Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕМОЦІЇ СТРАХУ В ЩОДЕННИКУ «МАРІУПОЛЬ. НАДІЯ» НАДІЇ СУХОРУКОВОЇ
Get PDFThe article is devoted to the study of linguistic means of representing the emotion of fear in the diary «Mariupol. Hope», written on social media during the first months of the city’s blockade in 2022 by Mariupol journalist Nadiia Sukhorukova. It has been established that despite the polysemy of the lexeme, fear is described as a primary, basic emotion that enables a person to avoid danger and survive.The linguistic means of representing the emotion of fear have been identified, including primary nominations (страх, жах, жахіття), adjectival epithets (дикий, липкий, неймовірний, смертельний, тваринний, тупий), verbal nominations (боятися, жахати, лякати) and adverbial nominations (лячно, страшно, моторошно).The main fear activators have been considered, among which are: threats to health and life, lack of communication with relatives and loved ones, uncertainty, etc. Their verbalization is characterized by a combination of nominative and descriptive modes of representation.The manifestation of fear is conveyed through a detailed depiction of emotional and behavioral reactions accompanied by significant changes in the physiological and psychological state of a person. The diary entries contain descriptions of various vegetative changes caused by the experience of fear: body trembling, changes in heart function, breathing rhythm disturbances, sensations of cold, body numbness, etc. In the linguistic representation of this emotion, several reactions are often combined and manifested simultaneously, creating a complex image of the individual’s internal state.Fear may lead to the emergence of such behavioral states as panic, stupor, and apathy. To describe these conditions, Nadiia Sukhorukova employs verbs from different lexico-semantic groups (existence, speech activity, psycho-emotional manifestation, sensory action, etc.), descriptive constructions, and metaphorical imagery. At the syntactic level, the diary predominantly features short, fragmentary sentences that reproduce the tense emotional rhythm of experiences.Статтю присвячено дослідженню мовних засобів репрезентації емоції страху в щоденнику «Маріуполь. Надія», який написаний у соціальних мережах у перші блокадні місяці міста в 2022 році маріупольською журналісткою Надією Сухоруковою.З’ясовано, що, попри багатозначність лексеми, страх описується як первинна, базова емоція, яка дає змогу людині уникнути небезпеки та вижити.Виявлено мовні засоби репрезентації емоції страху, серед яких первинні номінації (страх, жах, жахіття), прикметникові епітети (дикий, липкий, неймовірний, смертельний, тваринний, тупий), дієслівні (боятися, жахати, лякати) та прислівникові (лячно, страшно, моторошно) номінації.Розглянуто основні активатори страху, серед яких: загроза здоров’ю і життю, відсутність зв’язку з рідними і близькими, невідомість тощо. Особливістю їх вербалізації є поєднання номінативного та описового способу зображення. Прояв емоції страху реалізується через детальне змалювання емоційно-поведінкових реакцій, які супроводжуються суттєвими змінами у фізіологічному та психологічному стані людини. У щоденникових записах подано описи різних вегетативних змін, викликаних переживанням страху: тремтіння тіла, зміни в роботі серця, порушення ритму дихання, відчуття холоду, заціпеніння тіла тощо. У мовній репрезентації цієї емоції часто поєднуються кілька реакцій, які проявляються одночасно, створюючи комплексний образ внутрішнього стану людини.Страх може зумовлювати появу таких поведінкових станів, як паніка, ступор, апатія. Для їхнього опису Надія Сухорукова використовує дієслова різних лексико-семантичних груп (буття, мовленнєвої діяльності, психоемоційного прояву, сенсорної дії тощо), описові конструкції, метафоричні образи тощо. На синтаксичному рівні в щоденнику переважають короткі, уривчасті речення, що відтворюють напружений емоційний ритм переживань
КОНЦЕПТ «ЛЮДИНА»: ВІД НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ ДО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ
Get PDFThe article concerns the issue of a system of basic notions in the humanities. The importance of the logical transition word – notion – term – concept is emphasized. Special attention is paid to the system of fundamental concepts in pedagogical science. Practical aspects of the problem for university lecturers and school teachers are outlined. In connection with the widespread use of new information technologies, the article analyzes the correct application of artificial intelligence in the educational process. In the context of the Club of Rome experts’ proposals regarding integral thinking, the peculiarities of implementing this priority task are considered.A comparative analysis of how the problem is addressed in the works of Ukrainian and Polish scholars is also provided. A model for structuring pedagogical concepts in accordance with the requirements of logic is proposed. The priority of development is highlighted as a combination of quantitative and qualitative changes. Promising directions include identifying tasks in these documents related to the need for structural transformations, qualitative changes in the education system, enhancing cultural awareness, and fostering a positive image among international partners. To achieve these objectives, it is crucial to take into account the achievements of professional linguodidactics, comparative studies, didactic foundations of creativity, and readiness for innovative activity. The article also analyzes relevant concepts in dictionaries of various levels: explanatory, academic, pedagogical, psychological, and philosophical.Modern lexicography, enhanced by the possibilities of artificial intelligence, can respond to the new challenges of the information society by combining long-standing scholarly experience with current demands. In times of war and reconstruction, the issue of human speech culture acquires the significance of national security for national self-awareness. Defining key concepts ensures success in scientific inquiry, raises the level of didactic culture among participants in the educational process, and plays an essential role in personal development.У статті аналізується проблема системи базових понять для наук гуманітарного спрямування. Окреслено важливість логічного переходу: слово – поняття – термін – концепт. Особлива увага звертається на систему базових понять в педагогічній науці. Виокремлено практичні аспекти проблеми для викладачів закладів вищої освіти, вчителів. У зв’язку з масовим поширенням нових інформаційних технологій аналізується коректне використання штучного інтелекту в навчальному процесі. У контексті пропозицій експертів Римського клубу щодо інтегрального мислення розглядаються особливості реалізації цього пріоритетного завдання.У статті також проводиться порівняльний аналіз розв’язання проблеми у працях українських і польських дослідників.Запропонована модель структурування педагогічних понять згідно з вимогами логіки. Зазначена пріоритетність розвитку як поєднання кількісних та якісних змін.Перспективним є виокремлення завдань щодо необхідності зміни в структурі, якісних змін у системі освіти, підвищенні культури населення, позитивного іміджу серед закордонних партнерів. Для досягнення поставлених завдань важливо враховувати досягнення професійної лінгводидактики, компаративістики, дидактичних основ творчості, готовності до інноваційної діяльності. У статті аналізуються відповідні поняття в словниках різного рівня: тлумачних, академічних, педагогічних, психологічних, філософських. Сучасна лексикографія з врахуванням можливостей штучного інтелекту зможе реагувати на нові виклики інформаційного суспільства, поєднувати багаторічний досвід дослідників з викликами сьогодення.У час війни й відбудови для національного самоусвідомлення питання мовленнєвої культури людини досягає рівня національної безпеки. Визначення основних понять є запорукою успіху в наукових пошуках, підвищення рівня дидактичної культури викладачів і студентів, має важливе значення для особистісного розвитку
СУЧАСНИЙ СТАН Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФАХОВОЇ (ФОРТЕПІАННОЇ) ОСВІТИ В МИСТЕЦЬКИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ
Get PDFThe article is devoted to the study of the current state and prospects of the development of professional art, in particular piano education in higher education. In view of the fact that research on this issue is not enough, the author of the article analyzed work programs in professional disciplines, namely: ‘Fach’ (piano), direction of preparation 025 Musical art and ‘Musical instrument’ (piano), direction of preparation 014 Secondary education (Musical art).The article conducts a comparative analysis of the working programs of these disciplines by the main types of activity, by structure, by purpose, task and results of the course. Depending on the educational program, differences in the number of credits/hours and the total number of hours for teaching these disciplines were analyzed.The article analyzed and focused on the fact that the work program on the discipline ‘Fach’ is focused on musicians of a high level of training. That is, the level of proficiency in performing equipment should be at a professional level, and the specialty program has a somewhat more powerful base for training future performing teachers. When considering the work program in the discipline ‘Musical Instrument’ it was noted that the level of training of applicants for higher education who will study in this direction is somewhat lower.The structure of disciplines is analyzed and described: distribution into modules, content modules and number of topics; practical and independent work (taking into account the number of hours according to the OP); individual research task; training methods, control methods; distribution of points; assessment scale.Based on the results of the analysis, the main tasks and trends in the development of professional (piano) education in art institutions of Ukraine are outlined. In particular, national certainty, preservation and multiplication of achievements of cultural heritage.Стаття присвячена дослідженню сучасного стану й перспектив розвитку фахової мистецької, зокрема фортепіанної освіти в ЗВО. Зважаючи на те, що досліджень даного питання недостатньо, автором статті було проаналізовано робочі програми з фахових дисциплін, а саме: «Фах» (фортепіано), напрям підготовки 025 Музичне мистецтво та «Музичний інструмент» (фортепіано), напрям підготовки 014 Середня освіта (Музичне мистецтво).У статті проведено порівняльний аналіз робочих програм даних дисциплін за основними видами діяльності, за структурою, за метою, завданням й результати курсу. В залежності від освітньої програми були проаналізовані відмінності у кількості кредитів/годин та загального обсягу годин на викладання зазначених дисциплін. В статті було проаналізовано та акцентовано увагу на тому, що робоча програма з дисципліни «Фах» зорієнтована на музикантів високого рівня підготовки. Тобто, рівень володіння виконавською технікою повинен бути на професійному рівні, а також програма з фаху має дещо потужнішу базу підготовки майбутніх педагогів-виконавців. При розгляді робочої програми з дисципліни «Музичний інструмент» було зазначено про те, що рівень підготовки здобувачів вищої освіти, які навчатимуться за цим напрямом дещо нижчий. Проаналізовано та описано структуру дисциплін: розподіл на модулі, змістові модулі та кількість тем; практична й самостійна робота (з урахуванням кількості годин відповідно ОП); індивідуальне науково-дослідне завдання; методи навчання, методи контролю; розподіл балів; шкала оцінювання. За результатами аналізу окреслено основні завдання та тенденції розвитку фахової (фортепіанної) освіти в мистецьких закладах України. Зокрема, національної визначеності, збереження та примноження надбань культурної спадщини
ХРИСТИЯНСЬКА МУЗИКА В КОНТЕКСТІ СВЯТОГО ПИСАННЯ ТА РЕЛІГІЙНОЇ ТРАДИЦІЇ
Get PDFThis article presents a comprehensive study of Christian music as a key element of religious tradition, formed based on the Holy Scriptures. It examines its significance as a medium for transmitting sacred ideas, expressing faith, and shaping religious identity. The role of music in Christian worship is analyzed as an integrator of spiritual and theological concepts, reflecting the harmony between text, melody, and rhythm in accordance with biblical and doctrinal foundations. The influence of the Holy Scriptures on the formation of musical practices is analyzed, particularly through the Psalms, which form the basis of liturgical forms of chant. The use of music as a tool for enhancing prayerful moods and sacred concentration in religious rituals is highlighted. It is emphasized that music, as a form of liturgical art, serves not only a ritualistic function but also acts as a means of forming a collective spiritual experience, aimed at integrating the community into a unified sacred space. The article underscores that Christian music, particularly in the vocal tradition, embodies biblical ideas, where the voice plays a central role in conveying divine meaning. This approach demonstrates the theological value of music as a sacred medium that promotes spiritual discipline and deepens existential experience. The evolution of music is traced from early Christian practices based on the Holy Scriptures to the formation of more complex musical traditions that integrate cultural and aesthetic influences from various eras. In conclusion, Christian music, as an integral part of worship, plays a decisive role in transmitting theological ideas, ensuring the harmonious combination of the spiritual and the artistic. Its study in the context of the Holy Scriptures not only allows for a deeper understanding of the sacred foundations of music but also reveals its significance as an important instrument for shaping the cultural and spiritual experience of religious communities.У статті здійснюється комплексне дослідження християнської музики як ключового елемента релігійної традиції, що формується на основі Святого Письма. Розглянуто її значення як засобу трансляції сакральних ідей, вираження віри та формування релігійної ідентичності. Визначено роль музики у християнському богослужінні як інтегратора духовних і теологічних концепцій, що відображають гармонію між текстом, мелодією та ритмом, згідно з біблійними й догматичними засадами. Проаналізовано вплив Святого Письма на формування музичних практик, зокрема через псалми, які становлять основу літургійних форм співу. Висвітлено особливості використання музики як інструменту для поглиблення молитовного настрою та сакральної зосередженості в контексті релігійних обрядів. Наголошено на тому, що музика, як форма літургійного мистецтва, виконує не лише ритуальну функцію, а й слугує засобом формування спільного духовного досвіду, спрямованого на інтеграцію громади у єдиний сакральний простір. У статті підкреслено, що християнська музика, зокрема у вокальній традиції, стає втіленням біблійних ідей, де голос відіграє центральну роль у передачі божественного змісту. Цей підхід демонструє теологічну цінність музики як сакрального медіума, що сприяє формуванню духовної дисципліни та поглибленню екзистенційного переживання. Зроблено висновок, що християнська музика, як невід’ємний компонент богослужіння, відіграє вирішальну роль у передачі теологічних ідей, забезпечуючи гармонійне поєднання духовного та художнього. Її дослідження в контексті Святого Письма дозволяє не лише глибше зрозуміти сакральні засади музики, а й розкрити її значення як важливого інструмента для формування культурного і духовного досвіду релігійних спільнот
ВНЕСОК ХУАН ЦЗИ У СТАНОВЛЕННЯ КИТАЙСЬКОГО РОМАНСУ
Get PDFThe modern space of academic vocal art is characterized by a significant blurring of national differences in the international discourse. At the same time, Chinese academic vocal art largely retains its originality and is characterized by eclectic borrowings of Western musical and compositional traditions, which has been going on for over a century. The musicological study of the founders of modern academic vocal art in China is one of the most relevant areas of scientific research. The article examines the contribution of figure of the teacher, conductor, composer, scientist Huang Tzu and focuses attention on the romantic work of an outstanding Chinese artist of modern times, who laid the foundations of Chinese romance; the education, life and creative path of Huang Zi is briefly characterized and the place of romances in it is determined. The article also contains an analysis of the romances “Flowers Are Not Flowers” (words by the Tang poet Bo Jui), “Three Desires of a Rose” (words by Long Muhong), “Spring Reflections” (words in the style of “new poetry” by Wei Hanzhang). The article also examines the specifics of the vocal-performance interpretation of Huang Zi’s romances, which is determined both by the features of the musical fabric of these works and the Putonghua language in which the poems for them are written. It is concluded that the synthesis of various musical traditions and national cultures in the vocal work of Huang Zi led to the creation of unique romances, which throughout almost the entire 20th century (with the exception of the 10-year period of the “cultural revolution”) maintained their popularity in China, but also gained international recognition and new round of popularity at the break of 20th and 21st centuries. Huang Zi’s romances are diverse both in terms of compositional structure and poetic basis, so the composer is rightfully considered the founder of Chinese romance.Сучасний простір академічного вокального мистецтва позначається значним розмиванням національних відмінностей у міжнародному дискурсі. Водночас китайське академічне вокальне мистецтво значною мірою зберігає свою своєрідність і характеризується еклектичними запозиченнями західних музичних та композиторських традицій, яке триває вже протягом століття. Музикознавче дослідження внеску основоположників академічного вокального мистецтва новітнього часу в Китаї є одним із найбільш актуальних напрямів наукового пошуку. У статті розглядається постать викладача, диригента, композитора, науковця Хуан Цзи й акцентується увага на романсовій творчості видатного китайського митця новітнього часу, який заклав підвалини китайського романсу; коротко характеризується освіта, життєвий і творчий шлях Хуан Цзи та визначається місце романсів у ньому. Також стаття містить аналіз романсів «Квіти – не квіти» (слова поета епохи Тан Бо Цзюй), «Три бажання троянди» (слова Лун Мухун), «Весняні роздуми» (слова у стилі «нової поезії» Вей Ханьчжана). У статті також розглядається специфіка вокально-виконавської інтерпретації романсів Хуан Цзи, обумовлена як особливостями музичної тканини цих творів, так і мовою путунхуа, якою написані вірші для них. Робиться висновок про те, що синтез різних музичних традицій і національних культур у вокальній творчості Хуан Цзи обумовив створення унікальних та своєрідних романсів, які не лише протягом майже усього ХХ століття (за винятком 10-річного періоду «культурної революції») зберігали свою популярність у Китаї, але й здобули міжнародне визнання та новий виток популярності на зламі ХХ та ХХІ століть. Романси Хуан Цзи є різноманітними як за композиційною побудовою, так і за поетичною основою, тому композитор обґрунтовано вважається засновником китайського романсу
АСИНХРОНІЯ ЯК СКЛАДОВИЙ КОМПОНЕНТ ЗАСОБІВ ВИРАЗНОСТІ ПІАНІСТА
Get PDFThe article analyzes the phenomenon of performance expressive means – asynchrony. In the context of contemporary perspectives on the palette of pianistic playing techniques, the phenomenon of asynchrony has a rich historical path of formation and development, paralleling the evolution of the instrument’s timbral and acoustic qualities. The study analyzes the historical prerequisites and conditions for the emergence of the playing technique characterized by a slight temporal displacement between texture elements such as melody and accompaniment.The article introduces terminology and a classification of various ways of applying the technique involving displacement between the hands.Drawing on a historical review of pedagogical literature and an analysis of early 20th-century audio and mechanical recordings, the research determines the stylistic and expressive rationale for employing asynchrony across different styles and instruments of various periods. The study integrates a transdisciplinary approach, employing insights from the field of psychoacoustics, which examines the psychophysiological mechanisms underlying the perception of asynchrony and its role in expressive interpretation. This enables a nuanced characterization of the stylistic and pianistic features of asynchronous playing.The relevance of a new classification system is clarified that transcends the limitations of the “salon” style and reveals the expressive potential of texture displacement across different conditions and degrees of intensity.Based on the analysis of literature and research from related disciplines, a set of recommendations for performers and educators is proposed, aimed at recontextualizing the phenomenon of asynchrony in contemporary performance practice. The article also addresses the possibilities of graphic representation of this playing technique, exemplified by György Cziffra’s transcription of a “La Valse triste”, where notation elements approximating actual sound are actively employed for the first time. The conclusion outlines prospects for the development of alternative notational systems for displacement, viewed in the context of current interdisciplinary research trends and against the backdrop of the limited technical evolution of the piano.У статті аналізується феномен виконавських засобів виразності – асинхронія. В контексті сучасного погляду на палітру піаністичних прийомів гри явище асинхронії має багатий історичний шлях становлення і розвитку паралельно з еволюцією тембральних та акустичних якостей інструмента. Проаналізовано історичні засади та умови виникнення явища, де має місце незначне зміщення у часі відносно одне одного таких елементів фактури як мелодія та акомпанемент. У роботі дається назва та класифікація різноманітних варіантів використання прийому зі зміщенням між руками. На підставі історичного огляду методичної літератури та аналізу аудіо- та механічних записів початку ХХ століття визначається стилістична та експресивна доцільність використання асинхронії у різноманітних стилях та на інструментах різних епох. До аналізу також залучено трансдисциплінарний метод, що обумовлюється використанням надбань суміжної дисципліни психоакустики, де автори розглядають аналогічну проблему з іншого вектору – психофізіологічних можливостей сприйняття асинхронії та її ролі у експресивному виконанні. Завдяки цьому охарактеризовано стильові та піаністичні особливості використання асинхронії. Уточнено доречність нової класифікації, що виходить далеко за рамки «салонного» стилю та розкриває виразний потенціал використання зміщення фактурних планів у різних умовах і з різною інтенсивністю. На основі аналізу літератури та досліджень суміжних дисциплін розроблено перелік рекомендацій для виконавців та викладачів, що актуалізує явище асинхронії. Також проаналізовано можливості графічного відображення цього прийому гри на прикладі транскрипції Дьордя Цифри «La Valse triste», де вперше активно використовуються елементи нотації, що наближені до фактичного звучання. Окреслено перспективність розробки різних видів нотації зміщення, в контексті сучасних тенденцій міждисциплінарних досліджень та на тлі обмежених можливостей технічної еволюції фортепіано
ХОРОВЕ ПИСЬМО ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ ФАКТОР ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИРИГЕНТА
Get PDFThe article examines choral writing as a fundamental factor in the practical activity of a conductor. It is substantiated that choral writing in conducting is a performative category aimed at realizing the composer’s artistic intent. It is established that the conductor implements the choral score through its analysis, interpretation of the verbal elements of choral writing, and embodiment of the ideological and artistic essence of the piece. It is revealed that the analysis of choral writing is important for the conductor’s understanding of the work and is aimed at selecting means and methods of expressive performance to uncover the composer’s vision. The analysis of the literary and musical text, as well as the structural elements of the choral work, is intended to reveal the artistic image. While analyzing the score, the conductor should form an imaginative sound picture of the piece with its structural and dramaturgical features.Correct interpretation of the verbal text promotes understanding of the composer’s idea and the dramaturgical solution of the work.The interpretation of the verbal text of a choral work may vary depending on the artistic goals set by the conductor. All dynamic nuances, articulations, and tempo changes are interpreted by the conductor depending on the artistic content and performance interpretation.The embodiment of the artistic content of the piece is realized through the conductor’s manual technique. It is shown that choral writing is a symbolic category realized through performance. It is substantiated that in the work of a choral conductor, choral writing serves as a means of implementing the artistic and figurative content of the work, which is revealed through performance interpretation.It is confirmed that the conductor’s realization of choral writing is a performance category aimed at expressing the artistic content of the piece. Choral writing helps the conductor form the semantic dimension of the work in its actual sound.У статті розглядається хорове письмо як фундаментальний фактор практичної діяльності диригента. Обґрунтовано, що хорове письмо у діяльності диригента є виконавською категорією, що спрямована на втілення композиторського задуму твору. Встановлено, що реалізація диригентом хорової партитури здійснюється через її аналіз, тлумачення вербальних елементів хорового письма та втілення ідейно-художньої сутності твору. Виявлено, що аналіз хорового письма є важливим задля усвідомлення твору диригентом, що спрямований на добір засобів і прийомів виконавської виразності у розкритті композиторського задуму. Аналіз літературного та музичного тексту, структурних елементів хорового твору спрямовані на розкриття художнього образу. Аналізуючи партитуру в диригента має скластись уявне звучання твору з особливостями його форми та виконавської драматургії. Правильне трактування вербального тексту сприяє осягненню задуму композитора та драматургічному рішенню твору. Тлумачення вербального тексту хорового твору може змінюватись диригентом згідно поставлених художніх завдань. Усі динамічні відтінки та штрихи, темпові зміни трактуються диригентом залежно від художнього змісту твору та виконавської інтерпретації. Втілення художнього змісту твору реалізується мануальною технікою диригента. Розкрито, що хорове письмо є знаковою категорією та реалізується у виконавському відтворенні. Обґрунтовано, що хорове письмо у роботі диригента-хормейстера є засобом втілення концепції та художно-образного змісту твору, який розкривається у виконавській інтерпретації. Обґрунтовано, що диригентська реалізація хорового письма є виконавською категорією, яка спрямована на втілення художнього змісту твору. Встановлено, що завдяки хоровому письму диригентом утворюється смисловий вимір твору в його реальному звучанні
УНІВЕРСАЛІЗМ ПІАНІСТА ЯК ПРОФЕСІЙНИЙ ІМПЕРАТИВ
Get PDFThe article is devoted to the identification of the leading vectors of the universalism of the modern pianist. The scientific novelty of the article lies in the substantiation of creative universalism as an imperative of the modern professional activity of a pianist. The article highlights such manifestations of universalism as: pianism`s permanent focus on creating a universal image of a musical work as a holistic union of the worlds of the performer and the composer, the past and the present of musical art; stylistic pluralism of performance modes – the guidelines of historically informed performance, Beethovenian and Mozartian performance vectors and the tendency of pianist to create new stylistic dimensions corresponding to the innovativeness of contemporary musical art. The importance of the systemic dimensions of the pianist`s universalism is emphasized, which is determined by the multidimensionality of performing ad teaching activities, the systemic nature of the piano school phenomenon and its dichotomous focus on the representation of national artistic world and cross-cultural communication. The universalism of the concertmaster`s multifunctional activity, based on the unity of pedagogy, performance and psychology, as well as the universalizing professional thesaurus, is highlighted. It is substantiated that the digitalization of modern pedagogical and performing activities forms new dimensions of the concertmaster`s universalism associated with the modulation into the online format and the imperative need to master technical skills while maintaining creative empathy, focus on a tolerant, harmonious combination of individual and collective principles, and the unity of creative worlds. The author notes the tradition of emphasizing the civic and national components of the performer`s self-presentation and the formation of vectors of the pianist`s universalism, which were actualized at the turn of the XX – XXI centuries, aimed at creating a modern image of Ukraine, representing national axiological systems and intensifying cross-cultural dialogue through the promotion of Ukrainian piano music, creating joint art projects, multimedia projects, etc.Стаття присвячена окресленню провідних векторів універсалізму сучасного піаніста. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні творчого універсалізму як імперативу сучасної професійної діяльності піаніста. Висвітлено такі прояви універсалізму, як: перманентна спрямованість піанізму на створення універсального образу музичного твору як цілісного єднання світів виконавця та композитора, минулого та сьогодення музичного мистецтва; стильовий плюралізм виконавських модусів – настанов історично інформованого виконавства, бетховеніанського та моцартіанського виконавських векторів та тенденції створення піаністами нових стильових вимірів, відповідних до новаційності сучасного музичного мистецтва. Наголошено на значущості системних вимірів універсалізму піаніста, що детерміновано багатовимірністю виконавської та педагогічної діяльності, системністю явища фортепіанної школи та її дихотомічною спрямованістю на репрезентацію національних мистецьких світів і крос-культурну комунікацію. Висвітлено універсалізм поліфункціональної діяльності концертмейстера, основою якої є єдність педагогіки, виконавства та психології, а також універсалізуючий професійний тезаурус. Обґрунтовано, що діджиталізація сучасної педагогічної і виконавської діяльності формує нові виміри універсалізму концертмейстера, пов’язані з модуляцією в онлайн формат та імперативною потребою володіння технічними навичками при збереженні творчої емпатії, спрямованості на толерантне, гармонійне поєднання індивідуального та колективного начал, єднання творчих світів. Відзначено актуалізовані на межі XX–XXI ст. традицію увиразнення громадянської, національної компоненти самопрезентації виконавця та формування векторів універсалізму піаніста, що зумовлені значущістю культурної дипломатії, спрямовані на створення сучасного іміджу України, репрезентацію національних аксіологічних систем та інтенсифікацію крос-культурного полілогу шляхом промоції української фортепіанної музики, створення спільних мистецьких проєктів, мультимедійних проєктів тощо
ТРОМБОН У ЦИФРОВІЙ МЕДІА: ВІД ТРАДИЦІЙНИХ ВИКОНАВСЬКИХ ПРАКТИК ДО МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ПРОЄКТІВ
Get PDFThe article examines the evolution of the trombone as a traditional kinstrument of the symphony orchestra, which, due to the technological advancements of the 21st century, has transformed into a multifunctional component of the digital musical environment and multimedia projects. Particular attention is paid to the impact of digital technologies on performance techniques, repertoire, and the sonic capabilities of the instrument, as well as its integration into modern musical genres such as jazz, pop, and electronic music. Special emphasis is placed on the application of the trombone in audiovisual formats, including virtual concerts, interactive installations, and VR/AR technologies.The study focuses on how digital platforms, such as Ableton Live and Max/MSP, enable the combination of the trombone’s acoustic sound with electronic effects such as reverb, distortion, and sampling. This significantly expands the instrument’s potential, allowing for the creation of unique sound textures that not only enrich the existing repertoire but also facilitate its adaptation to the contemporary digital environment.The article explores innovative playing techniques on the trombone that are utilized in conjunction with digital technologies. For instance, multiphonics and glissando have become essential for performers working with digital effects, providing the instrument with new expressiveness. The interactivity of the trombone in VR/AR projects enhances its audience perception, allowing the instrument to be used not only as a sound source but also as a communication tool that responds to audience actions or environmental changes.Based on an analysis of multimedia projects and interactive platforms, the article demonstrates how the trombone becomes a key instrument for creating innovative artistic forms. Projects such as «Tube Space II» by D. Kurlandsky illustrate that the trombone can serve not only a musical function but also act as a medium for the interaction of sound, imagery, and space.The findings of the study indicate that the trombone is adapting to the contemporary challenges of the digital era, surpassing its traditional usage. The instrument becomes a platform for innovative experiments, integrating into new audiovisual formats, VR/AR technologies, and digital music environments. Future research prospects include the use of artificial intelligence to create interactive musical compositions with the trombone and the development of software for integrating the instrument into multimedia projects.У статті досліджується трансформація тромбона – від традиційного академічного інструмента до багатофункціонального елемента цифрового музичного середовища. Проаналізовано, як технологічні досягнення XXI століття вплинули на виконавські практики, розширили жанрові межі інструмента та забезпечили його інтеграцію в нові мультимедійні формати.Зберігаючи свою акустичну природу, тромбон дедалі активніше залучається до цифрових і аудіовізуальних проєктів, зокрема до електронної музики, VR/AR-середовищ, інтерактивних інсталяцій та експериментальних перформансів. Особлива увага приділена використанню цифрових платформ, таких як Ableton Live і Max/MSP, що дозволяють поєднувати природне звучання тромбона з електронними ефектами – реверберацією, дисторшном, семплюванням – і значно розширюють його звукову палітру та виразові можливості. У статті розглядаються сучасні розширені техніки гри, зокрема мультифоніка, глісандо та фрулато, які набувають нових властивостей у поєднанні з цифровою обробкою. Ці техніки, підсилені технологічними засобами, відкривають нові форми експресивності, особливо актуальні в контексті медіамистецтва. Також аналізується зміна моделі музичної комунікації – від лінійної взаємодії «виконавець – слухач» до зануреної та інтерактивної взаємодії, де цифрове середовище активно впливає на творчий процес. У статті представлено аналіз мультимедійних кейсів, таких як Trombone VR Experience, Tube Space II і Mixed Reality Brass Lab, де тромбон виступає як центральний засіб поєднання звуку, візуального контенту та просторового руху. Ці проєкти демонструють здатність інструмента виходити за межі традиційних музичних функцій і брати участь у міждисциплінарних художніх форматах, що поєднують технології, звук і взаємодію з аудиторією.Постановка проблеми: необхідність адаптації традиційних духових інструментів до новітніх цифрових форматів і пошуку шляхів їх ефективного функціонування в умовах глобальної цифровізації мистецького простору. Мета: простежити еволюцію тромбона в контексті цифрових трансформацій, визначити нові виконавські та комунікаційні стратегії його застосування у сучасному мультимедійному середовищі. Наукова новизна: міждисциплінарний підхід до аналізу тромбона як інструмента, що функціонує на перетині музики, технологій та візуального мистецтва; виявлення нових форм його інтеграції у VR/AR-формати, медіаперформанси та генеративні композиції.Висновки: у цифрову добу тромбон перестає бути виключно академічним інструментом і набуває статусу медіаінструмента, здатного до інноваційної міжжанрової та міждисциплінарної взаємодії.Його подальші перспективи пов’язані з інтеграцією в системи штучного інтелекту, розробкою програмного забезпечення длямультимедійних проєктів і створенням нових форматів презентації духових інструментів у цифровому мистецтві
ВОКАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ПРОСТОРІ: ПРОБЛЕМИ ТЕКСТУ ТА ЙОГО ДОНЕСЕННЯ ДО СЛУХАЧА
Get PDFThe issues discussed in this article touch upon the current challenges of the development and transformation of the modern Ukrainian vocal art. The authors of the article address the problem of textual content in both pop and academic vocal works in the context of rethinking of the national identity. The relationship between music and words in vocal art is revealed. The article explores the manifestation of the affinity between music and words in the following aspects: in the philosophical sense, as belonging to the spiritual life of a person (soul, prayer); in the philological sense, as the presence of common characteristics (song-like quality, melody, tunefulness); in the sociological sense, as the interdependence of spoken and musical intonations within a specific ethnic environment.The powerful potential of vocal art in the modern Ukrainian space is highlighted, with vocal art seen as a tool for shaping linguistic culture and the national identity of the Ukrainian people. The article also addresses the issue of the quality of textual content in pop vocal works. Several performance challenges are outlined regarding the transmission of the substantive content of pop songs to the modern listener. The authors point out geopolitical and social transformations that have significantly impacted the processes of the national self-determination and self-awareness, as well as substantially altered the musical sphere. The article examines the specific features of the texts of modern Ukrainian pop songs, their semantic and communicative characteristics. The authors emphasize that the pop song in the modern Ukrainian cultural space is one of the most widespread forms of art, carrying aesthetic, spiritual, communicative, identificational, and educational meanings. Attention is focused on the problem of effectively conveying the concept of a vocal work from the performer to the listener. The influence of the mass culture, digital media and globalization on the transformation of the vocal traditions is analyzed. The article identifies the key problems of semantic, phonetic and communicative nature, and outlines the prospects for the harmonious combination of music and words as a factor in preserving the national identity.Проблематика статті торкається актуальних питань розвитку та трансформації сучасного вокального мистецтва України. Авторами статті актуалізовано проблему текстового наповнення естрадних та академічних вокальних творів у контексті переосмислення національної ідентичності. Розкрито взаємозв’язок музики та слова у вокальному мистецтві.З’ясовано прояв спорідненості музики та слова в наступних аспектах: у філософському як у належність до духовного життя людини (душі, молитви); у філологічному як наявність спільних характеристик (пісенність, мелодичність, наспівність); у соціологічному як взаємообумовленість розмовних і музичних інтонацій в певному етнічному середовищі. Розкрито потужний потенціал вокального мистецтва в сучасному українському просторі як засобу формування мовної культури, національної ідентичності українського народу. Висвітлено питання щодо якості текстового наповнення естрадних вокальних творів. Окреслено ряд виконавських труднощів щодо транслювання змістового наповнення естрадної пісні до сучасного слухача. Вказано на геополітичні та соціальні трансформації, що суттєво вплинули на процеси національного самовизначення та самоусвідомлення, а також істотно змінили музичну сферу. У статті розглянуто специфіку текстів сучасної української естрадної пісні, їх семантичні та комунікативні особливості. Авторами наголошено, що естрадна пісня в сучасному українському культурному просторі є одним із наймасовіших видів мистецтва, яке несе естетичні, духовні, комунікативні, ідентифікаційні та виховні сенси. Акцентовано увагу на проблемі ефективного донесення задуму вокального твору від виконавця до слухача. Проаналізовано вплив масової культури, цифрових медіа та глобалізаційних процесів на трансформацію вокальної традиції. Визначено ключові проблеми семантичного, фонетичного та комунікативного характеру, а також окреслено перспективи гармонійного поєднання музики й слова як чинника збереження національної ідентичності