Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Учні-спортсмени старшої школи: Їх мотивація, навчальні звички, самодисципліна, академічна підтримка та академічна успішність
No full textStudy purpose. Student-athletes have a role that is not easy to balance between the role of being an athlete and the role of being a student at school. Not a few of them have obstacles in balancing both roles. This study aims to reveal the characteristics of secondary school student-athletes in Bengkulu City. The main objectives are to describe the level of achievement motivation, study habits, self-discipline, academic support, and academic performance.
Materials and methods. This study is a quantitative descriptive research with a survey approach involving 402 student-athletes at the junior high school and senior high school levels. The student-athletes represent 16 sports. The average age of student-athletes is 15.9 years. The instrument used in the study was a questionnaire consisting of 36 statement items. The mean ideal and standard deviation ideal formulas were used to analyze data regarding the category level of each indicator, while the independent sample t-test was used to determine differences in data between student-athletes based on gender and type of sport.
Results. The results of this study reveal that student-athletes in Bengkulu City have achievement motivation, study habits, self-discipline, academic support, and academic performance in the high category. There is a significant difference between male and female student-athletes (sig 0.001 < 0.005). There were no significant differences between student-athletes from individual and team sports (0.442 > 0.005).
Conclusions. Student-athletes at junior high school and senior high school education levels have good characteristics, there are significant differences between male and female athletes, and there are no significant differences between individual athletes and team athletes.Мета дослідження. Учням-спортсменам нелегко балансувати між функціями спортсмена та учня в школі. Чимало з них мають перешкоди у балансуванні обох функцій. Метою даного дослідження є визначення характеристики показників учнів-спортсменів середніх шкіл у місті Бенгкулу. Основними задачами дослідження є опис рівня мотивації досягнення, навчальних звичок, самодисципліни, академічної підтримки та академічної успішності.
Матеріали та методи. Це кількісне описове дослідження з використанням методу анкетування, в якому взяли участь 402 учні-спортсмени на рівні середньої та старшої школи. Учні-спортсмени представляють 16 видів спорту. Середній вік учнів-спортсменів становить 15,9 років. Інструментом, що використовувався в дослідженні, був опитувальник, складений з 36 пунктів тверджень. Для аналізу даних щодо рівня категорії кожного показника використовувалися формули оптимального середнього та стандартного відхилення, а для визначення відмінностей даних між учнями-спортсменами залежно від статі та виду спорту застосовувався t-критерій для незалежних вибірок.
Результати. Результати дослідження показують, що учні-спортсмени міста Бенгкулу мають високий рівень мотивації досягнення, навичок навчання, самодисципліни, академічної підтримки та академічної успішності. Існує значна різниця у показниках серед учнів-спортсменів чоловічої та жіночої статі (sig 0,001 < 0,005). Значущих відмінностей у показниках серед учнів-спортсменів з індивідуальних та командних видів спорту не спостерігалося (0,442 > 0,005).
Висновки. Учні-спортсмени молодших та старших класів середньої школи навчання мають позитивну характеристику показників, є значущі відмінності між спортсменами чоловічої та жіночої статі, а також відсутні значущі відмінності між спортсменами індивідуальних та командних видів спорту
Взаємозвʼязок тестів на спритність при пересуванні на ковзанах та показники постуральної стійкості у хокеїстів
No full textStudy purpose. In this work, we point out the interaction of complex postural stability (CPS) and skating agility tests among pupils in the hockey club HK Nové Zámky. We determined postural stability using the SEBT and agility with skating tests. We expected a significant interaction between performance in skating agility tests and CPS for both standing legs, which was most closely identified with the eight-item SEBT test.
Materials and methods. The level of CPS was characterized by descriptive statistics. Laterality between right and left standing leg was assessed by t-test and Cohen’s “d”. The relationships between CPS and skating agility tests were determined by Pearson’s correlation coefficient “r”. Predictors were selected by stepwise regression. Statistical significance of differences and relationships was assessed at the 5% significance level.
Results. The results showed no differences in the laterality of the CPS between the right and left standing leg. Correlation analysis demonstrated the interactions of the left and right standing leg with all skating agility tests. Stepwise regression was used to select the tests that were most identified with the performance on the eight-item SEBT test in terms of their skating expression. The Illinois test has the most significant informational power for CPS.
Conclusions. The presence of positive interactions between skating agility and CPS in hockey players point to the importance of a balanced and stable stance of both legs in all directions. The perfect balance and stability of hockey players eliminates the fluctuations caused by skating movement in all directions and facilitates their execution without major changes in dynamic performance. The chance of shortening the activation time of the muscle chains involved in the technique of performing the test also increases significantly, or in the very structure of technique – the economics of ice hockey players’ skating.Мета дослідження. У цій роботі ми вказуємо на взаємозвʼязок комплексної постуральної стійкості (КПС) та тестів на спритність при пересуванні на ковзанах у вихованців хокейного клубу ХК “Nové Zámky”. Ми визначали постуральну стійкість за допомогою тесту SEBT (балансувальний тест “рух траєкторією зірки”) і тестів на спритність при катанні на ковзанах. Ми очікували на значний взаємозвʼязок між показниками тестів на спритність при пересуванні на ковзанах та КПС для обох ніг в положенні стоячи, що було найбільш тісно повʼязано з тестом SEBT, що складається з восьми позицій.
Матеріали та методи. Рівень КПС характеризували за допомогою методів описової статистики. Латеральність між правою та лівою ногою в положенні стоячи, оцінювали за допомогою t-критерію та методикою d Коена. Взаємозвʼязок між КПС та тестами на спритність при пересуванні на ковзанах визначали за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона (позначають “r”). Предиктори були обрані за допомогою покрокової регресії. Статистичну значущість відмінностей і взаємозвʼязків оцінювали на 5% рівні значущості.
Результати. Результати не показали відмінностей у латеральності КПС між правою та лівою ногою в положенні стоячи. Кореляційний аналіз продемонстрував взаємозвʼязок лівої та правої ноги в положенні стоячи з усіма тестами на спритність при пересуванні на ковзанах. Покрокова регресія була використана для відбору тестів, які найбільше ідентифікуються з показниками тесту SEBT, що складається з восьми позицій, з точки зору їх вираженості при пересуванні на ковзанах. Іллінойський тест має найбільш значну інформативність для КПС.
Висновки. Наявність позитивних взаємозвʼязків між спритністю пересування на ковзанах та КПС у хокеїстів вказує на важливість збалансованого та стабільного положення обох ніг у всіх напрямках. Оптимальний баланс і стабільність хокеїстів усуває коливання, викликані рухами під час пересування на ковзанах у всіх напрямках, і полегшує їх виконання без значних змін у динамічних показниках. Також значно збільшується шанс скорочення часу активації мʼязових ланцюгів, задіяних в техніці виконання тесту, або в самій структурі техніки – економічність катання хокеїстів на ковзанах
Вплив пліометричного тренування стрибків із підтягуванням колін до грудей та стрибків на коробку (пліобокс) на показники сили мʼязів ніг та гнучкості у студенток в процесі позааудиторних занять з волейболу
No full textStudy purpose. This study aimed to investigate the effects of Knee Tuck Jump or Jump to Box plyometric training and to determine their effectiveness in increasing leg muscle strength and flexibility in female students participating in volleyball extracurriculars.
Materials and methods. This study used a quasi-experimental design. Twenty-four female students were randomly selected as samples and then divided into two categories: 12 students receiving Knee Tuck Jump training (age: 17.08±0.51) and 12 students receiving Jump to Box training (age: 17.00±0.60). All participants performed the initial and final tests using the Vertical Jump and sit-and-reach tests. To analyze the data, the t-test was used to determine the differences in variables between the pretest and posttest in the experimental group.
Results. In the Knee Tuck Jump group, a significant improvement in VJ (P=0.000) and sit-&-reach tests (P=0.000) was observed. In addition, Knee Tuck Jump was considered to be more effective in increasing the students’ flexibility, because the t value of sit-&-reach test (14.075) was higher than that of VJ (13.811).
Similarly, the Jump to Box group also showed a significant improvement in VJ (P=0.000) and sit-&-reach (P=0.000) tests. However, Jump to Box was deemed to be more effective in increasing the students’ leg muscle strength, as the t value of VJ (26.086) was higher than that of sit-&-reach test (9.594).
Conclusions. Based on the research findings, it can be concluded that plyometric exercises, specifically KTJ and JB, have a significant and positive impact on the lower limb muscle strength and flexibility in female students participating in volleyball extracurricular activities. Despite both demonstrating significant positive effects, KTJ training is more effective in improving flexibility compared to JB, while JB is more effective in enhancing lower limb muscle strength compared to KTJ.Мета дослідження. Метою цього дослідження було вивчити вплив пліометричного тренування стрибків із підтягуванням колін до грудей або стрибків на коробку (пліобокс) та визначити їх ефективність у зростанні показників сили мʼязів ніг та гнучкості у студенток, які беруть участь у позааудиторних заняттях з волейболу.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використано квазіекспериментальний метод. Двадцять чотири студентки були відібрані методом рандомізації, а потім розподілені на дві категорії: 12 студенток, які виконували тренування зі стрибків із підтягуванням колін до грудей (вік: 17,08±0,51) та 12 студенток, які виконували тренування зі стрибків на коробку (вік: 17,00±0,60). Всі учасниці виконували початкові та підсумкові випробування, виконуючи вертикальний стрибок та тест на гнучкість sit-and-reach (спосіб вимірювання загальної гнучкості тіла при згинанні тулуба вперед, сидячи на підлозі з витягнутими вперед руками). Для аналізу даних було застосовано t-критерій для визначення відмінностей у показниках варіації змінних між претестом і посттестом в експериментальній групі.
Результати. У групі, що виконувала вправи зі стрибків із підтягуванням колін до грудей, спостерігалося значне покращення показників результативності у тесті з виконання вертикального стрибка (P=0,000) та тесті на гнучкість sit-and-reach (P=0,000). Крім того, стрибок із підтягуванням колін до грудей виявився більш ефективним в рамках зростання показників гнучкості студенток, оскільки t-статистика (значення) тесту на гнучкість sit-and-reach (14,075) була вищою, ніж при виконанні вертикального стрибка (13,811).
Аналогічним чином, група, яка виконувала вправи зі стрибків на коробку (пліобокс) також показала значне поліпшення результативності у тесті з вертикального стрибка (P=0,000) та тесті на гнучкість sit-and-reach (P=0,000). Однак, стрибок на коробку виявився більш ефективним у зростанні показників сили мʼязів ніг студенток, оскільки t-значення вертикального стрибка (26,086) було вищим, ніж при виконанні тесту на гнучкість sit-and-reach (9,594).
Висновки. На основі результатів дослідження можна зробити висновок, що пліометричні вправи, зокрема стрибки із підтягуванням колін до грудей та стрибки на коробку, мають значний позитивний вплив на показники сили мʼязів нижніх кінцівок та гнучкості у студенток, які беруть участь у позааудиторних заняттях з волейболу. Незважаючи на те, що обидві вправи демонструють значні позитивні результати, тренування зі стрибків із підтягуванням колін до грудей є більш ефективним для поліпшення показників гнучкості порівняно з виконанням стрибків на коробку, тоді як стрибок на коробку є більш ефективним для підвищення показників сили мʼязів нижніх кінцівок порівняно з виконанням стрибків із підтягуванням колін до грудей
Визначення впливу 12-тижневої програми кругових вправ помірної інтенсивності на показники композиції тіла та фізичної підготовленості жінок працездатного віку з надмірною масою тіла
No full textObjectives. The study aimed to examine the effects of a 12-week moderate-intensity circuit exercise program on body composition and physical fitness among overweight women of working age.
Materials and methods. Twenty-nine overweight women of working age were divided into two groups: the control group (CG, n = 14) had a normal daily life, and the moderate intensity circuit exercise group (MICE, n = 15) underwent training that included 3 sessions of MICE (40–50 seconds followed by 60 seconds of rest for each exercise and 90 seconds of recovery between sessions at 64–76% of maximum heart rate). The training was conducted for 60 minutes per day, three days per week. Body composition and physical fitness were measured before (2 days prior) and after (2 days post) a 12-week training period.
Results. After the 12-week training, the MICE showed a considerable improvement in a number of key health indicators, including body weight, BMI, fat mass, skeletal muscle mass, visceral adipose tissue, total energy expenditure, resting energy expenditure, waist circumference, and waist-to-hip ratio (-0.65%, -0.73%, -2.16%, 2.53%, -7.12%, 10.85%, 0.71%, -3.13%, and -2.67%, respectively, p < 0.05) when compared to the CG. Similarly, the MICE demonstrated a significantly larger improvement in the sit and reach test, the back extension test, the hand grip strength of the right hand, hand grip strength of the left hand, leg strength, the 60-second chair stand test (also known as sit-to-stand test), and the maximum oxygen consumption (18.98%, 16.53%, 10.69%, 7.68%, 9.97%, 26.25%, and 8.87%) compared to the CG (-4.10%, -1.19%, -0.26%, -1.53%, -1.44%, 0.24%, and -0.70%), respectively.
Conclusions. Moderate-intensity circuit exercise has been found to have positive effects on improving body composition and physical fitness in overweight working women. Thus, the implementation of MICE with appropriate sessions, resting, duration, and training periods can achieve maximum benefit. Мета дослідження. Дослідження мало на меті вивчити вплив 12-тижневої програми кругових вправ помірної інтенсивності на показники композиції тіла та фізичної підготовленості жінок працездатного віку з надмірною масою тіла.
Матеріали та методи. Двадцять дев’ять жінок працездатного віку з надмірною вагою були розділені на дві групи: контрольна група (КГ, n = 14) дотримувалася звичайного повсякденного способу життя, та група, що виконувала кругові вправи помірної інтенсивності (КВПІ, n = 15) і проходила тренування, що включали 3 сеанси КВПІ (40-50 секунд з наступним 60-секундним відпочинком на кожну вправу і 90-секундним відновленням між сеансами на рівні 64-76% максимальної частоти серцевих скорочень). Тренування проводилися впродовж 60 хвилин на день, три дні на тиждень. Показники композиції тіла та фізичної підготовленості вимірювали до початку (за 2 дні до) та після (через 2 дні після) 12-тижневого періоду тренувань.
Результати. Після 12-тижневого тренування в групі, що займалася КВПІ спостерігалося значне покращення низки ключових показників стану здоров’я, включаючи масу тіла, ІМТ, жирову масу, масу скелетних м’язів, вісцеральну жирову тканину, загальні енерговитрати, енерговитрати у стані спокою, окружність талії та співвідношення талії до стегон (-0,65%, -0,73%, -2,16%, 2,53%, -7,12%, 10,85%, 0,71%, -3,13% та -2,67%, відповідно, p < 0,05) порівняно з результатами контрольної групи. Аналогічним чином, група КВПІ також продемонструвала суттєвіше поліпшення показників у виконанні тесту на гнучкість (спосіб вимірювання загальної гнучкості тіла при згинанні тулуба вперед, сидячи на підлозі з витягнутими вперед руками), тесту на розгинання спини, сили кистьового хвату правої руки, сили кистьового хвату лівої руки, сили нижніх кінцівок, 60-секундного тесту на оцінку сили та витривалості нижніх кінцівок, що передбачає вимірювання кількості рухів з положення сидячи та встаючи зі стандартного стільця, а також максимального споживання кисню (18. 98%, 16,53%, 10,69%, 7,68%, 9,97%, 26,25% та 8,87%) порівняно з КГ (-4,10%, -1,19%, -0,26%, -1,53%, -1,44%, 0,24% та -0,70%) відповідно.
Висновки. Встановлено, що кругові вправи помірної інтенсивності позитивно впливають на покращення показників композиції тіла та фізичної підготовленості працюючих жінок з надмірною масою тіла. Таким чином, впровадження КВПІ з відповідними сеансами, режимом відпочинку, тривалістю та періодами тренувань може досягти максимальної користі
Виконання вправ з аквааеробіки покращує якість життя матері під час вагітності: Систематичний огляд
No full textObjectives. This study aimed to analyze the effectiveness, benefits and safety of water aerobic exercise in improving the quality of life of pregnant women from a psychological and physical perspective.
Materials and methods. The present study is defined as a type of systematic review research using searches from journal databases such as MEDLINE-PubMed, Web of Science, Scopus and Science Direct. The inclusion criteria for this study were articles published in the last 5 years and articles discussing pregnancy, aquatic aerobic exercise and quality of life in pregnancy. A total of 53 articles from the Science Direct, PubMed, and Web of Science databases were identified. A total of 8 articles that met the inclusion criteria were selected and analyzed for this systematic review. For standard operations, this study followed the Preferred Reporting Items for Systematic reviews and Meta-Analyses (PRISMA) assessment.
Results. The findings of this systematic review indicate that participating in aquatic aerobic exercises has been found toreduce pain during labour, reduce the use of epidural analgesics during labour, reduce depression during pregnancy, reduce the risk of fetal distress, stabilize blood pressure, reduce back pain, and improve the psychological condition of pregnant women.
Conclusions. The regular practice of water aerobic exercise carried out from the 2nd trimester of pregnancy contributes to having a positive impact on improving the quality of life of pregnant women.Мета дослідження. Метою цього дослідження було проаналізувати ефективність, переваги та безпеку виконання вправ з аквааеробіки для покращення якості життя вагітних жінок з психологічної та фізичної точок зору.
Матеріали та методи. Представлене дослідження визначається як вид систематичного огляду з використанням пошукових запитів у наукометричних базах даних журналів, як-от MEDLINE-PubMed, Web of Science, Scopus і Science Direct. Критеріями включення до цього дослідження були статті, опубліковані за останні 5 років, в яких обговорювалися питання вагітності, виконання вправ з аквааеробіки та якості життя під час вагітності. Загалом було виявлено 53 статті з наукометричних баз даних Science Direct, PubMed та Web of Science. Для систематичного огляду було відібрано та проаналізовано 8 статей, які відповідали критеріям включення. Що стосується стандартних операцій, дане дослідження проводилося відповідно до рекомендацій “Preferred Reporting Items for Systematic Reviews and Meta-Analyses (PRISMA)” (Переважні елементи звітності для систематичних оглядів і мета-аналізів).
Результати. Отримані результати систематичного огляду вказують на те, що залучення до занять аквааеробікою сприяє зниженню больового синдрому під час пологів, зменшенню застосування епідуральних анальгетиків під час пологів, зниженню рівня депресії під час вагітності, зниженню ризику дистресу плода, стабілізації артеріального тиску, зменшенню болю в спині та покращенню психологічного стану вагітних жінок.
Висновки. Регулярна практика виконання вправ з аквааеробіки, починаючи з 2-го триместру вагітності, сприяє позитивному впливу на покращення якості життя вагітних жінок
Визначення часу реакції та силових показників індонезійських спортсменів-бадмінтоністів чоловічої статі: Регіональний, національний та олімпійський рівні
No full textObjectives. The study aimed to analyse the difference in whole-body reaction (WBR) times and the expanding strength of badminton athletes at regional, national, and Olympic levels.
Materials and methods. The study subjects consisted of 24 male athletes. Audio and visual whole-body reaction measurements were carried out, and each athlete’s pull and push strength was expanded to analyse the existing differences. The data was analysed using One-Way ANOVA to determine the differences between the three sample groups.
Results. The results showed a significant difference (p < 0.05) in visual whole-body reaction and shoulder arm thrust force. Although, the audio whole body reaction variable and shoulder arm tensile strength did not significantly differ (p > 0.05).
Conclusions. The study indicated that badminton athletes’ visual whole-body reaction speed was found to be better compared to their audio whole-body reaction speed ability. Additionally, Olympic athletes demonstrated enhanced strength conditions than regional and national-level athletes. The findings of this study are anticipated to help coaches in developing and implementing training programmes appropriate to the specific needs and conditions of athletes at the level of competition in which they are engaged.Мета дослідження. Мета дослідження полягала в проведенні аналізу відмінностей у часі реакції всього організму (ЧРО) та збільшенні рівня силових показників спортсменів-бадмінтоністів на регіональному, національному та олімпійському рівнях.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 24 спортсмени чоловічої статі. Задля аналізу існуючих відмінностей проведено вимірювання слухової та зорової реакції всього організму, а також збільшено рівень сили тяги та поштовху кожного спортсмена. Отримані дані проаналізовано за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) з метою визначення відмінностей між трьома вибірковими групами.
Результати. За результатами дослідження було виявлено достовірну різницю (p < 0,05) у показниках зорової реакції всього організму та сили поштовху плечового поясу та рук. Однак істотних відмінностей у показниках змінної слухової реакції всього організму та сили розтягування плечового поясу та рук не спостерігалося (p > 0,05).
Висновки. Дослідження показало, що швидкість зорової реакції всього організму спортсменів-бадмінтоністів мала кращі показники порівняно зі здатністю до швидкості слухової реакції всього організму. Крім того, олімпійські спортсмени продемонстрували більш високі силові показники, ніж спортсмени регіонального та національного рівней. Отримані результати дослідження допоможуть тренерам у розробці та впровадженні тренувальних програм, що відповідають специфічним потребам і умовам спортсменів на рівні змагань, в яких вони беруть участь
Аналіз спортивної біомеханіки тренувань з бар’єрного бігу: Систематичний огляд
No full textBackground. Hurdling is a dynamic and technically demanding sport within athletics. It requires a unique combination of speed, agility, coordination, and strength to support good technique and achievement. The ability to excel in this sport depends on the athlete’s mastery of these components, making it an interesting subject for sports science research.
Objectives. This study aimed to evaluate existing research on sports biomechanics as it relates to improving hurdling performance.
Materials and methods. The study was conducted using the Preferred Reporting Items for Systematic Reviews and Meta-Analyses (PRISMA) methodology of the relevant literature. A total of 15 articles published between 1990 and 2023 were identified as relevant to the focus of the study and selected for in-depth analysis.
Results. The findings showed that sports biomechanics research in hurdling training has mainly concentrated on the following key areas: kinematics analysis, the application of technology, and the potential injury studies. Although significant progress has been made in understanding the biomechanics of hurdling training, this study suggests the need for further and more comprehensive research. The research mentioned should delve deeper into the biomechanical factors influencing performance in order to develop optimal training methods and injury prevention strategies.
Conclusions. This review underscores the importance of continued research in this area, as it has the potential to enhance training approaches and improve athletic performance in hurdling.Історія питання. Бар’єрний біг є динамічним і технічно складним видом легкої атлетики. Для забезпечення оптимальної технічної підготовки та досягнення високих результатів необхідна унікальна комбінація швидкості, спритності, координації та сили. Здатність досягти успіху в цьому виді спорту залежить від володіння спортсменом зазначеними компонентами, що призводить до зростання інтересу до цього виду спорту з боку дослідницької спільноти в спортивній науці.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в оцінці існуючих наукових праць у галузі спортивної біомеханіки щодо поліпшення показників результативності у бар’єрному бігу.
Матеріали та методи. Дослідження проведено із використанням методології «Переважні елементи звітування для систематичних оглядів та мета-аналізів» (PRISMA) задля аналізу релевантної літератури. Загалом 15 наукових статей, опублікованих між 1990 і 2023 роками, були визначені як такі, що відповідають тематиці дослідження, і відібрані для проведення поглибленого аналізу.
Результати. Отримані результати показали, що дослідження спортивної біомеханіки тренувань з бар’єрного бігу переважно зосереджені на таких ключових сферах: аналіз кінематики, застосування технологій та вивчення потенційних ризиків травматизму. Незважаючи на значний прогрес, досягнутий у розумінні біомеханіки тренування бар’єрного бігу, в даній науковій праці вказується на необхідність проведення подальших і більш комплексних досліджень. В рамках зазначених досліджень необхідно поглибити вивчення біомеханічних факторів, що впливають на результативність спортсменів з метою розробки оптимальних методів тренувань і стратегій щодо запобігання травматизму.
Висновки. Проведений аналіз підкреслює важливість продовження досліджень у цій галузі, оскільки потенційно сприяє вдосконаленню тренувальних підходів та покращенню показників спортивної результативності у бар’єрному бігу
Модель моніторингу фізичної активності в контексті вимірювання відповідності рівня щотижневої фізичної активності вимогам Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо фізичного благополуччя та стану здоров’я
No full textObjectives. The study aimed to test an agile monitoring tool to correlate physical activity levels for the 2 target age groups of school education with energy consumption.
Materials and methods. The sample consisted of 42 students, divided into two age-based groups: between 5 and 8 years of 24 and between 13 and 16 years of 18. Both were administered the adapted International Physical Activity Questionnaire (IPAQ), comprising ten questions, the first of which distinguished active athletes from others participants. The remaining nine questions were divided into sections: “intense activities,” “moderate activities,” and “walking only.” The data on the amount of physical activity undertaken in the past seven days were converted to energy expenditure through the evaluative unit of Metabolic Equivalent of Task (MET).
Results. For subjects between 5-8 years who were active in sports, the weekly average was 3355.2 METs, with 1577 for intense activities, 1617 for moderate activities, and 159.7 for walking. Among subjects in the 13-16 years age group who were active in sports, the weekly average was 3799.5 METs, with 3376 for intense activities, 577.6 for moderate activities, and 529.9 for walking. For the same age group who were not engaged in sports activity, the weekly average was594.5 METs, with 20 for intense activities, 360 for moderate activities, and 214.5 for walking.
Conclusions. The findings show that it is possible to use the physical activity monitoring tool proposed in the study, with the measurement of METs.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в перевірці використання гнучкого інструменту моніторингу щодо кореляції рівнів фізичної активності для 2 цільових вікових груп шкільної освіти з енергоспоживанням.
Матеріали та методи. Вибірка складалася з 42 учнів, розділених на дві вікові групи: 24 особи віком від 5 до 8 років та 18 осіб віком від 13 до 16 років. Обом групам було запропоновано адаптований Міжнародний опитувальник фізичної активності (“International Physical Activity Questionnaire”, IPAQ), що включав десять запитань, перше з яких давало змогу відрізнити активних спортсменів від інших учасників. Решта дев’ятьзапитань розподілялися за розділами: «інтенсивні навантаження», «помірні навантаження» та «виключно ходьба». Отримані дані щодо кількості фізичної активності, виконаної за останні сім днів, конвертувалися у витрати енергії за допомогою оціночної одиниці метаболічного еквіваленту навантаження (MET).
Результати. Для осіб віком 5-8 років, які активно займалися спортом, середньотижневий показник становив 3355.2 MET, з яких 1577 для інтенсивних навантажень, 1617 — помірні навантаження і 159.7 — ходьба. У віковій групі 13-16 років, які активно займалися спортом, середньотижневий показник складав 3799.5 МЕТ, з яких 3376 для інтенсивних навантажень, 577.6 для помірних навантажень і 529.9 для ходьби. Для учасників аналогічної вікової групи, які не займалися спортом, середньотижневий показник становив 594.5 MET, з яких 20 — інтенсивні навантаження, 360 — помірні навантаження і 214.5 — ходьба.
Висновки. Результати дослідження показали можливість використання запропонованого в роботі інструменту моніторингу фізичної активності, що включало в себе вимірювання показників МЕТ
Аналіз впливу 8-тижневої структурованої програми фізичної активності на показники оздоровчого фітнесу учнів сьомих класів у Бутані
No full textObjectives. This study aimed to evaluate the impact of an 8-week physical activity program (PAP) on health-related fitness (HRF) components of seventh graders in Bhutan. Its emphasis areas included assessing the program’s effects on cardiorespiratory endurance, muscular strength, muscular endurance, flexibility, and body composition.
Materials and methods. Sixty-two students were allocated into two groups using simple random sampling: a control group (n = 31) following the standard physical education curriculum and an experimental group (n = 31) participating in the PAP utilizing the FITT (frequency, intensity, time, and type) principle. Fitness Gram assessments were used to measure HRF before implementing the intervention. Independent t-tests were used to compare results between groups, whereas paired t-tests were used to compare pre-test and post-test scores within groups.
Results. All HRF components demonstrated notable improvements in the experimental group. Cardiorespiratory endurance increased from a mean of 23.23 to 30.57 (p < 0 .05), muscular strength — from 7.47 to 12.37 (p < 0.05), muscular endurance — from a mean of 10.10 to 16.40 (p < 0.05), and flexibility — from 27.98 to 29.85 (p < 0.05). It was additionally observed an improvement in body composition, with a notable decline in BMI. Conversely, the control group showed a less significant decrease in flexibility and BMI, while demonstrating marked enhancements in cardiorespiratory endurance, muscular strength, and muscular endurance.
Conclusions. The study indicates that the organized PAP was more effective than the standard physical education curriculum in improving HRF components. These findings suggest that the implementation of structured PA programs using the FITT principles can lead to enhanced physical fitness and health-related outcomes among children and young people.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в проведенні аналізу впливу 8-тижневої програми фізичної активності (ПФА) на компоненти оздоровчого фітнесу (ОФ) учнів сьомих класів у Бутані. Основні напрямки дослідження включали оцінку впливу програми на показники кардіореспіраторної витривалості, м’язової сили, м’язової витривалості, гнучкості і композиції тіла.
Матеріали та методи. За методом простої випадкової вибірки 62 студенти було розподілено на дві групи: контрольну (n = 31), яка займалася за стандартною програмою фізичного виховання, та експериментальну (n = 31), яка брала участь у ПФА із застосуванням принципу FITT (“frequency”, “intensity”, “time”, and “type” — частота, інтенсивність, час і тип). Перед впровадженням інтервенції з метою вимірювання показників ОФ використовували методику Fitness Gram. Для проведення порівняльного аналізу результатів між групами використовували t-критерії для незалежних вибірок, а для зіставлення результатів на перед- та післятестовому етапах дослідження — t-критерії для парних вибірок в межах зазначених груп.
Результати. В експериментальній групі помітно покращилися всі компоненти ОФ. Кардіореспіраторна витривалість зросла в середньому з 23,23 до 30,57 (p < 0,05), м’язова сила — з 7,47 до 12,37 (p < 0,05), м’язова витривалість — з 10,10 до 16,40 (p < 0,05), а гнучкість — з 27,98 до 29,85 (p < 0,05). Крім того, спостерігалося поліпшення показників композиції тіла, з істотним зниженням індексу маси тіла (ІМТ). Натомість у контрольній групі спостерігалося менш значне зниження показників гнучкості та ІМТ, водночас відзначалося виражене підвищення рівнів кардіореспіраторної витривалості, м’язової сили та м’язової витривалості.
Висновки. Дослідження вказує на ефективність застосування організованої ПФА щодо покращення компонентів ОФ порівняно зі стандартною навчальною програмою з фізичного виховання. Отримані дані свідчать про доцільність впровадження структурованих програм фізичної активності із застосуванням принципів FITT для підвищення показників фізичної підготовленості та оздоровчих результатів серед дітей та молоді
Вивчення ефективності комплексу тестів фізичної підготовленості за допомогою віртуального навчального середовища
No full textBackground. Online PFTs can assess students’ physical fitness, according to several studies. However, few papers examined this issue in the setting of a Philippine higher education institution.
Study purpose. This experimental research examined how a subset of Physical Fitness Tests (PFTs) affects BMI improvement.
Materials and methods. After five weeks of fitness tests, this study used an experimental design to compare pre- and post-test scores while controlling for gender, age, and BMI. A two-part survey questionnaire collected the participants’ data. First, gender, age, and pre-test BMI were provided. The Physical Activity Readiness Questionnaire was the second part (PAR-Q). Analysis of the 5-week experiment data used IBM SPSS version 27. Descriptive statistical approaches displayed the participants’ demographics and fitness testing results (frequency, percentage, mean, and standard deviation). Before and after the selected PFTs, the students’ performance was examined using the one-way ANOVA and the independent samples t-test to determine if factors like gender, age, and body mass index affected performance. After the fitness tests, the paired samples t-test was used to see if the pre- and post-test scores were statistically different.
Results. Performance before and after the selected PFTs was not statistically different between age groups. Except for the vertical jump test, gender groups did not differ significantly. Males outperformed females. Finally, after five weeks of performing the recommended PFTs, post-test scores were statistically significantly higher than pre-test levels.
Conclusions. The selected PFTs were useful in online learning, especially in a Philippine local institution. This study supports the idea that college physical education instructors can regularly test their students’ fitness levels using the above assessments.Історія питання. Згідно з результатами кількох досліджень, рівень фізичної підготовленості студентів можна оцінювати за допомогою онлайн-тестів фізичної підготовленості. Проте вивченню цього питання в умовах філіппінського закладу вищої освіти присвячено небагато статей.
Мета дослідження. У цьому експериментальному дослідженні вивчали вплив підгрупи тестів фізичної підготовленості (ТФП) на покращення ІМТ.
Матеріали та методи. Після п’яти тижнів виконання тестів фізичної підготовленості в цьому дослідженні використовували експериментальний план для порівняння результатів попереднього й підсумкового тестування з контролем статі, віку та ІМТ. Дані учасників збирали за допомогою опитувальника з двох частин. У першій частині учасники надавали дані про стать, вік та показник ІМТ до початку тестування. Другою частиною була анкета готовності до фізичної активності (PAR-Q). Для аналізу даних 5-тижневого експерименту використовували програмне забезпечення IBM SPSS версії 27. Описові статистичні підходи відображали демографічні показники та результати тестування фізичної підготовленості учасників (частота, відсоток, середнє значення та стандартне відхилення). До та після проведення відібраних ТФП, щоб визначити, чи впливають на результативність такі фактори, як стать, вік та індекс маси тіла, результативність студентів досліджували з використанням однофакторного дисперсійного аналізу та t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок. Після проведення тестів фізичної підготовленості, щоб побачити, чи відрізняються статистично значуще результати попереднього й підсумкового тестування, використовували t-критерій Стьюдента для парних вибірок.
Результати. Статистично значущої різниці в показниках результативності до та після проведення ТФП між різними віковими групами не спостерігалося. За винятком результатів тесту на стрибок угору, статистично значущої різниці між гендерними групами не спостерігалося. Чоловіки показали кращу результативність, ніж жінки. Зрештою, після п’яти тижнів виконання рекомендованих ТФП, результати підсумкового тестування були статистично значуще вищими за результати попереднього тестування.
Висновки. Вибрані ТФП виявилися корисними в дистанційному навчанні, особливо у філіппінському місцевому закладі освіти. Це дослідження підтверджує припущення про те, що за допомогою вищевикладених методів оцінювання викладачі фізичного виховання в коледжах можуть регулярно перевіряти рівень фізичної підготовленості своїх студентів