OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
СТРАТЕГІЯ АДАПТАЦІЇ АРХІТЕКТУРНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ІНСТРУМЕНТИ ТА ПІДХОДИ
Get PDFAbstract. The aim of the article is to justify the necessity of a strategic approach to adapting architectural education in Ukraine under martial law, to identify the key tools and teaching methods that will ensure the continuity of the educational process, integration of innovative technologies, and the formation of competencies required for the post-war reconstruction of the country. Research methods. The paper uses the case study method based on a real educational assignment for architecture students specializing in 191 «Architecture and Urban Planning». The assignment involves adapting to the constraints in design, analyzing contemporary examples of mimetic transformations in global architecture, and modeling group interaction. It also includes a comparison of traditional and strategic approaches in architectural design education. Research results. The study found that a strategic approach to design helps students develop a deeper understanding of the context of tasks, enhances critical thinking, fosters teamwork, and promotes the ability to generate innovative solutions. Tasks with limited resources stimulate the search for original approaches, while group dynamics ensure high quality and diversity of ideas. The use of mimetic approaches in education allows students to design architectural forms that organically combine functionality, aesthetic principles, and harmony with the surrounding environment. Conclusions. Architectural design strategy is an effective learning tool that fosters the development of students' creative potential, shapes professional competencies, and creates favorable conditions for integrating knowledge from various fields. Its application helps students adapt to the contemporary challenges of architectural practice, enhances skills in working with constraints, and stimulates the implementation of innovative approaches. Such strategies are an integral part of preparing the new generation of architects, capable of effectively solving interdisciplinary, socio-humanitarian, and creative tasks.ної освіти України в умовах воєнного стану, визначення ключових інструментів та методів навчання, які забезпечать безперервність освітнього процесу, інтеграцію інноваційних технологій та формування компетентностей, необхідних для післявоєнного відновлення країни. Методи дослідження. У роботі використано метод кейс-стаді, заснований на реальному навчальному завданні студентів-архітекторів спеціальності 191 «Архітектура та містобудування». Завдання передбачає адаптацію до вимог обмежень у проєктуванні, аналіз сучасних прикладів міметичних трансформацій у світовій архітектурі та моделювання групової взаємодії. Виконано також порівняння традиційних і стратегічних підходів під час навчання архітектурного проєктування. Результати дослідження. У процесі дослідження було встановлено, що стратегічний підхід до проєктування сприяє формуванню у студентів глибшого розуміння контексту завдань, розвитку критичного мислення, командної взаємодії та здатності до генерування інноваційних рішень. Завдання з обмеженими ресурсами стимулюють пошук оригінальних підходів, а групова динаміка забезпечує високу якість та багатогранність ідей. Використання міметичних підходів у навчанні дає змогу студентам розробляти архітектурні форми, які органічно поєднують функціональність, естетичні принципи та гармонію з навколишнім середовищем. Висновки. Стратегія архітектурного проєктування є ефективним інструментом навчання, що сприяє розвиткові креативного потенціалу студентів, формує професійні компетенції та створює зручні умови для поєднання знань з різних галузей. Її застосування допомагає адаптувати студентів до сучасних викликів архітектурної практики, вдосконалює навички роботи з обмеженнями та стимулює впровадження інноваційних підходів. Такі стратегії є невіддільною частиною підготовки нової генерації архітекторів, здатних ефективно вирішувати міждисциплінарні, суспільно-гуманітарні і творчі завдання
ЗЕЛЕНІ ОСЕРЕДКИ В ІСТОРИЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ СЕРЕДМІСТЯ КИЄВА
Get PDFThe article deals with the study of green urban spaces in the central area of Kyiv, which are integral components of its spatial organization and significantly influence the historical and cultural content of the environment, particularly within the protective (buffer) zone of the St. Sophia Cathedral ensemble – a monument included in the UNESCO World Cultural and Natural Heritage List. Within the protective zone, several historically valuable local green areas have been identified, including Volodymyrska Hill Park, the square between Sofiyska and Mykhailivska Squares (Volodymyrskyi Square), Zolotovoritskyi Square, Peyzazhna Alley, and the square on Lvivska Square. These landscape formations are organically connected to the urban development of Kyiv’s city center and, together with the planning and buildings within the buffer zone of St. Sophia Cathedral, form the historically inherited spatial framework of the monument’s environment. Accordingly, they represent historical and cultural value, are subject to protection, and require proper maintenance. The research methodology is based on the analysis of scientific publications, field observation of the mentioned green areas, and the study of regulatory and legislative acts in the field of monument protection. The purpose of the study is to identify the typological features, functional content, and historical and cultural significance of green formations as structural components of the historical environment of Kyiv’s central area, particularly the buffer zone of the St. Sophia ensemble as a monument of world importance. The scientific novelty of this study lies in determining the role and content of heritage landscape areas, as well as approaches to their protection and, consequently, the preservation of the historical environment of the city center. The results of the study show that the material basis of these areas, in addition to green spaces, consists of cultural heritage objects, archaeologically and historically valuable territories, and works of monumental and decorative art. Thus, the historical environment of these landscape areas is characterized by significant historical and cultural value. Accordingly, they are regarded as monuments and are subject to registration, protection, and preservation at the state level. The establishment and initial formation of landscape areas in Kyiv’s central district, particularly within the buffer zone of the St. Sophia ensemble, are organically connected with urban development and the formation of city infrastructure. Together with the planning and construction, these landscape formations constitute an integral part of the historically inherited spatial framework of the central area within the buffer zone of the monument of world importance – the St. Sophia ensemble. Among the current tasks of protecting and utilizing green areas are their comprehensive study, preparation of registration documentation, including the determination of territorial boundaries, and their inclusion in the cultural heritage register.Стаття присвячена дослідженню зелених міських утворень київського середмістя, які є невід’ємними складовими його просторової організації й позначаються на історико-культурній змістовності середовища, зокрема в межах охоронної (буферної) зони ансамблю собору Св. Софії – пам’ятки, внесеної до Списку світової культурної й природної спадщини UNESCO. У межах охоронної зони визначено кілька історично цінних локальних зелених осередків, зокрема парк «Володимирська гірка», сквер між Софійським і Михайлівським майданами (Володимирський), Золотоворітський сквер, Пейзажна алея, сквер Львівської площі. Зазначені ландшафтні утворення органічно пов’язані з містобудівним розвитком середмістя Києва й у поєднанні з розплануванням і забудовою в межах охоронної зони собору Св. Софії формують історично успадкований просторовий каркас середовища пам’ятки. Відповідно становлять історико-культурну цінність, підлягають охороні й належному утриманню. Методика дослідження базується на аналізі наукових публікацій і матеріалах натурних обстежень зазначених зелених осередків, вивченні нормативних й законодавчих актів пам’яткоохоронної сфери. Метою дослідження є виявлення типологічних особливостей, функціонального наповнення та історико-культурної змістовності зелених утворень як структурних складових історичного середовища середмістя Києва, зокрема буферної зони Софійського ансамблю як пам’ятки світового значення. Наукова новизна даного дослідження полягає у визначенні ролі і змістовності пам’яткових ландшафтних осередків, а також підходів до їхньої охорони, й відповідно історичного середовища середмістя. За результатами дослідження встановлено, що матеріальну основу таких осередків, окрім зелених насаджень, складають об’єкти культурної спадщини, археологічно й історично цінні території, твори монументальної й декоративної пластики. Таким чином історичне середовище ландшафтних осередків характеризується історико-культурною змістовністю, а отже вони є пам’ятками й підлягають обліку, охороні й захисту на державному рівні. Закладка й початок формування ландшафтних осередків київського середмістя, зокрема на території буферної зони Софійського ансамблю, органічно пов’язане з містобудівною розбудовою й формуванням міської інфраструктури. В поєднанні з розплануванням і забудовою ці ландшафтні утворення складають єдине ціле історично успадкованого просторового каркасу середмістя буферної зони пам’ятки світового значення – Софійського ансамблю зокрема. Серед актуальних завдань охорони й сучасного використання зелених осередків є їхні комплексні дослідження, складання облікової документації, в тому числі визначення територіальних меж, та взяття на облік як об’єктів культурної спадщини
СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ В АРХІТЕКТУРНІЙ ОСВІТІ: ДОСВІД НАОМА ТА ПЕРСПЕКТИВИ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО ПІДХОДУ
Get PDFThe purpose of this article is to explore the phenomenon of the synthesis of arts in contemporary architecture and the role of education at the National Academy of Fine Arts and Architecture (NAFAA) in shaping a comprehensive approach to the architectural profession. Research Methods. The study employs an analysis of the history of teaching the "Synthesis of Arts" course, an examination of changes in architectural education, and an investigation of the Academy's architectural workshops and their contributions to the post-war reconstruction of Kyiv. The methodology also includes an analysis of the interaction between architecture and other artistic disciplines, particularly cinema, theater, and new media. Research Results. The findings indicate that the "Synthesis of Arts" course played a key role in shaping the professional competencies of architects in the 1970s and 1980s. However, its reduction in the 2000s led to the loss of an interdisciplinary approach in architectural education. Nevertheless, NAFAA has preserved traditions of integrating artistic practices, which positively influence the development of a holistic understanding of architecture. Conclusions. The study concludes that new educational courses should be introduced to foster the synthesis of arts in architectural education and practice. Examples include "Architecture and Theater: Theatricalization of the Urban Environment," "Architecture and Photography: A Means of Abstraction and Authenticity," "Architecture and Cinema: Analyzing the Environment," "Cinematic Methods of Architectural Environment Design," and "Methods of Visual Artistic Form Creation." Updating educational programs by incorporating advanced design and spatial analysis methods will further contribute to the development of architects with interdisciplinary competencies.Мета статті полягає у дослідженні феномену синтезу мистецтв у сучасній архітектурі та висвітлення значення ролі освіти в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури у формуванні комплексного підходу до архітектурної професії. Методи дослідження. У статті проаналізовано історію викладання дисципліни «Синтез мистецтв», досліджено зміни в архітектурній освіті, а також вивчено діяльність архітектурних майстерень Академії та їхній внесок у післявоєнну відбудову Києва. Методологія також включає аналіз взаємодії архітектури з іншими мистецькими дисциплінами, зокрема кінематографом, театром та новими медіа. Результати дослідження показали, що дисципліна «Синтез мистецтв» відіграла ключову роль у формуванні професійних компетенцій архітекторів у 1970–1980-х роках, але її скорочення в 2000-х роках призвело до втрати міждисциплінарного підходу в архітектурній освіті. Проте НАОМА зберегла традиції інтеграції мистецьких практик, що позитивно впливає на розвиток комплексного розуміння архітектури. Висновки. Зроблено висновок про необхідність впровадження нових навчальних дисциплін, що сприяють розвитку синтезу мистецтв в архітектурній освіті й подальшій практиці, наприклад: «Архітектура і театр: театралізація міського середовища», «Архітектура і фотографія: спосіб узагальнення і достовірності», «Архітектура і кінематограф – спосіб аналізу середовища», «Кіносценарні методи проєктування архітектурного середовища», «Методи візуального творення художньої форми» та ін. Оновлення освітніх програм, включаючи новітні методи проєктування та аналізу простору, й надалі сприятиме формуванню архітекторів із міждисциплінарними компетенціями
ТВОРЧІСТЬ СЕВЕРИНА БОРАЧКА ПОВОЄННОГО ПЕРІОДУ (1945–1975): АНАЛІЗ МИСТЕЦЬКОЇ СПАДЩИНИ ТА ВИСТАВКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МИТЦЯ
Get PDFThe aim of this study is to analyze the postwar (mature) period of creative activity (1945–1975) of the Ukrainian émigré artist Severyn Borachok (1898–1975), a phase that remains the least researched yet preserves the largest part of his artistic legacy. Special attention is given to the artist’s active exhibition career during this time. Research Methods. The study employs general scientific and empirical methods, including analytical, biographical, and historical-chronological approaches, as well as the analysis of artistic, compositional, and stylistic features of Borachok’s works. Results. The research attempts to reconstruct the artist’s creative path between 1945 and 1975, highlight his exhibition activity, and review available exhibition reviews and contemporaneous publications in foreign press. For the first time, Borachok’s artistic legacy from this period is analyzed and systematized. Works from museums in New York and Chicago, as well as pieces held in private collections, are presented. His painterly technique is examined alongside an analysis of his mosaic works. To enrich and verify biographical data, excerpts from the biography written by his sister, Dariia Krokhmaluk, are included. The study concludes that Borachok’s postwar oeuvre can be conditionally divided into two stages: the Munich period (1945–1962) and the American period (1962–1975). Most of his preserved works belong to these phases and are marked by a distinctive style characterized by decorativeness, attention to color, and a synthesis of realistic and expressive-symbolic elements. His recurring themes include female figures at work or rest, urban and rural landscapes, and vivid images of horses and riders. During this time, he also turned to glass mosaic technique, which he executed in a painterly style. The culmination of his work in glass is represented by the iconostasis created for the church in McKees Rocks and the image of Saint Andrew for a chapel in Munich. Currently, the attribution of Borachok’s works faces challenges due to the lack of dates on most pieces, which hinders the establishment of a clear creative chronology. Additionally, the dispersion of his works in private collections poses further obstacles. The study emphasizes the need for continued scholarly research into Severyn Borachok’s artistic legacy, and underlines the relevance of deepening the analysis of his practice and worldview.Мета дослідження – проаналізувати творчість українського художника діаспори Северина Борачка (1898–1975) повоєнного (зрілого) періоду (1945–1975), який є найменш вивченим, але водночас має найбільш збережений творчий спадок. Звернено особливу увагу на його активну виставкову діяльність у цей період. Методи дослідження. У роботі застосовано загальнонаукові та емпіричні методи, зокрема аналітичний, біографічний, історико-хронологічний, а також аналіз художньо-композиційних і стилістичних особливостей творів. Результати дослідження. Зроблено спробу цілісно реконструювати творчий шлях художника 1945–1975 років, висвітлити його виставкову діяльність, опрацювати наявні рецензії на виставки та тогочасні публікації про нього в зарубіжній пресі. Вперше проаналізовано та систематизовано мистецьку спадщину митця цього періоду, оприлюднено твори з музеїв у Нью-Йорку та Чикаго, роботи з приватних колекцій. Досліджено живописну манеру художника, а також проаналізовано роботи в техніці мозаїки. Для доповнення та уточнення інформації наведені фрагменти біографії митця, написаної його сестрою – Дарією Крохмалюк. У дослідженні зроблено висновки, що повоєнний період творчості С. Борачка можна умовно поділити на два етапи – мюнхенський (1945–1962) та американський (1962–1975). Саме до цих періодів належить більшість збережених творів художника, позначених упізнаваною стилістикою: декоративністю, увагою до кольору, поєднанням реалістичних елементів із експресивно-символічними. Для його робіт характерна споріднена тематика: жіночі постаті за працею або під час відпочинку, міські й сільські пейзажі, а також яскраві образи коней і вершників. У цей час митець також звертається до техніки мозаїки зі скла, виконуючи її в живописній стилістиці. Кульмінацією його праці зі склом стали роботи для іконостаса в Маквіллері та образ святого Андрія для каплиці в Мюнхені. Сьогодні існують труднощі з атрибуцією творів митця: відсутність датування більшості робіт ускладнює формування чіткої хронології творчості. Додатковою перешкодою є велика розпорошеність творів по приватних колекціях. Підкреслено необхідність подальшого наукового вивчення творчого шляху С. Борачка; окремо акцентовано увагу на актуальності поглибленого аналізу його мистецької практики та світоглядних з асад
ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В СИСТЕМІ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ: РОЛЬ МАЙСТЕРНІ ПЕЙЗАЖНОГО ЖИВОПИСУ НАОМА (1993–2019)
Get PDFThe Landscape Painting Workshop of the National Academy of Fine Arts and Architecture (hereinafter – NAFAA) represents a significant phenomenon in the development of the Ukrainian artistic space, as it played a key role in shaping national artistic identity. The aim of this study is to analyze the historical genesis and conceptual foundations of the NAFAA Landscape Painting Workshop during the period of 1993–2019, a time of its revival and active development. Special attention is given to the interrelation between the workshop’s activities and the processes of preserving and transforming the Ukrainian national school of landscape painting amidst dynamic socio-cultural changes. Methodology. The research methodology is based on historical and systemic analysis, comparative methods, as well as methods of systematization and generalization. A comprehensive approach allows for tracing the mechanisms of interaction between traditional methods of art education and contemporary challenges in the artistic field. Results. The study analyzes key factors that influenced the revival, development, and gradual decline of the workshop. It identifies the methodological and programmatic foundations of its operation, examines the pedagogical experience of its instructors, and evaluates their role in maintaining national artistic traditions. The article also outlines the prospects for integrating this experience into Ukraine’s modern art education system, which is crucial for preserving national cultural heritage. Conclusions. The establishment and activities of the NAFAA Landscape Painting Workshop from 1993 to 2019 confirm that its existence was closely linked to the affirmation of a national artistic school and its uniqueness. One of the primary reasons for the cessation of the workshop’s activities was the lack of a regulatory legal framework governing the status of genre-based workshops, highlighting the need for developing appropriate legal mechanisms to ensure their continued operation. The preservation and development of national artistic traditions in Ukraine require a systematic approach, which should involve not only educational but also governmental initiatives aimed at supporting artistic directions that shape the country’s cultural identity.Пейзажна майстерня Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (далі – НАОМА) є визначним явищем у контексті розвитку українського художнього простору, оскільки вона відігравала ключову роль у формуванні національної мистецької ідентичності. Метою дослідження є аналіз історичної ґенези та концептуальних засад функціонування пейзажної майстерні НАОМА упродовж 1993–2019 рр. – часу її відродження та активного розвитку. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між діяльністю майстерні та процесами збереження і трансформації української національної живописної школи пейзажного жанру в умовах динамічних соціокультурних змін. Методологія дослідження базується на історичному та системному аналізах, компаративному методі, а також методах систематизації й узагальнення. Комплексний підхід дає змогу простежити механізми взаємодії традиційних методів художньої освіти з актуальними викликами мистецької сфери. Результати дослідження. У статті проаналізовані ключові чинники, які впливали на відродження, розвиток та поступове згасання діяльності майстерні. Визначено методичні й програмні засади її функціонування, розглянуто педагогічний досвід викладачів, проаналізовано їхню роль у підтримці національної мистецької традиції. Окреслено перспективи інтеграції здобутого досвіду в сучасну систему художньої освіти України, що є критично важливим для збереження національної культурної спадщини. Висновки. Становлення й діяльність пейзажної майстерні НАОМА упродовж 1993–2019 років є свідченням того, що вона сприяла утвердженню національної мистецької школи та її самобутності. Однією з основних причин припинення діяльності цього осередку стала відсутність нормативно-правової бази для регулювання статусу жанрових майстерень, що вказує на необхідність розробки відповідних правових механізмів для забезпечення їхнього стабільного функціонування. Збереження і розвиток національної мистецької традиції в Україні потребує системного підходу, який передбачає не лише освітні, але й державні ініціативи, спрямовані на підтримку художніх напрямів, котрі формують культурну і дентичність країни
ІСТОРІЯ СТИЛЮ «ЦЕГЛЯНИЙ ЕКСПРЕСІОНІЗМ» В АРХІТЕКТУРІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ОСОБЛИВОСТЕЙ В УКРАЇНІ
Get PDFFamiliarization with the history and specifics of the «brick expressionism» style can significantly influence the prospects for the development of traditional construction in Ukraine using bricks and other ceramic products. The purpose of this article is to identify the characteristics of the architectural style of Brick Expressionism and to determine its potential for further application in contemporary Ukrainian architecture, particularly in the context of post-war reconstruction. The study explores the historical background of the style’s emergence, its aesthetic, structural, and symbolic features, as well as the prospects for adapting these principles to modern architectural design. The research methods include historical and architectural analysis, source studies, comparative and typological analysis, and visual-graphic interpretation. Practical experience in architectural design and an analysis of contemporary construction practices were also taken into account. The results of the study show that Brick Expressionism is not only a historically significant phenomenon but also a valuable source of form-making, technological, and compositional techniques that can be implemented in modern Ukrainian architecture. The use of emotional expressiveness, material tactility, ornamental facades, and the integration of arts is especially relevant as a response to society’s need for a deeper spatial identity. Conclusions. The principles of Brick Expressionism can be effectively integrated into contemporary Ukrainian architecture. Adapting the style may contribute to the creation of a harmonious architectural environment that combines tradition with innovation, particularly in the fields of residential and public construction. Given the high artistic potential of the style, its principles could offer a new impulse for the development of national architecture in the conditions of Ukraine’s reconstruction.Ознайомлення з історією та специфікою стилю «цегляний експресіонізм» може суттєво вплинути на перспективи розвитку традиційного будівництва в Україні з застосуванням цегли та інших керамічних виробів. Ìåòîþ даної статті є виявлення особливостей архітектурного стилю «цегляний експресіонізм» та визначення його потенціалу для подальшого використання в сучасній українській архітектурі, зокрема в контексті повоєнної відбудови. Нами розглянуто історичні передумови виникнення стилю, його естетичні, конструктивні та символічні риси, а також перспективи адаптації цих прийомів та принципів у сучасному проєктуванні. Методи дослідження включають історико-архітектурний аналіз, джерелознавчий метод, метод порівняння, типологічний аналіз та візуально-графічну інтерпретацію. Також враховано практичний досвід проєктування та аналіз сучасного будівництва. Результати дослідження засвідчують, що цегляний експресіонізм є не лише історично значущим явищем, але й джерелом цінних формотворчих, технологічних та композиційних прийомів, які можуть бути використані в контексті сучасної української архітектури. Актуальним є використання емоційної виразності, тактильності матеріалу, орнаментальності фасадів та інтеграції мистецтв як реакції на потребу суспільства у глибшій ідентичності простору. Висновки. Прийоми цегляного експресіонізму можуть бути ефективно інтегровані у сучасну архітектуру України, а адаптація стилю сприятиме створенню гармонійного архітектурного середовища, що поєднує традицію з інновацією, особливо у сфері житлової та громадської забудов. Враховуючи високий художній потенціал стилю, його принципи можуть надати нового імпульсу розвиткові національної архітектури в умовах відбудови країни
ТВОРЧІСТЬ МИСТКИНІ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ ОЛЬГИ ЧЕРЬОМУШКІНОЇ В НІМЕЧЧИНІ
Get PDFThe objective of this article is a comprehensive study and conceptualization of Olha Cheromushkina’s oeuvre as a key factor in the modernization and reinterpretation of authentic Petrykivka painting within the contemporary art space. Research Methodology. The study is grounded in the historical-biographical method to trace the artist's life and creative path, as well as her formation as a professional; the formal- stylistic method, which is central to art historical articles, used for the detailed description and interpretation of artworks; the functional-contextual method to evaluate the artist's works not only as art but also as a social and cultural phenomenon; and methods of generalization and interpretation to treat her creativity as a visual metaphor for the connection between historical heritage and the present. Results. The study traces the evolution of her artistic journey: from the consistent assimilation of classical canons to the formation of a unique authorial style characterized by the synthesis of archaic motifs with innovative visual solutions. A key aspect is the analysis of Cheromushkina’s work as a means of powerful cultural diplomacy and a tool for preserving national identity amidst the Russian-Ukrainian war. The artist decisively departs from the stereotypical perception of Petrykivka exclusively as a genre of small-scale souvenir forms, revealing its monumental and sacral potential. This is evidenced by her significant urban and sacral projects. Considerable attention is paid to the artist's experimental approach, manifested in the creation of large- format art installations (giant pysanky for Kyiv festivals, volumetric concrete "Tetrapod" structures), which translate traditional ornamentation into the space of contemporary land art and the urban environment. Conclusions. The study of Olga Cheromushkina’s oeuvre attests to her role as a catalyst for the modernization of Petrykivka painting, transforming it from an ethnographic phenomenon into a contemporary artistic practice. The artist radically expands the genre and stylistic boundaries of the tradition, transmuting small-scale souvenir painting into monumental and sacral forms (urban interventions, church murals). Her work serves a strategic function of cultural diplomacy, asserting Ukrainian identity within the European space. By integrating traditional ornamentation into new media (installations, art objects), Cheromushkina facilitates a dialogue between the archaic and contemporary global art.Метою статті є комплексне дослідження та осмислення творчості Ольги Черьомушкіної як ключового чинника модернізації й переосмислення автентичного петриківського розпису в сучасному мистецькому просторі. Методи дослідження. В основу дослідження покладено історико-біографічний метод для простеження життєвого та творчого шляху мисткині, її становлення як професіонала; формально-стилістичний метод, який є центральним для мистецтвознавчої статті й застосовується для детального опису й інтерпретації творів; функціонально-контекстуальний метод для оцінки робіт мисткині не лише як мистецтва, але й як соціального та культурного явища; а також методи узагальнення та інтерпретації для трактування творчості як візуальної метафори зв’язку між історичною спадщиною та сьогоденням. Результати. Дослідження простежує еволюцію її мистецького шляху: від послідовного засвоєння класичних канонів до формування унікального авторського почерку, що вирізняється синтезом архаїчних мотивів із новаторськими візуальними рішеннями. Ключовим аспектом є аналіз творчості О. Черьомушкіної як засобу потужної культурної дипломатії та інструменту збереження національної ідентичності в умовах російсько-української війни. Мисткиня рішуче відходить від стереотипного сприйняття петриківського розпису винятково як жанру малої сувенірної форми, розкриваючи його монументальний і сакральний потенціал. Про це свідчать її знакові урбаністичні та сакральні проєкти. Значну увагу зосереджено на експериментальному підході художниці, що виявився у створенні великоформатних артінсталяцій (гігантських писанок для київських фестивалів, об’ємних бетонних конструкцій «Тетрапод»), які переносять традиційну орнаментику в простір сучасного лендарту та міського середовища. Висновки. Дослідження творчості О. Черьомушкіної засвідчує її роль як каталізатора модернізації петриківського розпису, перетворюючи його з етнографічного явища на актуальну мистецьку практику. Мисткиня кардинально розширює жанрово-стилістичні межі традиції, трансформуючи камерний сувенірний розпис у монументальні та сакральні форми (урбаністичні інтервенції, храмові розписи). Її діяльність виконує стратегічну функцію культурної дипломатії, утверджуючи українську ідентичність у європейському мистецькому просторі. Завдяки інтеграції орнаментики в новітні медіа (інсталяції, артоб’єкти) О. Черьомушкіна забезпечує діалог між архаїкою та сучасним глобальним мистецтвом
ОБРАЗНО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРАФІКИ В’ЯЧЕСЛАВА ВАСЬКІВСЬКОГО
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to highlight the peculiarities of the visual language of the Polish-Ukrainian graphic artist Viacheslav (Wacław) Vaskivskyi (1904–1975) as a multiplicity of manifestations of the artist's value semantic orientations. The research methodology is based on a comprehensive approach employing methods such as historical-typological, figurative, compositional, and stylistic analysis of the artist's surviving creative heritage. Through comparative analysis, with the introduction of the cultural and historical context, the vectors and nature of communication formation in the artistic environment of the Polish-Ukrainian graphic artist are determined. Results. This research identifies the main cultural and aesthetic dominants of V. Vaskivskyi's work; it structures the factors and stages of the artist's professional development. In several analyzed graphic works, individual influences are traced, which, in turn, allows for a more detailed examination of the multiplicity and diversity of communications in the Warsaw artistic environment. Attention is focused on the works of V. Vaskivskyi, which to a greater or lesser extent represent Polish-Ukrainian cultural interaction. Conclusions. Despite the complex historical circumstances and tragic events, including the loss of a significant portion of his artistic heritage, Vyacheslav Vaskivskyi managed to realize himself as an artist and educator. His works from the 1930’s to 1960’s define the boundaries of high professionalism and, in some cases, visualize interesting individual examples of mutual influences between Ukrainian and Polish art. Ukrainian themes resonate most vividly and exquisitely in the Cossack symbolism of V. Vaskivskyi's ex-libris works, balancing between the categories of the heroic and the ironic. It is concluded that the drama-filled graphic series "Warsaw Cycle" became a powerful anti-war manifesto in Polish art, and the beautiful, emotionally charged landscapes, which poeticize primarily rural or small-town authenticity, remain a significant contribution to both Polish and Ukrainian graphic art. Vyacheslav Vaskivskyi's creative legacy is currently undervalued, especially in the cultural studies aspect, and therefore holds promising potential for a separate, comprehensive scientific study.Анотація. Метою статті є висвітлення особливостей візуальної мови польсько-українського графіка В’ячеслава (Вацлава) Васьківського (1904–1975) в контексті ціннісно-смислових орієнтацій художника. Методологія дослідження базується на комплексному підході із застосуванням таких методів, як історико-типологічний, образний, композиційний та стилістичний аналіз збереженої творчої спадщини художника. За допомогою порівняльного аналізу, з уведенням до культурно-історичного контексту, визначені вектори та характер формування комунікацій в мистецькому оточенні польсько-українського графіка. Результати дослідження. У науковій розвідці виявлені основні культурно-естетичні домінанти творчості В. Васьківського; структуровано чинники та етапи професійного зростання художника. В кількох аналізованих графічних творах простежено індивідуальні впливи, що, своєю чергою, дає змогу детальніше розглянути множинність і розмаїтість комунікацій у варшавському мистецькому середовищі. Акцентовано увагу на творах В. Васьківського, що більшою чи меншою мірою репрезентують польсько-українську культурну взаємодію. Висновки. Попри складні історичні обставини і трагічні події, втрату значної частини мистецької спадщини, В. Васьківському вдалося реалізуватись як художникові і педагогу. Його доробок 1930–1960-х рр. окреслює межі високої професійності та, в окремих випадках, візуалізує процеси взаємовпливів українського і польського мистецтва. Українська тематика найвиразніше звучить саме у козацькій символіці екслібрисів авторства В. Васьківського, в ситуації балансування між категоріями героїчного й іронічного. Виснувано, що сповнена драматизму графічна серія «Варшавський цикл» стала потужним антивоєнним маніфестом у польському мистецтві, а пейзажі, що поетизують переважно сільські чи містечкові мотиви, залишаються вагомим надбанням як польської, так і української графіки
РЕСТАВРАЦІЯ КОМПЛЕКСУ СРІБНИХ ПРИКРАС ІЗ РОЗКОПОК НА ТЕРИТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «СОФІЯ КИЇВСЬКА»
Get PDFAbstract. The purpose of the article is to study the methods of restoration of archaeological silver objects – a set of silver jewelry of the 17th–18th centuries, excavated in situ from the territory of the National reserve «Sophia of Kyiv». Research methods. The method of analysis of sources that consider the restoration of archaeological silver objects was used to establish the theoretical basis of the study. The specifics of in situ restoration for this complex of jewelry were revealed by the empirical methods using the methods of light microscopy, investigative cleaning and testing the restoration treatments’ efficiency locally. The restoration plan for the complex of jewelry excavated with a fragment of soil in situ was composed by the method of synthesis of theoretical research, well-recognized restoration methodology and the obtained empirical data. Results. The article analyzes the methods of restoration of archaeological silver objects that can be used for in situ work. A report is provided describing the condition of the objects, the features of photo fixation are given, the results of laboratory research are highlighted, and the restoration plan is substantiated. The features of carrying out restoration treatments to preserve the complex of silver jewelry of the 17th–18th centuries excavated on the territory of the National reserve «Sophia of Kyiv» are studied and brought to scientific record. Conclusions. The study highlights the specifics of in situ restoration work for this set of silver jewelry, which was excavated monolitically with the fragment of soil. The importance of the historical aspect of preservation in the restoration of archaeological silver objects is emphasized. From the perspective of preserving the patina of time, the approach to investigative cleaning of the original surface, corrosion inhibition, and preservation of the objects’ configuration is substantiated. The results of this study provide a significant foundation for the restoration of similar objects in the future.Анотація. Мета статті – дослідити методи реставрації археологічних пам’яток зі срібла – комплексу срібних прикрас XVII–XVIII ст., вилучених in situ з розкопок у 2021 р. на території Національного заповідника «Софія Київська». Методи дослідження. У статті використано загальнонаукові та спеціальні методи. Серед загальнонаукових методів було використано метод аналізу джерел, що розглядають реставрацію пам’яток із археологічного срібла для встановлення методологічної бази дослідження. Спеціальні методи включають емпіричні методи для виявлення специфіки реставрації in situ для цього комплексу прикрас, із використанням мікроскопії зондажного розкриття та випробовування ефективності реставраційних заходів локально; методи синтезу теоретичних досліджень та отриманих емпіричних даних, із застосуванням загальноприйнятої методології для підбору послідовності реставраційних заходів. Результати. У статті проаналізовано методи реставрації пам’яток із археологічного срібла, які можуть бути застосовані для роботи in situ. Детально описано стан пам’яток, наведено особливості фотофіксації, висвітлено результати лабораторних досліджень та обґрунтовано реставраційну програму. Досліджено особливості проведення реставраційних заходів для збереження комплексу срібних прикрас XVII–XVIII ст. з розкопок 2021 р. на території Національного заповідника «Софія Київська», які введено до наукового обігу. Висновки. В результаті дослідження висвітлено специфіку проведення реставраційних заходів in situ для цього комплексу срібних прикрас, вилучених монолітом із ґрунту. Відзначено важливість історичного аспекту, що вимагає обмеження лише консерваційними заходами, для археологічних пам’яток зі срібла. З позицій збереження патини часу обґрунтовано особливість застосування механічного розкриття авторської поверхні, проведення інгібування та збереження конфігурації пам’яток. Результати дослідження можуть слугувати методичною основою для проведення реставрації аналогічних предметів у майбутньому
«М’ЯКА СИЛА» УКРАЇНИ: ЗАРУБІЖНІ МУЗЕЙНІ ПРОЄКТИ ТА ФОРМАТИ КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ ПІСЛЯ 2022 РОКУ
Get PDFThe purpose of this article. This study examines the principal forms of international presentation of Ukrainian culture since 2022, focusing on both traditional art projects, such as museum exhibitions, and innovative initiatives, including charity events and multimedia exhibitions. Research methods. An analytical review of sources (media publications, scholarly and expert materials), comparative analysis of museum case studies, and a descriptive approach to unconventional forms of cultural diplomacy. A cultural geopolitics framework is used to explore the intersections between art and politics. Results of the study. The study analyzes several notable museum cases, with particular attention to unconventional forms of cultural diplomacy, including the introduction of Ukrainian-language audio guides in leading international museums, the Out of Blackout project, a charity auction at the Victoria and Albert Museum in London, and the multimedia exhibition War Diaries. The findings indicate that these initiatives not only strengthen Ukraine’s international image and enhance global audiences’ understanding of Ukrainian culture and art but also create new channels for cultural communication in the international sphere. Conclusions This study. The study concludes by emphasizing the importance of supporting cultural diplomacy initiatives as a sustained component of state policy. The 2022–2025 experience demonstrates the effectiveness of integrating museum content into the global cultural context as a significant instrument of «soft power».Метою дослідження є аналіз ключових форм міжнародної презентації української культури після 2022 року – як через класичні мистецькі проєкти (експозиції у музеях), так і через інноваційні інструменти (благодійні ініціативи, мультимедійні виставки тощо). Методи дослідження включають аналітичний огляд джерел (публікації у ЗМІ, наукові та експертні матеріали), порівняльний аналіз музейних кейсів, а також описовий метод для вивчення нестандартних форматів культурної дипломатії. Авторка використовує також підхід культурної геополітики для виявлення взаємозв’язку між мистецтвом і політикою. У результаті дослідження розглянуто та проаналізовано кілька ключових прикладів музейних кейсів. Окрему увагу приділено нестандартним форматам культурної дипломатії: запровадженню україномовних аудіогідів у провідних музеях світу, проєкту «Out of Blackout», благодійному аукціону у Victoria and Albert Museum у Лондоні, а також мультимедійній виставці «War Diaries». З’ясовано, що такі ініціативи сприяють не лише зміцненню іміджу України та ширшому ознайомленню зарубіжної аудиторії з українською національною культурою й мистецтвом, але й формують нові канали культурної комунікації у міжнародному просторі. У висновках наголошується на необхідності підтримки ініціатив культурної дипломатії як постійного напряму державної політики. Досвід 2022–2025 років засвідчує ефективність інтеграції музейного контенту в глобальний культурний контекст як чинника «м’якої сили»