OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
СИТОДРУК ТА МОНОПРИНТ ЯК НОВА МОВА ГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА: ВІД ТИРАЖУ ДО УНІКАЛЬНОСТІ
Get PDFThe aim of this article is to examine screen printing and monoprint as one of the key techniques in contemporary graphic art, which has evolved from a means of mechanical image reproduction into a form of individual artistic expression. The study reveals the specific characteristic features of this technique as a mode of experimental thinking in contemporary art, and defines the role of screen printing in shaping new approaches to the interaction between technological processes, material, and the author’s intention. Research methods. In our investigation we use a comprehensive approach that combines comparative, analytical, art-historical, and experimental-creative methods. The comparative method is used to identify common and distinctive features between screen printing and monoprint techniques; the analytical method gives the possibility for the interpretation of current theoretical approaches to the circulation and the author’s gesture; the art-historical method provides tools for interpreting artistic outcomes within the context of contemporary graphic art; and the experimental-creative method serves to the practical exploration of the potential of combining these techniques in the creation of a unique image. Results and conclusions. The study analyzes the transformation of the concepts of reproduction and uniqueness, the specific characteristics of the material printing process, and the shift in the relationship between the artist and the technique in the post-mechanical era. Screen printing is examined as an instrument for exploring the boundaries between the automated and the authorial, the technological and the intuitive. It is concluded that the combination of the technological principles of screen printing with the expressive properties of monoprinting forms a new model of graphic thinking, in which the serial nature of the process coexists with the individuality of the author’s intervention, resulting in a unique visual outcome. The research determines that in the contemporary artistic practice screen printing functions as an investigative tool that merges mechanical and intuitive principles of creation, establishing a new type of artistic thinking oriented toward the interaction between technology, material, and the author’s conceptual intent.Мета статті – розгляд ситодруку та монопринта як ключових технік сучасного графічного мистецтва, які із засобу механічного відтворення зображень стали формою індивідуального художнього висловлювання. Дослідження виявляє специфіку цих технік як способу експериментального мислення в сучасному мистецтві, а також визначає роль ситодруку у процесі формування нових підходів у взаємодії між технологічним процесом, матеріалом і авторським задумом. Методи дослідження. У роботі використано комплексний підхід, що поєднує порівняльний, аналітичний, мистецтвознавчий та експериментально-творчий методи. Порівняльний метод застосовано для виявлення спільних і відмінних рис між техніками ситодруку та монопринта; аналітичний – для осмислення сучасних теоретичних підходів до репродукції й авторського жесту; мистецтвознавчий – для інтерпретації художніх результатів у контексті сучасної графіки; експериментально-творчий – для практичної перевірки можливостей поєднання цих технік у створенні унікального образу. Результат дослідження і висновки. Проаналізовано трансформацію поняття тиражу та унікальності, особливості матеріального процесу створення відбитка, а також зміну взаємин між художником і технікою у постмеханічну епоху. Ситодрук розглядається як інструмент дослідження меж між автоматизованим і авторським, технологічним та інтуїтивним. З’ясовано, що поєднання технологічних принципів ситодруку з експресивними властивостями монопринта утворює нову модель графічного мислення, в якій серійність процесу поєднується з індивідуальністю авторського втручання, сприяючи появі унікального візуального результату. Визначено, що ситодрук у сучасній художній практиці виконує роль дослідницького інструменту, який поєднує механічні та інтуїтивні принципи творчості, утверджуючи новий тип мислення, орієнтований на взаємодію технології, матеріалу та авторського задуму
ПРИНЦИПИ ЗАСТОСУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В АРХІТЕКТУРІ НАВЧАЛЬНО-ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ
Get PDFAbstract. In the second half of the 20th century, sustainable development emerged as a response to the environmental and socio-economic challenges of industrialization and urbanization. These principles were officially established in 1987 with the publication of the Brundtland Report. Since then, sustainable development has become a key aspect of educational facility design, integrating functionality, energy efficiency, environmental safety, and comfort. The aim of the study is to identify effective architectural strategies for sustainable development in educational institutions that promote energy conservation, environmental safety, and the creation of a comfortable learning environment. The research methods include a systematic analysis of modern international and national regulatory documents (LEED, BREEAM, DGNB, DBN V.2.6-31:2021), a comparative analysis of implemented energy-efficient projects in the EU countries and the USA, methods for modeling the energy efficiency of buildings, and an assessment of the impact of architectural solutions on the quality of educational spaces. The results demonstrate that integrating energy-efficient technologies, utilizing natural lighting, green facades, and renewable energy sources optimize energy consumption and improve the microclimate in educational buildings. A correlation was identified between architectural solutions and the psychological comfort of students and teachers, which is a crucial factor in effective learning. Conclusions. The development of sustainable architectural solutions for educational institutions holds significant scientific and practical potential, contributing to the long-term economic efficiency of buildings and reducing environmental impact. Future research should focus on adapting sustainable technologies to local conditions, developing innovative materials, and improving the regulatory framework for sustainab le construction.Анотація. У другій половині XX століття сталий розвиток став відповіддю на екологічні та соціально-економічні виклики індустріалізації та урбанізації. Офіційне закріплення цих принципів відбулося у 1987 році з публікацією Брундтландівського звіту. Відтоді сталий розвиток є ключовим аспектом проєктування навчальних закладів, що поєднує функціональність, енергоефективність, екологічну безпеку та комфорт. Мета дослідження – виявлення ефективних архітектурних стратегій сталого розвитку для навчальних закладів, що сприяють енергозбереженню, екологічній безпеці та створенню комфортного освітнього середовища. Методи дослідження включають системний аналіз сучасних міжнародних та національних нормативних документів (LEED, BREEAM, DGNB, ДБН В.2.6-31:2021), порівняльний аналіз реалізованих енергоефективних проєктів у країнах ЄС та США, методи моделювання енергетичної ефективності будівель, а також оцінку впливу архітектурних рішень на якість навчального простору. Результати дослідження засвідчили, що інтеграція енергоефективних технологій, використання природного освітлення, зелених фасадів та відновлюваних джерел енергії сприяють оптимізації енергоспоживання та покращенню мікроклімату в освітніх закладах. Виявлено взаємозв’язок між архітектурними рішеннями та психологічним комфортом учнів і викладачів, що є важливим чинником ефективного навчання. Висновки. Розвиток сталих архітектурних рішень у навчальних закладах має значний науковий та практичний потенціал, що сприяє довгостроковій економічній ефективності будівель та зменшенню екологічного впливу. Подальші дослідження повинні зосередитися на адаптації сталих технологій до локальних умов, розробці інноваційних матеріалів і вдосконаленні нормативно-правового регулювання сталого будівництва
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ
Get PDFAbstract. The article explores the methodological foundations and conceptual-categorical framework of the study of Ukraine’s artistic and industrial art, which is viewed as a unique phenomenon at the intersection of artistic creativity and industrial production. The aim of the study is to offer suggestions for improving the categorical and conceptual framework used in the research of Ukraine's decorative and applied arts. The study employs general scientific methods of cognition, including analysis, synthesis, comparison, generalization, and a systematic approach. The findings indicate that artistic and industrial art in Ukraine constitutes an independent category that integrates aesthetic potential with technological capabilities. The study emphasizes the distinctions between artistic and industrial art and design: the former focuses on creating unique objects with profound cultural significance, while the latter is geared toward mass production with an emphasis on functional characteristics. The professional composition of specialists involved in the creation of artistic and industrial objects is examined, along with key methodological approaches to their analysis. The research highlights that artistic and industrial art is distinguished by authorial techniques, conceptual expressiveness, and technological experimentation. A significant factor is its connection with craft traditions, which is gradually diminishing in design due to its orientation toward technological progress. The study investigates the key stages in the creation of artistic and industrial objects, from conceptual development to the presentation of the final product. The quality assessment of such objects is based on expert analysis, consumer evaluations, and compliance with contemporary artistic and technical standards. The practical significance of the study lies in defining methodological principles for evaluating artistic and industrial art and developing criteria for its further analysis in the context of contemporary art and design.Анотація. Стаття присвячена методологічним засадам і понятійно-категоріальному апарату дослідження художньо-промислового мистецтва України, що розглядається як унікальне явище на перетині мистецької творчості та промислового виробництва. Мета роботи – надання пропозицій щодо вдосконалення категоріально-понятійного апарату дослідження художньо-промислового мистецтва України. В ході наукового дослідження використані загальнонаукові методи пізнання, зокрема аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та системний підхід. Результати дослідження показують, що художньо-промислове мистецтво України є самостійною категорією, яка поєднує естетичний потенціал із технологічними можливостями. Зроблено акцент на відмінностях між художньо-промисловим мистецтвом і дизайном: перше орієнтоване на створення унікальних об’єктів із глибоким культурним наповненням, тоді як дизайн спрямований на масове виробництво з домінуванням функціональних характеристик. Досліджено професійний склад фахівців, залучених до створення художньо-промислових виробів, та окреслено основні методологічні підходи до їхнього аналізу. Показано, що художньо-промислове мистецтво вирізняється авторськими техніками, концептуальною виразністю й технологічними експериментами. Важливим чинником є його зв’язок із ремісничими традиціями, що поступово скорочується в дизайні через орієнтацію на технологічний прогрес. Досліджено ключові етапи створення художньо-промислових об’єктів – від концептуального задуму до презентації готового виробу. Оцінювання якості таких об’єктів здійснюється на основі експертного аналізу, врахування споживчих оцінок і відповідності сучасним мистецьким і технічним стандартам. Практичне значення дослідження полягає у визначенні методологічних засад оцінки художньо-промислового мистецтва та розробці критеріїв для його подальшого аналізу в контексті сучасного мистецтва й дизайну
МЕТОД ІНТЕГРАЦІЇ ГЕНЕРАТИВНОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ З СЕРЕДОВИЩЕМ ПАРАМЕТРИЧНОГО ПРОЄКТУВАННЯ GRASSHOPPER ДЛЯ АРХІТЕКТУРНОГО ФОРМОТВОРЕННЯ
Get PDFThe purpose of this article is to analyze and summarize the experience of integrating generative artificial intelligence (Stable Diffusion, Midjourney, Krea AI) with the parametric design environment in the Grasshopper application for architectural form creation and to identify the advantages that arise in the process of such integration. The study examines the possibilities of generative artificial intelligence as a tool for expanding the potential of parametric design, in particular in the search for new compositional solutions, tectonics, rhythm, and overall architectural expressiveness. Existing approaches to integrating generative artificial intelligence into architectural practice are studied, in particular methods that use screen capture with subsequent real-time image generation based on specified (textual) prompts using Stable Diffusion and Krea AI tools. Research methods include analysis of current scientific publications, comparative analysis of existing tools, generalization of practical cases, and description of work processes to systematize information and identify key aspects of integrating artificial intelligence into parametric design. The research results demonstrate the potential for creating a closed ecosystem that combines parametric design, information modeling, and real-time visualization tools. It has been established that integrated technologies such as Rhino.Inside provide a continuous and non-destructive form-creation process with maximum flexibility and speed of changes to the project. Conclusions. The integration of generative artificial intelligence with parametric design tools significantly expands the creative capabilities of architects, allowing them to quickly and iteratively evaluate architectural solutions, improving the quality and expressiveness of architectural concepts.Метою даної статті є аналіз та узагальнення досвіду інтеграції генеративного штучного інтелекту (Stable Diffusion, Midjourney, Krea AI) з середовищем параметричного дизайну у застосунку Grasshopper для архітектурного формотворення та визначення переваг, що виникають у процесі такого поєднання. В дослідженні розглянуто можливості генеративного штучного інтелекту як інструмента для розширення потенціалу параметричного дизайну, зокрема у пошуку нових композиційних рішень, тектоніки, ритму та загальної архітектурної виразності. Вивчено існуючі підходи інтеграції генеративного штучного інтелекту в архітектурну практику, зокрема методи, що використовують «захоплення» видового екрана з подальшою генерацією зображень в реальному часі на основі заданих промтів (текстових інструкцій) за допомогою інструментів Stable Diffusion та Krea AI. Методи дослідження включають аналіз сучасних наукових публікацій, порівняльний аналіз існуючих інструментів, узагальнення практичних кейсів та опис робочих процесів для систематизації інформації та визначення ключових аспектів інтеграції штучного інтелекту в параметричний дизайн. Результати дослідження демонструють потенціал створення замкненої екосистеми, що поєднує інструменти параметричного дизайну, інформаційного моделювання та візуалізації в реальному часі. Встановлено, що інтегровані технології на кшталт Rhino.Inside, забезпечують безперервний та недеструктивний процес формотворення з максимальною гнучкістю та оперативністю внесення змін до проєкту. Висновки. Інтеграція генеративного штучного інтелекту з інструментами параметричного дизайну сприяє значному розширенню творчих можливостей архітектора, даючи змогу швидко ітеративно оцінювати архітектурні рішення, підвищуючи якість та виразність архітектурних концепцій
ВІЙСЬКОВІ ПОХОВАННЯ УГА В МІСТІ БЕЛЗ: АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА, СТАН ТА ЗАХОДИ ЗБЕРЕЖЕННЯ
Get PDFThis article analyzes the condition of military burials of the Ukrainian Galician Army (UGA) in the town of Belz, which serve as a representative example of early 20th-century memorial architecture. The study focuses on the technical condition, typology, and structural features of the so-called "riflemen's crosses" made of reinforced concrete, while also highlighting the practical experience of local restoration efforts. The aim of the research is to explore the architectural and stylistic characteristics of UGA burial sites, assess their state of preservation, and develop methodological approaches to their conservation and restoration. The methodology combines field surveys, photographic documentation, historical source analysis, and the experimental restoration of a damaged cross. The study includes a preliminary inventory of the burial sites, cartographic mapping of the objects, documentation of the structural condition and materials, and the development of practical recommendations for conservation regimes. The scientific novelty of the article lies in introducing a previously undocumented set of UGA burials into academic discourse, offering a typological generalization of the crosses, and testing an adapted restoration methodology under limited resource conditions. The conclusions identify the main threats, such as environmental, social, and institutional, that endanger military memorial heritage and propose interdisciplinary conservation approaches that can be integrated into local cultural policy frameworks.У статті проаналізовано стан військових поховань Української Галицької Армії в місті Белз, що є зразком меморіальної архітектури початку ХХ століття. Дослідження акцентує увагу на технічному стані, типології та конструктивних особливостях стрілецьких хрестів, виготовлених із залізобетону, а також висвітлює практичний досвід локального реставраційного втручання. Метою дослідження є розкриття архітектурно-стилістичних характеристик поховань УГА, визначення збереженості та формування методичних підходів до реставрації й охорони цих об'єктів. Методологія ґрунтується на поєднанні польового обстеження, фотофіксації, історичного аналізу джерел і експериментального відновлення одного з ушкоджених хрестів. У межах роботи здійснено первинну інвентаризацію поховань, картографування об’єктів, реставраційний опис стану конструкцій та матеріалів, а також розроблено практичні рекомендації щодо охоронного режиму. Наукова новизна статті полягає у введенні в науковий обіг раніше неописаного комплексу поховань УГА, типологічному узагальненні хрестів та апробації адаптованої методики реставрації в умовах обмежених ресурсів. Висновки роботи окреслюють актуальні загрози (атмосферні, соціальні, організаційні), що впливають на збереження воєнної меморіальної спадщини, та пропонують міждисциплінарні підходи до консервації, які можуть бути впроваджені в локальну культурну політику
ПРОЄКТ «МЕТАХРОНІКИ» ЯК ПРИКЛАД РОЗВИТКУ КНИГИ ХУДОЖНИКА В УКРАЇНІ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ КУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА
Get PDFThe purpose of this article is to analyze the artist’s books by Ukrainian authors presented in the «Metachronies» project. The project, through a group exhibition and documentary videos, explores the experience of artistic work with local histories of the cities where the artists live, and the creation of their own «artistic chronicles» by the authors. The research presents a contemporary time slice and traces the diversity of formal and conceptual foundations of the artist’s book by Ukrainian authors working with this topic. Methods. The research is based on the methods of artistic, stylistic, and comparative analysis of artist’s book projects by Ukrainian authors of artist’s books who participated in the «Metachronies» project. Results. One of the projects that presents the artist’s book as a medium that works with the concepts of «artistic chronicles» and artistic comprehension of the cultural environment is the «Metachronies» exhibition. The project was curated by O. Hryshchenko and the participants: P. Makov, A. Kakhidze, H. Zinkivsky, and Y. Ravsky. The project was first presented at the Ya Gallery art center in Kyiv in 2018 as a group exhibition. The exposition was formed of works created from the early 1990s to 2017–2018, as well as a presentation of a documentary film with interviews with project participants. Having considered the experience of a group exhibition featuring the artist’s books, we can note the potential for a multilayered disclosure of the authors’ work with Ukrainian cities, when works from different years are combined in one exhibition. Such an exposition gives an opportunity to compare different methods of work, visual techniques used by artists to realize their own concept. Drawing with ink, markers, photography, and printing are the technical means used by artists to create books. These seemingly different approaches fulfill similar tasks, namely, showing the Ukrainian local cultural landscape, cities, and stories through artistic metaphors that help shape our identity through contemporary art practices. Conclusions. In recent years, the artist’s book has become an effective tool in contemporary art for the realization of exhibition projects that can present Ukrainian culture, «art chronicles» and local histories of the cities where artists live and work. Especially in such projects, documentation and comments by the authors themselves are important, revealing their motivation and vision of the relevance of their own works. Such projects have the potential for further development, especially in combining the vision of Ukrainian identity by different generations of Ukrainian artists.Метою даної статті є мистецтвознавчий аналіз книг художника українських авторів, представлених у проєкті «Метахроніки». Проєкт через групову виставку та документальні відеоматеріали досліджує досвід мистецької роботи з локальними історіями міст, де мешкають самі художники, створення авторами власних «мистецьких хронік». У дослідженні представлено сучасний часовий зріз і простежено різноманітність формальних та концептуальних засад книги художника українських авторів, які працюють з даною тематикою. Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на методах художньо-стилістичного і порівняльного аналізів проєктів книги художника українських авторів, учасників проєкту «Метахроніки». Результати. Одним з проєктів, який презентує книгу художника як медіа, що працює із концепціями «мистецьких хронік», художнього осмислення культурного середовища стала виставка «Метахроніки» (куратор проєкту О. Грищенко, учасники: П. Маков, А. Кахідзе, Г. Зіньківський, Є. Равський). Вперше проєкт був представлений в артцентрі «Я Галерея» у Києві в 2018 році як групова виставка. Експозицію сформовано з робіт, створених від початку 1990-х до 2017–2018-х років, а також відбувся показ документального фільму з інтерв’ю з учасниками проєкту. Розглянувши досвід групової виставки, можемо відзначити її потенціал для багатогранного розкриття робіт авторів з українськими містами, коли в одній експозиції поєднуються твори різних років. Така експозиція дає змогу порівняти різні методи роботи, образотворчі прийоми, використані художниками для втілення власної концепції. Малювання тушшю, маркерами, використання фотографії, поліграфічного друку – це ті технічні засоби, які обирають художники для створення книг. Такі, на перший погляд, різні підходи виконують подібні завдання, а саме показ українського локального культурного ландшафту, міст, історій, через художні метафори, що допомагають формувати нашу ідентичність за допомогою практик сучасного мистецтва. Висновки. Книга художника за останні роки стала дієвим інструментом у сучасному мистецтві для реалізації виставкових проєктів, що презентують українську культуру, «мистецькі хроніки» та локальні історії міст, в яких живуть і працюють митці. У таких проєктах особливо важливе документування коментарів самих авторів, які розкривають їхню мотивацію та бачення актуальності власних творів. Подібні проєкти мають потенціал для подальшого розвитку, особливо в поєднанні бачення української ідентичності різними поколіннями українських митців
ЖИВОПИСНІ ТЕРАКОТОВІ МЕТОПИ З ХРАМУ АПОЛЛОНА (ХРАМ С) У ТЕРМОСІ (ІКОНОГРАФІЧНИЙ ТА ІКОНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ)
Get PDFThe purpose of this article is to analyze the basic interpretations of images on painted terracotta metopes discovered in the Temple of Apollo (Temple С) in Thermos (Aetolia). Research methods. In the process of writing the article, an integrated approach was used, which includes traditional general scientific (analytical, historiographical, historical and cultural, systematic and comparative) and special (iconographic, iconological, stylistic, and compositional analysis) methods. An integrated research approach makes it possible to determine the main iconographic, iconological, stylistic and technological features of terracotta painted metopes of the last third of the 7th century BC, as well as to characterize the general development of archaic painting in Ancient Greece and the picture-perfect decoration of the first temples in more detail. Results of the study. The analysis performed shows that the metopes were decorated with various mythological scenes, in which the main characters are not repeated and, as a rule, are not connected in the spirit. These are one-, two- and three-figure compositions, the interpretations of which are both unconditional due to iconography and inscriptions marking the main characters, and speculative ones. Some scenes may reproduce myths associated with Aetolia. Likewise, there is a connection with the rituals of transition to adulthood, the imposition of divine justice on human pride, the reproduction of the destructive power of demons, the ability to atonement, etc. Stylistically, the metopes testify to a connection with the repertoire common in the art of Corinth, Argos, Eastern Peloponnese. Conclusions. In accordance with the analyzed scientific research of Western scholars, it is proven that the interpretation of images on metopes is closely related to the discussion about the attribution of the temple and its titular deity. The results obtained contribute to the further study of the iconography and iconology of ancient Greek mythological characters, specifically the analysis of the sources of their origin.Мета статті – проаналізувати основні інтерпретації зображень на живописних теракотових метопах, виявлених у храмі Аполлона (Храм С) у Термосі (Етолія). Методи дослідження. У процесі написання статті використано комплексний підхід, який охоплює як традиційні загальнонаукові методи (аналітичний, історіографічний, історико-культурологічний, системно- порівняльний), так і спеціальні (іконографічний, іконологічний, образно-стилістичний та композиційного аналізу). Комплексний дослідницький підхід дозволяє визначити головні іконографічні та іконологічні особливості теракотових живописних метоп останньої третини VII ст. до н. е., а також детальніше охарактеризувати загальний розвиток архаїчного живопису у Стародавній Елладі та живописне оздоблення перших храмів. Результати дослідження. Проведений аналіз свідчить, що метопи прикрашено різними міфологічними сценами, в яких головні персонажі не повторюються і, як правило, не пов’язані між собою за змістом. Це одно-, дво- та трифігурні композиції, інтерпретації яких є як безумовно автентичними – завдяки іконографічним ознакам і написам, що ідентифікують головних персонажів, – так і дискусійними. Окремі сцени, ймовірно, відображають міфи, пов’язані з Етолією. Також у сценах простежується зв’язок із ритуалами переходу до дорослого життя, нав’язування божественної справедливості людській гордині, відтворення руйнівної сили демонів, готовності до спокути тощо. Стилістично метопи засвідчують зв’язок з репертуаром, поширеним у мистецтві Коринфа, Аргоса, Східного Пелопоннесу. Висновки. На основі аналізу наукових досліджень західних учених доведено, що інтерпретація зображень на метопах тісно пов’язана з дискусією щодо атрибуції храму та його титулярного божества. Отримані результати можуть сприяти подальшому вивченню іконографії та іконології давньоелл інських міфологічних персонажів, зокрема аналізу джерел щодо їхнього виникнення
УКРАЇНСЬКИЙ МИТЕЦЬ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО- ПОЛІТИЧНИХ ТА КУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ОЛЬГИ КАШШАЙ)
Get PDFThe purpose of this article is to analyze the paradigmatic changes in the artistic creativity of Ukrainian artists in the context of global shifts, using the work of Transcarpathian artist Olga Kashshai as an example. In particular, it traces her exhibition activity as an example of a contemporary Ukrainian artist’s artistic interpretation of the world before the war and after the full-scale invasion of Russian troops into Ukraine. Research methods. The work uses art history, comparative-analytical, biographical, and structural-semantic methods. Research results. The article examines the specifics of the author’s visualization of a number of themes that characterize her creative view of the world, analyzes individual works of art as examples of her attitude to regional artistic traditions, and reveals the reasons for the emergence of specific ideas embodied in the artist’s exhibition projects before and during the war. The study shows that Olga Kashshai’s artistic and exhibition activities are part of an artistic response to the evolutionary processes and transformational changes of the present day that are taking place in Ukrainian socio-political, cultural, and creative processes, in particular as a reaction to the war. At the same time, they are part of a broader cultural response aimed at understanding war and peace. Emphasis is placed on the ability of O. Kashshai’s art to shape an artistic reality that opposes war. Conclusions. Olga Kashshai’s creative and exhibition activities represent contemporary approaches to the cultural and artistic understanding of the world, in which artistic and socio-political phenomena lead to the transformation of worldview values. The peculiarities of the artist’s artistic thinking are revealed in the context of her deep understanding of the function of art and its role in wartime, which affects the visualization of impressions gained from observations of life. The artist’s active civic position and corresponding forms of personal artistic positioning, including in international presentations, are highlighted; the evolution of O. Kashshai’s organizational and cultural activities under the influence of socio-political circumstances as a conscious Ukrainian artist is emphasized.Мета статті – проаналізувати парадигмальні зміни процесу художньої творчості українського митця в умовах глобальних зрушень на прикладі творчості закарпатської художниці Ольги Кашшай. Зокрема, простежити її виставкову діяльність як приклад сучасного мистецького осмислення українським художником світу до війни та після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Методи дослідження. У роботі застосовано мистецтвознавчий, порівняльно-аналітичний, біографічний, структурно-семантичний методи. Результати дослідження. У статті розглянуто специфіку візуалізації авторкою низки тем, які характеризують її творчий погляд на світ, проаналізовано окремі мистецькі твори як приклади ставлення до регіональних художніх традицій, виявлено причини виникнення конкретних ідей, втілених у виставкових проєктах художниці до та під час війни. Дослідження засвідчує, що мистецька та виставкова діяльність О. Кашшай є складовою художньої відповіді на еволюційні зміни і трансформаційні перетворення сучасності, що відбуваються в українському соціально-політичному, культурному і творчому процесах, зокрема як реакція на воєнні події. Водночас вони є складовою ширшої культурної відповіді, спрямованої на осмислення війни та миру. Акцентовано на здатності мистецтва О. Кашшай формувати художню реальність, що протистоїть війні. Висновки. Творча і виставкова діяльність О. Кашшай репрезентують сучасні підходи до культурно-мистецького осмислення світу, в якому художні та соціально-політичні явища призводять до трансформації світоглядних цінностей. Виявлено особливості художнього мислення мисткині в контексті її глибокого розуміння функції мистецтва та його ролі в умовах війни, що позначається на візуалізації вражень, отриманих зі спостережень за життям. Висвітлено активну громадську позицію художниці та відповідні форми особистого художнього позиціонування, зокрема у міжнародних презентаціях; наголошено на еволюції організаційно-культурної діяльності О. Кашшай під впливом суспільно-політичних обставин як свідомої української мисткині
ОРНАМЕНТАЛЬНІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ ОЛЕКСАНДРА САЄНКА
Get PDFOrnament has been a means of decoration in decorative art since ancient times, intended for decorating various household items, furniture, clothing, textiles, ceramics, and architectural structures. The purpose of the study is ornamental motifs in the work of Oleksandr Sayenko, an artist of monumental and decorative art who freely operated with the knowledge of ornament construction and actively used it in decorative works (carpets, decorative fabric, ceramics, furniture, straw mosaics). The research methodology consists in applying an art historical approach to the historical and artistic analysis of O. Sayenko's ornamental works, the compositional construction of the works. Various research methods were applied: comparison, analysis, generalizing theoretical methods. The relevance of the study is important in affirming national and cultural identity in modern conditions through the prism of the work of O. Sayenko, who used various ornamental motifs and compositional schemes in his works that echo the traditions of folk art. The understanding of ornamentation in O. Sayenko was instilled by V. Krychevsky, who introduced ornamentation in the design of the interiors of public buildings, book graphics, banknotes, coats of arms of the UNR, and carpet sketches. The analysis of ornamental motifs in the work of O. Sayenko will be important for students of educational institutions. The scientific novelty lies in the attempt of art historical and stylistic analysis of Sayenko's ornamental compositions of the first half of the twentieth century, which is being carried out for the first time. Conclusions. The results of the study highlight the features of artistic solutions in the works of O. Sayenko and will be useful to students, especially of the decorative direction, who study the basics of composition. The work of O. Sayenko is a characteristic reflection of innovative trends in the art of the 20th century and an example of the formation of the Ukrainian style in art.Орнамент із давніх часів є засобом оздоблення в декоративному мистецтві, призначеним для прикрашання кераміки, текстилю, одягу, меблів та архітектурних споруд. Метою дослідження є орнаментальні мотиви у творчості Олександра Саєнка – митця монументально-декоративного мистецтва, який вільно оперував знаннями побудови орнаменту й активно використовував їх у декоративних творах (килимах, декоративних тканинах, кераміці, меблях, мозаїці соломою). Методологія дослідження полягає у застосуванні мистецтвознавчого підходу до вивчення історичних і художніх особливостей орнаментальних творів О. Саєнка та їхньої композиційної побудови. У статті застосовано різні методи дослідження: порівняння та узагальнювальні теоретичні методи. Результати дослідження. Вперше здійснена спроба мистецтвознавчого та стилістичного аналізу орнаментальних композицій О. Саєнка першої половини ХХ століття. Актуальність роботи полягає у важливості утвердження національно-культурної ідентичності в сучасних умовах крізь призму творчості художника, який у своїх творах використовував різноманітні орнаментальні мотиви та композиційні схеми, що перегукуються з традиціями народного мистецтва. Розуміння орнаменту О. Саєнкові прищепив В. Кричевський, який впроваджував орнамент в оформленні інтер’єрів громадських споруд, книжковій графіці, грошових знаках, гербах УНР та ескізах килимів. Аналіз орнаментальних мотивів у творчості О. Саєнка є важливим для студентів закладів освіти. Висновки. Матеріали дослідження висвітлюють особливості художніх рішень у творах О. Саєнка та будуть корисні студентам, зокрема декоративного напряму, які вивчають основи композиції. Творчість О. Саєнка є характерним відображенням інноваційних тенденцій у мистецтві ХХ століття та прикладом формування українського стилю
ОБРАЗНА ПЛАСТИКА ЖИВОПИСНИХ ТВОРІВ ВАСИЛЯ КОРЧИНСЬКОГО В КОНТЕКСТІ АВТОРСЬКИХ ВІЗІЙ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕСТЕТИКИ
Get PDFThis article aims to examine the features of the plastic language of Vasyl Korchynskyi’s painting of 2009–2024 in the context of the author’s visions of national aesthetics based on the analysis of a number of works within the specified period. Study methods. The study is based on the principles of compositional and structural, formal and plastic, as well as comparative analysis, which allowed identifying the specifics of the artist’s figurative plasticity. Results. The article considers and analyzes a number of large-format thematic paintings of the artist, in particular, «From Depths of Ages» (2009), «Grace» (2010), «Scythian Steppe» (2013), «Maidan. Revolution of Dignity» (2015), «Builders of Ukrainian Orthodoxy» (2019). As a result of the study, it was found that a large-format thematic painting occupied one of the leading places in the artistic heritage of V. Korchynskyi. It was determined that the master’s artistic visions in the context of national aesthetics testified to the continuity of Ukrainian folk traditions. The artist reflects and extrapolates the significant events of the cultural and historical process in Ukraine, his childhood memories, folk holidays, as well as dramatic and tragic realities of the present into contemporaneousness. It was found that the artist’s work was realized in the stream of aesthetic and spiritual integrity of a form and content. The performed analysis of a number of the artist’s paintings allowed revealing the specifics of his figurative plasticity, in particular the tendency towards complex compositional solutions with multiple semantic and symbolic aspects within the certain picture plane format. To maximally deepen the internal tension of the image, V. Korchynskyi uses an original author’s technique along with other means of expression. Conclusions. It was proven that in his work, V. Korchynskyi organically combined the principles of professional painting with plastic and expressive means of folk art with its mythological and poetic worldview, decorativeness and conventionality of the painting palette. It was determined that the paintings of V. Korchynskyi manifested the maximum harmony with the Ukrainian mentality; the artist’s reception of the folk language revealed in the paradigm of both formal and sign oriented symbolic field of the entire layer of decorative and applied art. The proposed topic is related to the current issues of domestic fine arts of the second half of the 20th – early 21st centuries. The study can also serve as a theoretical basis for fine art experts and students of creative majors.Мета статті – розгляд особливостей пластичної мови живопису Василя Корчинського 2009–2024 років у контексті авторських візій національної естетики на основі аналізу низки творів означеного періоду. Методи дослідження. В основу дослідження покладено засади композиційно-структурного, формально-пластичного та порівняльного аналізів, що дало змогу виявити специфіку образної пластики митця. Результати. У межах статті розглянуто й проаналізовано низку широкоформатних тематичних картин митця, зокрема твори: «Із глибини віків» (2009), «Благодать» (2010), «Скіфський степ» (2013), «Майдан. Революція Гідності» (2015), «Будівничі Українського православ’я» (2019). В результаті дослідження з’ясовано, що тематична широкоформатна картина посідає одне з чільних місць у живописному доробку В. Корчинського. Визначено, що мистецькі візії майстра у контексті національної естетики засвідчують безперервність українських народних традицій. Митець відрефлексовує й екстраполює в сучасність знакові події культурно-історичного процесу в Україні, спогади дитинства, народні свята, а також драматичні і трагічні реалії сучасності. З’ясовано, що творчість художника реалізується в річищі естетичної та духовної цілісності форми і змісту. Проаналізована низка живописних робіт митця дає змогу виявити специфіку його образної пластики, зокрема тенденцію до складних композиційних рішень з множинними змістово-символічними аспектами у межах певного формату картинної площини. Для максимального поглиблення внутрішньої напруги образу митець, окрім інших засобів виразності, застосовує оригінальну авторську техніку. Висновки. Доведено, що В. Корчинський у своїй творчості органічно поєднує засади професійного малярства з пластичними й виражальними засобами народного мистецтва з його міфопоетичним світосприйняттям, декоративністю й умовністю малярської палітри. Визначено, що живописні твори митця маніфестують максимальну суголосність українській ментальності, а рецепція художника на народну мову постає в парадигмі як формального, так і знаково-символічного поля всього пласту декоративно-ужиткового мистецтва. Запропонована тема пов’язана з актуальними питаннями вітчизняної образотворчості другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Дослідження також може слугувати теоретичним підґрунтям для мистецтвознавців і студентів творчих спеціальностей