Digital Library NAES of Ukraine
Not a member yet
39845 research outputs found
Sort by
The history of education is studied in all universities abroad
No full textThe International Standing Conference for the History of Education (ISCHE) – це академічна асоціація, що займається історією освіти. Заснована в 1978 році як Міжнародна постійна конференція з історії освіти, вона з 2015 року зареєстрована в німецькому реєстрі асоціацій під тією ж назвою. До її складу входять індивідуальні та інституційні члени з усього світу.
Тема ISCHE 46 – «Вчителі та викладання – історія в русі». 8 – 11 липня 2025 р. в Ліллі, Франція, відбулася очна конференція. 15 – 16 липня – онлайн-конференція. Протягом усієї історії та на всіх рівнях і типах освіти викладання є основою освітнього процесу. ISCHE 46 досліджувала історію вчителів та викладання, від найдавніших часів до початку ХХІ століття у всій його різноманітності. ЮНЕСКО визначає вчителів як усіх, хто навчає інших. Використовуючи широке визначення «навчати», ISCHE 46 розглянула історію не лише професійних вчителів у закладах від дошкільних до університетів, а й тренерів, сімей, репетиторів, молодіжних асоціацій, народних рухів, самонавчання та навіть тварин і технологічних пристроїв.
Тема конференції «Вчителі та викладання» мала на меті висвітлити фактичні та ідеальні ролі вчителів та викладання в школах та суспільстві. Їхні функції, значення та статус глибоко змінювалися протягомісторії та мають багато суперечностей. У випадку шкільних вчителів вони були інструментами грамотності, знань і навіть емансипації. Сама природа функції вчителя – надання певних видів знань іншим – також може підвищувати очікування та спричиняти напруженість у стосунках з тими, хто відповідає за освітню політику.
Конференція працювала за вісьмома А-напрямами: • Кар’єрні шляхи та ідентичність вчителів • Умови праці та життя вчителів • Практики знань • Взаємовідносини та взаємодія з іншими учасниками • Навчальні інструменти та шкільні артефакти • Вчителі та викладання поза школою • Нелюдські учасники та педагогічні практики • Репрезентації вчителів та викладання в літературі, кіно та масовій культурі.
А також шістьма Б-напрямами від робочих груп-учасників: • Публічна історія освіти • Потужна імперія середовища: історія середньої освіти • Історія знань в історії освіти • Історія освіти в африканських суспільствах • Педагогічна освіта та писемна культура: історія бібліотек, книг та практик • Кризи та оновлення освіти у складному світі, 1870-1950 рр.The International Standing Conference for the History of Education (ISCHE) is an academic association dedicated to the history of education. Founded in 1978 as the International Standing Conference for the History of Education, it has been registered in the German register of associations under the same name since 2015. It is composed of individual and institutional members from all over the world. The theme of ISCHE 46 is “Teachers and Teaching – History in Motion”. The in-person conference will take place in Lille, France from 8 to 11 July 2025. The online conference will take place from 15 to 16 July. Throughout history and at all levels and types of education, teaching has been at the heart of the educational process. ISCHE 46 examined the history of teachers and teaching, from ancient times to the beginning of the 21st century in all its diversity. UNESCO defines teachers as anyone who teaches others. Using a broad definition of “teaching”, ISCHE 46 examined the history not only of professional teachers in institutions from pre-school to university, but also of coaches, families, tutors, youth associations, popular movements, self-study and even animals and technological devices. The conference theme “Teachers and Teaching” aimed to shed light on the actual and ideal roles of teachers and teaching in schools and society. Their functions, meanings and status have changed profoundly throughout history and are full of contradictions. In the case of school teachers, they have been instruments of literacy, knowledge and even emancipation. The very nature of the teacher’s function – imparting certain kinds of knowledge to others – can also raise expectations and create tensions in relations with those responsible for educational policy. The conference worked on eight A-areas: • Career paths and identities of teachers • Working and living conditions of teachers • Knowledge practices • Relationships and interactions with other participants • Teaching tools and school artifacts • Teachers and teaching outside the school • Non-human participants and pedagogical practices • Representations of teachers and teaching in literature, film and popular culture. As well as six B-areas from the participating working groups: • Public history of education • The powerful empire of the environment: the history of secondary education • The history of knowledge in the history of education • The history of education in African societies • Teacher education and written culture: the history of libraries, books and practices • Crises and renewal of education in a complex world, 1870-1950
Vynnychenko Volodymyr Kyrylovych (1880-1951)
No full textВинниченко Володимир Кирилович брав участь у створенні Української Центральної Ради та очолював перший український уряд – Генеральний Секретаріат. Усі чотири універсали та інші процесуальні документи того часу були написані В.Винниченком власноруч – вони свідчать про талант письменника та юриста (диплом Київського університету після складання державних іспитів отримав екстерном). У травні 1917 р. очолив українську делегацію на перемовинах із Тимчасовим урядом, з яких зробив відомий висновок: «Українська проблема почалася з російської демократії». У серпні 1918 р. очолив Український національний союз проти визнання іншими державами Української держави на чолі з гетьманом П. Скоропадським. Після державного перевороту Винниченко 13-14 листопада 1918 р. очолив Директорію. Невдовзі внаслідок розбіжностей із С.Петлюрою подав у відставку та виїхав за кордон. У Відні він за короткий термін написав тритомну мемуарну піар-працю «Відродження нації (Історія Української революції: березень 1917 - грудень 1919)». Наприкінці 1919 р. вийшов з УСДРП, організував у Відні закордонний гурток українських комуністів, створив друкований орган - газету «Нова доба», в якій опублікував свого маніфестного листа «До класово несвідомої української інтелігенції», сповістивши про перехід на позиції комунізму. На початку 1920 р. почав шукати шляхи до повернення на Батьківщину. Наприкінці травня 1920 р. разом із дружиною Винниченко прибув до Москви, де дістав пропозицію зайняти пост заступника голови Раднаркому УСРР із портфелем наркома закордонних справ, з кооптацією в члени ЦК КП(б)У. Того ж року став представником України в Польщі та представляв українські інтереси на міжнародній арені.Volodymyr Kyrylovych Vynnychenko participated in the creation of the Ukrainian Central Rada and headed the first Ukrainian government - the General Secretariat. All four universals and other procedural documents of that time were written by V. Vynnychenko himself - they testify to the talent of the writer and lawyer (he received his diploma from Kyiv University after passing state exams as an external examiner). In May 1917, he headed the Ukrainian delegation at negotiations with the Provisional Government, from which he made the famous conclusion: "The Ukrainian problem began with Russian democracy." In August 1918, he headed the Ukrainian National Union against the recognition of the Ukrainian state by other states, headed by Hetman P. Skoropadsky. After the coup d'état, Vynnychenko headed the Directory on November 13-14, 1918. Soon, due to disagreements with S. Petlyura, he resigned and went abroad. In Vienna, he wrote a three-volume memoir PR work "The Renaissance of the Nation (History of the Ukrainian Revolution: March 1917 - December 1919)" in a short time. At the end of 1919, he left the USDLRP, organized a foreign circle of Ukrainian communists in Vienna, and created a printed organ - the newspaper "Nova Doba", in which he published his manifesto letter "To the Class-Unconscious Ukrainian Intelligentsia", announcing his transition to the positions of communism. In early 1920, he began to look for ways to return to his homeland. At the end of May 1920, together with his wife Vynnychenko, he arrived in Moscow, where he received an offer to take the post of Deputy Chairman of the Council of People's Commissars of the Ukrainian SSR with the portfolio of People's Commissar for Foreign Affairs, with co-optation as a member of the Central Committee of the CP (Bolshevik) of Ukraine. In the same year, he became the representative of Ukraine in Poland and represented Ukrainian interests on the international stage
The culture of historical memory as a component of national-patriotic education in Ukraine (1991–2009)
No full textУ статті розкрито культуру історичної пам’яті як складову національно-патріотичного виховання в Україні у 1991–2009 роках. Доведено, що культура історичної пам’яті у 1991–2009 роках слугувала ключовим компонентом національно-патріотичного виховання, забезпечуючи формування усвідомленої національної ідентичності та активної громадянської позиції учнів та студентів.The article reveals the culture of historical memory as a component of national-patriotic education in Ukraine in 1991–2009. It is proven that the culture of historical memory in 1991–2009 served as a key component of national-patriotic education, ensuring the formation of a conscious national identity and active civic position of pupils and students
Research of the features of professional burnout of teachers of vocational (vocational and technical) education institutions and ways of its prevention
No full textУ статті проаналізовано психологічні чинники професійного вигорання педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти; підібрано комплекс методик, спрямованих на їх вивчення; розроблено тренінгову програму профілактики професійного вигорання педагогів. У процесі досліджень було виявлено, що у досліджуваних спостерігається повна або часткова сформованість фаз професійного вигорання . У осіб молодого віку та які мають стаж до 6 років, симптоми професійного вигорання майже не сформовані. Майже у всіх має місце сформований симптом «редукція професійних обов’язків». Більшість мають середній рівень емоційного виснаження (36%), деперсоналізації (40%) та редукції особистих досягнень (28%). У групу з високим рівнем професійного вигорання потрапили працівники, які мають професійний стаж 11–15 років, у групу з середнім її рівнем – 15–20 років, у групу з низьким рівнем – 2-6 років стажу. Чоловікам-педагогам більш притаманний високий рівень деперсоналізації, а жінки-педагогині більш схильні до емоційного виснаження. Високий рівень психічного вигорання мають 24% педагогів, середній – 52%, низький – 24%.The article analyzes the psychological factors of professional burnout of pedagogical workers of vocational (vocational and technical) education institutions; a set of methods aimed at their study is selected; a training program for the prevention of professional burnout of teachers is developed. In the process of research, it was found that the subjects have a complete or partial formation of the phases of professional burnout. In young people and those with up to 6 years of experience, the symptoms of professional burnout are almost not formed. Almost all have a formed symptom of “reduction of professional responsibilities”. The majority have an average level of emotional exhaustion (36%), depersonalization (40%) and reduction of personal achievements (28%). The group with a high level of professional burnout includes employees with 11–15 years of professional experience, the group with an average level of 15–20 years, and the group with a low level of 2–6 years of experience. Male teachers are more likely to have a high level of depersonalization, while female teachers are more prone to emotional exhaustion. 24% of teachers have a high level of mental burnout, 52% have an average level, and 24% have a low level
Features of a modern scientific laboratory website design: UX/UI, adaptability, and accessibility
No full textУ дослідженні розглядається роль веб-сайту наукової лабораторії як інструменту популяризації науки та комунікації з науковим співтовариством і широким загалом. Визначено ключові аспекти ефективного дизайну веб-сайту. Проаналізовано значення логічної структури, навігації, типографіки та візуального дизайну для забезпечення зручної взаємодії з користувачем. Підкреслюється роль веб-сайту лабораторії у залученні нових партнерів, поширенні наукових знань та сприянні міжнародній співпраці. Відзначається, що якісний веб-дизайн сприяє популяризації науки серед широкої аудиторії.The study examines the role of a scientific laboratory website as a tool for science popularization and communication with both the scientific community and the broader society. The key aspects of effective website design are identified. The significance of logical structure, navigation, typography, and visual design in ensuring user-friendly interaction is analyzed. The role of a laboratory website in attracting new partners, disseminating scientific knowledge, and fostering international collaboration is highlighted. It is noted that high-quality web design contributes to the popularization of science among a wide audience
Stress Resistance of High School Students as a Factor of Life Success: An Empirical Study
No full textПряма воєнна загроза життю і здоров’ю учнів старших класів закладів освіти України зумовлює активізацію пошуків науковцями і педагогами-практиками додаткових можливостей і механізмів формування навичок стресостійкості задля підтримання їх продуктивної життєдіяльності. Метою дослідження є наукове обґрунтування підходів до формування життєвої успішності старшокласників за допомогою виявлення провідних структурних компонентів стресостійкості та визначення типологічних профілів учнів з різними рівнями стресостійкості. Дизайн дослідження обумовлено принципами єдності теорії та практики, системності, декомпозиції й абстрагування. У дослідженні брали участь 237 учнів, 107 хлопців та 130 дівчат, 9-11-х класів закладів загальної середньої освіти м. Києва, Київської, Харківської, Дніпропетровської та Черкаської областей у квітні-травні 2024 року. Стресостійкість старшокласників досліджувалась за адаптованою анкетою Франкена. Гіпотеза дослідження базується на твердженні, що підвищення рівня стресостійкості прямо пропорційно сприяє ефективності формування життєвої успішності особистості. Для факторного, дисперсійного та кластерного аналізів результатів анкетування застосовано програмне забезпечення Statistica 6.0. Виокремлено два провідних компоненти стресостійкості: соціальний та особистісно-рефлексивний. На їх основі виявлено три типових учнівських профілів: з високою, помірною та низькою стресостійкістю. Наведено їх характеристику. З’ясовано, що особливої уваги потребує група з низькою стресостійкістю, яка характеризується зниженим самосприйняттям, браком соціальної підтримки та труднощами з емоційною регуляцією. Підтверджено, що стресостійкість у старшому шкільному віці є мультифакторним феноменом, що включає як внутрішньоособистісні характеристики, так і зовнішні соціальні впливи. Виявлені профілі узгоджуються з сучасними підходами до розуміння резильєнтності, де ключову роль відіграє не лише здатність протистояти стресу, а й наявність підтримуючого середовища та адекватного самосприйняття. Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні профілів стресостійкості та можливій імплементації цих знань в систему виховної роботи щодо формування життєвої успішності старшокласників. Врахування результатів дослідження у масовій виховній практиці відкриває можливості для індивідуалізації психолого-педагогічної підтримки та є доцільним у профорієнтаційній роботі, оскільки допоможе учням краще адаптуватися до вимог вибраної професійної сфери. Тип статті: емпіричний.The direct military threat to the lives and health of high school students in Ukraine is prompting scientists and practitioners to intensify their search for additional opportunities and mechanisms for developing stress-resistance skills to support their productive life. The purpose of the study is to scientifically substantiate approaches to the for-mation of life success of high school students by identifying the leading structural components of stress resistance and determining the typological profiles of students with different levels of stress resistance. The research design was based on the principles of unity of theory and practice, system approach, decomposition, and abstraction. The study involved 237 high school students (107 boys and 130 girls) in grades 9–11 from general secondary education institutions in Kyiv city, as well as Kyiv, Kharkiv, Dnipropetrovsk, and Cherkasy regions, during April - May 2024. The stress resilience of senior students was assessed using an adapted Franken questionnaire. The research hypothesis posits that increasing the level of stress resilience directly contributes to the effectiveness of developing personal life success. Statistica 6.0 software was used for factor, variance (ANOVA), and cluster anal-yses of the questionnaire results. Two key components of stress resilience were identified: social and personal-re-flective. Based on these components, three typical student profiles were distinguished: high, moderate, and low stress resilience. Their characteristics are described. It was found that the group with low stress resilience requires particular attention, as it is characterized by reduced self-perception, lack of social support, and difficulties with emotional regulation. The study confirmed that stress resilience in high school students is a multifactorial phenome-non that includes both intrapersonal characteristics and external social influences. The identified profiles align with contemporary approaches to understanding resilience, which emphasize not only the ability to withstand stress but also the presence of a supportive environment and adequate self-perception. Theoretical significance of the study lies in substantiating stress resilience profiles and the potential for implementing this knowledge in educa-tional work aimed at developing students’ life success. Considering the study results in general educational prac-tice opens opportunities for individualizing psychological and pedagogical support and is relevant in career guid-ance, as it can help students better adapt to the demands of their chosen professional field. Article type: empirical
Цифровий менеджмент і цифрове лідерство для розвитку цифрового освітнього середовища закладу загальної середньої освіти
No full textThe article is devoted to the issues of digital management in general secondary education institutions. The concept of digital leadership for the development of a digital educational environment as an important potential and tool for reforming the educational sector and modernizing the domestic digital educational space is considered. The vision of educators regarding current models and methods of developing leadership competence of teachers in the professional development system is presented. Its essence lies in the flexible combination of various components focused on the development of cognitive, operational-activity, and personal components of leadership competence. The main professional features of a modern digital leader are outlined, the main of which are strategic thinking, technological literacy, communication skills, security, adaptability, learning and development. The role of modern software and hardware complexes for the administration of general secondary education institutions, as well as digital tools for supporting management processes, communication, cooperation, creativity and innovation of the educational process at school is determined. The peculiarity of the study is taking into account international approaches to the development of professional qualities of teachers in the professional development system in the context of digital leadership in education, revealing the content of the characteristics of a digital leader and taking into account guidelines for improving professional skills. Conclusions and proposals for the implementation of digital leadership in education are presented, including strengthening the social component, communication, public relations, creating the school’s image in social networks, involvement in professional networks, communication between teachers and experts and colleagues.Стаття присвячена питанням цифрового менеджменту в закладах загальної середньої освіти. Розглянуто концепцію цифрового лідерства для розвитку цифрового освітнього середовища як важливого потенціалу та інструменту реформування освітнього сектору та модернізації вітчизняного цифрового освітнього простору. Представлено бачення освітян щодо сучасних моделей та методів розвитку лідерської компетентності вчителів у системі професійного розвитку. Його суть полягає в гнучкому поєднанні різних компонентів, орієнтованих на розвиток когнітивного, операційно-діяльнісного та особистісного компонентів лідерської компетентності. Окреслено основні професійні риси сучасного цифрового лідера, основними з яких є стратегічне мислення, технологічна грамотність, комунікативні навички, безпека, адаптивність, здатність до навчання та розвитку. Визначено роль сучасних програмно-апаратних комплексів для адміністрування закладів загальної середньої освіти, а також цифрових інструментів для підтримки процесів управління, комунікації, співпраці, креативності та інноваційності освітнього процесу в школі. Особливістю дослідження є врахування міжнародних підходів до розвитку професійних якостей вчителів у системі професійного розвитку в контексті цифрового лідерства в освіті, розкриття змісту характеристик цифрового лідера та врахування орієнтирів щодо підвищення професійної майстерності. Представлено висновки та пропозиції щодо впровадження цифрового лідерства в освіті, зокрема щодо посилення соціальної складової, комунікації, зв'язків з громадськістю, створення іміджу школи в соціальних мережах, залучення до професійних мереж, комунікації між вчителями та експертами, колегами
Content, Forms, and Methods of Forming Career Orientation in Students of General Secondary Education Institutions: A Methodological Guide
No full textМетодичний посібник підготовлено співробітниками відділу виховного проєктування Інституту проблем виховання НАПН України (керівник: Охріменко З.В., кандидат педагогічних наук) в межах наукового дослідження «Формування кар’єрної спрямованості в учнів закладів загальної середньої освіти в умовах Нової української школи» (2023-2025 рр.). Державний реєстраційний номер теми: 0123U100706.
У посібнику представлено форми і методи, зміст яких спрямований на усвідомлення системи знань, практичне засвоєння та розвиток навичок і компетенцій у карˋєрному становленні здобувачів освіти, які передбачають активну взаємодію здобувачів освіти з педагогічним працівником та відпрацювання отриманих знань на практиці.
Для науковців, учителів, педагогів, усіх працівників освітньої галузі.The methodical guide was prepared by staff members of the Department of Educational Design at the Institute of Problems of Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine (Head: Z.V. Okhrimenko, Candidate of Pedagogical Sciences) as part of the scientific research "Developing Career-Orientedness in Students of General Secondary Education Institutions in the Context of the New Ukrainian School" (2023-2025). State registration number of the topic: 0123U100706.
The guide presents forms and methods whose content is aimed at mastering a system of knowledge, practical acquisition, and development of skills and competencies for the career development of students. These methods involve active interaction between students and the teacher, and the practical application of acquired knowledge.
For researchers, teachers, educators, and all professionals in the field of education
Propaedeutics of Scientific Speech of Junior Schoolchildren in Research Activities in the System of the Junior Academy of Sciences of Ukraine
No full textШевченко І. М. Пропедевтика наукового мовлення молодших школярів у дослідницькій діяльності в системі Малої академії наук України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. – Інститут обдарованої дитини НАПН України, Київ, 2025.
Центральним поняттям дисертаційного дослідження є наукове мовлення учнів як важливий чинник становлення особистості, здатної до самостійного пізнання та критичного мислення. Наукове мовлення у нерозривному зв’язку із науковим мисленням стає необхідним засобом поступового освоєння наукової грамотності, починаючи вже з початкової школи, та є важливим фактором розвитку обдарованості. Формування наукового мовлення молодших школярів, зважаючи на виклики освітніх трансформацій, є підготовчим етапом до подальшого навчання, зокрема у наукових ліцеях Нової української школи, тому не випадково постає питання пропедевтики наукового мовлення, яке має нагальну потребу теоретичного і практичного обґрунтування.
Порівняльний аналіз освітніх систем засвідчив, що в країнах, які впроваджують наукову освіту, пропедевтика наукового мовлення інтегрується в навчання з раннього віку, з особливою увагою до дослідницьких навичок і відповідної мовленнєвої діяльності в межах природничої освіти. У вітчизняному науково-педагогічному дискурсі наукове мовлення розглядається в контексті розвитку критичного мислення, вміння аналізувати, інтерпретувати інформацію й ефективно комунікувати під час досліджень.
У дисертації «Пропедевтика наукового мовлення молодших школярів у дослідницькій діяльності в системі Малої академії наук України», спираючись на визначені особливості, стильові ознаки, властивості наукового мовлення, його мету, функції, засоби, посилаючись на державні вимоги компетентнісного підходу до навчання, практичний досвід й міжнародні вимоги з формування наукової грамотності, уточнено поняття «наукове мовлення учнів» як вид мовленнєвої діяльності, що розвивається шляхом коректного використання наукових термінів і наукового стилю комунікації на доступному для кожної вікової категорії рівні та є однією з умов формування наукової грамотності.
Обґрунтовано принципову можливість та педагогічну доцільність оволодіння різними видами мовленнєвої діяльності у процесі активної роботи з науковими текстами в умовах дослідницького навчання із застосуванням когнітивних і комунікативних методів. Звернуто увагу на формування лексичних, граматичних, стилістичних мовних засобів наукового мовлення, необхідних для точного, логічного, аргументованого вираження думок, належного використання термінів при усній і письмовій комунікації, пов’язаної з дослідницькою діяльністю.
Базуючись на результатах дослідження пізнавальної сфери людини в когнітивній психології та сучасної лінгвістиці, у дослідженні розглянуто зв’язок мовлення і мислення, а також продемонстровано перспективність розгляду проблеми наукового мовлення з позиції когнітивної лінгвістики. Підкреслено, що інтеграція мовленнєвих та когнітивних процесів є визначальним фактором у розвитку пізнавальної сфери дитини й створює умови розвитку наукового мовлення в активному процесі набуття знань та формування мовленнєвих і когнітивних навичок. Зазначено, що підведення під мовну модель когнітивної бази є ключовим фактором розвитку наукового мовлення. Орієнтуючись на процеси сприйняття, обробки й структуризації інформації в ментальній сфері людини, можна підвищувати ефективність внутрішніх мовленнєво-мисленнєвих процесів за допомогою відповідних методичних засобів.
Відзначаючи інноваційність методів, засобів та інструментів когнітивної лінгвістики (в межах нашої компетентності), виокремлено ті з них, що можуть забезпечити дидактичні умови пропедевтики наукового мовлення молодших школярів у дослідницькій діяльності.
Аналіз філософської, енциклопедичної і педагогічної літератури дав можливість виокремити декілька змістових одиниць поняття «пропедевтика» і, спираючись на вікову психологію й лінгводидактику початкової школи, розглядати пропедевтику наукового мовлення молодших школярів як початковий етап систематичного процесу, спрямованого на формування у молодших школярів базових мовних, мовленнєвих, когнітивних та дослідницьких умінь, що є основою для усвідомленого та продуктивного використання наукового мовлення як ефективного інструменту пізнання та комунікації в різноманітних дослідницьких контекстах.
Ключовою діяльністю у пропедевтиці наукового мовлення визначено дослідницьку діяльність молодших школярів, що дало змогу розглядати комплексно мовленнєву діяльність і дослідницьку, оскільки мовлення є необхідним інструментом дослідження, а дослідження, в свою чергу, сприяє розвитку мовлення та відповідних мовних, мовленнєвих, когнітивних та дослідницьких умінь.
Таким чином, поняття «наукове мовлення молодших школярів» ми визначаємо як специфічний вид мовленнєвої діяльності, що формується в процесі навчання, і характеризується використанням адаптованої наукової лексики, прагненням до логічного та об’єктивного викладу думок, а також здатністю до елементарного опису, пояснення та представлення результатів власного дослідницького досвіду відповідно до вікових можливостей учнів.
У дослідженні розкрито та обґрунтовано педагогічні умови пропедевтики наукового мовлення молодших школярів, серед яких виокремлено організаційно-педагогічні та дидактичні умови.
Організаційно-педагогічні умови пропедевтичного розвитку наукового мовлення учнів визначено як сукупність чинників об’єктивно існуючих чи створюваних у закладах позашкільної освіти дослідницько-експериментального профілю, які забезпечують ефективність пропедевтики наукового мовлення молодших школярів. Серед таких умов: створення освітнього середовища з урахуванням матеріально-технічної складової; залучення викладачів-науковців до навчального процесу, підвищення кваліфікації викладачів Дитячої академії «Футурум», програмно-методичне забезпечення освітнього процесу; забезпечення взаємозв’язку аудиторних занять із заняттями за межами закладу освіти; організація освітнього процесу за методикою дослідницького навчання; розбудова розвивального мовленнєвого середовища.
Дидактичні умови ми розглядаємо як теоретичні засади, на основі яких розробляються організаційні форми і методи та добираються засоби реалізації змісту пропедевтичної підготовки учнів до дослідницької діяльності, представлення її результатів, достатні для забезпечення її ефективності. Встановлено, що комплекс організованих форм, методів і засобів навчання має бути націлений на результативне формування в молодших школярів мовних, мовленнєвих, когнітивних і дослідницьких умінь.
У дисертації розроблено і науково обґрунтовано методику пропедевтики наукового мовлення молодших школярів у процесі дослідницької діяльності як систему базових принципів, підходів, форм організації дослідницького навчання молодших школярів, сфокусованих у площині наукового мовлення, методів та доцільних дидактичних засобів, спрямованих на інтенсифікацію пропедевтики їхнього наукового мовлення.
Методика пропедевтики наукового мовлення молодших учнів є ефективною в комплексі з визначеними нами організаційно-педагогічними та дидактичними умовами її реалізації у дослідницькій діяльності в системі Малої академії наук України, яка виконує загальнодержавні функції з пошуку, підтримки та творчого розвитку обдарованих, здібних до наукової діяльності учнів.
Визначені провідними підходами у пропедевтиці наукового мовлення молодших школярів: текстоцентричний, дослідницький, комунікативний.
Розгляд пізнавальних процесів з точки зору когнітивної лінгвістики став основою для використання когнітивних методів та прийомів формування наукового мовлення молодших школярів.
Здійснено експериментальну перевірку ефективності запропонованих умов та методики пропедевтики наукового мовлення молодших школярів на критеріально-рівневій основі, за такими критеріями: мовно-мовленнєвий, текстоцентричний, когнітивно-дослідницький, кожний з яких деталізовано низкою показників, базуючись на нормативних документах з оцінювання результатів навчання учнів початкової школи.
На формувальному етапі експерименту впровадження методики пропедевтики наукового мовлення молодших школярів передбачало спеціально організовану педагогами роботу з розвитку наукового мовлення у процесі дослідницьких занять у Дитячій академії «Футурум» при Національному центрі «Мала академія наук України». Ефективність та дієвість методики пропедевтики наукового мовлення молодших школярів визначалися зіставленням динаміки показників в експериментальній і контрольній групах.
Результати педагогічного експерименту засвідчили позитивну динаміку рівнів розвитку наукового мовлення і показали, що середній бал розвитку наукового мовлення в учнів ЕГ1 на першому етапі дослідження становив 56%, на другому – 71% (з різницею у 15%), ЕГ2 на першому етапі дослідження становив 70%, на другому – 81% (з різницею у 11 %), КГ1 на першому етапі дослідження становив 58%, на другому – 68% (з різницею у 10%), КГ2 на першому етапі дослідження становив 61%, на другому – 67% (з різницею у 6%).
Аналіз динаміки за критеріями (мовно-мовленнєвим, текстоцентричним, когнітивно-дослідницьким) виявив також статистично позитивну динаміку розвитку наукового мовлення молодших школярів. Проте, ЕГ2 продемонструвала значно кращі результати за всіма критеріями, ніж ЕГ1 та контрольні групи, що свідчить про ефективність застосованої методики в групі, де учні старші за віком.
Отже, зіставлення даних констатувального й контрольного етапів експериментального дослідження дозволили дійти висновку про ефективність запропонованої методики пропедевтики наукового мовлення молодших школярів у дослідницькій діяльності у комплексі з відповідними організаційно-педагогічними та дидактичними умовами. Актуальність проблеми наукового мовлення молодших школярів підтверджена результатами опитування освітян.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Перспективу подальших досліджень убачаємо в дослідженні питань підготовки педагогів до впровадження пропедевтики наукового мовлення молодших школярів у дослідницькій діяльності та подальше збагачення організаційних форм, методів та прийомів формування наукового мовлення молодших школярів, з використанням інформаційних технологій, цифрових інструментів, базуючись на результатах сучасних досліджень у сфері дидактики, когнітивних наук, нейропедагогіки та ін.
Наукова новизна й теоретичне значення роботи полягає у тому, що: вперше обґрунтовано теоретичні засади формування наукового мовлення молодших школярів у дослідницькій діяльності, конкретизовані поняття «наукове мовлення учнів», «наукове мовлення молодших школярів» та розкрито поняття «пропедевтика наукового мовлення молодших школярів»; з’ясовано та обґрунтовано організаційно-педагогічні та дидактичні умови пропедевтики наукового мовлення молодших школярів у системі Малої академії наук України; визначено критерії, показники та рівні розвитку наукового мовлення молодших школярів (3-4 класів) у контексті дослідницької діяльності; розроблено методику пропедевтики наукового мовлення молодших школярів у дослідницькій діяльності, навчальну програму з позашкільної освіти дослідницько-експериментального напряму (початкового та основного рівнів) з авторськими підрозділами щодо розвитку наукового мовлення молодших школярів.
Практичне значення одержаних наукових результатів полягає в розробці методичного інструментарію, який включає: методику пропедевтики наукового мовлення молодших школярів; критерії оцінювання розвитку наукового мовлення; навчальну програму; теоретичні висновки, сформульовані на основі практичної діяльності та експериментальної роботи.
Розроблені матеріали можуть бути використані педагогами у практичній діяльності з розвитку обдарованості дітей у закладах позашкільної освіти дослідницько-експериментального напряму. Особливо актуальним є їх застосування в Малій академії наук України, яка відіграє значну роль у реалізації завдання з розвитку та підтримки системи діяльності з обдарованими дітьми і учнівською молоддю, передбаченого Національною стратегією розвитку освіти.
Результати дослідження впроваджено в діяльність: Національного центру «Мала академія наук України» (довідка № 1.8/24-140 від 19.02.2025 р.), Львівського наукового ліцею № 1 імені Б.-І. Антонича (довідка № 156 від 28.06.2024 р.) та школи І-ІІІ ступенів № 70 м. Києва (довідка № 01-09/15 від 14.02.2025 р.), Інституту обдарованої дитини НАПН України (довідка № 02-15/38 від 10.02.2025 р.).
Основні теоретичні та практичні аспекти кожного розділу дисертаційного дослідження висвітлено в доповідях і повідомленнях на наукових конференціях різного рівня, семінарах: ІІ Всеукраїнська конференція «Інноваційні практики наукової освіти» (м. Київ, 16¬–19.12.2022), ІІІ Всеукраїнська науково-практична онлайн-конференція «Інноваційні практики наукової освіти» (м. Київ, 06–09.12.2023), IІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Актуальні аспекти розвитку steam-освіти в умовах євроінтеграції» (м. Кропивницький, 26.04.2024), Міжнародна науково-практична конференція «STEАM-освіта: від теорії до практики» (м. Київ, 12–14.06.2024), Всеукраїнський науково-практичний онлайн-семінар «Обдарованість: методи діагностики та шляхи розвитку» (м. Київ, 23.05.2024), І Міжнародний науковий семінар «Edukacja wczesnoszkolna – w poszukiwaniu nowych strategii» / «Початкова освіта – пошук нових стратегій» (м. Київ, м. Варшава (Польща) 12.12.2024), Регіональна неконференція для шкільних педагогів EdCamp «Школа як центр стійкості у громаді: культурний, соціальний, інноваційний» (експерт, ведуча майстер-класу) (м. Тернопіль, 01.06.2024).
Теоретичні і практичні результати дослідження апробовані шляхом організації авторських науково-практичних семінарів для вчителів початкової школи, методистів, викладачів гуртків системи Малої академії наук України: «Організація дослідницького навчання в Дитячій академії «Футурум»: практика та досвід» (м. Київ, 09.03.2024, 31.10.2024), «Наукове мовлення молодших школярів: методи і прийоми формування в контексті STEАM-занять Міжнародна науково-практична конференція «STEАM-освіта: від теорії до практики» (м. Київ, 12–14.06.2024).
Апробація результатів також була здійснена у навчально-практичній роботі у якості викладача-тренера у літній науковій школі «Наука в калейдоскопі» (Науковий ліцей № 1 імені Б.-І. Антонича, м. Львів, 10–14.06.2024); проведення лекції для студентів наукового гуртка з психології (Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая, м. Київ, 18.04.2024).
Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях відділів підтримки обдарованості та інноваційного розвитку обдарованості Інституту обдарованої дитини НАПН України. Апробація матеріалів дисертації відбувалася в заходах та в процесі виконання технічного завдання відділу підтримки обдарованості Інституту обдарованої дитини НАПН України.Shevchenko I. M. Propaedeutics of Scientific Speech of Junior Schoolchildren in Research Activities in the System of the Junior Academy of Sciences of Ukraine. — Qualification scientific work in the form of a manuscript.
Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 011 Educational, Pedagogical Sciences. — Institute of the Gifted Child of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv, 2025.
The central concept of the dissertation research is the scientific speech of students as an important factor in the formation of a personality capable of independent cognition and critical thinking. Scientific speech, inextricably linked with scientific thinking, becomes a necessary means of gradual mastery of scientific literacy, starting from elementary school, and is an important factor in the development of giftedness. The formation of scientific speech of younger schoolchildren, considering the challenges of educational transformations, serves as a preparatory stage for further education, particularly in scientific lyceums of the New Ukrainian School. Therefore it is not by chance that the question of propaedeutics of scientific speech arises, which is in urgent need of theoretical and practical justification.
A comparative analysis of educational systems has shown that in countries that implement scientific education, the propaedeutics of scientific speech is integrated into education from an early age, with special attention to research skills and relevant speech activities within the framework of natural science education. In domestic scientific and pedagogical discourse, scientific speech is considered in the context of the development of critical thinking, the ability to analyze, interpret information, and the capacity to communicate effectively during research.
The dissertation "Propaedeutics of Scientific Speech of Junior Schoolchildren in Research Activities in the System of the Junior Academy of Sciences of Ukraine", based on the characteristics, stylistic features, and functions of scientific language. Drawing on state competency-based learning requirements, practical experience, and international standards for the development of scientific literacy, the study defines scientific speech as a form of communication that evolves through the appropriate use of scientific terminology and style, tailored to each age group, and serves as one of the essential conditions for fostering scientific literacy.
The theoretical possibility and pedagogical relevance of developing various types of speech activity through active engagement with scientific texts in the context of research-based learning using cognitive and communicative methods is substantiated. Particular attention is given to the development of lexical, grammatical, stylistic language means of scientific speech, necessary for accurate, logical, reasoned expression of ideas, as well as the appropriate use of terminology in both oral and written communication related to research activities.
Based on research in cognitive psychology and modern linguistics concerning the human cognitive domain, the study examines the relationship between speech and thinking and shows the prospects for examining scientific speech through the lens of cognitive linguistics. The integration of speech and cognitive processes is emphasized as a crucial factor in the development of a child’s cognitive abilities, fostering the emergence of scientific speech through active knowledge acquisition and the formation of both speech and cognitive skills. It is noted that the alignment of the cognitive foundation with linguistic models plays a key role in the development of scientific speech. By focusing on the processes of perception, information processing, and structuring within the mental domain, it becomes possible to enhance the effectiveness of internal speech and thought processes through targeted external influences using appropriate methods.
Recognizing the innovativeness of the methods, means, and tools of cognitive linguistics (within our competence), we identified those that can provide appropriate didactic conditions for the propaedeutics of scientific speech among younger schoolchildren engaged in research activities.
The analysis of philosophical, encyclopedic, and pedagogical literature made it possible to identify several core components of the concept of "propaedeutics" and, drawing on age psychology and the linguodidactics of primary education, allowed us to consider the propaedeutics of scientific speech of younger schoolchildren as the initial stage of a systematic process. This process is aimed at developing fundamental linguistic, speech, cognitive, and research skills, which serve as the foundation for the conscious and effective use of scientific speech as a tool for cognition and communication in diverse research contexts. The core activity in the propaedeutics of scientific speech is the research activity of junior schoolchildren, which allows for a comprehensive consideration of both speech and research, as speech serves as an essential tool in the research process, while research, in turn, fosters the development of speech, along with related linguistic, cognitive, and research skills.
Thus, we define the concept of "scientific speech of junior schoolchildren" as a specific type of speech activity that is formed in the learning process and is characterized by the use of adapted scientific vocabulary, a tendency toward logical and objective expression of thought, and the ability to describe, explain, and present the results of one's own research experience at a level appropriate to the students’ age and developmental stage.
The study identifies and substantiates the pedagogical conditions of the propaedeutics of scientific speech of junior schoolchildren, distinguishing between organizational-pedagogical and didactic conditions.
Organizational and pedagogical conditions for the propaedeutic development of students' scientific speech are defined as a set of factors, either objectively existing or purposefully created within out-of-school educational institutions of a research and experimental profile, that ensure the effectiveness of this process for younger schoolchildren. These conditions include: the creation of an educational environment that takes into account material and technical resources; the involvement of teacher-researchers in the educational process; advanced training of instructors at the Children's Academy "Futurum"; programmatic and methodological support for the educational process; the integration of classroom and extracurricular activities; the organization of the learning process based on research based teaching methods; and the development of a speech-enriching environment.
We define didactic conditions as theoretical foundations that underpin the development
Recommendations of the scientific and practical seminar "Improving the effectiveness of teaching psychological and pedagogical disciplines: challenges and solutions" (within the framework of the XVII International Exhibition "Innovation in Modern Educatio
No full textВизначено спільні проблеми, узгоджено підходи та окреслено перспективні напрями співпраці. Представлені дослідницькі результати та освітні практики, які стали основою для формування рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності викладання психолого-педагогічних дисциплін, удосконалення змісту підготовки майбутніх педагогів і розвиток професійної компетентності викладачів у контексті сучасних викликів.Common problems have been identified, approaches have been agreed upon, and promising areas of cooperation have been outlined. Research results and educational practices have been presented, which have become the basis for the formation of recommendations aimed at increasing the effectiveness of teaching psychological and pedagogical disciplines, improving the content of training future teachers, and developing the professional competence of teachers in the context of modern challenges