OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
БАЗОВІ НАВИЧКИ З РУКОПИСНОГО ШРИФТУ В ПРОЄКТНІЙ РОБОТІ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ «ГРАФІЧНИЙ ДИЗАЙН»
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to highlight the methodology of initial assignments in handwriting and calligraphy for the specialization of graphic design. To systematize the co-authors' experience in teaching handwriting and to outline a common vision of the directions of realization of calligraphy in the professional education of graphic design. Methods. The study is based on the methods of observation, experimentation and systematization, which made it possible to structure the methodology for teaching basic handwriting skills and applying them in students' project activities. Results. By analyzing the applied resource of handwritten font, the path from basic exercises to the implementation of a specific design project is traced. The results of the study accumulate the co-authors' many years of experience in teaching handwriting and calligraphy and outline a common vision of the directions of calligraphy implementation in graphic design professional education. Conclusions. The creation and development of a national font school is especially relevant for our time. A font is one of the most essential tools of a graphic de signer, which is used in all areas of his or her activity. Therefore, it is worth studying a typeface from its handwritten basis in order to use the full potential of its capabilities, which will help to explore its place in the overall development of Ukrainian design. If the technique of execution, the craft level of first-year students often requires more practice and improvement, then creative solutions, courage in the interpretation of topics, and the found figurative language demonstrate the creative level of students. Also, students acquire the ability to competently imitate calligraphic writing with the help of other means, computer programs, etc., which is an important and valuable experience in further work with literature or the development of typefaces. In general, to look at your work with letters more critically. This combination of course tasks contributes to the improvement of professional training and allows for the successful implementation of creative ideas of a future graphic design specialist.Анотація. Метою даної статті є висвітлення методики початкових завдань з рукопи сного шрифту та каліграфії для спеціалізації «графічний дизайн»; систематизація досвіду співавторів у викладанні рукописного шрифту та окреслення спільного бачення напрямів реалізації краснопису у професійній освіті графічного дизайну. Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи спостереження, експерименту та систематизації, які дали змогу структурувати методику викладання базових навичок рукописного шрифту та застосування їх у проєктній діяльності студентів. Результати. Проаналізувавши прикладний ресурс рукописного шрифту, відстежено шлях від базових вправ до виконання конкретного дизайнерського проєкту. Результати дослідження акумулюють багаторічний досвід співавторів, набутий у процесі викладання рукописного шрифту, каліграфії та окреслюють спільне бачення напрямів реалізації каліграфії у професійній освіті графічного дизайну. Висновки. Особливо актуальною для нашого часу є створення та розвиток національної шрифтової школи. Шрифт – один із найнеобхідніших інструментів графічного дизайнера, який застосовується в усіх напрямах його діяльності. Тому варто вивчати шрифт від його рукописної основи заради використання усього потенціалу його можливостей, що дасть змогу досліджувати його місце в загальному розвитку українського дизайну. Якщо техніка виконання, ремісничий рівень студентів- першокурсників часто вимагає ще практики і вдосконалення, то творчі рішення, сміливість у трактуванні тем, знайдена образна мова демонструють творчий рівень студентів. Вони також набувають уміння грамотно імітувати каліграфічне письмо за допомогою інших засобів, комп’ютерних програм тощо, що є важливим і цінним досвідом для подальшої роботи з літерацією чи розробкою набірних шрифтів. Таке поєднання завдань курсу сприяє покращенню фахової підготовки, дає змогу успішно втілювати творчі замисли майбутнього фахівця у галузі графічного дизайну
«МОЛОДІ МИТЦІ»: ЗАКОРДОННІ Й ВІТЧИЗНЯНІ ПІДХОДИ ТА КРИТЕРІЇ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ
Get PDFAbstract. Contemporary art studies face the challenge of defining the concept of "emerging artist" in the Ukrainian context, which differs from Western artistic traditions. This article investigates the terminological approaches to the notion of an "emerging artist" and their impact on the development of contemporary art in Ukraine. Based on literary analysis, empirical data, and a comparative analysis with Western approaches, the article identifies differences in the understanding of this concept and highlights the necessity of establishing clear criteria and terminological boundaries for "young artists" in Ukrainian art. The research results enable the formulation of practical recommendations for creating a support and development system for young artists in Ukraine. This will contribute to the development of contemporary Ukrainian art and its integration into the international art context. The methodology of the research is based on an interdisciplinary approach, involving the analysis, comparison, and synthesis of information from various sources. Key findings of the study suggest that the Ukrainian art environment has its specific features in understanding and defining an "emerging artist". When devising strategies for supporting and developing contemporary art in the country, it is essential to consider the achievements of Western art studies. Establishing clear criteria and terminological boundaries for this concept will facilitate the more effective integration of emerging Ukrainian artists into the international art context and promote their potential as creative individuals capable of reimagining and transforming traditional artistic forms in accordance with contemporary demands.Анотація. Мета статті – обґрунтувати визначення поняття «молодий митець» у сучасному українському контексті, що різниться від міжнародних мистецьких традицій. Запропонована стаття присвячена дослідженню термінологічних підходів до поняття «молодий митець» та їхньому впливу на розвиток сучасного мистецтва в Україні. На основі аналізу джерел, емпіричних даних і порівняльного аналізу з міжнародними підходами стаття визначає різницю в розумінні цього поняття та показує необхідність створення чітких критеріїв і термінологічних меж для «молодого митця» в українському мистецтві. Відсутність таких визначень ускладнює ідентифікацію того, хто може вважатися молодим художником в Україні, їхнє визнання та підтримку. Методологія дослідження базується на мультидисциплінарному підході, включає аналіз, порівняння та синтез інформації з різних джерел. Основні результати дослідження дають змогу стверджувати, що український контекст мистецького середовища має свої специфічні особливості в розумінні та визначенні поняття «молодий митуць». У статті проаналізовано терміни «emerging artist», «early career artists», розглянуто вироблені західними дослідниками критерії визначення молодих митців, розглянуто також українські аналоги, які не є повною відповідністю. Висновки дослідження. Дослідження показало значущу відмінність у термінологічних підходах до визначення поняття «молодий митець» між закордонними мистецькими дослідженнями та практиками й українським мистецьким контекстом. Українські дослідження визначають молодого митця як художника віком до 35 років, тоді як західноєвропейська або американська мистецька наука наголошує на інших критеріях, таких як досвід та цілеспрямованість у творчому розвитку. Отримані результати свідчать про необхідність визначити чіткі критерії та термінологічні межі для поняття «молодий митець» в українському мистецтві. Недостатня чіткість визначення молодого митця українськими дослідниками залишає поняття практично не осмисленим та не проаналізованим, що ускладнює ефективність ініціатив із підтримки та розвитку сучасного мистецтва в Україні
КЛАСИФІКАЦІЯ БУДІВЕЛЬ АРТЦЕНТРІВ У РАЗІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to define and form a general classification of Art centers of Ukraine in order to improve the existing network of cultural and household services for the population with these objects. Research methods. The research is based on the methods of functional and planning analysis and the study of the dependence of the location of creative centers and their social impact of art centers on the local community. The results. The text analyzes the criteria for the classification of Ukrainian art centers and attempts to update the established approaches. Examples of Ukrainian art centers are listed according to certain features (functional vector, placement in the city structure, social influence, radius of this influence, method of territory development). Different types of Ukrainian art centers are considered, such as galleries, museums, spaces for artistic events, for work and youth cooperation, as well as centers that deal with the general distribution of Ukrainian art regardless of type and genre. The text provides a general idea of the variety of art centers in Ukraine, their functions, significance for culture as a whole. The classification of Ukrainian creative centers is an important tool for understanding the specifics of these cultural institutions, their harmonious functioning as separate units, which together form the general network of art centers of our country. Depending on each of the above criteria, it is possible to understand which audience the art center is designed for, which type of exhibitions and events is most characteristic of it, and what role it plays in the formation of the art scene of Ukraine. Conclusions. Based on the analysis of each of the characteristics and requirements, a classification of Art centers of Ukraine was determined and formulated, which will contribute to the formation and further development of the cult ural environment of the regions of Ukraine.Анотація. Метою цієї статті є визначення та формування загальної класифікації артцентрів України задля покращення наявної мережі культурно-побутового об слуговування населення такими об’єктами. Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи функціонально-планувального аналізу і дослідження залежності місцерозташування творчих центрів та соціального впливу артцентрів на місцеву громаду. Результати. У тексті проаналізовано критерії класифікації українських артцентрів та здійснено спробу оновити сталі підходи. За визначеними ознаками (функціональний вектор, розміщення у структурі міста, соціальний вплив, радіус цього впливу, метод освоєння території) наводяться приклади українських артцентрів. Розглянуто різні типи українських артцентрів, такі як галереї, музеї, простори для проведення мистецьких подій, для роботи і молодіжної співпраці, а також центри, які займаються загальним поширенням українського мистецтва незалежно від виду і жанру. Текст дає загальне уявлення про різноманітність артцентрів в Україні, їхні функції, значення для культури загалом. Класифікація українських творчих центрів є важливим інструментом для розуміння специфіки цих культурних інституцій, їхнього гармонійного функціонування як окремих одиниць, які разом утворюють загальну мережу артцентрів нашої держави. Залежно від кожного з вищезазначених критеріїв можна зрозуміти, на яку аудиторію розрахований артцентр, який тип виставок та подій є найбільш характерним для нього та яку роль він відіграє у формуванні мистецької сцени України. Висновки. На основі аналізу кожної з характеристик та вимог визначено і сформульовано класифікацію артцентрів України, яка сприятиме формуванню і подальшому розвитку культурного середовища р егіонів України
РОЛЬ КОМПЛЕМЕНТАРНОГО КОНТРАСТУ КОЛЬОРІВ У ЖИВОПИСІ: МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to define the main results of using the contrast of complementary colors and to deepen the understanding of their role in paintin g. Methods. The study is based on the methods of stylistic analysis and comparative analysis of works of art, which enabled to reveal the influence of contrast on visual eff ects and imagery of works. Results. The process of creating the painting and its subsequent art analysis require not only elicitation of color contrasts present in the image, but also a clear understanding of the purpose and consequences of the use of these contrasts: their role, their coloristic and spatial influence on the image, the psychological effect on the viewer, the way they reveal the meaning of the picture. Based on the analysis of paintings by O. Murashko, M. Saryan, A. Matisse, Rembrandt and medieval book miniatures both the extensive use of complementary contrast as the coloristic basis of painting and more limited variations of the use of this contrast, as well as its interaction with other types of contra st have been researched. Conclusions. The analysis has allowed to formulate a number of consequences of the use of complementary contrast, such as different emotional effects of contrast variations on the viewer (active excitement, stabilization, light joy, sublime celebration); in case the contrast is used extensively in the picture, it ensures the integrity and balance of color; with limited local use, contrast can enrich the painting based on a limited palette, as well as regulate its effect; complementary contrast is of great importance in regulating the work of other contrasts, especially the contrast of warm and cold colors and simultaneous contrast; it also plays an important role in the conveying the spatial effects and influences the ratio of spatiality and decorativeness of the image. The research is a useful theoretical basis for art historians, especially students who master the method of stylistic analysis of works of art, as well as for artists and students of art specialties in the process of artistic activity.Анотація. Метою даної статті є визначення основних наслідків використання контрасту комплементарних кольорів у творах живопису, поглиблення розуміння йог о ролі в картині. Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи художньо-стилістичного аналізу і порівняльного аналізу творів мистецтва, які дозволили виявити вплив контрасту на образну і візуальну побудову творів. Результати. Як живописний процес написання картини, так і подальший мистецтвознавчий аналіз полотна вимагають не просто розпізнавання колірних контрастів, наявних в зображенні, але й чіткого розуміння мети і наслідків використання цих контрастів: яка їх роль, як вони впливають на колористичну, просторову побудову зображення, який емоційний ефект справляють на глядача, як працюють для виявлення сенсу картини. У статті на основі аналізу полотен О. Мурашка, М. Сарьяна, А. Матісса та Рембрандта, творів середньовічної книжкової мініатюри досліджено як обширне використання комплементарного контрасту в якості основи колориту, так і обмеженіші варіації наявності цього контрасту, а також його співпрацю з ін шими видами контрасту. Висновки. В результаті аналізу сформульовано низку формальних та змістових наслідків використання комплементарного контрасту: різна емоційна дія варіацій контрасту на глядача (активне збудження, стабілізація, легка радість, урочисте піднесення); в разі обширного використання в картині цей контраст забезпечує цілісність й врівноваженість колориту; за обмеженого місцевого використання контраст може збагачувати колорит, заснований на обмеженій палітрі, а також регулювати його звучання; комплементарний контраст має велике значення в регуляції дії інших контрастів, наприклад, контрасту теплих і холодних кольорів та симультанного контрасту; він також бере участь в передачі середовища та впливає на співвідношення просторовості й декоративності в зображенні. Дослідження є корисним теоретичним підґрунтям для мистецтвознавців, особливо студентів, які опановують метод художньо-стилістичного аналізу творів мистецтва, а також для художників і студентів творчих спеціальностей в процесі мистецької діяльності
ЛІТНЯ ПРАКТИКА В КАНЕВІ І ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПЛЕНЕРИЗМУ У ТВОРЧОМУ ДОСВІДІ КДХІ (1946–1989)
Get PDFThe purpose of this article is to explore the significance of summer artistic and creative practice, which students of the academy underwent from 1946 to 1989 in Kaniv, for the educational process of KSAI (now NAFAA). The main research method is the analysis of oral and written memories of participants in Kaniv practices (V. Barinova, V. Vyrodova-Hotye, O. Solovya, A. Yalansky), as well as the consideration of available publications in scientific and popular editions. Generalization of the collected materials provides grounds for asserting a comprehensive understanding of the significance and role of plein air practices in Kaniv in the educational and creative processes of several generations of students and teachers of KSAI (now NAFAA). Considering the demands placed on art at certain historical moments, we analyzed the artistic preferences of teachers and highlighted their educational experience gained during the studied period, as well as identified the need for summer practice at NAFAA. Since the 1930s, the Kyiv State Art Institute has been conducting annual plein air student practices in Kaniv. It is known that in 1933–1934 there was a restructuring of the educational process. The experience of Kaniv practice was invaluable. Despite not all students having a penchant for plein air work, Kaniv’s summer practice played a very important role in the formation of young artists, in their selfawareness as independent individuals. It is important to note that plein air practice specifically stimulated a more liberated and innovative approach to the creative process, less constrained by the normative requirements of the socialist realist method. In practice, even first-year students engaged in creative exploration. This became especially possible in the late 1970s to the first half of the 1980s. Compositional rethinking of natural impressions as plein air landscapes and setups prompted formal and content-related searches. Plein air practice primarily opens up freedom of thought, taking students out of the confined space of the workshop, beyond which, in contact with real life, the process of expanding and deepening their professional vision took place. As artists, students returned to the worksho ps in the fall as entirely different individuals. The obtained research results can be used to modernize the educational process, during the search for new effective forms that preserve the positive heritage of previous decades. Conclusions. Summer practices in Kaniv over several decades have significantly influenced the artistic environment of Ukraine. Plein air practice is an integral part of the educational process at NAFAA, important for changing the environment, as well as for rethinking the knowledge gained during the first and second semesters.Мета статті – дослідити значення літньої художньо-творчої практики, яку студенти академії проходили упродовж 1946–1989 років у Каневі – для освітнього процесу КДХІ (тепер НАОМА). Основний метод дослідження – аналіз усних та письмових спогадів учасників канівських практик (В. Баринової, В. Виродової-Готьє, О. Солов’я, А. Яланського), а також розгляд наявних публікацій у наукових та популярних виданнях. Узагальнення зібраних матеріалів дає підстави твердити про цілісне бачення значення та ролі пленерних практик у Каневі в навчальному і творчому процесах кількох поколінь студентів та викладачів КДХІ (тепер НАОМА). Зважаючи на вимоги до мистецтва, які ставилися у певні історичні моменти, нами проаналізовано мистецькі уподобання викладачів та висвітлено їхній освітній досвід, отриманий упродовж досліджуваного періоду, а також з’ясовано потребу проведення літньої практики в НАОМА. Ще з 1930-х років Київський державний художній інститут щороку проводив пленерні студентські практики у Каневі. Відомо, що у 1933–1934 рр. відбулась перебудова навчального процесу. Досвід канівської практики був безцінний. Попри те, що не всі студенти мали хист до пленерної роботи, канівська літня практика відігравала дуже важливу роль у становленні молодих художників, в їхньому усвідомленні себе як самодостатньої особистості. Важливо зазначити, що саме пленерна практика стимулювала більш розкуте й інноваційне ставлення до творчого процесу, менше обмеженого нормативними вимогами соцреалістичного методу. На практиці навіть першокурсники здійснювали творчі пошуки. Особливо це стало можливим наприкінці 1970-х – першій половині 1980-х років. До формально-змістових пошуків спонукало композиційне переосмислення натурних вражень як пленерного пейзажу , так і постановок. Пленерна практика насамперед відкриває свободу мислення, виводить студентів із замкнутого приміщення майстерні, поза межами якої, в контакті з реальним ж иттям, відбувався процес розширення та поглиблення їхнього професійного бачення. Як художники, студенти повертались восени до майстерень зовсім іншими людьми. Отримані результати дослідження можуть бути використані для модернізації освітнього процесу, під час пошуку нових ефективних форм, в яких буде збережено позитивний спадок попередніх десятиліть. Висновки. Літні практики у Каневі за декілька десятирічь суттєво вплинули на мистецьке середовище України. Пленерна практика – це невіддільна частина навчального процесу в НАОМА, важлива для зміни обстановки, а також для переосмислення знань, отриманих упродовж першого і другого семестрів
ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ АРХІТЕКТУРНОЇ ТВОРЧОСТІ
Get PDFThe purpose of this article is analysis of philosophical aspects in architectural creativity. The research methods. The primary research method employed is the comparative method combined with deduction techniques, empirical studies, analysis, and synthesis of scientific concepts, as well as a systemic approach to examining existing realities and potential development prospects of philosophical-architectural relationships in the European and global context. The research anticipates a professionally reasoned critical stance towards the unbridled ubiquity of postmodernism devoid of restraining factors, which has led to an open threat of infiltration into architectural practice by the extreme postmodernist step – kitsch, which unfortunately has already become a reality in some contemporary "postmodernist works". The work also anticipates the optimization of relations between philosophy and architecture with a focus on seeking new harmony. Conclusions. The formation of aesthetic principles in architecture is inseparable from the influence of philosophical thinking on architectural shaping processes, considering that architecture reflects the worldview logic of epochs. The analysis of the relationship between philosophy and architecture at the current stage illustrates the crisis phenomena in contemporary architectural creativity, which have arisen under the influence of postmodernist destruction of the three freedoms: freedom of content, form, and independence from the spirit of time. This determinism is characterized by the term coined by J. Baudrillard – "simulation", without the possibility of presenting reality. All this "contribution" to contemporary reality was made by the permissiveness of postmodernism, which has already betrayed signs of exhaustion, lack of perspective, and readiness to give way to a new type of culture capable of combining the innovative spirit of high modernism with tradition without rejecting anything in the process. In this context, the concept of transmodernism arises, aiming towards integration, directly opposed to the pluralism and fragmentation of postmodernism with its lack of orderly development.Мета дослідження: аналіз філософських аспектів архітектурної творчості. Методи дослідження. Основним методом дослідження є компаративний метод у сполучені з методиками дедукції, емпіричних досліджень, аналізу й синтезу наукових понять та системного підходу до розгляду існуючих реалій і можливих перспектив розвитку філософсько-архітектурних взаємин у європейському та світовому ареалі. Результатом дослідження передбачається професійно аргументоване критичне ставлення до безцеремонної «всеядності» постмодернізму, позбавленого стримуючих факторів, що призвело до відкритої загрози проникнення в архітектурну практику крайньої постмодерністської сходинки – кітчу, який, на жаль, уже став реальністю у деяких сучасних «постмодерністських творах». Як результат роботи також передбачається оптимізація взаємин філософії й архітектури з орієнтацією на пошук нової гармонії. Висновки. Формування естетичних засад в архітектурі невіддільне від впливу філософського мислення на процеси архітектурного формотворення, враховуючи, що архітектура є відображенням світоглядної логіки епох. Аналіз взаємин філософії й архітектури на нинішньому етапі унаочнює кризові явища в сучасній архітектурній творчості, що виникли під впливом постмодерністської деструкції трьох свобод: свободи змісту, форми і незалежності від духу часу. Така детермінованість характеризується терміном Ж. Бодріара – симуляція, до того ж без можливості «представлення справжності». Такий «внесок» у сучасну реальність – це результат вседозволеності постмодернізму, який вже увійшов у фазу вичерпаності, безперспективності і готовність поступитися місцем новому типу культури, що здатна об’єднати інноваційний дух високого модернізму з традицією нічого при цьому не відкидаючи. З огляду на сказане виникає концепція трансмодернізму із напрямком до інтеграції, прямо протилежної плюралізму і фрагментарності постмодернізму з відсутністю впорядкованого розвитку
ЗОБРАЖЕННЯ АПОКАЛІПСИСУ В СТІНОПИСІ XVIII СТ. НА ХОРАХ СОБОРУ СВЯТОЇ СОФІЇ В КИЄВІ: УТОЧНЕННЯ АТРИБУЦІЇ ОКРЕМИХ СЮЖЕТІВ
Get PDFThe purpose of the article is to refine the attribution of some plots of the wall paintings of the choirs of St. Sophia in Kyiv, defining their possible prototypes, the literary and theological basis of choosing these prototypes by their authors. Methods. Historical-cultural analysis and synthetic general research methods, as well as iconographic method for the attribution of the 18th century wall paintings’ plots of St. Sophia's Cathedral are the basis of the current research methodology. The research was carried out using an interdisciplinary approach. As a result of the research, attribution of the plots of some XVIII century wall paintings of the Sophia Cathedral was made, analogues and possible prototypes were shown.Метою статті є уточнення атрибуції низки сюжетів стінопису XVIII ст. хорів собору св. Софії в Києві, а також виявлення джерел та причин їхнього виникнення. Методи дослідження. В основу методології дослідження, здійсненого із застосуванням міждисциплінарного підходу, покладено аналітичний, історико-культурний та синтетичний загальнонаукові методи, а також іконографічний метод для атрибуції сюжетів стінопису Софійського собору XVIII ст. В результаті дослідження виконано атрибуцію сюжетів низки розписів Софійського собору XVIII ст., показано аналогії та можливі прототипи. Висновки. Визначено зміст композиції «Точило гніву» на хорах Софійського собору; встановлено, що композиції «Точило гніву» та «Небесний Єрусалим» («Ріка живої води та дерево життя») ймовірно створені за гравюрами Никодима Зубрицького до Нового Заповіту (1717) Іллінського Троїцького монастиря в Чернігові; підкреслено вагомість творчості Чернігівського літературно-філософського кола у дослідженні підґрунтя іконописних програм визначних соборів українського бароко з метою подальшої реконструкції українського сакрального монументального мистецтва XVIII ст
ІЛЮСТРАЦІЇ ДО «ЛІСОВОЇ ПІСНІ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ В УКРАЇНСЬКІЙ КНИЖКОВІЙ ГРАФІЦІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
Get PDFThe purpose of this article is to study, research and highlight the unique works of Ukrainian book graphics of the 20th century, which illustrated the work of the Ukrainian poetess Lesya Ukrainka, the drama extravaganza "Forest Song", as well as the factors that influenced the formation and further development of Ukrainian graphics. During the research, the following research methods were used: art analysis, systematic approach, historical analysis, complex analysis, biographical analysis and generalization method. The obtained results, on the basis of the methods mentioned above, the biographical, historical and art history factors that influenced the unique artistic interpretation of the drama extravaganza "Forest Song" by Ukrainian artists in the second half of the 20th century were investigated. The study analysed the illustrations by Ukrainian artists created in the second half of the twentieth century for the drama-extravaganza “The Forest Song” by Lesia Ukrainka. In the 1970s, Lopukhova's linocuts took an important place in the development of book graphics, as the artist used a lyrical interpretation of the image of nature and the heroine through the line. Myron Levytskyi, whose technique is characterised by schematic and flatness, created one of the first single images of Lukasz, addressing the character's personality as an individual. Almost 20 years later, Sofia Karaffa-Korbut interpreted the inner state of the characters and the change of the plot with hints of colour and small fluctuations of lines.Метою цієї статті стало вивчення, дослідження та висвітлення унікального доробку української книжкової графіки другої половини ХХ ст. – ілюстрацій до драми-феєрії «Лісова пісня» української письменниці та культурної діячки Лесі Українки, а також чинників, які вплинули на формування та подальший розвиток української графіки. У процесі дослідження було використано такі методи: мистецтвознавчий аналіз, системний підхід, історичний аналіз, комплексний аналіз, біографічний аналіз та метод узагальнення. Отримані результати: на основі використаних методів досліджено біографічні, історичні та мистецтвознавчі чинники, які вплинули на унікальну художню інтерпретацію українськими митцями драми-феєрії «Лісова пісня» у другій половині ХХ століття. Висновки. Було проаналізовано ілюстрації українських митців, створені у другій половині XX ст. до драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. У 1970-х роках лінорити Н. Лопухової посіли важливе місце у розвитку книжкової графіки, адже мисткиня використала ліричну інтерпретацію зображення природи та героїні завдяки лінії. М. Левицький, техніці якого властива схематичність та площинність, виконав один з найперших образів самотнього Лукаша, де звернувся до особистості героя як індивіда. Майже двадцять років по тому внутрішній стан героїв та зміну сюжету С. Караффа-Корбут трактувала відтінками фарб і маленькими коливаннями ліній
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОФОРМЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ КАЗОК ГАНСА ХРИСТИЯНА АНДЕРСЕНА 1873 РОКУ З ІЛЮСТРАЦІЯМИ МИКОЛИ МУРАШКА
Get PDFThe aim of this article is to analyze historical information regarding the creation of the first Ukrainianlanguage edition of Andersen's fairy tales in 1873 and to determine the features of its illustration. Research methods. The research is based on the historiographic method, supplemented by comparative and artistic-stylistic analysis of artworks. Results. The first Ukrainian-language edition of Andersen's fairy tales was created through the collaboration of the translator (Starytsky) and the illustrator (Murashko), and it has an experimental character. The publication addressed not only the issue of translating the tales but also the more complex matter of interpreting the content and worldview of Andersen's tales for the Ukrainian readers of the 19th century. This was reflected in the nature of its illustration, prompting the need for a combination of different stylistic means and techniques. Murashko, in some of his drawings, transports the events of the tales to the Ukrainian landscapes, supplementing the text with his own details and interpretations. In other illustrations, he gives preference to the traditional fantastical attributes of the tales. It can be assumed that such ambivalence was influenced by several factors: the historical context (partially under censorship and amidst the rise of the national movement), the influence of contemporary drama, and the educational tasks set by the authors. Conclusions. Andersen's fairy tales (1973, translated by M. Starytsky, illustrated by M. Murashko) serve as an example of the interpretation of the world literary heritage for Ukrainianspeaking readers of the 19th century. Murashko's illustrations transport the events of the tales to the Ukrainian landscapes, making the text closer to the reader, while also preserving the traditional fantastical attributes of the tales. Until 1914, this edition remained the only Ukrainian-language edition of Andersen's fairy tales. Murashko's illustrations were not reissued, and his artistic techniques became outdated and were replaced by other concepts. Nevertheless, this book occupies an important place in the hist ory of Ukrainian illustration and literary translation.Метою цієї статті є аналіз історичних відомостей щодо створення першого українськомов- ного видання казок Ганса Християна Андерсена в 1873 р. та визначення особливостей його ілюстрування. Методи дослідження. В основу дослідження покладено історіографічний метод, доповнений порівняльним та художньо-стилістичним аналізом творів мистецтва. Результати. Перше видання Андерсена українською мовою створювалось у співавторстві перекладача Михайла Старицького й ілюстратора Миколи Мурашка та мало експериментальний характер. Видання розв’язувало не лише проблему перекладу казок, а й стави- ло питання значно складнішого характеру – інтерпретація змісту й світогляду казок Андерсена для україн- ського читача ХIХ століття. Це виявилося в характері ілюстрування і викликало потребу поєднання різних стилістичних засобів та прийомів. М. Мурашко у своїх малюнках частково переносить події казок на терени України і доповнює текст власними деталями та тлумаченнями, а частково – віддає перевагу традиційним для казки фантастичним атрибутам. Можна припустити, що така двозначність викликана декількома фак- торами: історичним контекстом (частковою цензурою і підйомом національного руху), впливом тогочасної драматургії та просвітницькими завданнями, які ставили перед собою автори. Висновки. Казки Андерсена (1873 р., переклад М. Старицького, ілюстрації М. Мурашка) є прикладом інтерпретації світової літературної спадщини для українськомовних читачів ХІХ століття. Ілюстрації М. Мурашка переносили події казок на терени України, завдяки чому текст ставав ближчим до тогочасного читача, але водночас зберігав традиційні фантастичні атрибути казки. До 1914 р. це видання залишалося єдиним виданням казок Андерсена україн- ською мовою. Ілюстрації М. Мурашка пізніше не перевидавали, а його художні прийоми стали застарілими й були замінені іншими концепціями. Проте ця книга посідає важливе місце в історії української ілюстрації та літературного перекладу
ЗАСАДИ МУЗЕЄФІКАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД, ПОРУЙНОВАНИХ В УКРАЇНІ ЗЛОЧИННИМИ ДІЯМИ ВІЙСЬКОВИХ РФ
Get PDFThe purpose of this article is to substantiate the buildings and structures destroyed by the aggressive actions of the Russian military forces as documentary evidence of Russia's barbarism and terrorism against Ukraine and to determine the principles of their museumification as objects of historical memory and memorial monuments. The base of the research methodology is the analysis of scientific works on the museification of architectural objects and comprehension of native and foreign experiences of museification of destroyed architectural objects of the past. As a result of the research, we determined that the museification of destroyed buildings and structures means the preservation of the surviving material components of architectural objects, their fragments and remains in an authentic state at the places of creation ("in situ") with the implementation of the necessary measures to strengthen and reinforce them, as well as the organisation of the adjacent territory within certain limits, which would guarantee safe access to the object and its inspection. Conclusions. The architectural objects destroyed by the aggressive actions of the Russian military forces should be qualified as documentary evidence of the Russian Federation's crimes against Ukraine, as objects of historical memory and memorial monuments. The museumification of destroyed buildings and structures and their remains is carried out exclusively in their habitats ("in situ"), in their characteristic environment. Museumification of ruined architectural objects should pursue preserving the ruins in their authentic state; the additions related to their fortification should stand out in the overall structure. To ensure the long-term preservation of material fragments and remains of destroyed structures and to create conditions for accessibility to the museumified objects and their inspection, it is necessary to strengthen the ruins, protect them from destruction, and organise viewing routes in compliance with the requirements for accessibility for people with limited mobility, as well as to create a public and transport service infrastructure on the memorial complex territory.Мета даної статті полягає в обґрунтуванні зруйнованих агресивними діями військових РФ будівель і споруд як документальних свідчень варварства і тероризму Росії проти України й визначенні засад їхньої музеєфікації як об’єктів історичної пам’яті, меморіальних пам’яток. Методика дослідження базується на аналізі наукових праць з питань музеєфікації об’єктів архітектури, осмисленні вітчизняного й зарубіжного досвіду музеєфікації зруйнованих об’єктів архітектури минувшини. В результаті проведених досліджень визначено, що музеєфікація зруйнованих будівель і споруд означає збереження уцілілих матеріальних складових об’єктів архітектури, їхніх фрагментів і решток в автентичному стані на місцях створення («in situ»), з виконанням необхідних заходів щодо їхнього зміцнення й укріплення, а також організації прилеглої території у визначених межах, що гарантувало б безпечну доступність до об’єкта і його огляду. Висновки. Поруйновані агресивними діями військових РФ архітектурні об’єкти слід кваліфікувати як документальні свідчення злочинів РФ проти України, як об’єкти історичної пам’яті, меморіальні пам’ятки. Музеєфікація поруйнованих будівель і споруд, їхніх руїн проводиться виключно на місцях їхнього існування («in situ»), в умовах характерного середовища. Музеєфікація поруйнованих об’єктів архітектури має спрямовуватися на збереження руїн в автентичному стані, а доповнення, пов’язані з їхнім укріпленням, виділятися у загальній структурі. Для забезпечення тривалої схоронності матеріальних фрагментів і решток поруйнованих споруд, створення умов доступності до музеєфікованих об’єктів і їхнього огляду, мають бути проведені роботи з укріплення руїн їхнього захисту від руйнації та організації оглядових маршрутів з дотриманням вимог щодо доступності маломобільних осіб, а також створення на території меморіального комплексу інфраструктури побутового і транспортного обслуговування