Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Психологічна характеристика оточуючого середовища як чинника сприяння розвитку футболістів в Індонезії та Малайзії
No full textBackground. The development path of a football player toward becoming a professional player involves four main aspects: physical, technical, tactical, and psychological ones.
Objectives. This study aimed to examine the psychological characteristics of the environment that influence and contribute to the development of football players under 17 years old in Indonesia and Malaysia.
Materials and methods. This study used a qualitative approach, namely evolved grounded theory, and the data collection process was conducted using three distinct methods: semi-structured interviews, observation, and document analysis. Twenty-five coaches participated in this study, comprising fifteen coaches from various football academies in Malaysia and ten coaches from Indonesia. All coaches involved in this study have a license and at least five years of experience as coaches under 17. The data collected and analyzed began with open coding, axial coding, and selective coding, and the analysis was assisted by using qualitative research software, namely N-Vivo 14.
Results. The findings revealed that several aspects influenced player development, such as policy support, including structured and competitive age group competitions, a healthy football ecosystem; other results have been defined as relationships and cooperation supported by family, friendship between clubs, and teamwork. Finally, the study underscored the significance of involving coaching factors, including passion, patience, and coach psychological treatment abilities. These are the psychological characteristics of the environment that can influence the development of football players.
Conclusions. It is hoped that the results of this study can be used as a reference for coaches, the Indonesian Football Association, and the Malaysian Football Association to create a policy that can support football players under 17 years from all aspects, including psychology.Історія питання. На шляху становлення футболіста як професійного гравця можна виокремити чотири основні аспекти: фізичний, технічний, тактичний і психологічний.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було вивчити психологічні характеристики оточуючогосередовища, які визначають та сприяють процесу розвитку футболістів віком до 17 років в Індонезії та Малайзії.
Матеріали та методи. У даній роботі було застосовано якісний дослідницький підхід, зокрема розвинена обґрунтована теорія, процес збору даних проведено із використанням трьох окремих методів: напівструктуровані інтерв’ю, спостереження та аналіз документів. У дослідженні взяли участь двадцять п’ять тренерів, з яких п’ятнадцять тренерів представляли різні футбольні академії Малайзії та десять тренерів з Індонезії. Усі тренери, залучені до цього дослідження, мали ліцензію та щонайменше п’ять років досвіду роботи тренером у віковій групі до 17 років. Збір та аналіз даних розпочався з відкритого кодування, осьового кодування та вибіркового кодування, а в процесі аналізу використовувалося програмне забезпечення для якісних досліджень, а саме N-Vivo 14.
Результати. Результати дослідження показали, що на становлення розвитку гравців впливають такі аспекти: політика підтримки, що включає структуровані та конкурентоспроможні змагання у вікових групах, сприятлива футбольна екосистема; інші результати були визначені як відносини та співпраця, що підтримуються сім’єю, дружні взаємозв’язки між клубами та робота в команді. Наостанок підкреслена важливість врахування тренерських чинників, зокрема захопленості до своєї справи, терпіння та вміння тренера надавати психологічну допомогу. Саме такі психологічні характеристики оточуючого середовища можуть впливати на рівень розвитку футболістів.
Висновки. Очікується, що результати цього дослідження можуть слугувати орієнтиром для тренерів, Індонезійської футбольної асоціації та Малайзійської футбольної асоціації у створенні політики підтримки футболістів віком до 17 років на рівні всіх аспектів, включаючи психологію
Вплив шеститижневого курсу практики сур’я-намаскара на розвиток гнучкості спини та згинання поперекового відділу хребта у студентів коледжу чоловічої статі
No full textStudy purpose. The strenuous Surya Namaskar exercise programme has gained considerable popularity among contemporary yoga practitioners. Its special combination of yogic breathing techniques, asanas (postures) and dharana (focused mind concentration) helps to improve flexibility. The aim of this study was to investigate the effectiveness of an original six-week course of Surya Namaskar on back flexibility and lumbar flexion in male college students.
Materials and methods. Thirty male college students aged between eighteen and twenty years were randomly assigned to treatment group (Surya Namaskar practice) (n=15) and control group (n=15). The treatment group performed Surya Namaskar practice for six weeks, while the control group did not participate in any treatment other than their regular activities for six weeks. Back flexibility and lumbar flexion of the subjects were assessed at the baseline and after six weeks.
Results. Back flexibility and lumbar flexion increased in the treatment group after six weeks of Surya Namaskar practice.
Conclusions. The current Surya Namaskar procedure contributes to the kinanthropometric well-being of male college students in terms of back flexibility and lumbar flexion. Surya Namaskar should be included in school and college curriculum because of its numerous physical and physiological benefits.Мета дослідження. Інтенсивна програма комплексу вправ сур’я-намаскара набула значної популярності серед сучасних практиків йоги. Особливе поєднання методик йогівського дихання, асан (поз) і дхарани (сфокусованої концентрації свідомості) сприяє покращенню показників гнучкості. Метою цього дослідження було вивчити ефективність оригінального шеститижневого курсу cур’я-намаскара на розвиток гнучкості спини та згинання поперекового відділу хребта у студентів коледжу чоловічої статі.
Матеріали та методи. Тридцять студентів коледжу чоловічої статі віком від вісімнадцяти до двадцяти років були рандомізовані до основної групи (практика сур'я-намаскара) (n=15) і контрольної групи (n=15). Основна група виконувала комплекс вправ сур’я- намаскара протягом шести тижнів, тоді як контрольна група не брала участі в жодному курсі тренувань, окрім своїх звичайних видів активності протягом шести тижнів. Гнучкість спини та згинання поперекового відділу хребта у досліджуваних осіб оцінювали на початковому етапі та через шість тижнів.
Результати. Зростання показників гнучкості спини та згинання поперекового відділу хребта спостерігалося в основній групі дослідження після проведення шести тижнів практики сур’я-намаскара.
Висновки. Сучасна процедура комплексу вправ сур’я-намаскара сприяє покращенню стану кінантропометричних показників у студентів коледжу чоловічої статі з точки зору гнучкості спини та згинання поперекового відділу хребта. Завдяки численним фізичним і фізіологічним перевагам, сур’я-намаскара має бути включена до навчальної програми шкіл та коледжів
Вплив інтервенцій з виконання силових тренувань на показники ваги, індексу маси тіла, процентного вмісту жиру в тілі та гнучкості у студентів коледжів: порівняльний аналіз між показниками студентів, які займаються і не займаються спортом
No full textBackground. Resistance training is an effective form of exercise that promotes healthy body weight regulation and enhances flexibility. However, discrepancies exist regarding the varying impacts of resistance training based on individuals’ training status across different fitness components, such as body composition and flexibility.
Objectives. The primary objective of this study is to assess whether there are significant differences in the outcomes of resistance training responses between trained and untrained groups concerning body composition and flexibility.
Materials and methods. This experimental resistance training study involved 60 male students (age = 20.83 ± 0.85 years old) from the same university. The participants were divided into two groups based on their training status: a trained group (S; n = 30) and an untrained group (NS; n = 30). Both groups underwent an identical training regimen, consisting of three sessions per week over a total of four weeks or 12 training sessions.
Results. Significant differences were observed in the paired sample T-test analysis between pre-test and post-test results in the untrained group for body weight (t (29) = 7.940, p < 0.001, d = 1.45), body mass index (t (29) = 7.579, p < 0.001, d = 1.38), body fat percentage (t (29) = 9.733, p < 0.001, d = 1.77), and sit-and-reach flexibility (t (29) = -7.714, p < 0.001, d = -1.40). Similarly, the trained group showed significant changes in body weight (t (29) = 2.644, p = 0.013, d = 0.483), body fat (t (29) = 2.561, p = 0.016, d = 0.351), and flexibility (t (29) = -2.543, p = 0.017, d = 0.351), while no substantial difference was found in body mass index (t (29) = 1.925, p = 0.064, d = -0.464).
Conclusion. The study found that using resistance training protocols targeting weight reduction with 60-70% of 1 Repetition Maximum (RM) over a one-month intervention period, without stringent calorie restriction, significantly decreased weight and BMI while enhancing flexibility. Notably, regardless of training status disparities, the untrained group demonstrated more expressed improvements compared to the trained group, indicating the influence of training status on response variations to training stimuli.Історія питання. Силові тренування — це ефективна форма фізичних вправ, що сприяє здоровому регулюванню маси тіла та покращує показники гнучкості. Однак існують розбіжності щодо різних факторів впливу силових тренувань залежно від стану тренованості осіб стосовно різних компонентів фізичної форми, таких як композиція тіла та гнучкість.
Мета дослідження. Основна мета цього дослідження полягає в оцінці того, чи існують значні відмінності в результатах реакцій на силові тренування між тренованими та нетренованими групами щодо композиції тіла та гнучкості.
Матеріали та методи. У цьому експериментальному дослідженні з вивчення впливу силового тренування взяли участь 60 студентів чоловічої статі (вік = 20,83 ± 0,85 років) з одного університету. Учасники були розділені на дві групи залежно від їхнього стану тренованості: тренована група (S; n = 30) і нетренована група (NS; n = 30). Обидві групи проходили ідентичний тренувальний режим, що складався з трьох занять на тиждень протягом чотирьох тижнів або 12 тренувань.
Результати. Значні відмінності спостерігалися в аналізі Т-коефіцієнту парної вибірки між результатами до і після тесту в нетренованій групі для показників маси тіла (t (29) = 7,940, p < 0,001, d = 1,45), індексу маси тіла (t (29) = 7,579, p < 0,001, d = 1,38), процентного вмісту жиру в тілі (t (29) = 9,733, p < 0,001, d = 1,77) і тесту на гнучкість sit-and-reach (спосіб вимірювання загальної гнучкості тіла при згинанні тулуба вперед, сидячи на підлозі з витягнутими вперед руками) (t (29) = -7,714) , p < 0,001, d = -1,40). Аналогічним чином, тренована група досліджуваних продемонструвала значні зміни у показниках масі тіла (t (29) = 2,644, p = 0,013, d = 0,483), вмісту жиру в тілі (t (29) = 2,561, p = 0,016, d = 0,351) і гнучкості ( t (29) = -2,543, p = 0,017, d = 0,351), тоді як в індексі маси тіла істотної різниці не спостерігалося (t (29) = 1,925, p = 0,064, d = -0,464).
Висновок. В ході дослідження було встановлено, що використання протоколів силових тренувань, спрямованих на зниження ваги з рівнем 60-70% від одного повторення з максимальною вагою (RM) протягом одного місяця інтервенції, без суворого обмеження калорій, сприяло значному зменшенню ваги та ІМТ, підвищивши показники гнучкості. Слід зазначити, що незалежно від розбіжностей у стані тренованості, нетренована група продемонструвала більш виражене покращення показників порівняно з групою тренованих осіб, що вказує на вплив стану тренованості на варіації реакції відносно тренувальних стимулів
Застосування методу біомеханічного аналізу для визначення точності кидків на вибивання у петанку: огляд літератури
No full textStudy Purpose. The purpose of this study was to determine how biomechanical analysis can be used in petanque shooting techniques.
Materials and methods. This review study followed the PRISMA standards for systematic reviews and meta-analyses. Studies had to be published within the previous five years, from January 2019 to July 2023. (1) shooting petanque; (2) biomechanical analysis were the keywords used in the search process. Scopus and the Science and Technology Index (SINTA) were used for study.
Results. This review consists of nine studies. In five research articles, motion analysis was considered, which resulted in a discussion of the direction and angle of petanque throw biomechanics. Four research articles deal with the analysis of petanque shooting accuracy, leading to a discussion of angle, direction, arc, and focus.
Conclusions. Biomechanical analysis helps to understand intensity, speed, and posture for better bidding, improved performance, and reduced risk of injury, while increasing speed and efficiency, preventing muscle imbalances, and achieving better technical positions in shooting petanque sports.Мета дослідження. Метою дослідження було визначити, як біомеханічний аналіз може бути застосований у техніках вибивання куль у петанку.
Матеріали і методи. Дане оглядове дослідження проводилося відповідно до стандартів PRISMA з метою здійснення систематичних оглядів і мета-аналізів. Дослідження мали бути опубліковані протягом попередніх п'яти років, з січня 2019 року по липень 2023 року. (1) вибивання куль у петанку; (2) біомеханічний аналіз використовувалися як ключові слова в процесі пошуку. Для проведення дослідження використовували наукометричні бази даних Scopus та Індекс науки і технологій (SINTA).
Результати. Представлений огляд складається з дев'яти досліджень. У п'яти наукових статтях було розглянуто аналіз руху, що спричинило обговорення напрямку і кута біомеханіки кидка у петанку. У чотирьох статтях проведено аналіз визначення точності вибивання куль у петанку, внаслідок чого були розглянуті питання кута, напрямку, дуги та фокусування.
Висновки. Біомеханічний аналіз допомагає зрозуміти інтенсивність, швидкість і позицію для покращення ведення гри, підвищення результативності та зменшення ризику травм, одночасно збільшуючи швидкість та ефективність, запобігаючи розвитку м'язового дисбалансу, а також досягаючи кращих технічних позицій у змаганнях з петанку при вибиванні куль
Оцінка показників рухової підготовленості серед спортсменів у різних видах спорту: оригінальне дослідження
No full textBackground. Motor fitness is one of the keys to athletes’ success and is the initial factor mixed with game-specific technique and tactics that has an impact on game performance. All athletes should incorporate these elements into their sport and game actions.
Study purpose. The aim of this study was to evaluate differences in motor fitness metrics among university-level male athletes participating in various sports.
Materials and methods. Sixty (60) male athletes, ranging in age from 18 to 25 years, were selected from six different sports: Athletics, Basketball, Cricket, Football, Handball, and Volleyball. Each group consisted of 10 athletes who had competed at the inter-university level. The research focused on six key fitness metrics: agility, speed, power, arm strength, abdominal muscle strength, and cardiovascular endurance. Appropriate testing methods and instruments were used to measure these parameters. Statistical analysis, including one-way ANOVA and post hoc LSD tests, was performed to identify significant differences between the groups. A significance level of 0.05 was set for the study.
Results. The results showed statistically significant differences among the groups in agility (F(5,54) = 4.776, p<0.001), speed (F(5,54) = 5.602, p<0.000), and cardiovascular endurance (F(5,54) = 3.578, p<0.007). However, no significant differences were observed for power (F(5,54) = 2.079, p>0.082), arm strength (F(5,54) = 1.368, p>0.251), and abdominal muscle strength (F(5,54) = 1.947, p>0.102). According to the post hoc (LSD) test findings, each group’s agility, speed, and cardiovascular endurance parameters were compared to each other to check the significance level.
Conclusions. In summary, the study has revealed that agility, speed, and cardiovascular endurance were significantly different among athletes in various sports, whereas power, arm strength, and abdominal muscle strength were not. The findings suggest that athletes and coaches should prioritize sport-specific fitness components to improve game performance.Історія питання. Рухова підготовленість є однією з ключових складових успішності спортсменів і є початковим фактором, який у поєднанні з технікою і тактикою конкретної гри впливає на результативність гри. Всі спортсмени повинні включати дані елементи до своєї спортивно-ігрової діяльності.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було оцінити відмінності в показниках рухової підготовленості серед спортсменів-чоловіків університетського рівня, які займаються різними видами спорту.
Матеріали та методи. Для дослідження було відібрано шістдесят (60) спортсменів чоловічої статі, віком від 18 до 25 років, які представляли шість різних видів спорту: Легка Атлетика, Баскетбол, Крикет, Футбол, Гандбол та Волейбол. Кожна група складалася з 10 спортсменів, які змагалися на міжуніверситетському рівні. У фокусі дослідження були шість ключових показників фізичної підготовленості: спритність, швидкість, продуктивність, сила рук, сила мʼязів черевного преса та витривалість серцево-судинної системи. Зазначені параметри вимірювалися за допомогою відповідних методів тестування та інструментів. Для встановлення значущих відмінностей між групами було проведено статистичний аналіз, включаючи однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA та post-hoc аналіз з використанням LSD-тесту (найменша значуща різниця). У дослідженні був встановлений рівень значущості 0,05.
Результати. За результатами дослідження зафіксовано статистично значущі відмінності серед груп у показниках спритності (F(5,54) = 4,776, p<0,001), швидкості (F(5,54) = 5,602, p<0,000) та витривалості серцево-судинної системи (F(5,54) = 3,578, p<0,007). Однак не спостерігалося значущих відмінностей для показників продуктивності (F(5,54) = 2,079, p>0,082), сили рук (F(5,54) = 1,368, p>0,251) і сили м'язів черевного преса (F(5,54) = 1,947, p>0,102). Відповідно до результатів post-hoc аналізу з використанням LSD-тесту, для перевірки рівня значущості було проведено порівняльний аналіз параметрів спритності, швидкості та витривалості серцево-судинної системи в кожній групі.
Висновки. Таким чином, дослідження виявило, що показники спритності, швидкості та витривалості серцево-судинної системи суттєво відрізняються між спортсменами в різних видах спорту, тоді як показники продуктивності, сили рук та сили мʼязів черевного преса не мають відмінностей. Отримані дані свідчать про те, що спортсмени та тренери повинні надавати пріоритет компонентам фізичної підготовленості, що є специфічними для конкретного виду спорту з метою покращення результативності гри
За фінішною межею: М’язові травми у змаганнях з легкої атлетики
No full textObjectives. The study aimed to compare the incidence of muscle injuries in the qualifying rounds, semifinals and finals in athletics.
Materials and Methods. A total of 14 male and 12 female athletes who participated in all rounds (preliminaries, semifinals, and finals) of the 100 m, 200 m, and 400 m matches were analyzed over a 4-year period starting in 2021-2024. The female athletes were aged 22.4 ± 3.81 years, with a mean height of 167 ± 8.6 cm, and weight — 64.6 ± 17.5 kg. The male athletes were aged 23.4 ± 3.82, having an average height of 169 ± 8.3 cm, and weight — 66.4 ± 15.8 kg. A t-test was used to conduct comparative assessment of performance between finals, semifinals, and preliminaries for each gender and event. A 95% confidence interval was calculated separately for each gender, event, and round. Additionally, incidence rates were compared. The significance level was accepted at p < 0.05.
Results. HMI (hamstring muscle injuries) incidence rate for female qualifiers was found to be 1.50 (1.05-1.95), semifinals — 1.33 (0.79-1.88), and the final — 1.91 (1.44-2.38). LLMI (lower limb muscle injuries) incidence rate among female qualifiers was 1.50 (0.58-2.42), semifinals — 1.00 (1.00-1.00), and the final — 1.55 (1.36-1.74). HMI incidence rate in male qualifiers was 0.50 (0.08-1.28), semifinals — 0.67 (0.77-2.10), and 1.00 (0.34-1.66) in the final. LLMI incidence rate for male qualifiers was 0.40 (0.28-1.08), semifinals — 0.24 (0.55-1.05), and the final revealed 0.60 (0.08-1.28).
Conclusions. The highest incidence of muscle injury in all forms among men was observed in the all-round category. In women, hamstring muscle injuries occurred in the final, while lower limb muscle injuries were most prevalent in the preliminaries and semifinals.Мета дослідження. Мета дослідження полягала в порівняльному аналізі поширеності м’язових травм у кваліфікаційних раундах, півфіналах та фіналах змагань серед спортсменів з легкої атлетики.
Матеріали та методи. Загалом було проаналізовано дані 14 спортсменів-чоловіків та 12 спортсменок-жінок, які брали участь у всіх раундах (попередніх, півфінальних та фінальних) змагань з бігу на 100 метрів, 200 метрів та 400 метрів впродовж 4-річного періоду, починаючи з 2021-2024 років. Вік спортсменок-жінок становив 22,4 ± 3,81 роки, середній зріст — 167 ± 8,6 см, а вага — 64,6 ± 17,5 кг. Вік спортсменів-чоловіків становив 23,4 ± 3,82 роки, середній зріст — 169 ± 8,3 см, а вага — 66,4 ± 15,8 кг. З метою проведення порівняльної оцінки результатів між фіналом, півфіналом та попередніми змаганнями для кожної статі та виду спорту використовувався t-критерій. 95%-й довірчий інтервал розраховували окремо для кожної статі, виду спорту та раунду змагань. Крім того, порівнювалися показники поширеності травматизму. Рівень значущості становив p < 0,05.
Результати. Показник поширеності травм підколінного сухожилля серед спортсменок-жінок у відбіркових змаганнях становив 1,50 (1,05-1,95), у півфіналах — 1,33 (0,79-1,88) та у фіналі — 1,91 (1,44-2,38). Рівень поширеності травм м’язів нижніх кінцівок серед спортсменок-жінок у відбіркових змаганнях становив 1,50 (0,58-2,42), у півфіналах — 1,00 (1,00-1,00), а також у фіналі — 1,55 (1,36-1,74). У спортсменів-чоловіків показник поширеності травм підколінного сухожиллля у відбіркових змаганнях становив 0,50 (0,08-1,28), у півфіналах —0,67 (0,77-2,10) та 1,00 (0,34-1,66) у фіналі. Показник поширеності травм м’язів нижніх кінцівок серед спорстменів-чоловіків у відбіркових змаганнях становив 0,40 (0,28-1,08), у півфіналі — 0,24 (0,55-1,05), а у фіналі склав 0,60 (0,08-1,28).
Висновки. Найвищий показник поширеності м’язових травм всіх типів серед чоловіків спостерігався в категорії багатоборства. У жінок травми підколінного сухожилля зустрічалися на етапах фіналу, тоді як травми м’язів нижніх кінцівок були найбільш поширеними у попередніх та півфінальних змаганнях
Визначення кореляції показників безжирової маси тіла, потужності та максимальної сили підколінного сухожилля у спортсменок-баскетболісток
No full textBackground. In competitive sports, especially basketball, physical attributes such as agility, speed, strength, and power are crucial for performance.
Objectives. This study aimed to examine the correlation between fat-free mass (FFM), countermovement jump (CMJ) power, and maximum hamstring force in female basketball athletes, providing insights that could enhance performance and reduce injury risk.
Materials and methods. This observational cross-sectional study investigates the relationship between fat-free mass (FFM), power, and maximum hamstring force in 45 female basketball athletes. The Anderson-Darling test for assessing normality and Spearman’s correlation for non-normally distributed data were used to conduct the study.
Results. Significant correlations were found between FFM and maximum hamstring force in the both right (r = 0.585, p < 0.001) and left legs (r = 0.522, p < 0.001), as well as between (CMJ) power and maximum hamstring force for both legs (right: r = 0.467, p = 0.001; left: r = 0.434, p = 0.003). Additionally, power was significantly correlated with jump height (r = 0.604, p < 0.001).
Conclusions. These findings suggest that FFM and power are critical determinants of hamstring strength and explosive performance in female basketball athletes.Історія питання. У змагальних видах спорту, зокрема в баскетболі, фізичні якості, як-от спритність, швидкість, сила та потужність, є визначальними чинниками для досягнення результативності.
Мета дослідження. Мета дослідження полягала у вивченні кореляції між показниками безжирової маси (БЖМ)тіла, потужності вертикального стрибка з контррухом (ВСК) та максимальної сили підколінного сухожилля у спортсменок-баскетболісток, що сприятиме підвищенню рівня результативності та зниженню ризикутравмування.
Матеріали та методи. У цьому обсерваційному поперечному дослідженні вивчався взаємозв’язок між показниками безжирової маси (БЖМ) тіла, потужності та максимальної сили підколінного сухожилля у 45 спортсменок-баскетболісток. З метою проведення дослідження використовували критерій Андерсона ― Дарлінга для оцінки нормальності розподілу величин та рангову кореляцію Спірмена для ненормально розподілених даних.
Результати. Встановлено значні кореляційні зв’язки між показниками безжирової маси тіла і максимальної сили підколінного сухожилля правої (r = 0,585, p < 0,001) і лівої ноги (r = 0,522, p < 0,001), а також між потужністю вертикального стрибка з контррухом і максимальною силою підколінного сухожилля для обох ніг (права: r = 0,467, p = 0,001; ліва: r = 0,434, p = 0,003). Крім того, показник потужності суттєво корелював з висотою стрибка (r = 0,604, p < 0,001).
Висновки. Отримані дані свідчать про те, що показники безжирової маси тіла і потужності є вирішальними чинниками, що визначають силу підколінного сухожилля та вибухову продуктивність у спортсменок-баскетболісток
Визначення впливу анамнезу викладачів на педагогічну практику інклюзивного навчання: Аналіз відчуття компетентності та обізнаності в галузі інклюзивного фізичного виховання
No full textBackground. The process of including special students in the school system has prompted a comprehensive examination of strategies to ensure equity in school justice, the quality of learning, and the harmonious development of students’ potential. The efficacy of these strategies is contingent upon the life experiences and medical backgrounds of the educators in question.
Objectives. The study aimed to evaluate the extent to which personal and family medical histories impact teachers’ sense of pedagogical competence (TSPC) and their knowledge (TK) of students’ physical activity management.
Materials and Methods. The methodology entailed the distribution of an online questionnaire to 339 physical education and sports (PE) teachers, comprising 159 females and 180 males over the age of 21, employed in public schools at the high school and middle school levels. The measurement instrument consisted of four sections: socio-demographic characteristics, personal and family background, sense of pedagogical competence, and teacher knowledge.
Results. The findings indicate a notable prevalence of diseases such as obesity and diabetes in males compared to females, with a significant predominance in older people. It is demonstrated that gender has a particular influence on TSPC and TK in managing hypertensive students. Furthermore, older teachers and those employed in urban settings tend to exhibit greater self-efficacy, despite the absence of a statistically significant association between their initial PES training and TSPC and knowledge outcomes. There is a positive correlation between TSPC and teacher knowledge.
Conclusions. To sum it up, older teachers are more susceptible to developing illnesses such as diabetes, hypertension, and obesity. This medical history has a significant impact on the development of inclusive skills and knowledge of school-related pathologies.Історія питання. Процес залучення учнів з особливими потребами до шкільної системи спонукав до комплексного дослідження стратегій, спрямованих на забезпечення рівності в контексті справедливості шкільної освіти, якості навчання та гармонійного розвитку потенціалу учнів. Ефективність реалізації цих стратегій залежить від життєвого досвіду та медичного анамнезу педагогів, які беруть участь у цьому процесі.
Мета дослідження. Мета дослідження полягала в оцінці ступеня впливу особистого та сімейного анамнезів на сприйняття викладачами педагогічної компетентності (СВПК) та викладацької обізнаності (ВО) щодо організації фізичної активності учнів.
Матеріали та методи. Для проведення дослідження було розповсюджено онлайн-анкету для 339 вчителів фізичної виховання і спорту (ФВС), серед яких 159 жінок і 180 чоловіків віком від 21 року, які працюють у державних школах на рівнях старшої та середньої ланок навчання. Інструмент оцінки складався з чотирьох розділів: соціально-демографічні характеристики, особистий та сімейний анамнези, відчуття педагогічної компетентності та обізнаність викладачів.
Результати. Отримані дані свідчать, що такі захворювання, як ожиріння та цукровий діабет, значно поширені серед чоловіків, ніж серед жінок, із суттєвим переважанням патологічного процесу в осіб старшого віку. Показано, що стать має особливий вплив на СВПК і ВО в рамках організації навчання учнів з гіпертонічною хворобою. Крім того, викладачі старшого віку та педагоги, які працюють у міських умовах, як правило, демонструють вищий рівень самоефективності, попри відсутність статистично значущого зв’язку між їхньою початковою підготовкою з фізичного виховання і спорту та шкалою оцінки сприйняття компетентності (Perceived Competence Scale, PCS) та показниками якості знань. Спостерігається позитивна кореляція між шкалою оцінки сприйняття компетентності та рівнем обізнаності викладачів.
Висновки. Підсумовуючи, слід зауважити, що викладачі старшого віку є більш схильними до розвитку таких захворювань, як цукровий діабет, артеріальна гіпертензія та ожиріння. Наявність зазначеної історії хвороби має значний вплив на розвиток інклюзивних навичок і розуміння патологій, пов’язаних зі шкільною освітою
Олімпійські ігри: Удосконалення стратегії змагальної діяльності щодо розвитку майстерності техніки елітних плавців на дистанції 400 метрів вільним стилем
No full textBackground. In swimming championships, strategy setting is considered to be the main factor, especially in the middle and long-distance events. Implementing a strategic change can indirectly affect the final results.
Objectives. The study aimed to find out whether there were any significant differences in reaction time (RT), final time (FT), and strategy for each split time (ST) in the men’s and women’s 400 meters freestyle events at the Olympic Games held in Tokyo (2021), Rio de Janeiro (2016), and London (2012).
Materials and methods. This study used quantitative methods with a sample size of 48 athletes. The data source included using the secondary data. Descriptive statistics are presented in the form of means and standard deviations. The Shapiro–Wilk test was used to test the normality of the data. To compare RT, FT, and ST data, the one-way ANOVA test was conducted. The linear regression test was used to determine the effect of RT on the first ST.
Results. The findings of this study indicate that there were differences in the RT of male athletes during the 3 Olympics. The study also revealed variations in average speed. In general, swimmers accelerated their speed at ST1 and ST8. This occurred at the Tokyo 2021 and Rio de Janeiro 2016 Olympics, while at the London 2012 Olympics, swimmers accelerated their speed only at ST1. Additionally, the results demonstrated that RT had an influence of 0.381 (14 %) on the first ST in male athletes, whereas the influence in female athletes was less marked — 0.066 (4 %).
Conclusions. This study concludes that ST1 and ST8 are the most crucial components in the 400 meters freestyle swimming for both male and female athletes. Coaches and athletes must be very careful in carrying out special training at the tapering stage so that athletes can achieve the right time to produce the best performance.Історія питання. На чемпіонатах з плавання визначення стратегії вважається головним чинником, особливо у змаганнях на середні та довгі дистанції. Впровадження змін до стратегії може опосередковано вплинути на кінцеві результати.
Мета дослідження. Метою дослідження було з’ясувати, чи існують достовірні відмінності у наступних показниках: час реакції (ЧР), фінальний час (ФЧ) та стратегії для кожного періоду проміжного часу (ПЧ) у змаганнях з плавання на дистанції 400 метрів вільним стилем серед чоловіків та жінок на Олімпійських іграх в Токіо (2021), Ріо-де-Жанейро (2016) та Лондоні (2012).
Матеріали та методи. У дослідженні застосовано кількісні методи з обсягом вибірки 48 спортсменів. Джерело інформації включало використання вторинних даних. Описова статистика представлена у вигляді середніх значень і стандартних відхилень. З метою перевірки нормальності даних використовувався критерій Шапіро–Вілка. За допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) проведено порівняльний аналіз даних ЧР, ФЧ та ПЧ. Для визначення впливу ЧР на показник першого періоду ПЧ застосовано тест лінійної регресії.
Результати. Результати проведеного дослідження вказують на наявність відмінностей у показниках ЧРспортсменів-чоловіків впродовж 3-х Олімпійських ігор. Дослідження також виявило зміни в показниках середньої швидкості. Загалом плавці збільшили свою швидкість на рівнях ПЧ1 та ПЧ8. Такі дані спостерігалися на Олімпійських іграх у Токіо-2021 та Ріо-де-Жанейро-2016, тоді як на Олімпійських іграх у Лондоні-2012 плавці збільшили швидкість лише на рівні ПЧ1. Крім того, результати продемонстрували, що ЧР мав вплив 0,381 (14 %) на показник першого періоду ПЧ у спортсменів-чоловіків, тоді як у спортсменок це значення було менш вираженим — 0,066 (4 %).
Висновки. У цьому дослідженні встановлено, що показники ПЧ1 і ПЧ8 є найважливішими компонентами у плаванні на 400 метрів вільним стилем як серед спортсменів чоловічої, так і жіночої статі. Тренери та спортсмени мають з особливою ретельністю підходити до проведення спеціальних тренувань на етапі тейперінгу (англ. tapering — це фаза підготовки, що передує змаганням, під час якої проводять зниження тренувального навантаження), щоб забезпечити спортсменам потрібний час для досягнення найкращого результату
Фізіологічна реакція організму гравців-аматорів на тренування швидкісної витривалості у футболі
No full textObjectives. This study aimed to examine the physiological response to speed endurance soccer training (SEST), which involved the measurement of heart rate (HR), blood lactate (LAC), and blood pressure (BP) are measured during the four-week intervention period.
Materials and methods. The one-group pretest-posttest pre-experimental design was used in this study. The study comprised 15 male amateur soccer players with an average age of 16.13 ± 0.52 years. The participants’ mean height was 167.4 ± 4.63 cm, weight was 57.69 ± 12.11 kg, and BMI was 20.44 ± 3.45 kg/m². The data findings are presented using the mean and standard deviation. The paired t-test was employed to assess the impact of each group. The threshold for statistical significance was set at a p-value of less than 0.05. The effect size (ES) was calculated using Cohen’s ES as a metric to quantify the magnitude of the difference between the pretest and posttest stages.
Results. The HR results monitoring during the intervention period were in the high-intensity zone, with an average of 91.67 ± 0.6 % and a HR of 187.67 ± 1.24 bpm. No significant change was observed in the heart rate response from baseline to end of intervention. The LAC results showed that the lactate level was in the high category, namely an average of 11.03 ± 1.3 mmol∙L-1. BP indicated a significant difference between pretest and posttest (p ≤ 0.05). The systolic blood pressure (SBP) demonstrated an increase of Δ % = 0.95, while the diastolic blood pressure (DBP) showed an increase of Δ % = 1.39.
Conclusions. The findings of this study indicate that SEST has a notable effect on the body’s physiological functions, namely on the cardiovascular system, anaerobic metabolism, and blood pressure. This effect was observed over a period of four weeks in amateur soccer players.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні фізіологічної реакції на тренування швидкісної витривалості у футболі (ТШВФ), що передбачало вимірювання показників частоти серцевих скорочень (ЧСС), рівня лактату в крові (ЛАК) та артеріального тиску (АТ) протягом чотиритижневого періоду інтервенції.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовувався одногруповий передтестовий та післятестовий передекспериментальний метод. У дослідженні взяли участь 15 футболістів-аматорів чоловічої статі із середнім віком 16,13 ± 0,52 року. Середній зріст учасників становив 167,4 ± 4,63 см, вага — 57,69 ± 12,11 кг, а ІМТ — 20,44 ± 3,45 кг/м2. Результати дослідження представлено із застосуванням середнього значення та стандартного відхилення. З метою оцінки ефективності впливу дослідження кожної групи використовувався парний t-критерій. Поріг статистичної значущості був встановлений на рівні p-значення менше 0,05. Розмір ефекту (ES) розраховували з використанням ES Коена як показника для кількісної оцінки величини різниці між перед- та післятестовим етапами.
Результати. Результати вимірювання показників ЧСС під час періоду інтервенції знаходилися в межах зони високого рівня інтенсивності, в середньому 91,67 ± 0,6 %, а ЧСС становила 187,67 ± 1,24 уд/хв. Значних змін у реакції ЧСС від початку до завершення інтервенції не спостерігалося. За результатами аналізу ЛАК, показник лактату в крові був у межах високого рівня, а саме становив у середньому 11,03 ± 1,3 ммоль∙л-1. Рівень АТ вказував на достовірну різницю між результатами до та після проведення тесту (р ≤ 0,05). Систолічний артеріальний тиск (САТ) збільшився на Δ % = 0,95, тоді як діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) підвищився на Δ % = 1,39.
Висновки. Результати цього дослідження свідчать про значний вплив ТШВФ на фізіологічні функції організму, а саме на серцево-судинну систему, анаеробний метаболізм та артеріальний тиск. Даний ефект спостерігався впродовж чотиритижневого періоду у футболістів-аматорів