OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СИМВОЛІЗМУ В ЖИВОПИСІ УКРАЇНИ НА МЕЖІ ХІХ–ХХ СТ.
Get PDFThe purpose of this article is to determine the main aspects of the development of symbolism in Ukrainian painting at the turn of the 19th – 20th centuries, to study the artistic heritage of Ukrainian symbolists of the specified period – M. Sapozhnikov, Y. Mykhailov, V. Tsymbal, O. Novakivskyi, and to carry out a stylistic analysis of their works. Research methods. The basis of the study is the analysis of the formation of symbolism as an artistic movement in Europe and Ukraine. An artistic and stylistic and comparative analysis of the works of art of the artists highlighted in the article was conducted. Research results. The authors have determined the historical and cultural aspects of the development of symbolism in Ukraine at the turn of the 19th and 20th centuries. Conclusions. In the article, the authors identified the main historical and cultural aspects that influenced the development of symbolism in Ukrainian painting of the specified period. The main theme and features of the aesthetic language of the art of symbolism of Ukrainian painting are also indicated, using the example of the work of the mentioned artists.Мета статті – визначити основні аспекти розвитку символізму в українському живописі на межі ХІХ–ХХ століть та дослідити мистецьку спадщину українських символістів цього періоду, зокрема М. Сапожникова, Ю. Михайлова, В. Цимбала та О. Новаківського, а також провести стилістичний аналіз їхніх робіт. Методи дослідження. В основу дослідження покладено аналіз формування символізму як мистецького руху в Європі та Україні. Проведено художньо-стилістичний і порівняльний аналіз творів мистецтва художників, висвітлених у статті. Результати дослідження. Авторами визначено історико-культурні аспекти розвитку символізму в Україні на межі ХІХ–ХХ століть. Висновки. У статті зазначено головні історико-культурні аспекти, що впливали на розвиток символізму в українському живописі цього періоду. Також визначено головну тематику та особливості естетичної мови символізму на прикладі творчості представлених митців
БУДИНОК ВОЛОДИМИРА ЧУБУКА-ПОДІЛЬСЬКОГО АВТОРСТВА ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО В МІСТІ ПЕРЕЯСЛАВІ: ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ, ШЛЯХИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ
Get PDFAbstract. The purpose of the article is to determine the sources and peculiarities of the application of patterns of Ukrainian identity in the project of the house of Vladimir Chubuka-Podolsky in Pereyaslav by Vasyl Krychevsky, as a tool for research and rehabilitation of this object. Methods. The work uses a set of methods, such as: analysis and systematization of scientific literature, in-situ survey and graphic processing of research objects, collection of actual (verbal and visual) data and systematization of in-situ surveys, analysis of project, iconographic, and textual sources, comparative analysis of architectural concepts. Historical-comparative, historical-genetic and iconographical ones are also used, which are mainly used during the study of architecture of the 20th century. Results. The latest research and publications on the object of study are analyzed. The volume-spatial structure, plasticity and decor of the object of study are presented as elements and signs of patterns of Ukrainian identity, identified by the author of the project in the Ukrainian traditional context. It is determined that the main types of Ukrainian traditional housing are the source of Ukrainian identity. As a generalized prototype, it is distinguished from traditional Ukrainian accommodation a specific type of house, called khata. It is noted that in the 1920s under the influence of socio-political transformations in the architectural objects by Krichevsky there is an evolution towards rationality and functionality while maintaining folk style originality. The ways of preservation and rehabilitation of the object are introduced. The nature of the restoration measures will depend on the results of comprehensive pre-project studies and possible options for the further functional use of the object. The primary task is the preservation of authentic material substance of the listed building. The secondary task is to reveal the hidden and lost features of facade plastics.Анотація. Мета статті – визначити джерела й особливості застосування патернів української самобутності в проєкті будинку Володимира Чубука-Подільського в м. Переяславі авторства Василя Кричевського як інструменти дослідження й реабілітації цього об’єкта. Методи дослідження. У праці застосована сукупність таких методів, як: аналіз і систематизація наукової літератури, натурне обстеження й графічне опрацювання об’єктів дослідження, збирання фактичних (вербальних і візуальних) даних та систематизація натурних обстежень, аналіз проєктних, іконографічних і текстових першоджерел, порівняльний аналіз архітектурних концепцій. Також застосовані історико-порівняльний, історико-генетичний та іконографічний методи, які переважно застосовують під час дослідження архітектури ХХ ст. Результати. Проаналізовано останні дослідження та публікації щодо об’єкта розгляду. Об’ємно-просторова структура, пластика й декор об’єкта дослідження представлені як елементи та ознаки патернів української самобутності, виділені автором проєкту з українського традиційного контексту. Визначено, що джерелом української самобутності є основні типи українського традиційного житла. Як узагальнений прототип виділено українське традиційне житло – хату. Зазначено, що в 1920-х роках під впливом соціально-політичних перетворень в архітектурних об’єктах Кричевського відбувається еволюція в бік раціональності та функціональності зі збереженням народно-стильової своєрідності. Наведено шляхи збереження та реабілітації об’єкта. Характер реставраційних заходів буде залежати від результатів комплексних передпроєктних досліджень і можливих варіантів подальшого функціонального використання об’єкта. Першорядним завданням відновлення об’єкта визначено збереження автентичної матеріальної субстанції пам’ятки. Другорядне завдання – виявлення прихованих і втрачених особливостей пластики фасадів
ДОСВІД ВІДНОВЛЕННЯ ЗРУЙНОВАНОГО ЖИТЛА В ІСТОРИЧНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МІСТАХ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to analyze the experience of recovery of damaged housing in historical European cities after the Second World War. Methods. During the studying the experience of recovery of destroyed housing, we applied the systematic method, as well as the analysis, synthesis and generalization of data from bibliographic sources. Results. Urban ensembles and areas as the result of not only architects’ activity, they most fully express the memory of generations – the social, cultural and technical image of their era. It is worth mentioning that the difficult conditions of the post-war recovery of Poland had a negative effect on the composite images of city areas – the priority was to achieve the highest performance indicators that is economic feasibility, which was supported by the technical possibilities of standard construction, and not by architectural and spatial requirements. As a result of the study of the experience of the cities recovery of the Netherlands we come to a conclusion: a significant drawback is in the long-term lack of dialogue between traditional and innovative approaches, e.g. between the ideas of restoration, preservation of history and fundamental change of the external image. However, examples of recovery in Poland and the Netherlands testify that projects of spatial cities development were successful when they involved analyzing both the appropriate compositional possibilities of recovery and the future economic value of a given area. Conclusions. The article presents the results of the experience research of the post-war recovery housing, damaged in the historic cities of Poland and the Netherlands. During the theoretical research, the reconstruction processes of European countries were analyzed and summarized, and both experiences were compared. As a result, the main factors affecting the recovery of damaged historical areas were formulated. The main ways of recovery of historically valuable formations are highlighted. It is about – recovery, new construction and their combination – a harmonious synthesis of the two previous directions. In the process of study, the methods of destroyed area recovery were also identified, which were formulated by Polish researchers practically equating the concepts of rehabilitation and renovation, but clearly separating them from the concepts of restoration and reconstruction based on the number of simultaneously restored objects. An obvious advantage in cities recovering is the use of a comprehensive recovery approach, which in addition to the analysis of the relevant compositional possibilities of reconstruction will take into account the future economic value of this area. The article results can become the basis for a further recovery research of housing units which were destroyed, help in defining modern rebuilding principles for Ukrainian cities.Анотація. Мета статті – проаналізувати досвід відновлення зруйнованого житла в історичних європейських містах після Другої світової війни. Методи дослідження. Під час дослідження досвіду відновлення зруйнованого житла застосовано системний метод, а також аналіз, синтез та узагальнення наявних бібліографічних джерел. Результати. Міські ансамблі та квартали як результат діяльності не лише архітекторів найповніше виражають пам’ять поколінь – соціальний, культурний та технічний образ своєї епохи. Варто зазначити, що скрутні умови післявоєнного відновлення Польщі не найкраще вплинули на композиційний образ міських кварталів – пріоритетним було досягнення максимально високих експлуатаційних показників, тобто економічної доцільності, яка підкріплювалась технічними можливостями типового будівництва, а не архітектурно-просторовими вимогами. У результаті дослідження досвіду відновлення міст Нідерландів доходимо висновку, що тривала відсутність діалогу між традиційним і новаторським підходами – між ідеями відновлення, збереження історичного та докорінної зміни зовнішнього образу – є суттєвим недоліком. Однак приклади відновлення як Польщі, так і Нідерландів засвідчують, що успішними проєкти просторового розвитку міст були тоді, коли, окрім аналізу доречних композиційних можливостей відбудови, вони враховували майбутнє господарське значення певного кварталу. Висновки. У статті наведено результати аналізу досвіду післявоєнного відновлення зруйнованого житла в історичних містах Польщі та Нідерландів. Під час теоретичного дослідження було проаналізовано й узагальнено процеси відбудови європейських країн, а також порівняно обидва досвіди. Так, було сформульовано основні фактори, що впливають на процес відновлення зруйнованих історичних кварталів. Виокремлено основні шляхи відбудови історично цінних утворень. Йдеться про відновлення, нове будівництво та їхнє поєднання – гармонійний синтез двох попередніх напрямів. У процесі дослідження також було виділено методи відновлення зруйнованих кварталів, які сформулювали польські дослідники, практично ототожнюючи поняття санації та реновації, але чітко відокремлюючи їх від понять реставрації та реконструкції за ознакою кількості одночасно відновлюваних об’єктів. Результати статті можуть стати основою для подальших досліджень у галузі відновлення зруйнованих житлових утворень, допомогти у визначенні сучасних принци пів відбудови українських міст
ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРНОГО ПРОЄКТУВАННЯ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ НА ОСНОВІ НОВІТНІХ ТЕНДЕНЦІЙ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to study the main principles of designing medical facilities in foreign countries, to analyze the main types of architectural design principles, to determine the level of influence in modern conditions of flexibility, inclusiveness and integration as the basic principles of designing medical facilities on their architectural and planning solutions. Methods. The research is based on methods of observation and comparison, analysis of architectural objects, which made it possible to reveal the influence of design principles on the structure of medical institutions. Results. The article, based on foreign experience, examines modern principles of design in the architectural field of health care institutions, recognizes their influence on the design of a specific medical institution, explores factors that affect the architectural planning of medical institutions, emphasizes the dependence of architectural design solutions of health care institutions on their purpose, scope of application, type and location. Conclusions. The conducted study of the basic principles of architectural planning of medical institutions allows us to single out three main principles of designing health care institutions: flexibility, inclusiveness and integration. The specified principles reflect modern trends in the development of medicine (adaptability to transformations, patient orientation, comprehensiveness in the provision of medical services) and ensure the effectiveness of the future functioning of a specific medical institution designed with them in mind. At the same time, each project is an independent and unique architectural solution of a health care facility building.Анотація. Мета статті – дослідити основні принципи проєктування медичних закладів у зарубіжних країнах, проаналізувати основні види принципів архітектурного проєктування, визначити рівень впливу у сучасних умовах гнучкості, інклюзивності та інтегрованості як базових засад проєктування медичних закладів на їхнє архітектурне та планувальне вирішення. Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи спостереження й порівняння, аналізу архітектурних об’єктів, які дали змогу виявити вплив принципів проєктування на структуру медичних закладів. Результати. У статті на базі зарубіжного досвіду розглянуто сучасні принципи проєктування в архітектурній галузі закладів охорони здоров’я, визнається їхній вплив на проєктування конкретного медичного закладу, розглянуто чинники, які впливають на архітектурне планування медичних закладів, підкреслено залежність архітектурних проєктувальних рішень закладів охорони здоров’я від їх призначення, сфери застосування, типу та розташування. Висновки. Проведене дослідження базових засад архітектурного планування медичних закладів дозволяє виокремити три основні обов’язкові принципи проєктування закладів охорони здоров’я: гнучкість, інтегрованість та інклюзивність. Зазначені засади відображають сучасні тенденції розвитку медицини (адаптивність до трансформацій, орієнтованість на пацієнта, комплексність у наданні медичних послуг) та забезпечують ефективність майбутнього функціонування запроєктованого з урахуванням конкретного медичного закладу. Водночас кожен проєкт є самостійним та унікальним архітектурним рішенням будівлі закладу охорони здоров’я
ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЙ ДОПОВНЕНОЇ РЕАЛЬНОСТІ НА СПРИЙНЯТТЯ ТВОРІВ СКУЛЬПТУРИ У ВИСТАВКОВОМУ ПРОСТОРІ
Get PDFAbstract. The article examines the advantages of using modern technologies in the organization of the exhibition space of creative sculptures and the problems of art aesthetics, immersive, interactivity, theatricality, digitalization of exhibition spaces. With the help of Augmented Reality (AR) technologies, the sculpture becomes more informative and accessible to everyone. The purpose of the publication is to help readers better understand the impact of AR on the art of sculpture and to show the perspectives and possibilities they can open for this art field. The article reveals the current problem of attracting viewers and admirers of the art of sculpture highlights possible means of organizing exhibition spaces with the involvement of modern technologies for a more effective demonstration of sculptural projects. Research methods are historical, structural-functional and phenomenological. Exploring the impact of augmented reality (AR) technologies on the way we perceive sculpture and organize exhibition experiences, the new perspective looks at the contemporary art landscape where AR is becoming an integral part of artists and visitors alike. Thanks to AR technology, the sculpture turns into an interactive and emotionally rich artistic experience that combines traditional art with innovation and technological advances. The use of these technologies in sculpture opens up new opportunities for the expression of artists, and also gives great prospects for the development of art in the world. Conclusions. As a result of the study, questions and ideas about how AR technology affects the organization of exhibition spaces for works of sculpture and the benefits and challenges it brings to the art world are highlighted and characterized.Анотація. У статті розглянуто переваги використання сучасних технологій у процесі організації виставкового простору для перегляду творів скульптури та виявлення проблем їхньої цифровізації, естетизації, імерсивності, інтерактивності, театральності. У новому ракурсі досліджується вплив технологій доповненої реальності (далі – AR-технологій) на експонування скульптур у музеях та артгалереях. Особливе місце відводиться мобільному комунікативному середовищу, що взаємодіє з «доповненою реальністю». Стаття висвітлює також засоби організації музейних виставок із застосуванням новітніх технологічних можливостей для більш ефектної демонстрації скульптурних проєктів. Мета статті – визначити вплив сучасних AR-технологій на організацію виставкового простору творів скульптури та розкрити специфіку їхнього застосування у сучасних мистецьких практиках. Методами дослідження є історичний, структурно-функціональний, феноменологічний. Висновки. Аналіз творчості художників-скульпторів дав змогу виявити специфіку включення до їхніх сучасних художніх практик однієї з нових комунікаційних технологій – технологію доповненої реальності. В результаті дослідження був отриманий матеріал, розгляд якого дав змогу зробити висновок, як AR-технологія впливає на організацію виставкових просторів, експонування об’ємних монументальних творів скульптури, переваги й виклики, які вона привносить до світу мистецтва. Досягнення цифрових технологій призвели до створення нових форм спілкування та соціальної взаємодії. Для підтримки конкурентоспроможності музеїв нині необхідно дедалі більше взаємодіяти з IT-сферою. Отже, можливості AR-технологій дають змогу створити низку нових цифрових додатків, які принципово змінюють підходи до надання користувачеві послуг, зокрема й у музейній діяльності
ОРГАНІЧНИЙ НАПРЯМ В АРХІТЕКТУРІ ТА ДИЗАЙНІ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to determine the main directions of organic architecture and design and to analyze the stages of their development during the 20th century until today. Research methods. The research is based on the methods of comparative analysis, generalization and formalization, which allowed to identify the features and distinguish the differences of each stage of the development of organic architecture. The results. The article determined that the concept of organic architecture arose in American, and later in European architecture of the beginning of the 20th century. The “organic” orientation was first formulated in the 1890s by the American architect Louis Henry Sullivan (1856–1924). Later, the principles of organic architecture were formulated in the works of F.-L. Wright, developed in the works of A. Aalto, R. Neutro, L. Fiumara and others. For the first time, the author identifies four main directions in modern organic architecture. The first is based on the idea of a harmonious combination of nature, architecture and man. Here, the term “organic” means “subject to the conditions of the natural landscape”, i.e. the climatic conditions of the environment and the set of its aesthetic qualities. The founder of this trend was Frank Lloyd Wright. The period of origin and prosperity – the 20s of the twentieth century. The second stage, formed in the 50’s and 60’s – biomorphism – was based on the imitation of natural forms as samples. These are Charles and Reims Imsey, Santiago Calatrava and others. The third trend, which emerged in the late twentieth century, protects nature through the use of energy-saving technologies (Ross Lovegrove and others). The fourth is recycling, which, starting with the idea of secondary processing of waste, gradually expanded to the construction industry. Conclusions. Analyzing organic architecture in the process of evolution and at the present stage, the author proves that there is a gradual convergence of the first and second directions, i.e. simultaneously with the landscape approach and contextuality, the shape of buildings becomes more plastic, reminiscent of natural forms. Energy-saving technologies became an integral part of organic architecture. But the most important thing is a person’s connection with the environment and the bui lding and a sense of inner comfort.Анотація. Метою цієї статті є визначення основних напрямів органічної архітектури і дизайну та аналіз етапів їхнього розвитку протягом ХХ сторіччя до сьогодні . Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи порівняльного аналізу, узагальнення та формалізації, що дали змогу виявити особливості та виокремити відмінності кожного етапу розвитку органічної архітектури. Результати. У статті визначено, що поняття органічної архітектури виникло в американській, а пізніше і в європейській архітектурі початку XX століття. «Органічне» спрямування було вперше сформульоване в 1890-х роках американським архітектором Л.Г. Саллівеном, пізніше принципи органічної архітектури були сформульовані Ф.-Л. Райтом, розвивалися в роботах А. Аалто, Р. Нейтро, Л. Фьюмара та інших. Автор уперше виділяє чотири основні напрями у сучасній органічній архітектурі. Перший спирається на ідею гармонійного поєднання природи, архітектури і людини. Тут термін «органічний» означає «підпорядкований умовам природного ландшафту», тобто кліматичним умовам середовища та сукупності його естетичних якостей. Засновник цього напряму – Ф.-Л. Райт. Період виникнення і розквіту – 20-ті роки ХХ ст. Другий етап, що сформувався у 50–60-ті роки, – біоморфізм – взяв за основу наслідування природних форм як зразків. Це Ч. і Р. Імзи, С. Калатрава та інші. Третій напрям, що з’явився наприкінці ХХ сторіччя, забезпечує охорону природи за рахунок використання енергозберігаючих технологій (Р. Лавгрув та інші). Четвертий – ресайклінг, що, розпочавшись від ідеї вторинної переробки відходів, поступово розш ирився на будівельну галузь. Висновки. Аналізуючи органічну архітектуру в процесі еволюції та на сучасному етапі, автор доводить, що відбувається поступове зближення першого і другого напрямів, тобто водночас із ландшафтним підходом і контекстуальністю форма будівель стає більш пластичною, нагадує природні форми. Органічна архітектура нині розглядається як невід’ємна частина сталого розвитку міст, а енергозберігаючі технології, повторна переробка матеріалів, використання альтернативних джерел енергії стали її важливими складниками. Але найважливішим залишається зв’язок людини з оточенням та створення комфортного середовища
МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ СЕЛЬБИЩНИХ ТЕРИТОРІЙ
Get PDFAbstract. The purpose of the article is to reveal the methods and techniques of ecological optimization of residential areas. Research methods include analogy, information analysis, synthesis and scientific generalization of literary sources. Main results and conclusions. The problems that determine the necessity of execution of residential areas architectural and landscape reconstruction are outlined in the article. It’s emphasized that the efforts directed on development of residential areas landscape design may be efficient for increasing the sustainability of the environment in case if they are concentrated on resolution of questions of prevention of irregular car parking, optimal organization of transit pedestrian ways (of residential blocks external spaces) and creation of the system of differentiated spaces as well as various kinds of leisure activity (in the internal outlines of the structures). There has been formed the list of tasks, that have to be solved in the process of ecological city planning optimization of open spaces in the structure of residential building. There has been outlined the complex of reconstruction measures. It is noted that the following can be attributed to the ways of resolution of conflict situations between the human and transport in the residential environment: separation of parking spaces in the ground level with help of vegetation screens or artificial landscaping; placement of the parking lots on the ground level, but with the use of overhangs above them with vegetation and recreation spaces in the yard perimeter; creation of the semi-underground garages with landscape design of slopes and placement of different purpose platforms on their surfaces. It’s also emphasized that the meaning of the use of landscape design doesn’t lie in provision of requested amount of vegetation for each resident, but in rational, from the standpoint of function, and various, from the standpoint of aesthetics placement of the live nature components for creation of isolated transport oriented areas outside of pedestrian lanes in the external from residential block’s space or in underground level of the yard. The techniques of differentiated structural delimitation are lay down in the basis of transformation of the system of open spaces in residential environment. There has been accomplished its description and new techniques were adduced. To the relevant measures for the change of quality of residential environment referred the formation of the system of clear visual signs by the newly introduced landscape components, that insure the space identification and its figurative meaning.Анотація. Метою статті є розкриття методів і прийомів екологічної оптимізації сельбищних територій. Методами дослідження виступають аналогія, аналіз інформації, синтез та наукове узагальнення літературних джерел. Основні результати та висновки. Окреслено проблеми, що визначають необхідність здійснення архітектурно-ландшафтної реконструкції сельбищних територій. Наголошено, що зусилля щодо розвитку ландшафтного дизайну сельбищних територій можуть бути ефективними для підвищення стійкості середовища у разі їхнього зосередження на вирішенні питань запобігання стихійному паркуванню автомобілів, оптимальній організації транзитних пішохідних напрямків (зовнішніх просторів житлових груп) та створенні системи диференційованих просторів, різних видів дозвільної діяльності (внутрішніх контурів забудови). Сформовано перелік завдань, які необхідно вирішити у процесі еколого-містобудівної оптимізації відкритих просторів у структурі житлової забудови. Окреслено комплекс реконструктивних заходів. Зазначається, що до напрямів вирішення конфліктних ситуацій між людиною і транспортом у житловому середовищі можна віднести прийоми: розмежування стоянок у площині землі із застосуванням екранів із рослинності або штучного рельєфу; створення місць розміщення автомобілів на позначці землі, але з використанням покриттів над ними для розміщення рослинності та місць відпочинку у контурі двору; створення напівпідземних гаражів з ландшафтним оформленням укосів та розміщенням на покриттях майданчиків різного призначення. Наголошено, що змістом використання ландшафтного дизайну стає не забезпечення нормативної кількості озеленення на кожного жителя, а раціональне з погляду функції та різноманітне з позицій естетики розміщення компонентів живої природи для створення ізольованих ділянок транспортного призначення поза смугами пішохідного руху у зовнішньому стосовно житлової групи просторі або в підземному рівні подвір’я. В основу перетворення системи відкритих просторів у житловому середовищі покладено прийом диференційованого структурного розмежування, здійснено його опис та наведено прийоми. До актуальних заходів щодо зміни якостей житлового середовища віднесено формування із нововнесених компонентів ландшафту системи стійких візуальних знаків, що забезпечують ідентифікацію простору та його образне наповнення
ІНСТИТУТ ОДНОДУМЦІВ З ВЕЛИКИМ ТВОРЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМ. (ДО 60-РІЧЧЯ КИЇВЗНДІЕП)
Get PDFThe article examines the work of the Ukrainian Zonal Research and Project Institute for Civil Engineering (KYIVZNDIEP) over the 60 years of its existence. The purpose of this article is to define the creative achievements of the KYIVZNDIEP team in the architecture of civil buildings and structures. Research methods. The research is based on a comprehensive analysis of socio-economic, urban planning, architectural-planning and normative-methodological issues. Such methods as comparative analysis of project solutions and implemented objects, systematization and generalization of scientific research were used to solve the mentioned issues. The results. The KYIVZNDIEP Institute was founded in 1963 during the period of development of standard design and industrialization of construction in the former USSR and continued at a new stage in Independent Ukraine. The phenomenon of creativity of Ukrainian architects, who applied the latest methodological principles of design and created original architectural and artistic works during the period of totalitarianism in the 1960s and 1980s, has been revealed. With the acquisition of Independence and the arrival of the third millennium, the architects of KYIVZNDIEP were freed from the rigid bureaucratic pressure of state structures and their monopoly on the customer. Typical panel houses are replaced by individual residential buildings with a monolithic frame, walls with environmentally friendly insulation, which made it possible to apply the principles of "flexible planning. In public buildings and structures, a comfortable environment is created to serve all segments of the population, including people with disabilities, and the architecture acquires artistic expressiveness. Conclusions. As a result of the research, it was determined that the creative activity of the KYIVZNDIEP institute as a zonal multifaceted one, primarily concerns the design and construction of residential buildings and public buildings and structures in Ukraine, Moldova, Uzbekistan, the south of the Russian Federation, and Kazakhstan. In the 1970s and 1980s, the field of activity of the institute expanded significantly. It became the leading organization of the former USSR for the design and construction of civil buildings and structures in difficult engineering and geological conditions, for the automation of project work, energy saving and the introduction of efficient structures in construction. The period of Independence was marked by the development of the planning and construction of the energy cities of Slavutych and Energodar, the design and construction of the Liaoning University in the People’s Republic of China, the design of a residential area in the city of Astana (Kazakhstan), a cardiology center in the city of Poltava, and the formation of the concept of creating the National System of Regulatory Framework of Ukraine.У статті розглянуто творчий шлях Українського зонального науково-дослідного і проєктного інституту з цивільного будівництва (КИЇВЗНДІЕП) упродовж 60 років його діяльності. Мета нашої статті – визначення творчих здобутків колективу КИЇВЗНДІЕП в архітектурі цивільних будівель і споруд. Методи дослідження. В основу дослідження покладено комплексний аналіз соціально-економічних, містобудівних, архітектурно-планувальних та нормативно-методичних питань. Для вирішення зазначених питань використовувалися такі методи, як: порівняльний аналіз проєктних рішень і реалізованих об’єктів, систематизація й узагальнення наукових досліджень. Результати. КИЇВЗНДІЕП розпочав свою творчу діяльність 1963 р. у період розвитку типового проєктування та індустріалізації будівництва у колишньому СРСР та продовжив на новому етапі у незалежній Україні. Виявлений феномен творчості українських архітекторів, які у період тоталітаризму в 1960–1980-ті рр. застосували новітні методологічні засади проєктування і створювали оригінальні архітектурно-художні твори. З набуттям незалежності і приходом третього тисячоліття архітектори КИЇВНДІЕПу були звільнені від жорсткого бюрократичного тиску державних структур і їхньої монополії на замовника. На заміну типовим панельним будинкам приходять індивідуальні житлові будинки з монолітним каркасом, стінам з екологічно чистими утеплювачами, що дало змогу застосовувати принципи «гнучкого планування». У громадських будівлях і спорудах створюється комфортне середовище для обслуговування всіх верств населення зокрема й людей з інвалідністю, а архітектура набуває художньої виразності. Висновки. В результаті дослідження визначено, що творча діяльність КИЇВЗНДІЕП як зонального є багатогранною, перш за все, це проблеми проєктування та будівництва житлових будинків і громадських будівель та споруд в Україні, Молдові, Узбекистані, на півдні рф та у Казахстані. У 1970–1980-х роках сфера діяльності інституту значно розширилась. Він став провідною організацією колишнього СРСР із проблем проєктування і будівництва цивільних будівель та споруд у складних інженерно-геологічних умовах, з питань автоматизації проєктних робіт, енергозбереження і впровадження у будівництво ефективних конструкцій. Період незалежності ознаменувався розробкою планування і забудови міст енергетиків Славутич та Енергодар, проєктуванням і будівництвом Ляонінського університету у КНР, проєктуванням житлового району м. Астани (Казахстан), обласного кардіологічного центру у м. Полтаві, формуванням концепції створення Національної системи нормативної баз и України
ВАСИЛЬ ЧЕГОДАР ТА МИКОЛА ГЛУЩЕНКО: ТВОРЧІ ВЗАЄМОВПЛИВИ
Get PDFMany artists worked in the field of Ukrainian art of the second half of the 20th century, but the figures of two outstanding painters and brilliant colorists, Vasyl Chegodar and Mykola Hlushchenko, who worked mainly in the genres of landscape and still life, stand out among them. They were one of the few artists who were really deeply interested in the problems of color in painting. In the 1970s, their destinies crossed, which in a certain way affected the creativity of both painters. M. Glushchenko, who had direct connections with Europe, became for V. Chegodar a guide to the world of French art. In particular, he opened the way to the work of P. Bonnard, whose achievements became an important reference point for V. Chegodar in the field of his own coloristic searches. On the other hand, M. Hlushchenko himself did not escape the influence of P. Bonnar's painting. The purpose of the article is to reveal the nature of the creative and personal relations of V. Chegodar and M. Hlushchenko based on the analysis of archival documents, letters of V. Chegodar, articles in periodicals and works of art. Research methods: comparative – to establish thematic, genre and pictorial parallels; figurative and stylistic – to reveal the features of an individual painting style; historical – to clarify the facts of the biographies of the masters and events related to the creation of paintings; inductive – when summarizing painterly approaches and color solutions of artists. As a result of the conducted research, for the first time in Ukrainian art history, it was found that V. Chegodar was inspired by the coloristic, pictorial solutions of his colleague, and M. Hlushchenko, in turn, was interested in and used in his work the achievements of V. Chegodar in the field of subject matter and compositional techniques. Some common painting principles, which were guided by both masters, were also revealed. Along with this, joint approaches in the field of coloristics of V. Chegodar and P. Bonnar were revealed. The article publishes for the first time unknown works of Ukrainian masters and archival materials that are in the private collection of V. Chegodar's grandson, Petro Voloshyn.В галузі українського мистецтва другої половини XX ст. працювало чимало художників, але серед них виокремлюються фігури двох видатних живописців – Василя Чегодара та Миколи Глущенка, які працювали у жанрах пейзажу та натюрморту. Вони були одними з небагатьох митців, які по справжньому глибоко цікавилися проблемами кольору. Мета статті полягає у виявленні характеру творчих та особистісних стосунків двох митців на основі аналізу архівних документів, листів В. Чегодара, статей у періодичних виданнях та художніх творів. У 1970-х роках долі майстрів перетнулися, що вплинуло на творчість обох живописців. М. Глущенко, що мав безпосередні зв’язки із Європою, став для В. Чегодара провідником у світ французького мистецтва, зокрема відкрив шлях до творчості П. Боннара, здобутки якого стали для В. Чегодара важливим орієнтиром у галузі власних колористичних пошуків. З іншого боку і сам М. Глущенко не оминув впливу живопису П. Боннара. Методи дослідження: компаративний – для встановлення тематичних, жанрових та живописних паралелей; образно-стилістичний – для виявлення особливостей індивідуальної живописної манери; історичний – для уточнення фактів біографій майстрів та подій, пов’язаних із створенням картин; індуктивний – при узагальненні живописних підходів та колористичних рішень митців. В результаті проведеного дослідження вперше в українському мистецтвознавстві було з’ясовано, що В. Чегодар надихався колористичними, живописними рішеннями свого колеги, а М. Глущенко, в свою чергу, цікавився й використовував в своїй творчості досягненнями В. Чегодара у галузі тематики та композиційних прийомів. Виявлені й деякі спільні живописні принципи, якими керувалися обидва майстрі. Разом з цим виявлені спільні підходи у галузі колористики В. Чегодара та П. Боннара. В статті вперше опубліковано донині невідомі твори українських майстрів та архівні матеріали, що знаходяться у приватній колекції онука В. Чегодара – Петра Волошина
ЗИМОВІ МОТИВИ В ПЕЙЗАЖАХ ТЕТЯНИ ЯБЛОНСЬКОЇ 1990-Х РОКІВ: ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ
Get PDFThe purpose of the article. The research aims to study Tetyana Yablonska’s winter landscapes 1990s works in the context of the master’s creative method through the analysis of visual elements of art and art-stylistic features of her works. Research methods. The development of the declared research purpose involves the application of the comprehensive scientific approach, iconographic method, and comparative, artistic and stylistic analyses. The results. In the last decade of the twentieth century, despite old age and declining health, Yablonska continued to paint. Among her works created at that time were also landscapes and still lifes painted at home. Artist repeatedly painted the views from her windows. Landscape took an important place in her creative work and has become one of mainstream genre. Series winter landscapes paintings of the 1990s is an original phenomenon of Yablonska's heritage. These landscapes are studies, which interpret the light and color, the beauty and poetry of everyday life. Artist started painting the winter landscapes in which she persisted in artistic experimentation with the use of means of artistic expression to create the special winter atmosphere, as well as with the power of the influence of the light and aerial environment on the transformation of color. Conclusions. The author concludes that the analysis of winter landscape paintings reveals signs of the Impressionism’s vision and methods of art, as well as means of artistic expression of Post-Impressionism. In these works, Yablonska seems to return to her impressionistic roots of the 1940s, the beginning of her creative path. On the example of landscapes, it is obvious that Yablonska absorbed artistic tradition and outside influences and reinterpreted them in innovative ways. It is stressed that in some paintings, because of artist’s style and how brushy strokes are rendered, the artistic interpretation of the landscape approaches abstract art.Метою дослідження є вивчення зимових пейзажів Тетяни Яблонської 1990-х років у контексті творчого методу мисткині, на основі аналізу засобів художньої виразності та стилістичних особливостей творів художниці. Методи дослідження. Розробка заявленої мети дослідження передбачає застосування комплексного наукового підходу, іконографічного методу, порівняльного та художньо-стилістичного аналізів. Результати. В останнє десятиліття ХХ століття, незважаючи на поважний вік і погіршення здоров’я, Т. Яблонська продовжувала займатися живописом. Серед її робіт, створених у цей час, були пейзажі та натюрморти, написані в домашніх умовах. Художниця неодноразово писала види зі своїх вікон. Пейзаж посів важливе місце в її творчості та став одним з основних жанрів. Серія «Зимові пейзажі» 1990-х років — оригінальне явище спадщини Т. Яблонської. Ці пейзажі є дослідженнями інтерпретації світла та кольору, краси та поезії повсякденного життя. Художниця почала писати зимові пейзажі, в яких наполегливо експериментувала як з використанням засобів художньої виразності для створення особливої зимової атмосфери, так і з силою впливу світлового та повітряного середовища на трансформацію кольору. Висновки. Комплексний мистецтвознавчий аналіз зимових пейзажів у межах дослідження засвідчує, що стилістика творів виявляє ознаки як принципів бачення, так і методів мистецтва імпресіонізму, а також засоби художньої виразності постімпресіонізму. У цих роботах Т. Яблонська ніби повертається до імпресіоністичних витоків 1940-х років, початку її творчого шляху. На прикладі пейзажів видно, що художниця увібрала мистецьку традицію і зовнішні впливи та по-новаторськи їх переосмислила. Зауважимо, що в деяких творах завдяки авторській манері, стилістиці та характеру мазків художня інтерпретація пейзажу наближається до абстрактного мистецтва