Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Аналіз рівня поінформованості футболістів віком до 17 років в Ефіопії щодо питань раціонального харчування, дієтичних практик, ставлення до цих аспектів та результативності
No full textBackground. Adequate nutrition knowledge is crucial for developing proper eating habits, especially among athletes, as it has a significant impact on sports performance. This underscores the consensus in sports nutrition education among professionals working with athletes.
Study purpose. The study aimed to assess the nutritional knowledge, attitudes, and dietary practices of under-17 football club players in Ethiopia.
Materials and methods. A descriptive survey research method was used, and standardized questionnaires were randomly distributed to 26 footballers to assess participants’ knowledge, attitudes, and dietary practices regarding nutrition. Data were analyzed using the t-test, Pearson coefficient, and one-way ANOVA (p <0.05). Reliability analysis showed a Cronbach’s alpha value of 0.83 for the scales measuring attitudes towards eating habits and nutrition knowledge (0.79 and 0.78, respectively).
Results. No statistically significant differences (p >0.5) were observed in the data related to eating habits, age, or nutritional understanding. Significant variations in educational backgrounds were noted (p <0.05). Although gender and source were not recognized as correlates of nutritional knowledge, but age and education were.
Conclusions. In summary, the study revealed no significant differences (p > 0.05) in nutrition knowledge scores for age, education, and source of information. However, a significant difference (p<0.05) was found between male and female athletes. Gender correlated with dietary habits, while age, education, and source of information did not. The key factor is to encourage ongoing future vision within sports organizations, nutritionists, and educational institutions to continuously refine and enhance nutrition knowledge, attitudes, and practice programs for U-17 players. It is also important to ensure sustainable relevance and effectiveness in the evolving landscape of sports and nutrition.Історія питання. Адекватна обізнаність у питаннях харчування має вирішальне значення для формування правильних харчових звичок, особливо серед спортсменів, оскільки має значний вплив на показники спортивної результативності. Це вказує на наявність консенсусу в галузі навчання з раціонального спортивного харчування серед фахівців, які працюють зі спортсменами.
Мета дослідження. Метою дослідження було оцінити рівень обізнаності гравців футбольних клубів Ефіопії віком до 17 років щодо питань харчування, ставлення до цього аспекту та дієтичних практик.
Матеріали та методи. Було застосовано метод описового дослідження, а також проведено стандартизоване анкетування серед 26 футболістів за принципом рандомізації з метою оцінки знань, ставлення та дієтичних практик учасників щодо питань, пов’язаних з харчуванням. Дані були проаналізовані з використанням t-тесту, коефіцієнта Пірсона та однофакторного дисперсійного аналізу (p <0,05). За результатами аналізу надійності значення коефіцієнта альфа Кронбаха склало 0,83 для шкал, що визначають оцінку ставлення до харчових звичок та обізнаність щодо харчування (0,79 та 0,78, відповідно).
Результати. Статистично значущих відмінностей (p > 0,5) у даних, пов’язаних зі звичками щодо споживання їжі, віком або розумінням важливості харчування, не спостерігалося. Відзначено значні відмінності в показниках освітнього рівня (p <0,05). Статева приналежність та джерело інформації не були визнані кореляторами нутриціологічних знань, натомість вік та освіта були такими чинниками.
Висновки. Таким чином, дослідження не показало значущих відмінностей (p > 0,05) в оцінках знань щодо питань харчування залежно від віку, освіти та джерела інформації. Однак було виявлено істотну різницю (p<0,05) між спортсменами та спортсменками. Статева приналежність корелювала з дієтичними звичками, тоді як вік, освіта та джерело інформації не мали такого зв’язку. Ключовим фактором є концепція подальшої перспективи заохочення спортивних організацій, нутриціологів та навчальних закладів до постійного вдосконалення та покращення рівня знань щодо харчування, ставлення до цього питання та практичних програм для гравців U-17. Важливо також забезпечити стабільну релевантність та ефективність у динамічному розвитку в галузі спорту та питаннях раціонального харчування
Вплив фізичних вправ на функціональну спроможність та сприйняття стану здоров’я у осіб похилого віку
No full textStudy purpose. The study aimed to evaluate the effect of strength training exercises on functional capacity, quality of life and perception of well-being in elderly people.
Materials and Methods. It was used a mixed study with sequential explanatory design, in which 25 elderly females between 62 and 85 years participated in a physical exercise program for eight weeks, with a frequency of 3 days and sessions of 58 minutes on average. The Senior Fitness Test battery of test item was conducted with a grip strength test, heart rate monitoring in a 6-minute test, SF-36 health questionnaire and post-intervention focus group oriented to well-being analysis.
Results. Cardiorespiratory capacities, strength and flexibility improved significantly (p< .05), but agility and heart rate did not change (p> .05). Scores increased in the 8 quality of life dimensions analyzed, and in subjective well-being, health improvement was identified in both the self-perception and autonomy of daily activities related to vitality, motivation, social interaction and adherence to physical activity. The findings indicate that physical exercise based on strength training improves functional capacity, health-related quality of life and the well-being of seniors.
Conclusions. The findings of this study show that eight weeks of physical exercise based on strength training with affordable means (own body weight, elastic bands and dumbbells) with a frequency of 3 days a week, contribute to improving the functional capacity of strength and flexibility in upper and lower limbs, and cardiorespiratory endurance in older females. This intervention was also found to have a positive impact on quality of life, as well as on the perception of well-being.Мета дослідження. Метою дослідження було оцінити вплив силових тренувальних вправ на показники функціональних можливостей, якість життя та сприйняття стану здоровʼя у осіб похилого віку.
Матеріали та методи. Було застосовано змішаний метод дослідження з секвенційним пояснювальним плануванням, в якому взяли участь 25 жінок похилого віку від 62 до 85 років, які протягом восьми тижнів займалися фізичними вправами з частотою 3 рази на день і тривалістю занять в середньому 58 хвилин. Батарея тестів для визначення рівня фізичної підготовленості осіб похилого віку (Senior Fitness Test) включала тест на силу хвата, моніторинг серцевого ритму протягом 6-хвилинного тесту, опитувальник SF-36 з метою оцінки стану здоров’я та фокус-групу після інтервенції, орієнтовану на аналіз самопочуття.
Результати. Показники кардіореспіраторних можливостей, сили та гнучкості значно покращилися (p<0,05), проте рівень спритності та частоти серцевих скорочень залишився незмінним (p>0,05). Також спостерігалося підвищення результатів у 8 проаналізованих вимірах якості життя, а в субʼєктивній оцінці самопочуття покращення стану здоровʼя було виявлено як у самосприйнятті, так і в забезпеченні автономії повсякденної діяльності, повʼязаної з життєздатністю, мотивацією, соціальною взаємодією та дотримуванням режиму фізичної активності. Отримані дані свідчать про те, що фізичні вправи на основі силових тренувань покращують функціональну спроможність, якість життя, повʼязану зі здоровʼям, і стан загального самопочуття осіб похилого віку.
Висновки. Результати цього дослідження показують, що фізичні вправи протягом восьми тижнів, засновані на силовому тренуванні з використанням доступних засобів (власної ваги, еластичних стрічок і гантелей) з частотою 3 дні на тиждень, сприяють поліпшенню показників функціональних можливостей сили та гнучкості верхніх і нижніх кінцівок, а також кардіореспіраторної витривалості у жінок старшого віку. Також було встановлено, що дана інтервенція має позитивний вплив на якість життя, а також на сприйняття стану здоровʼя
Формування стратегічних напрямів розвитку національної спортивної федерації у сучасних соціально-економічних умовах
No full textObjectives. The study aimed to substantiate theoretical and methodological approaches to choosing a development strategy for the National Sports Federation based on a strategic analysis of its activities in the current socio-economic conditions.
Material and methods. The study involved an analysis of scientific and methodological literature, SWOT-analysis, methods of formalization and generalization, as well as mathematical statistics.
Results. A study was conducted on the activities of the public organization “Fencing Federation of Ukraine” (“FFU” PO) using SWOT analysis, considering the current socio-economic conditions. As a result, the following components of four possible directions of the organization’s activities are determined: development strategy, limited-growth strategy, stabilization strategy, and protection strategy. After determining and quantitatively evaluating the factors and quality of the four directions in the “FFU” PO development, while taking into account the trend of world sports development, it can be concluded that the most promising direction for the “FFU” PO activities is a development strategy envisaging the use of the organization’s strengths to realize the external environment opportunities.
Conclusions. It is proposed to use a development strategy in the activities of the “FFU” PO — diversification, which envisages innovations in management and marketing, ensuring the financial stability of the organization, improving the quality of athlete training through the introduction of new technologies, and consolidating the organization’s positive image.Мета дослідження – обґрунтування теоретико-методологічних підходів до вибору стратегії розвитку Національної спортивної федерації на основі стратегічного аналізу її діяльності в сучасних соціально-економічних умовах.
Матеріал та методи. У ході дослідження зроблено аналіз науково-методичної літератури, SWOT-аналіз, методи формалізації та узагальнення, математична статистика.
Результати. Проведено дослідження діяльності громадської організації «Федерація фехтування України» (ГО «ФФУ»), яка працює у сучасних соціально-економічних умовах за допомогою SWOT-аналізу. У підсумку визначено складові чотирьох можливих напрямів сфери діяльності організації, а саме – стратегія розвитку, стратегія обмеженого зростання, стратегія стабілізації, стратегія захисту. Визначення та кількісна оцінка факторів та якості чотирьох напрямів розвитку ГО «ФФУ» з урахуванням тенденції розвитку світового спорту дало підставу, вважається що найбільш перспективним напрямом діяльності ГО «ФФУ» буде стратегія розвитку, яка передбачає використання сильних сторін організації для реалізації можливостей зовнішнього середовища.
Висновки. Запропоновано у діяльності ГО «ФФУ» використовувати стратегію розвитку – диверсифікацію, яка передбачає інновації в менеджменті та маркетингу, забезпечення фінансової стійкості організації, підвищення якості підготовки спортсменів внаслідок впровадження нових технологій, закріплення позитивної репутації організації
Особливості спеціальної фізичної підготовки жінок-спортсменок у козацькому двобої в різних фазах специфічного біологічного циклу
No full textBackground. The training methods for female athletes’ special physical training are considered to be a crucial aspect of the overall preparation system for competitive activity, which requires correct planning and implementation.
Objectives. The study aimed to determine the impact of special preparatory exercises on female athletes engaged in Cossack Fight, depending on the characteristics of the body’s functioning in different phases of a specific biological cycle.
Materials and methods. The study involved 20 female athletes aged 17-24 years who participated in Cossack Fight, and were divided into experimental and control groups. The qualification levels of female athletes in the experimental group were as follows: 1 – Master of Sports of Ukraine; 2 – Candidates for Master of Sports of Ukraine; 7 – 1 sports category. The control group comprised: 1 – Master of Sports of Ukraine; 2 – Candidates for Master of Sports of Ukraine; 7 – 1 sports category. The training program lasted for ten weeks and took place at a special preparatory and control-preparatory stage of the preparatory period.
Results. The findings showed that the variability of training loads, depending on the phase of the ovarian-menstrual cycle, had a statistically significantly greater impact on the indicators of special physical fitness in the female athletes’ experimental group compared to the control group. Thus, after ten weeks of special physical training, the experimental group demonstrated a significant increase in the number of direct punches on the punching bag in 4 seconds (t=4.07; p<0.001) and 15 seconds (t=3.62; p<0.001), throwing a medicine ball weighing 3 kg (t=2.92; p<0.05), repeated circular kicks on the punching bag to the torso level for 15 seconds (t=4.22; p<0.001), direct punches on the punching bag for 1 minute (t=4.23; p<0.001), repeated circular kicks on the punching bag for 1 minute (t=4.49; p<0.001), and jumping rope after exercise (a 3-minute punching bag workout) for 1 minute (t=3.55; p<0.001).
Conclusions. The implementation of an experimental program for special physical training of female athletes, in accordance with the phases of the ovarian-menstrual cycle, into the general system of preparation for competitive activity, leads to a statistically reliable improvement in key indicators of physical fitness.Історія питання. Тренувальні методики спеціальної фізичної підготовки спортсменок-жінок є важливою частиною загальної системи підготовки до змагальної діяльності, що потребує коректного планування та реалізації.
Мета дослідження. Визначити вплив застосування спеціально-підготовчих вправ на жінок-спортсменок з козацького двобою, в залежності від особливостей функціонування організму в різних фазах специфічного біологічного циклу.
Матеріали та методи. В експерименті взяли участь 20 жінок-спортсменок з козацького двобою віком 17-24 років поділених на експериментальну та контрольну групи. Кваліфікаційний рівень спортсменок експериментальної групи: 1 – майстер спорту України; 2 – кандидат у майстри спорту України; 7 – 1спортивний розряд, контрольної групи: 1 – майстер спорту України; 2 – кандидат у майстри спорту України; 7 – 1спортивний розряд. Програма тренувань тривала десять тижнів і проходила на спеціальному підготовчому та контрольно-підготовчому етапах підготовчого періоду.
Результати. Варіативність тренувальних навантажень в залежності від фази оваріально-менструального циклу має статистично достовірно більший вплив на показники спеціальної фізичної підготовленості експериментальної групи жінок-спортсменок у порівнянні з контрольною групою. Так, в експериментальній групі після десяти тижнів тренувань із спеціальної фізичної підготовки суттєво підвищилися результати в показниках кількості прямих ударів руками по мішку за 4 с. (t=4,07; p<0,001) та за 15 с. (t=3,62; p<0,001), метанні набивного м’яча масою 3 кг (t=2,92; p<0,05), повторних колових ударів ногами по мішку на рівень тулуба за 15 с. (t=4,22; p<0,001), прямих ударів руками по мішку за 1 хв. (t=4,23; p<0,001), повторних колових ударів ногами по мішку за 1 хв. (t=4,49; p<0,001) та стрибків зі скакалкою після навантаження (робота на мішку тривалістю 3 хв.) за 1 хв. (t=3,55; p<0,001).
Висновки. Впровадження експериментальної програми із спеціальної фізичної підготовки жінок-спортсменок у відповідності до фаз оваріально-менструального циклу в загальну систему підготовки до змагальної діяльності статистично достовірно покращує ключові показники фізичної тренованості
Аналіз життєвого досвіду взаємовідносин між спортсменом і тренером у спорті
No full textObjectives. The two main stressors affecting athletes’ wellbeing are relationships between coaches and athletes and social support. This study aims to investigate the connections between athletes’ psychological health, social support, and coach-athlete interactions. Relationships between coaches and athletes have a favorable impact on future coaching techniques and support systems, which in turn improves athlete wellbeing.
Materials and methods. This study employed a quantitative approach using survey methods. The study involved 323 respondents consisting of 231 males (71.52%) and 92 females (28.48%). The instrument used in this study was the Instructor–Student Rapport Scale, comprising 2 dimensions (pleasant interactions and personal relationships). The study results were analyzed using the t-test to determine the significance of differences in athletes’ life experiences based on their relationship with the coach. The findings of the study explain that the experiences of athletes’ gender have differences regarding the relationship with the coach.
Results. This result has also been proven by the results of the t test calculation of <0.001. Meanwhile, the results of t test calculations related to the type of sport (individual and group) obtained results > 0.001, which states that there is no difference in life experience between athletes and coaches.
Conclusions. These findings lead to the conclusion that the most crucial factor in facilitating and enabling meaningful life experiences between coaches and athletes is the coach’s proximity to the athletes.Мета дослідження. Двома основними стресовими факторами, що впливають на благополуччяспортсменів, є відносини між тренерами і спортсменами та соціальна підтримка. Метою цього дослідження є вивчення зв’язку між психологічним здоров’ям спортсменів, соціальною підтримкою та взаємодією між тренером і спортсменом. Відносини між тренерами та спортсменами мають сприятливий вплив на майбутні тренерські методики та системи підтримки, що, в свою чергу, сприяє покращенню показників благополуччя спортсменів.
Матеріали та методи. У дослідженні застосовано кількісний підхід з використанням методів опитування. У дослідженні взяли участь 323 респонденти, серед яких 231 осіб чоловічої статі (71,52%) та 92 — жіночої (28,48%). У якості інструменту дослідження була використана Шкала оцінки взаємовідносин між викладачем і студентом, що складалася з 2 вимірів (сприятливі взаємодії та особисті відносини). Результати дослідження проаналізовано за допомогою t-критерію для визначення значущості відмінностей у життєвому досвіді спортсменів залежно від їхніх взаємовідносин з тренером. Результати дослідження свідчать про наявність відмінностей у життєвому досвіді спортсменів залежно від статі в контексті відносин з тренером.
Результати. Підтвердженням цього результату є також розрахунки t-критерію <0,001. Водночас, результати розрахунків t-критерію, пов’язані з видом спорту (індивідуальний та груповий), показали значення > 0,001, що свідчить про відсутність різниці в життєвому досвіді між спортсменами та тренерами.
Висновки. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що найбільш важливим фактором, який сприяє та уможливлює забезпечення значущого життєвого досвіду між тренерами та спортсменами, є близькість тренера до спортсменів
СТАТТЯ ВІДКЛИКАНА: Заняття короткотривалими фізичними вправами помірної інтенсивності підвищують рівень гормону росту в осіб з ожирінням
No full textObjectives. This study aimed to analyze the effect of a four-week moderate-intensity exercise regimen on increasing growth hormone (GH) levels in individuals with obesity.
Materials and methods. A total of 25 female individuals aged 20-25 years, with a body mass index (BMI) of 27.50-37.00 kg/m², were involved in the study and randomly divided into two groups, namely the control group (CON; n = 12) and the moderate-intensity exercise group (MIE; n = 13). The moderate-intensity exercise regimen (treadmill exercise for 30 minutes at 60-70% of HRmax, and resistance exercise for 30 minutes at 60-70% of 1RM) was conducted 3 times per week for a period of 4 weeks. Blood samples from participants were collected pre- and post-exercise sessions, and GH levels were analyzed using the Enzyme-Linked Immunosorbent Assay method. Data analysis techniques used the paired sample t-test with a significance level of 5 %.
Results. The paired sample t-test results of GH levels between the pre-exercise and post-exercise sessions in the CON group showed a change from (1291.79 ± 383.76 to 1151.53 ± 484.80 pg/mL; p = 0.694), while the MIE group demonstrated the following dynamics of change — from (1161.79 ± 133.72 to 2103.83 ± 357.09 pg/mL; p = 0.006).
Conclusions. The main findings of this study revealed that after implementing a four-week moderate-intensity exercise intervention, a significant increase in GH levels was observed in obese females.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в аналізі впливу застосування чотиритижневого режиму фізичних вправ помірної інтенсивності на підвищення рівня гормону росту (ГР) в осіб з ожирінням.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 25 осіб жіночої статі віком 20-25 років з індексом маси тіла (ІМТ) 27,50-37,00 кг/м², які були розподілені за методом рандомізації на дві групи: контрольну (КОН; n = 12) та групу тренувань помірної інтенсивності (ТПІ; n = 13). Режим фізичних вправ помірної інтенсивності (тренування на біговій доріжці протягом 30 хвилин на рівні 60-70% від максимальної частоти серцевих скорочень (ЧСС макс.) та вправи з опором протягом 30 хвилин на рівні 60-70% від показника максимуму одного повторення або 1ПМ — вказує на максимальну вагу, яку можна підняти з максимальним зусиллям за одне повторення) проводили 3 рази на тиждень впродовж 4-тижневого періоду. В учасників дослідження відбирали зразки крові перед початком і після закінчення тренувань, а рівень гормону росту визначали за допомогою методу ферментного імуносорбентного аналізу. Під час аналізу даних використовувався t-критерій для парних вибірок з рівнем значущості 5 %.
Результати. Результати t-критерію для парних вибірок рівнів гормону росту між сеансами перед та після проведення тренування в контрольній групі показали змінення з (1291,79 ± 383,76 до 1151,53 ± 484,80 пг/мл; p = 0,694), в той час як група тренувань помірної інтенсивності продемонструвала таку динаміку змінення — з (1161,79 ± 133,72 до 2103,83 ± 357,09 пг/мл; p = 0,006).
Висновки. Згідно з ключовими висновками цього дослідження встановлено, що після впровадження інтервенції у вигляді комплексу фізичних вправ помірної інтенсивності впродовж чотирьох тижнів у жінок з ожирінням спостерігалося значне підвищення рівня гормону росту
Концепція пліометричного тренування та вплив застосування даної методики на фізіологічні показники футболістів
No full textBackground. Plyometric training, which consists of exercises that involve rapid and repetitive muscle stretching and contraction, has become increasingly popular for its potential in sports conditioning.
Objectives. The primary objective of this study was to examine the principles of plyometric training and to assess how it influences the physiological parameters of football players.
Materials and methods. This study involved 30 male football players aged 18 to 24, actively engaged in national-level competition. The participants were randomly divided into two groups: the experimental group (n = 15) and the control group (n = 15), with 15 players in each group. The selected physiological parameters for assessment included aerobic capacity, blood pressure, and pulse rate. Aerobic capacity was measured using Cooper’s 12-minute run/walk test, blood pressure was assessed with a sphygmomanometer, and pulse rate was measured using the radial artery method. The six-week plyometric training program, conducted five days a week, involved 60-minute sessions. The experimental group underwent the plyometric training program, while the control group did not engage in any specific exercises. Pre- and post-test scores were analyzed statistically using descriptive statistics and analysis of covariance (ANCOVA). The significance level was set at a confidence level of 0.05.
Results. The findings indicate a notable enhancement in physiological parameters among participants in the experimental group as opposed to the control group. The implementation of the plyometric training program proved to be effective in elevating the aerobic capacity, blood pressure, and pulse rate of the football players.
Conclusions. The study concludes that a six-week plyometric training program significantly enhances the physiological parameters of football players, including aerobic capacity, blood pressure, and pulse rate. Further research should be conducted to examine the long-term effects and optimal duration of plyometric training, as well as the underlying physiological mechanisms, in order to gain a deeper understanding of its effectiveness and applications in sports conditioning.Історія питання. Пліометричні тренування, які включають в себе комплекс вправ, що передбачають швидкісне та повторюване розтягування та скорочення м’язів, набувають дедалі більшої популярності завдяки своєму потенціалу в контексті спортивної підготовки.
Мета дослідження. Головною метою цього дослідження було вивчити принципи пліометричного тренування та оцінити, як застосування цього методу впливає на фізіологічні показники футболістів.
Матеріали та методи. До проведення дослідження було залучено 30 футболістів-чоловіків віком від 18 до 24 років, які беруть активну участь у змаганнях на національному рівні. Учасників було розподілено за методом рандомізації на дві групи: експериментальну (n = 15) та контрольну (n = 15), з кількістю 15 гравців у кожній. Обрані фізіологічні параметри з метою оцінки результатів включали аеробну продуктивність, артеріальний тиск та частоту пульсу. Рівень аеробної продуктивності вимірювали за допомогою 12-хвилинного тесту бігу/ходьби Купера, артеріальний тиск оцінювали з використанням сфігмоманометра, а частоту пульсу — за методикою вимірювання на променевій артерії. Шеститижнева програма пліометричних тренувань, що проводилася п’ять днів на тиждень, включала 60-хвилинні заняття. Експериментальна група проходила програму пліометричних тренувань, тоді як контрольна група не виконувала жодних спеціальних вправ. Показники результатів перед початком і після завершення тестування було проаналізовано статистично з використанням методів описової статистики та коваріаційного аналізу (ANCOVA). Рівень значущості був встановлений на довірчому рівні 0,05.
Результати. Отримані дані свідчать про суттєве покращення фізіологічних показників учасників експериментальної групи порівняно з контрольною групою. Впровадження пліометричної програми тренувань підтвердило свою ефективність щодо підвищення аеробної продуктивності, артеріального тиску та частоти пульсу футболістів.
Висновки. Дослідження встановило, що програма пліометричних тренувань, яка тривала шість тижнів, сприяє значному поліпшенню фізіологічних показників футболістів, зокрема аеробної продуктивності, артеріального тиску та частоти пульсу. Проведення подальших досліджень потребує вивчення довгострокових ефектів та оптимальної тривалості пліометричних тренувань, а також фізіологічних механізмів, що лежать в їх основі, з метою глибшого розуміння ефективності таких тренувань та їх застосування у спортивній підготовці
Оцінка впливу 8-тижневої програми занять зумбою на рівень фізичної підготовленості жінок, які ведуть малорухливий спосіб життя: Рандомізоване контрольоване дослідження
No full textObjectives. This study aimed to evaluate the impact of an 8-week Zumba exercise program on physical fitness and body composition among sedentary women. The primary goals were to assess changes in muscle mass, flexibility, back strength, cardiovascular fitness, body weight, and body fat percentage.
Materials and methods. Twenty-four female volunteers (mean age: 22.30 ± 2.10 years, height: 162.80 ± 4.00 cm) from North India were randomly assigned to either an experimental group, participating in a structured Zumba program (60-minute sessions, thrice weekly), or a control group, maintaining their usual activities. The initial and follow-up assessments comprised the measurement of height, weight, Body Fat Percentage (BFP), Body Muscle Mass (BMM), grip strength, back strength, flexibility, and Maximal Oxygen Consumption (VO₂max).
Results. The statistical analysis conducted using the SPSS 26 software and the Wilcoxon Signed-Rank Test revealed significant improvements in the experimental group. Body weight decreased from 58.20 ± 5.10 kg to 56.80 ± 5.00 kg (p = 0.002), body fat percentage dropped from 25.10 ± 5.80% to 23.80 ± 6.00% (p = 0.03), and body muscle mass increased from 20.40 ± 3.20 kg to 21.00 ± 3.30 kg (p = 0.04). Grip strength improved from 32.50 ± 5.00 kg to 33.20 ± 4.80 kg (p = 0.05), back strength rose from 85.00 ± 22.00 kg to 105.00 ± 25.00 kg (p = 0.001), flexibility increased from 31.00 ± 2.80 cm to 34.00 ± 2.50 cm (p = 0.002), and VO₂Max increased from 41.00 ± 5.00 ml/kg/min to 44.00 ± 4.50 ml/kg/min (p = 0.001). No significant changes were observed in the control group.
Conclusions. The 8-week Zumba program significantly enhanced physical fitness and body composition in sedentary women, improving muscle mass, flexibility, back strength, and cardiovascular fitness. These findings support Zumba as an effective and enjoyable exercise option, promoting an active lifestyle and better health outcomes, reinforcing its role as a comprehensive fitness solution suitable for encouraging sustained physical activity.Мета дослідження. Мета дослідження полягала в оцінці впливу 8-тижневої програми занять зумбою на рівень фізичної підготовленості та композицію тіла серед жінок, які ведуть малорухливий спосіб життя. Головними завданнями було визначити зміни в показниках м’язової маси, гнучкості, сили м’язів спини, функціонального стану серцево-судинної системи, маси тіла та відсоткового вмісту жиру в організмі.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 24 жінки-добровольці (середній вік 22,30 ± 2,10 років, зріст 162,80 ± 4,00 см) з Північної Індії, яких було розподілено методом рандомізації до експериментальної групи, що займалася структурованою програмою із зумби (60-хвилинні заняття тричі на тиждень), або до контрольної групи, яка дотримувалася своєї стандартної активності. Початковий і подальший аналіз включав вимірювання зросту, ваги, відсоткового вмісту жиру в організмі (ВВЖО), м’язової маси тіла (ММТ), сили хвату, сили м’язів спини, гнучкості та рівня максимального споживання кисню (VO₂max).
Результати. За допомогою статистичного аналізу, проведеного із застосуванням програмного забезпечення SPSS 26 та критерію знакових рангів Вілкоксона, було встановлено значні покращення показників в експериментальній групі. Маса тіла зменшилася з 58,20 ± 5,10 кг до 56,80 ± 5,00 кг (p = 0,002), відсотковий вміст жиру в організмі знизився з 25,10 ± 5,80% до 23,80 ± 6,00% (p = 0,03), рівень м’язової маси тіла підвищився з 20,40 ± 3,20 кг до 21,00 ± 3,30 кг (p = 0,04). Показник сили хвату також покращився з 32,50 ± 5,00 кг до 33,20 ± 4,80 кг (p = 0,05), сила м’язів спини зросла з 85,00 ± 22,00 кг до 105,00 ± 25,00 кг (p = 0,001), гнучкість збільшилася з 31,00 ± 2,80 см до 34,00 ± 2,50 см (p = 0,002), показник VO₂Max також підвищився з 41,00 ± 5,00 мл/кг/хв. до 44,00 ± 4,50 мл/кг/хв (p = 0,001). У контрольній групі достовірних змін не спостерігалося.
Висновки. Застосування програми занять з зумби впродовж 8 тижнів сприяло значному покращенню рівня фізичної підготовленості та композиції тіла у жінок, які ведуть малорухливий спосіб життя, шляхом поліпшення показників м’язової маси, гнучкості, сили м’язів спини та функціонального стану серцево-судинної системи. Отримані результати підтверджують переваги зумби як ефективного та захоплюючого виду фізичних вправ, що сприяє активному способу життя та покращенню стану здоров’я, зміцнюючи її роль як комплексного фітнес-рішення, спрямованого на стимулювання до регулярної фізичної активності
Оцінка силових зусиль у дівчат передпідліткового віку: Аспекти точності визначення зусиль на різних порогових рівнях сили
No full textObjectives. This study aimed to examine the peculiarities of strength effort assessment in girls aged 10, 11, and 12 years. Specifically, it sought to understand how these age groups evaluate effort at different percentages of their maximum strength (1/3, 1/2, and 2/3).
Materials and methods. The study involved 75 girls divided into three age groups: 10 years (n = 20), 11 years (n = 25), and 12 years (n = 30). Participants’ maximum hand strength was measured using a dynamometer, and their ability to assess effort at 1/3, 1/2, and 2/3 of this maximum was recorded.
Results. The error of effort assessment was calculated and analyzed using paired and independent samples t-tests. Statistical significance was set at α = 0.05. The analysis revealed no significant age-related differences in hand maximum strength or strength effort assessment among the different age groups. The most accurate assessment of effort occurred at 2/3 of maximum strength for all age groups. Significant differences were found in effort assessment between 1/3 and 1/2 of maximum strength, and between 1/3 and 2/3 of maximum strength, with improvements noted as the effort percentage increased. However, no significant differences were observed between effort levels at 1/2 and 2/3 of maximum strength.
Conclusions. The study indicates that the ability to assess strength effort remains stable across the age range of 10 to 12 years, with the most precise assessment occurring at 2/3 of maximum strength. The findings suggest that while overall strength assessment abilities are consistent, targeted training may enhance precision at different effort levels. This contributes to the understanding of motor function development and highlights the need for interventions to improve effort assessment skills in young girls.Мета дослідження. Метою цього дослідження було вивчити особливості оцінки силових зусиль у дівчат віком 10, 11 та 12 років. Зокрема, з’ясувати, яким чином у даних вікових групах визначається оцінка зусиль на рівні різних відсотків від максимальної сили (1/3, 1/2 та 2/3).
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 75 дівчат, розподілених на три вікові групи: 10 років (n = 20), 11 років (n = 25) і 12 років (n = 30). За допомогою динамометра вимірювали максимальну силу кистей рук досліджуваних осіб, а також фіксували їхню здатність оцінювати зусилля на рівні 1/3, 1/2 і 2/3 від цього максимуму.
Результати. Похибка оцінки зусиль була розрахована та проаналізована з використанням t-критеріїв для парних та незалежних вибірок. Статистична значущість була встановлена на рівні α = 0,05. Аналіз не виявив суттєвих пов’язаних з віком відмінностей в оцінці максимальної сили кистей рук або силових зусиль між різними віковими групами. Найточніша оцінка зусиль відбувалася на рівні 2/3 від максимальної сили для всіх вікових груп. Значні відмінності встановлено в оцінці зусиль між 1/3 і 1/2 від максимальної сили, а також між 1/3 і 2/3 від максимальної сили, при цьому покращення показників відзначалося зі збільшенням відсотка зусиль. Однак значних відмінностей між показниками зусиль на рівні 1/2 і 2/3 від максимальної сили не спостерігалося.
Висновки. Дослідження показало, що здатність оцінювати силові зусилля у віковому діапазоні від 10 до 12 років залишається стабільною, а найточніша оцінка відбувається на рівні 2/3 від максимальної сили. Отримані дані вказують на той факт, що незважаючи на незмінний характер загальних здібностей щодо оцінки силових показників, цілеспрямовані тренування можуть підвищити точність визначення на різних рівнях зусиль. Це сприяє розумінню розвитку рухової функції та підкреслює необхідність впровадження інтервенцій з метою поліпшення навичок оцінки зусиль у юних дівчат
З’ясування ставлення учнів до виконання фізичних вправ впродовж життя
No full textBackground. A central purpose of learning in physical education (PE) is to facilitate students’ physical development and competence that determine lifelong engagement in exercise. Therefore, exploring and understanding students’ attitudes toward lifelong exercise contributes significantly to achieving it.
Objectives. Two studies examined students’ attitudes toward lifelong exercise. The first study focused on using social and personal variables as predictors. The second study involved a repeated measures design to determine if there were differences in attitudes as students progressed to the next grade and between schools. Additionally, the study aimed to investigate whether there were variations in attitudes based on the students’ physical activity levels.
Materials and methods. In the first study, 752 students of the 7th and 10th grades participated, representing 47 classes from 14 schools. Then, after conducting a repeated measures analysis one academic year later, from the initial sample, 460 students formed two cohorts, comprising Grades 7–8 and 10–11. All factors were internally consistent and well-defined by the variables. The first study used hierarchical linear regression to ascertain whether social and personal variables could be identified as predictors of students’ attitudes toward lifelong exercise. The second study used a mixed ANOVA to assess differences in students’ attitudes, measuring at two time points and between schools. Furthermore, a one-way ANOVA was performed to determine whether there were variations depending on students’ physical activity level.
Results. According to the findings of this study, personal variables eliminated the significance of social variables, with task orientation having the highest beta (.33). The results also revealed a significant interaction between measurements in Grades 7 and 8, as well as between schools. Moderately and highly active students had more positive attitudes than sedentary students in both cohorts.
Conclusions. Task orientation and personal progress should be emphasized to increase students’ motivation. Nevertheless, a task-supportive climate could improve their intrinsic motivation for lifelong exercise