Socio-Economic Research Bulletin
Not a member yet
131 research outputs found
Sort by
АНАЛІЗ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ЯК ЧИННИКА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ
Full text linkThe article analyzes natural resources as a factor of economic and environmental potential development. The purpose of article is to study and assess the impact of natural resources on the economic and environmental potential of a particular region, including the issues of economic efficiency of the resource using and the degree of balance between economic development and nature conservation. Achievement of this goal is ensured by fulfilling a number of tasks: clarifying the essence of the concept of «natural resources», determining of their structure; analyzing the natural resources of Vinnytsia region, in particular land, water and mineral resources; establishing their significance of economic and ecological potential development of the region. The subject of the study is the natural resources of Vinnytsia region. The methods of analyzing scientific sources are used and a statistical analysis of the collected data was carried out in the course of study. The structure of the land fund of Vinnytsia region and agricultural land by the main forms of land use, the main indicators of water use in the region in 2022, and mineral resources are analyzed. The significance of natural resources in the region development and ensuring the economic and environmental potential is highlighted. Proposals are made for the efficient use of natural resources as a factor in the economic and environmental potential of the region, including the introduction of sustainable technologies, stimulating the use of alternative energy sources, creating mechanisms for the restoration of natural ecosystems, strengthening environmental education, developing a waste management system, etc. The results of the study may be useful for governmental and regional authorities, enterprises and business sector, which can use the information obtained for planing the efficient use of resources and minimize environmental impact, as well as to the research community as a basis for further scientific research. The provided proposals will contribute to improving the efficiency of natural resource use and ensuring sustainable economic and environmental development of the region.У статті проаналізовано природні ресурси як чинник розвитку економіко-екологічного потенціалу. Метою дослідження є вивчення та оцінка впливу природних ресурсів на економічний та екологічний потенціал конкретного регіону, включаючи питання економічної ефективності використання ресурсів та міри збалансованості між економічним розвитком та збереженням природи. Досягнення поставленої мети забезпечується виконанням низки завдань: уточнення сутності поняття «природні ресурси», визначення їх структури; аналіз природних ресурсів Вінницької області, зокрема, земельних, водних та мінеральних; встановлення їх значущості у розвитку економіко-екологічного потенціалу регіону. Предметом дослідження є природні ресурси Вінницької області. У процесі дослідження було використано методи аналізу наукових джерел та проведено статистичний аналіз отриманих даних. Проаналізовано структуру земельного фонду Вінницької області та сільськогосподарських угідь за основними формами землекористування, основні показники водокористування по регіону у 2022 році та мінеральні ресурси. Підкреслено значущість природних ресурсів у розвитку регіону та забезпеченні економіко-екологічного потенціалу. Запропоновано пропозиції щодо ефективного використання природних ресурсів як чинника економіко-екологічного потенціалу регіону, серед яких варто відзначити впровадження сталих технологій, стимулювання використання альтернативних джерел енергії, створення механізмів відновлення природних екосистем, посилення екологічної освіти, розвиток системи управління відходами тощо. Результати дослідження можуть бути корисними для урядових та регіональних органів влади, підприємств та бізнес-сектору, які можуть використовувати отриману інформацію для планування ефективного використання ресурсів і мінімізації впливу на довкілля, а також дослідницькій спільноті в якості основи для подальших наукових досліджень. Надані пропозиції сприятимуть покращенню ефективності використання природних ресурсів та забезпеченню сталого економіко-екологічного розвитку регіону
БЮДЖЕТНІ ДИСБАЛАНСИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
Full text linkThe article substantiates that discrepancies between budget revenues and expenditures arise due to recession, frequent and unjustified changes in tax policy, inexhaustible social needs, etc. Their negative consequences, such as: a reduction in resources for the performance of basic state functions, an increase in internal and external state debt, a decrease in the rate of economic growth, and an increase in the risk of crisis phenomena, are characterized. It is argued that budget imbalances cannot be completely eliminated or avoided, particularly in the long run. The budget imbalances in the pre-war period are analyzed and special attention focused on them after the full-scale russian invasion. The consequences of military operations, which caused an unlimited increase in spending on national security and defense, restoration of damaged infrastructure, and provision of humanitarian aid to war victims, are considered. It was established that the russian-Ukrainian war led to a decrease in tax revenues due to the stoppage of production, mass unemployment and other negative consequences. This has created significant difficulties for the budget balancing and requires a review of spending priorities and the search for additional sources of income to support both military and reconstruction processes. It is substantiated that the war period is characterized by special conditions for the formation and usіng of the state budget, caused by an unlimited increase in expenditures on national security and defense. The measures that would combine tax increases, reduction of certain expenses not related to military purposes, money emission, internal and external borrowing, attracting aid from other states and international organizations are proposed. Attention is focused on the fact that the reduction of discrepancies between budget revenues and expenditures should be systematic and long-term, with an orientation towards ensuring economic growth and social justice.У статті обґрунтовано, що розбіжності між бюджетними доходами і видатками виникають через рецесію, часті та невиправдані зміни в податковій політиці, невичерпні соціальні потреби й інше. Охарактеризовано їх негативні наслідки як-от: скорочення ресурсів на виконання базових функцій держави, збільшення внутрішньої та зовнішньої державної заборгованості, зниження темпів економічного зростання, підвищення ризиків виникнення кризових явищ. Аргументовано, що бюджетні дисбаланси неможливо повністю усунути або уникнути, зокрема в довгостроковій перспективі. Проаналізовано бюджетні дисбаланси у довоєнний період й особливу увагу акцентовано на них після повномасштабного російського вторгнення. Розглянуто наслідки військових дій, які спричинили безмежне збільшення видатків на національну безпеку й оборону, відновлення пошкодженої інфраструктури, надання гуманітарної допомоги постраждалим від війни. Встановлено, що російсько-українська війна призвела до зменшення податкових надходжень через зупинку виробництва, масове безробіття та інші негативні наслідки. Це сформувало значні труднощі для балансування бюджету й потребує перегляду пріоритетів витрат та пошуку додаткових джерел доходів для забезпечення як військових, так і відновлювальних процесів. Обґрунтовано, що воєнний період характеризується особливими умовами формування та використання державного бюджету, обумовленими збільшенням оборонних видатків. Запропоновано здійснити заходи, які б поєднали підвищення податків, скорочення певних видатків, не пов’язаних з військовими цілями, емісію грошей, здійснення внутрішніх й зовнішніх запозичень, залучення допомоги від інших держав і міжнародних організацій. Акцентовано увагу на тому, що зменшення розбіжностей між бюджетними доходами та видатками має бути системне і довгострокове, з орієнтацією на забезпечення економічного зростання та соціальної справедливості
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ МАТЕРІАЛЬНИХ ПОТОКІВ РЕГІОНАЛЬНОГО РІВНЯ
Full text linkThe article investigates the methodological foundations of the formation of a logistics management system for material flows at the regional level. The significance of logistics management as a scientific direction in the modern economy and its role in optimization of flow movement of different saturations, both material and intangible, are analyzed. The impact of logistics on the transport and business processes efficiency, cost reduction, improvement of the quality of goods and services, and increase of companies competitiveness, is investigated. The aim of the article is development the scientific and methodological principles of logistics management of material flows at the regional level, identification the main problems of its implementation and propose ways for its solutions. The research methodology incorporates several general scientific approaches, including empirical methods (observation, comparison), theoretical methods (transition from abstract to concrete), and universal scientific methods (abstraction and specification, analysis and synthesis, induction and deduction, analogy), among others. The importance of addressing the scientific issue presented in this study stems from the fact that, despite a substantial body of research in logistics management, numerous unresolved questions persist, requiring further exploration and practical application. These include designing adaptive models for regional logistics system management, accounting for economic development characteristics, infrastructure nuances, and transport accessibility. The studyʼs findings indicate that implementing robust logistics strategies enhances competitiveness of enterprises, reduces costs, refines transport flows, and elevates logistics service quality. The widespread implementation of modern digital technologies is proposed, which will significantly improve the efficiency of logistics flows, ensure accurate demand forecasting, and optimize supply chains. Accordingly, the author proposes improving logistics management in the regional economy through the application of innovative technologies, optimization of material and logistics flow management, and optimization of logistics chains efficiency. The study’s originality and applied significance lie in substantiating a methodological approach whose implementation can facilitate the development of effective logistics process management mechanisms, thereby improving service quality, lowering costs, and fostering regional economic stability. The study’s conclusions affirm that logistics management is a crucial instrument for optimizing material, information, financial, and service flows at the regional level. The effective execution of logistics strategies strengthens business competitiveness, minimizes expenses, enhances transport flow coordination, and improves logistics service standards. The research findings hold potential benefits for logistics enterprises at various levels.У статті досліджено методологічні основи формування системи логістичного менеджменту матеріальних потоків на регіональному рівні. Проаналізовано значення логістичного менеджменту як наукового напряму в сучасній економіці та його роль в оптимізації руху потоків різного насичення, як матеріальних, так і нематеріальних. Досліджено вплив логістики на ефективність транспортних і підприємницьких процесів, зниження витрат, покращення якості товарів і послуг та підвищення конкуренто-спроможності компаній. Метою статті є розробка науково-методичних засад логістичного менеджменту матеріальних потоків на регіональному рівні, визначення основних проблем його впровадження та пошук напрямів подолання. У межах дослідження застосовано низку загальнонаукових методів, зокрема емпіричні (спостереження, порівняння) та теоретичні (перехід від абстрактного до конкретного), а також такі прийоми, як аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, абстрагування й конкретизація. Актуальність порушеної в статті наукової проблеми обумовлена тим, що, незважаючи на значний обсяг досліджень у сфері логістичного менеджменту, залишаються питання, які потребують подальшого опрацювання та практичного застосування. Зокрема, важливим є створення адаптивних моделей управління логістичними системами на регіональному рівні, які враховували б особливості економічного розвитку, інфраструктури та транспортної доступності. Результати дослідження наступні: впровадження ефективних логістичних стратегій сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств, зниженню витрат, оптимізації транспортних потоків та покращенню якості логістичних послуг. Запропоновано широке впровадження сучасних цифрових технологій, що дозволить значно покращити результативність логістичних потоків, забезпечити точне прогнозування попиту та оптимізувати ланцюги постачання. Таким чином, автором запропоновано удосконалення логістичного менеджменту в регіональній економіці шляхом застосування інноваційних технологій, оптимізації керування матеріально-логістичними потоками та оптимізації ефективності логістичних ланцюгів, що є ключовими аспектами дослідження. Його унікальність і практична значущість полягають у розробці методологічного підходу, впровадження якого сприятиме створенню дієвих механізмів управління логістичними процесами. Це, у свою чергу, сприятиме покращенню рівня сервісу, зменшенню витрат і забезпеченню сталого розвитку економіки регіону. Висновки дослідження наступні: управління логістичними процесами є ключовим інструментом для оптимізації матеріальних, інформаційних, фінансових та сервісних потоків на регіональному рівні. Застосування ефективних логістичних стратегій сприяє зростанню конкурентоспро-можності компаній, скороченню витрат, покращенню транспортних потоків та підвищенню якості логістичних послуг. Отримані результати дослідження можуть бути корисними для логістичних підприємств різних масштабів діяльності
СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА СВІТОВОГО РИНКУ ЗЕРНА У КОНТЕКСТІ ВІЙНИ В УКРАЇНІ
Full text linkThe article is devoted to the study of modern trends of the world grain market development in the context of the war in Ukraine. It is proved that russian aggression against Ukraine has increased risks to global food security and caused disruptions in agricultural production, supply chains and trade, which led to an unprecedented increase in global food prices. The authors analyzed the structure and dynamics of the world grain market in the period of 2019/2023 MY and considered the forecast for 2023/2024 MY. Trends of the world grain market development regarding the volume of production, supply, consumption, world trade, and final stocks of grains (wheat, fodder crops, and rice) are studied. It is emphasized that in the conditions of the war in Ukraine, the country continues to be one of the leading producers and exporters of grain in the world. It was determined that since the beginning of russian aggression, the world began to feel the insufficiency of Ukrainian grain, and although the export of grain may decrease, the forecast data of the Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO) indicate an increase in the production, export and stocks of grain in the world. The dynamics and structure of world production, supply, consumption, world trade and stocks of grain crops in the current period and their forecast are evaluated. The article draws attention to the fact that, according to estimates by the Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO), the volume of grain production in the world will reach a record level in 2023. The authors determined the main factors that have a negative impact on the grain market of Ukraine. According to the research results, the ways of solving problems in the grain market of Ukraine are proposed and the main directions of its development are outlined. Recommendations for increasing the production and export of grain crops in the world in the conditions of the war in Ukraine are formulated.Стаття присвячена дослідженню сучасних тенденцій розвитку світового ринку зерна у контексті війни в Україні. Доведено, що російська агресія проти України збільшила ризики для продовольчої безпеки у світі та спричинила збої у виробництві сільськогосподарської продукції, ланцюгах постачання та торгівлі, що призвело до безпрецедентного зростання світових цін на продовольство. Авторами проаналізовано структуру та динаміку світового ринку зерна в період 2019/2023 МР та розглянуто прогноз на 2023/2024 МР. Досліджено тенденції розвитку світового ринку зернових щодо обсягу виробництва, пропозиції, споживання, світової торгівлі та кінцевих запасів зернових (пшениці, фуражних зернових культур та рису). Підкреслено, що в умовах війни в Україні, країна продовжує бути одним із провідних виробників та експортерів зернових у світі. Визначено, що з початку російської агресії, світ став відчувати недостатність українського зерна, і хоча експорт зернових може скоротитись, прогнозні дані Організації з питань продовольства і сільського господарства ООН (ФАО) свідчать про збільшення виробництва, експорту та запасів зернових у світі. Оцінено динаміку та структуру світового виробництва, пропозиції, споживання, світової торгівлі та запасів зернових культур в даний період та їх прогноз. У статті звернено увагу на те, що за оцінками Організації з питань продовольства і сільського господарства ООН (ФАО) обсяг виробництва зернових у світі в 2023 році досягне рекордного рівня. Авторами визначено основні фактори, що мають негативний вплив на зерновий ринок України. За результатами досліджень запропоновано шляхи вирішення проблем на зерновому ринку України та окреслено основні напрями його розвитку. Сформульовано рекомендації щодо збільшення виробництва та експорту зернових культур у світі в умовах війни в Україні
ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Full text linkThe article summarizes the theoretical content and substantiates the formation system of the intellectual potential of innovative development at the micro- and macrolevels. Intellectual potential is considered as a basis for innovative environment formation and contributes to the expansion of opportunities for the intelligence using (as the basis of qualitative economic growth) and becomes one of the leading prerequisites for the success of economic development and establishment of its leadership potential. The level of the economy development at the macro- and microlevel depends on the innovative sphere development, the basis of which is an intellectual potential, which is currently a determining factor in ensuring of economic processes implementation in combination with state support and stimulating measures. The relationship between the categories of «intellectual potential» and intellectual capital is outlined. The theoretical foundations of intellectual capital development as an integrator of innovative development are determined. It is proved that intellectual capital reflects the system of interaction between various subjects of economic relations in the direction of achieving rational and sustainable reproduction through the development of scientific and innovative sphere for the purpose of ensuring the production competitiveness, taking into account the economic interests of business entities, growth of incomes and living standard of the population. The idea of differentiating types of innovative thinking and its content characteristics is developed, integrated thinking is highlighted and characterized as a means of adapting to functioning in the conditions of societal transformations and overcoming the fragmentation of innovation implementation process. It was determined that integrative thinking involves a high level of generalization of its components, which ensure of intellectual processes implementation in the form of a system, an acquisition and change of intellectual experience forms, which develop integrative intellectual abilities and contribute to the acquisition of integrative intellectual skills. Therefore, innovative activity is a result of integrative thinking and at the same time an integrating factor in the further process of cognition and development. The composition is considered and the possibilities for intellectual potential transformation are determined. Attention is paid to the scientific and educational component of forming the intellectual potential of innovative development. It is proved that the society intellectual potential lies at the basis of strategic directions formation and implementation of its multi-level innovative development.У статті узагальнено теоретичний контент та обґрунтовано систему формування інтелектуального потенціалу інноваційного розвитку на мікро- та макрорівнях. Інтелектуальний потенціал розглядається як основа формування інноваційного середовища та сприяє розширенню можливостей використання інтелекту (як основи якісного зростання економіки), стає однією з провідних передумов успішності економічного розвитку та встановлення її лідерського потенціалу. Рівень розвитку економіки на макро- та мікрорівні залежить від розвитку інноваційної сфери, основою формування якої є інтелектуальний потенціал, що наразі є визначальним чинником забезпечення реалізації економічних процесів у поєднанні з державною підтримкою та стимулюючими заходами. Окреслено взаємозв’язок між категоріями «інтелектуальний потенціал» та «інтелектуальний капітал». Визначено теоретичні засади розвитку інтелектуального капіталу як інтегратора інноваційного розвитку. Доведено, що інтелектуальний капітал відображає систему взаємодії між різними суб’єктами економічних відносин у напрямі досягнення раціонального та стійкого відтворення шляхом розвитку науково-інноваційної сфери з метою забезпечення конкурентоспроможності виробництва, урахування економічних інтересів господарюючих суб’єктів, зростання доходів та життєвого рівня населення. Розвинуто ідею щодо диференціації видів інноваційного мислення та його змістових характеристик, виділено та охарактеризовано інтегроване мислення як засіб адаптації до функціонування в умовах суспільних трансформацій та подолання фрагментарності процесу реалізації інновацій. Визначено, що інтегративне мислення передбачає високий рівень узагальнення його складових, які забезпечують реалізацію інтелектуальних процесів у формі системи, набуття та зміни форм інтелектуального досвіду, розвивають інтегративні інтелектуальні здібності та сприяють набуттю інтегративних інтелектуальних умінь. Відтак, інноваційна діяльність є результатом інтегративного мислення і, водночас, інтегруючим чинником подальшого процесу пізнання та розвитку. Розглянуто склад та визначено можливості щодо трансформації інтелектуального потенціалу. Приділено увагу науково-освітній компоненті формування інтелектуального потенціалу інноваційного розвитку. Доведено, що інтелектуальний потенціал суспільства є основою формування та реалізації стратегічних напрямів його багаторівневого інноваційного розвитку
АКТУАЛІТЕТИ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ ФІНАНСІВ ЧЕРЕЗ РИНОК ВНУТРІШНІХ ДЕРЖАВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В УМОВАХ ВІЙНИ
Full text linkThe article investigates actualities as conceptual foundations for attracting and using of personal finances in the development of domestic government borrowing market. It is noted that among the most significant actualities are: the average yields of domestic government bonds (DGBs) in national and foreign currencies; inflation and inflationary expectations, devaluation or revaluation of the national currency; changes in the National Bank of Ukraine’s interest rates; default risk and debt restructuring for DGBs, especially in foreign currencies. The essence of «personal finances» concept and its correlation with the concepts of «individual investors» and «individual investing» is determined. The division of individual investors into groups is justified taking into account the characteristics of each, and the stages for the formation and implementation of individual investment policy in the domestic government borrowing market are proposed. The relationship between individual investors and other participants in the domestic government borrowing market is investigated, based on which it was established that the driving force that prompts the transformation of personal savings into investments in the purchase of government bonds is a motivational component. An analysis of the DGBs volume denominated in hryvnia and foreign currencies and owned by individual investors at the beginning of 2020-2024 is conducted. It was established that during the analyzed period, the share of bonds owned by individual investors relative to the total issuance of DGBs increased almost threefold, but still remains relatively low enough to solve the problems of reducing the state budget deficit, economic recovery, and funding the defense budget. This indicates that the investment potential of personal finances in the domestic government borrowing market is not fully utilized and requires the development of an effective strategy to attract individual investments, considering the behavioral saving and investment policies of potential investors, needs of the economy and defense in the war conditions. The activity of individual investors in the DGB’s market is an indicator of public-private partnership development, market relations, and civil society formation. Based on this, at the state level, it is necessary to develop a policy of personal finance attracting for investment in the development of the domestic government borrowing market of Ukraine, taking into account the existing of individual savings potential, the volume of private remittances from abroad and cash foreign currency held by the population.У статті досліджено актуалітети як концептуальні засади залучення і використання персональних фінансів у розвиток ринку внутрішніх державних запозичень. Зазначено, що найбільш вагомими серед актуалітетів є: середньозважена дохідність облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) у національній та іноземній валюті; інфляція та інфляційні очікування, девальвація або ревальвація національної валюти; підвищення (зниження) облікової ставки Національним банком України; ризик дефолту та реструктуризації боргу за ОВДП, особливо, в іноземній валюті. Визначено сутність поняття «персональні фінанси» та його взаємозв’язок з поняттями «індивідуальні інвестори» та «індивідуальне інвестування». Здійснено та обґрунтовано поділ індивідуальних інвесторів на групи та з урахуванням особливостей кожної з них запропоновано етапи формування і реалізації політики індивідуального інвестування на ринку внутрішніх державних запозичень. Досліджено взаємовідносини індивідуальних інвесторів з іншими учасниками ринку внутрішніх державних запозичень, на основі чого встановлено, що рушійною силою, яка спонукає до трансформації персональних заощаджень в інвестиції у купівлю ОВДП, є мотиваційна складова. Проаналізовано обсяг ОВДП, що номінований у гривні та іноземних валютах і які перебувають у власності індивідуальних інвесторів на початок 2020–2024 рр. Встановлено, що за аналізований період питома вага облігацій, які знаходяться у власності індивідуальних інвесторів до загального обсягу випуску ОВДП зросла майже у три рази, але все рівно залишається достатньо низькою для вирішення проблем зменшення дефіциту державного бюджету, відновлення економіки та фінансування оборонного бюджету. Це свідчить про те, що інвестиційний потенціал персональних фінансів на ринку внутрішніх державних запозичень не задіяний повною мірою і потребує розробки дієвої стратегії залучення індивідуальних інвестицій, враховуючи поведінкову заощадливо-інвестиційну політику потенційних індивідуальних інвесторів, потреби економіки та оборони в умовах війни. Діяльність індивідуальних інвесторів на ринку ОВДП є індикатором розвитку державно-приватного партнерства, ринкових відносин, формування громадянського суспільства. Виходячи з цього, на державному рівні необхідно розробити політику залучення персональних фінансів до інвестування у розвиток ринку внутрішніх державних запозичень України, враховуючи існуючий потенціал індивідуальних заощаджень, обсяги приватних грошових переказів із-за кордону та готівкової іноземної валюти, що знаходиться у населення
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ЛОГІСТИКИ: ВІД СВІТОВОГО ДОСВІДУ ДО УКРАЇНСЬКОЇ РЕАЛЬНОСТІ
Full text linkThe article considers the current trends of tourism logistics development in the world and draws parallels with the development of tourism logistics in Ukraine. The purpose of the article is to study the development trends of tourist logistics in the world and the possibility using this experience in Ukrainian realities. The expenses of the profitable tourist countries of Europe on the tourism industry, and investment models for the support and development of tourist logistics are considered. The impact of digital technologies, such as automation, augmented and virtual reality, artificial intelligence and data analytics that transform logistics processes in the tourism sector is analyzed. The role of personalization in the provision of transport services in tourism is determined. The growing importance of digital platforms and mobile applications for effective development of logistics in tourism has been proven. The successful experience of countries that are actively developing the logistic tourism direction and can serve as a basis for the formation of systemic provisions regarding the transformation of Ukraine into a modern tourist attractive country in the post-war recovery period is summarized. The article proposes measures to improve logistics chains in the tourism industry of Ukraine, based on the obtained results. This involves the development of integrated information systems, staff training, attracting investment in logistics infrastructure and creating a favorable legislative environment for the tourism business development. The results of the study can be used to develop an effective strategy for the tourism logistics development in Ukraine and increase the competitiveness of the Ukrainian tourism product on the global market. The article is a valuable source of information for tourism industry professionals, scientists and government authorities who are interested in the development of the tourism industry in Ukraine.У статті розглянуто сучасні тенденції розвитку туристичної логістики в світі та проведено паралелі з розвитком туристичної логістики в Україні. Метою статті є дослідження тенденцій розвитку туристичної логістики у світі і можливості використання цього досвіду в українських реаліях. Розглянуто витрати прибуткових туристичних країн Європи на туристичну галузь, моделі впровадження інвестицій для підтримки та розвитку туристичної логістики. Проаналізовано вплив цифрових технологій, таких як автоматизація, доповнена та віртуальна реальність, штучний інтелект і аналітика даних, що трансформують логістичні процеси в туристичному секторі. Визначено роль персоналізації у наданні транспортних послуг в туризмі. Доведено зростаюче значення цифрових платформ і мобільних додатків для ефективного розвитку логістики в туризмі. Узагальнено успішний досвід країн, які активно розвивають логістичний туристичний напрямок і можуть слугувати основою для формування системних положень щодо перетворення України в сучасну туристично привабливу країну в період повоєнного відновлення. На основі отриманих результатів, у статті запропоновано заходи щодо вдосконалення логістичних ланцюгів у туристичній індустрії України. Це передбачає розвиток інтегрованих інформаційних систем, підвищення кваліфікації персоналу, залучення інвестицій у логістичну інфраструктуру та створення сприятливого законодавчого середовища для розвитку туристичного бізнесу. Результати дослідження можуть бути використані для розробки ефективної стратегії розвитку туристичної логістики в Україні та підвищення конкурентоспроможності українського туристичного продукту на світовому ринку. Стаття є цінним джерелом інформації для представників туристичного бізнесу, науковців та органів державної влади, які зацікавлені у розвитку туристичної індустрії в Україні
СТРАТЕГІЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ
Full text linkThe article is devoted to the improvement of approaches to the strategic management of human resources in conditions of uncertainty. The purpose of article is the formation of a systematic approach to human resources management, which corresponds to the risk-oriented policy of enterprise’s development. Methodological basis of the research is a comprehensive approach aimed at identifying risks and increasing the effectiveness of enterprise’s development strategy by means of revealing and using the potential of human resources. The methods of observation, comparison, analysis and synthesis, and induction are used when conducting the study. The article evaluates the effectiveness of analysis methods the influence of the external and internal environment on the company’s development strategy formation. An optimization tool is proposed - the development of a differentiated personnel strategy, which results from focusing attention on the abilities of the company’s employees, the strategic role of talents and potential value of the differentiated workforce strategy. Classical and innovative approaches to crisis management are studied and implementation of risk management systems based on artificial intelligence is proposed in order ensuring the flexibility in decision-making through decentralization of management. The role of business social responsibility in the formation of anti-crisis strategy, which helps not only to preserve the team, but also to create loyalty to the brand, is substantiated. The function of personnel management in ensuring of tasks effective implementation related to balancing cooperation and competition within the framework of the coopetition strategy is determined. Methods of improving traditional approaches to the development and implementation of personnel strategy by means of modern innovative approaches are proposed: differentiation of personnel strategy, anti-crisis components in the personnel management process, development of employees’ digital skills, corporate social responsibility of business and coopetition strategy.Стаття присвячена вдосконаленню підходів до стратегічного управління людськими ресурсами в умовах невизначеності. Метою статті є формування системного підходу до управління людськими ресурсами, який відповідає ризик-орієнтованій політиці розвитку підприємства. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід, який спрямований на виявлення ризиків та підвищенні ефективності стратегії розвитку підприємства за допомогою розкриття та використання потенціалу людських ресурсів. При проведенні дослідження використовувалися методи спостереження, порівняння, аналізу та синтезу, індукції. У статті оцінено ефективність методів аналізу впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на формування стратегії розвитку компанії. Запропоновано інструмент оптимізації - розробку диференційованої кадрової стратегії, яка передбачає зосередження уваги на здібностях співробітників компанії, стратегічній ролі талантів і потенційній цінності стратегії диференційованої робочої сили. Досліджено класичні та інноваційні підходи до управління кризами, запропоновано впровадження систем управління ризиками на основі штучного інтелекту з метою забезпечення гнучкості у прийнятті рішень через децентралізацію управління. Обґрунтовано роль соціальної відповідальності бізнесу у формуванні антикризової стратегії, що допомагає не лише зберегти команду, але й створити лояльність до бренду. Визначено функцію управління персоналом у забезпеченні ефективної реалізації завдань, пов’язаних із балансуванням співпраці та конкуренції у рамках стратегії коопетиції (coopetition). Запропоновано методи вдосконалення традиційних підходів до розробки та впровадження кадрової стратегії за допомогою сучасних інноваційних підходів: диференціація кадрової стратегії, антикризові складові у процесі управління персоналом, розвиток цифрових навичок співробітників, корпоративна соціальна відповідальність бізнесу та стратегія коопетиції
ЕВОЛЮЦІЯ ЗМІСТУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЯК ПРИКЛАДНОГО ФОРМАТУ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ МАРКЕТИНГУ
Full text linkThe study establishes that the concept of competitiveness, extensively utilized in academic and pedagogical literature, lacks a universally accepted definition, which has led to the proliferation of synonymous terms with inherently contradictory interpretations. The research investigates the evolution of the theoretical understanding of competitiveness, offering a comprehensive analysis of its defining features from the perspectives of resource efficiency, cost optimization, consumer needs satisfaction, and the struggle for economic resources. The conceptual essence of enterprise competitiveness is elucidated, with a particular focus on its central attribute - the object of competition, identified as the funds allocated by consumers for purchasing products intended to fulfill their needs. Competitiveness is presented as an economic category integral to forming the theoretical foundation of market competition and as an applied evaluative characteristic of an enterpriseʼs competitive capabilities and market position It has been proven that the generalizing feature of competitiveness as an economic category and applied evaluative characteristic of market entities is its marketing nature. The necessity of clarifying the traditional conceptual basis of marketing as a system of views on the organization of business activities aimed at satisfying consumer needs to generate profit has been determined. This is due to the inherent contradiction between the goal of satisfying consumer needs and the requirement to generate profit under competitive conditions. It is proposed to redefine the marketing objective as satisfying consumer demand rather than needs, enabling a balance between the level of need satisfaction and the required profitability of enterprise activities. The application of tools to achieve such a balance is justified based on managing the structural determinants of the competitiveness complex - marketing results, potential, and functionality, reflecting the cycle of formation and realization of market entity competitiveness. The study indicates that the dynamic relationship between the marketing result - the volume of products sold - and potential - financial reserves for sales stimulation aligned with the enterpriseʼs marketing goals at a specific development stage - is ensured by adjusting the parameters of the marketing functionality employed, which includes a set of sales stimulation measures. A proposal has been made to supplement the traditional marketing categories, such as need, demand, product, service, consumer value, and exchange, with marketing outcome, potential, and functionality. These serve as indicators of the stages of the applied implementation of the marketing concept and function as evaluative categories for assessing the process of meeting consumer needs. To quantitatively measure the level of competitiveness, it is proposed to use the relative value of the volume of sold products, which reflects the outcome of the competition between enterprises for the key object of competition – consumersʼ purchasing funds.У статті досліджено процес еволюції розуміння конкурентоспроможності. Розглянуто варіанти визначення основних її ознак з позицій ефективного використання ресурсів, економії витрат, задоволення потреб споживачів, боротьби за економічні ресурси. Доведено, що поняття конкурентоспроможності, яке широко використовується в науковій та навчальній літературі не має загальноприйнятого трактування, що обумовило використання широкого кола синонімічних термінів, значення яких має суперечливий характер. З’ясовано змістовне наповнення поняття конкурентоспроможності підприємств з огляду на його основну ознаку – предмет конкуренції, яким визнано купівельні кошти споживачів продукції, призначених для задоволення їх потреб. Конкурентоспроможність представлено як економічну категорію, що є складовою формування теоретичного базису ринкової конкуренції і прикладну оціночну характеристику конкурентних можливостей підприємства і його місця на ринку. Доведено, що узагальнюючою ознакою конкурентоспроможності як економічної категорії і прикладної оціночної характеристики суб’єктів ринку є її маркетингова природа. Визначена необхідність уточнення традиційної концептуальної основою маркетингу як системи поглядів на організацію діяльності підприємств по задоволенню потреб споживачів з метою отримання прибутку. Причиною цього є протиріччя між метою задоволення потреб споживачів і необхідністю отримання прибутку від діяльності в умовах конкуренції. Запропоновано вважати маркетинговою метою задоволення попиту споживачів, а не їх потреб, що дозволить збалансувати рівень задоволення потреб з необхідною прибутковістю діяльності підприємств. Обґрунтована доцільність застосування інструментарію досягнення такої збалансованості на основі управління структурними детермінантами комплексу конкурентоспроможності – маркетинговим результатом, потенціалом і функціоналом, які є відображенням циклу формування і реалізації конкурентоспроможності суб’єктів ринку. Вказано, що динамічне співвідношення між маркетинговим результатом – обсягом реалізованої продукції, і потенціалом – фінансовим резервом стимулювання продажів, що підпорядковується маркетинговим цілям підприємства на відповідному етапі розвитку, забезпечується за рахунок зміни параметрів задіяного маркетингового функціоналу – сукупності заходів по стимулюванню продажів. Запропоновано доповнення традиційних категорій маркетингу, таких як потреба, попит, товар, послуга, споживча цінність, обмін, маркетинговим результатом, потенціалом і функціоналом, які є ознаками етапів прикладної реалізації концепції маркетингу і слугують оціночними категоріями реалізації процесу задоволення потреб споживачів. Для кількісного виміру рівня конкурентоспроможності запропоновано використовувати відносне значення обсягу реалізованої продукції, що відображає результат боротьби підприємств за предмет конкуренції – купівельні кошти споживачів
СТАЛИЙ МАРКЕТИНГ ЯК КЛЮЧОВА КОНКУРЕНТНА СТРАТЕГІЯ БІЗНЕСУ
Full text linkThe article provides a comprehensive overview of the essence of sustainable marketing as a key tool in shaping business strategy and enhancing competitiveness, focusing on the principles of sustainable development and consumer expectations. The main objective of the article is to explore the essence, principles, and directions of potential sustainable marketing strategies aimed at meeting consumer expectations, increasing brand value, and strengthening business competitiveness. The literature review indicates debates and divergences in understanding and interpreting the essence of sustainable marketing, the application of potential strategies for sustainable development, and insufficient research on resilient marketing strategies that create value for businesses and consumers. The relevance of addressing the stated problem lies in the fact that sustainable marketing, aligned with the goals of sustainable development, should become a key instrument for providing conditions for competitive advantages of modern enterprises, enhancing the corporate image, and increasing business profit by creating value, improving relationships with customers and employees, and expanding growth opportunities. The article’s analysis highlights the correlation between public perception and its impact on brand value growth. It is emphasized that the value of the brand largely depends on the active integration of social, environmental, and ethical aspects into the corporate business strategy. Special attention is given to the direct impact of highlighting corporate values and responsible activities on customer retention and loyalty. The article underscores how effective communication regarding these aspects can influence public perception of the brand and, consequently, its reputation and competitiveness in the market. The author substantiates the concept of sustainable marketing and the directions for the application of potential sustainable development marketing strategies, emphasizing the main barriers that may hinder the successful integration of sustainable development principles (pricing, productivity levels, and changes in consumer behavior). The research concludes that contemporary conditions demand innovative approaches to development from enterprises, and the transition to sustainable consumption and production requires a review of companies’ market strategies. Marketing must be flexible and adaptive to changes in economic, environmental, and social contexts. In the context of sustainable development and focusing on consumer expectations, companies should consider innovation, collaboration, effective communication, and commitment as key elements of sustainable development business strategies, contributing to the growth of brand value and strengthening business competitiveness.У статті узагальнено питання щодо сутності концепції сталого маркетингу як основного інструменту у формуванні бізнес-стратегії та підвищенні конкурентоспро-можності підприємств, зосереджуючись на принципах сталого розвитку та очікуваннях споживачів. Основною метою статті є дослідження сутності, принципів та напрямів застосування потенційних маркетингових стратегій сталого розвитку, що будуть націлені на очікування споживачів, зростання вартості бренду та зміцнення конкурентоспроможності бізнесу. Систематизація літературних джерел свідчить про дискусійність і розбіжності у розумінні та трактуванні сутності сталого маркетингу, напрямів застосування потенційних маркетингових стратегій сталого розвитку, не достатню дослідженість стійких маркетингових стратегій які створюють цінність для бізнесу та споживачів, готовність інтеграції концепції сталого розвитку у власну стратегію конкурентоспроможності. Актуальність вирішення поставленої проблеми полягає у тому, що сталий маркетинг, спрямований на цілі сталого розвитку, має стати ключовим інструментом забезпечення передумов конкурентних переваг сучасних підприємств, зміцнення іміджу та збільшення прибутку бізнесу шляхом створення цінності, покращення відносин із клієнтами та працівниками та розширення можливостей для зростання. Аналіз статті висвітлює взаємозв’язок між сприйняттям громадськістю та впливом цього сприйняття на зростання цінності бренду. Зазначається, що цінність бренду великою мірою залежить від активної інтеграції соціальних, екологічних та етичних аспектів у корпоративну стратегію ведення бізнесу. Особлива увага приділяється прямому впливу висвітлення корпоративних цінностей та відповідальної діяльності на утримання та лояльність споживачів. У статті робиться акцент на тому, як ефективна комунікація щодо цих аспектів може впливати на сприйняття бренду громадськістю та, відповідно, на його репутацію та конкурентоспроможність на ринку. Автором обґрунтовується концепція сталого маркетингу та напрями застосування потенційних маркетингових стратегій сталого розвитку при цьому робиться наголос на основних бар’єрах, які можуть стати перешкодою для успішної інтеграції принципів сталого розвитку (ціноутворення, рівень продуктивності та зміна споживчої поведінки). Дослідження зводиться до висновків, що сучасні умови вимагають від підприємств інноваційного підходу до розвитку, перехід до сталого споживання й виробництва вимагає перегляду ринкових стратегій компаній, маркетинг повинен бути гнучким та адаптивним до змін в економічному, екологічному та соціальному контексті. В контексті сталого розвитку та націленості на очікування споживачів, компанії повинні розглядати інновації, співпрацю, ефективну комунікацію та відданість як ключові елементи бізнес-стратегій сталого розвитку, що буде сприяти зростанню вартості бренду та зміцнення конкурентоспроможності бізнесу
Data sources:
Access Repository Dashboard
Do you manage Socio-Economic Research Bulletin? Access insider analytics, issue reports and manage access to outputs from your repository in the CORE Repository Dashboard!