Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОСЛИН СОЇ ЗВИЧАЙНОЇ ЗА ІНФІКУВАННЯ ВІРУСОМ МОЗАЇКИ СОЇ
Get PDFThis study presents the results of a comprehensive analysis of the impact of soybean mosaic virus (SMV) infection on the biochemical parameters of soybean plants of Ukrainian breeding. The relevance of the research is determined by the considerable yield losses caused by SMV, which can reach 50–70%, as well as by the insufficient knowledge of the biochemical mechanisms underlying the host–pathogen interactions. Elucidating these mechanisms is crucial for the development of breeding strategies aimed at increasing soybean resistance to viral diseases.The objects of the study were healthy and SMV-infected plants of soybean cultivars ‘Avrora’, ‘Ariadna’, ‘Vasylkivska’, ‘Zmina’, ‘Evridika’, ‘Serenada’, ‘Syayvo’, ‘Odesytka’, ‘Tavriya’, and ‘Fenix’. The evaluation included total protein content, soluble sugars, flavonoids, chlorophyll a and b, carotenoids, as well as the activity of neutral protease and trypsin inhibitor.The results showed that viral infection induced complex metabolic changes: a significant reduction in protein and chlorophyll content, reflecting the suppression of photosynthetic activity, accompanied by an increase in soluble sugars in some cultivars. At the same time, a tendency towards flavonoid accumulation and variable changes in carotenoid content were observed, indicating the activation of antioxidant and adaptive mechanisms in response to stress. The nature of responses differed among cultivars: some (‘Vasylkivska’, ‘Fenix’) demonstrated more pronounced accumulation of protective metabolites, while others (‘Evridika’, ‘Odesytka’) exhibited higher susceptibility.Thus, the findings demonstrate that SMV significantly alters protein, carbohydrate, and pigment metabolism in soybean plants, with cultivar-specific responses highlighting the potential of certain genotypes for breeding resistant varieties. These data provide important insights into the biochemical mechanisms of resistance and can be applied in the development of practical strategies for crop protection.У роботі представлено результати комплексного дослідження впливу вірусу мозаїки сої (ВМС) на біохімічні показники рослин сої української селекції. Актуальність теми зумовлена суттєвими втратами врожаю цієї культури внаслідок інфекції, що може сягати 50–70%, а також недостатнім рівнем знань про біохімічні механізми формування захисних реакцій у рослин-хазяїв. Розкриття цих механізмів має ключове значення для селекції та підвищення імунітету сої проти вірусів.Об’єктом дослідження були здорові та інфіковані ВМС рослини сортів ‘Аврора’, ‘Аріадна’, ‘Васильківська’, ‘Зміна’, ‘Еврідіка’, ‘Серенада’, ‘Сяйво’, ‘Одеситка’, ‘Таврія’, ‘Фенікс’. Оцінювали вміст загального білка, розчинних цукрів, флавоноїдів, хлорофілів а і b, каротиноїдів, а також активність нейтральної протеази та інгібітора трипсину.Отримані результати засвідчили, що вірусна інфекція спричиняє комплексні зміни метаболізму: зниження вмісту білка та хлорофілів, що відображає пригнічення фотосинтетичної активності, поряд із підвищенням рівня розчинних цукрів у частини сортів. Водночас виявлено тенденцію до накопичення флавоноїдів і варіабельні зміни у вмісті каротиноїдів, що може свідчити про активацію антиоксидантних та адаптивних механізмів у відповідь на стрес. Характер реакцій відрізнявся між сортами: деякі (‘Васильківська’, ‘Фенікс’) продемонстрували більш виражене зростання захисних метаболітів, тоді як інші (‘Еврідіка’, ‘Одеситка’) виявили більшу вразливість.Таким чином, результати доводять, що ВМС істотно трансформує білковий, вуглеводний та пігментний обміни у рослин сої, а сортові відмінності реакцій вказують на перспективність використання окремих генотипів у селекції на стійкість до вірусних хвороб. Отримані дані є важливими для глибшого розуміння біохімічних механізмів стійкості та розробки практичних заходів захисту посівів сої
НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РЕГІОНАЛЬНОГО МОНІТОРИНГУ ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ: ВИКЛИКИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД
Get PDFThis article analyzes the current state of the regulatory framework for creating regional environmental monitoring centers within the framework of developing the state environmental monitoring system in Ukraine. Key provisions of new legislative acts regulating the creation of regional environmental monitoring centers, the functioning of information systems, and the procedure for collecting and using environmental information are reviewed. The study identifies the main shortcomings of the legislative basis: ambiguity in defining the powers and responsibilities of authorities, a lack of funding mechanisms, a lack of standards and monitoring methods, unclear requirements for technical support, and the absence of clear criteria for evaluating the system's effectiveness. Other issues include limited public access to information, insufficient integration with international systems, and personnel and technical shortages (specialists, software, technical, and resource support for regional environmental monitoring centers). Directions for improving the regulatory framework for the functioning of regional environmental monitoring centers for effective environmental management are proposed. These include: a clear hierarchy and division of powers; defining specific tasks and areas of responsibility for each body; establishing stable funding sources; mandatory publication of monitoring results; national standards and monitoring methods that comply with international requirements to ensure data reliability and comparability; unified information exchange protocols to ensure compatibility and operational data transfer; standardized technical requirements for equipment and measurement methods; a system of indicators for regular monitoring effectiveness evaluation; and a set of protocols and management decisions to be activated at the regional level when certain conditions or level exceedances occur.У статті проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення створення регіональних центрів моніторингу довкілля в рамках розбудови державної системи моніторингу довкілля в Україні. Розглянуто ключові положення нових законодавчих актів, що регламентують створення регіональних центрів моніторингу, функціонування інформаційних систем, порядок збору та використання екологічної інформації. Визначено основні недоліки законодавчої бази: нечіткість у визначенні повноважень та відповідальності органів, відсутність механізмів фінансування, стандартів та методик моніторингу, чітких вимог до технічного забезпечення, чітких критеріїв оцінки ефективності системи моніторингу, обмежений доступ громадськості до інформації, недостатня інтеграція з міжнародними системами, кадровий та технічний голод (спеціалісти, програмне, технічне та ресурсне забезпечення регіональних центрів моніторингу довкілля). Запропоновано напрями удосконалення нормативно-правової бази функціонування регіональних центрів моніторингу довкілля для ефективного екологічного управління: чітка ієрархія та розподіл повноважень; визначення конкретних завдань та сфери відповідальності кожного органу; визначення сталих джерел фінансування; обов'язок публікування результатів моніторингу; національні стандарти та методики моніторингу, які відповідатимуть міжнародним вимогам та забезпечать достовірність і порівнянність даних; єдині протоколи обміну інформацією з іншими інформаційними системами, сумісність та оперативність передачі інформації; cтандартизовані технічні вимоги до обладнання та методів вимірювання; cистема показників для регулярної оцінки ефективності моніторингу; набір протоколів, управлінських рішень, які запускаються при настанні певних умов або перевищенні рівнів – для запровадження на регіональному рівні
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ТА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
Get PDFThe study of the behavior of adolescents in extreme situations of war, the features of their adaptation and maladaptation in conditions of chronic stress and constant threat to life are important tasks of modern domestic science and practice. The meaning of deviant behavior lies in actions or behavior that contradict social norms or expectations. Social norms are unwritten rules that society or culture considers acceptable. Any behavior that violates social norms or formal laws is considered deviant. We argue that in conditions of war, adolescents experience both primary and secondary traumatization, which, in turn, affect the behavior of adolescents, often deviant and extreme. The results of the empirical study revealed that the adaptation indicators of girls and boys generally correspond to relatively successful adaptation, that is, all adolescents in the vast majority need psychological counseling for specific requests.Adolescents noted that they are concerned about eating disorders, in particular during and after shelling and non-suicidal self-harm as a way to attract attention to themselves and reduce the level of anxiety caused by chronic extremism. It has been established that during war, the abnormal is normalized, we can say that we are forced to adapt to the conditions of chronic extremism, which is difficult to do in the absence of previously formed patterns of behavior, so deviance, especially in the behavior of adolescents, may be a stage of adaptation to the conditions of toxic chronic stress caused by war. It has been found that currently there is a high risk not of helping adolescents with the so-called deviant behavior, but of stigmatizing them, not of increasing trust, but of strengthening totalitarian control.Under such conditions, the study of effective methods of providing psychological assistance to adolescents during war becomes relevant.Вивчення поведінки підлітків в екстремальних ситуаціях війни, особливості їх адаптації та дезадаптації в умовах хронічного стресу та постійної загрози життю є важливими завдання сучасної вітчизняної науки та практики. Сенс девіантної поведінки полягає в діях або поведінці, які суперечать соціальним нормам або очікуванням. Соціальні норми – це неписані правила, які суспільство чи культура вважають прийнятними. Будь-яка поведінка, яка порушує соціальні норми або формальні закони, вважається девіантною. Ми стверджуємо, що в умовах війни підлітки зазнають як первинної, так і вторинної травматизації, які, у свою чергу, позначаються на поведінці підлітків, часто девіантній та екстремальній. За результатами емпіричного дослідження виявлено, що показники адаптації дівчат та хлопців загалом відповідають відносно успішній адаптації, тобто усі підлітки у переважній більшості потребують психологічних консультацій за конкретними запитами. Підлітки зазначали, що їх турбують проблеми розладів харчової поведінки, зокрема під час і після обстрілів та несуїцидальні самоушкодження як спосіб привернення до себе уваги та зниження рівня тривожності, зумовленою хронічною екстремальністю.Встановлено, що під час війни відбувається нормалізація ненормального, ми можемо стверджувати, що змушені адаптуватися до умов хронічної екстремальності, що складно робити за відсутності раніше сформованих патернів поведінки, тож девіантність, особливо у поведінці підлітків, може бути етапом адаптації до умов токсичного хронічного стресу, зумовленого війною. Виявлено, що нині є високий ризик не допомоги підліткам з так званою девіантною поведінкою, а їх стигматизація, не збільшення довіри, а посилення тоталітарного контролю. За таких умов актуальним стає вивчення ефективних методик надання психологічної допомоги підліткам під час війни
ОСОБИСТІСТЬ ЯК ПОЯСНЮВАЛЬНА ПІДСТАВА ПРИ АНАЛІЗІ ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ
Get PDFThe article examines the problem of explaining the phenomenon of victim behavior through the prism of the personality approach. The authors substantiate the thesis that victim behavior cannot be explained solely by situational factors, since its prerequisites are rooted in the system of individual psychological traits of a person. It is shown that the long-standing "person-situation" debate in psychological science has not only methodological but also conceptual significance: the discovery of the fundamental attribution error does not negate the existence of stable dispositions that determine consistent behavioral patterns across various life contexts. The victim personality is viewed as an integral, hierarchically organized self-regulating system that integrates psychodynamic, socially conditioned, and reflexive-semantic (self-concept) components. Such a systemic structure ensures the stability and recurrence of behavioral reactions that, in critical situations, may manifest as victim-like. It is established that personal characteristics emotional vulnerability, low self-regulation, distorted self-perception, and inadequate situation assessment are key factors contributing to the formation of victim tendencies, while situational factors serve as catalysts that activate existing personality dispositions. The article analyzes major theoretical approaches to the study of personality as well as positions of domestic psychological schools that interpret personality as an active subject of activity, a system of attitudes, or a socio-historically determined integrity. Generalization of these approaches allowed the authors to define personality as a dynamic self-regulating system that ensures behavioral consistency and stability and forms cognitive-emotional prerequisites for victim activity. The feasibility of the systemic approach in studying the phenomenon of the victim personality is substantiated, as it enables the integration of the micro-level of psychodynamic processes with the macro-level of sociobehavioral structures. The authors emphasize that adequate understanding of the victim’s personality is possible only when it is analyzed as an integral system in which traits, states, attitudes, values, and self-regulation mechanisms are interrelated.У статті розглянуто проблему пояснення феномену віктимної поведінки крізь призму особистісного підходу. Автори обґрунтовують тезу про те, що віктимна поведінка не може бути пояснена виключно ситуативними чинниками, оскільки її передумови закладені в системі індивідуально-психологічних властивостей людини. Показано, що дискусія «особистість – ситуація», яка триває у психологічній науці понад півстоліття, має не лише методологічний, а й концептуальний характер, адже виявлення фундаментальної помилки атрибуції не скасовує існування стабільних диспозицій, які зумовлюють стійкі моделі поведінки індивіда в різних життєвих контекстах. Віктимна особистість розглядається як цілісна, ієрархічно організована саморегульована система, що інтегрує психодинамічні, соціально обумовлені та рефлексивно-смислові (Я-концептуальні) компоненти. Така системна структура забезпечує сталість і повторюваність поведінкових реакцій, які в критичних ситуаціях можуть виявлятися як віктимні. Визначено, що саме особистісні характеристики емоційна вразливість, низький рівень саморегуляції, спотворене самосприйняття, неадекватна оцінка ситуації виступають ключовими чинниками, які сприяють формуванню віктимних схильностей. Ситуативні фактори, у свою чергу, виконують роль каталізаторів, які актуалізують наявні особистісні диспозиції. Проаналізовано основні наукові підходи до вивчення особистості, а також позиції вітчизняних психологічних шкіл, що трактують особистість як суб’єкта діяльності, систему ставлень або соціально-історично детерміновану цілісність. Узагальнення цих підходів дозволило авторам визначити особистість як динамічну саморегульовану систему, що забезпечує послідовність і стійкість поведінки, а також формує когнітивно-емоційні передумови віктимної активності. Обґрунтовано доцільність системного підходу у вивченні феномену віктимної особистості, який дозволяє поєднати мікрорівень психодинамічних процесів із макрорівнем соціально-поведінкових структур. Автори підкреслюють, що адекватне розуміння особистості жертви можливе лише за умови її аналізу як цілісної системи, в якій взаємопов’язані властивості, стани, установки, цінності та способи саморегуляції
АРХІТЕКТОНІКА МЕТАКОГНІТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ
Get PDFThe article is devoted to the study of the problem of maintaining mental health among students. In connection with well-known theories and concepts of mental health, the expediency of using salutogenic and metacognitive approaches in this process is substantiated. Using the principles of these approaches, an architectonics of the metacognitive potential of students’ mental health is proposed. The components of the architectonics are characterized according to three levels of its functioning in the dimension of preserving students’ mental health, where the informational level (metacognitive knowledge: declarative, procedural, and conditional knowledge) forms the basis of awareness; the affective-reflective level (metacognitive research: metacognitive feelings and metacognitive awareness) provides emotional and semantic integration of experience; regulatory-operational (metacognitive regulation: metacognitive planning, metacognitive monitoring, metacognitive control) transforms knowledge and experience into purposeful actions. It is substantiated that the metacognitive potential of students’ mental health, as a structural and functional organization of metacognitive knowledge, abilities, and processes, ensures awareness, self-reflection, self-regulation, and control over thought processes when solving educational tasks. It is emphasized that the effectiveness of metacognitive mechanisms (metacognitive needs and motives) in terms of adaptation to academic stress depends on students’ attitudes toward their abilities (confidence in their cognitive processes), sense of coherence, and resilience resources. In this regard, the concept of students’ mental health is examined through the prism of the metacognitive approach, specifically in terms of their self-regulation, which is defined as the dynamic ability to maintain internal balance, flexibility, and integrity in complex crisis conditions. It is noted that adopting a metacognitive approach will be useful in the development of preventive and intervention programs aimed at preserving and strengthening the mental health of young people in the educational environment, thereby reinforcing their resilience.Стаття присвячена дослідженню проблеми збереження психічного здоров’я студентів. У зв’язку з відомими теоріями та концепціями психічного здоров’я обґрунтовано доцільність використання салютогенного та метакогнітивного підходів у цьому процесі. Послуговуючись принципами означених підходів запропоновано архітектоніку метакогнітивного потенціалу психічного здоров’я студентів. Компоненти архітектоніки охарактеризовано відповідно до трьох рівнів її функціонування у вимірі збереження психічного здоров’я студентів, де інформаційний рівень (метакогнітивні знання: декларативне, процедурне та знання умов) формує основу усвідомлення; афективно-рефлексивний (метакогнітивний дослід: метакогнітвні відчуття та метакогнітивну обізнаність) забезпечує емоційно-смислову інтеграцію досвіду; регулятивно-операційний (метакогнітивна регуляція: метаконітивне планування, метаконітивний моніторинг, метаконітивний контроль) трансформує знання і досвід у цілеспрямовані дії. Обґрунтовано, що метакогнітивний потенціал психічного здоров’я студентів, як структурно-функціональна організація метакогнітивних знань, здібностей та процесів, забезпечує усвідомлення, саморефлексію, саморегуляцію та контроль над мисленнєвими процесами під час вирішення ними навчальних завдань. Наголошено, що ефективність функцій метакогнітивних механізмів (метакогнітивних потреб та мотивів) у вимірі адаптації до навчального стресу залежить від ставлення студентів до своїх можливостей (довіри до своїх пізнавальних процесів), почуття узгодженості та ресурсів опору. У зв’язку з цим уточнено поняття психічного здоров’я студентів крізь призму мета когнітивного підходу у вимірі їхньої саморегуляції та динамічної здатності зберігати внутрішню рівновагу, гнучкість і цілісність у складних кризових умовах,. Відзначено, що врахування метакогнітивного підходу буде корисним під час розробок профілактичних та інтервенційних програм, спрямованих на збереження й зміцнення психічного здоров’я молодих людей в освітньому середовищі та підкріплення їхньої резилієнтності
КРОС-КУЛЬТУРНІ КОМУНІКАЦІЇ: СТЕРЕОТИПИ ПРО ІТАЛІЙСЬКУ МОВУ НА ОСНОВІ ЇЇ ІСТОРІЇ
Get PDFThe Italian language is the result of a combination of classical Latin, regional dialects, and the Tuscan literary tradition, which has led to its unique formation. The article examines the influence of these elements on the formation of the modern linguistic picture of Italy and the emergence of stereotypes about the Italian language, emphasizing the importance of understanding their historical roots for an objective perception of Italian culture. It has been found that widespread stereotypes, in particular the idea of easy understanding of Latin by Italian speakers, although it has a high degree of lexical similarity to Latin (89%), and the association of dialects with low social status, are historically determined. It is determined that these stereotypes, which are actively disseminated by the media and popular culture, affect the perception of the Italian language and its speakers, forming prejudices about their cultural identity. In particular, it is emphasized that the stereotype of easy comprehension of Latin by Italians is false due to significant linguistic changes over time, and dialects have historically been stigmatized due to their association with low education and social status, which dates back to the unification of Italy and the introduction of a single state language. The article describes the historical development of the Italian language from the Roman Empire to the present day, when vulgar Latin became the basis for the formation of Italian, and highlights key historical figures such as Dante Alighieri, Petrarch, Boccaccio, and Pietro Bembo, whose contribution to literature and codification of the language influenced its development and stereotyping. It is emphasized that Dante's choice to write the Divine Comedy in the Florentine dialect was a decisive moment in its formation as a literary norm, and the works of other Renaissance authors contributed to the consolidation of the Tuscan tradition in the literary language. It has been found that despite the linguistic affinity, Italian speakers do not always understand Latin due to phonetic, grammatical and lexical differences that have arisen over the centuries, and the use of dialects has historically been stigmatized due to the association with low education and social status. The article summarizes the need to critically analyze these stereotypes for an objective understanding of Italian culture and linguistic diversity.Італійська мова – результат поєднання класичної латини, регіональних діалектів та тосканської літературної традиції, що зумовило її унікальний шлях формування. У статті досліджено вплив цих елементів на формування сучасної мовної картини Італії та виникнення стереотипів про італійську мову, наголошено на важливості розуміння їхнього історичного коріння для об'єктивного сприйняття італійської культури. З’ясовано, що поширені стереотипи, зокрема уявлення про легке розуміння латини носіями італійської мови, хоча вона має високий ступінь лексичної схожості з латиною (89%), та асоціація діалектів з низьким соціальним статусом, є історично обумовленими. Визначено, що ці стереотипи, які активно поширюються засобами масової інформації та популярною культурою, впливають на сприйняття італійської мови та її носіїв, формуючи упередження щодо їхньої культурної ідентичності. Зокрема, наголошується, що стереотип про легке розуміння латини італійцями є хибним через значні мовні зміни з плином часу, а діалекти історично стигматизовано через асоціацію з низькою освітою та соціальним статусом, що бере свій початок з часів об'єднання Італії та впровадження єдиної державної мови. Описано історичний шлях розвитку італійської мови від Римської імперії до сьогодення, коли вульгарна латинь стала основою для формування італійської, виділено ключових історичних діячів, таких як Данте Аліг'єрі, Петрарка, Боккаччо та П'єтро Бембо, чий внесок у літературу та кодифікацію мови вплинув на її розвиток та формування стереотипів. Підкреслено, що вибір Данте писати "Божественну комедію" флорентійським діалектом став визначальним моментом у його становленні як літературної норми, а праці інших авторів епохи Відродження сприяли закріпленню тосканської традиції в літературній мові.З’ясовано, що попри мовну спорідненість, носії італійської мови не завжди розуміють латину через фонетичні, граматичні та лексичні відмінності, які виникли протягом століть, а використання діалектів історично стигматизовано через асоціацію з низькою освітою та соціальним статусом. Підбиті підсумки про необхідність критичного аналізу цих стереотипів для об’єктивного розуміння італійської культури та мовного різноманіття
АСОЦІАТИВНЕ ПОЛЕ ТРОЛІНГ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ
Get PDFThe article examines the phenomenon of trolling as a socio-psychological phenomenon from the perspective of psycholinguistics.The relevance of the study of the associative field of trolling is determined by several key factors that reflect modern trends in communication and society: the prevalence of this phenomenon in the online space, the psychological impact of trolling on communicators, the definition of specific linguistic characteristics, and the improvement of media literacy of users.On the basis of reaction words obtained as a result of the experiment, an analysis of the associative field of trolling was carried out, its key components and their relationships were identified. The characteristics of trolling behavior are considered, in particular, the use of provocative and offensive words, manipulation of information, anonymity and the use of pseudonyms, the use of Internet memes and viral content. The psychological mechanisms underlying trolling and its impact on victims have been studied. The main motives of trolls and their behavior strategies are determined. The social factors contributing to the spread of trolling on the Internet are named.The article analyzes an associative experiment that made it possible to identify frequency reactions to the word trolling, reflecting the peculiarities of the perception of this concept by different respondents. The results of the free associative experiment made it possible to form the associative field of the analyzed word and to single out the thematic dominants of the reaction field, which are significant for the interviewees. The frequency of each association was calculated, the most frequent associations were determined, and the associations were ranked. The grouping of associations by semantic categories (in particular, emotions, actions, persons, places) made it possible to determine the semantic connections between associations, revealed the emotional coloring of associations, and established the key features of the concept of trolling based on associations. Formulation of core markers reflecting key characteristics of trolling, represented by words and phrases. As a result of this experiment, the relationship between the individual, language and the world was established, which is realized through linguistic means and reflects the understanding of the world, its conceptualization, as well as the communicative strategies of the communicators' behavior.У статті досліджено феномен тролінгу як соціально-психологічне явище з погляду психолінгвістики. Актуальність дослідження асоціативного поля тролінг зумовлена кількома ключовими факторами, що відображають сучасні тенденції в комунікації та суспільстві: поширеністю цього явища в онлайн-просторі, психологічним впливом тролінгу на комунікантів, визначенням специфічних лінгвістичних характеристик, підвищенням медіаграмотності користувачів.На основі слів-реакцій, отриманих у результаті експерименту, здійснено аналіз асоціативного поля тролінг, виявлено його ключові компоненти та їхні взаємозв’язки. Розглянуто характеристики тролінгової поведінки, зокрема, використання провокаційних та образливих слів, маніпуляція інформацією, анонімність і застосування псевдонімів, використання інтернет-мемів і вірусного контенту. Досліджено психологічні механізми, що є основою тролінгу, і його вплив на жертв. Визначено основні мотиви тролів та їхні стратегії поведінки. Названо соціальні фактори, що сприяють поширенню тролінгу в інтернеті.У статті проаналізовано асоціативний експеримент, який уможливив виявлення частотних реакцій на слово тролінг, що відображають особливості сприйняття цього концепту різними респондентами. Результати вільного асоціативного експерименту надали змогу сформувати асоціативне поле аналізованого слова та виокремити тематичні домінанти поля реакції, що є значущими для опитуваних. Проведено підрахунок частотності кожної асоціації, визначено найбільш частотні асоціації, складено рейтинг асоціацій. Групування асоціацій за семантичними категоріями (зокрема, емоції, дії, особи, місця) уможливило визначення семантичних зв’язків між асоціаціями, виявило емоційне забарвлення асоціацій, установило ключові ознаки поняття тролінг на основі асоціацій. Формулювання ядрових маркерів, що відображають ключові характеристики тролінгу, представлені словами та словосполученнями. У результаті цього експерименту встановлений взаємозв’язок між індивідом, мовою і світом, що реалізується мовними засобами та відображає розуміння світу, його концептуалізацію, а також комунікативні стратегії поведінки комунікантів
СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ КІБЕРМЕМІВ ЯК МОВНО-КУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТУ МАНІПУЛЯЦІЇ СВІДОМІСТЮ
Get PDFThe article deals with the phenomenon of language play within the context of cybermemes, focusing on the challengesand strategies of its translation from English into Ukrainian. The study is grounded on the idea that cybermemes are a dynamic formof online communication where linguistic creativity intersects with visual and cultural elements. Language play and creativity in employing rhetorical devices are mainly used to draw readers’ attention. Expressive means in cyber memes are a powerful instrumentto manipulate consciousness as they inform and actively influence the audience's thoughts, feelings, and behavior. Their use communicates the information and produces specific emotional reactions, affecting the perception of events, people, and phenomenaand imposing necessary attitudes and evaluations. The authors emphasize the importance of the psychological peculiarities of language play in analyzing cybermemes, revealing the sources of informational and psychological impact on the addressee’sconsciousness and predicting the consequences of such an impact on an individual and social process. The research aims to definethe main types of language play used in memes and to analyse how they are preserved or transformed in translation. The analysis isbased on authentic examples of English-language memes and their Ukrainian equivalents. It demonstrates that translating language play requires linguistic competence and a deep understanding of the cultural and pragmatic context when a translator co-creates the planned effect. The article applies a set of translation transformations, such as lexical adaptation, stylistic compensation, syntactic restructuring, and pragmatic adjustment. The theoretical framework includes the works of foreign and Ukrainian scholars.The paper concludes that creative, culturally adapted translation strategies are essential to retain the humorous and expressiveeffect of memes. The findings of the study may be relevant for translators working with digital discourse, media texts, and humour-oriented content.У статті досліджено феномен мовної гри в межах кібермемів, зосереджено увагу на перекладацьких викликах та стратегіях відтворення цього явища з англійської на українську мову. Кібермеми розглядаються як компонент маніпуляції свідомістю та різновид онлайн-комунікації, де поєднуються мовна креативність, візуальність і культурна символіка. . Мовна гра та креативність у застосуванні риторичних прийомів здебільшого використовуються для привернення уваги читачів. Експресивні засоби у кібермемах є потужним інструментом маніпуляції свідомістю, оскільки дозволяють не лише інформувати, а й активно впливати на думки, почуття та поведінку аудиторії. Їхнє використання сприяє передачі інформації й формуванню певних емоційних реакцій, впливу на сприйняття подій, людей чи явищ, а також нав’язуванню потрібних установок та оцінок. Авторами підкреслюється важливість врахування психологічних особливостей мовної гри при аналізі контенту кібермемів, виявленні джерел інформаційно-психологічного впливу на свідомість адресата та прогнозуванні наслідків такого впливу для особистості і соціальних процесів. Метою дослідження є виявлення типових форм мовної гри у мемах і аналіз способів їх перекладу. Матеріалом слугують автентичні англомовні меми та їх українські відповідники.Застосовано комплекс перекладацьких трансформацій: лексичну адаптацію, стилістичну компенсацію, синтаксичну перебудову та прагматичну корекцію. Теоретичне підґрунтя складають праці іноземних та українських учених. Зроблено висновок, що адекватне відтворення гумору в кібермемах можливе лише за умови креативного підходу до перекладу з урахуванням культурних і комунікативних особливостей, коли перекладач виступає співтворцем запланованого ефекту. Результати дослідження можуть бути корисними для перекладачів, що працюють із цифровими жанрами, медіатекстами та гумористичним контентом
ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОМОВНИХ РЕПОРТАЖНИХ ТЕКСТІВ ДІАСПОРИ
Get PDFThe article identifies the main linguistic and stylistic features of modern Ukrainian-language reportage based on materials from the “Chas i Podii” newspaper in the USA. The primary research method was the descriptive approach, aimed at studying and analyzing the stylistic features of reportage texts produced by the Ukrainian diaspora in the United States and determining their role in the recipients' perception of information. The results of the conducted research show that the reportages often combine elements of various journalistic genres – informational, literary-publicistic, and analytical. Accordingly, the analyzed texts demonstrate the use of features from colloquial, official-business, artistic, and publicistic styles. The article provides examples of anglicisms, diaspora specific expressions, slang, terms, abbreviations, phraseologisms, artistic devices, as well as interrogative, imperative, and exclamatory sentences. Considerable attention is given to the head points of the reportage genre, namely documentary accuracy, dynamism, emotionality, and logical coherence.In reportage texts, the reporter can not only state the facts but also show the dynamics of the event’s development, while expressing their own attitude toward everything that is happening. The author's presence in such texts is revealed through internal monologues, remarks, reflections, digressions, and postscripts, while direct quotations from the subjects help convey the authentic feelings, reactions, and moods of the participants. Additionally, analytical elements are present in the reportages through the use of numbers and statistics, which are employed to record facts and interpret socio-political events. The texts in “Chas i Podii” add interview fragments, elements of travel essays, and reports from court or parliamentary sessions. The use of epigraphs is noteworthy as they emphasize the leading idea or theme through the quotes from well-known Ukrainian writers, politicians, public figures, and church leaders. The study also accents the importance of the first sentence in a reportage, as it sets the thematic direction, creates the appropriate mood, and encourages the reader to continue engaging with the text.У статті визначено основні лінгвостилістичні особливості сучасних українськомовних репортажів на матеріалах видання «Час і події» (США). Провідним методом дослідження став описовий підхід з метою вивчення та аналізу стилістичних характеристик репортажних текстів української діаспори США та визначення їхньої ролі під час сприйняття інформації реципієнтами. Результати проведеного дослідження показали, що репортажні тексти часто поєднують елементи журналістики різних жанрів – інформаційних, художньо-публіцистичних та аналітичних. З огляду на це в проаналізованих текстах простежуємо використання прийомів розмовного, офіційно-ділового, художнього та публіцистичного стилів. У роботі подано приклади англіцизмів, діаспоризмів, жаргонізмів, термінів, абревіатур, фразеологізмів, художніх засобів, питальних, спонукальних та окличних речень. Значну увагу приділено головним рисам репортажу як жанру, а саме документальності, динамічності, емоційності, логічності викладу. У репортажних текстах репортер може не тільки констатувати факти, а й показати динаміку розвитку події, при цьому виражаючи власне ставлення до всього, що відбувається. Вказано, що присутність автора в таких текстах виражається через внутрішні монологи, ремарки, роздуми, відступи, постскриптуми, а прямі цитати героїв дозволяють передати автентичні почуття, реакції, настрої безпосередніх учасників подій. Крім цього, в репортажах трапляється аналітика, яку простежуємо через цифри та статистику задля фіксації фактів та осмислення суспільно-політичних подій. У репортажних текстах видання «Час і події» виокремлено фрагменти інтерв’ю, елементи нарису з подорожей та зафіксовано звіти із судового чи парламентського засідань. Окремо варто зазначити використання епіграфів як підкреслення основної думки чи теми крізь цитати відомих українських письменників, політиків, громадських діячів, патріархів. У ході дослідження встановлено важливість першого речення в репортажах, сутність якого задати тематичний вектор, створити відповідний настрій, змусити реципієнта прочитати текст
РОЛЬ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ КОДІВ ПРИ СТВОРЕННІ МАРКЕТИНГОВИХ ТЕКСТІВ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ ВИМІР
Get PDFThe article examines the role of ethnocultural codes in shaping marketing texts within the hospitality industry. It is emphasized that the modern hotel and restaurant business (HoReCa), despite complex socio-political conditions, remains highly relevant and continues to develop dynamically, which determines the need for linguistic research into advertising discourse. Marketing texts in hospitality are considered a peripheral type of documentary genres that combines informativeness with a pragmatic impact on the consumer. The study applies cultural, descriptive, stylistic methods and content analysis to identify ethnocultural markers in promotional materials (folklore allusions, historical and religious images, phraseological expressions).It is argued that ethnocultural codes determine the communicative effect of advertising messages: through allusions to folklore, history, religious symbols, and local gastronomic traditions, they provide not only an emotional response but also a sense of cultural belonging and trust. Examples of national imagery in slogans of Ukrainian restaurants and hotels are given: references to Hutsul legends, the Cossack feast, Easter and Christmas motifs, and the stylization of folk proverbs. Such practices are presented as tools to enhance brand recognition, strengthen authenticity, and improve competitiveness.Special attention is devoted to religious symbols, which remain powerful cultural markers in the mass consciousness. Their use in restaurant business advertising creates an atmosphere of spiritual elevation and family unity. The article also analyzes phraseological units as a means of expressiveness and a carrier of cultural memory that enhances the memorability of slogans. The author underlines that the effectiveness of marketing texts depends on their ability to activate familiar cultural images while maintaining clarity and ease of decoding.The conclusion highlights that modern marketing discourse in HoReCa is ethnoculturally marked, combining economic objectives with the representation of national identity. Promising areas for further research include a comparative analysis of cultural codes in international marketing, the interaction of visual and verbal components, and the evaluation of ethnocultural markers in real-life practice.У статті розглянуто роль етнокультурних кодів у формуванні маркетингових текстів індустрії гостинності. Наголошено, що сучасний готельно-ресторанний бізнес (HoReCa), попри складні соціально-політичні умови, зберігає високу актуальність і активно розвивається, що зумовлює потребу в мовознавчих дослідженнях рекламного дискурсу. Маркетингові тексти у сфері гостинності розглянуто як периферійний різновид документних жанрів, що поєднує інформативність і прагматичний вплив на споживача. У роботі використано культурологічний, дескриптивний, стилістичний методи та контент-аналіз для виявлення етнокультурних маркерів у промоційних матеріалах (фольклорні алюзії, історичні й релігійні образи, фразеологізми). Виявлено, що саме етнокультурні коди формують комунікативний ефект рекламних повідомлень: через алюзії до фольклору, історії, релігійних символів та локальних гастрономічних традицій вони забезпечують не лише емоційний відгук, а й відчуття культурної належності та довіри. Наведено приклади використання національних образів у слоганах українських ресторанів і готелів: апеляція до гуцульських легенд, козацького столу, образів Великодня чи Різдва, стилізація народних прислів’їв. Такі практики показано як інструменти посилення впізнаваності бренду, підвищення його автентичності та конкурентоспроможності.Окрему увагу приділено релігійним символам, що залишаються потужними кодами у масовій свідомості. Використання їх у рекламі ресторанного бізнесу формує атмосферу духовного піднесення та родинного єднання. Також проаналізовано роль фразеологізмів як засобу експресії та носія культурної пам’яті, що полегшує запам’ятовування слоганів. Авторка підкреслює, що ефективність рекламних текстів залежить від їхньої здатності активувати знайомі культурні образи, водночас зберігаючи зрозумілість і легкість декодування.Доведено, що сучасний маркетинговий дискурс у сфері HoReCa є етнокультурно маркованим і поєднує економічні завдання з репрезентацією національної ідентичності. Перспективними напрямами визначено порівняльний аналіз культурних кодів у міжнародному маркетингу, дослідження взаємодії візуальних і вербальних компонентів та аналіз ефективності використання етнокультурних маркерів на практиці