OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
ХАОСМОТИЧНА ПРИРОДА АРХІТЕКТУРИ ДЕКОНСТРУКТИВІЗМУ
Get PDFAbstract. The article reveals the problem of the development of non-classical approaches in various disciplines, which led to the formation of a new, synergistic paradigm about Chaos, as a state of dynamic disorder, which contains the potential for the emergence of a new harmony. The stylistic field and aesthetosphere of deconstructivism was formed together with avant-garde attitudes and the search for a new expression of art long before the declarative approval and official naming of the style. The aesthetic sphere of this stylistic flow belongs in a certain way to Chaosmos, as a conceptual unit. Postmodern philosophy formulated a number of fundamental attitudes: the philosophy of the “other” (dialogue), speech games, the gap between content and form, function and form, postmodern sensuality, the general understanding of the world as chaos. All these installations influenced the theory and practice of architecture. The task of architectural non-linearity is to express and organize complexity while preserving aesthetics. Deconstructivism, as a new architectural language, is gaining popularity with the advent of the era of digital modeling tools. This brought into the complex design process the possibility of translating the variability of forms into the engineering language of drawings. Its main principle was a formative approach to natural systems. The aesthetic categories of beauty and ugliness are based on the opposition of Cosmos and Chaos. The assessment of what belongs to the category of Chaos depends on two main traditions of understanding Chaos – negative (ultimate, entropic, destructive) or positive (primary, constructive). The connotations (co-meanings) of the mythologeme of Chaos are close to the connotations of the symbolic hypostasis of the Stranger and the Third in communicative philosophy. Mythological Chaos is almost completely identical to the image of the Stranger (enemy) and is included in cosmic dualism (opposition “one’s own – another’s”). Non-classical-synergistic Chaos approaches the image of the Third or Arbiter as a mediator. The classical cultural paradigm gravitates towards the first option, the non-classical one towards the second. In the “optimistic” version, Chaos appears as a sphere of freedom that provides human culture with a potential opportunity to reach a higher level of organization. Alternations of Chaos – Cosmos – Chaos are subject to cyclical changes. Computer technology allows conducting experiments designed for predictability of the result (so-called “threshold” technologies). Any previously unthinkable form – curvilinear, techno-organic, organic – is relatively easy to read by a computer. The special aesthetics of virtual architecture, freed from architectural regularities, affects real design.Анотація. У статті розкрито проблему розвитку некласичних підходів у різноманітних дисциплінах, зокрема в архітектурі, що призвели до формування нової, синергетичної парадигми про хаос як про стан динамічної невпорядкованості, що містить у собі пот енціал для виникнення нової гармонії. Стильове поле та естетосфера деконструктивізму формувалась водночас з авангардними настроями та пошуками нової виразності мистецтва задовго до декларативного затвердження й офіційного неймінгу стилю. Естетична сфера цього стильового потоку належить певним чином до хаосмосу як понятійної одиниці
ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРИ ДИТСАДКІВ ІЗ ВКЛЮЧЕННЯМ ДО ЇХНЬОЇ СТРУКТУРИ СПОРУД ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ (БОМБОСХОВИЩ)
Get PDFAbstract. The problem, which project designers did not think about for a long time, broke into our peaceful life in the early morning of February 24, 2022. On the way of the enemy’s movement, in the cities and villages of Ukraine, people faced the same problem – the pervasive absence of bomb shelters. Based on world experience, there is an urgent need to start building civil defense facilities in Ukraine as soon as possible. As today’s war has shown, the aggressor mostly poured out his fury on civilian infrastructure objects. His attention was especially focused on the buildings intended for the most vulnerable segments of our society: kindergartens, hospitals, orphanages, maternity homes, etc. The students of the current year of study were given the task within the course design of a small kindergarten to propose a solution to the design problem: to think about the object’s location; concealing it from the enemy; availability amidst extreme evacuation; arrangement of a sufficient number of exits; provision of emergency communication links; operational characteristics in peacetime, etc. An effective process of brai n working on the poblem has begun. The article is illustrated with the materials of the 2022 course projects of the second-year students of the Faculty of Architecture of NAFAA: Angela Kubrak, Katya Yezhova, Liza Andrusenko, and Katya Ivanchenko.Анотація. Проблема, про яку давно не задумувалися проєктувальники, увірвалася рано-вранці 24 лютого 2022 року в наше мирне життя. На шляху пересування ворога, у містах і селах України люди зіштовхнулися з однією і тією ж проблемою – тотальною відсутністю бомбосховищ. Спираючись на світовий досвід, настала нагальна необхідність і в Україні зайнятися якомога скоріше будівництвом споруд цивільного захисту населення. Як показала нам сьогоденна війна, агресор найбільшу свою лють вилив на об’єкти цивільної інфраструктури. Особливо прискіпливий його погляд припав на будівлі, призначені для найнезахищеніших верств нашого суспільства: дитячі садки, лікарні, сиротинці, пологові будинки тощо. Студентам поточного року навчання в рамках курсового проєктування невеликого дитячого садка було поставлено мету запропонувати вирішення даного проєктного завдання: подумати над розташуванням споруди; маскуванням її від ворога; доступністю в умовах екстремальної евакуації; влаштуванням достатньої кількості виходів; забезпеченням екстрених комунікаційних зв’язків; експлуатаційними характеристиками в умовах мирного часу тощо. Розпочато результативний процес обдумування проблеми. Статтю проілюстровано матеріалами курсових проєктів 2022 р. студентів ІІ курсу архітектурного факультету НАОМА Анжели Кубрак, Катерини Єжової, Єлизавети Андрусенко, Катерини Іванченко
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ У СТУДЕНТІВ-СКУЛЬПТОРІВ
Get PDFAbstract.The purpose of the article is to analyze the features of the formation of artistic thinking among sculpture students, as it is one of the most important aims for increasing professional awareness and becoming a sculptor. The research methodology includes general scientific theoretical methods of analysis, synthesis and abstraction, which made it possible to trace the peculiarities and ways of formation of artistic thinking among student sculptors, to highlight the interaction and relationship between conscious and unconscious, rational and irrational, individual and collective. Besides, it contains aesthetic concepts, the subject of which were the issues of symbolic and naturalistic representation of reality. The scientific novelty is related to the definition of theoretical and practical aspects of forming artistic thinking among sculpture students in the process of education. Conclusions. As a result of the research, it was found out that the ways of forming the artistic thinking of sculptor students in the modern artistic and educational environment have traditional and modern approaches. The idea of unifying tasks that are opposite in their orientation, unification of personal and collective foundations, is relevant in modern art education, and its implementation is possible most in the field of fine arts in the process of education and upbringing. It is noted that, in our opinion, the main role in the formation of artistic thinking belongs to composition, which provides the most flexible opportunities for scientific and artistic-creative experimentation in the conditions of academic art education. Special attention should be paid to the issues of expanding the range of semantic signs in the language of the work, the ratio of subjective and objective factors, the influence of the arts, and the influence of the environment. It has been proven that a huge contribution to the understanding of the creative process and the formation of artistic thinking among student sculptors was made by the results of creativity and the creators themselves: painters, sculptors, architects and other artists, often acting as theoreticians and critics. A generalization is made that the era of computerization allows the transformation of academic drawing into a digital drawing, which can be partially recognized as a positive artistic and educational process, since it combines mutual influence and mutual enrichment of artistic and educational methods and techniques in the formation of artistic and figurative thinking of student sculptors.Анотація. Мета статті – аналіз особливостей формування художньо-образного мислення у студен- тів-скульпторів як одного з важливих чинників підвищення професійної обізнаності та становлення особистості митця. Методологія дослідження поєднує загальнонаукові теоретичні способи аналізу, синтезу та абстрагування, що дає змогу простежити специфіку та шляхи формування художньо- образного мислення у студентів-скульпторів, висвітлити взаємодію та співвідношення свідомого та несвідомого, раціонального та ірраціонального, індивідуального та колективного. Це також допомагає розглянути естетичні концепції, предметом уваги яких стали питання символічного та натуралістичного відображення дійсності. Наукова новизна пов’язана з визначенням теоретичних і практичних аспектів формування художньо-образного мислення у студентів-скульпторів у процесі навчання. У результаті дослідження встановлено, що формування художньо-образного мислення студентів-скульпторів у нинішньому мистецько-освітньому просторі може базуватися на тра- диційних та сучасних підходах. Ідея поєднання протилежних за спрямованістю завдань, синергія особистісної та колективної основ є актуальними у сучасній мистецькій освіті. Причому реалізація її найбільш ефективна саме у процесі навчання та виховання в галузі образотворчого мистецтва. На думку автора, головна роль у формуванні художньо-образного мислення належить композиції, яка в умовах академічної мистецької освіти забезпечує найбільш гнучкі можливості для наукового і творчого експериментування. На особливу увагу заслуговують розширення спектра семантичних знаків у мові твору, співвідношення суб’єктивного й об’єктивного чинників, а також вплив середовища та інших видів мистецтва. Доведено, що визначний внесок у розуміння творчого процесу та формування художньо-образного мислення у студентів-скульпторів зробили й самі митці: живописці, скульптори, архітектори та інші – або виступаючи у ролі теоретиків чи критиків, або через власну творчість. За підсумками дослідження зроблено узагальнення, що ера комп’ютеризації дає змогу трансформувати академічний рисунок у цифровий, що можна певною мірою визнати позитивним мистецько-освітнім процесом, оскільки він забезпечує взаємовплив і взаємозбагачення методів і прийомів під час формування художньо-образного мислення у студентів-скульпторів
ЗНАЧЕННЯ СПАДКОЄМНОСТІ У СФЕРІ СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ ДЛЯ ЦІЛІСНОСТІ СЕРЕДОВИЩА МІСЬКОГО ЦЕНТРУ
Get PDFAbstract. The article is devoted to consideration of the requirements for organic unity, harmony and integrity of the synthesis of arts in the architectural environment, which made such unique buildings – temples and theaters of antiquity, Gothic cathedrals, medieval urban complexes, ensembles of the Renaissance and the era of modernism – the basis of cultural memory, ignoring which is tantamount to human cultural degradation. The theory of the synthesis of architecture and fine arts substantiates the connections between different types of art by their nature, through which architecture ensures the achievement of a holistic unity of various spatial and visual systems. Any historical style of the past can rightly be regarded as the result of an organic synthesis of arts and architecture, but one should keep in mind that stylistic integrity was not the goal of synthesis but came from the integral worldview context of a particular era, embodying the unity of society’s material and spiritual culture. Socially aggravated turning points in the art of the era of "machine" industrial capital in the half of the 19th century gave birth to the idea of eliminating socio-ideological contradictions by the united efforts of all types of arts that have undergone an active separation, disunity and "Stankovism". New currents of the 20th-century, a period of functional (constructivist) architecture, define it as a synthesis of artistic and industrial principles, which are characterized by the truthfulness of forms that excludes any synthetic connection with fine arts. However, L. Corbusier sees the unity of the syntax of architecture, painting and sculpture based on the principle of determining the points of the highest intensity in the architectural ensemble. A complex structure of connections “reality – artist – viewer” is inherent in the integrated work of art synthesis as a form of reflection of the real world. The creative concepts of an architect and an artist must have common ideological and visual tasks, an understanding of aesthetic reality, artistic scale, compositional regularities, etc. The historical experience of creating architectural and urban spatial compositions demonstrates that the interaction of arts touches on the essential issues of the formation of each type of plastic arts, issues of the unity of the artistic culture of the era, style. However, simultaneously with the recognition of the undoubted artistic value of the masterpieces created and tested over the centuries in the field of synthesis of arts in the architectural environment of historical cities, highly professional criticism from the elitist – philosophers, thinkers, outstanding architects and representatives of other types of arts, such as Ortega-y-Gasset, Jean Baudrillard, E. Fromm, K. Teplitz, A. Sokal, J. Brickman, D. Chapperfield et al., received the postmodernist boom at the end of the 20th – beginning of the 21st centuries. They realized that it was inconceivable without the pseudo-philosophy of mass culture with its permissiveness to please the nouveau riche, which flooded architecture with pseudohistoricism of pseudo-styles. Today's state of aggressively ignoring the leading principles of Function, Tectonics and Form requires an uncompromising separation of the aristocracy of architectural-aesthetic canons from mass cultural pop art in the field of synthesis of architecture and other types of arts.Анотація. Статтю присвячено розгляду вимог органічної єдності, гармонії й цілісності синтезу мистецтв в архітектурному середовищі, завдяки чому такі унікальні споруди, як храми й театри античності, готичні собори, середньовічні міські комплекси, ансамблі ренесансу й епохи модернізму, стали основою культурної пам’яті, ігнорування якої рівнозначне культурній деградації людства