Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Оцінка взаємозв’язку між зміною показників силової та спеціальної підготовки спортсменів змішаних єдиноборств
No full textStudy purpose. To study the peculiarities of correlation between the maximum strength development and quantity of kicks in MMA using load regimes of different intensity and energy supply.
Materials and methods. 75 athletes aged 19±0.7 practicing MMA for 4±0.8 years were examined and divided into 3 groups. During 12 weeks, group 1 athletes used low-intensity (Rа=0.53) load regime, group 2 – medium-intensity (Rа=0.65) and group 3 – high-intensity (Ra=0.72). The control of attacking kicks (front kick, reverse side kick, roundhouse kick) quantity with maximum force until full muscle fatigue for 20 s allowed to check special training. The level of strength training was evaluated by estimating the maximum strength development (1 RM) indicators. Non-parametric methods of mathematical statistics were used for data processing.
Results. The indicators of special training showed the greatest increase by an average of 13.2% in group 3 athletes during 12 weeks. In the other two groups, the dynamics of the controlled indicator was 3.2 times smaller for a similar period of time. The maximum muscle strength indicator increased by 41.9% in group 3 athletes compared to the initial data. These changes are on average 1.5 times higher than the results recorded in athletes of groups 1 and 2. Despite the revealed growth of strength and special training indicators in MMA athletes, there was no strong correlation between them in any research group.
Conclusions. Using high-intensity load regime in conditions of anaerobic-alactate mode of energy supply allowed achieving the greatest results in strength and special training indicators. However, the study did not show correlation between the increase in maximum strength development and quantitative indicators of attacking kicks. Further research will be focused on searching for more informative markers for assessing the training of athletes in MMA and adaptation processes using biochemical control methods.Мета дослідження. Вивчити особливості взаємозв’язку між динамікою максимальної сили та ударами ногами в ММА в процесі використання різних за енергозабезпеченням та інтенсивністю режимів навантаження.
Матеріали та методи. Обстежено 75 спортсменів віком 19±0,7 років, які займаються ММА протягом останніх 4±0,8 років. Учасники були рівномірно розділені на 3 групи. Протягом 12 тижнів спортсмени 1 групи використовували навантаження низької інтенсивності (Rа=0,53), а представники 2 групи – навантаження середньої інтенсивності (Rа=0,65). Режим навантажень високої інтенсивності (Rа=0,72) використовували спортсмени 3 групи. Контроль кількісних показників атакуючих ударів ногами (front kick, reverse side kick, roundhouse kick) з максимальною силою до повного м’язового стомлення за 20 с дозволяв оцінити спеціальну підготовку. Рівень зміни силової підготовки оцінювали за рахунок розвитку показників максимальної сили (1 RM). Для обробки даних використовували непараметричні методи математичної статистики.
Результати. Встановлено, що показники спеціальної підготовки демонструють найбільшу динаміку за 12 тижнів дослідження в середньому на 13,2 % у спортсменів 3 групи. В інших двох групах, динаміка контрольованого показника в 3,2 рази менша за аналогічний проміжок часу. Виявлено, що у спортсменів 3 групи показник максимальної м’язової сили за період дослідження зростає на 41,9% порівняно з вихідними даними. Відповідні зміни розвитку показника 1 RM в середньому в 1,5 рази перевищують результати фіксовані у спортсменів інших двох груп. Однак, незважаючи на виявлену позитивну динаміку зростання показників силової та спеціальної підготовки в ММА, кореляційного взаємозв’язку між ними не виявлено в жодній із дослідних груп.
Висновки. Використання режиму навантажень високої інтенсивності в умовах анаеробно-алактатного типу енергозабезпечення дозволяє досягти найбільшої результатів в динаміці показників силової та спеціальної підготовки. Однак, достовірний взаємозв’язок між зростання максимальної сили та кількісними показниками атакуючих ударів ногами не виявлений. Для поглибленого дослідження, необхідний пошук більш інформативних маркерів оцінки тренованості спортсменів в ММА та процесів адаптації з використання біохімічних методів контролю
Вплив шкільних програм із фізичного виховання на гарне психологічне самопочуття та когнітивну здібність дітей молодшого шкільного віку
No full textStudy purpose. This study aimed to determine the impact of school Physical Education programs on well-being and cognitive ability (CA), as measured by mathematics achievements, in primary school children.
Materials and methods. The study participants selected from three schools were 100 girls and 102 boys aged 9–10 years. According to Kliziene et al. (2022), the CA diagnostic test for mathematics in Grade 4 is grounded in Feuerstein and Lewin-Benham’s (2012) dynamic cognitive modality assessment theory, as well as the General Curriculum for Primary Education approved by the Minister of Education and Science of Lithuania (ISAK-2433, 2008). This test designed for learners in Grade 4 encompasses mathematics. The study aimed to assess the level of enthusiastic well-being by examining three primary dimensions: somatic anxiety, personal anxiety, and social anxiety. To measure anxiety, the Revised Children’s Manifest Anxiety Scale (RCMAS) was used, which consists of 37 items, with 28 of them assessing anxiety and the other 9 measuring the child’s defensiveness. In this study, a pre-/post-test experimental methodology was used to avoid any interruption of educational activities, due to the random selection of children in each group. The methodology depended on dynamic exercise, intense repetition of motor skills, differentiation, seating and parking reduction and physical activity distribution in the classroom model.
Results. The CA diagnostic test was analyzed in terms of the learners’ levels of achievement (satisfactory, basic, advanced) and cognitive functions. The systematic exploration function was used to achieve systematic, non-impulsive, planned behavior when collecting data or checking information. There was a strong difference between students at the satisfactory and advanced levels in the ability to orient themselves in space and follow directions (score for boys, Post-test 2.53 (0.25) points; for girls, Post-test 2.91 (0.32) points out of a maximum 4 points; p<0.05). After the school PE program, the personality anxiety results decreased for both boys (2.68 ± 0.98 points) and girls (3.41 ± 0.55 points) (F = 4.98, p < 0.05, P = 0.729).
Conclusions. Overall, the physical education program implemented in this study was found to have a positive effect on the psychological well-being of 9–10-year-old children, specifically in reducing somatic anxiety, personality anxiety, and social anxiety. Additionally, it was observed that the program led to statistically significant improvements in the children’s cognitive abilities across nine functions, including spatial orientation, sequencing, recognition of relationships and patterns, and information processing.Мета дослідження. Метою цього дослідження було визначення впливу шкільних програм із фізичного виховання на гарне самопочуття та когнітивну здібність (КЗ) дітей молодшого шкільного віку за рівнем їхньої успішності з математики.
Матеріали та методи. Учасниками дослідження, відібраними з трьох шкіл, стали 100 дівчат і 102 хлопчики віком 9–10 років. Згідно з даними дослідження Kliziene et al. (2022), діагностичний тест КЗ для математики в 4 класі ґрунтується на теорії динамічної оцінки когнітивної модальності Фойєрштайна та Левін-Бенхам, а також Загальній програмі початко-вої освіти, затвердженій міністром освіти та науки Литви (ISAK-2433, 2008). Цей тест, призначений для учнів 4-го класу, охоплює математику. Метою дослідження була оцінка рівня піднесеного гарного самопочуття шляхом вивчення трьох первинних аспектів: соматичної тривожності, особистісної тривожності та соціальної тривожності. Для вимірювання тривожності використовували Перероблену шкалу явної тривожності для дітей (RCMAS), яка складається з 37 пунктів, із яких 28 оцінюють тривожність, а решта 9 вимірюють захисну поведінку дитини. У цьому дослідженні використову-вали методологію експерименту з попереднім і підсумковим тестуванням, щоб уникнути перерви в освітній діяльності, з огляду на випадковий відбір дітей у кожній групі. Ця методологія ґрунтувалася на динамічних вправах, інтенсивному повторенні рухових навичок, диференціації, скороченні часу сидіння та стояння в очікуванні та розподілі фізичної ак-тивності в моделі шкільного класу.
Результати. Діагностичний тест КЗ аналізували за рівнями успішності (задовільний, середній, високий) та когнітив-них функцій учнів. Функцію систематичного дослідження використовували для забезпечення систематичної, неімпуль-сивної, запланованої поведінки під час збору даних або перевірки інформації. Між учнями задовільного та середнього рівня спостерігалася сильна різниця у здатності орієнтуватися в просторі та рухатися в заданих напрямках (оцінка у хлопчиків: підсумкове тестування – 2,53 (0,25) бала; оцінка в дівчат: підсумкове тестування – 2,91 (0,32) бала з максимум 4 балів; p<0,05 ). Після проходження шкільної програми з ФВ результати особистісної тривожності знизилися і в хлопчи-ків (2,68 ± 0,98 бала), і в дівчат (3,41 ± 0,55 бала) (F = 4,98, p < 0,05, P = 0,729).
Висновки. Загалом було встановлено, що програма з фізичного виховання, реалізована в цьому дослідженні, пози-тивно впливає на гарне психологічне самопочуття дітей віком 9–10 років, зокрема на зниження соматичної тривожності, особистісної тривожності та соціальної тривожності. Крім того, за результатами спостережень, ця програма забезпечила статистично значущі покращення когнітивних здібностей дітей у дев’яти функціях, включаючи орієнтацію в просторі, упорядкування, розпізнавання взаємозв’язків та образів, а також обробку інформації
Міофасціальний реліз як засіб профілактики травматизму і відновлення амплітуди рухів у кваліфікованих футболістів
No full textThe purpose of the study was to determine the effectiveness of MFR tools used in the training process of qualified football players.
Materials and methods. The study participants were 28 football specialists of the Ukrainian Premier League football teams and 36 football players of FC “Zorya” (Luhansk). Methods used in the study included analysis, generalization and systematization of data from scientific and methodical literature and Internet, questionnaire survey, pedagogical observations, pedagogical testing of flexibility indicators, pedagogical experiment, methods of mathematical statistics.
Results. The results of using MFR manual techniques in the training process of qualified football players are as follows: relaxation of chronically tense muscles, recovery of mobility and normal amplitude of motion in the joints, improvement of the elastic properties of the muscular and ligamentous structures of the musculoskeletal system of football players, optimization of hemodynamics and lymphodynamics at the microcirculatory level, optimization of general and local metabolic processes in the body, functional recovery of the musculoskeletal system of football players after excessive physical exertion and injuries, improvement of proprioception and neuromuscular control, optimization of the psychoemotional state.
Conclusions. The analysis of the results of testing the flexibility of football players of FC “Zorya” (Luhansk) at the end of the first and second preparatory periods of the 2019-2020 sports season allows us to state the presence of higher indicators compared to the results of preliminary testing in the 2018-2019 sports season. According to the results of the monitoring performed by the specialists of the complex scientific group, there has been recorded an 11.11% decrease in the number of injuries related to damage to the muscular-ligamentous structures of the lower limbs and trunk of football players in FC “Zorya” (Luhansk).Мета дослідження – визначити ефективність застосування засобів MFR, які використовуються у тренувальному процесі кваліфікованих футболістів.
Матеріали і методи. Контингент: 28 фахівців з футболу футбольних команд української Прем’єр-Ліги; 36 футболістів ФК «Зоря» (Луганськ). Методи: аналіз, узагальнення та систематизація даних науково-методичної літератури і глобальної інформаційної мережі «Internet»; анкетне опитування; педагогічні спостереження; педагогічне тестування показників гнучкості, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.
Результати. Результатом застосування мануальних технік MFR у тренувальному процесі кваліфікованих футболістів є: розслаблення хронічно напружених м’язів; відновлення рухливості та нормальної амплітуди руху у суглобах; поліпшення еластичних властивостей м’язово-зв’язкових структур опорно-рухового апарату футболістів; оптимізація гемодинаміки і лімфодинаміки на мікроциркуляторному рівні; оптимізація загальних і локальних метаболічних процесів в організмі; відновлення функцій опорно-рухового апарату футболістів після надмірних фізичних навантажень і травм; поліпшення пропріорецепції та нейром’язового контролю; оптимізація психоемоційного стану.
Висновки. Аналіз результатів тестування гнучкості футболістів ФК «Зоря» (Луганськ) наприкінці першого та другого підготовчих періодів спортивного сезону 2019-2020 рр. дозволяє констатувати наявність більш високих показників у порівнянні з результатами попереднього тестування у спортивному сезоні 2018-2019 рр. За результатами моніторингу фахівцями комплексної наукової групи ФК «Зоря» (Луганськ), зафіксовано зменшення показників спортивного травматизму, які пов’язані з пошкодженнями м’язово-зв’язкових структур нижніх кінцівок і тулубу футболістів – на 11,11%
Вплив 8 тижнів комбінованого пліометричного тренування на збільшення сили м’язів нижньої та верхньої частини тіла у студентів-волейболістів
No full textThe study purpose was to identify the effects of a combination of plyometric exercises in the increasing leg and arm power abilities of volleyball athletes.
Materials and methods. Forty students were involved in this study. They were students who were active in practicing volleyball, and then they were divided into four groups of 10 students each, namely (1) Squat thrust jumps and clap push-ups, (2) Squat thrust jumps and lateral push-ups, (3) Rope jumps and clap push-ups; and (4) Rope jumps and lateral push-ups. Then they practiced plyometrics three times a week for eight weeks. Statistical analysis used the t-test and the N-Gain Score using the Statistical Package for Social Science (SPSS) version 26 program.
Results. The results of the combination of plyometric exercises stated that it had an effect on the muscle power of both the legs and arms (p<0.05); then, the results showed the combination of squat thrust and lateral push-up exercises was effective in increasing the ability of leg muscle power by 84.43% while the variety of squat thrust jump exercises and clap push-ups provide effectiveness in increasing arm muscle power by 25.23%.
Conclusions. The variety of these two types of plyometric exercises was successful in helping volleyball athletes improve their vertical jump abilities. Still, from the results of this study, it was not very effective in increasing the capacity of arm muscle power.Метою дослідження було виявити вплив комбінації пліометричних вправ на збільшення силових здібностей ніг і рук у волейболістів.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні брали участь сорок студентів. Це були студенти, які активно займалися волейболом, їх розділили на чотири групи по 10 студентів у кожній, а саме: (1) стрибки з присіду ногами назад у положення планки й поверненням у вихідне положення зі стрибком у висоту та віджимання з оплесками, (2) стрибки з присіду ногами назад у положення планки й поверненням у вихідне положення зі стрибком у висоту та бокові віджимання, (3) стрибки зі скакалкою та віджимання з хлопками; та (4) стрибки зі скакалкою та бокові віджимання. Потім вони займалися пліометрією тричі на тиждень протягом восьми тижнів. Для статистичного аналізу використовували t-критерій Стьюдента та оцінку нормалізованого приросту за допомогою ПЗ Statistical Package for Social Science (SPSS) версії 26.
Результати. Результати комбінації пліометричних вправ свідчать про її вплив на силу м’язів як ніг, так і рук (p<0,05); також, результати показали, що комбінація вправ «стрибки з присіду ногами назад у положення планки й поверненням у вихідне положення зі стрибком у висоту» та «бокові віджимання» була ефективною для збільшення здатності сили м’язів ніг на 84,43%, тоді як різноманітність вправ на стрибки з присіду ногами назад у положення планки й поверненням у вихідне положення зі стрибком у висоту та віджимання з оплесками забезпечує ефективність у збільшенні сили м’язів рук на 25,23%.
Висновки. Різноманітність цих двох типів пліометричних вправ успішно допомогла волейболістам покращити їхні здібності у виконанні стрибків у висоту. Проте, за результатами цього дослідження, вона не була дуже ефективною у збільшенні сили м’язів рук
Розробка інструментів визначення кінестетичних рухів для бадмінтону
No full textThe purpose of this study was to develop an instrument to identify movements and produce recommendations for children who are predicted to be able to develop in badminton.
Materials and methods. The kind of this research is research and development consisting of (1) the Preliminary study stage, (2) the Expert validation stage, (3) the Acceptance test stage, and (4) the benefit test stage. The validation stage is carried out by three experts with assessment indicators of suitability, accuracy, convenience, and practicality. The acceptance test phase was obtained from the application of the instrument to the participants. The benefits test stage was determined by a retest test to determine the reliability of the instrument. Participants in the product trial consisted of two groups, namely the male group with 17 participants and the female group with 17 participants. The age of the participants was 6-7 years old. They were elementary school students who were in grade 2. Statistical analysis used a test-retest.
Results. The results show that the validation from badminton experts gives an assessment with a presentation of 97% in the very good category, the validation of talent identification experts is 98% in the very good category, and the validation from the coach is 97% in the very good category. For the acceptance test, 4 children (24%) in the first test were recommended, and 5 children (29%) in the second test were recommended. For girls, 2 children (12%) in the first test were recommended, and 3 children (18%) in the second test were recommended. For the reliability test, it was obtained 0.97 in the very strong category for boys and 0.91 in the very strong category for girls.
Conclusions. This instrument has been proven valid and reliable and can provide recommendations. The existence of this instrument can facilitate sports teachers and badminton coaches in identifying children's movements.Мета цього дослідження полягала в тому, щоб розробити інструмент для визначення рухів і надання рекомендацій для дітей, які, за прогнозами, зможуть досягти успіхів у бадмінтоні.
Матеріали та методи. Це дослідження належить до типу дослідження та розробки, яке включає (1) етап попереднього дослідження, (2) етап експертної оцінки, (3) етап приймального випробування та (4) етап перевірки переваг. Етап оцінки проводять три експерти за показниками оцінки придатності, точності, зручності та практичності. Етап приймального випробування мав місце після застосування інструменту до учасників. Етап перевірки переваг був зумовлений повторним тестом для визначення надійності інструменту. Учасники випробування продукту складалися з двох груп, а саме: чоловічої групи із 17 учасників і жіночої групи із 17 учасниць. Вік учасників становив 6-7 років. Це були учні початкової школи, які навчалися в 2 класі. Для статистичного аналізу використовували тестування з повторним тестуванням.
Результати. Результати показують, що оцінка від експертів із бадмінтону дає оцінку з представленням 97% у категорії «дуже добре», оцінка експертів із визначення талантів становить 98% у категорії «дуже добре», а оцінка від тренера становить 97% у категорії «дуже добре». Для приймального випробування було рекомендовано 4 дітей (24%) у першому тесті та 5 дітей (29%) у другому тесті. Для дівчат було рекомендовано 2 дітей (12%) у першому тесті та 3 дітей (18%) у другому тесті. Для випробування на надійність було отримано 0,97 у категорії «дуже стійкий» для хлопців і 0,91 у категорії «дуже стійкий» для дівчат.
Висновки. Цей інструмент підтвердив ефективність і надійність і може забезпечувати рекомендації. Наявність цього інструменту може допомогти вчителям фізичного виховання та тренерам із бадмінтону визначати рухи дітей
Сучасні тенденції та проблеми, пов’язані з проведенням часу перед екраном та заняттями фізичною діяльністю серед школярів: тематичний огляд
No full textStudy purpose. Physical inactivity and excessive screen time engagement among school-aged children is a global issue which is known to be linked with sedentary lifestyle. Several studies were conducted about sedentary behavior among children, but still lacking is a review paper that analyzes the current trends and issues on physical inactivity and excessive screen time. This study aims to identify the current issues and trends on physical activity and screen time among school students discussed in the articles published from 2018-2022.
Materials and methods. Quantitative and qualitative methods were used in this study. Quantitative approach was used to explain the trends and statistics in terms of literatures geographical dissemination and specified topic or themes developed within the period from 2018 to 2022. Qualitative approach was implemented to establish patterns and themes. This study generates themes and patterns from the articles published from 2018 to 2022. Thirty articles were included via database searched from SCOPUS, SportsDiscus and PubMed.gov. Thematic analysis was done using ATLAS.ti 22.
Results. Five main themes were generated: 1) behavioral impact; 2) engagement level: age and gender specific; 3) association to socio-economic status; 4) impact on adiposity; and 5) school curriculum role.
Conclusions. Excessive screen time and physical inactivity have a diverse effect on young populations health. Understanding the patterns and themes generated in this study will be of great help in terms of designing a program of activity that will counter measure the negative effect associated with sedentary lifestyle.Мета дослідження. Відсутність фізичної активності та надмірне проведення часу перед екраном серед дітей шкільного віку є глобальною проблемою, яка, як відомо, пов’язана з малорухливим способом життя. Було проведено кілька досліджень щодо малорухливої поведінки дітей, але досі немає оглядової статті, у якій аналізують поточні тенденції та проблеми, пов’язані з відсутністю фізичної активності та надмірним часом перед екраном. Метою цього дослідження є визначення поточних проблем і тенденцій стосовно занять фізичною діяльністю та проведення часу перед екраном серед школярів, які обговорюються в статтях, опублікованих у 2018–2022 роках.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували кількісні та якісні методи. Кількісний підхід використовували для пояснення тенденцій і статистичних даних щодо географічного поширення літератури та визначеної теми чи тем, розроблених протягом 2018–2022 років. Якісний підхід застосовували для встановлення шаблонів і тем. У цьому дослідженні теми та шаблони генерують зі статей, опублікованих з 2018 по 2022 рік. Тридцять статей було включено через базу даних за пошуком із баз даних SCOPUS, SportsDiscus та PubMed.gov. Тематичний аналіз виконували за допомогою програмного забезпечення ATLAS.ti 22.
Результати. Було згенеровано п’ять основних тем: 1) вплив на поведінку; 2) рівень залучення: залежно від віку та статі; 3) асоціація з соціально-економічним статусом; 4) вплив на ожиріння; 5) роль шкільної програми.
Висновки. Надмірне проведення часу перед екраном і відсутність фізичної активності по-різному впливають на здоров’я молоді. Розуміння шаблонів і тем, згенерованих у цьому дослідженні, буде корисним для розробки програми активності, яка стане заходом протидії негативному впливу, пов’язаному з малорухливим способом життя
Негайний вплив сухого голковколювання на м’язову силу нижніх кінцівок у спортсменів, які займаються кросфітом, із латентними тригерними точками: рандомізоване потрійно сліпе пілотне клінічне дослідження
No full textStudy purpose. The purpose of this study was to evaluate the acute effect of deep dry needling (DP) on lower-limb muscle strength-related variables in CrossTraining recreational athletes with latent trigger point (TrP).
Materials and methods. A total of 19 healthy CrossFit®-trained males (27.8 [4.7] years; 79.8 [10.4] kg; 1.76 [0.07] cm) with myofascial TrP in quadriceps, gluteus or gastrocnemius muscles completed this repeated-measures triple-blind pilot clinical trial. Participants were randomly allocated into either experimental (EG, n = 10) or Sham (SG, n = 9) groups. After allocation, the assessment of lower-limb muscle power (squat jump [SJ] and countermovement jump [CMJ]) and maximal isometric hip abduction and quadriceps strength were measured at baseline and after 48 hours of the intervention.
Results. The results are expressed as Δ (SD) [95% CI]; unbiased Cohen’s d [dunb, 95% CI]). DN has been shown to reduce the presence of muscle TrP. The maximal isometric hip abduction strength had a moderate-to-high significant increase in the EG (left: 21.5 (16.9) [9.42, 33.57]; 0.55 [0.19, 0.99], right: 20.3 (16.2) [8.70, 31.89]; 0.74 [0.25, 1.35]); however, the Sham group only showed significant improvement in the left hip abductor muscles 15.77 (15.37) [3.96, 27.59]; 0.57 [0.11, 1.12]) with no significant changes in the right side.
Conclusions. The acute reduction of myofascial TrP was observed with the application of DN but had no significant effect on maximal isometric strength or jump height compared to the Sham group. Results of this pilot clinical trial can be used to commission future research.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в оцінці негайного впливу глибокого сухого голковколювання на змінні, пов’язані із силою м’язів нижніх кінцівок, у спортсменів-любителів, які займаються крос-тренінгом, із латентною тригерною точкою.
Матеріали та методи. Це потрійно сліпе пілотне клінічне дослідження з повторними вимірюваннями пройшли загалом 19 здорових чоловіків, які займалися кросфітом (27,8 [4,7] року; 79,8 [10,4] кг; 1,76 [0,07] см), з міофасціальною тригерною точкою в чотириголовому, сідничному або литковому м’язах. Учасники були випадково розподілені в експериментальну групу (ЕГ, n = 10) або в контрольну групу (КП, n = 9). Після розподілу на вихідному рівні та через 48 годин після втручання оцінювали силу м’язів нижніх кінцівок (вертикальний стрибок із присіду зігнувши ноги та вертикальний стрибок із зустрічним рухом) і вимірювали силу максимального ізометричного відведення стегна та чотириголового м’яза.
Результати. Результати виражені як Δ (СВ) [95% ДІ]; незміщена оцінка d Коена [dunb, 95% ДІ]). Було показано, що глибоке сухе голковколювання зменшує присутність м’язової тригерної точки. Максимальна ізометрична сила відведення стегна мала помірне або високе статистично значуще збільшення в ЕГ (лівий бік: 21,5 (16,9) [9,42, 33,57]; 0,55 [0,19, 0,99], правий бік: 20,3 (16,2) [8,70, 31,89]; 0,74 [0,25, 1,35]); однак контрольна група продемонструвала статистично значуще збільшення сили лише тих м’язів, що відводять ліве стегно (15,77 (15,37) [3,96, 27,59]; 0,57 [0,11, 1,12]), без статистично значущих змін у правому боці.
Висновки. Негайне скорочення міофасціальної тригерної точки спостерігалося при застосуванні глибокого сухого голковколювання, але не мало статистично значущого впливу на максимальну ізометричну силу або висоту стрибка порівняно з контрольною групою. Результати цього пілотного клінічного дослідження можуть бути використані для підготування майбутніх досліджень
Рівень травматизму та досвід лікування серед таїландських бодібілдерів високого та початкового класів
No full textBackground. Bodybuilding is a sport where a person should do a lot of weight training while in the same time having a strict diet control. Due to this, they are believed to have higher chances of getting injured. However, lack of research has been conducted on the incidence of injuries and the treatment history among bodybuilders in Thailand. Therefore, the purpose of this study was to investigate and compare the incidence of injuries and treatment experience between elite and beginner Thailand bodybuilders.
Material and methods. 157 bodybuilders who were registered as members of the Thailand Bodybuilding and Physique Sports Association (since 2020-2021) were recruited as participants in this study. They were divided in to two groups, namely elite (more than 5 years of sports training) and beginner (less than 5 years of sports training). A valid and reliable questionnaire was used to collect the data from the participants.
Results. There was no significant difference in the most common period of injury between the beginner and elite groups. The most common period of injury for both groups was found to be during diet period (beginner 55.43%; elite 55.38%) followed by bulk period, off season and competition period, respectively. For the injury area, there was no difference between the groups, with the lower back (beginner 63.04%; elite 52.31%) being the most common area of injury, followed by shoulder, chest, finger and wrist. There was also no significant difference in treatment between the groups in the first 48 hours after injury. Most of the athletes in both groups had rest (beginner 80.43%; elite 81.53%) and applied cold (beginner 61.96%; elite 73.85%) to their injury area. Additionally, the beginner group of Thai bodybuilders visited the physical therapist more often than the elite group did (p < 0.01). At the same time, there was no significant difference in medical doctor, sports scientist, coach and self-treatment and rehabilitation between both groups. However, most of athletes from both groups mainly resorted to self-treatment.
Conclusions. The study findings are expected to be valuable for the bodybuilding association, coaches and athletes to take extra precautions regarding injury in the future.Історія питання. Бодібілдінг – це такий вид спорту, у якому людина має багато тренуватися з обтяженнями, водночас суворо контролюючи дієту. Через це у них, як вважають, вищі шанси отримання травм. Однак досліджень щодо частоти травм та історії лікування серед бодібілдерів у Таїланді було проведено недостатньо. Таким чином, метою цього дослідження було вивчення та порівняння рівня травматизму та досвіду лікування між таїландськими бодібілдерами високого та початкового класів.
Матеріали та методи. Учасниками цього дослідження були 157 бодібілдерів, зареєстрованих членами Таїландської спортивної асоціації бодібілдингу та атлетизму (з 2020-2021 року). Їх розділили на дві групи: високого класу (понад 5 років занять спортом) і початкового класу (менше 5 років занять спортом). Для збору даних учасників використовували валідну та надійну анкету.
Результати. Статистично значущої різниці в найпоширенішому періоді травмування між групами початкового та високого рівнів не було. Встановлено, що найбільш поширеним періодом травмування для обох груп був період дієти (група початкового рівня – 55,43%; група високого рівня – 55,38%), за яким слідував період масового навантаження, міжсезоння та період змагань відповідно. Що стосується зони травми, між групами не було різниці, причому найпоширенішою зоною травми була нижня частина спини (група початкового рівня – 63,04%; група високого рівня – 52,31%), за якою йшли плече, грудна клітка, палець і зап’ястя. Також між групами не було статистично значущої різниці в лікуванні в перші 48 годин після травми. Більшість спортсменів в обох групах відпочивали (група початкового рівня – 80,43%; група високого рівня – 81,53%) і прикладали холод (група початкового рівня – 61,96%; група високого рівня – 73,85%) до зони травми. Крім того, група таїландських бодібілдерів початкового рівня частіше зверталася до фізіотерапевта, ніж група спортсменів високого класу (p < 0,01). Водночас, між обома групами не було статистично значущої різниці в лікарях, спортивних учених, тренерах і самолікуванні та реабілітації. Проте більшість спортсменів в обох групах переважно вдавалися до самолікування.
Висновки. Очікується, що результати цього дослідження будуть цінними для асоціації бодібілдингу, тренерів і спортсменів, щоб уживати додаткових запобіжних заходів щодо травм у майбутньому
Тренування зі стрибків із місця на координаційній драбині та розгинання ніг стоячи збільшує потужність нижніх кінцівок спортсменів-волейболістів
No full textBackground. The Covid-19 pandemic has caused various adaptations in the world of sports. One form of adaptation that is carried out is training at home or known as training from home (TFH).
Study purpose. This study aims to see the effectiveness of the chimney jump and standing leg extension exercises carried out by volleyball athletes during training at home or training from home (TFH).
Materials and methods. A total of 36 volleyball athletes with an age range of 19–20 years were selected by purposive sampling and divided into the chimney jump (KCJ) group, the standing leg extension (KSE) group, and the control group (KKL). This research is quantitative research with a quasi-experimental research design with one group pretest posttest design.
The three variables used as the dependent variable are agility, balance, and athlete’s leg power which were measured before TFH and after the athlete carried out TFH for 3 months. The results of the exercise were analyzed descriptively and continued to be analyzed using the Independent Samples T-test and One-Way ANOVA.
Results. There was a significant difference in the results of the leg power posttest of the three groups (<.05) with KCJ having the highest average leg power (77.76 ± 9.38). Furthermore, KSE has the highest average in agility (56.83 ± 11.93) and balance (38.75 ± 3.02).
Conclusions. Based on the results of this study, it can be concluded that the chimney jump has a significant impact on increasing leg power. On the other hand, the standing leg extension has a positive impact on increasing agility and balance.Історія питання. Пандемія Covid-19 спричинила різноманітні адаптації у світі спорту. Однією з форм адаптації, яка здійснюється, є тренування вдома, також відоме як тренування з дому (TFH).
Мета дослідження. Метою цього дослідження є побачити ефективність вправ «стрибки з місця на координаційній драбині» та «розгинання ніг стоячи», які спортсмени-волейболісти виконують під час тренування вдома або тренування з дому (TFH).
Матеріали та методи. Загалом 36 волейболістів віком 19–20 років були відібрані шляхом цілеспрямованої вибірки та розділені на групу стрибків із місця на координаційній драбині (KCJ), групу розгинання ніг стоячи (KSE) та контрольну групу (KKL). Це дослідження є кількісним дослідженням із квазіекспериментальним планом дослідження за схемою попереднього та підсумкового тестування на одній групі.
Трьома змінними, які використовують як залежну змінну, є спритність, рівновага та потужність ніг спортсмена, які вимірювали до TFH та після того, як спортсмен проводив TFH протягом 3 місяців. Результати вправи аналізували описово та продовжували аналізувати з використанням t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок та однофакторного дисперсійного аналізу.
Результати. Спостерігалася статистично значуща різниця в результатах підсумкового тестування потужності ніг у трьох групах (<0,05), причому група KCJ мала найвищу середню потужність ніг (77,76 ± 9,38). Крім того, група KSE має найвищий середній показник спритності (56,83 ± 11,93) і рівноваги (38,75 ± 3,02).
Висновки. На підставі результатів цього дослідження можна дійти висновку, що стрибок із місця на координаційній драбині значно впливає на збільшення потужності ніг. З другого боку, розгинання ніг стоячи позитивно впливає на підвищення спритності та рівноваги
Регулярна фізична активність допомагає підвищити рівень фізичної підготовленості учнів початкових класів під час пандемії COVID-19
No full textThe purpose of this study was to prove the effect of regular physical activity in helping to increase the physical fitness level of elementary school students during the coronavirus disease 2019 (COVID-19) pandemic.
Materials and methods. This research is true experimental with the randomized pretest-posttest control group design. A total of 48 students from the Kabuh District Public Elementary School, Jombang Regency, East Java, Indonesia, aged 10–11 years participated in the study. The students were divided into two groups, namely the control group (G1; n = 21) and the experimental group (G2; n = 27). Measurement of physical fitness level using a) body mass index (BMI); (b) sit-and-reach test; (c) lie down for 30 seconds; (d) pull-up modification; and (e) the 20-meter multistage shuttle run test was performed before and after treatment. The data analysis technique used the Statistical Package for Social Sciences (SPSS) software version 21.
Results. The results showed that there was a significant difference in the average level of physical fitness between the pretest and posttest in the experimental group (G2) (p ≤ 0.001), while the control group (G1) did not show a significant difference (p ≥ 0.05).
Conclusions. Based on the results of the study it was concluded that providing regular physical activity had a positive impact on increasing the level of physical fitness in elementary school students during the COVID-19 pandemic.Метою цього дослідження було довести вплив регулярної фізичної активності на підвищення рівня фізичної підготовленості учнів початкових класів під час пандемії коронавірусної хвороби 2019 року (COVID-19).
Матеріали та методи. Це дослідження є істинним експериментом із рандомізованим планом попереднього та підсумкового тестування з використанням контрольної групи. У дослідженні брали участь загалом 48 учнів державної початкової школи в окрузі Кабух, регентство Джобанг, провінція Східна Ява, Індонезія, віком 10–11 років. Учнів розділили на дві групи: контрольну (G1; n = 21) та експериментальну (G2; n = 27). Вимірювання рівня фізичної підготовленості з використанням a) індексу маси тіла (ІМТ); (b) тесту «нахили тулуба вперед із положення сидячи»; (c) вправи «прилягти на 30 секунд»; (d) вправи «модифіковані підтягування»; та (e)багатоетапного тесту «човниковий біг на 20 метрів» проводили до та після експериментальних процедур. У методиці аналізу даних використовували програмне забезпечення Statistical Package for Social Sciences (SPSS) версії 21.
Результати. Результати показали наявність статистично значущої різниці в середньому рівні фізичної підготовленості між результатами попереднього та підсумкового тестування в експериментальній групі (G2) (p ≤ 0,001), тоді як у контрольній групі (G1) статистично значущої різниці не виявлено (p ≥ 0,05).
Висновки. На підставі результатів дослідження було зроблено висновок, що забезпечення регулярної фізичної активності позитивно впливає на підвищення рівня фізичної підготовленості учнів початкових класів під час пандемії COVID-19