Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ФУНКЦІОНЕРИ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО АРТ-РИНКУ: ДІЯЛЬНІСТЬ ПРИВАТНОГО АРТ-СЕГМЕНТА
No full textThe purpose of the proposed publication is to study the activities of the private art segment of Ukrainian art. The main methodological approach in determining the role of the main players of the modern Ukrainian art market in regulating the development of Ukrainian art is the structural-system approach, and in analyzing the activities of cultural institutions, curators, gallery owners and art dealers and their cooperation with artists – the contextual method. The applied methods allowed to determine the main vectors of development of the private art segment of Ukrainian art of the 1990–2020 s. The scientific novelty of the work lies in understanding the role of the main players of the modern Ukrainian art market in the regulation of the processes of development of Ukrainian art. Today, the art world has transformed from a closed privileged industry to a full-fledged global art industry. To understand the processes of development of the private art market in Ukraine, first of all it is necessary to understand the work of the world art industry, which today, as the analysis of the world and Ukrainian art markets showed, is in a state of formation. Galleries, contemporary art centers and auction houses are now focused primarily on private sales and promotion of contemporary artists, collaborating and complementing each other. Conclusions. Conservatism and closeness of the Ukrainian art market in the XXI century, in contrast to the world art space, its ingrained fear of change, due to a narrow circle of officials and limited demand. Usually all art market officials take into account aspects of the historical development of art, knowledge and understanding of what has been done in the past, and when using quotes or repetitions – understand the coordinate system. They have experience of viewing art, understanding what is happening in the art world «here and now», experience trends, are in a global artistic context, take into account certain social challenges, interpret visual communication with potential audiences, have their own strategies and understanding of their activities. These aspects may intersect and complement each other, however, a certain general direction of officials determines whether a common coordinate system will be formed in the art market.Метою пропонованої публікації є дослідження діяльності приватного арт-сегмента українського мистецтва. Основним методологічним підходом при визначенні ролі основних гравців сучасного українського арт-ринку в регуляції процесів розвитку українського мистецтва – структурно-системний підхід, а під час аналізу діяльності культурних інституцій, кураторів, галеристів та арт-дилерів та їхньої співпраці з художниками – контекстуальний метод. Застосовані методи дозволили визначити основні вектори розвитку приватного арт-сегмента українського мистецтва 1990 – 2020-х років. Наукова новизна роботи полягає у осмисленні ролі основних гравців сучасного українського арт-ринку в регуляції процесів розвитку українського мистецтва. Світ мистецтва сьогодні трансформувався із закритої привілейованої галузі на повноцінну глобальну арт-індустрію. Для розуміння процесів розвитку приватного арт-ринку в Україні насамперед необхідне розуміння роботи світової мистецької індустрії, яка сьогодні, як показав аналіз світового та українського арт-ринків, перебуває у стані формування. Галереї, центри сучасного мистецтва та аукціонні будинки налаштовані зараз передусім на приватні продажі та просування сучасних художників, співпрацюючи та доповнюючи діяльність одне одного. Висновки. Консерватизм та закритість українського арт-ринку у ХХІ ст., на відміну від світового мистецького простору, його вкорінений страх перед перемінами, пояснюється вузьким колом функціонерів та обмеженим попитом. Зазвичай усі функціонери арт-ринку враховують аспекти історичного розвитку мистецтва, знання та розуміння того, що було зроблено в минулому, а при використанні цитат або повторів – розуміють систему координат. Вони мають досвід переглядання мистецтва, розуміння того, що робиться в мистецькому світі «тут і тепер», відчувають тенденції розвитку, перебувають у загальносвітовому мистецькому контексті, враховують певні соціальні виклики, інтерпретують візуальну комунікацію з потенційною аудиторією, мають власні стратегії і розуміння своєї діяльності. Ці аспекти можуть перетинатись та доповнювати один одного, втім, певне загальне спрямування дій визначає, чи буде сформовано на арт-ринку спільну систему координат
СИНТЕЗ КИТАЙСЬКОЇ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ХУАН ЦЗИ ВІРШІВ СТАРОДАВНІХ КИТАЙСЬКИХ ПОЕТІВ
No full textProblem statement. The leading genre in the work of the outstanding Chinese composer Huang Ji is the art song.The poetic texts for his musical works were classical poems by poets of the VIII and XI-XII centuries.The purpose of the proposed article is to identify the typological features of the genre and to comprehend the peculiarities of Huang Ji's musical language. To carry out a comprehensive analysis of musical and expressive means in accordance with the figurative and mood load of the works «Like a Flower – Not a Flower» and «Climbing the Tower», to reveal their symbolic meaning.
The methodological basis of the work is conditioned by the tasks and artistic specificity of the subject of research and includes: a musical and stylistic approach and a comprehensive musicological and structural analysis of the musical material itself.Presentation of the main material. The analyzed examples of twentieth-century chamber vocal music are two works by composer Huang Ji.The art song «Like a Flower is Not a Flower» was written by Huang Ji in 1933 to a poem by Bo Ju, an ancient poet of the sixth century (VIII-IX centuries)and the composition «Climbing the Tower» to the lyrics of Wang Zho (XI-XII centuries). Conclusions. Thus, in the musical embodiment of the poems of the ancient Chinese poet of the VIII-IX centuries Bai Ju and the poet of the XI-XII centuries Wang Zhou, the early twentieth-century composer Huang Ji combined traditional Chinese melodic intonation and structural features with the Western European harmonic system of C major. The composer's musical language is based on narrow melodic and intonational turns and a variant principle ofdeployment of the musical fabric, which are organized using the modes of Chinese traditional music with a romanticharmonic vertical. In these works, Huang Ji created an individual unique musical language that differs from bothtraditional Chinese pure pentatonic and the Western classical-romantic major-minor tradition.Розкриті особливості жанру китайської художньої пісні, виявлені її типологічні риси. На прикладі двох вокальних мініатюр «Як квітка – не квітка» та «Сходження на вежу» китайського композитора Хуан Цзи на вірші стародавніх поетів Бо Цзюя – VIIІ-ІХ ст. та Ван Чжо – ХІ-ХІІ ст. продемонстровано відповідність музично-виражальних засобів до образно-настроєвого навантаження творів та їх символічного змісту. Відзначено, що здійснений комплексний аналіз творів підтверджує синтез характерних рис китайської національної традиції та європейських виражальних засобів і норм архітектоніки. Художні пісні Хуан Цзи оригінально поєднують китайську ладово-тональну і західну романтично-імпресіоністичну гармонічну організацію
АЛГОРИТМІЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
No full textThe aim of the article is to study the phenomenon of «algorithmic creativity» in the context of a comparative analysis of human («live») and mechanised («artificial») activities.
The research methodology is based on a comparative analysis of human activity and a mechanised process, which is now often referred to as «algorithmic creativity». The theoretical and methodological foundations are constructivist observations of technological imitation of human activity in the context of the experience of using «artificial intelligence».Results. The issue of the technological singularity, according to which technological development will become uncontrollable and irreversible, resulting in radical changes in the nature of human civilisation, is correlated with the further analysis of the phenomenon of «algorithmic creativity». From a technical point of view, creativity organised through the use of artificial intelligence involves the use of algorithms to create new aesthetic products. The use of neural networks in artistic culture raises the question of the role of technology in creative expression, as well as raises the issue of ownership, authenticity and authorship.Scientific novelty. The study made it possible to formulate the concept of «algorithmic creativity» as a process of organising artistic creativity through the functioning of «machine learning». Algorithmic creativity is in fact a kind of mechanised production process organised with due regard for the peculiarities of machine learning and the identified signs of stylistic imitation of traditional practices. The practical significance. The information contained in this article may be useful for Ukrainian educators to develop a new strategy for organising the process of lean culture formation.Здійснюється аналіз досвіду організації алгоритмічних практик культуротворчого процесу, розглядаються питання наслідування та імітації традиційних виконавчих технік у практиках, організованих шляхом залучення машинного навчання. З’ясовується питання технологічної сингулярності, що корелюються з подальшим аналізом феномену «алгоритмічної творчості». Доводиться, що практики алгоритмічної творчості впроваджуються шляхом застосування алгоритмів, отриманих в результаті дослідження традиційних художніх практик. Виявлено, що якість алгоритмів і точність даних, які використовуються для їхнього навчання, можуть мати значний вплив на кінцевий результат
ЛЬВІВСЬКІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ КНИГИ
No full textThe Lviv book is a bright and heterogeneous phenomenon that was the result of the rhythmic spread of the mystery of the region. The purpose of the article involves researching the prerequisites and results of the formation of the artistic image of the modern Lviv book, conditioned by various cultural, artistic, Polish, social and social factors.Leading Lviv book masters of the 20th - 21st centuries. defined by Y. Muzik, O. Kulchytska, Y. Hnizdovskyi, S. Karaffu-Korbutut, O. Akszhnina, V. Kovalchuk, I. Ostafiichuk, R. Romanishina, Yu. Charyshnikova, Ya. Kutsia, V. Dem'yanishina, V. According to the results of the research, it is proven that, on the example of individual works of the Lviv graphic school, local, regional artistic features are visualized, which distinguish Lviv features among the products of other design centers of Ukraine.Львівська книга – явище яскраве та неоднорідне, що стало наслідком неритмічного розвитку книжкового мистецтва у регіоні. Мета статті передбачає дослідження передумов та результатів формування художнього образу сучасної львівської книги, зумовлених різними культурно-мистецькими, політичними, соціальними й іншими процесами. Провідними майстрами львівської книги ХХ – ХХІ ст. визначено Я. Музику, О. Кульчицьку, Я. Гніздовського, С. Караффу-Корбут, О. Аксініна, В. Ковальчук, І. Остафійчука, Р. Романишина, Ю. Чаришнікова, Я. Куця, В. Дем‘янишина, В. Пінігіна, В. Саву, С. Іванова, О. Денисенка, Р. Романишин та А. Лесіва, які впроваджували і продовжують розвивати високі стандарти дизайн-проєктування, макетування, композиційного вирішення, ілюстративного оздоблення, шрифтового оформлення місцевих книжкових видань. За результатами дослідження доведено, що на прикладі окремих творів львівської графічної школи візуалізуються саме локальні, регіональні мистецькі риси, котрі вирізняють львівську книгу серед продукції інших дизайнерських осередків України
ХУДОЖНЬО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІТАЛІЙСЬКОГО ФУТУРИЗМУ В ДИЗАЙНІ
No full textThe study aims to highlight the specifics of the development of Italian Futurism in the first third of the twentieth century in the context of material European culture. Without claiming to be comprehensive, the research focuses on the reflection of the artistic trend in the practice of designing the environment of the period. The article highlights the artistic and stylistic features of futurism, which equipped designers with a fundamentally new approach to shaping without unnecessary ornamentation and decor, and at the same time prepared the future consumer of industrial design. The study of the peculiarities of the design of the spatial and object environment of the first third of the twentieth century in relation to the figurative and plastic searches of avant-garde art makes it possible to reveal the universality of the patterns of forming in the design and artistic aspects.The process of avant-garde artists turning to object creativity in the 1910s and 1930s is presented as a natural outcome of experiments in the field of fine art. The creation of their own compositional systems by avant-garde artists found its further development in design.Avant-garde art has become an artistic and aesthetic symbol of the last twentieth century, and avant-garde works largely represent the creative face of the twentieth century and indicate its differences from previous eras. The artistic reality of our time allows us to ask whether the avant-garde is becoming a kind of classic art, that is, a completely naturalparadigm of form-making, a component of the systemogenesis of art and culture. To answer this question, we need an integral view of the art of the early twentieth century. The avant-garde movements of the first third of the twentieth century began the search for new means of expression and the intensive development of new compositional techniques.Simultaneously with the changes in the visual arts, when composition turned into construction, a new language of forms began to emerge in the design of everyday objects such as dishes, clothes, and furniture. That's why the pioneers of design were architects and artists who used the new opportunities in shaping caused by the transition from handicraft to industrial production. They were fascinated by the breadth and complexity of tasks, functional, technological and artistic problems.The author sees further research into the artistic specificity of avant-garde art experiments and their reflection in design as promising.Дослідження покликане висвітлити питання специфіки розвитку італійського футуризму першої третини ХХ ст. у контексті матеріальної загальноєвропейської культури. Не претендуючи на вичерпність, дослідницька увага зосереджується на віддзеркаленні художнього напряму в практиці проєктування середовища першої третини ХХ ст.Висвітлено художньо-стильові особливості футуризму, які надали дизайнерам принципово новий підхід до формоутворення без зайвого орнаменту й декору і разом із тим підготували майбутнього споживача індустріального дизайну. Вивчення особливостей формування дизайну просторово-предметного середовища окресленого періоду успіввідношенні з образно-пластичними пошуками мистецтва аванґарду дають змогу виявити універсальність закономірностей формотворення в проєктному та художньому аспектах.Процес звернення в 1910-1930-ті роки художників аванґарду до предметної творчості представлений як закономірний підсумок експериментів у царині образотворчого мистецтва. Створення власних композиційних систем художниками мистецтва аванґарду знайшло свій подальший розвиток у дизайні. Перспективним автору вбачаєтьсяподальші дослідження художньої специфіки експериментів мистецтва аванґарду та їх відображення в дизайні
ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ФРАНЦУЗЬКОГО ПОСТМОДЕРНІЗМУ
No full textThe article highlights the philosophical and cultural aspect, which promotes demonstarting how the philosophical preferences of the first generation of French postmodernists, on the one hand, influenced and, on the other hand, were corrected by the position of the creative elite, in particular, writers and filmmakers. It is emphasized that French postmodernism was formed on the basis of «polymethodology», which allowed artists to experiment with both «polygenre» and «polystylism», thatsignificantly expanded the space of culture creation, marked by the features of authorship and artistic novelty. Thanks to the principle of «uninhibited philosophizing», which was launched in France by the first scientific researches of M.-P. Foucault, and later widely employed, both writers and filmmakers confidently backed up on a number of such aesthetic and artistic means that enabled them to change significantly, first of all, the artistic form, using such components of the form as composition, rhythm, color, and sound.The purpose of the article is to recreate the chronological formation of the philosophical and cultural aspects of French postmodernism, to demonstrate their self-sufficient nature and to reveal the potential for interaction. Research methodology. Based on the interdisciplinary principle, the issues raised in the article are examined using the problemconceptual,comparative, and biographical approaches.
The scientific novelty is determined by the use of the philosophical and cultural approach factors in the process of analyzing the creative and theoretical heritage of the first generation of French postmodernists. The material of the article actualizes the problem of the influence of postmodernist philosophy, mailly, on the artistic practice of the second half of the 1900 s and a first quarter of the twenty-first century, which currently requires a personalized approach.Conclusions. The personalized nature of the article consecutively recreates the process of formation of French postmodernism, which has its roots in the first works of M.-P. Foucault in the theoretical aspect and in the literary works of B. Vian in the art historical aspect. The tendency to expand the research issues and gradual development of a new conceptual and categorical apparatus that «ensured» the developments of postmodernist orientation is reconstructed. The article emphasizes the artistic factors that served as the basis for postmodern art.Prospects for further research. Our further research is planned to be directed at reconstructingthe movement of avant-garde art from Fauvism to Cubism (distinguishing the period between 1905-1925) within the framework of the «French model of avant-garde art» on the basis of a personalized approach.Оскільки саме в просторі французької гуманістики розпочався процес формування постмодернізму, цілком логічним є відтворення його «руху» від 60-70-х років минулого століття до перших десятиліть ХХІ. При цьому слід враховувати, що за означений період накопичений значний теоретичний матеріал, який дозволяє сконцентрувати увагу не на загальнотеоретичних проблемах, а на ролі конкретних гуманітарних наук, «співтворчість» яких дозволила поглибити конкретний постмодерністський контекст. Виокремлено філософсько-культурологічний аспект, що дозволяє показати як філософські уподобання, передусім, першого покоління французьких постмодерністів, з одного боку, вплинули, а з іншого, корегувалися позицією творчої еліти, зокрема, письменниками та кінематографістами. Наголошено, що французький постмодернізм формувався на засадах «поліметодології», а це дозволило митцям експериментувати як з «поліжанровістю», так і з «полістилізмом», які значно розширили простір культуротворення, позначений рисами авторства та художньої новизни.Завдяки принципу «розкутого філософування», який почали використовувати на французьких теренах від перших наукових розвідок М.-П. Фуко, і письменники, і кінематографісти впевнено спиралися на низку таких естетико-художніх засобів, які дозволили помітно змінити, передусім, художню форму, у новому ракурсі використовуючи такі складові форми, як композиція, ритм, колір, звук
ПРОБЛЕМАТИКА ДОСВІДУ ПРОЖИВАННЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ У ВИМІРАХ ПЛАСТИЧНОГО МИСТЕЦТВА, ПСИХОЛОГІЇ МИСТЕЦТВА Й АРТТЕРАПІЇ
No full textThe purpose of the article is to popularize the results of research on the very relevant issue of analyzing the experience of living through the Russian-Ukrainian war. The article deals with the scientific research in the field of philosophy, on the verge of the theory of plastic and musical arts, the methodology of their psychology, and the practice of receptive or active art therapy, pedagogy, and more. This results in creating a scientific discourse that is diverse in terms of theoretical foundations and methodological tools. It has considerable resources for a more complete description and reflection on the phenomenology of individual experiences as a result of crises, stresses, and psychological traumas of war; as well as for the search for modern methods and techniques to stabilize the emotional state and overcome the consequences of collective and individual traumatization. The article draws attention to the significant art-therapeutic potential of various types of visual and musical art as well as fiction, and the role of the latest means of communication in their popularization and dissemination of the wisdom of their use. Conclusions. The outline of aspects of the studied experience of going through war helps to better generalize it in the context of ethics and aesthetics, existential philosophy, and psychology, including the psychology of art; spiritual and aesthetic, art-therapeutic, cultural, and artistic practices; personality psychology; art history; communications, and more.Метою статті є популяризація результатів досліджень актуальної проблеми аналізу досвіду проживання російсько-української війни. Розглянуто наукові розвідки у сфері філософії, пластичного й музичного мистецтва, методології їхньої психології та практики рецептивної чи активної арттерапії, педагогіки тощо. Показано витворення розмаїтого за теоретичними основами й методичним інструментарієм наукового дискурсу. Він має значні ресурси для виявлення й осмислення феноменології переживань особистості внаслідок криз, стресів і психотравм війни, пошуку модерних методів, прийомів стабілізації емоційного стану, подолання наслідків колективної та індивідуальної травматизації. Привернуто увагу до значних арттерапевтичних можливостей різних видів візуального, музичного мистецтва, красного письменства, роль у їхній популяризації новітніх засобів комунікації, розповсюдженні мудрості застосування. Зроблені обриси проблематики вивченого досвіду проживання війни допомагають кращому його узагальненню в контексті етики й естетики, екзистенційної філософії та психології, зокрема психологія мистецтва, духовно-естетичних, арттерапевтичних, культурно-мистецьких практик, психології особистості, мистецтвознавства, комунікацій тощо
ВІКТОРІАНСЬКА ЕПОХА КРІЗЬ ПРИЗМУ СТИЛЮ БІДЕРМАЙЄР
No full textThe purpose of the article is to consider the cultural values of the English middle class and the typical «Biederman» of the Victorian period through the prism of the ideals and principles of the Biedermeier era.Research methodology consists in the application of methods of analysis and synthesis, systematization of facts, comparison and generalization of research results. The system-historical method made it possible to examine the cultural values of the Victorian era through the prism of Biedermeier's ideals.The practical significance of the research is that its materials can be used in educational courses of secondary or higher education institutions.The results. It was found that in England the Biedermeier style was born in the bowels of the early Victorian era and was partly a mirror image of the German and Austrian Biedermeier style, partly a compromise between tradition and scientific and technical achievements. It was emphasized that the emergence and firm rooting of the style was facilitated by the religious revival in England in the 19th century, the excessive fascination of English society with German culture and the formation of the English middle class – «Biederman». It is justified that the style of English Biedermeier was a harmonious balance between imperial ambitions, the struggle of the nation's ruling elite for leadership in the world politicalsystem, the cultivation of the traditions of Ancient Rome and sentimental idealism, glamour, the cult of family and the Christmas holiday, virtue and respectability. It was determined that the essence of Victorian culture is the equivalence of the Great and the Small, the imperial and the Biedermeier.Scientific novelty – for the first time the Victorian era was considered in the context of social identity, personal involvement, mentality, symbolic forms, stylistic orientations of the Biedermeier era, which was born in the bowels of the early Victorian era.Відзначено прагнення Британії претендувати на роль культурної вітрини Європи протягом століть. Визначено, що культура Німеччини і Австрії ХІХ століття вплинула на формування національних символов буржуазного класу Англії. Розкрито, що поняття респектабельності виступало у ролі наріжного каменю існування середнього класу вікторіанської Англії та ідеально вписувалося в поняття «англійського буржуа». Виявлено, що жінки вікторіанської доби становилися об'єктами сентиментальної ідеалізації у літературі, поезії, живопису і музиці, а дизайн вікторіанського будинку вписується в стиль, характерний для бідермайєра. Зазначено, що музика в вікторіанську добу прала межі між суспільним та особистим, а фортепіано, яке асоціювалося із жіночністю, стає символом процвітання, благодійності та респектабельності середнього класу. Обґрунтовано, що стиль бідермайєр а Англії зародився в надрах ранньої вікторіанської доби, був компромісом між традицією та науково-технічними здобутками, чому сприяло релігійне відродження, надмірне захоплення англійського суспільства німецькою культурою та формування унікального англійського середнього класу – «бідермена»
ЛЕВ ҐЕЦ У ВИСТАВКОВИХ ПРОЄКТАХ ЛЬВОВА 1920-Х РОКІВ : СПІВПРАЦЯ З ГУРТКОМ ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА
No full textAfter the Ukrainian Sich Riflemen series were exhibited in 1918 in the Lwow Ecclesiastical Museum, the young Ukrainian soldier became noticeable in a public that was interested in the art creation of the Ukrainian Sich Riflemen and «Press Apartment».In 1921, Getz was enrolled in the Krakow Academy of Arts in Stanislav Dembytskyi`s class. At that time, he already had good artistic skills in graphics, which was shown in his artworks: «The Anthology of Riflemen's Art» (1915-1917) and «The Dąbie-1919», convincingly proved Getz`s mastery in caricatures, documentary drawing, design of illustrations, etc. Forthe young man, who was filled with the desire for creative self-fulfillment, it was the beginning of a new period of life: he got the opportunity to study fine arts in one of the best European art institutions. Lev Getz combined his daily studies with exhibition activities, which contributed to the search for his own creative solutions, learning new information, gainingprofessional experience, and first attempts at prof realization. From the second year of the Academy, the young man began to receive awards for graphic works, which became a guarantee of progressive mastery in painting and drawing.In 1922, Getz took part in the Ukrainian Art Exhibition, after which the Group of Figures of Ukrainian Art was created – the first Ukrainian national association in Lviv city. The work of the newly established association was focused on the development of Ukrainian art, preserving and increasing the national essence of art, and solving cultural problems that have arisen in visual culture at the beginning XX century.Today, we have enough information about the creative work of L. Getz, which is based on the documents that were found in the Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv, the Institute of National Memory (Instytut Pamięci Narodowej), the archives of the Historical Museum in Sanok and the Biblioteca Vallicelliana in Rome. The research conducted in the above-mentioned institutions provided an explanation of information about Getz's creative work in the 1920s-1925s. All materials collected and processed sources including archives of the mentioned organizations, literature and newspaper publications beginning XX century, descriptions, museum inventory, and archive files are published for the first time. To this day, Lev Gets's participation in the Group of Figures of Ukrainian Art, as well as the features of the artistic output during mentioned years, have remained unexplored.The aim of the publication is to present Lev Getz's participation in exhibition projects of the early 1920s in Lviv and membership in the first Ukrainian national association in Lviv - the Group of Figures of Ukrainian Art.Висвітлено співпрацю Лева Ґеца (1896–1971 рр.) із Гуртком діячів українського мистецтва – першим вітчизняним загальнонаціональним об’єднанням Львова та участь у його виставковій діяльності художника в 1920–1930-х рр. Оглянуто експозиційні проєкти Гуртка, продемонстровано внесок митця у збірні виставки, що розпочало його творчий шлях до культурно-мистецького руху в Галичині у 1920-х рр. і сприяло саморозвитку, усвідомленню його власного творчого потенціалу, вдосконаленню майстерності, консолідувало з національними мистецькими організаціями Галичини. Використано історичні документи Інституту національної пам’яті, архіву Історичного музею в Сяноку (Польща), бібліотеки о. Василіян у Римі (Італія), друковані матеріали періодичних видань того періоду
ЕСТРАДНІ ВИМІРИ СУЧАСНОГО БАНДУРНОГО МИСТЕЦТВА
No full textThe article proposes an analysis of bandura performance in Ukraine and the Ukrainian diaspora from the late 20 th to the early 21 st century in the context of the dimensions of functioning in popular music, its aesthetic and genre-specific demands. The research focuses on the creative work of solo performers and ensembles (homogeneous and mixed in terms of vocal composition and instrumentation) that have gained wide popularity, represent an innovative approach to repertoire and its stage interpretation, actively promote bandura art through participation in media shows, active promotion on social networks, sound recordings, and festival activities. The main thematic and genre directions of the repertoire of contemporary bandura art representatives, representing the popular music dimension intended for a wide mass audience and presented in the online space, are identified. The levels of interaction between bandura composition and folklore, as well as contemporary performance tendencies (spectacle, theatricality, covers, etc.), are revealed.Аналізується бандурне виконавство України та української діаспори кінця ХХ – поч. ХХІ ст. у контексті вимірів функціонування естрадного мистецтва, його естетичних та жанрово-стильових вимог. У поле зору дослідників увійшла творчість солістів-виконавців та колективів (однорідних і мішаних за вокальним складом та інструментарієм), що здобули популярність, репрезентують інноваційний підхід до репертуару та його сценічної інтерпретації, активно популяризують бандурне мистецтво участю у медіа-шоу, активній промоції у соціальних мережах, звукозаписній та фестивальній діяльності. Визначено основні тематичні та жанрові напрями репертуару представників сучасного бандурного мистецтва, що репрезентують естрадний вимір, розраховані на широку масову аудиторію, представлені в інтернет-просторі. Виявлено рівні взаємодії бандурної композиторської творчості з фольклором та сучасними виконавськими тенденціями (видовищність, театралізація, кавери та ін.