Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ВИКОРИСТАННЯ СИМВОЛІЧНИХ ЗНАКІВ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ МОНУМЕНТАЛЬНОМУ ЦЕРКОВНОМУ ЖИВОПИСІ : КЛАСИФІКАЦІЯ, ПРИХОВАНА СЕМАНТИКА
No full textMonumental church paintings are often perceived either as the interior decoration of the temple or as the «Gospel for the illiterate», as the temple painting often contains scenes from Holy Scripture. In science the painting of the Orthodox Church is mainly the subject of study of art critics, but from the point of view of culturology and semiotics, it is insufficiently studied. The symbolism of monumental church painting is insufficiently revealed.
The author of the article offers her own classification of symbols of monumental church painting, using examples from the murals of modern Orthodox churches in Eastern Ukraine, mainly from the Donetsk region. According to the author, all symbolic signs of modern Ukrainian monumental church painting can be divided into the following types: personified, liturgical, apocalyptic, mystical, decorative, abstract-spiritualistic, landscape and symbolic elements. The analysis of semiotic signs in monumental church painting contributes to a more detailed «reading» of the painting of an Orthodox church, revealing the hidden semantics of iconographic subjects, and a deeper understanding of the Eastern Christian worldview.
The aim is to give a description of symbolic signs, to classify them, to give examples for each type of signs from the paintings of modern temples of Eastern Ukraine, on the basis of semiotic analysis of iconographic plots used in monumental church painting.
During the research, the following methods were used: the method of collecting empirical material (photographs of murals of modern churches in Eastern Ukraine), visual-analytical, iconographic and semiotic methods were used to search for symbolic signs in temple paintings, descriptive was used to describe iconographic plots and images of symbolic signs, the method of systematization and data processing was used to compile the classification of symbols found in the list of Orthodox churches, culturological and semiotic methods were used to reveal the possible meanings of the symbols, which contributes to the «reading» of the painting of the temple as a cultural text.
Conclusion. Despite the fact that most of the images in the paintings of the Orthodox Church are iconic signs, in the monumental church painting symbolic signs have a special place.
Iconographic symbols are signs with a hidden motivation, occupying a marginal position in the class of conventional signs, ie the same bearer can be considered as an index and as a symbol. Symbolic signs of modern Ukrainian monumental church painting can be divided into the following types: personified, liturgical, apocalyptic, mystical, decorative, abstract-spiritualistic, landscape and symbolic elements.
The reason for the appearance of a symbolic sign may be a metaphorical image from the text of Scripture or from a liturgical text (for example, from an akathist).
Decorative and landscape symbols are less sacred than, for example, liturgical, abstract-spiritualistic or apocalyptic. The inclusion of a symbol in a new context can change the semantics of the iconographic plot. Depending on the context, the same symbol can be interpreted differently, for example, as personified, liturgical or decorative (vine).Монументальний церковний живопис часто сприймається або як внутрішня прикраса храму, або як «Євангеліє для неписьменних», оскільки храмовий розпис часто містить сцени зі Святого Письма. У науці живопис Православної Церкви є переважно предметом вивчення мистецтвознавців, але з точки зору культурології та семіотики він вивчений недостатньо. Символіка монументального церковного живопису недостатньо розкрита.
Автор пропонує власну класифікацію символів монументального церковного розпису, використовуючи приклади з фресок сучасних православних храмів на Сході України, переважно з Донецької обл. За словами автора, усі символічні знаки сучасного українського монументального церковного живопису можна поділити на такі види: персоніфіковані, літургійні, апокаліптичні, містичні, декоративні, абстрактно-спіритуалістичні, пейзажні та символічні елементи. Аналіз семіотичних знаків у монументальному церковному живописі сприяє більш детальному «прочитанню» розпису православного храму, розкриттю прихованої семантики іконографічної тематики та глибшому розумінню східнохристиянського світогляду
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ СКЛАДОВІ ВИНИКНЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ УКРАЇНІ В ХІХ СТОЛІТТІ
No full textThe aim of this paper is to consider the cultural components of the tourism formation in Central Ukraine in the XIX century. Based on the culturological analysis of the determinants of tourism development in Central Ukraine, during the XIX century, we study the process of emergence of tourist destinations as an important socio-cultural component of society. Material and spiritual culture are considered as a significant resource for tourism development, which requires additional scientific cultural studies.
Research methodology. Work on the study involves an interdisciplinary approach. A systematic analysis of cultural aspects is used here to distinguish those related to the subject of this article. Also, the research methodology is based on the use of such general and specific methods as the analysis, synthesis, comparative, historical, axiological, genetic and cultural methods.
Results. The culturological analysis of historical, political, economic events, as well as the literary, artistic and scientific progress in the society of Central Ukraine in the XIX century is carried out. The development of leisure traditions and holding mass events is considered. A cultural study of infrastructural, transport, hotel and recreational progress during this period was conducted. Their interrelation and direct influence on the formation of such a complex socio-cultural phenomenon as tourism are revealed.
Novelty. It is noted that the development of culture, tourism and the formation of tourist destinations are closely connected with scientific research in the field of culture, which will allow to acknowledge with the historical and cultural background of the emergence and formation of tourist destinations. Since the main way to create successful, unique, attractive, competitive tourist attractions is a thorough study and proper preservation of cultural heritage.
The practical significance. Cultural studies of the historical heritage of Central Ukraine require further thorough scientific examination not only to develop cultural tourism, preserve cultural monuments and prosperity of tourist destinations, but also to strengthen the cultural potential of the state and pass cultural heritage to future generations. Cultural studies can be useful in elaborating local, regional and state programs for the development of tourist destinations and the tourism industry.Досліджено культурологічні складові зародження та поступу туризму в Центральній Україні протягом ХІХ ст. Розглядаються історико-культурні передумови виникнення та становлення туристичних дестинацій на цих теренах у визначений період. Наголошується, що одним з основних шляхів створення успішних, унікальних, привабливих, конкурентоспроможних туристичних об’єктів є вивчення і збереження культурної спадщини. Висвітлюється наявність у Центральній Україні різноманітних потенційних туристичних дестинацій: культурних, архітектурних, меморіальних, археологічних, природних, тощо. Підкреслюється, що їх всебічне та ґрунтовне наукове дослідження призведе до покращення їх туристичної привабливості й, як наслідок, до економічного, соціального, культурного розвитку регіону та країни загалом. Здійснена робота, у подальшому, може стати в нагоді при розробці державних та місцевих програм розвитку туристичних дестинацій в Центральній Україні
ІННОВАЦІЙНИЙ ФОРМАТ КЛУБНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ: ВИКЛИКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ
No full textThe purpose of the research is to analyse the main dimensions of the innovative format of club activity in Ukraine, caused by the decentralisation.
Research Methodology. To define the key concept of «innovation format» the author has systematised the sources, dealt with the topic. The method of analysis allowed us to study the theoretical approaches to understanding the term «innovation». The review of the recent researches and publications help to highlight the theoretical perspectives and their thematic interdisciplinary links. The method of logical analysis allowed us to form the main dimensions of the innovative format of the club business and to classify them by priority.
Results. The defined and revealed main dimensions of the innovative format of the club business are a priority for the cultural development of the united territorial communities. The priority dimensions are human resources development; attractive research systems; formation of an innovation-friendly environment in the club institution, which will attract financial support and investment; the development of both individual and collective innovation; the professional partnerships; active implementation of the intellectual property protection; the introduction of effective tools for cultural employment, qualitative and quantitative consumer growth of club services.
Novelty. The main approaches to understanding the innovative format of club business in Ukraine, caused by decentralisation processes are analysed, for the first time, through the prism of theoretical understanding of Ukrainian legal instruments, world management, motivational theories and positive club practices.
Practical significance. The highlighted theoretical positions can serve as a basis for further scientific theories and concepts, dealt with the innovative transformation of the club business in Ukraine. The generalisations and conclusions will be useful for cultural workers, representatives of the united territorial communities in the development of the competitive cultural space.Розглядається основні підходи до розуміння інноваційного формату клубної справи в Україні, викликані процесами децентралізації. Виокремлюються рушійні виміри інноваційного формату клубної справи, які є пріоритетними для культурної розбудови об’єднаних територіальних громад. Крізь призму теоретичного осмислення українського правового інструментарію, всесвітньо визнаних управлінських, мотиваційних теорій аналізуються такі виміри інноваційного формату клубної справи, як: людські ресурси, привабливі дослідницькі системи, інноваційно сприятливе середовище, фінанси та підтримка, фінансові інвестиції, розвиток інноваторства, партнерські зв’язки, захист інтелектуальної власності, вплив на культурну зайнятість, якісне і кількісне споживче зростання клубної послуги. Акцентується увага на пріоритетності прикладних культурологічних досліджень з окреслених у статті теоретичних позицій
ІСТОРІЯ ЯК КУЛЬТУРНИЙ ПРОЦЕС У МЕТОДОЛОГІЇ «НОВОЇ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ» АННАЛІВ
No full textThe approach of the Annals school to history and the influence of this approach on culture-based research are analyzed. An interdisciplinary approach in culturology in combination with the systematic method as a key research methodology was applied. The significance of the Annals school and the contribution made by the French historians of this school to the development of culture-based research is revealed. The «new historical science» of the Annals School is characterized as a natural stage in the formation of cultural research, where history is the core of the humanities. The «new historical science» is highlighted as a direction in historical science, based on an interdisciplinary approach to the study of society, where culturology, sociology, psychology, ethnography, etc. work on the «united front». Cultural research is considered as a phenomenon that focuses on society, because the social is inseparable from the cultural, and the cultural appears as a product of the social.Проаналізовано підхід школи «Анналів» до історії та вплив цього підходу на культуральні дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід у культурології у комплексі з системним методом у якості ключової методології дослідження. Охарактеризовано «нову історичну науку» школи Анналів як закономірний етап становлення культуральних досліджень, де історія є ядром гуманітаристики. Висвітлено «нову історичну науку» як напрям в історичній науці, заснований на міждисциплінарному підході до вивчення суспільства, де культурологія, соціологія, психологія, етнографія тощо працюють на «єдиному фронті». Розглянуто культуральні дослідження як феномен, котрий зосереджує особливу увагу на суспільстві, оскільки соціальне є невіддільним від культурного
КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКІ НАДБАННЯ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ (ТВОРЧІСТЬ ПЕТРА МАЛІША)
No full textAn overview of the creative work of the famous Podil writer Pyotr Ivanovich Malysh is presented, in which animportant place belongs to the Ukrainians' understanding of their own history, criticism of imperial myths, analysis ofthe complex path of state formation, praise of the indomitable spirit of sacrifice for freedom, which is the Symbolicthing with which the categories «Ukrainian people» are associated, «Ukrainian nation». The collection «Moscow Lies»is considered, which contains journalistic and analytical materials that are devastating to the myths and dogmas created by Kremlin propaganda during the last three hundred years. The book «Blessed and Sinners» by Pyotr Malysh was analyzed, which included prose miniatures, short stories and short stories that encourage the search for true, real sessions in human life. It was found that the above-mentioned books by P. Malysh, although they differ from each other in their genre palette, are nevertheless consistent in their thematic content, because they combine the leitmotif of the indomitable strength of the Ukrainian people, which is based on love and respect for the native land. It is emphasized separately that the thematic range of Petr Malysh's creative output is extremely relevant in our time. His work overcomes the boundaries of the chronotope and is a valuable achievement of the cultural and artistic life of Podillia.Наведено огляд творчого доробку відомого подільського письменника Петра Івановича Маліша, у якому вагоме місце належить осмисленню власної історії, критиці імперських міфів, аналізу складного шляху державотворення, оспівуванню непоборного духу жертовності за свободу, що і є тим Символічним, з яким асоціюються категорії «український народ», «українська нація». Розглянуто збірку «Московська брехня», у якій зібрано публіцистико-аналітичні матеріали, нищівні щодо міфів і догм, створених кремлівською пропагандою протягом останніх 300 років. Проаналізовано книгу П. Маліша «Блаженні та грішні», до складу якої увійшли прозові мініатюри, новели та оповідання, що спонукають до пошуків істинних, справжніх сеансів у житті людини. Виявлено, що вищезазначені книги хоча й різняться своєю жанровою палітрою, проте є співзвучними за своїм тематичним наповненням, адже вони поєднанні лейтмотивом нездоланної сили українського народу, що ґрунтується на любові та пошані до рідної землі. Підкреслено, що тематичний діапазон творчого доробку П. Маліша є надзвичайно актуальним у наш час. Його творчість долає межі хронотопу і є цінним здобутком культурно-мистецького життя Поділля
КІННІ ПЕРЕГОНИ ЯК МАСОВА ФОРМА ВИДОВИЩНОЇ КУЛЬТУРИ АНТИЧНОГО РИМУ
No full textThe purpose of the article is to introduce into the cultural discourse analytically processed and generalized information about the genesis and evolution of horse racing as a mass form of the spectacular culture of Ancient Rome, the specifics and functional features of the mass spectacles of Antiquity. The methodological basis was the methods of critical analysis of cultural, historical and literary sources, concrete-historical analysis and interdisciplinary synthesis, induction and deduction. Problematic and chronological, systemic and structural, comparative and descriptive methods, the method of social and phenomenological analysis were used from concrete and scientific methods. Scientific novelty.
The article analyzes the genesis and evolution of horse racing as a mass form of the spectacular culture of Ancient Rome. Using ancient literary reflection, through the prism of the works of culturologists, philosophers, historians, poets, writers of Ancient Rome Gaius Suetonius Tranquillus, annals of Publius Cornelius Tacitus, Cassius Dio, ethic works of Lucius Annaeus Seneca, emperor Marcus Aurelius Antoninus, letters of Gaius Pliny the Younger, poetry pages of Publius Ovidius Naso, epigrams of Marcus Valerius Martialis and others. The author revealed the essence and content of horse racing as a mass form of spectacle in Ancient Rome, statistics and features of entertainment events and tools of the rule of the Roman emperors. The author described the moral aspects of horse racing in the context of the spectacular culture of Ancient Rome. Conclusions. The place of the spectacular culture of Ancient Rome in the system of cultural knowledge and cultural traditions of their social universe is revealed. The transformation of horse racing as a social and humanitarian experience of ancient society, a political tool of governance in Ancient Rome are studied. The role of mass spectacles of Antiquity for modern cultural practices is established.Метою статті є введення до культурологічного дискурсу аналітично обробленої та узагальненої інформації щодо генези та еволюції кінних перегонів як масової форми видовищної культури Античного Риму, специфіки та функціональних особливостей масових видовищ Античності. Методологічну основу склали методи критичного аналізу культурологічних, історичних та літературних джерел, конкретно-історичний аналіз та міждисциплінарний синтез, індукція та дедукція. Проблемні та хронологічні, системні й структурні, порівняльні і описові методи, метод соціального та феноменологічного аналізу застосовувались із конкретних і наукових методів. Наукова новизна. Проаналізовано ґенезу та еволюцію кінних перегонів як масової форми видовищної культури Античного Риму. Використовуючи античну літературну рефлексію, крізь призму творів культурологів, філософів, істориків, поетів, письменників Античного Риму Гая Светонія Транквілла, анналів Публія Корнелія Тацита, історичних праць Кассія Діона, моральних творів Луція Аннея Сенеки, імператора Марка Аврелія Антоніна, листів Гая Плінія Молодшого, елегій Публія Овідія Назона, епіграм Марка Валерія Марціала та ін., автор розкрив сутність та зміст кінних перегонів як масової форми видовищ Античного Риму, специфіку й функціональні особливості видовищних заходів як інструментів правління римських імператорів. Виявлено моральні аспекти кінних перегонів у контексті видовищної культури Античного Риму. Висновки. Розкрито місце видовищної культури Античного Риму в системі культурологічних знань та культурних традицій їх соціального універсуму. Досліджено трансформації кінних перегонів як соціального та гуманітарного досвіду античного суспільства, політичного інструменту управління в Античному Римі. Встановлено роль масових видовищ Античності для сучасних культурних практик
ЗНИЩЕННЯ ОКУПАНТАМИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ПРИАЗОВ’Я ТА ДОНБАСУ
No full textThe aim of this paper is to explore war crimes of the Russian occupiers, directed against the cultural heritage of the Azov region and Donbass. All war crimes of Russia directed against the cultural heritage of Ukraine must be recorded and thoroughly investigated.Research methodology. The analysis of theoretical methods and techniques of information collection was carried out to study the material. In particular, the method of complex analysis of the source base on this issue, the method of theoretical analysis of previous research, the method of methodological understanding and generalization of information regarding Russian war crimes against the cultural heritage of Azov and Donbass.Results. It has been established that restitution is the main means of compensation for damage caused to cultural heritage and cultural values as a result of violation of international norms during the armed conflict. The task of restitution is not just to return individual cultural values and compensate for the damage, but also to restore the heritage as an integral cultural asset of the nation and the state. The second form of restitution is related to the replacement of cultural values with similar objects lost as a result of hostilities. The aggressor state is responsible for this. That is why the Russian Federation should hand over masterpieces similar to the lost ones from its collections to Ukraine and reimburse the cost of the destroyed museum premises or build a new one.It is emphasized that restoration of cultural heritage and return of cultural values will become an important task of the state and society after the victory of Ukraine. Ukrainian cultural heritage is part of the world cultural heritage, therefore all the states of the world have an obligation to preserve and return it.Novelty. The facts and patterns revealed as a result of the research can become the basis for further study of the war crimes of the Russian army against the cultural heritage of Ukraine.Окреслено злочини російських окупантів проти культурної спадщини Приазов’я та Донбасу. Проаналізовано норми міжнародного гуманітарного права, що захищають культурні цінності під час ведення воєнних дій. Виявлено, що сторони конфлікту зобов’язані поважати та захищати їх, забороняти, попереджати й припиняти будь-які акти крадіжки або незаконного присвоєння культурних цінностей в будь-якій формі, а також будь-які акти вандалізму. Надано характеристику найбільш постраждалим чи повністю знищеним архітектурним пам’яткам Приазов’я та міст Донбасу. Встановлено, що до основних засобів компенсації шкоди, заподіяної культурній спадщині та культурним цінностям внаслідок порушення міжнародних норм у період збройного конфлікту є реституції. Підкреслено, що відновлення культурної спадщини та повернення культурних цінностей стане важливим завданням держави і суспільства після перемоги України
ҐЕНДЕРНІ ВАРІАЦІЇ ФЕМІННОСТІ У СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНІХ ПРАКТИКАХ
No full textThe aim of the article is to identify and analyze the main directions of gender to identify and analyze the gender variations of femininity in modern artistic practices, created by Ukrainian women-artists in contrast to «traditional» masculine strategies in art. The variability of femininity as a gender and cultural construct in art practices will allow tracing certain vectors of gender transformations in today’s Ukrainian culture. Methodology of the research. The culturological research has a complex interdisciplinary nature, which allows to highlight the peculiarities of gender transformations in Ukrainian art practices. Gender analysis made it possible to identify ways of problematizing gender variations of femininity in women's art, their correlation with gender trends of Western European culture. The use of a semiotic approach made it possible to analyze representations of femininity in art practices, toinvestigate their semantic and pragmatic aspects. With the help of content analysis, the reception of gender transformations in media was investigated.Result. Ukrainian visual art is a space for reflection on gender and a tool for the articulation of gender transformations in today's culture. Art practices are a sensitive area in relation to general cultural trends, while other spheres of Ukrainian culture are more influenced by gender tradition.For centuries, masculine gender narratives have been normative in art. Today women artists face the task of developing new creative strategies and new gender representations of femininity aimed at overcoming negative gender stereotypes. The conducted research made it possible to identify the main directions of transformation of female gender stereotypes: 1) the vector of corporeality as a socio-cultural construct (problems of sexuality, beauty standards, women's health, gender deviations, etc.); 2) vector of social (gender) roles; 3) vector of the meaning field of She/War (art practices thatappeared after February 24, 2022). The feminist narratives in art of the last years are using the «rhetoric of diversity». Such a concept manifests itself in the intention to establish a diversity of gender models as a new cultural norm.The scientific novelty. The main vectors of gender variations of femininity in contemporary practices of women's art are identified and classified. This principle can be applied to the analysis of gender transformations in other sociocultural practices. The study of gender variability in the cultural dimension enriches the problematic field of domestic cultural studies.Practical value. The results of the conducted research are of practical value for curators of contemporary art exhibitions, art critics, organizers of public lectures or discussions on the problems of actual art practices. Also, the questions discussed in the article are relevant for other workers in the sociocultural sphere (organizers of lectures on gender history, gender equality, etc.).Аналізуються ґендерні репрезентації фемінності у практиках «жіночого мистецтва» останнього десятиліття. Як відомо, мистецтво завжди віддзеркалює певні соціальні процеси, ментальні настанови та настрої суспільства. Встановлено, що сучасне українське мистецтво перебуває під впливом світових ґендерних тенденцій. Проведений аналіз дозволив виявити основні напрями трансформації ґендерних стереотипів фемінності: 1) вектор тілесності як соціокультурного конструкту, 2) вектор соціальних (ґендерних) ролей, 3) вектор смислового поля Вона/Війна (арт-практики, що з’явилися після 24 лютого 2022 р.). Виявлено певну специфіку ґендерних реалій в українському соціокультурному просторі у порівнянні зі західноєвропейським досвідом ґендерних трансформацій
СПЕЦІАЛЬНІ ПОДІЇ ТА EVENT-ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЧИННИКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ
No full textFormulation of the problem. Innovative processes are necessary for modern society in the socio-cultural sphere, in particular special events and event technologies, which are based on social creativity and creative management activity as a manifestation of a new form – an event that should not only correspond to the present, but also foresee the prospects for the further development of culture. Due to its relative novelty, event management is not a well-grounded direction of scientific research from the point of view of methodology and practice. The conceptual, theoreticalmethodological, and methodological-applied foundations of its construction and use in the activities of cultural institutions are considered by domestic and foreign scientists in a fragmentary manner, which actualizes the need to solve a wide range of tasks in this context, the key ones of which are the theoretical substantiation of the essence of the concept of event management and the separation its characteristic features.Review of recent publications. Special events in cultural and recreational activities are developing quite dynamically. Event technologies and event management are studied by O. Radionova [3; 5], who believes that event technology means transforming an event through auxiliary effects into something absolutely exceptional from the point of view of visitors, and the success of event technology is based on careful planning and impeccable organization ofeach event. I. Petrova investigates the problems of transformation of leisure organization [2; 19], which claims that the sphere of leisure combines the most diverse types of human life, because a person at leisure is not limited by external factors and depends only on his internal desires and preferences. Features of modern event technologies, their application in the organization of leisure time are disclosed in the collective monograph (Cultural and leisure activities in the modern world) by M. Pashkevich [1; 278], who believes that nowadays events are not widely recognized as an artistic phenomenon, the prevailing attitude towards the organization of an event is a process that does not require special skills and abilities. Features of the development and application of event management were monitored by N. Tsimbalyuk [4; 120], she asserts the need for the application of different levels of technology, which is caused by the purpose, tasks and scale of those social changes that technological activity was aimed at stimulating.The purpose of the article is to determine the features of managing special events and event technologies in the process of their introduction in the socio-cultural sphere.Розглянуто основи інноваційного розвитку культурно-дозвіллєвої діяльності, спеціальні події та event-технології як фактори стимулювання соціокультурних новацій. Проаналізовано подієвий менеджмент, удосконалення соціокультурних процесів через реалізацію сучасного івенту на засадах організаційно-управлінського менеджменту подій. Спеціальні події є однією з основних форм як масового, так і індивідуального видів дозвілля, особливістю організації яких є креативний підхід, а також створення якісного, унікального продукту, що орієнтується на запити та інтереси певних груп та населення загалом
МУЗЕЙ У СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
No full textThe urgency of the problem lies in searching for ways to optimize the activity of Ukrainian museums in modernconditions relying on the best experience of organizing similar European practices. After all, only by expanding its ownarsenal of means, the national museum will be able to compete successfully in the modern cultural space.The scientific novelty of the research can be defined in an attempt to involve foreign experience in cultural circulation and an attempt to draw analogies with the existing museum practices of Ukraine. Emphasis is placed on the most vivid forms of museum activities aimed at various socio-demographic population groups in certain European countries; the specifics of the use of various Internet technologies in this case are investigated; the leading presenttrends in the modern museum network of various countries are revealed and attention is focused on the possibility ofusing this experience in the cultural realities of Ukraine.The practical significance of the study lies in the possibility of using the published experience in the practice of the museum network of Ukraine in modern conditions.Аналізується практика організації музейної сфери в Україні та європейському культурному просторі; наголошується на найбільш яскравих формах проведення музейної діяльності, спрямованої на різні соціально-демографічні групи населення; досліджується специфіка використання різноманітних Інтернет-технологій у цій справі; виявляються провідні тенденції, наявні у сучасній музейній мережі різних країн та акцентується увага на можливості використання цього досвіду в культурних реаліях України