Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Вплив фізичної активності онлайн під час пандемії Covid-19 серед студентів бакалаврату в Таїланді
No full textStudy purpose. The purpose of this study was to develop a physical activity program by using resistance band for students to improve physical activity and monitor improvements in physical performance. The university students’physical activity, which was still low before the pandemic, may be impacted by these. As a result, we want to incorporate physical activity into our course and assess the differences in physical performance before and after taking the course.
Materials and methods. 95 undergraduate college students signed up to take the course. The online course, which included resistance band training for a total of 12 weeks, addressed the principles of resistance band training/exercise. The physical performance of the participants was assessed both before and after training.
Results. According to our study findings, university students at Walailak University can increase their physical performance by using an online resistance band training. The physical fitness statistics for the wall sit test, sit up test, sit and reach test, and shuttle run test were significantly different before and after the online elastic band intervention (p=0.0463, p=0.0050, and p=0.0430, respectively), but not for the shuttle run or YMCA 3-minute step test.
Conclusions. The results of this study provide proof that resistance band training improves strength and encourages physical activity. In order to reduce anxiety and depression, which the COVID-19 has severely touched, as well as to increase the population’s level of physical activity or exercise, we must continually promote physical activity or exercise at home.Мета дослідження. Метою цього дослідження було розробити програму фізичної активності з використанням еспандера для студентів, щоб покращити їхню фізичну активність і контролювати покращення фізичної результативності. Це може вплинути на фізичну активність студентів університету, яка була низькою ще до пандемії. Тому ми хочемо включити фізичну активність у наш курс та оцінити відмінності у фізичній результативності до та після проходження курсу.
Матеріали та методи. На курс записалися 95 студентів бакалаврату коледжу. Онлайн-курс, який включав тренування з з еспандером протягом загалом 12 тижнів, стосувався принципів тренувань/вправ з еспандером. Фізичну результативність учасників оцінювали як до, так і після тренувань.
Результати. Відповідно до результатів нашого дослідження, студенти Університету Валайлак можуть підвищити свою фізичну результативність, використовуючи онлайн-тренування з еспандером. Статистичні дані фізичної підготовленості для тесту на присідання з опорою, тесту на присідання, тесту на нахил тулуба вперед із положення сидячи сидячи, а також тесту на човниковий біг статистично значущо різнилися до та після онлайн-тренувань з еспандером (p=0,0463, p=0,0050 та p=0,0430 відповідно), але не для човникового бігу або 3-хвилинного степ-тесту YMCA.
Висновки. Результати цього дослідження є доказом того, що тренування з еспандером підвищують силу та заохочують до фізичної активності. Щоб зменшити тривожність і депресію, на які серйозно вплинув COVID-19, а також підвищити рівень фізичної активності чи вправ серед населення, ми повинні постійно сприяти фізичній активності чи вправам удома
Оптимізація тренувального процесу висококваліфікованих спортсменів у легкоатлетичному багатоборстві на етапі безпосередньої підготовки до змагань
No full textThe purpose of the study was to develop an optimal model of the stage of direct preparation for competitions of highly qualified multieventers in athletics and experimentally justify its effectiveness.
Materials and methods. 5 highly qualified multieventers, whose sports qualification is the Master of Sports of Ukraine, participated in the pedagogical experiment. The average age of the participants was (M±SD) 25.2±1.79 years. Research methods: theoretical analysis and generalization of data from literary sources; pedagogical experiment (the study was conducted from 2019 to 2021 according to the scheme of a sequential pedagogical experiment: from 2019 to 2020 - the ascertaining stage and from 2020 to 2021 - the formative stage); pedagogical observation of training and competitive activities; pedagogical testing (running 60 m from a high start, running 2 x 200 m with a rest interval of 1 min, triple jump from a standing position, throwing a ball with two hands from below on range, the running version of the PWC170(V) test was used for estimation of physical capacity and aerobic productivity of athletes); mathematical and statistical methods.
Results. The total amount of training work of the studied multieventers at the stage of the formative experiment was reduced to 3148 min, compared to the ascertainment stage (4999 min), however, their intensity increased to an average of 6.11 points/min, compared to 5.72 points/min at the ascertainment stage. We managed to optimize the training process due to the developed models of microcycles at the stage of direct preparation for competitions, in which attention was focused on the leading types of each of the multieventers.
Conclusions. Reducing the amount of load at the stage of direct preparation for competitions with a simultaneous increase in their intensity allowed the athletes to reach the peak of their sports form, as evidenced by the results of the main competitions of each of the athletes. The analysis of indicators of physical and functional fitness of highly qualified track and field athletes made it possible to establish that most of the results at the stage of the formative experiment improved statistically in a reliable way by an average of 2.6-6.5 %, which confirms the effectiveness of the proposed 8-week model of the stage of direct preparation for the competition and allows to recommend it for practical use in the training process of multieventers at the stage of maximum fulfillment of individual capabilities.Метою дослідження було розробити оптимальну модель етапу безпосередньої підготовки до змагань висококваліфікованих багатоборців у легкій атлетиці й експериментально обґрунтувати її ефективність.
Матеріал і методологія. У педагогічному експерименті брали участь 5 висококваліфікованих багатоборців, спортивна кваліфікація яких – Майстер спорту України. Середній вік учасників становив (M±SD) 25,2±1,79 років. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних літературних джерел; педагогічний експеримент (дослідження проводилося з 2019 по 2021 рр. за схемою послідовного педагогічного експерименту: з 2019 по 2020 рр. – констатувальний етап і з 2020 по 2021 рр. – формувальний етап), педагогічне спостереження за тренувальною та змагальною діяльністю; педагогічне тестування (біг 60 м з високого старту, біг 2х200 м з інтервалом відпочинку 1 хв, потрійний стрибок з місця, метання ядра двома руками знизу на дальність, біговий варіант тесту PWC170(V) використовувався для оцінки фізичної працездатності й аеробної продуктивності організму); математико-статистичні методи.
Результати. Загальний обсяг тренувальної роботи досліджуваних багатоборців на етапі формувального експерименту був зменшений до 3148 хв, порівняно з констатувальним етапом (4999 хв), однак збільшено їх інтенсивність у середньому до 6,11 бал/хв, порівняно з 5,72 бал/хв на констатувальному етапі. Нам вдалось оптимізувати тренувальний процес за рахунок розроблених моделей мікроциклів на етапі безпосередньої підготовки до змагань, у яких акцентувалась увага на провідні види кожного з багатоборців.
Висновки. Зменшення обсягів навантаження на етапі безпосередньої підготовки до змагань з одночасним збільшенням їх інтенсивності дало змогу вийти спортсменам на пік своєї спортивної форми, про що свідчать результати головних змагань кожного зі спортсменів. Аналіз показників фізичної та функціональної підготовленості висококваліфікованих легкоатлетів-багатоборців дав змогу встановити, що більшість результатів на етапі формувального експерименту статистично достовірно покращились у середньому на 2.6-6.5 %, що підтверджує ефективність запропонованої 8-тижневої моделі етапу безпосередньої підготовки до змагань і дозволяє її рекомендувати для практичного застосування в тренувальному процесі багатоборців на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей
Підзвітність футболу як форми суспільного блага для місцевих громад: пілотне дослідження
No full textResearch purpose. Football is a social phenomenon, especially due to the enormous use of the media and the economic and financial implications that derive from its complex sporting activities. Amateur sports associ-ations (ASD) are part of this phenomenon since they represent socio-educational agencies that pursue the aims of sports training by adopting specific educational, social, and economic models. Individually, they have modest dimensions but considered in an aggregate manner, they present a significant and not negligible dimension in society. The purpose of the study is to try to understand the stakeholders’ perceptions concerning the issues of youth football and the accountability that football, understood as a public good, produces in local communities.
Materials and methods. The study was conducted through a survey submitted to a sample made up by presidents and trainers of 112 amateur sports clubs in the province of Salerno, a city in Southern Italy. The survey includes two thematic sections. The first section presents 6 items, common for both presidents and trainers, about the various social and educational issues related to the practice of the sport. The second section presents 4 items, that analyse the contribution that the U.S. Salernitana 1919 football club, considered as a “public good”, brings to the territory in terms of economic and social return. Validity and reliability were calculated. The collected data were analysed using the Chi-square (χ2) test to check the correlation between the responses given by the stakeholders.
Results.The results show a concordance of opinions among the stakeholder regarding the most relevant educational aspects related to the practice of football, and the major critical issues involving the youth academy of U.S. Salernitana 1919 football club.
Conclusions. These results highlight the stakeholders' full awareness of the potential positive social effects of the presence of football ASDs in the territory, even considering the limitations of the study sample and the territorially circumscribed objective of the research.Мета дослідження. Футбол є соціальним явищем, особливо через величезне використання ЗМІ та економічні та фінансові наслідки, які випливають із його комплексної спортивної діяльності. Любительські спортивні асоціації є частиною цього явища, оскільки вони представляють соціально-освітні агентства, які переслідують цілі спортивної підготовки шляхом прийняття конкретних освітніх, соціальних та економічних моделей. Окремо вони мають скромні розміри, але в сукупності вони становлять значний вимір суспільства, на який не можна не зважати. Мета дослідження полягає в тому, щоб спробувати зрозуміти уявлення зацікавлених сторін щодо питань дитячого футболу та підзвітності, яку футбол, у розумінні його як суспільного блага, створює в місцевих громадах.
Матеріали та методи. Це дослідження проводили за допомогою опитування, запропонованого вибірці, яку складали президенти та тренери 112 любительських спортивних клубів у провінції Салерно, місті на півдні Італії. Опитування складається з двох тематичних розділів. У першому розділі наведено 6 пунктів, спільних як для президентів, так і для тренерів, про різні соціальні та освітні питання, пов’язані з практикою спорту. У другому розділі наведено 4 пункти, які аналізують внесок, який футбольний клуб «Салернітана 1919», який вважається «суспільним благом», приносить території з точки зору економічної та соціальної віддачі. Розраховано валідність і надійність. Зібрані дані були проаналізовані за допомогою критерію хі-квадрат (χ2), щоб перевірити кореляцію між відповідями, наданими зацікавленими сторонами.
Результати. Результати показують узгодженість думок зацікавлених сторін щодо найбільш актуальних освітніх аспектів, пов’язаних із практикою футболу, та основних критичних проблем, пов’язаних із молодіжною академією футбольного клубу «Салернітана 1919».
Висновки. Ці результати підкреслюють повне усвідомлення зацікавленими сторонами потенційних позитивних соціальних наслідків присутності футбольних любительских спортивних клубів на території, навіть враховуючи обмеження досліджуваної вибірки та територіально обмежену мету дослідження
Аналіз технік пенчак-силату з використанням біомеханічного підходу: систематичний огляд літератури
No full textStudy purpose. The purpose of this research is to look into the use of biomechanical analysis in pencak silat martial arts techniques.
Materials and methods. The PRISMA standards for systematic reviews and meta-analyses were followed in this review investigation. The study must be published within the prior five years, from January 2019 to July 2023. In the search procedure, the following keywords are used: (1) pencak silat; (2) biomechanical analysis. The search engines SINTA (Science and Technology Index) and Scopus were employed.
Results. This evaluation included the results of 10 articles. Six articles looked at combat tactics, two at students and the art of movement, nine articles looked at kick attacks, and one looked at attitudes. Four articles proposed time and speed. Six articles investigated pencak silat motion angles.
Conclusions. Time, angle, direction, flexion, extension, rotation, adduction, visual focus, force, moment of inertia, rotational kinetic energy, and effort are all inferred factors for pencak silat techniques.Мета дослідження. Метою цього дослідження є вивчення використання біомеханічного аналізу в техніках бойових мистецтв пенчак-силату.
Матеріли та методи. У цьому оглядовому дослідженні дотримувалися стандартів PRISMA, передбачених для систематичних оглядів і метааналізів. Дослідження повинно було бути опубліковане упродовж попередніх п’яти років, із січня 2019 року до липня 2023 року. У процедурі пошуку використовувалися такі ключові слова: (1) пенчак-силат; (2) біомеханічний аналіз. У дослідженні використовували пошукові системи SINTA (Science and Technology Index – «Науково-технологічний індекс») та Scopus.
Результати. Ця оцінка включала результати 10 статей. У шести статтях розглядали тактику бою, у двох – учнів і мистецтво пересування, у дев’яти статтях розглядали атаки ударами ніг, а в одній – ставлення. У чотирьох статтях пропонували до уваги час і швидкість. У шести статтях досліджували кути руху в пенчак-силаті.
Висновки. Час, кут, напрямок, згинання, розгинання, обертання, приведення, зоровий фокус, сила, момент інерції, кінетична енергія обертання та зусилля – це всі одержані як висновок фактори для технік пенчак-силату
Біомеханічний рух тенісного удару відкритою ракеткою: аналіз впливу на швидкість м’яча за допомогою програмного забезпечення Biofor Analysis
No full textBackground. The inefficiency of the forehand stroke technique often stems from suboptimal execution of an athlete’s biomechanical movements. For a forehand stroke to be effective, each biomechanical component – the ankles, knees, hips, shoulders, and elbows – must function in an optimal manner. Disconnection of any of these elements can lead to ineffective technique. High speed, influenced by the racket speed at the point of impact, is a key indicator of a perfect forehand stroke. However, the challenge lies in the fact that an athlete’s movement and ball impact cannot be accurately observed with the naked eye, necessitating specialized tools for analysis.
Study purpose. The study aims to develop software that assists in predicting ball speed outcomes based on an athlete’s biomechanical movement during a forehand stroke execution.
Materials and methods. The research method employed R&D. Data collection techniques consisted of video recordings of athletes’ forehand strokes, which were later analyzed using software that examines movement angles of 10 national athletes.
Results. The results indicated the average angles of elbows = 106.23, shoulders = 153.62, hips = 165.33, knees = 167.63, ankles = 164.54; and ball speed = 199.41 cm/s.
Conclusions. The conclusion drawn is that to execute an effective forehand stroke with good ball speed, a moment of inertia must occur at the point of impact. The athletes should bend their elbow slightly, thereby reducing rotational resistance and increasing the speed of the racket head. The ankles, hips, and shoulders must move in synchronization within a continuous coordination chain, thereby allowing the athlete to fully leverage kinetic chain. The flexion movement of the elbow during the forward swing step is more effective than the extension movement where the elbow is slightly bent, resulting in a perfect shot.Історія питання. Неефективність техніки удару відкритою ракеткою часто пов’язана з неоптимальним виконанням біомеханічних рухів спортсменом. Для того, щоб удар відкритою ракеткою був ефективним, кожен біомеханічний компонент – щиколотки, коліна, стегна, плечі та лікті – повинен функціонувати оптимальним чином. Відключення будь-якого із цих елементів може призвести до неефективності техніки. Висока швидкість, яка залежить від швидкості ракетки в точці удару, є ключовим показником ідеального удару відкритою ракеткою. Проте проблема полягає в тому, що рух спортсмена та удар по м’ячу неможливо точно спостерігати неозброєним оком, тому для аналізу потрібні спеціальні інструменти.
Мета дослідження. Метою дослідження є розробка програмного забезпечення, яке допомагає прогнозувати результати швидкості м’яча залежно від біомеханічного руху спортсмена під час виконання удару відкритою ракеткою.
Матеріали та методи. Метод дослідження передбачав застосування НДДКР. Методи збору даних включали відеозаписи ударів спортсменів відкритою ракеткою, які пізніше аналізували за допомогою програмного забезпечення, яке аналізує кути рухів 10 національних спортсменів.
Результати. Результати показали середні кути ліктів = 106,23, плечей = 153,62, стегон = 165,33, колін = 167,63, щиколоток = 164,54; і швидкість м’яча = 199,41 см/с.
Висновки. Зроблений висновок полягає в тому, що для виконання ефективного удару відкритою ракеткою з гарною швидкістю м’яча в точці удару має виникнути момент інерції. Спортсменам слід трохи згинати лікоть, тим самим зменшуючи опір обертанню та збільшуючи швидкість голови ракетки. Щиколотки, стегна та плечі повинні рухатися синхронно в межах безперервного координаційного ланцюга, тим самим дозволяючи спортсмену повністю й максимально ефективно використовувати кінетичний ланцюг. Рух згинання ліктя під час виконання маху вперед є ефективнішим, ніж рух розгинання, коли лікоть трохи зігнутий, що дає в результаті ідеальний удар
Оцінка максимальної ізометричної сили стиснення кисті та вибухової сили верхньої частини тіла й витривалості в різних спортивних іграх із м’ячем
No full textBackground. Playing with the ball and using hand-arm strength and power are very crucial for ball game players. It takes arm force and endurance, as well as isometric hand grip strength, to accomplish ball-game skills.
Study purpose. The aim of the study was to evaluate maximal isometric hand grip strength, arm and shoulder explosive strength, and endurance in basketball, handball, and volleyball athletes.
Materials and methods. The study randomly selected 135 male athletes, including 45 basketball, 45 handball, and 45 volleyball players, aged 17 to 24, all competing at the inter-university level. Hand grip strength (HGS) for both dominant (DHGS) and non-dominant (NDHGS) hands was measured using a JAMAR hydraulic hand grip dynamometer. An over-the-head seated medicine ball throw (SMBT) test assessed explosive arm strength, while a push-up (PU) test evaluated muscular strength and endurance.
Results. The F-values (F) (2, 132) of DHGS, NDHGS, SMBT, and PU tests among basketball, handball, and volleyball players were .499 (p = .608); 1.166 (p = .315); 5.595 (p = .005); and 10.339 (p = .000), respectively. The results indicated that no notable distinctions were observed in DHGS and NDHGS among athletes in the three sports. However, considerable differences were found in the SMBT and PU tests.
Conclusions. The study concluded that basketball, handball, and volleyball players’ maximum isometric hand grip strength was nearly the same, but in both cases, the handball player's mean value was superior to others. Upper-body explosive power, muscular strength, and endurance showed distinct differences from one group to another.Історія питання. Гра з м’ячем і використання сили й потужності кистей і рук дуже важливі для гравців в ігри з м’ячем. Для вдосконалення навичок гри з м’ячем потрібна сила та витривалість рук, а також ізометрична сила стиснення кисті.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було оцінити максимальну ізометричну силу стиснення кисті, вибухову силу рук і плечей, а також витривалість у баскетболістів, гандболістів і волейболістів.
Матеріали та методи. Для участі в дослідженні були випадковим чином відібрані 135 спортсменів чоловічої статі, у тому числі 45 баскетболістів, 45 гандболістів і 45 волейболістів, віком від 17 до 24 років, які всі беруть участь у змаганнях на міжуніверситетському рівні. Силу стиснення кисті (HGS) як для домінантної (DHGS), так і для недомінантної (NDHGS) руки вимірювали за допомогою гідравлічного ручного динамометра JAMAR. Для оцінки вибухової сили рук використовували тест на кидок медичного м’яча через голову з положення сидячи (SMBT), а для оцінки м’язової сили та витривалості використовували тест на віджимання (PU).
Результати. Значення F-величин (F) (2, 132) тестів DHGS, NDHGS, SMBT та PU серед баскетболістів, гандболістів і волейболістів становили 0,499 (p = 0,608); 1,166 (p = 0,315); 5,595 (p = 0,005); та 10,339 (p = 0,000) відповідно. Результати показали, що жодних помітних відмінностей у тестах DHGS та NDHGS серед спортсменів у всіх трьох видах спорту не спостерігалося. Проте в тестах SMBT та PU були виявлені значні відмінності.
Висновки. На підставі результатів дослідження зроблено висновок, що максимальна ізометрична сила стиснення кисті в баскетболістів, гандболістів і волейболістів була приблизно однаковою, але в усіх випадках середнє значення гандболістів було вищим, ніж в інших. Показники вибухової сили верхньої частини тіла, м’язової сили та витривалості показали чіткі відмінності в різних групах
Базові технічні навички гри у волейбол для студентів: валідність і надійність
No full textStudy purpose. The goal of this project is to provide a basic volleyball skill exam for Universitas Muhammadiyah Surakarta students enrolled in the Sports Education study program.
Materials and methods. This work employed experimental techniques. They are testing the reliability and validity of fundamental volleyball skills for students between 18 and 24. For objectivity and validity, personal correlations are employed in data analysis, while reliability coefficients between classes are used in data analysis for reliability. The population and sample consisted of 114 students studying sports education in the first and third semesters, including 64 males and 50 females.
Results. The validity value, r = 0.653, was highly significant. Additionally, the researcher’s score with tester 1’s assistance is r = 0.759, with tester 2’s assistance is r = 0.651, and the correlation coefficient between the results of assistant testers one and two is a high r = 0.686. The objectivity value of the result score for the volleyball skill instrument was r = 0.787 for the researcher and examiner one and r = 0.705 for examiner two. The correlation coefficient between assistant examiners one and two was high at r = 0.706. The motion reliability score for volleyball skills was high (r = 0.652). The volleyball skill reliability score had a very high result score of r = 0.872.
Conclusions. Based on the study findings, it is clear that the accuracy test of fundamental skills is highly effective and efficient and merits being used as a benchmark instrument to assess the skills of volleyball. To improve volleyball playing abilities, further research involving various factors, including social environment, psychosocial factors, and physical condition factors by student characteristics, is necessary. However, caution is required due to the small sample sizes used in this study and the need to consider other variables.Мета дослідження. Метою цієї дослідницької роботи є забезпечення іспиту з базових навичок гри у волейбол для студентів Університету Мухаммадія Суракарта (Індонезія), які записалися на навчальну програму «Спортивне виховання».
Матеріали та методи. У цій роботі використовували експериментальні методи. За їх допомогою перевіряють надійність і валідність основних навичок гри у волейбол для студентів віком від 18 до 24 років. Для аналізу даних показників об’єктивності та валідності використовують індивідуальні кореляції, а для аналізу даних показників надійності використовують коефіцієнти надійності між класами. Генеральна сукупність і вибірка складалися зі 114 студентів, які вивчали спортивне виховання в першому та третьому семестрах, із яких 64 чоловіки та 50 жінок.
Результати. Значення валідності, r = 0,653, було високо значущим. Крім того, оцінка автора дослідження за участю дослідника-асистента 1 становить r = 0,759, за участю дослідника-асистента 2 ця оцінка становить r = 0,651, а коефіцієнт кореляції між результатами дослідників-асистентів один і два є високим на рівні r = 0,686. Значення показника об’єктивності підсумкової оцінки для інструменту оцінки навичок гри у волейбол становило r = 0,787 для автора дослідження та дослідника-асистента один та r = 0,705 для дослідника-асистента два. Коефіцієнт кореляції між дослідниками-асистентами один і два був високим на рівні r = 0,706. Оцінка надійності руху для навичок гри у волейбол була високою (r = 0,652). Оцінка надійності навичок гри у волейбол мала дуже високу підсумкову оцінку r = 0,872.
Висновки. Одержані результати дослідження дають підстави вважати очевидним, що тест на точність основних навичок є високоефективним і практичним і заслуговує на використання як еталонного інструменту оцінки навичок гри у волейбол. Для вдосконалення здібностей до гри у волейбол необхідні подальші дослідження з використанням різних факторів, зокрема факторів соціального середовища, психосоціальних факторів, факторів фізичного стану за характеристиками студентів. При цьому потрібно виявляти обачливість з огляду на малий розмір вибірки, що використовується в цьому дослідженні, і необхідність враховувати інші змінні
Вплив періодизованих інтервальних тренувань у поєднанні з вибуховою силою та швидкістю в ігровій ситуації на спритність та високоінтенсивні аеробні можливості юних футболістів
No full textStudy purpose. High-intensity aerobic capacity (HIAC) is essential for soccer players because they have to perform sprints of short duration in the shortest possible time. At the same time, they need to quickly change direction with and without the ball, which requires agility. The purpose of the study was to investigate the effect of a periodized (8-week) training plan that combines interval training (IT), explosive strength (ES), speed, and game-like situations on agility and HIAC in youth soccer players.
Materials and methods. This research is an experimental study in which the population was male youth soccer players (N = 23) (aged 16.7±2.1). The Arrowhead Agility Test and the HIAC Yo-Yo Intermittent Recovery Test Level 1 (YYIR1) have taken the pre- and post-data of agility. By using the formula for YYIR1 test: VO₂max (mL kg-1 min-1) = IR1 distance (m) × 0.0084 + 36.4, we get an estimation of the volume of maximum oxygen consumption (VO₂max). The data analysis used a t-test at 0.05% as the significance level.
Results. Based on the results, the mean of the pre-tests in agility, YO-YO IR1, and VO₂max showed 17.911, 14.8100, and 55.25510. After training for eight weeks, there was an improvement: the mean showed 16.667, 15.9750, and 60.06960. As per the results of the data on the hypothesis in the study, it was found that there was a significant effect of periodized IT in combination with ES and speed on agility performance and HIAC of the youth soccer players.
Conclusions. There was a significant effect of periodized IT in combination with ES and speed on improving youth soccer players’ agility performance and HIAC.Мета дослідження. Високоінтенсивна аеробна здатність (ВІАЗ) є важливою для футболістів, оскільки вони мають виконувати короткі спринт-забіги за найкоротший час. При цьому їм потрібно швидко змінювати напрямок із м’ячем і без нього, що вимагає спритності. Метою дослідження було вивчити вплив періодизованого (8-тижневого) плану тренувань, який поєднує інтервальні тренування (ІТ), вибухову силу (ВС), швидкість та ігрові ситуації на спритність і ВІАЗ у юних футболістів.
Матеріали та методи. Це дослідження є експериментальним дослідженням, у якому вибірку складали юні футболісти чоловічої статі (N = 23) (віком 16,7±2,1 року). Дані про показники спритності були зібрані на етапах попереднього та підсумкового тестування в тесті на спритність під час бігу зі зміною напрямків за стрілоподібною траєкторією та в тесті Йо-йо з переміжним відпочинком (рівень 1) (YYIR1) на ВІАЗ. Використовуючи формулу для тесту YYIR1: VO2max (мл кг-1 хв-1) = відстань переміжного відпочинку IR1 (м) × 0,0084 + 36,4, ми отримуємо оцінку об’єму максимального споживання кисню (VO2max). Для аналізу даних використовували t-критерій Стьюдента за рівня значущості 0,05%.
Результати. На підставі одержаних результатів, середні значення попередніх тестів на спритність, YYIR1 на ВІАЗ та VO2 max становили 17,911, 14,8100 та 55,25510. Після тренувань протягом восьми тижнів спостерігалося покращення: середні значення становили 16,667, 15,9750 та 60,06960. Відповідно до результатів даних щодо гіпотези, висунутої в дослідженні, було встановлено наявність статистично значущого впливу періодизованих ІТ у поєднанні з ВС та швидкістю на показники спритності та ВІАЗ юних футболістів.
Висновки. Спостерігався статистично значущий вплив періодизованих ІТ у поєднанні з ВС і швидкістю на покращення показників спритності та ВІАЗ юних футболістів
Дослідження причинного фактора травм опорно-рухового апарату в індонезійських традиційних бойових мистецтвах
No full textBackground. The interest in Pencak Silat is growing significantly, however, followed by the elevation of injury cases with 7.7% for females and 17.8% for males.
Study purpose. The study explores the injuries profile of musculoskeletal, including type, form, location, mechanism, and risk factors, across genders.
Materials and methods. Two hundred and twenty-nine athletes including 148 males and 81 females in 4 different Sports Schools and Clubs (age 21.3±3.7 years old, BMI 21.12±1.56 kg/m², normal resting heart rate), who had ever attended the national competition, voluntarily participated. The personal data was collected by a research assistant, the training load was recorded by coaches, while the injuries profile was legitimated with the OSTRC-Questionnaire by medical rehabilitation specialists, and Postural Investigation was confirmed by certified clinical staff with FMS-Score-test.
Results. The Incidence Rate (IR) for males was higher with 48.5 (95% CI: 45.8–51.3) and was 35.2 injuries/1000 hours for females, males had 3.1 times higher severity level than females (2.3±1.2) and had longer injuries duration (4.8±2.6 weeks) than females. The contusion brought the most frequent incidence at 32.9/1000 hours (36.7%), hematoma at 19.9 injuries/1000 hours (95%CI:17.9-23.1), and muscle soreness (12.1/1000 hours). The lower limbs were the most damaged areas with 33/1000 hours and the upper limbs (26,5%) with 5-14 injuries/1000 hours. The previous injury has a risk effect with 3.0 times higher contributed to the on-set current injury, followed by Excessive training. A kick by the opponent (25%) and offensive kick (19%) were a frequent mechanism of injuries.
Conclusions. The Injury Rate (IR) was significantly different between the genders. The findings strengthen the study of injuries, which are specially characteristic of Pencak Silat, that may contribute to delivering injuries profile.Історія питання. Інтерес до пенчак-силату значно зростає, проте супроводжується зростанням випадків травматизму на 7,7% для жінок і 17,8% для чоловіків.
Мета дослідження. У цьому дослідженні вивчають профіль травм опорно-рухового апарату, включаючи тип, форму, локалізацію, механізм і фактори ризику, для різних статей.
Матеріали та методи. У дослідженні добровільно взяли участь двісті двадцять дев’ять спортсменів, серед яких 148 чоловіків і 81 жінка, у 4 різних спортивних школах і клубах (вік 21,3±3,7 років, ІМТ 21,12±1,56 кг/м2, нормальна ЧСС у спокої), які коли-небудь брали участь у національних змаганнях. Особисті дані збирав асистент-дослідник, тренувальне навантаження реєстрували тренери, тоді як профіль травм підтверджували за допомогою опитувальника Центру досліджень спортивних травм Осло (OSTRC) фахівці з медичної реабілітації, а постуральне дослідження було підтверджене сертифікованим клінічним персоналом за допомогою тесту на перевірку функціональних рухів.
Результати. Частота випадків травматизму (ЧВТ) у чоловіків була вищою з показником 48,5 (95% ДІ: 45,8–51,3) і становила 35,2 травм/1000 годин для жінок, чоловіки мали в 3,1 разу вищий рівень тяжкості, ніж жінки (2,3±1,2) і мали більшу тривалість травм (4,8±2,6 тижнів), ніж у жінок. Контузія давала найвищу ЧВТ на рівні 32,9/1000 годин (36,7%), гематома – на рівні 19,9 травм/1000 годин (95% ДІ: 17,9-23,1), а біль у м’язах – 12,1/1000 годин. Найбільш ушкодженими ділянками були нижні кінцівки з показником 33/1000 годин і верхні кінцівки (26,5%) з показником 5–14 травм/1000 годин. Попередня травма має ефект ризику з у 3,0 рази вищим сприянням отриманню поточної травми, наступними йдуть надмірні тренування. Частим механізмом травм були удар ногою суперника (25%) та нападаючий удар (19%).
Висновки. Частота випадків травматизму (ЧВТ) значно різнилася між статями. Результати підкріплюють дослідження травм, особливо характерних для пенчак-силату, яке може сприяти створенню профілю травм
Остеогенні ефекти тренувань з балансувальною платформою двобічного використання порівняно з тренуваннями зі степ-платформою в жінок у пременопаузі
No full textStudy purpose. Exercise training plays an important role in increasing bone mass. Nevertheless, the osteogenic effects of exercise training using various bench surfaces are unknown. Therefore, this study aimed to compare the osteogenic effects of exercise with a soft surface bench and an aerobic both sides utilized (BOSU) ball with those of aerobic step exercise training (STEP).
Materials and methods. Fifty-two sedentary female participants aged 30–45 years were recruited and randomly divided into three groups. Seventeen participants were in the STEP, 17 in the BOSU, and 18 in the control group. The exercise programs of the STEP and BOSU groups were designed to have the same intensity and heart rate range during each stage of the program. During training, music was used to set the tempo for workouts.
Results. After week 24, both training groups showed significant improvements in physical fitness, body composition, and body stability (p<0.05). Increased levels of procollagen type I N-terminal propeptide (P1NP), an osteogenesis marker, were observed in both STEP and BOSU groups. Increased bone mineral density was only seen in the BOSU group (p<0.05).
Conclusions. Both STEP and BOSU programs effectively improved P1NP levels, muscle strength, and postural control, but only the aerobic BOSU ball training improved bone mineral density in premenopausal women.Мета дослідження. Заняття фізичними вправами відіграють важливу роль у збільшенні кісткової маси. Тим не менш, остеогенні ефекти занять фізичними вправами з використанням різних стендових поверхонь невідомі.Таким чином, метою цього дослідження було порівняти остеогенні ефекти вправ зі стендом із м’якою поверхнею та балансувальною платформою двобічного використання (BOSU) з ефектами вправ зі степ-платформою (STEP).
Матеріали та методи. Для участі в дослідженні були набрані та випадковим чином розділені на три групи 52 учасниці, які ведуть сидячий спосіб життя, віком 30–45 років. Сімнадцять учасниць тренувалися в групі STEP, 17 – у групі BOSU, а 18 – увійшли до контрольної групи. Програми вправ для груп STEP та BOSU були розроблені таким чином, щоб мати однакову інтенсивність і діапазон пульсу на кожному етапі програми. Під час занять для встановлення темпу тренувань використовували музику.
Результати. Після 24-го тижня обидві тренувальні групи показали статистично значущі покращення у фізичній підготовці, композиції тіла та стані рівноваги тіла (p<0,05). В обох групах STEP та BOSU спостерігалися підвищені рівні N-термінального пропептиду проколагену I типу (P1NP), маркера остеогенезу. Підвищення мінеральної щільності кісткової тканини спостерігалося лише в групі BOSU (p<0,05).
Висновки. Обидві програми STEP та BOSU ефективно підвищили рівні P1NP, м’язову силу та контроль постави, але лише тренування з балансувальною платформою двобічного використання BOSU покращило мінеральну щільність кісток у жінок у пременопаузі