCDB + HIIT exercises are effectively applied to increase futsal players’ agility and dribbling abilities.Мета дослідження. Високоінтенсивні інтервальні тренування (HIIT) з виконанням вправ на біг поміж трьома конусами з використанням м’яча (TCDB) – це вправа, яка вимагає від гравців виконання швидких рухів і різких змін напрямку, використовуючи м’яч, поміж трьома конусами з високою інтенсивністю. Ця вправа ґрунтується на застосуванні спеціальних тренувальних принципів з використанням м’яча та принципу перевантаження, що має на меті підвищення спритності та покращення навичок ведення м’яча. Метою цього дослідження було оцінити вплив комбінованого виконання TCDB+HIIT на спритність і здібність до ведення м’яча учнів-футзалістів.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували експериментальний метод за схемою попереднього та підсумкового тестування на одній групі. Учасниками дослідження стали учні-футзалісти, загалом 14 гравців віком 16,6±0,7 року, зріст 170,2±3,36 см, маса тіла 59±9,11 кг, ІМТ 20,4±3,25. Як інструменти дослідження використовували Іллінойський тест на спритність і тест на футзальне ведення м’яча. Для аналізу даних використовували t-критерій Стьюдента для парних вибірок за рівня значущості 0,05; як попередній критерій використовували критерій Шапіро-Вілка.
Результати. На підставі результатів тесту з використанням t-критерію Стьюдента для парних вибірок було встановлено, що значення рівня значущості (двостороннього) змінної швидкості становило 0,001 < 0,05 зі збільшенням на 0,99 ± 0,57. У змінній ведення м’яча значення рівня значущості (двостороннього) становить 0,001 < 0,05 зі збільшенням на 1,88 ± 1,722.
Висновки. Результати цього дослідження дозволяють дійти висновку, що вправи TCDB + HIIT ефективно застосовуються для підвищення спритності футзалістів і покращення їхніх здібностей до ведення м’яча
Асиметрія кінцівок за показниками максимальної сили стискання руки та обхвату зап’ястка в елітних боксерів-чоловіків міжнародного класу
No full textThe purpose of the study was to examine interlimb maximal handgrip strength asymmetry and wrist circumference asymmetry in amateur boxing across three weight classes and two different stances.
Materials and methods. The study sample comprised 12 (flyweight:4; bantamweight:4; featherweight:4) amateur elite international boxers of India. Both limbs were tested for maximal handgrip strength and wrist circumference. For both tests, interlimb asymmetry was calculated using the interlimb asymmetry equation validated by Bishop et al. (2018). One-way ANOVA was used to compare asymmetries in three different weight classes, and an independent samples t-test was used to compare asymmetries in two different boxing stances.
Results. The average wrist circumference asymmetry in different weight classes was 2.85±1.97 for flyweight, 1.29±0.75 for bantamweight, and 2.44±1.23 for featherweight, whereas the average maximal handgrip strength asymmetry was 4.91±3.75 for flyweight, 7.69±1.89 for bantamweight, and 5.80±2.89 for featherweight. Non-significant differences in interlimb asymmetry for wrist circumference and maximal handgrip strength in three different weight classes and two different stances were obtained (p > 0.05).
Conclusions. The maximal handgrip strength asymmetry and wrist circumference asymmetry in elite international boxers were found to be less than 10 percent and observed non-significant differences in weight classes as well as stances indicate elite amateur international boxers to be less prone to interlimb asymmetry-related injuries and have favourable conditions for high performance.Метою дослідження було вивчення асиметрії максимальної сили стискання руки між кінцівками та асиметрії обхвату зап’ястка в любительському боксі в трьох вагових категоріях і двох різних стійках.
Матеріали та методи. Вибірка дослідження складалася з 12 (найлегша вага: 4; легка вага: 4; напівлегка вага: 4) елітних міжнародних боксерів-любителів з Індії. Обидві кінцівки тестували на максимальну силу стискання руки та обхват зап’ястка. Для обох тестів асиметрію між кінцівками розраховували за допомогою рівняння асиметрії між кінцівками, валідність якого підтверджена в дослідженні Bishop et al. (2018). Для порівняння асиметрій у трьох різних вагових категоріях використовували однофакторний дисперсійний аналіз, а для порівняння асиметрій у двох різних боксерських стійках використовували t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок.
Результати. Середня асиметрія обхвату зап’ястка в різних вагових категоріях становила 2,85±1,97 для найлегшої ваги, 1,29±0,75 для легкої ваги та 2,44±1,23 для напівлегкої ваги, тоді як середня асиметрія максимальної сили стискання руки становила 4,91±3,75 для найлегшої ваги, 7,69±1,89 для легкої ваги та 5,80±2,89 для напівлегкої ваги. Були одержані незначущі відмінності в асиметрії між кінцівками для показників обхвату зап’ястка та максимальної сили стискання руки в трьох різних вагових категоріях і двох різних стійках (p > 0,05).
Висновки. Асиметрія максимальної сили стискання руки та асиметрія обхвату зап’ястка в елітних міжнародних боксерів виявилася меншою за 10 відсотків, а спостережувані незначущі відмінності у вагових категоріях, а також у стійках вказують на те, що елітні міжнародні боксери-любителі менше схильні до травм, пов’язаних з асиметрією кінцівок, і мають сприятливі умови для високої результативності
Методика навчання гри у футбол: бачення тренера
No full textBackground. Based on the fundamental principles of training, the methodology that each coach develops in the planning of sessions can be effective in improving the performance of their athletes.
Study purpose. Therefore, the general objective pursued in this study was to find out the type of work carried out by the coaching staffs in their different teams/clubs.
Materials and methods. For this work, a descriptive cross-sectional study was carried out on a sample of 517 coaches from different divisions and nationalities. To characterise the sample, descriptive measures were used and Pearson’s chi-square was used to study whether there is a relationship between the variables studied. All statistical analyses were performed with Stata and statistical significance was always set at a p-value < 0.05.
Results. The results indicated that the methodology preferred by the coaches for working on the technique was the Coerver and analytical methods. The global and analytical methods were the most used on average by the coaches for tactical work. The coaches, regardless of the division or category in which they train, indicated that strength is the most important capacity to work on.
Conclusions. The results of this study can be very useful for future coaching staffs when distributing training sessions and workloads.Історія питання. Побудована на фундаментальних засадах тренувань, методика, яку кожен тренер розробляє під час планування занять, може бути ефективною для покращення результативності їхніх спортсменів.
Мета дослідження. Таким чином, загальною метою цього дослідження було з’ясувати тип роботи, яку виконують тренерські штаби в різних командах/клубах.
Матеріали та методи. Для цієї роботи було проведене описове перехресне дослідження на вибірці з 517 тренерів з різних дивізіонів і націй. Щоб охарактеризувати вибірку, використовували описові показники, а для визначення наявності зв’язку між досліджуваними змінними використовували критерій хі-квадрат Пірсона. Усі статистичні аналізи проводили за допомогою програмного забезпечення Stata, а статистичну значущість завжди встановлювали на рівні p < 0,05.
Результати. Результати показали, що тренери віддавали перевагу методиці роботи над технікою методом Курвера та аналітичним методом. Глобальний та аналітичний методи тренери в середньому найбільше використовували для тактичної роботи. Тренери, незалежно від дивізіону чи категорії, у яких вони тренують, зазначили, що найважливішою здатністю, над якою потрібно працювати, є сила.
Висновки. Результати цього дослідження можуть бути дуже корисними для майбутніх тренерських штабів під час розподілу тренувальних занять і навантажень
СТАТТЯ ВІДКЛИКАНА: Зв’язок між артеріальним тиском і динамічною силою кисті в дітей
No full textBackground. Studies, previously completed, announce that the handgrip strength as a measurement for assessing muscle fitness is associated with cardiovascular risk factors. Yet, the relation of handgrip strength to the blood pressure in children is inconsistent. Therefore, we conducted the present research aiming to establish the relation of the handgrip strength to the blood pressure in Macedonian children from the Skopje region.
Materials and methods. The research was conducted on a sample of 1076 children (534 boys and 542 girls), whereby the following characteristics were measured: blood pressure, handgrip strength, weight, height, body fat percentage, waist circumference and the body mass index (BMI) was calculated. General linear models were used to examine the association between handgrip strength and the outcome variables.
Results. After the adjustment of age, gender, BMI, body fat percentage and waist circumference, the handgrip strength was statistically significantly positively associated to both systolic (P<0.0001) and diastolic (P=0.02) blood pressure. There was a growing trend of the systolic blood pressure as the handgrip strength increased from the lower quartile to the upper quartile with 3,7 mm Hg difference between the upper and lower quartile (P for trend = 0.03). In this research, it was not established a statistically significant trend of the diastolic blood pressure as the hand grip strength increases from the lower quartile to the upper quartile (P for trend=0.09).
Conclusions. The muscle fitness has a positive correlation with the blood pressure in the respondents. The implications and the basic mechanisms of these results require further research studies.Історія питання. У дослідженнях, які були завершені раніше, було заявлено, що динамічна сила кисті як вимірювання для оцінки підготовленості м’язів пов’язана з факторами ризику серцево-судинних захворювань. Проте зв’язок динамічної сили кисті з артеріальним тиском у дітей суперечливий. Тому ми провели це дослідження з метою встановити зв’язок динамічної сили кисті з артеріальним тиском у македонських дітей із регіону Скоп’є.
Матеріали та методи. Дослідження проводили на вибірці з 1076 дітей (534 хлопчики та 542 дівчинки), за допомогою яких вимірювали такі характеристики: артеріальний тиск, динамічна сила кисті, вага, зріст, відсоток жиру в організмі, окружність талії та розраховували індекс маси тіла (ІМТ). Для вивчення зв’язку між динамічною силою кисті та вихідними змінними використовували загальні лінійні моделі.
Результати. Після узгодження віку, статі, ІМТ, відсотка жиру в організмі та окружності талії динамічна сила кистібула статистично значущо позитивно пов’язана як із систолічним (P<0,0001), так і з діастолічним (P=0,02) артеріальним тиском. Спостерігався тренд до зростання систолічного артеріального тиску, оскільки динамічна сила кисті збільшувалася від нижнього квартиля до верхнього квартиля з різницею 3,7 мм рт.ст. між верхнім і нижнім квартилем (P для тренда = 0,03). У цьому дослідженні не було встановлено статистично значущого тренда діастолічного артеріального тиску, оскільки динамічна сила кисті зростає від нижнього квартиля до верхнього квартиля (P для тренда = 0,09).
Висновки. Підготовленість м’язів позитивно корелює з артеріальним тиском в учасників. Наслідки та основні механізми цих результатів потребують подальших досліджень
Окремий і комбінований вплив силових тренувань і спеціальних силових тренувань на рівні показників лучників
No full textStudy purpose. The purpose of the study was to find out the impact of isolated and combined effect of Specific Strength Training, Strength Training, and Combined Strength Training on the performance levels among archers.
Materials and methods. Quantitative research study and non-random sampling method used for the study, a total of sixty (N=60) archers from various archery academies across India aged between 20.5±3.8 years were divided into four groups – Control Group (CG), Specific Strength Training Group (SSTG), Strength Training Group (STG) and Combined Strength Training Group (CTG) received 12 weeks of training schedule. SSTG & STG received alternate days/week where as CTG received alternate days of strength and specific training schedule.
Results. The results of the data were analysed using Analysis of Covariance (ANCOVA) followed by Bonferroni post hoc test and showed that the implementation of training methods significantly impacted the scoring performance index among the archer groups (SST<0.05, ST<0.05 and CT<0.05). The combined training group achieved highest performance index following strength training and specific strength training. However, no significant improvement in scoring performance index was found in the control group.
Conclusions. This research is an evidence that combination of training with shooting is necessary for improving the performance index among archers.Мета дослідження. Метою дослідження було з’ясувати вплив окремого та комбінованого ефекту спеціальних силових тренувань, силових тренувань і комбінованих силових тренувань на рівні показників лучників.
Матеріали та методи. У дослідженні використовували кількісне дослідження та метод невипадкової вибірки, загалом шістдесят (N=60) лучників із різних академій стрільби з лука з усіх регіонів Індії віком 20,5±3,8 років розподілили на чотири групи: контрольна група (КГ), група спеціальних силових тренувань (ГССТ), група силових тренувань (ГСТ) і група комбінованих силових тренувань (ГКТ), і вони отримали 12-тижневий розклад тренувань. ГССТ та ГСТ отримували почергові дні/тиждень, тоді як ГКСТ отримала почергові дні графіка силових тренувань і спеціальних тренувань.
Результати. Результати даних були проаналізовані за допомогою коваріаційного аналізу (ANCOVA) з наступним апостеріорним критерієм Бонферроні та показали, що впровадження методів тренування статистично значущо вплинуло на індекс результативності в групах лучників (ССТ<0,05, СТ<0,05 та КТ<0,05). Група комбінованих тренувань досягла найвищого індексу результативності після силових тренувань і спеціальних силових тренувань. Проте в контрольній групі статистично значущого покращення індексу результативності не виявлено.
Висновки. Це дослідження є доказом того, що поєднання тренувань зі стрільбою є необхідним для покращення індексу результативності лучників
Різна вибухова сила та різні фізіологічні вимоги між чоловічими та жіночими баскетбольними командами
No full textBackground. The several types of running in the team sports such as basketball, soccer and rugby, vary according to physical characteristics and sports. In particular, in the basketball the running is characterized by continuous acceleration and deceleration phases, which entails greater energy expenditure. This study aimed to assess the strength decrease of the lower limbs and energy expenditure at different running conditions (n=4) with/without the ball during Linear running and Shuttle run (180°) in two groups (male: n=15; female: n=15).
Materials and methods. Experimental approach required the following tests/devices: Squat Jump to assess the strength of the lower limbs before/after each test, and a portable Metabolimeter was used to assess the metabolic parameters. The T-test was used for independent samples and Two-way repeated measures ANOVA was used to assess the significant differences for each variable between each running conditions.
Results. Initial hypothesis has been confirmed, showing a significantly different strength decrease in different running conditions (Linear Running and Shuttle run with and without ball) and between the two teams considered (male and female). In addition, different energy expenditure between the two groups increases even more during the running with the ball compared to running without the ball.
Conclusions. The results of this study could be useful for coaches to optimize training with different training load related to gender and to the running conditions (with and without the ball), but also to optimize the work load of young players in relation to the abilities, skills and experiences of players.Історія питання. Кілька типів бігу в командних видах спорту, таких як баскетбол, футбол і регбі, відрізняються залежно від фізичних характеристик і видів спорту. Зокрема, у баскетболі біг характеризується безперервними фазами прискорення та уповільнення, що тягне за собою більші витрати енергії. Метою цього дослідження було оцінити зниження сили нижніх кінцівок і витрати енергії за різних умов бігу (n=4) з м’ячем та без м’яча під час прямолінійного бігу та човникового бігу (180°) у двох групах (чоловіки: n=15; жінки: n=15).
Матеріали та методи. Експериментальний підхід вимагав наступних тестів/пристроїв: для оцінки сили нижніх кінцівок до/після кожного тесту використовували стрибки зігнувши ноги, а для оцінки метаболічних параметрів використовували портативний метаболіметр. Для незалежних вибірок використовували t-критерій Стьюдента, а для оцінки статистично значущих відмінностей для кожної змінної між кожними умовами виконання використовували двофакторний дисперсійний аналіз повторних вимірювань.
Результати. Початкова гіпотеза була підтверджена, показуючи статистично значущо різне зниження сили в різних умовах бігу (прямолінійний біг і човниковий біг із м’ячем і без нього) і між двома розглянутими командами (чоловічою та жіночою). Крім того, різниця витрати енергії між двома групами ще більше збільшується під час бігу з м’ячем порівняно з бігом без м’яча.
Висновки. Результати цього дослідження можуть бути корисними для тренерів для оптимізації тренувань із різним тренувальним навантаженням залежно від статі та умов бігу (з м’ячем і без нього), а також для оптимізації робочого навантаження молодих гравців залежно від здібностей, навичок і досвіду гравців
Зв’язок між часом реакції на старт і часом виконання забігу серед жінок-фіналісток у спринті на Олімпійських іграх 2000–2020 років
No full textBackground. Success in sprinting events broadly depends on many factors. Among them, the reaction time at starting is one of the main factors that help sprinters get success by increasing their confidence and helping to avoid false starts.
Study purpose. The purpose of the study was to find out the relationship between reaction time and performance time among women finalist sprinters in six Olympic Games since 2000.
Materials and methods. Data were collected from 227 (n = 227) women finalist sprinters in the event of 100m (n= 47), 200m (46), 400m (43), 100m H (45), and 400m H (46) in 6 Olympic Games from 2000 to 2020, based on published official reports on worldathletics.org and olympedia.org websites. Data were considered from 227 samples from a total of 240 finalist women, where 13 were excluded because of a false start, being disqualified for doping, or failing to finish. Descriptive statistics, the Pearson correlation coefficient and simple regression analysis were used to determine the relationship between reaction time and performance time of the finalist women sprinters. The significance level was set at 0.05. Further Gaval’a 5-point scale was used to categorize the women sprinters based on their reaction times in five sprint events.
Results. The results showed that there was a low positive correlation between reaction time and performance time among the sprinters in the 100m (r = 0.369, p<0.05) and 100m H (r = 0.367, p<0.05) events, whereas no relation was confirmed in 200m, 400m and 400m hurdles among women sprinters who participated in 2000-2020 Olympics. The 5-point scale revealed that 33.48% of sprinters belong to the average category, while 25.99% are in the unsatisfactory category, and only 1.32 % and 16.74% are in the excellent and very good categories, respectively.
Conclusions. The current analysis concludes that there was a low positive relationship between reaction time and performance time of the finalist women sprinters only in sprint events of 100m and 100m hurdles during 2000 to 2020 Olympics, and the majority of the finalists belonged to the ‘Average’ category as per Gaval’a 5-point scale.Історія питання. Успіх у спринтерських змаганнях багато в чому залежить від багатьох факторів. Серед них час реакції в момент старту є одним із головних факторів, які допомагають спринтерам досягати успіху, підвищуючи їхню впевненість і допомагаючи уникати фальстартів.
Мета дослідження. Метою дослідження було з’ясування зв’язку між часом реакції та часом виконання забігу серед жінок-фіналісток у спринті на шести Олімпійських іграх із 2000 року.
Матеріали та методи. Дані збирали з показників 227 (n = 227) жінок-фіналісток у спринті в забігах на 100 м (n = 47), 200 м (46), 400 м (43), 100 м із бар’єрами (45) і 400 м із бар’єрами (46) на 6 Олімпійських іграх із 2000 по 2020 рік на основі опублікованих офіційних звітів на веб-сайтах «worldathletics.org» і «www.olympedia.org». Дані були враховані з 227 вибірок із загалом 240 жінок-фіналісток, із яких 13 були виключені через фальстарт, дискваліфікацію через допінг або неспроможність добігти до фінішу. Для визначення зв’язку між часом реакції та часом виконання забігу жінок-фіналісток у спринті використовували описову статистику, коефіцієнт кореляції Пірсона та аналіз простої регресії. Рівень значущості був заданий на рівні 0,05. Далі використовували 5-бальну шкалу Ґавалья для класифікації жінок-спринтерів за їхнім часом реакції в п’яти спринтерських змаганнях.
Результати. Результати показали низьку позитивну кореляцію між часом реакції та часом виконання забігу серед спринтерів у забігах на 100 м (r = 0,369, p<0,05) і 100 м із бар’єрами (r = 0,367, p<0,05), тоді як на дистанціях 200, 400 та 400 метрів із бар’єрами серед жінок-спринтерів, які брали участь в Олімпійських іграх 2000–2020 років, зв’язок не підтверджено. За 5-бальною шкалою виявилося, що до середньої категорії належать 33,48% спринтерів, тоді як 25,99% належать до незадовільної, і лише 1,32% і 16,74% належать до відмінної та дуже доброї категорій відповідно.
Висновки. Даний аналіз дозволяє дійти висновку, що під час Олімпійських ігор 2000–2020 років низький позитивний зв’язок між часом реакції та часом виконання забігу жінок-фіналісток у спринті спостерігався лише в спринтерських забігах на 100 м та 100 м із бар’єрами, при цьому за 5-бальною шкалою Ґавалья більшість фіналісток належали до «Середньої» категорії
Аналітичні висновки з фізіології елітних спринтерів-веслувальників: розкриття динаміки результативності та можливих наслідків тренувань
No full textStudy purpose. This study aimed to investigate the relationship between physiological reactivity and sprint paddling performance among elite athletes, focusing on cardiorespiratory responses, metabolic efficiency, and energy utilization patterns.
Materials and methods. A group of N= 20 elite sprint paddlers from various regions in India was meticulously selected for this study. Detailed assessments of cardiorespiratory responses, metabolic efficiency, and energy utilization patterns were conducted using standardized protocols and cutting-edge measurement techniques. Individual differences among athletes were carefully documented.
Results. The study revealed a remarkable homogeneity among the athletes, reflecting stringent training standards. However, intriguing individual differences emerged, particularly in cardiorespiratory reactivity. Athletes with swift neural responses and adept metabolic acidosis adaptation showcased enhanced overall performance, indicating the critical role of the nervous system and efficient respiratory mechanisms in optimizing paddlers’ capabilities. Analysis of CO2 emissions and lactate concentrations indicated a balanced energy utilization pattern and optimal anaerobic metabolism and respiratory responses. Balancing anaerobic alactate and lactate capacities emerged as pivotal.
Conclusions. The findings underscore the need for targeted training programs that leverage individual differences, enhance neural adaptations, and metabolic acidosis tolerance, and optimize energy pathways. These transformative insights offer coaches, sports scientists, and athletes valuable tools to elevate performance outcomes. The study enriches our understanding of sprint paddling and serves as a paradigm for studying elite athletic performance, guiding the future of sports science and coaching. Future research avenues include exploring the long-term impact of tailored training interventions, investigating molecular mechanisms of cardiorespiratory reactivity, and studying psychological aspects of athletic performance. Comparative studies across diverse sports disciplines promise universal insights into elite athletic performance.Мета дослідження. Метою цього дослідження було вивчення взаємозв’язку між фізіологічною реактивністю та результативністю у спринтерському веслуванні серед елітних спортсменів із зосередженням уваги на кардіореспіраторних реакціях, метаболічній ефективності та моделях використання енергії.
Матеріали та методи. Для цього дослідження було ретельно підібрано групу з двадцяти (N = 20) елітних спринтерів-веслувальників із різних регіонів Індії. За допомогою стандартизованих протоколів і передових методів вимірювання були проведені докладні оцінки кардіореспіраторних реакцій, метаболічної ефективності та моделей використання енергії. Індивідуальні відмінності між спортсменами були ретельно задокументовані.
Результати. За результатами дослідження було виявлено вражаючу однорідність серед спортсменів, що відображає суворі стандарти підготовки. Проте виявилися вельми цікаві індивідуальні відмінності, зокрема в реактивності кардіореспіраторної системи. Спортсмени зі швидкими нервовими реакціями та гарною адаптацією до метаболічного ацидозу продемонстрували покращену загальну продуктивність, що вказує на критичну роль нервової системи та ефективних дихальних механізмів в оптимізації здібностей веслувальників. Аналіз викидів CO2 та концентрації лактату вказав на збалансовану модель використання енергії та оптимальний анаеробний метаболізм і респіраторні реакції. Збалансування анаеробної алактатної та лактатної здатностей виявилося ключовим.
Висновки. Одержані результати підкреслюють необхідність цільових програм тренувань, які максимально вигідно використовують індивідуальні відмінності, покращують адаптацію нервової системи та толерантність до метаболічного ацидозу, а також оптимізують енергетичні потоки. Ці трансформаційні аналітичні результати пропонують тренерам, спортивним науковцям і спортсменам цінні інструменти для покращення результатів підготовки. Це дослідження збагачує наше розуміння спринтерського веслування та слугує парадигмою для дослідження результативності елітних спортсменів, скеровуючи майбутнє спортивної науки та тренерської роботи. Майбутні напрямки досліджень включають вивчення довгострокового впливу спеціально призначених тренувальних втручань, дослідження молекулярних механізмів кардіореспіраторної реактивності та вивчення психологічних аспектів спортивної підготовки. Порівняльні дослідження в різних спортивних дисциплінах обіцяють універсальні аналітичні висновки за темою результативності елітних спортсменів
Тенденції досліджень навчання гри у футбол молодих гравців за останні 15 років: бібліографічний аналіз
No full textThe objective of this paper is to evaluate the research trends in football training for young players under 18 years old in the last 15 years.
Materials and methods. This was a bibliometric analysis and systematic review study. Articles published since 2008 were searched for by the keywords “Football Training” and “Football Exercise” using a comprehensive strategy on SCOPUS research journal databases. There were 1,053 articles with 4802 citations mined on October 17th, 2023. Thereafter, 217 articles were selected for further analysis by using VOS Viewer computer software.
Results. The United Kingdom (67), The United States (60), and Spain (41) were the three countries that had the most publications in football training. There were 6 keyword clusters that reflected various research focuses on football training for younger players. Based on the top 10 most cited references in football training for younger players, there were several major themes that covered various aspects of the research trend and development in the last 15 years, i.e. (1) Factors in the Development of Young Football Players, (2) Tactical Analysis and Collective Behavior in Small-Sided Games, (3) Game Intensity and Activity Profile in Young Football Players, (4) Plyometric Training and Its Effects on Preadolescent Players, and (5) Injury Prevention and Neuromuscular Training in Adolescent Football Players.
Conclusions. Football research for under-18 players has grown rapidly. This research trend shows that football requires not only physical and technical skills, but also social and mental aspects. Further research can be directed toward understanding and integrating holistic aspects of football coaching, including the development of non-physical skills, such as leadership, teamwork, and conflict resolution. Further investigation into the use of technology in football coaching, such as video analysis, sensor-based performance measurement, and artificial intelligence applications to provide deeper insight into player progress.Метою цієї роботи є оцінка тенденцій досліджень навчання гри у футбол молодих гравців віком до 18 років за останні 15 років.
Матеріали та методи. Це було дослідження, яке складалося з бібліометричного аналізу та систематичного огляду. Пошук статей, опублікованих із 2008 року, здійснювали за ключовими словами «Навчання гри у футбол» та «Футбольні вправи» з використанням комплексної стратегії в базах даних дослідницьких журналів SCOPUS. 17 жовтня 2023 року було зібрано 1053 статті з 4802 цитуваннями. Після цього 217 статей було відібрано для подальшого аналізу за допомогою комп’ютерного програмного забезпечення VOS Viewer.
Результати. Великобританія (67), Сполучені Штати (60) та Іспанія (41) були трьома країнами, які мали найбільше публікацій із навчання гри у футбол. Було 6 кластерів ключових слів, які відображали різні центри зосередження уваги досліджень навчання гри у футбол молодих гравців. На основі 10 найбільш цитованих посилань за тематикою навчання гри у футбол молодих гравців було виділено кілька основних тем, які охоплювали різні аспекти тенденцій та розвитку цих досліджень за останні 15 років, тобто (1) Фактори розвитку молодих футболістів, (2) Тактичний аналіз і колективна поведінка в іграх неповними складами, (3) Інтенсивність гри та профіль активності молодих футболістів, (4) Пліометричне тренування та його вплив на гравців передпідліткового віку та (5) Профілактика травм і нервово-м’язове тренування у футболістів підліткового віку.
Висновки. Дослідження футболу для гравців віком до 18 років стрімко зростають. Ця тенденція досліджень показує, що футбол вимагає не лише фізичних і технічних навичок, а й соціальних і психічних аспектів. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на розуміння та інтеграцію цілісних аспектів тренерства з футболу, включаючи розвиток нефізичних навичок, таких як лідерство, робота в команді та вирішення конфліктів. Для глибшого розуміння прогресу гравців потрібні подальші дослідження використання технологій у тренерстві з футболу, таких як відеоаналіз, сенсорне вимірювання продуктивності та застосунки штучного інтелекту
Трансформування кемпо-фітнесу: покращення фізіологічних реакцій і фізичної результативності в підлітків за допомогою методу на основі системи вправ Табата
No full textStudy purpose. Examining the physiological and physical effects of Tabata training with Kempo sports movement techniques.
Materials and methods. The study participants were 16 adolescents divided into two distinct groups: the Tabata group and the non-Tabata group. The training was conducted for 6 weeks, 3 times per week, with each session lasting 2 hours. The training components for kicks and punches included Gyaku Geri, Jun Mawashi Geri, Jun Zuki, and Gyaku Mawashi Geri. Each teenager did physical exercise once a week for 2 hours. A normality test (Shapiro-Wilk) was used to assess the normality of the data. A Two-Way ANOVA with a significance level of less than 0.05 was conducted to examine the difference in means between the two groups. Furthermore, the researchers also tested the N-Gain Score to assess the effectiveness of the 6-week Tabata training program. All tests were conducted using SPSS version 23 and GraphPad Prisma version 10 for graph creation.
Results. The statistics indicate that a 6-week training with Tabata can effectively reduce resting heart rate and improve Standing Broad Jump (SBJ) performance by a value of sig. <0.05. In the pretest-posttest difference test within the group, the results show sig. <0.05. The results of the N-Gain Score test show that Kempo training using the Tabata method is effective in reducing resting heart rate by up to 88%, but is not effective in increasing power (SBJ) by a value of 10%.
Conclusions. The study revealed that incorporating the Tabata method into Kempo training, with necessary adjustments for 6 weeks, led to a notable reduction in resting heart rate. A decrease in resting heart rate is a dependable indicator of the advancement in physical fitness and general well-being in adolescents.Мета дослідження. Вивчення фізіологічного та фізичного впливу високоінтенсивних інтервальних тренувань за системою Табата з техніками руху кемпо-спорту.
Матеріали та методи. Учасниками дослідження були 16 підлітків, яких розподілили на дві окремі групи: група тренувань за системою Табата та група тренувань не за системою Табата. Тренування проводили протягом 6 тижнів, 3 рази на тиждень, кожне заняття тривало 2 години. Тренувальні компоненти для ударів ногами та руками включали Ґяку-ґері, Дзюн-маваші-ґері, Дзюн-цукі та Ґяку-маваші-ґері. Кожен підліток виконував фізичні вправи один раз на тиждень протягом 2 годин. Для оцінки нормальності даних використовували критерій нормальності (критерій Шапіро-Вілка). Для вивчення різниці в середніх значеннях між двома групами проводили двофакторний дисперсійний аналіз за рівня значущості менше 0,05. Крім того, для оцінки ефективності 6-тижневої програми тренувань за системою Табата дослідники також тестували показник оцінки нормалізованого приросту. Усі тести проводили з використанням програмного забезпечення SPSS версії 23 та GraphPad Prisma версії 10 для побудування графіків.
Результати. Статистичні дані показують, що 6-тижневе тренування за системою Табата може ефективно знижувати частоту серцевих скорочень у стані спокою та покращувати результативність стрибків у довжину з місця (СДМ) за величини значущості <0,05. У тесті різниці результатів попереднього та підсумкового тестування в рамках групи результати показують значущість <0,05. Результати тестування оцінки нормалізованого прироступоказують, що кемпо-тренування за методом на основі системи Табата є ефективними для зниження частоти серцевих скорочень у спокої на величину до 88%, але не є ефективними для збільшення потужності (SBJ) на величину 10%.
Висновки. Дослідження показало, що включення методу на основі системи Табата до кемпо-тренувань із необхідними коригуваннями протягом 6 тижнів призвело до помітного зниження частоти серцевих скорочень у стані спокою. Зниження частоти серцевих скорочень у стані спокою є надійним показником покращення рівня фізичної підготовленості та загального самопочуття підлітків