OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
АРХІТЕКТУРА МУЗЕЙНИХ БУДІВЕЛЬ: ЗАСАДИ АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ ВОЄННОГО СТАНУ
Get PDFThe objective of the article is to examine the impact of armed conflict on the architectural and structural features of museum and exhibition institutions, and to identify innovative approaches to space transformation under these conditions. The methodology is based on the generalization of the results of the activities of museum and exhibition institutions during the war between the Russian Federation and Ukraine. The analysis of regulatory and legal documents on the design of museum and exhibition facilities has been carried out. The authors analyze the proposals for the preservation of institutions during the war with the help of innovative technologies. The method of induction was applied to generalize proposals for solving the problem of transforming the space of museums and exhibition institution‑s in accordance with current challenges and requirements of the time. Results. The authors formulated specific proposals regarding the transformation of the space of museum and exhibition institutions and the modernization of activities and functional solutions of effective museums and exhibition centers. Conclusions. An important component of the activity of museums and exhibition centers is their compliance with security and global challenges: changes in the understanding of museum activity and war and the threat of destruction. Responding to such challenges requires regulatory support and a new approach to creating a safe space. Strategic thinking and proactive innovation can help in creating a robust security and active user experience. Such a result can be obtained only thanks to a complex solution. It should provide for changes in legislation, creation of prerequisites for effective innovative design of museums and exhibition spaces, t aking into account the latest requirements.Мета дослідження – визначити засади проєктування й експлуатації музейних будівель у разі збройного конфлікту. Методика дослідження базується на узагальненні результатів діяльності музейних і виставкових закладів під час бойових дій. Виконано аналіз нормативних, правових документів із проєктування музейних і виставкових закладів. Проведено аналіз пропозицій щодо збереження закладів під час війни за допомогою інноваційних технологій. Застосовано метод індукції для узагальнення пропозицій щодо розв’язання проблеми адаптації простору музеїв, виставкових закладів відповідно до актуальних викликів і вимог часу. Результативною основою є сформульовані засади адаптації архітектури музейних будівель до умов воєнного стану. Висновки. Важливою складовою діяльності музеїв і виставкових центрів є їхня відповідність безпековим і глобальним викликам: зміни розуміння діяльності музею в умовах війни й загрози руйнування. Для реагування на такі виклики потрібне нормативне забезпечення та новий підхід до створення безпечного простору. Стратегічне мислення на випередження й активне застосування інновацій допоможуть виконати найбільший обсяг робіт, який потрібний для створення надійного захисту та водночас активного й доступного середовища, що взаємодіє з користувачами. Такий результат можна отримати лише завдяки комплексному рішенню. Воно має передбачати як необхідні зміни в законодавстві, так і створення передумов ефективного інноваційного проєктування музеїв і виставкових площ із урахуванням новітніх вимог
ВПЛИВ СИСТЕМ БЕЗҐРУНТОВОГО АГРОВИРОБНИЦТВА НА АРХІТЕКТУРНЕ ВИРІШЕННЯ БАГАТОПОВЕРХОВИХ БУДІВЕЛЬ
Get PDFThe purpose of this article is to determine the potential for the use of hydroponic systems of agricultural production elements in the structure of the building, as well as to determine their impact on the design of residential building facades. Research methods. The basis is a decomposition analysis of soilless cultivation systems used in foreign architectural and industrial practice. The method of simulation modeling is used to visualize the components of the systems, which can be hidden and which are possible or impossible to integrate into the building. Results. Based on the studied features of soilless systems, spatial schemes have been developed for each case, which make it possible to integrate these growing systems into a building; the impact on the architectural characteristics of the building has been determined. In order to understand the impact of these systems on the architecture and appearance of the building, the author carried out simulation modeling of all system elements, taking into account the scale of the system elements and structural elements of the building. The example of existing facilities with agricultural elements shows how technologies affect the visual image of the building. Conclusions. The considered soilless cultivation systems affect facade solutions primarily through the introduction of a large amount of landscaping, which, from an architectural point of view, puts forward certain requirements for their arrangement, shape and colour. As for the specifics of the integration of the systems themselves, their impact on façade solutions is limited to the arrangement of small building forms (terraces, balconies, loggias) and measures to disguise technical equipment. In any case, the introduction of such systems for agricultural production will provide benefits and conveniences that will encourage residents to run such a farm. This will contribute to the development of greenery, urban air purification and microclimate improvement.Мета статті – визначити потенціал застосування гідропонічних систем елементів агровиробництва в структурі споруди, а також розкрити їх вплив на зовнішній вигляд фасадів житлових будівель. Методи дослідження. Основою є декомпозиційний аналіз систем безґрунтового вирощування, що застосовується у закордонній архітектурній та виробничій практиці. Метод імітаційного моделювання застосовується для візуалізації компонентів систем, складові яких можуть бути приховані та які є можливими або неможливими для інтегрування в споруду. Результати. На основі досліджених особливостей безґрунтових систем розроблено просторові схеми для кожного з випадків, що уможливлюють інтегрування цих систем у будівлю; визначено вплив на архітектурні характеристики споруди. Щоб зрозуміти вплив вказаних систем на архітектуру та вигляд будівлі, автор здійснив імітаційне моделювання фрагмента зовнішньої огороджувальної конструкції споруди з урахуванням масштабів елементів системи. На прикладі наявних об’єктів із аграрними елементами показано, як технології впливають на візуальний образ споруди. Висновки. Розглянуті системи безґрунтового вирощування впливають на фасадні рішення насамперед через привнесення великої кількості озеленення, що з архітектурного погляду висуває певні вимоги щодо їх влаштування, форми й кольору. Стосовно особливостей інтеграції самих систем, вплив їх на фасадні вирішення зводиться до впорядкування малих форм споруди (тераси, балконів, лоджій) та заходів маскування технічного обладнання. В будь-якому разі, впровадження таких систем для агровиробництва надасть переваги та зручності, що стимулюватимуть мешканців вести таке господарство. Це сприятиме розвиткові озеленення, очищенню міського повітря та покращенню мікроклімату
АКАДЕМІЧНА ШКОЛА В СУЧАСНИХ УМОВАХ: СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ТА ДИЗАЙНУ В МИСТЕЦЬКИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
Get PDFThe purpose of this article is to analyze the relevance, problems and challenges of the academic school in modern conditions, focusing on the strategies for the development of fine arts and design in art institutions. The main results indicate the need to adapt the training program to the modern requirements of art practice, increase the role of practical classes and an individual approach to students, develop new methods, approaches to training, and preserve the traditional academic art school. Methods. The research methods include literature analysis, surveys of experts and students, as well as observation of teaching and learning practices. Results. The main results of the article "Academic school in modern conditions: strategies for the development of fine arts, design in art institutions of higher education of Ukraine" relate to strategies for the development of higher art education. Based on the analysis of the problems and challenges faced by academic schools in modern conditions, the following developmen t strategies are considered. Adaptation of curriculum. The necessity of adapting educational programs to the contemporary demands of artistic practice and market needs. Increased emphasis on practical sessions: Significant focus on practical sessions to provide students with practical skills and experience. Individualized approach to students. Ensuring an individualized approach to students to develop their creative abilities and potential. Development of new teaching methodologies. Implementation of new teaching methodologies and approaches that align with the requirements of contemporary art and design. Preservation of the traditions of the academic school. Support and preservation of the values and traditions of the academic school in the context of modern conditions. Continuous renewal. Ensuring continual renewal of educational programs and teaching methodologies in line with changes in the artistic environment and societal needs. These development strategies aim to enhance the quality of higher art education and prepare qualified professionals in the field of art and design. Conclusions. The article underscores the importance of continual updating and preservation of the academic school following educational reforms in Ukraine within both the artistic environment and society at large. Additionally, it emphasizes the necessity for further research in this direction.Мета статті – розглянути актуальність проблем та викликів академічної школи в сучасних умовах, зосереджуючись на стратегіях розвитку образотворчого мистецтва та дизайну у мистецьких закладах вищої освіти України. Результати вказують на необхідність адаптації програм навчання до сучасних вимог мистецької практики, підвищення ролі практичних занять та індивідуального підходу до студентів. Але важливо разом з розробкою й впровадженням нових методик і підходів до навчання зберігати традиції академічної мистецької школи. Висновки. Наша стаття підкреслює важливість постійного оновлення академічної школи після реформи освіти в Україні у мистецькому середовищі та суспільстві загалом, а також акцентує увагу на необхідності подальшого вивчення цієї тематики. Методи дослідження включають аналіз наукової та спеціалізованої літератури, а також аналіз творчості та досягнень таких художників: Г. Якутович, М. Стороженко, І. Макогон, А. Криволап, В. Корчовий та М. Шкіндер. Значна увага приділяється спостереженням за практикою викладання та навчання. Результати. На основі проведеного аналізу проблем та викликів у статті «Академічна школа в сучасних умовах: стратегії розвитку образотворчого мистецтва та дизайну у мистецьких закладах вищої освіти України» було визначено наступні стратегії розвитку. Адаптація програм навчання. Необхідність адаптації навчальних програм до сучасних вимог мистецької практики та ринкових потреб. Підвищення ролі практичних занять. Зробити значний акцент на практичних заняттях для отримання студентами навичок та досвіду. Індивідуальний підхід до студентів. Забезпечення індивідуального підходу до студентів для розвитку їхніх творчих здібностей та потенціалу. Розробка нових методик навчання. Впровадження нових методик та підходів до навчання, що відповідають вимогам сучасного мистецтва та дизайну. Збереження традицій академічної школи. Підтримка і збереження цінностей та традицій академічної школи в контексті сучасних умов. Постійне оновлення. Забезпечення постійного оновлення освітніх програм та методик навчання відповідно до змін у мистецькому середовищі та суспільних потре бах. Стратегії розвитку спрямовані на підвищення рівня вищої художньої освіти та підготовку кваліфікованих фахівців у галузі мистецтва та дизайну
ГРАФІЧНА ШЕВЧЕНКІАНА СОФІЇ КАРАФФИ-КОРБУТ У КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Get PDFThe purpose of this article is to study Sofia Karaffa-Korbut's illustrations to Taras Shevchenko's poetic works of the 1960s, which are kept in the collection of the National Museum of Taras Shevchenko. Research methods. The study is based on the methods of artistic, stylistic and comparative analysis of works of art, which allowed to identify the main features and peculiarities of artistic language in the works of S. Karaffa-Korbut. Results. The graphic sheets from the Shevchenkoiana of S. Karaffa-Korbut, which are kept in the collection of the National Museum of Taras Shevchenko, are considered and analyzed. The illustrations reveal the peculiarities of the graphic language of S. Karaffa-Korbut's works, which was formed under the influence of world art trends and folk traditions of Ukraine. The specifics of the style of the artist's works are determined. Conclusions. The study examines the illustrative Shevchenkoiana by S. Karaffa-Korbut, which is kept in the collection of the National Museum of Taras Shevchenko. S. Karaffa- Korbut is one of the brightest interpreters of Taras Shevchenko's poetry in Ukrainian graphics. Drawing on the best achievements of Ukrainian and world graphic culture, S. Karaffa-Korbut gave her linocut works a unique originality. The artist has her own worldview, and her work is characterized by ideological, artistic and philosophical integrity. The artist's works are characterized by the following artistic and stylistic features: pronounced decorativism, the use of elements of Ukrainian folk art, monumental laconicism in the construction of compositions. The research can serve as a theoretical basis for art historians and students studying Ukrainian graphics of the twentieth century, the Lviv graphic school, the work of the Sixties artists, and illustrations to Taras Shevchenko's poetry. The creation of digital copies of S. Karaffa-Korbut's graphic works makes it possible to study them and introduce them into scientific circulation in the face of difficulties in familiarizing oneself with the originals.Метою даної статті є дослідження ілюстрацій Софії Караффи-Корбут до поетичних творів Т. Шевченка 1960-х років, що зберігаються у колекції Національного музею Тараса Шевченка. Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи художньо-стилістичного і порівняльного аналізів творів мистецтва, які дали змогу виявити основні риси та особливості художньої мови у творах С. Караффи-Корбут. Результати. Розглянуто й проаналізовано графічні аркуші з шевченкіани С. Караффи-Корбут, що зберігаються в колекції Національного музею Тараса Шевченка. На основі ілюстрацій виявлено особливості графічної мови творів С. Караффи-Корбут, що сформувалася під впливом світових мистецьких течій та народних традицій України. Визначено специфіку стилістики робіт художниці. Висновки. У дослідженні розглянуто ілюстративну шевченкіану художниці, що зберігається у колекції Національного музею Тараса Шевченка. С. Караффа-Корбут – одна з найяскравіших інтерпретаторок поезії Т. Шевченка в українській графіці. Спираючись на кращі досягнення української та світової графічної культури, мисткиня надала своїм ліногравюрам неповторної оригінальності. Художниця має власне світобачення, а її творчість вирізняється ідейно-художньою та філософською цілісністю. Для творів майстрині характерні такі художньо-стильові особливості, як: яскраво виражений декоративізм, використання елементів українського народного мистецтва, монументальний лаконізм у побудові композицій. Дослідження може слугувати теоретичною базою для мистецтвознавців та студентів, які вивчають українську графіку ХХ століття, львівську графічну школу, творчість художників-шістдесятників, ілюстрації до поезії Т. Шевченка. Створення цифрових копій графічних творів С. Караффи-Корбут уможливлює їхнє дослідження та введення до наукового обігу, якщо немає змоги ознайомитися з оригіналами
ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕНЬ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА У 1917–1934 РОКАХ: ВІД УНР ДО УСРР
Get PDFThe objective of this study is to ascertain the trajectory of the history of Ukrainian art between 1917 and 1934. In addition, autor seeks to examine the impact of socio-economic theories on the art history of this period. Research Methods. Based on the analysis of sources, the author applies the historicalcritical method, analyses the historical context in which Ukrainian art history developed and the influence of external factors on this process, and applies the comparative method to studies of the history of art in Ukraine and other Central European countries. Results. This study examines the institutional changes that occurred in Ukrainian art history between 1917 and 1934. It compares the topics of research on national art in Ukraine with those of other countries in Central Europe. It also reveals the ways in which socioeconomic theories have been promoted in Ukrainian art history. Conclusions. A tendency to search for a national style and a national school, common to Central Europe, dominated Ukrainian art history in the early twentieth century. However, during the 1920s and 1930s, there were dramatic changes in the priorities and methods of researching art history. The state put forward its own concept of art development and sought to introduce it into research by force. The institutional changes that occurred withing science and humanitarian research of the Ukrainian SSR also played an important role in this process. By reforming, merging, and downsizing art historical institutions, in particular, the authorities achieved the loss of subjectivity and marginalisation of Ukrainian art history. Leading art historians were removed from their position or even repressed. All this allowed for a rapid and forceful change in the scientific discourse and the setting of new goals and objectives. An understanding of the processes that occurred during the first decades of Soviet rule will allow us to evaluate the scientific heritage, and sometimes the lack of it. Additionally, it will enable us to comprehend the reasons behind the withdrawal of numerous works from scientific circulation and the distortions in the perception of the history of Ukrainian art history that this has caused.Мета статті – визначення напрямків дослідження історії українського мистецтва у 1917–1934 роках; аналіз змін у дослідницьких концепціях та вивчення впливу соціально-економічних теорій на мистецтвознавство цього періоду. Методи дослідження. На основі аналізу джерел застосовано історико-критичний метод, проаналізовано історичний контекст, в якому розвивалося українське мистецтвознавство, та вплив зовнішніх факторів на цей процес, а також застосовано порівняльний метод до досліджень історії мистецтва України та інших країн Центральної Європи. Результати. Виявлено спільні тенденції у тематиці досліджень національного мистецтва в Україні та країнах Центральної Європи. Досліджено інституційні зміни в українському мистецтвознавстві 1917–1934 років. З’ясовано шляхи просування соціально-економічних теорій в українське мистецтвознавство. Висновки. На початку ХХ століття в українському мистецтвознавстві домінували тенденції пошуку національного стилю та національної школи – загальні для Центральної Європи. Після захоплення влади в Україні більшовиками відбулися кардинальні зміни в пріоритетах й методиці дослідження історії мистецтва. Радянська влада висунула свою концепцію розвитку мистецтва, дотримання якої було примусовим. Важливу роль у цьому процесі відіграли також інституційні зміни, які відбулися в науці УСРР. Через реформування, злиття і скорочення мистецтвознавчих установ, влада домоглася втрати суб’єктності та маргіналізації українського мистецтвознавства. Від керівництва були усунені, або й репресовані, провідні мистецтвознавці. Все це дало змогу швидко змінити науковий дискурс, впровадивши угодні владі цілі й завдання. Розуміння процесів, які відбувалися у перші десятиліття радянської влади, дає нам змогу неупереджено сприймати наукову спадщину, зрозуміти причини вилучення з наукового обігу багатьох творів та з’ясувати до яких викривлень у сприйнятті історії українського мистецтвознавства це призвело
ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ ЦЕНТРІВ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РЕВІТАЛІЗАЦІЇ МІСТ УКРАЇНИ
Get PDFThe purpose of the study. The purpose of the study is to determine the factors affecting the choice of location of civil security stations and their functional features in different areas of the city in the context of post-war revitalization. Research methods. In order to achieve the goal, authors considered the problems faced by emergency and rescue services in Ukraine, especially in the context of war and emergency situations related to it. The article uses a complex of theoretical and empirical research methods. Using deduction and induction, synthesis and comparison, analysis and modeling, systematization and generalization, authors proceed to a systematic review of current practices for the placement of civil safety stations, the study of their impact on the sustainable development of urban areas, and the development of new approaches to the planning and placement of civil safety stations with the aim of improving the efficiency of their work and ensuring sustainable renovation of urban areas. The information base of the article is research and publications related to the methods of prospective formation of civil security stations in the context of urban revitalization under the condition of sustainable development of the city. The development of this information base was carried out using a systematic approach, methods of analysis, comparison and generalization. Main results and conclusions. The article draws a conclusion on the expediency of choosing a typology of civil security stations as a city-forming factor in the revitalization of cities. Authors proposed the integrated placement of all involved emergency services in one architectural block (building) as an economically and functionally expedient solution that can be implemented together with the reform of emergency response services in Ukraine. The experience of implementing such a typology can be useful for finding new ways of optimizing the functions of public buildings and revitalizing cities around institutions of primary importance, identifying new relationships between city services and city functioning.Мета дослідження. Метою дослідження є визначення факторів, що впливають на вибір місця розташування споруд станцій громадської безпеки та їхні функціональні особливості в різних районах міста у контексті післявоєнної ревіталізації. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети авторами розглянуто проблеми, з якими стикаються аварійно-рятувальні служби в Україні, особливо в умовах війни та пов’язаних з нею надзвичайних ситуаціях. У статті використано комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження. Завдяки дедукції та індукції, синтезу та порівнянню, аналізу та моделюванню, систематизації й узагальненню, автори виходять на системний розгляд поточних практик розміщення споруд станцій громадської безпеки як самостійного архітектурного цілісного об’єкта, вивчення їхнього впливу на сталий розвиток міських територій і розробку нових підходів до планування й розміщення станцій громадської безпеки для покращення ефективності їхньої роботи і забезпечення сталої ревіталізації міських територій. Інформаційною базою статті є дослідження та публікації, що стосуються методів перспективного формування станцій громадської безпеки у контексті ревіталізації міст за умови їхнього сталого розвитку. Опрацювання інформаційного підґрунтя відбувалось з використанням системного підходу, прийомів аналізу, порівняння та узагальнення. Головні результати і висновки. У статті зроблено висновок щодо доцільності вибору типології станцій громадської безпеки як містоутворюючого фактора під час ревіталізації міст. Автором запропоноване комплексне розміщення всіх задіяних служб для ліквідації кризових ситуацій в одному архітектурному об’ємі (будові) як економічно та функціонально доцільне рішення, що може бути впроваджене разом з реформою служб швидкого реагування в Україні. Досвід впровадження подібної типології може бути корисним для пошуку нових шляхів оптимізації функцій громадських будівель та ревіталізації міст навколо установ першочергової важливості, виявлення нових взаємозв’язків між міськими службами та функціонуванням міста
ЧОЛОВІЧА ФІГУРА В СКУЛЬПТУРІ ЕЛІЗАБЕТ ФРІНК
Get PDFThe purpose of the article is to analyze the sculptural heritage of the outstanding British sculptor Elizabeth Frink, a graduate of the Guildford School. Study of creativity of E. Frink includes an analysis of the artistic pursuits and stylistic features of her sculptures, which became decisive in the formation of her artistic language. Special attention is paid to the study of the main directions of the author's design experiments, in particular, the sculptures of the male figure, which became the central theme in her work. Research methods. The article uses art and general scientific methods of research: historical and biographical, so that to determine chronological boundaries; formal-stylistic, analytical-descriptive and interpretation method for the analysis of the main characteristics of the works and their art-historical research; method of classification and generalization, for systematization and arrangement of materials. The results. The creative methods of Elisabeth Frink, reflected in her sculpture, showed the influence of various artistic trends, as well as a certain effect of the social and cultural environment that shaped her creativity. This was reflected in the ways of expressing her ideas in plastic works. Analysis of the methods that Frink used while working on her sculptures allowed us to reveal her unique artistic vision and philosophical views, manifested in the search for angles of figures and compositional solutions through the use of plastic means and their combinations. Conclusions. Elisabeth Frink occupied an important place in the world art of the second half of the 20th and the beginning of the 21st centuries, and her work became one of the key examples of modernist sculpture. Her works are characterized by a unique combination of realistic and abstract elements, reflecting a deep understanding of human nature, expressiveness and dynamics of forms. Frink often addresses the themes of male strength, vulnerability and human interaction with the environment, which gives her sculptures a deep psychological and social meaning. The study proposed in this article is one of the first attempts at a thorough analysis of Elizabeth Frink’s sculptural work. Despite the recognition of her contribution to the development of modern art, her work still remains understudied. Therefore, the study aims to fill this gap by offering an analysis of the artist's sculptural works and their influence on contemporary artists. The topicality of the topic is due to the lack of thorough studies of Elizabeth Frink’s sculptural work, among which works depicting the male figure occupy a special place. The results of this study can be an important contribution to the further study of Frink’s creative pursuits, and can also be used to analyze her influence on other types of art, in particular in the context of interdisciplinary studies. The study of her approaches to sculpture opens up new perspectives for understanding the role of women artists in the formation of the modern artistic landscape, and also expands the understanding of the evolution of the image of the male figure in the art of the 20th – 21st centuries.Мета статті – аналіз характерних особливостей творчості видатної британської скульпторки Елізабет Фрінк, випускниці Гілдфордської школи. Основну увагу приділено вивченню техніки, авторських мистецьких напрямків, манері роботи, та формотворчих експериментів. Зокрема, досліджуються скульптури чоловічої фігури, які стали центральною темою її художнього стилю. У статті висвітлюються стилістичні особливості робіт Е. Фрінк, які сформували її унікальну мистецьку мову. Методи дослідження. У статті використано мистецтвознавчі та загальнонаукові методи дослідження. Застосовано історичний і біографічний методи для визначення хронологічних меж творчості Елізабет Фрінк. Формально-стилістичний, аналітично-описовий методи та метод інтерпретації використані для дослідження ключових характеристик творів та їхніх мистецтвознавчих розвідок. Метод класифікації та узагальнення забезпечив систематизацію матеріалів та структурування дослідницьких результатів. Результати. Творчі пошуки Елізабет Фрінк, що відображені в її скульптурі, показали вплив різних мистецьких стилів, а також певну дію соціального та культурного оточення, що формувало її творчість. Це позначилося на способах вираження її ідей у творчих композиціях. Аналіз різноманітних методів роботи з матеріалом, які Фрінк застосовувала у своїх скульптурах, дозволив розкрити її унікальне художнє бачення та філософські погляди, що проявилися у пошуку ракурсів фігур та композиційних рішеннях через використання пластичних засобів та їхніх комбінацій. Висновки. Елізабет Фрінк посіла важливе місце в світовому мистецтві другої половини ХХ – початку ХХІ століття, а її творчість стала одним із ключових прикладів модерністської скульптури. Її роботи вирізняються унікальним поєднанням реалістичних та абстрактних елементів, що демонструють глибоке розуміння людської природи, експресивності та динаміки форм. Е. Фрінк часто звертається до теми чоловічої сили, вразливості та взаємодії людини з навколишнім середовищем, що надає її скульптурам глибокого психологічного та соціального змісту. Дослідження, запропоноване в цій статті, є однією з перших спроб ґрунтовного аналізу скульптурної творчості Е. Фрінк. Незважаючи на визнання її внеску в розвиток сучасного мистецтва, її творчість досі залишається недостатньо вивченою. Отже, це дослідження має на меті заповнити цю прогалину, пропонуючи аналіз скульптурних творів мисткині і їх впливу на сучасних митців. Актуальність теми зумовлена відсутністю ґрунтовних досліджень скульптурного доробку Е. Фрінк, серед якого особливе місце посідають твори, що зображують чоловічу фігуру. Результати цього дослідження можуть стати важливим внеском у подальше вивчення творчих пошуків Е. Фрінк, а також можуть бути використані для аналізу її впливу на інші види мистецтва, зокрема в контексті міждисциплінарних досліджень. Вивчення її підходів до скульптури відкриває нові перспективи для розуміння ролі жінок-художниць у формуванні сучасного мистецького ландшафту, а також розширює уявлення про еволюцію образу чоловічої фігури в мистецтві ХХ–ХХІ століть
ВІДКРИВАЮЧИ ВИДАННЯ
Get PDFoai:ojs2.journals.naoma.kyiv.ua:article/54OPENING THE EDITIONВІДКРИВАЮЧИ ВИДАНН
ВИСТАВКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ У 1998–2016 РОКАХ: ПОВЕРНЕННЯ ІМЕН МИТЦІВ ІЗ ЗАБУТТЯ
Get PDFThe purpose of this article is to collect, analyze and summarize information from various sources about the exhibition activities of the National Art Museum of Ukraine (NAMU) in the period from 1998 to 2016 on the return of the names of artists from oblivion, to show the role of the museum in popularizing the "forbidden" art. Research methods. Complex and empirical methods of scientific research were used in the process of conducting scientific research. The method of analysis made it possible to comprehensively study each exhibition project and its components. The synthesis method contributed to the systematization of the received information and the formulation of conclusions. The statistical method made it possible to determine the scale of the researched exhibition projects. Summarizing the collected information made it possible to single out one of the directions of the exhibition strategy of the NAMU – conducting exhibition projects to return the names of artists and their creative heritage from oblivion. The results. Analysis of the source base – catalogs for the exhibition projects of the NAMU "Special fund" (1998), "Special fund. 1937–1939" (2015), "Culture Ligue. Artistic avant-garde of the 1910s – 1920s." (December 2007 – January 2008), "Mark Epstein. The return of the master" (December 2010 – February 2011) made it possible to establish the typology of the outlined exhibitions, the number of works presented at the exhibition, and, accordingly, the scale and popularity of the exhibition project. The functions of curators in the organization of exhibition projects are revealed. The role of the NAMU in the restoration of historical justice and the elimination of "white spots" in the history of the fine arts of Ukraine is defined. Conclusions. In the process of scientific research, the exhibition projects of the NAMU were studied in detail on the issues of the special fund and the «Culture Ligue». This made it possible to determine the typology of exhibition projects: these are fund and thematic exhibitions. In addition to museum curators, independent curators also joined the exhibition projects of the «Culture Ligue». Carrying out the outlined exhibition projects contributed to the rethinking of the history of the fine arts of Ukraine. Returning the names of artists from oblivion is one of the strategic directio ns of NAMU.Мета статті – збір, аналіз, узагальнення інформації з різних джерел про виставкову діяльність Національного художнього музею України (далі НХМУ) упродовж 1998–2016 років з повернення імен митців із забуття, показ ролі музею в популяризації «забороненого» мистецтва. Методи дослідження. У процесі проведення наукової розвідки були використані комплексні та емпіричні методи наукового дослідження. Метод аналізу дав змогу всебічно вивчити кожен виставковий проєкт та його складові. Метод синтезу сприяв систематизації отриманої інформації, формулюванню висновків. Статистичний метод уможливив визначення масштабів досліджуваних виставкових проєктів. Узагальнення зібраної інформації дало змогу виокремити один з напрямів виставкової стратегії НХМУ – проведення виставкових проєктів для повернення імен митців та їхнього творчого спадку із забуття. Результати. Аналіз джерельної бази – каталогів до виставкових проєктів НХМУ – «Спецфонд» (1998 р.), «Спецфонд. 1937–1939» (2015 р.), «Культур-Ліга. Художній авангард 1910-х – 1920-х рр.» (грудень 2007 – січень 2008 рр.), «Марк Епштейн. Повернення майстра» (грудень 2010 – лютий 2011 рр.) – дав змогу встановити типологію окреслених виставок, кількість представлених там творів, а також масштаб та популярність виставкового проєкту. Розкриті функції кураторів в організації виставкових проєктів. Визначена роль НХМУ у відновленні історичної справедливості та ліквідації «білих плям» в історії образотворчого мистецтва України. Висновки. У процесі наукового дослідження детально вивчені виставкові проєкти НХМУ з проблематики спецфонду та «Культур-Ліги». Це дало змогу визначити типологію виставкових проєктів – йдеться про фондові і тематичні виставки. До виставкових проєктів з проблематики «Культур-Ліги», окрім музейних кураторів, долучились й незалежні куратори. Проведення окреслених виставкових проєктів сприяло переосмисленню історії образотворчого мистецтва України. Повернення імен митців та їхнього творчого доробку із забуття – один зі стратегічних напрямів виставкової діяльності НХМУ
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПЕЙЗАЖ У ТВОРЧОСТІ КИЇВСЬКИХ ХУДОЖНИЦЬ ОЛЕНИ ПРИДУВАЛОВОЇ ТА НАТИ ЛЕВІТАСОВОЇ
Get PDFThe purpose of this article is to examine the genre of industrial landscape and how it reflects the era in which it was created, as well as the development of industrialization and society's attitude to it in different periods of time. Looking at the paintings of this genre, starting from the XIX century, you can trace the evolution of industrialization and society's attitude towards it. Also, the genre of industrial landscape beautifully reflects the development of painting, covering a period of more than a hundred years. Research methods. The article uses the analysis of artistic works of the industrial genre, the study of the historical contexts in which these works were created, as well as the interpretation of modern trends in this genre. The results of the research. The study showed how the industrial landscape changed from a fascination with engineering creativity to a critical understanding of the impact of industrialization on the environment and society. It is also found that artists use this genre for social criticism and reflection. Thus, the industrial landscape became not just an image of industrial objects, but also an important tool for expressing one's own relationship to the present. Conclusions. Industrial landscape is an industrial genre that allows you to trace the evolution of society's attitude to industrialization and its impact on people's lives and the state of the environment. It continues to be relevant in contemporary art as well, providing opportunities for experimentation and new interpretations. Kyiv artists Olena Pryduvalova and Nat Levitasova best show the modern vision and attitude to the industrial landscape. Their works united by one genre have many differences. However, they serve the same purpose, show the city from different angles and interest the viewer in learning and reinterpreting places saturated with infrastructure and industry.Мета статті – дослідження жанру індустріального пейзажу та спроможності твору мистецтва відображати період його створення, а також розвиток індустріалізації і сприйняття її суспільством у різні часові проміжки. Оглядаючи картини цього жанру, починаючи з ХІХ століття, можна простежити еволюцію індустріалізації та ставлення суспільства до неї. Від захоплення та подиву перед інженерною креативністю людини – до стану, коли промислові об'єкти стають звичними й непомітними для міського мешканця. Також жанр індустріального пейзажу відображає розвиток живопису загалом, охоплюючи період понад сто років. Методи дослідження. У статті використано аналіз художніх творів індустріального жанру, вивчення історичних контекстів, в яких ці твори були створені, а також інтерпретація сучасних тенденцій у цьому жанрі. В Україні, у другій половині ХХ ст., поглиблений інтерес до індустріального пейзажу посилювався через зацікавленість радянської влади в оспівуванні досягнень комуністичної партії. Натомість у решті країн індустріальний пейзаж втрачає свою первісну романтику, і замість цього відображає реальність індустріалізованого світу. Митці починають зображувати не лише велич і масштабність промислових споруд, але й їхній вплив на навколишнє середовище, і на людей, які живуть та працюють у таких умовах. Результати. Дослідження показало, як індустріальний пейзаж змінювався від захоплення інженерною креативністю до критичного осмислення впливу індустріалізації на довкілля та суспільство. Також виявлено, що митці використовують цей жанр для соціальної критики та рефлексії. Таким чином, індустріальний пейзаж став не просто зображенням промислових об'єктів, але й важливим інструментом для висловлення власного ставлення до сьогодення. Цей шлях українські митці і все наше суспільство почали проходити вже наприкінці ХХ століття. Тепер індустріальний пейзаж, продовжуючи переосмислюватись, висвітлює актуальні проблеми, такі як глобалізація, технологічний прогрес та їхній вплив на людей і довкілля. Висновки. Індустріальний пейзаж є важливим жанром, який дає змогу відстежувати еволюцію ставлення суспільства до індустріалізації та її вплив на життя людей і стан довкілля. Цей жанр актуальний і в сучасному мистецтві, оскільки дає можливості для експериментів та нових інтерпретацій. Індустріальний пейзаж стає полем для експериментів з формою, колоритом, перспективою та матеріалом, виражаючи через це різні погляди на сучасний індустріалізований світ. Він може бути зображений як монолітна і холодна структура, що домінує над природою, або ж, навпаки, як частина гармонійного симбіозу з навколишнім середовищем. Київські мисткині Олена Придувалова і Ната Левітасова якнайкраще показують сучасне бачення і ставлення до індустріального пейзажу. Їхні роботи, об’єднані одним жанром, мають безліч відмінностей, але мають спільну мету – показати місто з різних ракурсів і зацікавити глядача пізнавати й переосмислювати місця, насичені інфраструктурою і промисловістю