Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Аналіз сприйняття впливу занять спортом на учнів у шкільному середовищі
No full textObjectives. The importance of physical activity is often underestimated, particularly by students, although there is some scientific evidence to support this. There is a lack of data on studentsʼ perceptions of sports practice, focusing on the aspect of well-being and the positive benefits of the latter, including in the school environment. The objective is to quantify the impact of sports practice on the well-being of secondary school students in the school setting.
Materials and methods. The sample taken consists of 25 students belonging to the first grades of the State Industrial Technical Institute “G. Cardano” in PAVIA. A questionnaire consisting of 16 questions was developed in order to investigate the relationship between well-being and physical activity among the students. Then, the responses to the questionnaire questions were analyzed, applying chi-squared test analysis to understand any significance among the qualitative variables.
Results. It was found that for the respondents, the relationship with sports is 16% indifferent, 4% not positive and 80% favorable. A first significant relationship was analyzed, between the amount in terms of frequency of sports activity and the studentsʼ feelings in the classroom while practicing (p = 0.001); and a second significant relationship was found between the amount in terms of frequency of sports activity and the studentsʼ feelings during the exercises (p = 0.003).
Conclusions. The main conclusion that can be drawn from this study is that sports activity has a positive impact on studentsʼ school life, influencing their physical and emotional well-being, enhancing a sense of inclusion and empowerment, and increasing motivation to achieve personal goals.Мета дослідження. Важливість фізичної активності часто недооцінюється, особливо учнями, навіть попри те, що існують певні наукові докази, що підтверджують цей факт. Також бракує даних щодо сприйняття учнями спортивних практик з точки зору їхнього самопочуття та отримання позитивних результатів під час занять спортом, у тому числі в шкільному середовищі. Метою дослідження є кількісна оцінка впливу занять спортом на стан здоров’я учнів середніх шкіл у навчальному середовищі.
Матеріали та методи. Вибірку досліджуваних склали 25 студентів перших курсів Державного індустріального технічного інституту «Г. Кардано» у м. Павія (Італія). Для дослідження взаємозв’язку між станом здоров’я та фізичною активністю учнів було розроблено анкетування, що складалося з 16 питань. Потім відповіді на запитання анкети були проаналізовані із застосуванням критерію хі-квадрат з метою виявлення будь-якої значущості між якісними змінними.
Результати. Встановлено, що для респондентів ставлення до спорту є індиферентним серед 16%, не має позитивного сприйняття для 4% і є сприятливим для 80% опитаних. Аналіз показав, що існує перший значущий зв’язок між частотою занять спортом та самопочуттям студентів в аудиторії під час занять (p = 0,001), а також другий суттєвий зв’язок між частотою занять спортом та самопочуттям студентів при виконанні фізичної активності (p = 0,003).
Висновки. Основний висновок, який можна зробити з цього дослідження, полягає в тому, що спортивна активність позитивно впливає на шкільне життя учнів, сприяючи їхньому фізичному та емоційному благополуччю, посилюючи почуття інклюзивності та розширення можливостей, а також підвищуючи мотивацію до досягнення особистих цілей
Прогнозування успішності команд в Індійській прем’єр-лізі з крикету сезону 2024 року через аналіз застосування методу випадкового лісу
No full textBackground. Random Forest is a popular machine learning algorithm used for classification and regression tasks. The study purpose is to investigate the use of Random Forest machine learning to predict the winning chances of teams in the 2024 Indian Premier League (IPL) season.
Objectives. By analyzing comprehensive player statistics, including matches played, batting and bowling averages, as well as fielding contributions, the study aims to understand the factors that influence team success in T20 cricket and provide actionable insights for team management, betting markets, and cricket enthusiasts.
Material and methods. The study involved 10 cricket teams competing in the IPL 2024 season. Player statistics and match outcomes data from previous IPL seasons were collected and cleaned, with missing values addressed through imputation. The features were based on player statistics, including both aggregate measures and calculated metrics. A Random Forest is chosen as the machine learning model, trained using preprocessed data, with features derived from player statistics as input and match outcomes as the target variable. The dataset was split into training and validation sets, using methodologies such as cross-validation to ensure a robust model performance.
Results. The Random Forest model demonstrates strong predictive performance, with a low Mean Squared Error (MSE) of 8.2174, Root Mean Squared Error (RMSE) of 2.8666, and a high R-Squared value of 0.9173, indicating approximately 91.73% variance explained in the data. Chennai Super Kings emerge as frontrunners with a predicted performance percentage of 83.4%, while teams like Punjab Kings and Lucknow Super Giants show lower predicted performance percentages, suggesting potential areas for its improvement.
Conclusions. This study reveals the effectiveness of Random Forest machine learning in forecasting IPL match outcomes based on player statistics. It provides valuable insights into team dynamics and offers actionable recommendations for team management and cricket enthusiasts. The findings enrich our understanding of IPL match dynamics, contribute to the evolution of cricket analytics, and promote greater engagement with sport, ultimately enhancing the fan experience in the IPL.Історія питання. Випадковий ліс (англ. “Random Forest”) — популярний алгоритм машинного навчання, який використовується для задач класифікації та регресії. Метою роботи є дослідити застосування методу машинного навчання випадкового лісу для прогнозування шансів команд на перемогу в сезоні 2024 року Індійської прем’єр-ліги (ІПЛ).
Мета дослідження. Шляхом аналізу всебічної статистики гравців, включаючи зіграні матчі, середні показники відбивання та боулінгу, а також активність філдингу, дослідження має на меті з’ясувати фактори, що впливають на успіх команди в крикеті серії T20 (“Twenty20”), і надати практичну інформацію для менеджменту команд, ринків прогнозів та поціновувачів крикету.
Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 10 команд з крикету, які змагалися в сезоні ІПЛ 2024 року. Статистичні дані про гравців та результати матчів за попередні сезони ІПЛ було зібрано та опрацьовано, а відсутні значення отримано за допомогою методу імпутації. Характеристики базувалися на статистиці гравців, включаючи як агреговані показники, так і обчислювані метрики. В якості моделі машинного навчання обрано метод випадкового лісу, який використовується для навчання на основі попередньо оброблених даних, з характеристиками, отриманими на основі статистики гравців — в якості вхідних даних та результатами матчів в якості цільової змінної. Для забезпечення надійного функціонування моделі набір даних було розділено на тренувальний та затверджувальний набори з використанням таких методик, як перехресне затверджування.
Результати. Модель випадкового лісу демонструє суттєву прогностичну ефективність з низькою середньоквадратичною похибкою (СКП) 8,2174, коренем із середньоквадратичної похибки (КСКП) 2,8666 і високим значенням R-квадрату 0,9173, вказуючи на пояснення приблизно 91,73% дисперсії в даних. Команда “Chennai Super Kings” лідирує з прогнозованим відсотком результативності 83,4%, в той час як команди “Punjab Kings” та “Lucknow Super Giants” показують нижчий прогнозований відсоток результативності, що свідчить про наявність потенційних можливостей для її покращення.
Висновки. Це дослідження демонструє ефективність застосування методу машинного навчання випадкового лісу для прогнозування результатів матчів ІПЛ на основі статистики гравців. Дослідження містить цінну інформацію щодо командної динаміки та практичні рекомендації для менеджменту команд і шанувальників крикету. Отримані результати збагачують наше розуміння щодо динаміки матчів ІПЛ, сприяють розвитку аналітики крикету та більшому залученню до спорту, що в кінцевому підсумку підвищує рівень досвіду вболівальників в ІПЛ
Зміна показників фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку через рік після COVID-19 та її предиктори на індивідуальному рівні
No full textObjectives. The study aimed to evaluate physical fitness and its dynamics in a year among primary school children aged 7 to 10 years old concerning the child’s individual factors (health-related: physical activity, sedentary behaviour; and psychosocial: physical activity enjoyment).
Materials and methods. The study involved a sample consisting of 902 1st-3rd grade students (49% of boys and 51% of girls), who participated in physical fitness testing at baseline and follow-up in a year. Additionally, questionnaire-based data were collected from students and parents. Physical fitness was evaluated by administering eight out of nine tests from a 9-item test battery developed by Fjørtoft et al. (2011). The participants’ height and weight were measured using a mechanical stadiometer platform (Seca 274, Hamburg, Germany; TEM50.01%) and a portable electronic scale — a TANITA BC 420 SMA (Tanita Europe BV, Amsterdam, The Netherlands), respectively. Physical activity, sedentary behaviour, participation in sports, physical activity enjoyment were evaluated by children and parents at different time points.
Results. The results indicated that physical fitness had improved from baseline to follow-up, with some exceptions for particular tests and genders. Vigorous physical activity at Time 1 predicted better hand muscle strength (Std β = .18) and agility (Std β = -.12) at Time 2. The findings showed that participation in sports at Time 1 was also predictive of improved agility (Std β =.15). Moderate to vigorous physical activity at Time 1 predicted enhanced speed at Time 2 (Std β = -.16). The motivation for physical activity at Time 2 was found to be related to improvements in agility (Std β = - 0.18) and speed (Std β = -0.30), while there was a decline in hand muscle strength (Std β = -0.11). Altogether, predictors were able to significantly explain 10 percent of agility and 13 percent of speed test results.
Conclusions. As children grow and develop, their physical fitness levels tend to change in response to various factors including different physical activity indicators, as well as motivation for engaging in physical activity.Мета дослідження. Метою дослідження було оцінити фізичну підготовленість та її динаміку протягом року серед дітей молодшого шкільного віку від 7 до 10 років з урахуванням індивідуальних факторів дитини (пов’язаних зі здоров’ям: фізична активність, малорухлива поведінка; та психосоціальних: задоволення від занять фізичною активністю).
Матеріали та методи. Дослідження включало вибірку з 902 учнів 1-3 класів (49% хлопців і 51% дівчат), які взяли участь у тестуванні показників фізичної підготовленості на початковому етапі дослідження та в подальших спостереженнях протягом року. Крім того, було зібрано дані шляхом проведення анкетування учнів та їхніх батьків. Стан фізичної підготовленості оцінювали за допомогою восьми з дев’яти тестових завдань із батареї тестів з 9 пунктів, розробленої Фйортофтом та ін. (2011 р.). Зріст та вагу досліджуваних осіб вимірювали за допомогою механічної стадіометричної платформи (Seca 274, Гамбург, Німеччина; TEM50.01%) та портативних електронних ваг — TANITA BC 420 SMA (Tanita Europe BV, Амстердам, Нідерланди), відповідно. Рівень фізичної активності, малорухливої поведінки, участі у заняттях спортом, задоволення від занять фізичною активністю було оцінено дітьми та батьками в різні періоди часу.
Результати. Результати вказують, що від початкового етапу дослідження до подальшого спостереження спостерігалося покращення показників фізичної підготовленості, з деякими винятками для окремих тестів та представників обох статей. Високий рівень фізичної активності на 1 етапі прогностично сприяв поліпшенню показників сили м’язів кисті (Std β —стандартизований бета-коефіцієнт = .18) та спритності (Std β = -.12) на 2 етапі дослідження. Як показали результати, участь у заняттях спортом на 1 етапі також була прогностично пов’язана з покращенням показників спритності (Std β =.15). Заняття фізичною активністю від помірного до високого рівня інтенсивності на 1 етапі дослідження прогностично сприяло підвищенню показників швидкості під час 2 етапу (Std β = -.16). Встановлено, що мотивація до занять фізичною активністю на 2 етапі була пов’язана з покращенням рівня спритності (Std β = -0,18) та швидкості (Std β = -0,30), при цьому спостерігалося зниження показників сили м’язів кисті (Std β = -0,11). Загалом, за допомогою предикторів вдалося суттєво роз’яснити 10% результатів тесту на спритність і 13% результатів тесту на швидкість.
Висновки. У процесі росту та розвитку дітей, рівень їхньої фізичної підготовленості має тенденцію змінюватися у відповідь на різні фактори, включаючи різні показники фізичної активності, а також мотивацію до виконання фізичних навантажень
Визначення впливу адаптованого тренування з йоги на фізичне функціонування учнів з порушенням інтелектуального розвитку помірного ступеня
No full textBackground. Individuals with mild intellectual disability (ID) often encounter challenges in physical functioning, impacting their overall well-being and quality of life. Traditional exercise programs may not always be accessible or effective for this population due to various barriers. Adapted yoga programs have emerged as a promising alternative, offering tailored interventions to address the unique needs of individuals with ID.
Objectives. The study aimed to close this gap by examining the effect of a structured, modified yoga programme on factors related to physical functioning.
Materials and methods. A total of 40 students with mild ID, aged between 11 and 15 years, were selected from Special Schools in Coimbatore, Tamil Nadu. A quasi-experimental design was used in this study. The participants were divided into an experimental group undergoing an 8-week adapted yoga program and a control group maintaining regular activities. Physical function parameters were assessed using standardized tests measuring cardiorespiratory endurance, muscular strength and endurance, flexibility, body composition, and balance. The adapted yoga program, conducted by qualified instructors, comprised 8 weeks of sessions, 5 days a week, each lasting 45 to 60 minutes. Statistical analyses confirmed the normal distribution of data and employed paired sample t-tests to assess pre- and post-test differences, with SPSS version 20.0 used for analysis, setting the significance level at 0.05.
Results. After undergoing 8 weeks of adapted yoga training, the results showed a significant improvement in the upper body strength (P < 0.04), lower body strength (P < 0.001), core strength (P < 0.002), flexibility (P < 0.00), and static balance (P < 0.00). However, there was no significant difference in body fat and cardiorespiratory endurance between adapted yoga training.
Conclusions. This study highlights the potential of adapted yoga programs as an intervention for improving physical functioning in students with mild ID. These findings indicate that the implementation of adapted yoga can be a valuable and accessible intervention for enhancing physical functioning in this population.Історія питання. Особи з порушенням інтелектуального розвитку (ПІР) помірного ступеня часто зазнають труднощів у фізичному функціонуванні, що впливає на їхнє загальне самопочуття та якість життя. Традиційні програми фізичних вправ не завжди можуть бути доступним або ефективним засобом для цієї категорії осіб через різні обмеження. Адаптовані програми з занять йогою розглядаються як перспективна альтернатива, що пропонує індивідуальні інтервенції, спрямовані на забезпечення особливих потреб осіб з порушенням інтелектуального розвитку.
Мета дослідження. Метою дослідження було подолання вказаної проблеми шляхом вивчення впливу структурованої, модифікованої програми з йоги на фактори, пов’язані з фізичним функціонуванням.
Матеріали та методи. Загалом було відібрано 40 учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня у віці від 11 до 15 років зі спеціальних шкіл у місті Коїмбатор, штат Таміл-Наду. Дослідження проводилося за квазі-експериментальною схемою. Учасники дослідження були розділені на експериментальну групу, яка проходила 8-тижневу адаптовану програму з занять йогою, і контрольну групу, яка дотримувалася звичайного режиму занять. Параметри фізичної функції оцінювали шляхом проведення стандартизованих тестів, що вимірюють кардіореспіраторну витривалість, м’язову силу та витривалість, гнучкість, композицію тіла та рівновагу. Адаптована програма з йоги, яку проводили кваліфіковані інструктори, складалася з 8 тижнів занять по 5 днів на тиждень, кожне з яких тривало від 45 до 60 хвилин. За допомогою статистичних методів аналізу було підтверджено нормальний розподіл даних і застосовано t-критерії парних вибірок для оцінки відмінностей до і після проведення дослідження з використанням програмного забезпечення SPSS версії 20.0 із встановленим рівнем значущості 0,05.
Результати. Після 8 тижнів проходження адаптованих тренувань з йоги спостерігалося значне покращення показників сили верхньої частини тіла (P < 0,04), нижньої частини тіла (P < 0,001), зміцнення м’язів кору (P < 0,002), гнучкості (P < 0,00) та статичної рівноваги (P < 0,00). Однак не було зафіксовано достовірної різниці у показниках вмісту жиру в організмі та кардіореспіраторної витривалості між адаптованими тренуваннями з йоги.
Висновки. У цьому дослідженні висвітлено потенціал адаптованих програм занять з йоги як інтервенції для покращення фізичного функціонування учнів з ПІР помірного ступеня. Отримані результати вказують на важливість та доступність впровадження занять з адаптованої йоги з метою поліпшення фізичного функціонування даної категорії осіб
Тайська народна гра «Джік Сен» набула статусу рекреаційного виду спорту для осіб похилого віку в школах даної категорії населення
No full textObjectives. The purposes of this study were to: 1) develop an exercise program incorporating the Thai recreational sport “Jik Sen” for older people in senior citizen schools; 2) investigate the effects of the exercise program incorporating the Thai recreational sport “Jik Sen” on the physical fitness of older people in senior citizen schools; and 3) assess the satisfaction level of older people with the exercise program incorporating the Thai recreational sport “Jik Sen”.
Materials and methods. This was a two-group experimental study including the experimental group of 17 people (65.53 ± 3.43 years) and the control group of 17 people (65.76 ± 3.60 years). The participants in this study were healthy individuals aged 60 years and above, who were actively engaged in the elderly school program. They were selected using a purposive sampling method and subsequently assigned them to the experimental and control groups using a matching method based on BMI. The research tools consisted of the exercise program, which incorporated the Thai recreational sport “Jik Sen” developed by the research team, and the Senior Fitness Test (SFT). For a period of 8 weeks, the experimental group involved in an exercise regimen comprising 60 minutes of daily training in the Thai recreational sport “Jik Sen”, with a frequency of 3 days per week. The control group was instructed to maintain their normal daily routine and did not participate in any physical activities or exercise programs during the experiment. The data were analyzed using mean, standard deviation, percentage, and t-test.
Results. 1) The exercise program incorporating the Thai recreational sport “Jik Sen” for older people in senior citizen schools can be appropriately used to promote exercise and sports in elderly schools in Thailand. The IOC value was 0.97. 2) A significant difference was observed in the mean scores of the 8-foot up-and-go test between the pre-experimental (mean = 7.94, S.D. = 1.34) and post-experimental (after 8 weeks) (mean = 6.70, S.D.= 0.79) periods for the experimental group at the level of 0.05. The mean scores of the 8-foot up-and-go test between the control group (mean = 7.84, S.D. = 1.16) and the experimental group (mean = 6.70, S.D. = 0.79) were also found to be significantly different at the level of 0.05. 3) The experimental group expressed high levels of satisfaction with the exercise program involving the Thai recreational sport “Jik Sen” for older people in senior citizen schools, with a mean score of 4.62 ± 0.51 points.
Conclusion. The exercise program incorporating the Thai recreational sport "Jik Sen" can effectively enhance the dynamic balance of older individuals in senior citizen schools. Furthermore, it has been shown to facilitate social interaction, improve cognitive abilities including thinking and planning skills, and promote enjoyment.Цілі дослідження. Мета цього дослідження була спрямована на реалізацію наступних завдань: 1) розробити програму вправ, що включає заняття з тайського рекреаційного виду спорту «Джік Сен» для осіб похилого віку в школах цієї категорії населення; 2) дослідити вплив програми вправ з тайського рекреаційного виду спорту «Джік Сен» на показники фізичної підготовленості літніх людей в школах даної категорії населення; 3) оцінити рівень задоволеності осіб похилого віку програмою вправ для занять з тайського рекреаційного виду спорту «Джік Сен».
Матеріали та методи. Проведено двогрупове експериментальне дослідження, що складалося з експериментальної групи в кількості 17 осіб (65,53 ± 3,43 років) та контрольної групи до якої було залучено також 17 осіб (65,76 ± 3,60 років). У дослідженні брали участь люди з добрим станом здоров’я віком від 60 років і старше, які активно займалися за програмою школи для літніх осіб. Для відбору учасників використовувався метод цілеспрямованої вибірки, після чого вони були розподілені на експериментальну та контрольну групи за допомогою методу зіставлення на основі індексу маси тіла. Інструменти дослідження охоплювали програму вправ, що включала тайський рекреаційний вид спорту «Джік Сен», розроблений дослідницькою групою, а також тест на визначення рівня фізичної активності для осіб похилого віку (SFT — Senior Fitness Test). Впродовж 8 тижнів експериментальна група виконувала програму вправ, що складалася з 60 хвилин щоденних тренувань з тайського рекреаційного виду спорту «Джік Сен», з частотою занять 3 дні на тиждень. Контрольній групі було доручено дотримуватися свого звичного розпорядку дня і не брати участі в жодних фізичних навантаженнях або програмах тренувань під час експерименту. Отримані дані проаналізовано із використанням середнього значення, стандартного відхилення, відсоткового співвідношення та t-критерію.
Результати. 1) Програма вправ, що включає тайський рекреаційний вид спорту «Джік Сен» для осіб похилого віку в школах даної категорії населення, може бути належним чином застосована з метою популяризації фізичних вправ і спорту в навчальних закладах для літніх людей в Таїланді. Значення IOC становило 0,97. 2) Спостерігалася достовірна різниця в середніх балах у виконанні тесту на визначення швидкості, спритності та рівноваги (учасники мали встати зі стільця, пройти якомога швидше відстань 2,44 м — 8 футів і знову сісти) між передекспериментальним (середнє = 7,94, S.D. = 1,34) та післяекспериментальним (через 8 тижнів) періодами (середнє = 6,70, S.D. = 0,79) у досліджуваних осіб експериментальної групи на рівні 0,05. Середні бали тесту при вставанні зі стільця та швидкості ходи на відстань 8 футів між контрольною групою (середнє = 7,84, S.D. = 1,16) та експериментальною групою (середнє = 6,70, S.D. = 0,79) також показали значну різницю на рівні 0,05. 3) Експериментальна група висловила високий рівень задоволеності програмою вправ з тайського рекреаційного спорту «Джік Сен» для осіб похилого віку в школах даної категорії населення із середньою оцінкою 4,62 ± 0,51 бала.
Висновок. Програма вправ, що включає заняття з тайського рекреаційного виду спорту «Джік Сен», сприяє ефективному покращенню динамічної рівноваги осіб похилого віку в школах для даної категорії населення. Крім того, було доведено, що така форма фізичної активності полегшує соціальну взаємодію, поліпшує когнітивні здібності, включаючи навички мислення і планування, а також сприяє отриманню задоволення від життя
Фізичні вправи підвищують рівень серцевого тропоніну (cTn) як маркера інфаркту міокарда: Систематичний огляд
No full textObjectives. This study aimed to analyze an indication of physical exercise on the increase of cardiac troponin (cTn) levels as a marker of myocardial infarction from the physiological perspective.
Materials and methods. A search of journal databases including MEDLINE-Pubmed, Web of Science, Scopus, and Science Direct was used in this systematic review study. The inclusion criteria were papers that addressed cardiac troponin (cTn), physical activity, and myocardial infarction, and were published within the last five years. Using the databases Science Direct, Pubmed, and Web of Science, 83 recognized publications were found. For this systematic review, finally ten publications that fulfilled the requirements for inclusion were chosen and examined. This study evaluated standard operating procedures using the Preferred Reporting Items for Systematic reviews and Meta-Analyses (PRISMA).
Results. This systematic review reports that physical exercise has been found to increase cardiac troponin (cTn) levels as a marker of myocardial infarction, but this increase is triggered by the body’s physiological response during exercise and is not considered as a pathological response.
Conclusions. According to the findings of the study, physical exercise has been proven to elevate the risk of heart muscle damage by triggering an increase in cardiac troponin (cTn). However, this feature occurs in a physiological state and represents an exercise adaptation process. An analysis of the relevant articles reveals that this increase in cardiac troponin (cTn) has not been shown to have a negative influence on developing cardiovascular disease.Мета дослідження. Метою цього дослідження було проаналізувати показник впливу фізичних вправ на підвищення рівня серцевого тропоніну (cTn) як маркера інфаркту міокарда з фізіологічної точки зору.
Матеріали та методи. У цьому систематичному оглядовому дослідженні використовували пошук видань, що індексуються у наукометричних базах даних, включаючи MEDLINE-Pubmed, Web of Science, Scopus і Science Direct. Критеріями включення були роботи, які стосувалися дослідження серцевого тропоніну (cTn), фізичної активності та інфаркту міокарда, а також були опубліковані впродовж останніх п’яти років. За допомогою наукометричних баз даних Science Direct, Pubmed та Web of Science було знайдено 83 авторитетні публікації. З метою проведення систематичного огляду було відібрано та досліджено десять публікацій, які відповідали критеріям включення. У цьому дослідженні проведена оцінка стандартних методів роботи із використанням «Переважних елементів звітності для систематичних оглядів і мета-аналізів» (PRISMA).
Результати. У цьому систематичному огляді зазначається, що фізичні вправи підвищують рівень серцевого тропоніну (cTn) як маркера інфаркту міокарда, однак це підвищення спричинено фізіологічною реакцією організму під час виконання фізичних вправ і не розглядається як патологічна реакція.
Висновки. Згідно з результатами дослідження, доведено, що фізичні вправи збільшують ризик пошкодження серцевого м’яза внаслідок підвищення рівня серцевого тропоніну (cTn). Однак цей ефект спостерігається у фізіологічному стані і представляє собою процес адаптації до фізичних навантажень. Аналіз відповіднихнаукових статей показує, що таке підвищення серцевого тропоніну (cTn) не має негативного впливу на розвиток серцево-судинних захворювань
Впевненість у собі та когнітивна швидкість: Ключові предиктори визначення точності виконання топ-спіну в змаганнях з настільного тенісу
No full textBackground. Table tennis players often use topspin shots in order to score. For many athletes, this stroke is crucial to winning, making it a favorite among players. It is more probable that accurate topspin strokes will make it harder for opponents to return the ball. As a result, players who can maintain topspin stroke accuracy over time are more likely to win matches.
Objectives. This study aimed to examine the association between self-confidence (SC) and cognitive processing speed (CPS) with topspin accuracy (TPA) in table tennis.
Materials and methods. This study used a correlation method with a quantitative approach. A total of 82 participants (aged: 20.0 ± 0.6 years) were involved in this study. Data on topspin accuracy was collected by administering a topspin accuracy test, followed by administering a self-confidence questionnaire and cognitive processing speed test. Pearson correlation and linear regression analysis were used to determine the association between the variables.
Results. The findings of this study show (1) a positive relationship between self-confidence and topspin accuracy (r = 0. 430, p < 0.05); (2) a positive relationship between cognitive processing speed and topspin accuracy (r = 0.374, p < 0.05).
Conclusions. Topspin accuracy is influenced by cognitive processing speed and self-confidence. Therefore, in order to improve table tennis topspin performance, coaches should take these factors into account. The results of this study can have a significant impact on training programs, where mental skills training, such as boosting self-confidence and enhancing cognitive processing speed, should be integrated into technical and tactical training routines. This approach will allow athletes to not only refine their physical skills but also strengthen their psychological resilience, ultimately leading to better performance in competitive matches.Історія питання. Гравці з настільного тенісу часто використовують топ-спін з метою досягнення результату. Для багатьох спортсменів цей удар має вирішальне значення для перемоги, що робить його фаворитом серед гравців. Існує велика ймовірність того, що виконання точних ударів топ-спін ускладнить опонентам повернення м’яча. Як наслідок, гравці, які можуть зберігати точність удару топ-спін протягом тривалого часу, мають більше шансів на здобуття перемоги в матчах.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було вивчити зв’язок між впевненістю у собі (ВС) і швидкістю когнітивної обробки (ШКО) з точністю виконання топ-спіну (ТТ) в настільному тенісі.
Матеріали та методи. У рамках дослідження застосовано кореляційний метод з кількісним підходом. Загалом у дослідженні взяли участь 82 учасники (вік: 20,00 ± 0,60 років). Збір даних щодо точності виконання топ-спіну проводився за допомогою тесту з визначення точності виконання топ-спіну з подальшим застосуванням опитувальника для визначення рівня впевненості в собі та тесту з оцінки швидкості когнітивної обробки інформації. З метою встановлення зв’язку між змінними використовували кореляційний аналіз Пірсона та лінійну регресію.
Результати. Результати цього дослідження показують (1) позитивний взаємозв’язок між впевненістю в собі і точністю виконання топ-спіну (r = 0,430, p < 0,05); (2) позитивний взаємозв’язок між швидкістю когнітивної обробки і точністю виконання топ-спіну (r = 0,374, p < 0,05).
Висновки. Точність виконання топ-спіну залежить від швидкості когнітивної обробки та впевненості в собі. Отже, тренери повинні враховувати зазначені фактори задля поліпшення результативності виконання топ-спіну в настільному тенісі. Результати цього дослідження можуть суттєво вплинути на тренувальні програми, де тренування ментальних навичок, як-от підвищення впевненості в собі та поліпшення швидкості когнітивної обробки, слід інтегрувати в технічні та тактичні режими тренування. Такий підхід дозволить спортсменам не тільки вдосконалити свої фізичні навички, але й зміцнити психологічну стійкість, що в кінцевому підсумку призведе до покращення результативності у змагальних матчах
Визначення достовірності інструментів програмної електронної інженерії у контролі вестибулярних розладів у інклюзивному фізичному вихованні студентів
No full textBackground. Due to the increase in the proportion of mine-blast injuries sustained during the Russian-Ukrainian war, the number of students in higher education institutions after blast TBI has risen.
Objectives. The study aimed to determine the reliability of the tool for test control of gait parameters, created based on software electronic engineering for students after blast TBI in inclusive physical education.
Materials and methods. The theoretical stage of the research was realized by analyzing the literature on the studied problem, evaluating and synthesizing information from scientific sources. For the empirical part of the experiment, the Dynamic Gait Index test was used to assess gait parameters, dynamic balance, and fall risk. The test results were processed using the methods of statistical mathematical analysis. The experiment involved 30 students (men) after sustaining an explosive traumatic brain injury.
Results. The study presents the developed tool for testing gait parameters using the Dynamic Gait Index, which is based on the integration of various types of software electronic engineering services. The development uses motion, speed, pressure, and touch sensors. The information about the test exercise, recorded by the sensors, is sequentially transmitted by wireless communication means to the controller (Arduino Leonardo based on the ATmega32u4 microcontroller platform) and then to a PC, where the results are displayed on the monitor in digital and graphical form. The development uses a neural network and the Microsoft OneDrive cloud service to process information, which provides processing and storage of large amounts of test control data. The results of the empirical establishment of the Dynamic Gait Index quality measure, the characteristics of reliability and validity that were recorded by the teacher, are significantly inferior in numerical values to the correlation coefficient obtained by the results of the Dynamic Gait Index when the outcomes were recorded using the developed tool.
Conclusions. The introduction of modern software engineering services into inclusive physical education of students represents a significant step forward in implementing an impartial control mechanisms for restoring damaged gait and balance functions, which have been recognized as a leading factor in disability caused by blast TBI, and contributes to ensuring the effectiveness of this process.Історія питання. Через зростання питомої ваги мінно-вибухових поранень під час російсько-української війни, збільшується чисельність студентів у закладах вищої освіти після після вибухової черепно-мозкової травми.
Мета статті полягала у визначені достовірності інструменту тестового контролю параметрів ходи, створеного на основі програмної електронної інженерії для студентів після після вибухової черепно-мозкової травми у інклюзивному фізичному вихованні.
Матеріали та методи. Теоретичний етап дослідження реалізовано аналізом літератури з досліджуваної проблематики, аналізом та синтезом інформації наукових джерел. Для реалізації емпіричної частини експерименту використано тестування з використанням Dynamic Gait Index для оцінки параметрів ходи, динамічної рівноваги та ризиків падіння. Результати тестування опрацьовано методами статистичного математичного аналізу. До експерименту залучено 30 студентів (чоловіки) після вибухової черепно-мозкової травми.
Результати. Представлена розроблена конструкція для тестування параметрів ходи з використанням Dynamic Gait Index, що ґрунтується на інтеграції різноманітних видів сервісів інструментів програмної електронної інженерії. У розробці використано сенсори руху, швидкості, тиску та дотику. Інформація про виконання тестової вправи, зафіксована сенсорами, передається бездротовими засобами зв’язку послідовно на контролер (Arduino Leonardo на базі мікроконтролерної платформи ATmega32u4) та далі на персональний комп'ютер, де результати представляються на моніторі у цифровому та графічному вигляді. У розробці для обробки інформації, використано нейромережа та хмарний сервіс Microsoft OneDrive, яким забезпечують обробку та зберігання значних обсягів даних тестового контролю.
Результати емпіричного установлення міри добротності Dynamic Gait Index, з’ясовані характеристики надійності та валідності, які реєструвались викладачем, значно поступаються у числових значеннях коефіцієнту кореляції, який отримали за результатами Dynamic Gait Index у разі, коли результати реєструвались з використанням розробленої конструкції.
Висновки. Упровадження сучасних технологічних рішень задля реалізації неупередженого контролю процесу відновлення ушкоджених функцій ходи та рівноваги, що визнана провідним фактором інвалідизації після blast TBI, є чинником забезпечення ефективності інклюзивного фізичного виховання студентів
Потенціал впливу фітохімічних сполук морського огірка на зменшення оксидативного стресу та запалення, спричинених виконанням фізичних вправ: cистематичний огляд
No full textStudy purpose. This study aims to analyze and highlight the potential of Sea Cucumber in reducing oxidative stress and inflammation caused by exercise.
Materials and methods. The study is a type of systematic review research using searches from various journal databases such as Science Direct, Pubmed and Web of Science. The inclusion criteria in this study were journals published in the last 5 years which discussed sea cucumber, oxidative stress, inflammation and exercise. Furthermore, the exclusion criteria in this research are journals that are not reputable or are not indexed by Scopus and Web of Science. A total of 1038 articles from the Science Direct, Pubmed and Web of Science databases were identified. A total of 8 articles that met the inclusion criteria were selected and analyzed for this systematic review. For standard operations, this study followed the Preferred Reporting Items for Systematic reviews and Meta-Analyses (PRISMA) assessment.
Results. The results of this systematic review research report that the strong phenolic content found in Sea Cucumber has anti-oxidant properties which may reduce oxidative stress. Furthermore, the anti-inflammatory properties of sea cucumbers have the potential to reduce uncontrolled inflammation caused by intense exercise.
Conclusions. The phenolic content in sea cucumbers has strong anti-oxidant properties in reducing oxidative stress. In addition, the anti-inflammatory properties of sea cucumbers may reduce uncontrolled inflammation caused by exercise. In this case, sea cucumbers have an anti-inflammatory effect by suppressing the secretion of pro-inflammatory cytokines. Through this systematic review, we recommend that future studies should perform clinical trials on the potential effects of sea cucumber on oxidative stress biomarkers and inflammatory biomarkers after exercise.Мета дослідження. Метою цього дослідження є аналіз та висвітлення потенціалу впливу морського огірка на зменшення оксидативного стресу та запалення, спричинених фізичними вправами.
Матеріали та методи. Дослідження є різновидом систематичного огляду з використанням пошуку в різних наукометричних базах даних журналів, таких як Science Direct, Pubmed та Web of Science. Критеріями включення до даного дослідження були журнали, опубліковані за останні 5 років, в яких розглядалися такі питання, як морський огірок, оксидативний стрес, запалення та фізичні вправи. Крім того, критеріями виключення в цьому дослідженні були журнали, які не є авторитетними або не індексуються в Scopus і Web of Science. Загалом було виявлено 1038 статей з наукометричних баз даних Science Direct, Pubmed та Web of Science. Для даного систематичного огляду було відібрано та проаналізовано загалом 8 статей, які відповідали критеріям включення. Що стосується стандартних операцій, дане дослідження проводилося відповідно до «Переважні елементи звітності для систематичних оглядів і мета-аналізів» (PRISMA).
Результати. Результати даного систематичного оглядового дослідження свідчать, що високий вміст фенолів у морському огірку має антиоксидантні властивості, які можуть зменшити рівень оксидативного стресу. Крім того, протизапальні властивості морських огірків потенційно сприяють зниженню неконтрольованого запалення, спричиненого інтенсивними фізичними вправами.
Висновки. Вміст фенолів у морських огірках має сильні антиоксидантні властивості, зменшуючи рівень оксидативного стресу. Крім того, протизапальні властивості морських огірків можуть зменшити неконтрольоване запалення, викликане фізичними навантаженнями. В цьому випадку морські огірки володіють протизапальною дією, пригнічуючи секрецію прозапальних цитокінів. На основі цього систематичного огляду ми рекомендуємо в майбутніх дослідженнях провести клінічні випробування щодо потенціалу впливу морського огірка на біомаркери оксидативного стресу та запалення після виконання фізичних навантажень
Поглиблений аналіз відмінностей у тривалості мультисенсорної реакції серед осіб, які практикують та не практикують йогу
No full textBackground. Auditory and visual reaction time refers to the duration between the introduction of a sound or light and the onset of a response. It is an important aspect of human behaviour, influencing performance in various activities ranging from daily tasks to sports and emergency situations.
Objectives. The purpose of this study was to investigate reaction time (auditory and visual) as a component of skill-related fitness between male college students practicing yoga and those who do not.
Materials and methods. A total of forty male college-going students (N = 40) were randomly selected to participate in this study. Out of the total, twenty participants (n = 20) were dedicated yoga practitioners actively involved in district and state-level yoga competitions. The remaining twenty individuals (n = 20) followed a sedentary lifestyle and were not involved in yoga practices. The subjectsʼ ages ranged from 17 to 25 years, encompassing a cohort of young adults. The data pertaining to visual reaction time (VRT) and auditory reaction time (ART) was collected using an audio-visual reaction timer. Each participant performed the task thrice, and the mean score was used to indicate the experimental reaction time in milliseconds (ms). Descriptive statistics and the independent samples t-test were subsequently conducted to evaluate the significance level, with a predetermined threshold set at p < 0.05.
Results. The results showed that the comparison between VRT and ART of yoga and non-yoga practitioners revealed that for yoga practitioners, t(38) = 2.91, and p < .006, whereas for non-yoga practitioners, t(38) = 3.55, and p < .001. Regarding VRT between yogic and non-yogic practitioners, t(38) = 1.99, and p > .054, and for ART between yogic and non-yogic practitioners, t(38) = 2.12, and p < .041.
Conclusions. The findings suggest that both yogic and non-yogic practitioners demonstrated significantly lower level of ART compared to VRT. Further results indicate that hand speed in terms of VRT is nearly identical between yogic and non-yogic practitioners, but the ART of yogic practitioners was observed to be faster than that of non-yogic practitioners. Yoga has been associated with various physical and mental health benefits, and studies suggest that it may have a positive impact on reaction times.Історія питання. Час слухової та зорової реакції означає тривалість між поданням звуку або світла і початком реакції. Це важливий аспект людської поведінки, що впливає на ефективність у різних видах діяльності (від повсякденних завдань до спорту та надзвичайних ситуацій).
Мета дослідження. Метою цього дослідження було вивчити час реакції (слухової та зорової) як складової фізичної підготовленості між студентами чоловічої статі, які практикують йогу, та тими, хто не займається даною практикою.
Матеріали та методи. Для участі в цьому дослідженні методом рандомізації було відібрано сорок студентів чоловічої статі (N = 40). Із загальної кількості двадцять учасників (n = 20) були досвідченими практиками йоги, які брали активну участь у змаганнях з йоги на районному та державному рівнях. Решта двадцять осіб (n = 20) дотримувалися малорухливого способу життя і не були залучені до виконання практик йоги. Вік досліджуваних осіб становив від 17 до 25 років, що охоплює когорту молодих дорослих. Дані, що характеризують час зорової реакції (ЧЗР) та час слухової реакції (ЧСР), було зібрано за допомогою аудіо-візуального таймера реакції. Кожен учасник виконував завдання тричі, а середній бал використовувався для визначення експериментального часу реакції в мілісекундах (мс). Для оцінки рівня значущості використовували описову статистику та t-критерій для незалежних вибірок із заздалегідь встановленим пороговим значенням p < 0,05.
Результати. За результатами дослідження, порівняльний аналіз рівня ЧЗР та ЧСР між тими, хто практикує і не практикує йогу, показав, що для осіб, практикуючих йогу, значення t(38) = 2,91 і p < 0,006, тоді як для тих, хто не практикує йогу, рівень t(38) = 3,55 і p < 0,001. Що стосується ЧЗР між особами, які практикують і не практикують йогу, спостерігалися наступні показники — t(38) = 1,99 і p > 0,054, а для ЧСР між практикуючими та не практикуючими йогу, рівень t(38) = 2,12 і p < 0,041.
Висновки. Результати дослідження свідчать про те, що особи, які займаються йогою, і ті, хто не практикують дану техніку, продемонстрували значно нижчий рівень ЧСР порівняно з ЧЗР. Подальші результати вказують на те, що швидкість руху рук при вимірюванні ЧЗР у практикуючих і непрактикуючих йогу майже однакова, однак показники ЧСР у практикуючих йогу були вищими, ніж у осіб, які не практикували йогу. Заняття йогою пов’язують з різними перевагами для фізичного та психічного здоров’я, тому дослідження вказують на те, що така практика може позитивно впливати на час реакції