OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
АНТИВОЄННА ГАЛЕРЕЯ МУРАЛІВ У ГДАНСЬКУ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ МАНІФЕСТ СОЛІДАРНОСТІ ПОЛЬЩІ З УКРАЇНОЮ
Get PDFThe purpose of the article is to clarify the circumstances of the foundation, the thematic orientation and the content of the gallery of murals in Gdansk, in the context of Polish support to Ukraine in its military confrontation with the Russian aggressor. Methods. In the process of collecting, systematizing, and studying the research materials, the author used comprehensive, structural, and inductive methods, which became complementary in the realization of the author's intention. The research methodology is based on a visual analysis of a number of Polish street art works, analytical and art historical research methods, as well as a systematic approach. Results. It is outlined that from the beginning of a full-scale Russian-Ukrainian war, the field of art in Poland became a powerful event-ground in support of Ukraine. It was discovered, that its nowadays reality is cardinally marked on the content of Polish street art, a vivid example of that is the anti-war gallery of murals in Gdansk. It was revealed that the authors of the murals and graffiti on the retaining wall of the Pomeranian City Railway (pol. Pomorska Kolej Metropolitalna (PKM)) near the station RKM ‘Gdansk Yasen’ became teachers and students of a number of authoritative educational institutions of Poland – The Academy of Fine Arts in Gdansk, Maria Curie-Sklodowska University in Lublin, Eugeniusz Geppert Academy of Fine Arts in Wroclaw, and also Jan Matejko Academy of Fine Arts in Krakow. Conclusions. Anti-war mural gallery in Gdansk is created by Polish artists from their inner demand to visualize a "gesture of solidarity" in support of Ukraine. It is a public declaration of kindness, sensitivity, sincerity, cordiality of the Polish people, and their sympathy for the suffering of Ukrainians caused by the Russian occupation army. At the same time, it is an artistic manifest, which attests the unity of values of Poles and Ukrainians, their mutual understanding and good neighborhood. Polish anti-war street art in Gdansk is not just an artistic visualization of Polish attitude towards the Russian-Ukrainian war, in particular, its well known participants, but also the manifesta tion of the newest art of resistance.Мета статті полягає у з’ясуванні обставин заснування, тематичного спрямування і змістового наповнення галереї муралів у Гданську в контексті підтримки Польщею України в її воєнному протистоянні з російським агресором. Методи дослідження. У процесі збору, систематизації і вивчення матеріалів дослідження було застосовано комплексний, структурний та індуктивний методи, які стали взаємодоповнювальними в реалізації авторського задуму. Заразом методологія дослідження спирається на візуальний аналіз низки творів польського стрітарту, аналітичний та мистецтвознавчий методи дослідження, а також системний підхід. Результати. Окреслено, що з початком повномасштабної російсько-української війни сфера мистецтва Польщі стала потужним івент-майданчиком на підтримку України. Виявлено, що реалії сьогодення кардинально позначилися на контенті польського стрітарту, яскравим прикладом чого є антивоєнна галерея муралів у Гданську. Розкрито, що авторами муралів і графіті на підпірній стіні Поморської міської залізниці (пол. Pomorska Kolej Metropolitalna (PKM)) біля зупинки «Гданськ – Ясень» стали викладачі і студенти низки авторитетних освітніх закладів Польщі – Академії образотворчих мистецтв у Гданську, Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні, Академії образотворчих мистецтв імені Євгена Гепперта у Вроцлаві, а також Академії образотворчих мистецтв імені Яна Матейка у Кракові. Висновки. Антивоєнну галерею муралів у Гданську створили польські художники з їхньої внутрішньої потреби візуалізувати «жест солідарності» на підтримку України. Вона є публічною декларацією доброзичливості, чуйності, щирості, сердечності польського народу, його співпереживань стражданням українців, спричинених російською окупаційною армією. Водночас вона – художній маніфест, що засвідчує єдність цінностей поляків і українців, їхнє взаєморозуміння і добросусідство. Польський антивоєнний стрітарт у Гданську – не лише художня візуалізація ставлення поляків до російсько-української війни, зокрема її знаних фігурантів, але й вияв новітнього мистецтва опору
ФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВОГО РАЙОНУ ЗА ДЕРЖПРОМОМ У ХАРКОВІ: КОНЦЕПЦІЇ, ПРОСТОРОВІ, КОМПОЗИЦІЙНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
Get PDFThe purpose of this article is to highlight the history and features of the residential districts «Novyi Pobut», «Chervonyi Promyslovets», and «Budynok Spetsialistiv» in the context of the creation of the metropolitan center of Kharkiv in the 1920s and 1930s, as well as to identify the concepts implemented in these districts. Methods. In order to achieve this goal, the study applies the method of systematization of literary, documentary and digital sources and uses a systematic logical and genetic approach. Results. The article explores the history and peculiarities of the residential area behind the Derzhprom (State Industry Building) in Kharkiv on the example of three residential complexes: «Chervonyi Promyslovets», «Budynok Spetsialistiv» and «Novyi Pobut», built in the 1920s and 1930s not far from the new administrative center of the city. This article is a continuation of the authors' previous research, and its scientific novelty lies in revealing the reflection of progressive architectural and urban planning trends of the early 20th century in the architecture of residential complexes: concepts of garden city, house commune and residential combine. The urban planning of Kharkiv's administrative center, where residential quarters are separated from the administrative and business district by a wide green boulevard, implements the concept of a garden city. In turn, the «Chervonyi Promyslovets» and «House of Specialists» embody the idea of a residential combine, while the «Novyi Pobut» partially realizes the concept of a hou se commune. The relevance of this article is determined by the need to preserve architectural heritage as an essential component of the modern European strategy, which is a key factor in understanding the value of historical landscapes and architectural monuments. Documenting Kharkiv's architectural and urban heritage, particularly from the period of its active development, is crucial for the preservation and further study of unique monuments, as these buildings not only reflect the city's history but also showcase progressive architectural concepts of the 20th century. Conclusions. The capital period of Kharkiv was one of the most fruitful, turning the city into a center of early modernist complexes. In the 1920s and 1930s, a new administrative center emerged in the city with residential districts that embodied variations of the «house-commune» and «garden city» concepts. The «Novyi Pobut», «Chervonyi Promyslovets», and «Budynok Spetsialistiv» complexes demonstrate the evolution of the concept of a «residential combine» – serviced residential buildings. The article examines the history of three residential blocks, including «Novyi Pobut», which embodies the concept of a «house-commune», and «Chervonyi Promyslovets» and «Budynok Spetsialistiv», which represent the concept of a «residential combine». Throughout its existence, the «Novyi Pobut» residential complex has undergone the greatest spatial changes over time, while the other two have remained without significant changes in structure and appearance. The results of the study will contribute to the preservation of the unique residential blocks of the central part of Kharkiv, their integration into the strategies of monument protection and increase their value.Метою даної статті є висвітлення історії та особливостей житлових кварталів «Новий побут», «Червоний промисловець» і «Будинок спеціалістів» у контексті створення столичного центру Харкова у 1920–1930-х рр., а також виявлення реалізованих у цих районах концепцій. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у дослідженні застосовано метод систематизації літературних, документальних й цифрових джерел та використано системний логіко-генетичний підхід. Результати. У статті досліджено історію та особливості житлового району за Держпромом у Харкові на прикладі трьох житлових комплексів: «Червоний промисловець», «Будинок спеціалістів» та «Новий побут», зведених в 1920–1930-х роках неподалік від нового адміністративного центру міста. Стаття є продовженням попередніх досліджень авторів, а її наукова новизна полягає у виявленні відображення прогресивних архітектурних та містобудівних тенденцій початку ХХ століття в архітектурі житлових комплексів: концепцій міста-саду, будинку-комуни та житлового комбінату. Містобудівне планування адміністративного центру Харкова, де житлові квартали відокремлені від адміністративно-ділової зони широким зеленим бульваром, реалізує концепцію міста-саду. Своєю чергою, «Червоний промисловець» і «Будинок спеціалістів» втілюють ідею житлового комбінату, а «Новий побут» частково реалізує кон цепцію будинку-комуни. Актуальність статті обумовлена необхідністю збереження архітектурної спадщини як важливої складової сучасної європейської стратегії, що є ключовим фактором для розуміння цінності історичних ландшафтів й архітектурних пам'яток. Документування архітектурної та містобудівної спадщини Харкова, особливо періоду його активного розвитку, є надзвичайно важливим для збереження унікальних пам'яток та їхнього подальшого вивчення, адже ці об'єкти відображають не тільки історію міста, але й прогресивні архітектурні концепції ХХ століття. Висновки. Столичний період Харкова став одним із найплідніших, перетворивши місто на осередок ранньомодерністських комплексів. У 1920–1930-х роках у місті виник новий адміністративний центр з житловими районами, що втілювали варіанти концепцій «будинку-комуни» та «міста-саду». Комплекси «Новий побут», «Червоний промисловець» і «Будинок спеціалістів» демонструють еволюцію концепції «житлового комбінату» – житлових будинків з обслуговуванням. У статті досліджено історію трьох житлових кварталів, зокрема «Новий побут», який втілює концепцію «будинку-комуни», та «Червоний промисловець» і «Будинок спеціалістів», що репрезентують концепцію «житлового комбінату». Упродовж всього існування, житловий комплекс «Новий побут» зазнав найбільших просторових змін у часі, тоді як інші два залишилися без значних перебудов у структурі та вигляді. Результати дослідження сприятимуть збереженню унікальних житлових кварталів центральної частини Харкова, інтеграції їх до стратегій пам’яткоохоронної діяльност і та підвищенню їхньої цінності
ОБРАЗНО-ХУДОЖНІ ТА СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІНОРИТІВ О. ФІЩЕНКА 1960–1980-Х РОКІВ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to explore the creative work of Oleksiy Fishchenko, one of the prominent Ukrainian graphic artists, and to conduct an objective historical, artistic, and theoretical analysis of his oeuvre. Methods. The research is based on the use of various scientific research methods and approaches, including historicism, phenomenology, iconography, art history, and stylistic analysis which made it possible to gain an objective historical, artistic, and theoretical understandin g of O. Fishchenko's work. Results. The article analyzes the figurative and stylistic features of the artist's linocuts from the 1960s to the 1980s within the artistic context of that period, as well as their connection to the artist's previous stages of creativity. The study identified the main characteristics of O. Fishchenko's style from the 1960s to the 1980s, including the architectural structure of the artwork, the rhythm of color and form, the artistic expressiveness of the line, and the use of planar elements, etc. In his works, the artist moved away from realistic depiction and revealed his own vision of the changing nature and expressive dynamics of color movement in nature. Based on the study and application of Western European artists' printing methods, he developed his own manner, combining features of decorative art, traditional Japanese printmaking, and abstract painting. The figurative and stylistic features and compositional explorations embodied in the artist's graphics made a significant contribution to the development of Ukrainian graphi c art in the second half of the 20th century. Conclusions. Based on the analysis of O. Fishchenko's artistic work, it is concluded that his artistic method, mastery of execution, and author’s original linocut technique are unique, distinguishing him from other Ukrainian artists of that time. Overall, O. Fishchenko's innovative and original creative work was close to abstract art and deserves attention and recognition.Анотація. Метою даної статті є дослідження творчого доробку Олексія Фіщенка – одного з визначних українських художників-графіків, а також проведення об’єктивного історико-мистецького й теоретичного аналізу його творчості. Методи дослідження. В основу дослідження покладено використання різноманітних наукових дослідницьких методів та підходів, зокрема методів історизму, феноменології, іконографії, мистецтвознавчого та стилістичного аналізів. Їхнє використання дало змогу виконати об’єктивне історико-мистецьке й теоретичне осмислення творчості О. Фіщенка. Результати. У статті проаналізовано образно-стильові особливості ліноритів художника 1960–1980-х років у художньому контексті цього періоду, а також розглянуто їхній зв’язок з попередніми етапами творчості художника. Визначено основні риси стилю О. Фіщенка, в якому він працював упродовж 1960–1980-х років; йдеться про архітектурну побудову твору, ритм кольору та форми, художню виразність лінії, а також використання площинних елементів тощо. У своїх творах митець відійшов від реалістичного відтворення дійсності і виявив власне бачення мінливого характеру та експресивної динаміки колірного руху в природі. На основі вивчення та застосування митцем методів друку західно-європейських художників, сформувалась його власна манера, в якій поєдналися риси декоративного мистецтва, традиційної японської гравюри та абстрактного живопису. Образно-стильові особливості й композиційні пошуки, в тілені у графіці майстра, стали вагомим внеском у розвиток українського графічного мистецтва др угої половини ХХ століття. Висновки. На підставі проведеного аналізу творчості О. Фіщенка, зроблено висновок про унікальність художнього методу, майстерності виконання та авторської техніки друку ліногравюр, і саме ця унікальність вирізняє його з-посеред інших українських худож ників того часу. Загалом, новаторська й оригінальна творчість О. Фіщенка тяжіла до абстрактного мистецтва і заслуговує на увагу та визнання
ЕКСПОЗИЦІЙНИЙ ПРОСТІР У ХУДОЖНІХ МУЗЕЯХ ЯК МІСЦЕ КОМУНІКАТИВНИХ ТА ДИСКУРСИВНИХ КОНТАКТІВ
Get PDFThe antiphonalities and galleries of exhibition halls that were used in the architecture of classical museums in the 19th century no longer met the requirements of new museum buildings in the 20th century. The concepts of a universal internal museum space proposed by Ludwig Mies van der Rohe significantly influenced the creation of a new type of exhibition solutions that became most commonly used in modern museums. One prevailing direction in structuring the internal museum space was to fill it with numerous stands and sections, followed by grouping them into complex units. The need to change such a direction in the modern paradigm gave rise to the seemingly paradoxical phenomenon of imitating the museum’s structure within the city’s structure. The article analyzes the most characteristic examples of transformations in exhibition space. The research methodology is based on the synthesis of scientific works from previous periods and the results of author’s field surveys of numerous art museums with atypical spatial structures and exhibition spaces. The results. The reseach of fundamental principles of architectural planning for art museums allows us to identify key design principles: informativeness, communicativeness, flexibility, and inclusivity. Preserving visitor’s freedom of choice regarding the route and interaction with the exhibition is a crucial aspect of development. In general, observing the evolution of museum concepts indicates that museums are becoming more open, dynamic, and multifunctional, adapting to changes in the perception of art and interaction with cultural heritage.Мета статті – проаналізувати експозиційний простір музеїв та простежити його зміни в сучасному світі. Анфілади та галереї виставкових залів, які використовувалися в архітектурі класичного музею ХІХ ст., перестали відповідати вимогам нових музейних будівель ХХ ст. Концепції універсального внутрішнього музейного простору, запропоновані Людвігом Міс ван дер Рое, значною мірою вплинули на створення нового типу експозиційних рішень, які використовуються у сучасних музеях. Одним із превалюючих напрямків структурування внутрішнього музейного простору було його заповнення численними стендами та секціями з об’єднанням їх у складні групи. Необхідність змін у сучасній парадигмі покликала до життя, здавалося б, парадоксальне явище імітації структури міста в структурі музею. У статті аналізуються найхарактерніші приклади трансформацій виставкового простору з початку ХХ ст. і до сьогодення. Метод дослідження базується на системно-функціональних та загальнонаукових роботах попередніх часів та результатах авторських натурних обстежень художніх музеїв з нетиповою просторовою структурою та експозиційним простором. За результатами дослідження встановлено, що просторова структура художніх музеїв пройшла процес модернізації і реновації – це характерно для багатьох культурних й просвітницьких споруд і дуже актуально для нашого часу. Висновки. Проведене дослідження базових засад архітектурного планування художніх музеїв дає змогу виокремити основні принципи проєктування: інформативність, комунікативність, гнучкість та інклюзивність. Важливим аспектом розвитку є збереження свободи вибору відвідувача, його маршруту та взаємодії з експозицією. Завдяки спостереженню за еволюцією музейних концепцій можна констатувати, що музеї стають більш відкритими, динамічними та багатофункціональними, адаптуючись до змін у сприйнятті мистецтва та взаємод ії з культурною спадщиною
ПОРТРЕТ У ТВОРЧОСТІ АЛЬБЕРТО ДЖАКОМЕТТІ. РИСУНОК І СКУЛЬПТУРА
Get PDFThe purpose of this article is the analysis of the art works of the sculptor Alberto Giacometti, the examination of his portrait drawings and sculptures by comparing them with each other, as well as the study of the figurative language, the features of the artist's graphic and plastic skills. Research methods. The research is based on the methods of artistic, stylistic and comparative analysis of works of art, which made it possible to reveal the general and personal in the works of A. Giacometti and determine his place in the development of European art of the 20th century. The historical method contributed to the study of the features of the art heritage of A. Giacometti, which is necessary for understanding his work. The results. Alberto Giacometti's art methods, characterized in his drawings and sculptures, testified, on the one hand, to the influence of various artistic currents in the author's works, and on the other, to the effect of the social and cultural environment on the artist, which affected the expression of his ideas in plastic and graphic works. The analyzed methods of working on the drawing and sculpture of A. Giacometti made it possible to trace the individual artistic views of the sculptor and his philosophical concepts in the search for compositional solutions with graphic and plastic means and their combination. Conclusions. The European cultural tradition formed a value system focused on individuality and considered man as the central figure of the universe. This led to the fact that already at the end of the 19th century art began to avoid any normativity and uniformity, because it contradicted the interests of the self-affirmation of the individual and his individual existence, which gave a powerful impetus to the development of various directions in art. That is, the deviation from the norms was considered as a valuable reference point, which was complemented by a variety of forms, and this influenced the change in the expression of plastic images from the most sophisticated to the most simple. Therefore, the conscious deformation of the created plastic images in the work of A. Giacometti, excessively narrowed and elongated, with sharply changed proportions in space, alienated from the forms of the human body, enabled a new search for harmonious unity, a new vision of his sculptural plasticity. The theoretical significance of the research is that the materials and conclusions can be used in the educational process during the preparation of lecture courses on the history and theory of European fine art of the 20th century, as well as in the process of preparing educational courses and seminars on the history of art. The processed information complements and expands the existing understanding of the processes of formation of sculpture in the middle of the 20th century on the example of the art heritage of the sculptor A. Giacometti, as a part of world culture.Метою даної статті є аналіз творчих робіт скульптора Альберто Джакометті, розгляд його портретних малюнків та скульптур через порівняння їх між собою, а також дослідження художньо-образної мови, особливостей графічної та пластичної майстерності митця. Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи художньо-стилістичного і порівняльного аналізів творів мистецтва, які дали змогу виявити загальне й особисте у роботах А. Джакометті та визначити його місце у розвитку європейського мистецтва XX століття. Конкретно-історичний метод сприяв дослідженню особливостей художньої та мистецької спадщини А. Джакометті, що необхідно для розуміння його творчості. Результати. Творчі методи Альберто Джакометті, охарактеризовані в його рисунках і скульптурі, засвідчили, з одного боку – вплив різних мистецьких течій в роботах автора, з іншого – дію соціального та культурного середовища на митця, що позначилось на вираженні його ідей у пластичних та графічних творах. Проаналізовані методи ведення роботи над рисунком та скульптурою А. Джакометті дали змогу простежити індивідуальні художні погляди скульптора та його філософські концепції у пошуках композиційних вирішень графічними й пластичними засобами та їхнім поєднанням. Висновки. Європейська культурна традиція сформувала ціннісну систему, орієнтовану на індивідуальність та розглядала людину як центральну фігуру всесвіту. Це призвело до того, що вже наприкінці XIX століття мистецтво почало уникати будь-якої нормативності та однаковості, оскільки нормативність суперечила інтересам самоствердження особистості та її індивідуального буття, що дало потужний поштовх для розвитку різних напрямів у мистецтві. Тобто, відхилення від норм розглядалось як ціннісний орієнтир, що доповнювався різноманітністю форм, а це вплинуло на зміну вираження пластичних образів – від гранично витончених до максимально простих. Отже, свідоме деформування створених пластичних образів у творчості А. Джакометті – надмірно звужені та подовжені, з різко зміненими пропорціями у просторі, відчужені від форм людського тіла – уможливило нові пошуки гармонійної єдності, нове бачення його скульптурної пластики. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали та висновки можуть бути використані в освітньому процесі під час складання курсів лекцій з історії й теорії європейського образотворчого мистецтва XX століття, а також у процесі підготовки навчальних курсів та семінарів з історії мистецтва. Опрацьована інформація доповнює та розширює існуюче уявлення про процеси становлення скульптури середини XX століття на прикладі творчої спадщини скульптора А. Джакометті, що є частиною світової культури
ФОРМУВАННЯ МИСТЕЦЬКИХ ПОГЛЯДІВ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО В ХАРКІВСЬКИЙ ПЕРІОД ТВОРЧОСТІ
Get PDFThe purpose of the article is to determine the principles of formation of Vasyl Krychevsky's worldview understanding of Ukrainian traditional culture, as a source of architectural design of the beginning of the 20th century with a clearly expressed Ukrainian identity. Research methods. The research uses such methods as: analysis and systematization of research sources, analysis of archival and bibliographic sources, comparative analysis of creative ideologies. Historical and historical-comparative analysis are also applied. Results. The latest studies and publications related to the research object are analyzed. On the basis of the research, one can consider Vasyl Krychevskyi – the leading founder of the application of the features of Ukrainian identity at the beginning of the 20th century – to be a student of the Kharkiv School of Architecture during its formation period. The formation of the artistic principles of Vasyl Krychevskyi's architectural creativity is highlighted, as a relay of the transfer of professional skills in the form of a "master's school" and ideas of the expression of Ukrainian identity in architecture in small groups of Ukrainophile cultural figures of Kharkiv and Poltava. Studying folk art, Krychevsky laid the synthetic foundations of creative thinking and formed his own method, which consisted of the following stages: accumulation of material, selection of the best, analysis of prototypes, synthesis, individual creation of a new work based on a folk prototype.Мета статті – визначити принципи формування поглядів Василя Кричевського на українську традиційну культуру як джерела формотворчості архітектури початку ХХ ст. з чітко вираженою українською ідентичністю. Методи дослідження. У дослідженні використано такі методи: аналіз і систематизація джерел, вивчення архівних та бібліографічних матеріалів, порівняльний аналіз творчих ідеологій. Також застосовано історичний та історико-порівняльний аналіз. Результати. Проведено аналіз наукових статей, які містять нові розвідки стосовно об’єкта дослідження. На основі отриманих результатів вважаємо Василя Кричевського – основоположника застосування рис української самобутності в архітектурі початку ХХ ст. – учнем Харківської архітектурної школи часів її становлення. Кричевський виробив власні мистецькі принципи архітектурної творчості, які були визначені як трансляція професійної майстерності за формою «школа майстра». Вироблення власних мистецьких принципів архітектурної творчості Василем Кричевським, визначено як трансляцію професійної майстерності за формою «школа майстра» з концепцією відображення української самобутності в архітектурі, яка знайшла втілення у творчості малих груп діячів культури Харкова та Полтави. Досліджуючи народне мистецтво В. Кричевський заклав основи творчого синтетичного мислення та сформував власний метод, який складався з таких етапів: накопичення матеріалу; відбір найкращого; аналіз прототипів; синтез та індивідуальне формування новотвору на основі народного прототипу
СТАЛА МОДЕРНІЗАЦІЯ: РЕНОВАЦІЯ ПАНЕЛЬНОЇ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Get PDFThe purpose of the article is to highlight the need to renovate a mass panel residential building of the Soviet era. Methods. The descriptive-explanatory method provides information on the need to modernisation housing based on the analysis of data on the possibilities and feasibility of renovation of panel residential buildings. Results. Old residential buildings, mainly of panel houses, constitute a significant part of the housing stock of Ukraine. The situation is similar in other post-Soviet countries, as well as in European countries, especially with the heritage of the Soviet mass panel housing development. Great attention should be paid to the recovery of residential buildings that are part of neighbourhoods. In scientific researches and studies regarding recovery of old residential buildings various similar concepts are used: renovation, regeneration, modernisation and others. Therefore it is necessary to define a concept that would correspond to new trends and involves the achievement of the goals of sustainable urban development. The article analyses and highlights the current situation and foreign experience in the recovery of residential buildings. The emphasis is mainly on rehabilitation in the energy efficiency context and the general needs for regeneration, such as the recovery of old residential buildings to avoid the degradation of old neighbourhoods and increasing the value of housing for the economic growth of cities. At the same time, the issue of global recovery, taking into account not only the current needs, but also with a view to the future in terms of full and not partial achievement of the goals of sustainable urban development, is almost not considered. Conclusions. Sustainable development has made adjustments to the view on the recovery and urban development. It became necessary to define the concepts related to architecture and urban planning regarding the recovery of housing according to new trends. Definition of indicators given a modern view of housing renovation on the basis of sustainable development has been formed, which can be described as the sustainable modernisation of residential buildings.Мета статті – висвітлення необхідності реновації масової панельної житлової забудови періоду радянських часів. Методи дослідження. Описово-пояснювальним методом подана інформація про необхідність модернізації житлового фонду на підставі аналізу даних стосовно можливостей та доцільності реновації панельної житлової забудови. Результати. Стара житлова забудова, переважно панельні будинки, – це основна частина житлового фонду України. Подібна ситуація і в інших пострадянських країнах, а також країнах Європи, особливо зі спадщиною радянської масової панельної житлової забудови. Тому відновленню житлових будинків, які є частиною кварталів і мікрорайонів, треба приділити велику увагу. В наукових працях і дослідженнях використовують різні подібні поняття, що характеризують відновлення старої житлової забудови: реновація, регенерація, модернізація тощо. Тому виникла необхідність визначитись з поняттям, яке б відповідало новим тенденціям та враховувало досягнення цілей сталого міського розвитку. У статті проаналізована та висвітлена поточна ситуація й зарубіжний досвід відновлення житлових будинків. Акцент зроблено переважно на санації, зокрема енергоефективності, та загальній потребі в регенерації як відновленні старої житлової забудови для уникнення деградації старих мікрорайонів, підвищення вартості житла та економічного зростання міст. Водночас питання глобального відновлення з урахуванням не лише поточної необхідності, але й з поглядом на майбутнє у розрізі повного, а не часткового досягнення цілей сталого міського розвитку, майже не розглядається. Висновки. Сталий розвиток вніс свої корективи на погляд щодо відновлення і розвитку міст та громад. З огляду на це виникла необхідність визначитися з поняттями, які стосуються архітектури і містобудування стосовно відновлення житла з урахуванням нових тенденцій. Завдяки визначенню індикаторів, сформовано сучасний погляд до реновації житла на засадах сталого розвитку, який можна охарактеризувати, як стала модернізація житлової забудови
ГЕНЕЗА ТА РОЗВИТОК РАННЬОХРИСТИЯНСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ ПІДЗЕМНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ЇХНЄ ВІДЛУННЯ У САКРАЛЬНІЙ АРХІТЕКТУРІ ЛАРИСИ СКОРИК
Get PDFThe purpose of this article is to investigate the early Christian traditions of underground sacred architecture, their modern interpretation and application in the sacred architecture of Larisa Skoryk. Research methods are based on the analysis of the results of archaeological, historical, theological sources regarding the emergence and rooting of the tradition of underground sacred architecture; its application in modern church architecture. Results. In contrast to the Western European early Christian tradition of catacomb burials, which was interrupted after the gradual transfer of holy relics to new temples, the Eastern European tradition of underground cave architecture, which originated in Princely Rus, originating from the Khazar-Varyaz times, developed continuously, acquiring significant dimensions and its own characteristics, which is proved by the results of archaeological and field studies. The tradition has reached our time as an integral part of Christian culture. The ancient tradition has acquired wide application and modern interpretation in many sacred projects by Larisa Skoryk. Conclusion. The early Christian architectural tradition of underground architecture, having passed the difficult path of its formation, having unbreakable connections with the foundations of Christian belief and rituals, should continue, acquiring modern forms and interpretations. Examples of the successful application of the ancient tradition can be seen in the implemented objects and projects of modern (1990s – 2020s) sacred architecture of the architect Larisa Skoryk. It is about the use of the image of "labyrinths-tunnels" for the communication spaces of monastery dwellings, in the creation of underground reliquaries, in modern crypts above objects of Christian memory, in objects of museumization of archaeological heritage.Метою даної статті є дослідити ранньохристиянські традиції підземної сакральної архітектури, їхнє осучаснене інтерпретування та застосування в сакральній архітектурі Лариси Скорик. Методи дослідження базуються на аналізі результатів археологічних, історичних, теологічних джерел щодо виникнення та вкорінення традиції підземної сакральної архітектури; її застосування в сучасній церковній архітектурі. Результати. На відміну від західноєвропейської ранньохристиянської традиції катакомбних поховань, яка перервалася після поступового перенесення святих мощів до нових храмів, східноєвропейська традиція підземної печерної архітектури, що зародилася у княжій Русі, беручи свій початок з хозаро-варязьких часів, розвивалася безперервно, набувши значних розмірів та своїх особливостей, про що свідчать результати археологічних та натурних досліджень. Традиція дійшла до нашого часу як невід’ємна частина християнської культури. Широкого застосування та сучасного інтерпретування, древня традиція набула в багатьох сакральних проєктах Лариси Скорик. Висновки. Ранньохристиянська архітектурна традиція підземної архітектури, пройшовши тяжкий шлях свого становлення, маючи непорушні зв’язки з основами християнського віровчення та обрядовості, має продовжуватися, набуваючи сучасних форм та інтерпретацій. Приклади вдалого застосування прадавньої традиції бачимо в реалізованих об’єктах та проєктах сучасної (1990-ті – 2020-ті рр.) сакральної архітектури архітекторки Лариси Скорик. Йдеться про застосування образу «лабіринтів-тунелів» для комунікаційних просторів монастирського житла, у створенні підземних релікваріїв, у сучасних криптах над об’єктами християнської пам’яті, в об’єктах музеєфікації археологічної спадщини
КУЛЬТУРА DIY: ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ
Get PDFThe purpose of the article is to analyze the DIY (do it yourself) culture phenomenon, identify its main stylistic features, characteristic development stages. It is important to investigate not only the experience of developing this culture in Western European countries and the USA but also to focus on examples characteristic of the Ukrainian context. The goal is to study the phenomenon of counterculture, opposition to the 'mass market' culture, the role of grassroots artistic collectives and groups in shaping the concept of 'alternative artistic style'. The research methods: the article is based on research and empirical methods, as well as on the author's personal experience, who is a practicing artist and has directly participated in organizing and promoting DIY practices in Ukraine. As this topic is relatively underdeveloped in the Ukrainian art studies circle, much information was obtained through interviews with representatives and adepts of the DIY culture. Results. The ethics of DIY as a cultural phenomenon in Western European countries, the USA, and Ukraine have been considered and analyzed. The historical-political and cultural context of Ukraine, which influenced the formation of Ukrainian DIY culture, has been studied, including major events, festivals, and initiatives. The creativity of Ukrainian artists working in this direction has been analyzed, and the stylistic features of their work have been studied. The main principles of DIY philosophy have been defined. Conclusions. The DIY culture is a unique protest phenomenon that emerged as an alternative to mass culture and consumer society. Its development in Western Europe and the United States is closely linked to youth movements, particularly punk culture, and was shaped by socio-historical events. DIY aesthetics have become an important tool for youth self-expression, forming the foundation of countercultural movements. In Ukraine, DIY culture combines global principles with local peculiarities, fostering a non-commercial artistic style and strengthening the role of grassroots collectives in the cultural environment. DIY functions not only as a creative phenomenon but also as a philosophy that supports the ideas of autonomy, self-sufficiency, and innovation. The research confirms that DIY culture remains relevant, contributing to the development of alternative forms of creativity in both global and local contexts.Мета статті – аналіз феномену культури DIY (від англ. Do It Yourself – «зроби це сам»), виявлення її основних стилістичних особливостей та характерних етапів розвитку. Важливо дослідити не лише досвід розвитку цієї культури у країнах Західної Європи та США, а й зосередитися на прикладах, характерних саме для українського контексту. Метою є вивчення феномену контр-культури як альтернативи культурі «масмаркету», а також ролі низових художніх колективів та угрупувань у формуванні поняття «некомерційного художнього стилю». Методи дослідження. Стаття ґрунтується на дослідницькому та емпіричному методах, а також на власному досвіді автора, який є практикуючим художником і безпосередньо брав участь в організації та просуванні DIY-практик в Україні. Оскільки ця тема є досить малодослідженою в українському мистецтвознавчому колі, багато інформації було отримано під час інтерв’ю з представниками та адептами культури DIY. Результати. Розглянуто й проаналізовано етику DIY як культурного феномену Західноєвропейських країн, США та України. Вивчено історико-політичний та культурний контекст України, який вплинув на формування української культури DIY, розглянуто основні події, фестивалі та ініціативи. Проаналізовано творчість українських і західних художників та художниць, які працюють у цьому напрямку, вивчено стилістичні особливості їхньої творчості, а також окреслено головні засади філософії DIY. Висновки. Культура DIY є унікальним протестним явищем, що виникло як альтернатива масовій культурі та споживацькому суспільству. Її розвиток формувався під впливом соціально-історичних подій у Західній Європі та США і тісно пов'язаний із молодіжними рухами, зокрема панк-культурою. Естетика DIY стала важливим інструментом самовираження молоді, формуючи основи контркультурних течій. В Україні DIY-культура поєднує глобальні принципи з локальними особливостями, розвиваючи некомерційний художній стиль та підсилюючи роль низових колективів у культурному середовищі. DIY виступає не лише як творчий феномен, але й як філософія, що підтримує ідеї автономії, самодостатності та інноваційності. Дослідження підтверджує, що DIY-культура залишається актуальною, сприяючи розвитку альтернативних форм творчості як у глобальному, так і локальному контекстах
РЕСТАВРАЦІЯ ЯК ЗАСІБ АДАПТАЦІЇ МОНУМЕНТАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ НА ПРИКЛАДІ ДВОХ ПАННО В. СЕРВІНА (ІВАНО-ФРАНКІВСЬК)
Get PDFThe purpose of this article is to analyse the methods of conservation and restoration and ethical issues of rethinking and adapting the heritage of the Soviet period on the example of two paired mosaic panels of the 1960s by the Ukrainian artist V.Y. Servin (1931–1994) [1]. Research methods. Given the interdisciplinary nature of the study, the research methods used are historical, political science, formal analysis, and the method of direct field examination of the mosaic panels and observations during the selection of restoration methods of conservation, disclosure, and aesthetic reintegration. The main results of the study. The students of the Department of Technique and Restoration of Works of Art of the National Academy of Fine Arts and Architecture of Ukraine were faced with the task of restoring two paired mosaic panels located in Lyceum No. 3 in Ivano-Frankivsk, created by the monumentalist artist Vladyslav Servin in the 1960s. Since one of the two panels was completely covered with enamel paint to censor the propaganda plot, it was decided to partially reveal the mosaic works from under the late repainting, as well as to supplement some of the losses. The ambiguity of the tasks was caused by the need to agree on the principles of preserving works that have historical and artistic and aesthetic value, but contain symbols of the communist regime and, at the same time, traces of later interventions designed to hide these symbols. Conclusions. As a result of the study, an algorithm for the restoration of mosaic panels was formed, namely the removal of layers of enamel paint from the entire surface of the mosaic, except for textured elements; supplementing the losses of the mosaic set and adjusting individual image elements. A vision of the further exhibition appearance of the two panels was formed with the aim of conserving the original work and, at the same time, later interventions to eliminate the symbols of Soviet ideology and change the plot of the work from propaganda to lyrical and Ukrainian.Метою даної статті є аналіз методики консервації і реставрації та етичних питань переосмислення й адаптації спадщини радянського періоду на прикладі двох парних мозаїчних панно 1960-х років українського митця Владислава Йосиповича Сервіна (1931–1994) [1]. Методи дослідження. Зважаючи на міждисциплінарний характер, застосовано такі методи дослідження, як історичний, політологічний, формальний аналіз та метод безпосереднього натурного обстеження стану мозаїчних панно і спостережень під час підбору реставраційних методик консервації, розкриття й естетичної реінтеграції. Основні результати дослідження. Перед студентами кафедри техніки та реставрації творів мистецтва НАОМА було поставлене завдання – реставрувати два парних мозаїчних панно, розміщених у ліцеї № 3 міста Івано-Франківська, які створив художник-монументаліст В. Сервін у 1960-х роках. Оскільки одне з них було повністю вкрите емалевою фарбою задля цензурування пропагандистського сюжету, було вирішено частково розкрити мозаїчні твори з-під пізнього перемальовування, а також доповнити окремі втрати. Неоднозначність поставлених завдань була зумовлена необхідністю узгодження принципів збереження творів, які мають історичну та художньо-естетичну цінність, але містять символи комуністичного режиму і водночас – сліди пізніших втручань, якими приховували ці символи. Висновки. У результаті проведеного дослідження визначено алгоритм реставрації мозаїчних панно, а саме зняття нашарувань емалевої фарби з усієї поверхні мозаїки, окрім фактурних елементів; доповнення втрат мозаїчного набору та коригування окремих елементів зображення. Сформовано бачення подальшого експозиційного вигляду двох панно з метою консервації оригінального твору та одночасно – пізніших втручань задля ліквідації символів радянської ідеології та зміни сюжету твору з пропагандистського на ліричний та український