OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
СИНТЕЗ РОБОТИ НА ПЛЕНЕРІ ТА ЗА ФОТОГРАФІЄЮ – ПОШУК БАЛАНСУ КОНКУРУЮЧИХ ПРИНЦИПІВ НА ВЛАСНОМУ ТВОРЧОМУ ДОСВІДІ
Get PDFThe purpose of the article is to study the basic principles of working in plein air and photography, determining their role and the balance between them in artistic, educational and creative activities. Research methods. The research is based on an empirical method of description, observation and a theoretical method of comparative analysis, which made it possible to highlight the main principles of working outdoors and as a photographer, to determine the balance between uncomfortable, but interesting work outdoors and comfortable, but not creatively motivating, working conditions for photography. The role of plein air for educational and creative activities in comparison with photography work is described and analyzed. The results. The conducted studies showed the expediency of using plein air both for beginning artists for the purpose of learning and gaining experience, and for experienced artists for the purpose of increasing the level of skill and creative development; highlighted the role of photography as a tool and means for the creative activity of professional artists. The results of the research determined the balance in the use of these two different and competing principles of artistic activity. Conclusions. The study raises such a problem as contrasting two methods of working on a picture, which are fundamentally different from each other. The first way considers working with photography a conjuncture and a sign of unprofessionalism. The second method involves the rejection of living nature as a relic of the past and old-fashioned, relying on modern technical capabilities. The novelty of this publication lies in finding a balance between these two methods. The main stages of the work of two types of artistic activity, which are different in principle, have been studied. It is clarified how these two methods can be used in the most balanced way to achieve creative and educational goals. The balance between plein air and photographic work gives an opportunity to define the roles of these methods in the construction of creative and educational processes in a new way. In the future, the research results can be a theoretical and practical basis for novice and professional artists.Мета статі – дослідження основних принципів роботи на пленері та за фотографією, визначення ролі й балансу між ними в художній навчальній і творчій діяльності. Методи дослідження. В основу дослідження покладено емпіричний метод опису, спостереження та теоретичний метод порівняльного аналізу, які дали змогу висвітлити основні принципи роботи на пленері та за фотографією, визначити баланс між незручною, але цікавою роботою на пленері і комфортними, але не мотивуючими до творчості умовами роботи за фотографією. Описано й проаналізовано роль пленеру в навчальній та творчій діяльності порівняно з роботою за фотографією. Результати. Дослідження засвідчило доцільність використання пленеру як для художників-початківців – з метою навчання, набуття досвіду, так і для досвідчених митців – для підвищення рівня майстерності й творчого розвитку; висвітлена важливість роботи за фотографією як інструмента та засобу для творчої діяльності професійних художників. У результаті дослідження визначено баланс використання двох різних принципів художньої творчості, завдяки яким розширюються творчі горизонти та уможливлюється створення унікальних мистецьких робіт, які поєднують найкращі аспекти розглянутих нами методів. Висновки. У статті вперше порушена проблема протиставлення двох принципово відмінних один від одного прийомів роботи над картиною. Ті, хто працює на пленері, вважають роботу за фотографією кон'юнктурою та ознакою непрофесіоналізму. Натомість робота за фотографією передбачає відмову від живої натури як пережитку минулого і старомодності, покладаючись виключно на сучасні технічні можливості. Новизна нашої публікації полягає в пошуку балансу між цими суперечливими методами. Досліджено основні етапи роботи двох різних за принципами видів художньої діяльності. З’ясована можливість використання цих методів для творчості. Баланс між пленером і роботою за фотографією дає змогу по-новому розглянути обидва методи для побудови творчого та навчального процесів, уможливлює створення вражаючих та інноваційних мистецьких проєктів, які надихатимуть і захоплюватимуть глядачів, даючи змогу бачити світ у новому ракурсі. У перспективі результати дослідження можуть бути теоретичним і практичним підґрунтям для розвитку художників-початківців та професіоналів
УКРАЇНСЬКИЙ НЕОЕКСПРЕСІОНІЗМ: ВИТОКИ НАПРЯМКУ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ІЗ ТРАНСАВАНГАРДОМ
Get PDFThe Ukrainian ”Non-official Art” that emerged in the harsh atmosphere of Soviet totalitarianism requires careful study. The purpose of this study is to explore the origins of «Ukrainian neoexpressionism» as an integral part of the world transavantgarde, to present it under this name as an original variant alongside other national versions of the new expression, and to establish its ontological difference from the well-known phenomenon of the «Ukrainian Transavantgarde». Specific methods were used to achieve the aim of the study: the method of logical analysis allowed us to trace and state that the term «transavantgarde» is a definition of the Italian version of neo-expressionism, which, thanks to A. B. Oliva, was extended to the entire artistic movement. It has also been established that the techniques of expressionism (the use of color, deformation of the object and space, manipulation of the figure, the use of non-specific image technologies) were widely used in the art of the second half of the twentieth century, which is reflected in such artistic phenomena as “Abstract Expressionism’’, ”Informel”, and “Neoexpressionism”. Using the historical and cultural method, it was determined that ”Expressionism” was one of the three leading movements (along with cubism and futurism) in European art of the 1920s and 1930s, but it was most popular in artistic circles in Germany, Scandinavia, Poland, and other Eastern European countries. The genesis of expressionism in the Polish tradition, which had a powerful influence on Ukrainian modernist art, was also considered. Using the inductive method, it was found that the traditions of expressionism were preserved by Ukrainian artists and passed on to the next generations under the rule of Soviet totalitarianism. Using the method of critical and comparative analysis, it was found that the concept of ”Ukrainian Transavantgarde” was introduced by Russian art historians to the works of Ukrainian creative youth who represented the ”new wave”, but in no way touches the phenomenon of Ukrainian neoexpressionism. Results. Thus, the study resulted in the following statements: it is advisable to introduce the concept of ”Ukrainian Neoеxpressionism” into the lore, which denotes a phenomenon formed within the framework of forbidden art, genetically related to the modernist artistic traditions of the first half of the twentieth century, in particular expressionism. The actual confirmation of this process is the continuity of the achievements of the members of the ”artes” (1929–1935) and ANUM (1931–1939) associations by the artists of the ”Way” art group (1989–1992). A distinction should be made between the phenomena of Ukrainian neoexpressionism, realized in the conditions of forbidden art thanks to the national modernist experience, and the ”Ukrainian Transavantgarde”, which emerged under the influence of Russian art criticism and the authority of the apologist of the world transavantgarde A. B. Olivi, focusing on foreign commercialized examples of this artistic movement. Conclusions. Ukrainian neoеxpressionism requires careful study, as it emerged and was formed under conditions of ideological oppression, which is why it was not studied by specialists, and the artists' works are mostly in the possession of foreign collectors. In addition, the Ukrainian new expression has regional peculiarities. A study of the ontological difference between the phenomena of «Ukrainian neoеxpressionism» and «Ukrainian transavantgarde» is planned for the near future.Українське «неофіційне мистецтво», котре постало у тяжкій атмосфері радянського тоталітаризму, потребує ретельного вивчення. Метою даного дослідження є вивчення витоків «українського неоекспресіонізму» як невіддільної складової світового трансавангарду, представлення його саме під такою назвою в ролі самобутнього варіанта поряд з іншими національними версіями нової експресії та констатування онтологічної відмінності від відомого в мистецтві явища «український трансавангард». Для досягнення мети дослідження використовувалися такі специфічні методи: метод логічного аналізу дав змогу простежити і констатувати, що термін «трансавангард» є означенням італійської версії неоекспресіонізму, котрий завдяки А. Оліві, був поширений на всю мистецьку течію. Також було встановлено, що прийоми експресіонізму (використання кольору, деформація об’єкта і простору, маніпулювання фіґуративом, використання неспецифічних технологій зображення) були широко вживані у мистецтві другої половини ХХ ст., що відображено у таких художніх явищах як «абстрактний експресіонізм», «інформель», «неоекспресіонізм». Завдяки історико-культурному методу було визначено, що «експресіонізм» – одна із трьох провідних течій (разом з кубізмом та футуризмом) в європейському мистецтві 1920-х – 1930-х рр., але найбільшу прихильність він здобув в мистецьких колах Німеччини, країнах Скандинавії, Польщі та інших східноєвропейських країнах. Також було розглянуто генезу експресіонізму на ґрунті польської традиції, котра мала потужний вплив на українське модерністичне мистецтво. Завдяки індуктивному методу встановлено, що традиції експресіонізму були збережені українськими мистцями та передані наступним поколінням в умовах панування радянського тоталітаризму. Завдяки методу критико-порівняльного аналізу було встановлено, що поняття «український трансавангард» запровадили російські мистецтвознавці щодо творів української творчої молоді, котрі представляли «нову хвилю», але жодним чином не торкається феномену українського неоекспресіонізму. Результати. Отже, результатом дослідження стали такі твердження: у сферу знань з теорії та історії мистецтва доцільно ввести поняття «український неоекспресіонізм», котре позначає явище, сформоване в межах «неофіційного мистецтва», генетично пов’язане з модерністичними художніми традиціями першої половини ХХ ст., зокрема експресіонізмом. Фактичним підтвердженням цього процесу є спадкоємність досягнень діячів об’єднань «artes» (1929–1935) та АНУМ (1931–1939) художниками мистецької групи «Шлях» (1989–1992). Треба розрізняти явища український неоекспресіонізм, реалізований в умовах забороненого мистецтва завдяки вітчизняному модерністичному досвіду, та «український трансавангард», що постав під впливом російської мистецтвознавчої думки й авторитету апологета світового трансавангарду А. Оліві, орієнтуючись на зарубіжні комерціалізовані зразки цього художнього напряму. Висновки. Український неоекспресіонізм потребує ретельного вивчення, адже виник та формувався в умовах ідеологічних утисків, через що не вивчався фахівцями, а роботи мистців здебільшого перебувають у зарубіжних колекціонерів. Окрім того, українська нова експресія має регіональні особливості. Дослідження онтологічної відмінності явищ «український неоекспресіонізм» та «український трансавангард» планується здійснити у найближчий час
НАПРЯМКИ ШРИФТОВОГО МИСТЕЦТВА У ТВОРЧОСТІ ОЛЕГА СНАРСЬКОГО
Get PDFThe purpose of this article is to identify the role and place of Oleh Snarsky in shaping book design and typographic art in Ukraine. It aims to analyze his methods of font development, book cover design, and the dissemination of artistic ideas across cultural traditions. The focus is on analyzing his contribution to the development of book cover typography and applied graphics, as well as his impact on the formation of visual culture and the perception of typographic art in Ukraine in the second half of the 20th century. Methods. The study is based on a comprehensive methodological approach that combines theoretical and practical methods of analysis. Specifically, the analytical method was applied for an in-depth examination of O. Snarsky's work, the historical method for describing the context of his works, the comparative method for identifying the specific features and influence of his works on contemporary font design, and the method of semantic analysis for uncovering the deeper meanings and symbolism in his typographic developments. Results. The analysis of O. Snarsky's creative legacy reveals his unique approach to typographic art, which includes technical mastery, deep substantive dimension, and the perception of typography as a means of multicultural communication. His works demonstrate innovative approaches to typographic design, adaptation, and synthesis of cultural-historical traditions of various nations and types of scripts, particularly in the context of polycultural and multilingual aspects. Conclusions. The study contributes to understanding the influence of O. Snarsky's works on Ukrainian graphic art in the second half of the 20th century and the formation of the visual language of fine arts. The research can serve as a theoretical basis for further studies in the field of typographic art, typography, and graphic design, as well as for educational programs that prepare future specialists in the field of graphics and design.Мета статті – дослідити роль і місце Олега Снарського у формуванні художнього оформлення книги та шрифтового мистецтва в Україні. Провести аналіз його методів розробки шрифтів, зокрема шрифтового оформлення книжкових обкладинок та ужиткової графіки, а також оцінити вплив його діяльності на формування візуальної культури та сприйняття шрифтової графіки в Україні у другій половині XX століття. Методи дослідження. В основу дослідження покладено комплексний методологічний підхід, що поєднує теоретичні та практичні методи аналізу. Застосовано аналітичний метод для детального вивчення творчості Олега Снарського, історичний метод для опису контексту створення його робіт, порівняльний метод з метою визначення специфіки його стилю та впливу на сучасне шрифтове оформлення, а також метод аналізу семантичного наповнення для виявлення глибинних смислів і символіки у його шрифтових розробках. Результати. Аналіз творчого доробку О. Снарського виявив його унікальний підхід до шрифтового мистецтва, що поєднує технічну майстерність, глибокий змістовий вимір і сприйняття шрифту як засобу мультикультурної комунікації. Одним із прикладів оригінальності його підходів є створення шрифтових абеток, які відтворюють стилістику писемності різних культур, зокрема східних і західних писемних традицій. Ці шрифти не лише відображають зовнішні риси інших алфавітів, а й передають естетику та філософію різноманітних культур, формуючи своєрідний візуальний міст між змістом і формою. Це знаходить відображення у практиці його авторського оформлення книжкових обкладинок і творів ужиткової графіки. Висновки. У результаті дослідження було поглиблено розуміння впливу творчості О. Снарського на українське графічне мистецтво другої половини XX століття та формування візуальної мови образотворчого мистецтва. Зокрема, цей вплив виявився у створенні ним цілої бібліотеки готових шрифтових рішень, які активно використовувалися в промисловій і рекламній графіці, формуючи візуальне середовище того часу. Крім того, розробки художника були залучені в процеси цифровізації шрифтів, створення шрифтових бібліотек та у викладанні в наступні роки. Дослідження може стати теоретичним підґрунтям для подальших наукових розвідок у сфері шрифтового мистецтва, типографіки та графічного дизайну, а також для освітніх програм, які готують майбутніх фахівців у галузі графіки й дизайну
ВОЛОДИМИР ЧЕПЕЛИК І ЙОГО УЧНІ: ВПЛИВ ТА НОВАТОРСТВО
Get PDFThe purpose of this article is to analyze the innovation of Volodymyr Chepelyk’s artworks, to define the main features of his art style and to study his influence o n Ukrainian sculpture on the example of his students. Research methods. The research is based on the methods of artistic compositional and comparative analysis, which made it possible to draw further conclusions regarding the author’s uniqueness and relevance. Results. The art of sculpture requires not only an assessment of the visual component of an individual work, but also an understanding of the genre features under the influence of which it was created. As part of the study, the work of the sculptor Volodymyr Chepelyk and three of his students was analyzed, a number of the author`s works were considered in the context of two main types of three-dimensional artistic forms, and enough similarities were established that allow us to draw conclusions about the artist’s innovation and influence. Based on the methods of visual and stylistic analysis, it can be concluded that the goa l of the research was achieved. Conclusions. The main stylistic and conceptual feature of Volodymyr Chepelyk’s sculptural ensembles іs a characteristic combination of the primary features of monumentalism and easel plasticity. The unique reinterpretation of monumental statues, the replacement of a grandiose scale with ease of perception and accessibility of the depicted hero’s interaction with an average passer-by without losing the memoriality necessary for the immortalization of a historical figure can indeed be considered innovative. A similar approach to the genre can be observed among Chepelyk’s creative heirs, which substantiates the statement about the author’s influence. Given the innovative approach of the artist among the vast community of Ukrainian sculptors, he can be considered recognized, but not sufficiently appreciated. So, as an artist, sculptor, teacher and professor, Volodymyr Chepelyk greatly influenced modern Ukrainian sculpture, passing on his unique skills to a whole generation of young authors. Further attention should be drawn to the recognized but underappreciated name of the outstanding artist for his many co ntributions to the culture of Ukraine.Мета статті – проаналізувати й обґрунтувати новаторство у творчості Володимира Чепелика, окреслити особливості його авторської стилістики та дослідити вплив майстра на мистецтво української скульптури на прикладі робіт його учнів. Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи художньо-композиційного та порівняльного аналізів, які дали змогу зробити висновки щодо унікальності та релевантності праць автора. Результати. Мистецтво скульптури вимагає не лише оцінки візуальної складової окремого твору, але й розуміння жанрових особливостей, що вплинули на його створення. У межах дослідження було проаналізовано творчість скульптора В. Чепелика та трьох його учнів, розглянуто низку робіт автора в контексті двох основних видів об’ємних художніх форм і виявлено аналогії, які дають змогу зробити висновок стосовно новаторства та впливу митця на наступні покоління скульпторів. На основі методів візуального й стилістичного аналізів можна підсумувати, що мети дослідження було досягнуто. Висновки. Встановлено, що головною стилістичною і концептуальною особливістю скульптурних ансамблів В. Чепелика є характерне поєднання найяскравіших жанрових ознак монументалізму та станкової пластики. Новаторським можна вважати унікальне переосмислення монументальних творів, заміну грандіозного масштабу на легкість сприйняття й доступність взаємодії зображеного героя з пересічним перехожим без втрати меморіальності, необхідної для увічнення історичної постаті. Аналогічний підхід до жанру можна спостерігати серед творчих спадкоємців В. Чепелика, що обґрунтовує твердження про вплив автора на загальну сцену новітньої української скульптури. Як художник, скульптор, педагог та професор В. Чепелик передав свої унікальні навички цілому поколінню молодих авторів. Враховуючи високий рівень новаторства майстра серед загальної спілки культурних діячів України, його можна назвати визнаним, але недостатньо оціненим. Отже, наша стаття – це спроба привернути увагу до імені видатного митця за численні заслуги перед культурою України
ПОСТМАЙДАННІ РЕФЛЕКСІЇ У ТВОРЧОСТІ ІВАНА СЕМЕСЮКА
Get PDFThe purpose of this article is to analyze the impact of the events of the Revolution of Dignity on the work of Ivan Semesyuk. The author conducted a study of the author's reflections and their artistic realization. The methods of art historical analysis, systematic approach, biographical analysis, historical analysis and generalization method were used in the analysis process. Results: based on the methods, the study analyzes the influence of the historical, political, socio-cultural life of the country on the work of the artist and the forms of conveying the author's thoughts through various kinds of content. Conclusions. The article concludes that it is important for artists to understand the problems of society and create generalizing images when building cultural contexts of nation-building.Мета статті – проаналізувати творчість київського митця Івана Семесюка у контексті подій Революції Гідності та виявити їхній вплив на доробок художника. В роботі використано мистецтвознавчий, історико‐системний, біографічний методи дослідження, а також аналіз і синтез, спостереження і порівняння. Отримані результати: з’ясовано вплив сучасних соціально‐політичних подій на творчість художника І. Семесюка та їхнє втілення в образах творів у вигляді художніх рефлексій. У підсумку з’ясовано й наголошено на особливостях творчості митця, що виявилися внаслідок активної участі, вражень, співпереживань Революції Гідності і залишилися провідними до нашого часу
ЕСТЕТИЧНІ СКЛАДНИКИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ ФОРМОТВОРЕННЯ ТА ДЕКОРУВАННЯ
Get PDFAbstract. The purpose of article is to study the characteristics of the Ukrainian national style in the aspects of formation and decoration, to highlight the main components and methods that give it its identity, as well as to discuss the problems and challenges that this field faces in modern cultural studies. Methods. An integrated approach was used in the research to gather knowledge from ethnography, history, cultural studies, sociology, psychology and aesthetics. With the help of systemic and structural analysis, the principles of the formation of modern design were considered, focusing on authentic images in urban design, illustrating with examples of the works of masters of the 20th–21st centuries. Results. The article is devoted to the issue of the peculiarities of the formation of the Ukrainian national style of form-making and decoration in decorative and applied art. In the context of globalization and the strengthening of cultural relationships between different peoples of the world, there is a need to study and preserve unique national features, which are reflected in the style of forming and decorating objects. The study of this issue is particularly relevant for understanding the processes of cultural heritage preservation and the formation of modern aesthetic ideals. It was determined that the need to preserve national styles is not only related to issues of identity, but also to aesthetic requirements that often arise in modern design. The study of national styles of shaping and decorating allows for a deeper understanding of the socio-cultural processes taking place in society. Conclusions. Determined national features in decorative and applied art became the foundation for understanding ethnic identity in times of growing cultural internationalization, establishing technological and aesthetic standards that determine consumer values and influence the evolution of art, special formation and design. The issue of preservation and development of national traditions in decorative art in the context of modern design is becoming key to cultural heritage.Анотація. Метою статті є дослідження характеристик українського національного стилю в аспектах формування та декорування, виокремлення основних компонентів та методик, що надають йому ідентичності, а також обговорення проблем та викликів, які ця сфера зустрічає в сучасних культурних дослідженнях. Методи дослідження. Нами використано інтегрований підхід для об’єднання знань з етнографії, історії, культурології, соціології, психології та естетики. За допомогою системного та структурного аналізу розглянуто принципи формування сучасного дизайну, увагу акцентовано на автентичних образах у міському дизайні, проілюстровано прикладами робіт майстрів ХХ–ХХІ століть. Результати. Статтю присвячено особливостям становлення українського національного стилю формотворення і декорування в декоративно-ужитковому мистецтві. У контексті глобалізації та посилення міжнародних культурних взаємозв’язків виникає потреба вивчення та збереження унікальних національних особливостей, які відображаються в стилі формування та декорування предметів. Дослідження цієї проблематики є особливо актуальним для розуміння процесів збереження культурної спадщини та формування сучасних естетичних ідеалів. Визначено, що необхідність збереження національних стилів пов’язана не лише з питаннями ідентичності, але й з естетичними вимогами, які часто виникають у сучасному дизайні. Вивчення національних стилів формотворення та декорування дає змогу глибше розуміти соціокультурні процеси, що відбуваються у суспільстві. Висновки. Визначені національні особливості в декоративно-ужитковому мистецтві стали фундаментом для розуміння етнічної ідентичності в часи зростання культурної інтернаціоналізації, встановлення технологічних та естетичних стандартів, які визначають цінності споживачів і впливають на еволюцію мистецтва, особливості формування та оформлення. Проблематика збереження та розвитку національних традицій у декоративному мистецтві у контексті сучасного дизайну стає ключовою для культурної спадщини
ГРАФІЧНІ ТВОРИ ОЛЕКСАНДРА БОГОМАЗОВА ЯК ПРИКЛАД СИМВОЛІЗМУ В УКРАЇНСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ПОЧАТКУ XX СТОРІЧЧЯ
Get PDFAbstract. The aim of this article is to explore the chamber works of Alexander Bohomazov before the avant-garde period of the 1900s, based on materials from the Central State Archive of Literature and Art of Ukraine, which are lesser-known examples of Ukrainian Symbolism and a vivid illustration of traditional Western European Symbolism in Ukrainian art. Research methods. The study employs iconographic methods and artistic-stylistic analysis, allowing for the identification and systematization of characteristic features of the artworks and their alignment with artistic styles. Results. Central State Archive of Literature and Art’s collection houses a series of chamber graphic works by Alexander Bohomazov from the 1900s, created under the distinct influence of Western European Symbolism, mostly overlooked by researchers. Despite their relatively small number, these works prominently represent the aesthetics and several leading motifs of Symbolism in visual arts, іn particular: 1) dreams, fairy tales, myths; 2) imaginative landscapes and compositions with figures, where the mystical mood is created not by attributes, but by the atmosphere and a palette of saturated blue, violet, and green tones; 3) the theme and anthropomorphic image of death. The works are executed in a corresponding colour palette of rich blues, purples, and greens, using traditional artistic techniques. The materials used include paper, ink, watercolour, and gouache. The group of works depicting imaginative landscapes and compositions with figures is the most numerous. The group portraying the image of death stands out as some of the most expressive works in this thematic genre in Ukrainian art. Conclusions. The analysis of Alexander Bohomazov’s chamber graphic works from the Central State Archive of Literature and Art archives allows us to conclude that the Symbolist period in the artist’s career should not be regarded solely as a transitional phase leading to the avant-garde of the 1910s–1930s but as a mature and well-formed style, despite the limited number of works. This publication contributes to the research on the pre-avant-garde period of Alexander Bohomazov’s creative output and Symbolism in Ukrainian visual art.Анотація. Мета статті – дослідження творів Олександра Богомазова передавангардного періоду 1900-х років за матеріалами Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) як маловідомих зразків українського символізму в найкращих традиціях західноєвропейських зразків стилю. Методи дослідження. У дослідженні використано іконографічний метод та художньо-стилістичний аналіз, що дало змогу виявити і систематизувати характерні риси творів та їхню відповідність художньому стилю. Результати. У фондовій колекції ЦДАМЛМ України зберігається низка графічних робіт О. Богомазова 1900-х років, виконаних під відчутним впливом західноєвропейського символізму, що переважно залишаються поза увагою дослідників. Незважаючи на відносно незначну кількість таких творів, вони виразно репрезентують естетику та декілька провідних мотивів символізму в образотворчому мистецтві, зокрема: 1) мрію, казку, міф; 2) фантазійні пейзажі і композиції з фігурами, де містичний настрій створюють не атрибути, а атмосфера і колірна гама насичених синіх, фіолетових, зелених тонів; 3) тематику й антропоморфний образ смерті. Твори виконані у традиції реалізму. Використані матеріали – папір, туш, акварель, гуаш. Найчисельнішою є група робіт фантазійного пейзажу та фантазійних композицій з фігурами. Твори, де зображено антропоморфний образ смерті, є одними з найвиразніших серед цієї тематики в українському мистецтві. Висновки. Аналіз графічних творів О. Богомазова з фондів ЦДАМЛМ України дає змогу зробити висновок про період символізму у творчості художника, не лише як про перехідний етап до авангарду 1910–1930-х років, але й як про зрілий і сформований стиль, незважаючи на невелику кількість робіт. Публікація доповнює дослідження передавангардного періоду творчості О. Богомазова та символізму в українському образотворчому мистецтві
НЕОБХІДНІСТЬ ВИВЧЕННЯ ОСНОВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА АВТОРСЬКОГО ПРАВА В МИСТЕЦЬКИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Get PDFAbstract. The third millennium is called the era of intellectual property. How to preserve and multiply intellectual property is one of the most important tasks for the state and the creative individual. The state of intellectual property protection in Ukraine today is far from satisfactory. Therefore, there is a necessity to conduct further scientific research aimed at determining the place of such academic disciplines as intellectual property, copyright in the system of higher education of Ukraine and to improve national legislation in accordance with the strategy of Ukraine’s integration into the European Union (EU). In this context, the development of intellectual property and copyright as an educational discipline and a necessary component of the professional training of artists is important. The purpose of the article is to justify the need to study the basics of intellectual property and copyright by students who are getting an art education, in particular, artists, in the context of reforming the system of education and science and the development of the creative industry. Research methods: the basis of the research methodology of the chosen problem is a systematic approach, as well as dialectical, formal-logical, structural-functional and other general scientific research methods. Main results and conclusions. The study of intellectual property and copyright by artists will contribute to the improvement of their creative activity, the ability to evaluate their results and, in a case of necessary, to carry out protection personal non-property and property rights on the results of intellectual creative activity. Obtaining relevant knowledge in the field of intellectual property will significantly increase the culture of respect for intellectual property rights and its protection. It is fundamentally important to understand that knowledge of the basics of intellectual property and copyright must become the necessary link that will combine creative skills, scientific knowledge that artists acquire during higher education, with the dynamics of changes in social life, the development of the creative industry, which will contribute to the solution of specific practical tasks within the scope of the artists’ profe ssional activities.Анотація. Третє тисячоліття називають ерою інтелектуальної власності. Як зберегти та примножити інтелектуальну власність – одне з найважливіших завдань як держави, так і творчої особистості. Стан охорони інтелектуальної власності нині в Україні далекий від задовільного. Тому й виникає необхідність проводити подальші наукові дослідження, спрямовані на визначення місця таких навчальних дисциплін, як інтелектуальна власність, авторське право, у системі вищої освіти України та в удосконаленні національного законодавства відповідно до стратегії інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС). У цьому контексті велике значення має розвиток інтелектуальної власності та авторського права як навчальної дисципліни й необхідного компонента професійної підготовки митців. Мета статті – обґрунтувати необхідність вивчення основ інтелектуальної власності та авторського права студентами, що здобувають мистецьку освіту, зокрема художниками, в контексті реформування системи освіти й науки та розвитку креативної індустрії. Методи дослідження. Основу методології дослідження вибраної проблеми становлять системний підхід, а також діалектичний, формально-логічний, структурно-функціональний та інші загальнонаукові методи дослідження. Основні результати та висновки. Вивчення інтелектуальної власності й авторського права художниками сприятиме підвищенню їхньої творчої діяльності, вмінню оцінювати свої результати та за необхідності здійснювати охорону й захист особистих немайнових і майнових прав на результати інтелектуальної творчої діяльності. Набуття відповідних знань у сфері інтелектуальної власності значно підвищить культуру поваги до прав інтелектуальної власності та її охороноздатність. Принципово важливим є розуміння того, що знання основ інтелектуальної власності та авторського права повинні стати тією необхідною ланкою, яка поєднає творчі навички, наукові знання, що їх набувають митці протягом здобуття вищої освіти, з динамікою змін суспільного життя, розвитком креативної індустрії. А це, своєю чергою, сприятиме розв’язанню конкретних практичних завдань у межах здійснення митцями професійної діяльності
КОНКУРСНЕ ПРОЄКТУВАННЯ ЯК ЛАБОРАТОРІЯ АРХІТЕКТУРНИХ ІДЕЙ І ОБРАЗІВ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to determine methodological ways of developing the architecture of civil buildings and structures based on competitive design. Research methods. The research is based on a comprehensive analysis of socio-economic, political, urban planning, regulatory and methodological issues. The following methods were used to resolve these issues: comparative analysis of project solutions and implemented objects, systematization and generalization of scientific research, expert evaluation of new functional and typological solutions. The results. World competitive activity developed at the end of the 19th and the beginning of the 20th century and continues to this day. The article examines the phenomenon of the existence of unique architectural competition ideas as an independent cultural phenomenon of different historical periods and trends in the architecture of Ukraine, starting with the Russian and Austro-Hungarian empires, the former USSR and in Independent Ukraine. The identified typological process in the architectural design of civil buildings and structures was determined on the basis of the study of graphic materials of competitive design. The main stages of competitive design are indicated, which gradually formed various alternative solutions to replace traditional design methods, although in the 30s of the 20th century at the end of totalitarianism, the destruction of sacred buildings and the construction of government facilities took place. The 1950s were marked by urban planning projects to rebuild the destroyed cities and villages of Ukraine. The 1960s and 1980s were the heyday of typical design and industrialization of construction, in this period the competitions were aimed at the formation of the latest methodological and typological techniques in the creation of mass buildings. Gaining Independence gave impetus to the implementation of competitive projects, which contributed to the emergence of modern objects with original ar chitectural and artistic expressiveness. Conclusions. As a result of the study, it was determined that in order to solve the problems of forecasting problematic situations in the field of architecture and urban planning, as well as in the absence of analogies, samples or prototypes, it is necessary to conduct competitive design. These creative competitions should be organized to obtain various variant solutions when traditional design methods do not provide the possibility of solving the tasks, as well as to create the latest conceptual architectural solutions. From the experience of competitive design, it is known that their results have repeatedly given a creative impetus to the development of architecture and implementation of pioneering ideas.Анотація. Метою цієї статті є визначення методологічних шляхів розвитку архітектури цивільних будівель і споруд на основі конкурсного проєктування. Методи дослідження. В основу дослідження покладено комплексний аналіз соціально-економічних, політичних, містобудівних, нормативно-методичних питань. Для вирішення зазначених питань використовувалися такі методи, як: порівняльний аналіз проєктних вирішень і реалізованих об’єктів, систематизація та узагальнення наукових досліджень, експертна оцінка нових функціонально-типологічних рішень. Результати. Світова конкурсна діяльність набула свого розвитку наприкінці ХІХ – початку ХХ століття і триває дотепер. У статті вивчено феномен існування унікальних архітектурних конкурсних ідей як самостійного явища культури різних історичних періодів і напрямів у архітектурі України починаючи з Російської та Австро-Угорської імперій, колишнього СРСР та у Незалежній Україні. Виявлений типологічний процес у архітектурному проєктуванні цивільних будівель і споруд визначено на основі дослідження графічних матеріалів конкурсного проєктування. Зазначені основні етапи конкурсного проєктування, які поступово формували різноманітні варіантні рішення на заміну традиційних методів проєктування, хоча у 30-ті роки ХХ ст. на поталу тоталітаризму проходило нищення сакральних будівель і зведення урядових об’єктів. 50-ті роки ознаменувалися містобудівними проєктами відбудови зруйнованих міст і сіл України. 60–80-ті рр. стали розквітом типового проєктування та індустріалізації будівництва, в цей період конкурси були націлені на формування новітніх методологічних і типологічних прийомів у створенні масової забудови. Здобуття Незалежності дало поштовх до реалізації конкурсних проєктів, які сприяли виникненню сучасних об’єктів з оригінальною архітектурно-художньою виразні стю. Висновки. В результаті дослідження визначено, що для вирішення питань прогнозування проблемних ситуацій у галузі архітектури і містобудування, а також у разі відсутності аналогій, зразків або прототипів необхідно проводити конкурсне проєктування. Ці творчі змагання слід організовувати для отримання різноманітних варіантних рішень, коли традиційні методи проєктування не забезпечують можливість вирішення поставлених завдань, а також для створення новітніх концептуальних архітектурних вирішень. З досвіду конкурсного проєктування відомо, що їх результати неодноразово давали творчий поштовх у розвитку архітектури та реалі зації піонерних ідей
ДОСВІД ПРОЄКТУВАННЯ ТА БУДІВНИЦТВА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ ОФІСНИХ БУДІВЕЛЬ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ. – ПЕРШІ ДЕСЯТИЛІТТЯ ХХI СТ.)
Get PDFAbstract. The purpose this paper is to summarize the experience of architectural design and realization of energy-efficient office buildings in Ukraine during the specified time period, to identify current trends in the field of architectural design of energy-efficient office buildings, to predict prospects for the further development of these buildings. Methods. Literature review of scientific papers, monographs, online sources, regulatory documents and critical analysis of case studies were used as the research met hods. Results. Architectural design and realization of energy-efficient office buildings in Ukraine were highlighted. Different positive and negative examples in terms of energy-efficiency of office buildings provided. Passive design solutions analyzed, as well as applied active engineerin g systems. Conclusions. As the major result defined the trend that the interest in energy-efficient strategies of passive design raises among clients, developers and architects from the second decade of the 21st century until the present time. Architects reintroduce solar shading devices to their projects and more and more office buildings are being awarded with environmental certification.Анотація. Метою даної статті є узагальнення досвіду проєктування та будівництва енергоефективних офісних будівель в Україні у другій половині XX – перших десятиліттях XXI ст., виявлення сучасних тенденцій у сфері проєктування енергоефективних офісних будівель та передбачення перспектив їхнього подальшого розвитку. Методи дослідження. Огляд наукових публікацій, монографій, онлайн джерел та нормативних документів за темою дослідження, а також критичний аналіз реалізованих об’єктів. Результати. Висвітлено досвід проєктування та будівництва енергоефективних офісних будівель в Україні. Проаналізовано вирішення пасивного дизайну, а також активні інженерні системи, що були застосовані у зазначених будівлях. Наведені численні позитивні, а також менш вдалі приклади офісних будівель з позиції їхньої енергоефективності. Висновки. Отже, для другого десятиліття ХХІ ст. і до теперішнього часу характерна тенденція до збільшення зацікавленості замовників, девелоперів та архітекторів у впровадженні енергоефективних стратегій пасивного дизайну. Сучасні архітектори послуговуються різноманітними системами сонцезахисту, і все більше офісних будівель отримують міжнародні екологічні сертифікати