OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
СУЧАСНА УРБАНІСТИЧНА ФОТОГРАФІЯ ЯК ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «МИСТЕЦТВО ФОТОГРАФІЇ» (НА ПРИКЛАДІ ІКІТД МАУП)
Get PDFThe purpose of the article is to analyze samples of photographs of 2020–2025 of an urban nature created by students in the process of mastering the discipline «Art of Photography». Research methods. The article uses a comprehensive approach that includes traditional general scientific – analytical, historiographical, comparative, as well as art history and cultural methods, special – figurative-stylistic and compositional analysis. A comprehensive research approach allows us to determine the main iconographic and iconological features of photographs created in the conditions of urban expeditions, as well as to analyze in detail the genre of urban photography, which allows us to clarify the creative approaches of the young student audience to its creation. Research results. The analysis shows that photographs of an urban nature created by students have a fairly wide range of content areas, various compositional and figurative solutions. Some of them focus on architectural motifs, others on scenes of urban life, on fragments of everyday events of the ordinary course of life. Different interpretations of the theme of urban photography are a manifestation of the students' individual perception of both the educational task and the surrounding world. In this sequence, the young person's desire for independent creativity as an awareness of himself as an individual, a member of the community, and Ukrainian society as a whole is traced. Stylistically, student photographs of 2020–2025 demonstrate a connection with the repertoire of screen arts. Conclusions. Based on the analyzed photographic works of student youth, it has been proven that the interpretation of images in photographs is closely related to the creative understanding and disclosure of the theme of the city in its socio-historical progress. The results obtained contribute to the further study of this genre of photographs, including the analysis of the sources of their origin and the specifics that distinguish them from photographs of other genres.Мета статті – проаналізувати взірці фотографій 2020–2025 рр. урбаністичного характеру, створені студентами у процесі опанування дисципліни «Мистецтво фотографії». Методи дослідження. У статті використано комплексний підхід, який охоплює традиційні загально-наукові методи – аналітичний, історіографічний, компаративний, а також мистецтвознавчий та культурологічний, спеціальні – образно-стилістичний та композиційного аналізу. Комплексний дослідницький підхід дає змогу визначити головні іконографічні та іконологічні особливості фотографій, створені в умовах міських експедицій, а також детально проаналізувати жанр урбаністичної фотографії, що допомагає з’ясувати творчі підходи молодої студентської аудиторії до її створення. Результати дослідження. Проведений аналіз свідчить, що фотографії урбаністичного характеру, створені студентами, мають досить широке коло змістовних спрямувань, різноманітні композиційні та образні вирішення. Деякі з них зосереджені на архітектурних мотивах, інші – на сценах міського життя, на побутових фрагментах. Різні інтерпретації тематики урбаністичної фотографії є виявом індивідуального сприйняття студентами як навчального завдання, так і навколишнього світу. У такій послідовності простежується прагнення молодої людини до самостійної творчості як усвідомлення себе особистістю, членом громади, українського суспільства загалом. Стилістично студентські фотографії 2020–2025 рр. демонструють зв’язок з репертуаром екранних мистецтв. Висновки. На основі проаналізованих студентських фототворів доведено, що інтерпретація зображень на світлинах тісно пов’язана з творчим осмисленням та розкриттям теми міста у її суспільно‐історичному поступі. Отримані результати сприяють подальшому вивченню даного жанру фотографій, включно з аналізом джерел їхнього виникнення та специфікою, відмінною від фотографій інших жанрів
ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ ТА АРХІТЕКТУРНИХ ПРИЙОМІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ПРОЄКТУВАННІ СПОРУД ДЛЯ РОЗМІЩЕННЯ СЛУЖБ ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ
Get PDFThe purpose of the study. The purpose of this work is a comprehensive analysis and systematization of key influencing factors, as well as the definition of the nomenclature of architectural and planning techniques in the design of integrated rapid response services (RRS) in the structure of a modern city. The research is aimed at developing a theoretical model of the «Security Center», adapted to the conditions of post-war reconstruction of Ukraine, taking into account the requirements of energy efficiency, personnel safety and social interaction. Research methods. To address this objective, the research analyzes the operational challenges of emergency response systems, integrating insights from international practice and domestic design experience. The methodological framework employs a combination of theoretical and empirical approaches, including deduction and induction, synthesis and comparison, analytical modeling, as well as systematization and generalization. These methods support a comprehensive evaluation of emergency response facilities as autonomous architectural entities, their contribution to sustainable urban development, and the formulation of innovative models for their planning and deployment to enhance operational efficiency. Main results and conclusions. The findings highlight the necessity of adopting context-appropriate typologies of emergency response services in urban environments. The study develops a systematization of architectural and planning approaches applied in the design of fire stations, emergency medical facilities, and police stations. Drawing on global and domestic case studies, three key groups of design-influencing factors are identified: political-urban, technical-technological, and socio-cultural. Finally, principles for rationalizing emergency response service design are articulated, emphasizing resilience, adaptability, and efficiency in the face of contemporary urban challenges and threats.Мета дослідження. Метою цієї роботи є комплексний аналіз і систематизація ключових факторів впливу, а також визначення номенклатури архітектурно-планувальних прийомів у процесі проєктування інтегрованих служб швидкого реагування (СШР) у структурі сучасного міста. Дослідження спрямоване на розробку теоретичної моделі «Центру безпеки», адаптованої до умов післявоєнного відновлення України, яка враховує вимоги енергоефективності, безпеки персоналу та соціальної взаємодії. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети автором розглянуто проблеми функціонування служб швидкого реагування, здійснено аналіз світової практики та вітчизняного досвіду їхнього проєктування. У статті використано комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження. Завдяки дедукції та індукції, синтезу і порівнянню, аналізу та моделюванню, систематизації й узагальненню автор виходить на системний розгляд поточних практик розміщення споруд служб швидкого реагування як самостійних архітектурних об’єктів, вивчення їхнього впливу на сталий розвиток міських територій і розроблення нових підходів до планування та розміщення служб швидкого реагування з метою підвищення ефективності їхньої роботи. Висновки. У статті зроблено висновок щодо доцільності вибору типології служби швидкого реагування в умовах міського проєктування. Автором запропоновано комплексну систематизацію архітектурно-планувальних прийомів, що застосовуються у процесі проєктування пожежних станцій, служб екстреної медичної допомоги та поліцейських дільниць. На основі аналізу світової практики та вітчизняного досвіду визначено ключові групи факторів впливу на проєктування служб швидкого реагування: політичні й урбаністичні, технічні та технологічні, соціальні та культурні. Також сформульовано принципи раціоналізації проєктування служб швидкого реагування в умовах сучасних викликів і загроз
СТАНКОВИЙ ЖИВОПИС ВАЛЕНТИНИ ВИРОДОВОЇ-ГОТЬЄ: ТИПОЛОГІЯ ТВОРІВ
Get PDFAbstract. The purpose of the article is to analyze the creative work of the Kyiv artist Valentyna Gavrilivna Vyrodova-Hotie, to identify the figurative and meaningful elements of the compositional construction of works of painting as the basis for their typological systematization. The work uses art historical, historical, biographical, systemic, and typological research methods, as well as theoretical methods of analysis and synthesis, empirical methods of observation and comparison. The results obtained: thanks to the systematic analysis of the artist's easel works, within the traditional genre division of paintings into portraits, landscapes, and still lifes, their division is proposed according to the principles of taking into account the figurative and meaningful elements of the compositional construction, which is an important component of the artistic solution, specifically, the embodiment of the idea of anthropocentrism and life affirmation. As a result, based on the proposed typological distribution of easel works by V. Vyrodova-Hotie, the system of their ordering according to the criteria of compositional construction was identified and specified; the role of specific figurative and meaningful elements as factors of the semantic essence of the work was emphasized; the significance of the techniques and means of the artist's figurative language was clarified, which represents the consistent development of the traditions of the academic school as the highest level o f professionalism. Анотація. Мета статті – проаналізувати творчий доробок київської художниці Валентини Гаврилівни Виродової-Готьє, виявити образно-змістовні елементи композиційної побудови її живописних творів як основу типологічної систематизації. У роботі застосовано мистецтвознавчий, історичний, біографічний, системний і типологічний методи дослідження, а також теоретичні методи аналізу та синтезу, емпіричні методи спостереження й порівняння. Отримані результати: завдяки системному аналізу станкових творів художниці в межах традиційного жанрового розподілу картин на портрети, пейзажі та натюрморти запропоновано поділити їх за принципами врахування образно-змістовних елементів композиційної побудови, що є важливою складовою художнього вирішення, зокрема втілення ідеї людиноцентризму та життєствердження. Результати. На підставі запропонованого типологічного розподілу станкових творів В. Виродової-Готьє виявлено та конкретизовано систему їхнього впорядкування за критеріями композиційної побудови; наголошено на ролі конкретних образно-змістовних елементів як чинників смислової сутності твору; з’ясовано значення прийомів та засобів образної мови художниці, що є послідовним розвитком традицій академічної школи як вищого рівня професіоналізму
ТРАНСФОРМАЦІЯ ХУДОЖНІХ МУЗЕЇВ: МІЖ ЗБЕРЕЖЕННЯМ СПАДЩИНИ ТА ПРОСТОРОВИМ ДІАЛОГОМ
Get PDFThe article explores the architectural and artistic expressiveness of contemporary art museums as a leading idea in their transformation in response to sociocultural changes. Special attention is given to the interrelation between spatial-volumetric structure and functional purpose, the communicative role of architecture, the emotional perception of museum space, and new trends in modernization and expansion. The research employs comprehensive and systematic approaches involving methods of analysis, synthesis, comparative-historical and descriptive methods. The results show that the architectural and artistic expressiveness of art museums increasingly takes on the role of an independent exhibit while also delicately blending into the historical urban fabric without disturbing the historical city silhouette. Conclusions. Art museums are striving to respond to the challenges of modernity by employing innovative participatory practices. There is a noted need for the development of new strategies for transforming Ukrainian art museums based on the accumulation of international experience, taking into account the specifics of the present day. The innovation of art museums in all major cities of Ukraine is a pressing issue that demands proper theoretical justification, as the transformation of museums as repositories of artistic treasures is of great relevance.Мета дослідження. У статті досліджено архітектурно-образну виразність сучасних художніх музеїв як провідну ідею їхньої трансформації у відповідь на соціокультурні зміни. Особливу увагу зосереджено на взаємозв’язку об’ємно-просторової структури з функціональним призначенням, комунікативною роллю архітектури, емоційним сприйняттям музейного простору та на нових тенденціях модернізації й розширення. Використано методи дослідження: комплексний і системний підходи із залученням методів аналізу, синтезу, порівняльно-історичного та описового. Результати дослідження свідчать, що архітектурно-образна виразність художніх музеїв дедалі частіше виконує дві взаємодоповнювальні функції: з одного боку, будівля стає самостійним експонатом, з іншого – делікатно інтегрується в історичну забудову міста, не порушуючи гармонії його силуету. Художні музеї у великих містах України постають важливими інституціями культурної інновації. Проблема трансформації музеїв – і як сховищ мистецьких скарбів, і як сучасних культурних центрів – є гостро актуальною й потребує ґрунтовного теоретичного обґрунтування. Висновки. Художні музеї намагаються відповідати на виклики сучасності, застосуючи новітні партисипаційні практики. Відзначається потреба створення новітніх стратегій трансформації українських художніх музеїв на основі акумуляції зарубіжного досвіду з урахуванням специфіки сьогодення. Проблема трансформації музеїв як вмістилищ мистецьких скарбів в Україні є гостро актуальною і вимагає належного теоретичного обґрунтування
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕНОВАЦІЇ ПІДЗЕМНИХ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ
Get PDFThe purpose of this article is to identify the functional features and benefits of renovating underground industrial facilities, based on a review of similar implemented cases in global practice. Research methods include the analysis of renovation examples where underground industrial structures have been repurposed to meet current social needs. The study applies an evaluation method for the effective use of such facilities and illustrates successful renovation projects. Results demonstrate the importance of addressing post-industrial sites, updating them, and assigning them new value to gain cultural, economic, and other benefits. Programmatic goals that guide the overall concept of renovating degraded industrial areas are identified. The article analyzes the functional diversity of these spaces and their adaptability to contemporary needs. A list of potential renovation directions is provided along with aspects that play a key role in selecting a specific function. Conclusions identify ten primary directions of functional transformation for post-industrial underground spaces: museum and exhibition, tourist and entertainment, infrastructural, scientific, commercial, medical and wellness, sports, religious, agro-cultural, safety. A comparative table is developed to illustrate the correlation of these functions with key criteria: cultural, economic, environmental, safety, acoustic, and interiorrelated aspects. This article may serve as part of broader research into the evolution of underground spaces, particularly from the beginning of the industrial revolutions, which continue to influence global development today.Метою статті є визначення функціональних особливостей та переваг реновації підземних промислових об'єктів на основі огляду аналогічних реалізованих прикладів у світовій практиці. Методи дослідження. Дослідження базується на аналізі прикладів реновації підземних промислових об'єктів, що отримали нову функцію і відповідають суспільним потребам. Використано метод оцінки ефективності використання таких будівель. У дослідженні проілюстровані виявлені приклади реновації. Результати. Дослідження підтверджує необхідність приділення уваги поствиробничим об'єктам, їхньому оновленню та наданню нового значення з метою досягнення культурних, економічних та інших переваг. Виявлені програмні цілі, які є орієнтирами у загальній концепції реновації деградованих промислових територій. Проаналізовано функціональну варіативність використання поствиробничих приміщень та можливості їхнього пристосування до сучасних потреб. Наведені приклади успішної реновації аналогічних об'єктів. Сформовано перелік потенційних напрямів та аспектів реновації, що відіграють важливу роль при виборі специфічної функції. Висновки. Визначено десять головних напрямів трансформації просторів постпромислових об'єктів за функцією: музейно-виставковий, туристично-розважальний, інфраструктурний, науково-технологічний, комерційний, медико-профілактичний, спортивний, релігійний, агрокультурний, безпековий. Проаналізовано відповідність їхнього вибору ключовим аспектам: культурному, економічному, екологічному, безпековому, акустичному, інтер’єрному тощо. Сформовано порівняльну таблицю для систематизації функцій, що ілюструє їхню відповідність конкретним вимогам. Стаття може бути частиною глибшого дослідження еволюції підземних споруд, зокрема з початку етапу промислових революцій, що відбуваються й досі
ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУ МИТЦЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ КУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
Get PDFThe article analyzes key challenges faced by Ukraine’s academic art education amid global cultural transformations. It explores the balance between the fundamental academic school and the growing role of projectbased thinking, digital technologies, and new artistic strategies. The loss of the workshop foundation is shown to weaken the analytical and humanistic dimensions of art education. The purpose of the study is to determine the role of the academic school in shaping the artist’s intellect as a bearer of critical thinking, aesthetic culture, and cultural responsibility. The scientific novelty lies in a systemic analysis of the interaction between traditional and contemporary educational models and in outlining ways to integrate Ukrainian art education into the European educational and research space without losing its identity. Methods. A set of general and specific research methods was used. The historical-comparative method made it possible to trace the development of academic art education in Ukraine in relation to European models, revealing their shared and distinctive features. The structural-analytical method was applied to systematize current approaches to workshop-based training and mentorship, which shape professional competencies of students. Content analysis of international documents and publications – The Florence Principles on the Doctorate in the Arts, Journal for Artistic Research, studies on digitalization, and the UNESCO report – was used to situate the Ukrainian context within the global cultural discourse. The comparative pedagogy method enabled the correlation of the academic model with the project-digital paradigm, identifying strengths and the risks of new practices such as superficiality, technological dependence, and value instability. The combination of these approaches provided a comprehensive view of the interrelation between academic tradition and current trends in the formation of the artist’s intellect. Findings. The academic school retains fundamental significance. The workshop system, personal mentorship, and core disciplines remain the foundation of an artist’s professional development and the prerequisite for integration into the global cultural space. The academic model, oriented toward mastery and analytical thinking, continues to prove its effectiveness in developing artistic intellect and pedagogical continuity. Contemporary challenges are transforming artistic training. Project-based approaches, ironic strategies, and digital practices shift the focus toward short-term effects, reducing analytical depth. At the same time, the expansion of artistic research and the use of technological media stimulate innovation while also creating the risk of superficial reflection without a solid professional foundation. Digitalization has a dual nature. It opens new opportunities for interdisciplinary experimentation, virtual collaboration, and international exchange, yet without an academic foundation – drawing, painting, composition – remains fragmentary and conceptually weak. Studies on the use of VR in art education confirm that technological innovation is effective only when grounded in classical professional mastery. The artist’s intellect emerges as a strategic goal. Academic education aims to cultivate the artist-intellectual – a bearer of critical thinking, aesthetic culture, and cultural responsibility. This approach aligns with The Florence Principles on the Doctorate in the Arts and EQ-Arts standards, emphasizing the unity of artistic practice, research, and reflection as a foundation for autonomous creative thinking. Education in wartime. The academic school forms not only professionals but also individuals capable of preserving cultural memory and social resilience. During the war, art education fulfills civic and humanistic missions – safeguarding identity, symbolic space, and cultural values that have become integral to national resistance. Conclusions. Academic art education in Ukraine remains the leading model for the artist’s comprehensive development – from technical mastery to intellectual autonomy. Its strategic goal is to form the artist-intellectual capable of cultural reflection, critical analysis, and understanding global processes through the lens of national identity. Contemporary challenges – project thinking, irony, and digitalization – can be integrated into the educational process only on the foundation of the academic school, which unites classical methods with innovative practices. In wartime, the artist’s intellect becomes a resource of spiritual resilience and cultural survival, affirming the strategic role of the academic tradition in sustaining professionalism, humanistic values, and the conti nuity of Ukrainian culture.У статті проаналізовані ключові виклики, що постають перед академічною мистецькою освітою України в умовах глобальних культурних трансформацій. Розглянуто співвідношення між фундаментальною академічною школою та зростанням ролі проєктного мислення, цифрових технологій і нових художніх стратегій. Підкреслено, що втрата бази майстерень знижує аналітичний потенціал мистецької освіти. Метою дослідження є визначення ролі академічної школи у формуванні інтелекту митця як носія критичного мислення, естетичної культури й культурної відповідальності. Наукова новизна полягає у системному аналізі взаємодії традиційних і сучасних освітніх моделей та окресленні шляхів інтеграції української мистецької освіти у європейський культурно-освітній простір без втрати її ідентичності. Методи дослідження. Для досягнення мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Історико-порівняльний метод дав змогу простежити становлення академічної освіти в Україні порівняно з європейськими моделями, визначивши їхні ключові характеристики та відмінності. Структурно-аналітичний застосовано для систематизації сучасних підходів до організації навчання у майстернях і системі індивідуального наставництва, що визначає формування професійних компетентностей здобувачів. Контент-аналіз міжнародних документів і публікацій – The Florence Principles on the Doctorate in the Arts, Journal for Artistic Research, дослідження цифровізації, звіт UNESCO – використано для інтеграції українського контексту у глобальний культурний дискурс. Метод порівняльної педагогіки дав змогу зіставити академічну модель освіти з проєктно-цифровою парадигмою, виявивши її переваги та ризики новітніх практик (поверхневість, технологічна залежність, ціннісна нестабільність). Сукупне використання зазначених методів забезпечило комплексний аналіз взаємозв’язку між академічною традицією й сучасними тенденціями розвитку мистецької освіти з урахуванням педагогічних і філософських принципів формування інтелекту митця. Результати дослідження. Академічна школа зберігає фундаментальне значення. Система майстерень, індивідуальне наставництво та базові дисципліни залишаються основою професійного становлення митця й передумовою інтеграції у глобальний культурний простір. Академічна модель освіти, орієнтована на розвиток майстерності та аналітичного мислення, підтверджує свою ефективність у формуванні художнього інтелекту та педагогічної спадковості. Сучасні виклики змінюють характер підготовки. Проєктно орієнтований підхід, іронічні стратегії та цифровізація спрямовують мистецьку діяльність на короткотермінові ефекти, що знижує аналітичний рівень підготовки. Водночас розширення практик artistic research і використання технологічних медіа сприяє інноваціям, але водночас створює ризик поверхової рефлексії без ґрунтовної професійної бази. Цифровізація має подвійний характер. Вона відкриває нові можливості для міждисциплінарних експериментів, віртуальної взаємодії та міжнародної співпраці, однак без академічної основи (рисунок, живопис, композиція) залишається фрагментарною й концептуально слабкою. Дослідження впровадження VR у мистецьку освіту підтверджують, що технологічні інновації ефективні лише тоді, коли вони спираються на класичну систему професійної майстерності. Академічна освіта спрямована на формування художника-інтелектуала – носія критичного мислення, естетичної культури й культурної відповідальності. Це узгоджується з принципами Florence Principles on the Doctorate in the Arts та підходами EQ-Arts, що підкреслюють єдність художньої практики, дослідження та рефлексії як засобів розвитку автономного мислення митця-дослідника. Академічна школа формує не лише професіоналів, а й особистостей, здатних підтримувати культурну пам’ять і духовну стійкість суспільства. У воєнних умовах мистецька освіта виконує громадянську й гуманістичну місію – збереження ідентичності, символічного простору та цінностей культури, що стають частиною національного опору. Висновки. Академічна мистецька освіта в Україні залишається провідною моделлю комплексного розвитку митця – від технічної майстерності до інтелектуальної автономії. Її стратегічна мета – формування художника-інтелектуала, здатного до культурної рефлексії, критичного мислення й осмислення глобальних процесів у контексті національної ідентичності. Сучасні виклики – проєктність, іронія, цифровізація – можуть бути інтегровані в освітній процес лише на основі академічної школи, що поєднує класичні методи з інноваційними практиками. В умовах війни інтелект митця стає ресурсом духовної стійкості й культурного виживання, підтверджуючи стратегічну роль академічної традиції як чинника збереження професійності, гуманістичних цінностей і тяглості української культури
ВІЙНА ЯК ТРИГЕР ТВОРЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА
Get PDFThe purpose of the article is to explore war as a factor that generates experimental artistic forms and to determine how traumatic experience reshapes the visual language of the artist. The study examines the transformation of artistic expression from traditional figurative representation to strategies of fragmentation, deformation, abstraction, and the use of unconventional materials. Methods. The research applies the historical-comparative method to trace the evolution of artistic strategies during the First and Second World Wars and the ongoing Russian–Ukrainian war; the structural-visual method to analyze compositional and expressive features in the works of Dadaists, Surrealists, Abstract Expressionists, and contemporary Ukrainian artists; and contextual analysis to correlate artistic practices with their social and cultural environments. This combination of methods allowed not only to outline examples of experimental forms, but also to reveal the mechanism of their emergence as a response to trauma and cultural collapse. Results. The study identifies the evolution of experimental artistic forms in wartime contexts. It demonstrates that Dadaism employed collage and assemblage as a representation of fragmented reality; Surrealism processed trauma through paradox and the unconscious; Abstract Expressionism developed alternative languages of war experience based on biomorphic structures and color fields; grotesque and deformation became universal means of generalizing collective trauma. The article also examines contemporary Ukrainian art during the full-scale invasion, where documentary strategies, spatial installations, and work with debris or unconventional materials form a visual language of memory and social response. Conclusions. War functions not only as a source of destruction but also as a catalyst for artistic innovation. Social trauma compels artists to abandon established forms and construct new visual strategies capable of expressing experiences that cannot be conveyed through traditional figuration. Experimental practices transform trauma into a symbolic cultural code that preserves memory, produces multilayered perception, and opens new pathways for social dialogue.Метою статті є дослідження війни як чинника, який призводить до появи експериментальних художніх форм, а також визначення впливу травматичного досвіду на зміну візуальної мови митця. У межах дослідження розглянуто трансформацію художнього образу від традиційної фігуративності до стратегій фрагментації, деформації, абстракції та використання нетипових матеріалів. Методи дослідження. У роботі застосовано історико-порівняльний метод для простеження змін художніх стратегій у періоди Першої та Другої світових воєн і сучасної російсько-української війни; метод структурно-візуального аналізу для визначення особливостей композиції та образотворчих прийомів у працях представників дадаїзму, сюрреалізму, абстрактного експресіонізму та сучасних українських митців; контекстуальний метод для порівняння мистецьких практик із соціальним середовищем їхнього формування. Застосування зазначених методів дало змогу не лише окреслити приклади експериментальних форм, але й розкрити механізм їхнього виникнення як реакції на травму та руйнування культури. Результати. Проаналізовано еволюцію експериментальних форм у мистецтві воєнних епох та показано, що дадаїзм використовував колаж як образ розірваної реальності, сюрреалізм переосмислював травму через парадокс і несвідоме, абстрактний експресіонізм створював альтернативну мову передачі досвіду війни через біоморфні форми та кольорові поля, де гротеск і деформація стали універсальними способами узагальнення колективного болю. Окремо розглянуто сучасне українське мистецтво, яке функціонує в умовах повномасштабного вторгнення і поєднує документальність, просторові інсталяції, роботу з уламками та нові матеріальні підходи, що формують мову пам’яті та соціальної взаємодії. Висновки. Війна не лише джерело руйнування, але й певною мірою каталізатор художніх інновацій. Соціальна травма спонукає митців відходити від усталених форм і будувати нові візуальні стратегії, здатні репрезентувати досвід, який не може бути переданий традиційною фігуративністю. Експериментальні практики стають механізмом трансформації травми у символічний культурний код, який зберігає пам’ять, формує багаторівневе сприйняття та пропонує нові шляхи суспільного діалогу
РЕСТАВРАЦІЯ ПОКРІВЛІ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ЗА ФАХОВОЮ ВЗАЄМОДІЄЮ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОГО ДОСТУПУ
Get PDFPurpose of the article – to substantiate a structured model of the preparatory stage of restoration intervention using the example of the roof of Saint Sophia Cathedral, by defining functional links between primary data recording, technical mapping, decision coordination, change protocoling, and internal quality control. The study aims to develop a technologically consistent system suitable for implementation without additional clarifications and compliant with international principles of cultural heritage preservation. Research methods – structural-logical analysis, technical probing, comparison with archival drawings, defect mapping, analysis of coordination tables, change protocols, and digital documentation. Special attention is given to the boundaries of intervention, material compatibility, and the stability of the documentation base. Results – a step-by-step preparation model has been developed, including primary data recording, technical mapping, intervention coordination, creation of a digital archive, and an internal control system. Intervention boundaries have been defined, critical discrepancies between drawings and actual conditions eliminated, technological reversibility and implementation stability ensured. The model demonstrates the feasibility of a controlled approach to restoring complex historical sites, where previously fragmented or situational decisions were applied. Conclusions. The novelty of this study lies in the implementation of a formalized, multi-stage preparation system that has no analogues in current practices of intervention in architectural heritage sites. Its practical relevance is confirmed by the completeness of the documentation base, adaptability to other objects, and compliance with international standards of restoration activity. This system was tested in the restoration of the roof of Saint Sophia of Kyiv, where limited access required precise professional coordination among restorers, museum specialists, and heritage protection authorities.Мета статті – обґрунтувати структуровану модель підготовчого етапу реставраційного втручання на прикладі покрівлі Софійського собору, визначивши функціональні зв’язки між фіксацією первинних даних, технічним картографуванням, погодженням рішень, протоколюванням змін та внутрішнім контролем якості. Завдання дослідження – сформувати технологічно узгоджену систему, придатну до реалізації без додаткових уточнень, яка відповідає міжнародним принципам збереження культурної спадщини. Ìåòîäè – структурно-логічний аналіз, технічне зондування, порівняння з архівними кресленнями, картографування дефектів, аналіз погоджувальних таблиць, протоколів змін і цифрової документації. Особливу увагу приділено межам втручання, сумісності матеріалів та стабільності документаційної основи. Результати – розробка поетапної моделі підготовки, що містить фіксацію первинних даних, технічне картографування, погодження втручань, створення цифрового архіву та систему внутрішнього контролю. Визначено межі втручання, усунуто критичні розбіжності між кресленнями та фактичним станом, забезпечено технологічну зворотність і стабільність реалізації. Модель демонструє можливість впровадження контрольованого підходу до реставрації складних історичних об’єктів, де раніше застосовувалися фрагментарні або ситуативні рішення. Висновки. Новизна дослідження полягає у впровадженні формалізованої, багатоетапної системи підготовки, яка не має аналогів у чинній практиці втручання в архітектурні пам’ятки. Її практична доцільність підтверджується завершеністю документаційної бази, можливістю адаптації до інших об’єктів та відповідністю міжнародним стандартам реставраційної діяльності. Система була апробована на прикладі реставрації покрівлі Софії Київської, де обмежений доступ вимагав чіткої фахової взаємодії між реставраторами, музейними фахівцями та охоронними органами
СУЧАСНІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ПРОЄКТУВАННІ СТУДЕНТСЬКИХ ЦЕНТРІВ
Get PDFThe purpose of this article is to identify trends in the design of modern student centers. Research methods. The basis of the research is the analysis of modern strategies in the formation of student centers to identify tools for creating comfortable spaces, as well as an analysis of world experience in the design of student centers. Results of the study. The result of the study is the identification of key concepts that contribute to the formation of a creative environment and a concise combination of educational and recreational functions. Conclusions This study demonstrates the uniqueness, importance, and principles of student centers. Depending on the location and educational institution to which the student center belongs, it can have different sets of functions to meet the desires of a specific audience.Метою цього дослідження є визначення тенденцій у проєктуванні сучасних студентських центрів. Методи дослідження. Основою дослідження є аналіз сучасних стратегій формування студентських центрів для виявлення інструментів створення комфортних просторів, а також аналіз світового досвіду в проєктуванні студентських центрів. Результати. Результатом дослідження є визначення ключових концепцій, які сприяють формуванню творчого середовища та лаконічному поєднанню навчальних і рекреаційних функцій. Висновки. Дослідження демонструє унікальність, важливість та принципи утворення студентських центрів. Залежно від навчального закладу, до якого належить студентський центр, та місця його знаходження він може включати різні набори функцій, щоб відповідати бажанням конкретної аудиторії
ДОСВІД ТА ЗАСОБИ ПАРАМЕТРИЧНОГО ПРОЄКТУВАННЯ ЖИТЛОВИХ БУДІВЕЛЬ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to analyze the experience of parametric design of residential buildings and determine the means that ensure the optimization of living space based on algorithms built on the quality system of parameters. This method allows, by changing geometric, engineering, psychological and other parameters, to improve and optimize both planning and aesthetic solutions. The paper explores the possibilities and prospects for the application of parametric design in the creation of residential buildings and complexes. The historical development of the method, its key advantages, in particular adaptability, automation, integration with other technologies and innovative approaches to design, are studied. The basic principles of creating algorithms for the formation of living spaces that provide optimal functional and aesthetic solutions are determined. The research methods include the analysis of scientific research, design and construction experience, collection of facts, description and generalization, which allows to obtain the necessary primary information for systematizing the processes covered in scientific articles, and focus on key aspects of the study. The results of the study open up new prospects for the architectural design of residential buildings, using methods and tools of parametric design and a system of defined algorithms, which contributes to the optimization of the design process and planning decisions. Conclusions. Innovative design methods, namely parametric design methods using algorithms built on a quality parameter system, provide an opportunity to improve planning decisions, take into account as many requirements as possible for safety, inclusion, ergonomics, energy efficiency, constructive solutions and psychological comfort.Анотація. Метою цієї статті є аналіз досвіду параметричного проєктування житлових будівель і визначення засобів, що забезпечують оптимізацію житлового простору на основі алгоритмів, побудованих за системою якісно визначених параметрів. Цей метод дає змогу, шляхом зміни геометричних, інженерних, психологічних та інших параметрів, вдосконалювати й оптимізувати як планувальні, так і естетичні рішення. У роботі досліджено можливості та перспективи застосування параметричного проєктування у створенні житлових будинків і житлових комплексів. Вивчено історичний розвиток методу параметричного проєктування та його ключові переваги, зокрема адаптивність, автоматизацію, інтеграцію з іншими технологіями й інноваційними підходами до проєктування. Також визначено основні засади створення алгоритмів формування житлових просторів, які забезпечують оптимальні функціональні та естетичні рішення. Методи дослідження охоплюють аналіз наукових праць, практичного досвіду проєктування та будівництва, збирання фактів, опис і узагальнення. Це дозволяє отримати необхідну первинну інформацію для систематизації процесів, висвітлених у наукових джерелах, і зосередити увагу на ключових аспектах дослідження. Результати дослідження відкривають нові перспективи для архітектурного проєктування житлової забудови завдяки використанню методів параметричного проєктування та алгоритмічних систем, що сприяє оптимізації як самого процесу проєктування, так і планувальних рішень. Висновки. Інноваційні підходи, зокрема методи параметричного проєктування із застосуванням алгоритмів, побудованих на системі якості параметрів, відкривають нові можливості для вдосконалення планувальних рішень. Вони дають змогу комплексно враховувати вимоги безпеки, інклюзії, ергономіки, енергоефективності, конструктивних особливостей та психологічного комфорту