OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ БАНКНОТИ У ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ: СТИЛІСТИЧНІ Й ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to investigate the development of the Ukrainian banknote from the beginning of its existence to the present as well as to explore Ukrainian bonistics through the aspects such as development and transformation of design, rare copies, limited editions, printing errors, preservation problems. Methods. Exploratory – finding artifacts on the above-mentioned topic, systematic – research and study of the overview of the material by stages of development, analytical – determining the evolution of the modification, development of the Ukrainian banknote. Results. The paper studies the development of the Ukrainian banknote as a functional national unit of account amidst the formation of Ukrainian state in the 20th - at the beginning of the 21st century. The author outlines rare specimens, collector's editions, history, peculiarities of printing, paper, modification of design, denomination, coloring, watermark. The issues of preservation of the Ukrainian hryvnia, creation of collections, migration of national banknotes, their devaluation as a form of art are discussed. Conclusions. The Ukrainian national monetary unit was formed throughout its existence and underwent numerous transformations. A varying number of banknotes were created. The design and composition of printing paper was changing. A varying number of instances were created. The design and composition of printing paper was changing. The hryvnia has gained widespread printing - collector's copies in a special protective design, limited series dedicated to important national events, jubilee banknotes with holographic markings and in the format of souvenir products.Анотація. Мета статті – дослідити розвиток української банкноти від початку існування до сьогодення, а також українську боністику через різноманітні аспекти, такі як: розвиток і трансформація дизайну, рідкісні екземпляри, лімітовані тиражі, похибки у друці, проблеми збереження та актуальності паперових купюр. Методи дослідження. Пошуковий метод застосовано для знаходження артефактів на вищезазначену тему, системний – для дослідження та вивчення огляду матеріалу за етапами розвитку, аналітичний – для визначення еволюції видозмінення, розвитку української банкноти. Результати. Досліджено розвиток української банкноти у функціоналі національної одиниці розрахунку на тлі становлення української державності у ХХ – на початку ХХІ ст. Розглянуто рідкісні екземпляри, колекційні тиражі, історія, особливості друку, паперу, видозмінення дизайну, номіналу, колористики, водяного знака. Порушено проблеми збереження української гривні, створення колекцій, міграції національних банкнот, їх знецінення як виду мистецтва. Висновки. Українська національна одиниця грошового розрахунку формувалася впродовж усього часу свого існування та піддавалася численним трансформаціям. Було створено різноманітну кількість екземплярів. Змінювався дизайн та склад паперу для друку. Гривня набула поширеності друку – це колекційні екземпляри в спеціальному захисному оформленні, лімітовані серії, приурочені до важливих національних подій, ювілейні банкноти з голографічними позначками та у форматі сувенірної продукції
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В АРХІТЕКТУРІ ТРАДИЦІЙНИХ ДЕРЕВ’ЯНИХ ХРАМІВ УКРАЇНИ
Get PDFAbstract. The objective is to determine the signs of national identity in traditional wooden temples preserved on Ukrainian territory as architectural monuments. The methodology is based on the generalization of the results of the author's field studies of numerous monuments of traditional temple construction in different ethnic regions of Ukraine and the analytical understanding of the work of many generations of scientists who dealt with the topic of wooden temple buildings. The effective basis for determining the national identity of the traditional wooden temples of Ukraine is the architectural form of the temple buildings as the material basis for the organization of the highly open internal space, which is organically related to the external plastic solution of the temples and its log structural framework. Conclusions. The architectural form of Ukrainian wooden temples is the principal keeper of traditions and an expression of national identity that is interpreted in traditional wooden temple construction as an integral dimension of the characteristic conventional features of the architectural form of wooden temple buildings, indicating their belonging to the national culture of the Ukrainian people. Despite the regional variety in traditional temple buildings, they are all united by common all-Ukrainian traditions of creating an architectural form that indicates their Ukrainian national i dentity. The heritage of traditional wooden temple construction, which has absorbed the centuries-old national experience of building temples on Ukrainian lands and is identified with the national culture, is an inexhaustible source of inspiration for the creation of modern sacred architecture, the construction of a new identity based on the continuity of traditions.Анотація. Метою даної статті є визначення ознак національної ідентичності у дерев’яних традиційних храмах, що збереглися на українських теренах як пам’ятки архітектури. Методика дослідження базується на узагальненні результатів авторських натурних досліджень численних пам’яткових обєктів традиційного храмобудування різних етнорегіонів України та аналітичному осмисленню напрацювань багатьох поколінь науковців, що займалися темою дерев’яних храмових споруд. Результативною основою визначення національної ідентичності традиційних дерев’яних храмів України, на думку автора статті, є архітектурна форма храмових споруд як матеріальна основа організації висотно розкритого внутрішнього простору, що органічно споріднений з зовнішнім пластичним вирішенням споруди і її зрубним конструктивним остовом. Висновки. Основним хранителем традицій і виразником національної ідентичності є архітектурна форма українських дерев’яних храмів. Національна ідентичність у традиційному дерев’яному храмобудуванні інтерпретується як інтегральний вимір характерних традиційних ознак архітектурної форми дерев’яних храмових споруд, що вказують на належність їх до національної культури українського народу. Незважаючи на регіональне розмаїття традиційних храмових споруд, усі вони поєднуються спільними загальноукраїнськими традиціями творення архітектурної форми, що вказує на їхню українську національну ідентичність. Спадщина традиційного дерев’яного храмобудування, що увібрала багатовіковий народний досвід зведення храмів на українських землях й ідентифікується з національною культурою, є невичерпним джерелом натхнення у творенні сучасної сакральної архітектури, конструюванні нової ідентичності на основі спадкоємності традицій
КИЇВ У ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ ЧЕГОДАРА
Get PDFAbstract. The article researches the work of an outstanding Ukrainian painter of the second half of the 20th century Vasyl Chegodar, in particular his Kyiv landscapes. He worked both as a graphic artist and as a painter, but it was the painting that became the main direction of the master's creativity. V. Chegodar lived in Kyiv decades long, beginning from the mid-1940s and until the end of his art life (1989). Even during the master's lifetime, the art critic circles formed the opinion that Kyiv landscapes are, if not the main theme of his work, then one of the key ones. Many canvases were dedicated to the capital of Ukraine. That is why, in the 1970s, V. Chegodar was called the "singer of Kyiv". Regrettably, there are still no scientific surveys that systematically study the artist's Kyiv landscapes. This is especially unfortunate, because the artist received world recognition, and his works were exhibited almost all over the world, from Europe to America. There are a number of articles in periodicals written mainly in the Soviet period. Most of them have general overview and do not claim to be exhaustive. The purpose of the article is to reveal the characteristic compositional, thematic and pictorial features of his works on the example of several typical paintings. Research methods. The study is based on figurative and stylistic analysis to outline the features of works of art; generalization – to define the creative method of V. Chego dar. As a result of the analysis, landscape motifs and subthemes characteristic of this group of works were found. In particular, the master was especially interested in urban landscapes with sacred architecture, with buildings known in the city, a kind of cultural and educational symbols of the capital, which often gain monumentality in canvases. Another group consists of works of more lyrical nature, with the pictures of lilac, views of the Dnipro River and etc. It has been established that the typical compositional principle was the panoramic display of Kyiv landscapes, realism and authenticity in conveying the forms of the depicted objects. The painterly style is characterized by the use of bri ght, open colors. In addition, certain creative connections of V. Chegodar were established with his friend and colleague, photographer Mykola Kozlovsky, who influenced V. Chegodar's Kyiv landscapes. Анотація. У статті досліджено творчість видатного українського живописця другої половини XX ст. Василя Чегодара, зокрема його київські пейзажі. Він працював і як графік, і як живописець, але саме живопис став основним напрямком творчості майстра. В. Чегодар прожив у Києві багато десятиліть, починаючи з середини 1940-х років і до кінця творчого шляху (1989 р.). Ще за життя майстра у мистецтвознавчих колах сформувалася думка, що саме київські пейзажі є якщо не головною темою його творчості, то однією з ключових. Саме тому ще у 1970-х рр. В. Чегодара почали називати «співцем Києва». На жаль, досі немає наукових розвідок, де б системно досліджувалися київські пейзажі митця. Це особливо прикро, адже художник отримав світове визнання, а його роботи виставлялися практично по всьому світу, від Європи до Америки. Існує ціла низка статей у періодичних виданнях, написаних переважно у радянський період. Більшість з них мають репортажно-оглядовий характер і не претендують на вичерпність. Мета статті полягає у тому, щоби на прикладі декількох типових живописних творів виявити характерні композиційні, тематичні та живописні особливості його робіт. Методи дослідження. В основу дослідження покладено образно-стилістичний аналіз для окреслення особливостей творів мистецтва; узагальнення – для визначення тв орчого методу В. Чегодара. В результаті проведеного аналізу було виявлено характерні для цієї групи творів пейзажні мотиви та підтеми. Зокрема, особливий інтерес у майстра викликали міські пейзажі з сакральною архітектурою, з відомими для міста будівлями, свого роду культурно-освітніми символами столиці, які часто набувають монументальності у полотнах. Інша група – це твори більш ліричного характеру: це картини з образами бузку, краєвидами на Дніпро тощо. Встановлено, що типовим композиційним принципом став панорамний показ краєвидів Києва, реалістичність та достовірність у передачі форм зображуваних об’єктів. Для живописної манери характерно використання яскравих, відкритих кольорів. Окрім того, було встановлено певні творчі зв'язки В. Чегодара з його другом і колегою, фотографом Миколою Козловським, який впливав на київські пейзажи В. Чегодара
АНАТОЛІЙ КРИВОЛАП І ЄЖИ НОВОСЕЛЬСЬКИЙ: МИСТЕЦТВО, ЩО ЄДНАЄ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to direct attention to the coloristic and ideological content of the temple complexes. The manners and individual artistic language of each of the masters who created exquisite church spaces are singled out. Methods. This research has been conducted using the historical and comparative methods, as well as the art critic approaches of figurative, stylistic and formal analysis. Results. The article examines the peculiarities of church monumental decoration of the late 20th and early 21st centuries on the territory of Ukraine and the Republic of Poland in the creative style of leading masters of Ukrainian and Polish Contemporary art. The art of Anatoly Kryvolap and Ihor Stupachenko in the Church of the Intercession of the Virgin Mary in the village of Lypivka (Makariv district, Kyiv region, Ukraine). Works of art and compositional design of the interior of the Church of the Birth of the Blessed Virgin Mary in Biły Bor (Poland) by Jerzy Nowovoselski and architect Bohdan Kotarba. This article is based on research of two complexes of Contemporary sacred architecture in Ukraine and Poland: the Church of the Virgin Protectress at the village of Lypivka (Makariv region, Kyiv Oblast, Ukraine) with decorated by artists Anatoly Kryvolap and Ihor Stupachenko, and the Church of the Birth of the Blessed Virgin Mary at Biały Bór (Poland) whose decorated are the result of creative cooperation of Jerzy Nowosielski with architect Bohdan Kotarba. Conclusions. It was found that the figure of Anatoly Kryvolap actually fits Ukrainian church art into the context of the development of Contemporary Ukrainian and European art. Anatoliy Kryvolap and Jerzy Novoselsky are united by a common search and an artistic language. Related masterpieces were created in Poland and Ukraine. Contemporary art of Ukraine is part of world culture. The future of Ukrainian art in the mutual complementation of the artistic heritage of the culture of the Ukrainian and Polish peoples.Анотація. Мета статті привернути увагу до колористичного та ідейно-змістовного наповнення храмових комплексів. Охарактеризувати манеру й індивідуальну ху дожню мову кожного з них. Методи дослідження. Для проведення дослідження було застосовано історичний і порівняльний методи, а також мистецтвознавчі методи образно-стилістичного і формального аналізу. Результати. У статті розглянуто особливості монументального оздоблення храмів кінця ХХ – початку ХХІ ст. на теренах України та Республіки Польщі. Йдеться про творчий доробок провідних майстрів українського та польського сучасного мистецтва: Анатолія Криволапа й Ігоря Ступаченка (у церкві Покрови Богородиці в с. Липівка Макарівського району Київської області, Україна) та композиційне вирішення інтер’єру церкви Різдва Богородиці (УГКЦ) у м. Білий Бір (Республіка Польща) художником Єжи Новосельським та архітектором Богданом Котарбою. Стаття ґрунтується на дослідженні двох комплексів сучасної сакральної архітектури, які споруджені на територіях різних держав: церква Покрови Богородиці – в Україні (з оздобленням художників А. Криволапа та І. Ступаченка), а церква Різдва Богородиці – у Польщі (оздоблення цього храму є результатом творчої співпраці Є. Новосельського з архітектором Б. Котарбою) . Висновки. З’ясовано, що постать А. Криволапа фактично вписує українське церковне мистецтво у контекст розвитку сучасного українського і європейського мистецтв. Спільність пошуків і художня мова єднає його з Є. Новосельським. У Польщі та Україні створені споріднені шедеври. Сучасне мистецтво України – частина світової культури. Майбутнє українського мистецтва у взаємодоповненні мистецькими надбаннями культури українського й польського народів
УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО ХХ – ПОЧАТКУ XXI СТ.: СПРОБА ІДЕНТИФІКАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО КОНТЕКСТУ
Get PDFThe article attempts to identify certain features inherent in modern Ukrainian art, which is caused by the need to understand those distinctive features by which it can be recognized in the world context. Relevance of research. Against the background of the processes of Ukraine's integration into the world cultural and artistic space, in connection with the need to fight for own right to national identity and demonstrate own achievements, natural questions arise: what is the uniqueness of modern Ukrainian art and what is its contextual model. The purpose of the study is to research the historical and cultural basis of the modern Ukrainian art formation, to outline the vectors of development and to find the features that distinguish national art in the world context. Research methods. The research methodology is based on a combination of general scientific, historical, cultural and art studies methods. Research results. The attention is focused on the significant achievements of Ukrainian artists of the academic and realistic school, which span from the end of the 19th century and until today. Thanks to thorough art education in Ukraine, strong foundations for high-quality academic and classical art education have historically been formed. Respectively, for Ukrainian artists until now, classic realistic forms of art are much closer, and Ukraine in international artistic context continues to be mostly associated with the academic and realistic school. Against the background of the modern visual practices development, Ukrainian art is also close to the art directions of European modernism of the beginning of the 20th century. In particular, post-impressionism, abstractionism and other modernist currents are still relevant methods of work. The innovative possibilities of the modernism aesthetics in Ukraine were deeply rethought on a national basis and are used to update the national outlook. Despite the fact that art of modernist trends occupies a significant place in the modern Ukrainian cultural context, in general, there is still a greater tendency towards objectivity. Ukrainian artists concentrate much more on materiality and sensuality than on objectlessness and incorporeality; they are characterized by picturesqueness, melodiousness, special importance is given to colour. Artists turn to plasticity as a means of artistic expression, to work with textures. Tendency of ideology, expansion of content with additional meanings, symbolic images or structural-plastic solutions is also highlighted, which refers to the art of non-conformism, to ‘silent’ protest and experiments of artists in times of total control over creative expression. Today, young artists in Ukraine broadcast Ukrainian uniqueness to the world and raise important issues of national identification. Currently, the following trends can be traced in creativity in various forms: vector of ‘great ideas and contents’ associated with academic school; vector of special sensuality and introspection, which gravitates to visual language of Ukrainian non-conformists; vector of artistic forms and tools of abstractionism, dominance of rhythm and pictorial plasticity, which is attributed to reflections of avant-garde; conceptual, spatial-installational and performative vector (the latter is almost not characteristic of Ukrainian art). Conclusions. Conclusions are made about the recognizable cultural trace characteristic of Ukrainian art. Uniqueness of Ukrainian art lies in its synthetic nature, in organic combination of strong academic traditions and innovation. On the one hand, Ukrainian art is strongly connected with achievements of the academic school artists. On the other hand, with the art of modernism development and Ukrainian avant-garde in the first third of the 20th century, achievements of which are consonant with our turbulent times. A special feature of Ukrainian art is its idealism, expansion of content with additional meanings, which is encoded in symbolic images or structural and colour solutions. At the end of the 1980s, in Ukrainian cultural environment, there was an experience of learning and integrating the directions of postmodernism, in particular, conceptualism and trans-avant-garde. The synthesis of such diverse phenomena became a platform for the formation of original ways of Ukrainian art in the 20th – 21st centuries.В статті здійснюється спроба визначення певних рис, притаманних сучасному українському мистецтву, що викликане необхідністю зрозуміти ті своєрідні ознаки, за якими його можна впізнати у світовому контексті. Актуальність дослідження. На тлі процесів інтеграції України до світового культурного і мистецького простору, у зв’язку із необхідністю виборювати своє право на національну ідентичність та демонструвати власні здобутки, постають закономірні питання: в чому полягає своєрідність сучасного українського мистецтва та яка його контекстуальна модель. Мета дослідження – дослідити історико-культурне підґрунтя формування сучасного українського мистецтва, окреслити вектори розвитку та віднайти ознаки, які вирізняють національне мистецтво у світовому контексті. Методи дослідження. Методологія дослідження базується на сукупності загальнонаукових, історичних, культурологічних і мистецтвознавчих методів. Результати дослідження. Увагу акцентовано на значних здобутках українських художників академічної та реалістичної шкіл від кінця XIX ст. і до сьогодні. Завдяки ґрунтовній мистецькій освіті в Україні історично сформувалися міцні засади для якісної академічної та класичної мистецької освіти. Відповідно, для українських художників досі значно ближчими є класичні реалістичні форми мистецтва, а Україна в міжнародному мистецькому контексті здебільшого продовжує асоціюватися з академічною та реалістичною школами. На тлі розвитку сучасних візуальних практик українському мистецтву також є близькими напрями мистецтва європейського модернізму початку ХХ століття. Зокрема, постімпресіонізм, абстракціонізм та інші модерністські течії досі є актуальними методами роботи. Новаторські можливості естетики модернізму в Україні глибоко переосмислювалися на національному підґрунті та застосовуються для оновлення національного світогляду. Попри те, що мистецтво модерністських спрямувань посідає вагоме місце в сучасному українському культурному контексті, загалом все ж більше спостерігається схильність до предметності. Українські художники більше концентруються на матеріальності й чуттєвості, аніж на безпредметності й безтілесності; їм властива мальовничість, мелодійність, особливе значення надається кольорові. Художники звертаються до пластичності як засобу художньої виразності, до роботи з фактурами. Також виокремлюється тенденція ідейності, розширення змісту додатковими сенсами, символічними образами чи структурно-пластичними вирішеннями, що відсилає до мистецтва нонконформізму, до «тихого» протесту й експериментів художників у часи тотального контролю за творчим висловлюванням. Сьогодні в Україні молоді митці транслюють у світ українську унікальність та піднімають важливі питання національної ідентифікації. Нині у творчості в різних формах простежуються наступні тенденції: вектор «великих ідей і змістів», пов’язаний з академічною школою; вектор особливої чуттєвості та самоаналізу, що тяжіє до образотворчої мови українських нонконформістів; вектор художніх форм і засобів абстракціонізму, домінування ритму та живописної пластики, який відносять до рефлексій авангарду; концептуальний, просторово-інсталяційний та перфомативний вектор (останній майже не властивий українському мистецтву). Висновки. Зроблено висновки про властивий українському мистецтву впізнаваний культурний слід. Унікальність українського мистецтва в його синтетичності, в органічному поєднанні міцних академічних традицій і новаторства. З одного боку, українське мистецтво міцно пов’язане із здобутками художників академічної школи. З другого – з розвитком мистецтва модернізму й українського авангарду у першій третині ХХ ст., досягнення яких є суголосними нашому буремному часу. Особливою рисою українського мистецтва є його ідейність, розширення змісту додатковими сенсами, що зашифровується в символічних образах чи структурно-колористичних вирішеннях. Наприкінці 1980-х років у середовищі молодих українських художників відбулося набуття досвіду пізнання і застосування напрямів постмодернізму, зокрема концептуалізму і трансавангарду. Синтез таких різноспрямованих явищ став платформою для формування самобутніх шляхів українського мистецтва у ХХ–XXI століттях
КОНЦЕПЦІЯ КОЛЬОРУ У ТВОРЧІЙ ФІЛОСОФІЇ ХУДОЖНИКІВ-ПОСТІМПРЕСІОНІСТІВ
Get PDFThe aim of the article is to analyze the main features of the color concept in the creative philosophy of the representatives of post-impressionism: neo-impressionists (chromoluminarists), synthetists and symbolists. Two main approaches to the rethinking of color, which were popular in the late nineteenth and early twentieth centuries, are analyzed: the scientific one, common among the chromoluminarists, and the philosophical one, which was used by the synthetists and symbolists. The defining task of the study is to reveal the coloristic innovation of the Post-Impressionists and its influence on the further development of modern art. Methods are based on the art historical and cultural analysis of the works of Paul Gauguin, Vincent Van Gogh, Paul Cézanne, Pierre Bonnard, Odilon Redon, Felix Vallotton, Paul Ranson and other famous post-impressionists. Results. The main conceptual provisions of the coloristic philosophy of the representatives of Post-Impressionism are determined, the embodiment of this philosophy in individual works of art is analyzed, and the vision of color symbolism by different Post-Impressionist artists is compared. The scientific novelty lies in a comprehensive study of the development of the concept of color in the creative philosophy of the main trends of Post-Impressionism: chromoluminarism, synthesis, including The Nabis group, and symbolism. Conclusions. The results of the research provide convincing arguments in favor of the fact that the fullness of artists' self-expression in color was first achieved in the post-impressionist period. The color philosophy of the Post-Impressionists got rid of the strict canons of academic painting, the requirements for realism, subordination to lighting and the situation inherent in early Impressionism. Therefore, it was able to give rise to the coloristics of many modernist art movements, innovative graphics, and lay the foundation for modern pixel design.Мета статті – аналіз основних рис концепції кольору у творчій філософії представників постімпресіонізму: неоімпресіоністів (хромолюмінаристів), синтетистів і символістів. Проаналізовані два основні підходи до переосмислення колористики, які були популярними наприкінці XIX – початку ХХ ст.: науковий, поширений серед хромолюмінаристів, і філософський, до якого вдавалися синтетисти й символісти. Визначальним завданням дослідження є розкриття колористичного новаторства постімпресіоністів та його впливу на подальший розвиток модерного мистецтва. Методи дослідження. Наукові пошуки базуються на мистецтвознавчому й культурологічному аналізі творчого доробку Поля Гогена, Вінсента Ван Гога, Поля Сезанна, П’єра Боннара, Оділона Редона, Фелікса Валлоттона, Поля Ренсона та інших відомих постімпресіоністів. Результати. Визначено основні концептуальні положення колористичної філософії представників постімпресіонізму, проаналізоване втілення цієї філософії в окремих творах мистецтва, здійснено порівняння бачення символіки кольорів у різних митців-постімпресіоністів. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні розвитку концепції кольору у творчій філософії основних течій постімпресіонізму: хромолюмінаризму, синтетизму, включаючи групу «Набі», та символізму. Висновки. З результатів дослідження постають переконливі аргументи на користь того, що повнота самовираження митців у колористиці була вперше досягнута саме в постімпресіоністичний період. Кольорова філософія постімпресіоністів позбулася суворих канонів академічного живопису, вимог до реалістичності, підпорядкованості освітленню й ситуації, притаманних ранньому імпресіонізму. Тому вона змогла породити колористику багатьох модерністичних напрямів мистецтва, новаторську графіку, закласти основу сучасного піксельного дизайну
ПОРІВНЯННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ АРХІТЕКТУР НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ У ДОСЛІДЖЕННЯХ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА
Get PDFThe article explores the possibilities of applying neural network algorithms, particularly convolutional neural networks (CNNs), generative adversarial networks (GANs), and transformers, for the analysis of artworks. The research methodology is based on an analytical approach to global research and publications, as well as experiments and tests in a technological laboratory setting. Results. A comparison of the advantages and limitations of three neural network architectures is conducted, and accuracy metrics in various tasks and conditions are analyzed. The author’s own experimental results using some neural network architectures are presented, along with an overview of examples of their application in art studies. Conclusions. It is shown that convolutional neural networks are optimal for classification, attribution, and finding similar works; generative adversarial networks are more suitable for generating new images, stylization, and restoring damage; the transformer architecture is effective for analyzing composition, semantics, and context. Emphasis is placed on the fact that the choice of a relevant architecture depends on the specifics of the task, the researcher’s available resources , and the quality and quantity of data.У статті розглянуто можливості застосування алгоритмів нейронних мереж, зокрема згорткових, генеративно-змагальних та трансформерів, для аналізу творів мистецтва. Методика дослідження базується на аналітичному підході до світових досліджень та публікацій, а також на експериментах та тестах в умовах технологічної лабораторії. Результати. Виконане порівняння переваг та недоліків трьох архітектур нейромереж, проаналізовані показники точності в різних завданнях та умовах. Подані результати власних експериментів автора з використанням деяких архітектур нейромереж, а також розглянуті приклади їхнього застосування в мистецтвознавчих дослідженнях. Висновки. З’ясовано, що згорткові нейронні мережі оптимальні для класифікації, атрибуції та пошуку схожих творів; генеративно-змагальні більше підходять для генерації нових зображень, стилізації та відновлення пошкоджень; архітектура трансформерів ефективна для аналізу композиції, семантики та контексту. Зроблено акцент на тому, що вибір релевантної архітектури залежить від специфіки завдання, наявних ресурсів дослідника, якості та кількості даних
ЗАСАДИ РЕГЕНЕРАЦІЇ ІСТОРИЧНИХ СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ КИЇВЩИНИ
Get PDFThis article presents the concept of regeneration of historical rural settlements with an emphasis on the settlements of Kyiv Region, as a historical ethno-cultural region of Ukraine. Their development features, traditional folk architecture and historical and cultural significance in the context of current regional and national development are analyzed. During the last century, the planning structure of settlements has changed significantly, and as a result of large-scale destruction due to the Russian-Ukrainian war, some settlements need significant reconstruction. In the context of these extremely negative factors for the historically complex development of rural settlements, we will analyze the principles of their restoration in the context of modern regional development. The purpose of the article is to define the basic principles of regeneration of historical rural settlements in the Kyiv region. The research methodology is based on the study of literary sources, comparison of old maps of the nineteenth century with modern topography. The article uses notes from a volunteer action to regenerate the historic center of the village of Byshiv in Kyiv region and from participation in the construction of an ecological and energy-efficient private house in Kyiv region. Conclusions. Nowadays the main problem of regeneration of historic villages is the lack of a methodology for determining the historic area of a village. There is no system of measures to regenerate the historic area as a geographically defined set of monuments of historic villages. The restoration of settlements in the Kyiv region should be based on the principles of historical relevance and practical feasibility of the measures taken.У статті розглянуто поняття регенерації історичних сільських поселень з акцентом на населених пунктах Київщини як історичного етнокультурного регіону України. Проаналізовано їхні особливості розвитку, традиційну народну архітектуру та історико-культурну значущість у контексті нинішнього регіонального та загальнонаціонального розвитку. Упродовж минулого століття планувальна структура населених пунктів суттєво змінилася, а в результаті масштабних руйнувань через російсько-українську війну деякі поселення потребують істотної відбудови. З огляду на такі вкрай негативні чинники для історично складеної забудови сільських поселень, проаналізуємо засади їхнього відновлення в контексті сучасного регіонального розвитку. Мета статті – визначення основних засад регенерації історичних сільських поселень Київщини. Методика дослідження полягає в опрацюванні літературних джерел, порівнянні старовинних мап ХІХ століття із сучасною топографією. У статті використано нотатки з волонтерської акції з регенерації історичного центру села Бишів на Київщині, а також записи з участі у зведенні екологічного та енергоефективного приватного будинку на Київщині. Висновки. Наразі основна проблема регенерації історичних сільських поселень – це відсутність методики визначення історичного ареалу сільського поселення. Відсутня система заходів з регенерації історичного ареалу як територіально визначеної сукупності пам’яток історичних сіл. Відновлення поселень Київщини має ґрунтуватися на засадах історичної відповідності та практичної доцільності вживаних заходів
УКРАЇНСЬКІ МИТЦІ НА МІЖНАРОДНИХ ЯРМАРКАХ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Get PDFThe purpose of this article is to analyze the phenomenon of art fairs as an important factor in entering the international art market for Ukrainian galleries and artists, a platform for finding collectors and dealers, and shaping the image and recognition of Ukrainian art at the international level. Research methods. The study is based on the methods of analytical, comparative, art historical, statistical, historical and cultural analysis of the contemporary art market at international fairs. Results. The current study describes the current trends of international art fairs, focuses on the system of participant selection, financial costs and potential commercial benefits, and analyses the experience of Ukrainian artists and galleries in such events. Conclusions. Since the interest in Ukrainian art in the world remains quite high, Ukrainian artists and galleries should take a more active part in international art fairs, finding solutions to financial and organizational problems that remain the main obstacles to the promotion of Ukrainian art on these platforms.Метою даної статті є аналіз феномену мистецьких ярмарків як важливого чинника у виході на міжнародний артринок для українських галерей та художників, платформи для пошуку колекціонерів та дилерів, формування іміджу і впізнаваності вітчизняного мистецтва на міжнародному рівні. Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи аналітичного, порівняльного, мистецтвознавчого, статистичного та історико-культурного аналізів ринку сучасного мистецтва на міжнародних ярмарках. Результати. У досліджені охарактеризовано сучасні тенденції міжнародних мистецьких ярмарків, звернено увагу на систему вибору учасників, фінансові витрати та потенційні комерційні вигоди, а також проаналізований досвід участі українських митців та галерей у таких заходах. Висновки. Оскільки інтерес до українського мистецтва у світі залишається доволі високим, українським митцям та галереям варто брати активнішу участь у міжнародних арт’ярмарках, вирішуючи фінансові та організаційні питання, які сьогодні залишаються основними перешкодами для просування українського мистецтва на цих платформах
ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ВИТОКИ ТА СПАДЩИНА ДЛЯ СУЧАСНОСТІ
Get PDFThe purpose of this article is to study the artistic and industrial art of Ukraine in the first third of the 20th century and its influence on the formation of modern Ukrainian art. Research methods. The research is based on the use of the method of historical parallels, the method of art analysis, the method of elemental systematization and dialectics. The results. The study revealed that the artistic and industrial art of Ukraine of the first third of the 20th century significantly influenced modern Ukrainian art. National Romantic trends and styles such as Art Nouveau and Art Deco formed the basis for the development of national identity and artistic heritage. Artists used folk motifs, symbols and ornaments, preserving cultural traditions. Contemporary Ukrainian artists continue this legacy by integrating traditional elements with modern technologies and techniques, which allows for the creation of innovative works deeply rooted in the national culture. This influence enriches modern art and contributes to its development. Conclusions. Studies have shown that at the beginning of the 20th century, there was a growth of national consciousness in Ukraine, due to the desire to revive national culture, language and traditions as a response to centuries of oppression and assimilation by imperial powers. It was established that the beginning of the 20th century in Ukraine was characterized by the active development of various styles and currents that reflected social and cultural changes. Art Nouveau and Art Deco became important styles in the arts and crafts, influencing the design of architecture, furniture, and other products. Art Nouveau was characterized by smooth lines and natural motifs, while Art Deco emphasized geometric shapes and the use of expensive materials. The integration of folk motifs into industrial art was an important feature of the Ukrainian artistic movement at the beginning of the 20th century. The use of traditional ornaments, color schemes and techniques reflected the desire to preserve and popularize national traditions in various industries, from ceramics to textiles and furniture. Modern Ukrainian artists continue to use folk motifs, combining them with the latest technologies and modern artistic approaches, creating works that are both modern and deeply rooted in national culture.Мета статті – дослідження художньо-промислового мистецтва України першої третини ХХ століття та його впливу на формування сучасних мистецьких трендів. Методи дослідження. Дослідження побудоване на використанні таких методів: історичних паралелей, мистецтвознавчого аналізу, елементної систематизації та діалектики. Результати. У результаті дослідження з’ясовано, що художньо-промислове мистецтво України першої третини ХХ століття суттєво вплинуло на сучасне українське мистецтво. Національно-романтичні тенденції і стилі, такі як модерн і артдеко, сформували основу для розвитку національної ідентичності та художньої спадщини. Митці використовували народні мотиви, символіку та орнаменти, зберігаючи культурні традиції. Сучасні українські художники продовжують цю спадщину, інтегруючи традиційні елементи в сучасні технології та техніки, що дає змогу створювати інноваційні твори, глибоко вкорінені в національну культуру. Такий вплив збагачує сучасне мистецтво та сприяє його розвиткові. Висновки. Отже, на початку ХХ століття в Україні відбувалося зростання національної свідомості, зумовлене прагненням до відродження національної культури, мови і традицій як відповідь на багатовіковий гніт й асиміляцію імперськими державами. Було встановлено, що початок ХХ століття в Україні характеризувався активним розвитком різних стилів і течій, які відображали соціальні та культурні зміни. Модерн й артдеко стали важливими стилями в художньо-промисловому мистецтві, впливаючи на дизайн архітектури, меблів та інших виробів. Модерн вирізнявся плавними лініями та природними мотивами, тоді як артдеко підкреслював геометричні форми та використання дорогих матеріалів. Інтеграція народних мотивів у промислове мистецтво була важливою рисою українського художнього руху на початку ХХ століття. Використання традиційних орнаментів, кольорових схем та технік відображало прагнення зберегти й популяризувати національні традиції у різних галузях, від кераміки до текстилю та меблів. Українські митці досі використовують народні мотиви, поєднуючи їх з новітніми технологіями та сучасними художніми підходами, створюючи твори, які є водночас сучасними і глибоко вкорінені в національну культуру