Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: ПРИКЛАД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Get PDFThe article analyses the role of spatial planning as an important tool for the efficient use of territorial resources of communities on the example of the Ternopil region. It is substantiated that territories reflect a distinctive way of social and spatial organisation associated with certain ways of spatial thinking. Territories, not being natural formations, are the result of social practices and processes and are created under certain conditions to serve certain purposes. The analysis of the territory is carried out from the point of view of the location of objects, spatial relations and interactions, their spatial order, and their organisation. In our study, we would like to focus on the peculiarities of differentiating territorial entities by the parameters of their socio-economic status. We have studied the key metric characteristics that affect the functioning of territorial communities in the Ternopil region. The study of territorial communities in the region was also carried out in terms of household land ownership. On the basis of these complementary indicators, the article groups territorial communities by the functional nature of their centres, the area owned by the communities, and the distance from district administrative centres as an indicator of territorial accessibility and determines the role of such data for the spatial organisation of the community territory. In general, it is noted that the reform of local self-government and administrative-territorial structure on the basis of strengthening regional development, deepening decentralisation of power, and the use of a model of interaction between central and local authorities is mandatory and necessary to ensure the development of regional territories.У статті досліджено роль просторового планування як важливого інструменту ефективного використання територіальних ресурсів громад на прикладі Тернопільської області. Обґрунтовано, що території відображають відмінний спосіб соціальної та просторової організації, пов’язаний із способами просторового мислення. Території, не будучи природними утвореннями, є результатом соціальних практик і процесів і створюються за визначених умов, щоб служити вибраним цілям. Аналіз території проводиться з позиції місцеположення об’єктів, просторового відношення та взаємодії, за їх просторовою впорядкованістю й організацією. У нашому дослідженні ми хотіли б закцентувати увагу на особливостях диференціації територіальних утворень за параметрами їхнього соціально-економічного стану. Здійснено дослідження ключових метричних характеристик, що впливають на функціонування територіальних громад у Тернопільській області. Також здійснено дослідження територіальних громад області за показниками володіння земельними ділянками домогосподарств. На основі означених комплементарних показників проведено групування територіальних громад за показниками функціонального характеру їхніх центрів, площ, якими володіють громади, віддаленістю від районних адміністративних центрів – як показником територіальної доступності, визначено роль таких даних для просторової організації території громад. Загалом відзначено, що проведення реформи місцевого самоврядування й адміністративно-територіального устрою на засадах зміцнення регіонального розвитку, поглиблення децентралізації влади, використання моделі взаємодії у відносинах центральної та місцевої влади є обов’язковим та необхідним для забезпечення розвитку обласних територій
СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Get PDFThe article deals with the issue of understanding the concept of “emotional competence of a personality” in modern psychology. A review of the well-known concepts of emotional competence, in particular, foreign and Ukrainian researchers K. Saarni, D. Goleman, V. V. Zarytska, V. M. Borisenko, O. O. Lazurenko, O. A. Leshenko, Y. M. Raevska, O. P. Soliakova and others, is carried out. The author analyzes the difference between the concept of emotional competence and the concept of emotional intelligence, which is close in meaning, and determines their relationship. It is noted that emotional competence is based on emotional intelligence, but is an acquired formation that is formed under the influence of the socio-cultural environment. The author considers the ideas of scientists about the basic components in the construct of emotional competence: reflection, self-regulation, regulation of relationships and empathy, which form four functional blocks – behavioral, cognitive, intrapersonal and interpersonal. The author's understanding of the concept of «emotional competence» is presented, which is based on the analysis of the more general concept of «competence». Emotional competence is proposed to be understood as an integral characteristic of a personality. The key components of emotional competence are theoretically substantiated, such as knowledge, skills, experience, values and attitudes related to the emotional sphere of a personality. The listed components are grouped into three blocks: cognitive (knowledge), activity (skills and abilities) and personal (experience, attitudes, values). It is noted that the constituent components of emotional competence can exist and be manifested in two directions: intrapsychologically (directed to oneself) and interpsychologically (directed to others). The author emphasizes the importance of emotional competence in maintaining mental health and psychological well-being of the individual.У статті розкрито питання про розуміння поняття «емоційна компетентність особистості» в сучасній психології. Здійснено огляд відомих концепцій емоційної компетентності, зокрема, зарубіжних і українських дослідників К. Саарні, Д. Гоулмана, В. В. Зарицької, В. М. Борисенко, О. О. Лазуренко, О. А. Льошенко, Я. М. Раєвської, О. П. Солякової та ін. Проаналізовано відмінність поняття емоційної компетентності й близького за значенням поняття емоційного інтелекту, визначено їх взаємозв’язок. Зазначається, що емоційна компетентність базується на емоційному інтелекті, але є набутим утворенням, яке формується під впливом соціокультурного оточення. Розглянуто уявлення науковців про базові компоненти в конструкті емоційної компетентності: рефлексію, саморегуляцію, регуляцію взаємин та емпатію, що утворюють чотири функціональні блоки: поведінковий, когнітивний, інтраперсональний та інтерперсональний. Надається авторське розуміння поняття «емоційна компетентність», яке ґрунтується на аналізі більш загального поняття «компетентність». Емоційну компетентність пропонується розуміти як інтегральну характеристику особистості. Теоретично обґрунтовуються ключові компоненти емоційної компетентності, як-от знання, уміння, навички, досвід, цінності та установки, що стосуються емоційної сфери особистості. Перераховані компоненти згруповано в три блоки: когнітивний (знання), діяльнісний (уміння та навички) та особистісний (досвід, установки, цінності). Зазначається, що складові компоненти емоційної компетентності можуть існувати та виявлятися двовекторно: інрапсихологічно (спрямовані на себе) та інтерпсихологічно (спрямовані на інших). Наголошено на вагомому значенні емоційної компетентності в підтриманні психічного здоров’я й психологічного благополуччя особистості
САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ
Get PDFThe modern system of training a future specialist requires the student to develop both creative potential and the disclosure of individual personality qualities. The student is considered as a subject of initiation of personal activity, who is able to arbitrarily regulate their own activity in order to achieve professional goals. In this context, initiative, creativity, responsibility, ability to selfdetermination, self-actualization, and self-reflection are the leading personality characteristics that must be fostered. In the article, the authors carried out a theoretical analysis of the content and structural organization of psychological self-regulation in the process of future specialist formation. It has been substantiated that self-regulation is the management of one’s psycho-emotional state, which is achieved by influencing oneself with the help of words, imaginary images, as well as controlling muscle tone and breathing. The methods of self-regulation of the emotional state, which contribute to the restoration of strength, normalize the emotional background, and strengthen the mobilization of the body’s resources have been characterized. Based on the analysis, recommendations have been made for the formation of certain components of the psychological self-regulation of the individual in the process of the future specialist development. It has been proven that the process of developing emotional and volitional self-control is based on three main points: relaxation, visualization, and self-suggestion. The main goal is to learn to consciously create an optimal “internal atmosphere” within oneself. Relaxation techniques help reduce muscle tension, slow breathing, and promote a calmer state of mind. Visualization involves forming vivid mental images that can shape emotions and mindset. Self-suggestion uses positive affirmations and self-talk to reinforce desired attitudes and behaviours. By mastering these self-regulation methods, students can better manage stress, improve focus, boost confidence, and maintain motivation throughout their professional training.Сучасна система підготовки майбутнього фахівця вимагає від студента як розвитку творчого потенціалу, так і розкриття індивідуальних якостей особистості. Студент розглядається як суб’єкт ініціювання особистої діяльності, який здатний довільно регулювати власну діяльність для досягнення професійних цілей. У цьому контексті провідними особистісними характеристиками є ініціативність, креативність, відповідальність, здатність до самовизначення, самоактуалізації та саморефлексії. У статті автори здійснили теоретичний аналіз змісту та структурної організації психологічної саморегуляції в процесі становлення майбутнього фахівця. Обґрунтовано, що саморегуляція – це управління власним психоемоційним станом, якого досягають шляхом впливу на себе за допомогою слів, уявних образів, а також контролю м’язового тонусу та дихання. Схарактеризовано методи саморегуляції емоційного стану, які сприяють відновленню сил, нормалізації емоційного фону та посиленню мобілізації ресурсів організму. На основі аналізу надано рекомендації щодо формування певних компонентів психологічної саморегуляції особистості в процесі розвитку майбутнього фахівця. Доведено, що процес розвитку емоційно-вольового самоконтролю ґрунтується на трьох основних моментах: релаксації, візуалізації та самонавіюванні. Головна мета – навчитися свідомо створювати в собі оптимальну «внутрішню атмосферу». Техніки релаксації допомагають зменшити м’язове напруження, сповільнити дихання та сприяти більш спокійному стану розуму. Візуалізація передбачає формування яскравих розумових образів, які можуть формувати емоції та налаштування розуму. Самонавіювання використовує позитивні ствердження та самоконтроль для підкріплення бажаних установок і моделей поведінки. Опанувавши ці методи саморегуляції, студенти зможуть краще керувати стресом, поліпшити концентрацію, підвищити впевненість та підтримувати мотивацію протягом професійної підготовки. Автори наголошують, що навички саморегуляції життєво важливі не лише для академічного успіху, а й для досягнення успіхів у майбутній кар’єрі. Фахівці будь-якої галузі повинні вміти зберігати витримку під тиском, швидко відновлюватися після невдач та проактивно створювати психологічні умови, які сприяють піковій продуктивності. Отже, формування у студентів міцних здібностей до саморегуляції готує їх до успішного подолання неминучих викликів, що виникатимуть. Це культивує життєстійкість, емоційний інтелект та самоконтроль, необхідні для повної реалізації свого потенціалу як фахівця в будь-якій сфері
РОЛЬ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ПОТЕНЦІАЛІ ПІДЛІТКА
Get PDFThe article contains an overview of the latest research in the field of research into the possibilities and effects of virtual technologies on the psyche and personality development in adolescence, in particular on the activation of internal psychological potentials in this age period, when the situation of military invasion of our country often does not give teenagers the opportunity to realize themselves in the usual socially acceptable ways according to the social situation of development and leading activity. The extensive use of various media devices has made it possible to introduce various forms of virtual communication and entertainment into their daily lives, seamlessly integrating online and offline communications to support social networks, easily switching between media communication types. There has been a research discourse on the digital spaces’ potential, both off-the-shelf (COTS) and educational games, to develop cognitive skills such as working memory, attention, and spatial cognition [33; 32] and the adolescent’s psychological potential as a whole [41]. A theoretical model of the teenager’s personality psychosemantic identity and a teenager’s psychological potential rhizomorphic model in virtual space have been developed. The relevance of using virtual reality for versatile personality development in adolescence is substantiated. The virtual world serves as a playground for simulating situations of psychological development from the physical world, such as identity construction and self-expr ession, a reasonable question arises about the effectiveness of the virtua l for the processes of improving or worsening cognitive skills, developing or wasting psychological resources of the individual. The design and development of any virtual environment should be exciting for children and young people to realize the full potential of the creator and the technology.Стаття містить огляд останніх досліджень у галузі вивчення можливостей та впливу віртуальних технологій на психіку та розвиток особистості в підлітковому віці, зокрема на активізацію внутрішніх психологічних потенціалів у цей віковий період, коли ситуація військового вторгнення в нашу країну часто не дає підліткам можливості реалізувати себе у звичних соціально прийнятних формах відповідно до соціальної ситуації розвитку та провідної діяльності. Широке використання різноманітних медіапристроїв дало змогу запровадити різноманітні форми віртуального спілкування та розваг у їхньому повсякденному житті, плавно інтегруючи онлайн- та офлайн-комунікації для підтримки соціальних мереж, легко перемикаючись між типами медіакомунікації. Проведено дослідницький дискурс щодо потенціалу цифрових просторів як готових (COTS), так і навчальних ігор, для розвитку когнітивних навичок, таких як оперативна пам’ять, увага та просторове пізнання [33; 32] та психологічного потенціалу підлітка загалом [41]. Розроблено теоретичну модель психосемантичної ідентичності особистості підлітка та ризоморфну модель психологічного потенціалу підлітка у віртуальному просторі. Обґрунтовано актуальність використання віртуальної реальності для різнобічного розвитку особистості в підлітковому віці. Віртуальний світ служить ігровим майданчиком для моделювання ситуацій психологічного розвитку з фізичного світу, таких як побудова ідентичності та самовираження, виникає резонне питання про ефективність віртуального світу для процесів покращення чи погіршення когнітивних навичок, розвитку чи втрати психологічних ресурсів особистості. Проєктування та розроблення будь-якого віртуального середовища має бути захоплюючим для дітей та молоді, щоб усвідомити весь потенціал творця та технології
ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ВОЛОНТЕРІВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ
Get PDFThe purpose of the article is to present the findings of a research on the resilience features of volunteers in martial law. Theoretical aspects include analyzing, comparing, systematizing, and summarizing scientific sources and data from experimental research; empirical aspects involve psychodiagnostics methods: the Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC-10) (adapted by Z. Kireeva, O. Odnostalko, B. Biron); the “Brief Resilience Scale” (by B. Smith et al., adapted by O. Shevchenko); the “Hardiness Survey” by S. Maddi (adapted by D. Leontiev). The defined psychodiagnostics tools allowed for the investigation, analysis, and interpretation of the resilience levels of volunteers under martial law. The general sample parameters: 31 volunteers, including 27 women and 4 men; age range from 26 to 59 years (average age of the sample is 34 years). 74% of the surveyed volunteers were in Ukraine, most of whom were in frontline cities, while 25.8% were volunteers forced to move abroad. This research presents an analysis of resilience as a psychological phenomenon. It includes an analysis of theoretical research on scientific approaches to defining and understanding the concept of “resilience”. It presents scientists’ views on resilience depending on the subject of research, in particular, this phenomenon is considered as a personality trait, a dynamic process, and an adaptive-defensive mechanism. The types and components of resilience were defined. The emergence and development of the volunteer movement in Ukraine, as well as the flourishing of volunteer activities during the full-scale invasion, were analyzed. The mental health risks for volunteers during the war were systematized. The need to form and develop resilience in volunteers during wartime and post-war periods was highlighted. It was noted that the resilience level of most surveyed volunteers was low. Volunteers with a high level of resilience, meaning those who can overcome tension, recover, and grow personally even in martial law, were few. The resilience level of volunteers living in Ukraine under conditions of daily stress and military threats was mostly low, hence insufficient. Meanwhile, volunteers living abroad tend to have an average level of resilience, making it easier for these respondents to adapt to new changes, considering the safe conditions.Мета статті полягає у презентації результатів дослідження особливостей резильєнтності волонтерів в умовах війни. Застосовано теоретичні методи: аналізування, порівняння, систематизації, узагальнення літературних наукових джерел і даних експериментальних досліджень; емпіричні: психодіагностичні методики: шкала резильєнтності CD-RISC-10 К. Коннера та Дж. Девідсона; «Коротка шкала резильєнтності» Б. Сміта, «Методика діагностики життєстійкості» С. Мадді. Визначений психодіагностичний інструментарій дав змогу дослідити, проаналізувати та інтерпретувати рівні резильєнтності волонтерів в умовах війни. Загальні параметри вибірки: кількість респондентів – 31 волонтер, з яких 27 жінок та 4 чоловіки; віковий діапазон – від 26 до 59 років (середній вік вибірки – 34 роки). 74% волонтерів з опитаних перебували в Україні, більшість – у прифронтових містах, тоді як 25,8% становили волонтери, що вимушені були переїхати за кордон. Дослідження презентує аналіз резильєнтності як психологічного феномена. Подано аналіз теоретичних досліджень наукових підходів до визначення та змісту поняття «резильєнтність». Представлено погляди науковців на резильєнтність залежно від предмета дослідження, зокрема цей феномен розглянуто як рису особистості, динамічний процес та адаптаційно-захисний механізм. Визначено типи та компоненти резильєнтності. Проаналізовано виникнення та розвиток волонтерського руху в Україні, а також розквіт волонтерської діяльності під час повномасштабного вторгнення. Систематизовано ризики психічного здоров’я волонтерів під час війни. Виділено та окреслено необхідність формування та розвитку резильєнтності волонтерів у воєнний та післявоєнний часи. Констатовано, що рівень резильєнтності більшості опитаних волонтерів є низьким. Волонтерів з високим рівень резильєнтності, отже, тих, що можуть подолати напруженість, відновитися та зрости особистісно навіть в умовах війни, незначна кількість. Рівень резильєнтності волонтерів, які проживають в Україні в умовах щоденних стресів та воєнних загроз, переважно низький, отже, недостатній. При цьому у волонтерів, які вимушено проживають за кордоном, дещо переважає середній рівень резильєнтності, отже, цим респондентам легше пристосуватися до нових змін з огляду на безпечні умови
СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ БІБЛІЙНИХ ТЕКСТІВ
Get PDFIn the proposed study, the lack of research into the artistic and expressive potential of the language of the Holy Scriptures is substantiated, despite its undeniable influence on the stylistic system of the Ukrainian language, the organic nature of its components in both literary, political and media discourses. It has been proven that the texts of the Holy Scriptures represent examples of spiritual eloquence, and to a large extent – poetic, characteristic of artistic poetry; while poetic speech is close to rhetorical due to the richness of tropes and figures of speech; interrelated rhetorical tropes such as metaphor, allegory, simile, and symbol are powerful devices by which biblical thought is shaped. The article visualizes and analyzes certain tropes and stylistic figures reflected in the Ukrainian translation of the Bible. Thus, attention is paid to: comparisons, among which are singled out amplified and expanded ones, which in the biblical text often appear in the form of figurative parallelism, thanks to its growth, a widespread simile is created; an analogy resembling an extended comparison; metaphor close to comparison and its varieties such as personification, metonymy and synecdoche; allegory (it has been confirmed that evangelical parables best represent allegorical prose in the Holy Scriptures), as well as a symbol close to allegory. It was found that in biblical texts one of the most frequent stylistic figures is antithesis (built on the opposition of both lexical and contextual antonyms); great rhetorical significance is attributed to the so-called figures of accumulation - tautology and pleonasm; it is visualized how one of the tools of rhetoric is achieved through tautology - paradox. It has been proven that such stylistic figures as anaphora, epiphora, epanaphora, simploca, rhetorical exclamations, questions, affirmations and denials contribute to the expression of lexical means and the strengthening of their emotional and expressive capabilities.У пропонованій студії обґрунтовано малодослідженість художньо-виражального потенціалу мови Священного Писання попри його незаперечний вплив на стилістичну систему української мови, органічність його складників як у літературному, так і політичному та медійному дискурсах. Доведено, що тексти Священного Писання репрезентують зразки духовного красномовства, причому великою мірою – поетичного, властивого художній поезії; поетичне ж мовлення наближене до риторичного завдяки насиченості тропами та мовними фігурами; такі взаємопов’язані риторичні тропи, як метафора, алегорія, порівняння, символ, є потужними прийомами, за допомогою яких формується біблійна думка. Унаочнено та проаналізовано окремі тропи та стилістичні фігури, відбиті в українському перекладі Біблії. Так, звернуто увагу на: порівняння, з-поміж яких виокремлено ампліфіковані, а також розгорнуті, що в біблійному тексті часто виступають у вигляді образного паралелізму, завдяки його зростанню витворюється поширене уподібнення; аналогію, що нагадує розгорнуте порівняння; близьку до порівняння метафору й такі її різновиди, як персоніфікація, метонімія й синекдоха; алегорію (підтверджено, що євангельські притчі найрельєфніше репрезентують алегоричне інакомовлення в Священному Писанні), а також близький до алегорії символ. З’ясовано, що в біблійних текстах однією з найчастотніших стилістичних фігур є антитеза (будується на протиставленні як лексичних, так і контекстуальних антонімів); велике риторичне значення припадає на т. зв. фігури накопичення – тавтологію та плеоназм; унаочнено, як через тавтологію досягається один із засобів риторики – парадокс. Доведено, що увиразненню лексичних засобів, посиленню їхніх емоційно-експресивних можливостей сприяють і такі стилістичні фігури, як анафора, епіфора, епанафора, симплока, риторичні вигуки, запитання, ствердження й заперечення
ЕКОЛОГІЧНА ЛІТЕРАТУРА НОН-ФІКШН НА ЧОРНОБИЛЬСЬКУ ТЕМУ ДЛЯ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ КНИГ К. МІХАЛІЦИНОЇ, С. ДВОРНИЦЬКОГО «РЕАКТОРИ НЕ ВИБУХАЮТЬ. КОРОТКА ІСТОРІЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ ТА A. HIGGINBOTHAM “MIDNIGHT IN CHERNOBYL:
Get PDFIt has not been the first century that mankind is not only the organizer of the race to transform nature into an inexhaustible source of resources that man mercilessly uses, but mankind is also the only participant in the race. Such a consumerist attitude to nature leads to cataclysms, catastrophes, the damage of which is difficult to assess. One of these consequences is the accident at the Chernobyl nuclear power plant. The desire to understand the causes of the accident, to provide truthful information about those events for everyone, regardless of age and knowledge of atomic energy, contributes to the creation of environmental non-fiction literature on the Chernobyl topic for both children and adults. The article analyzes environmental topics in non-fiction works for children and adults, the relevance of which is reinforced by the need for a clear understanding of those events by people of different age categories, in order to prevent the occurrence of such disasters. An important emphasis of environmental literature on the Chernobyl topic is the desire of the authors not only to present as objectively as possible the real events that took place at the fourth power unit of the Chernobyl nuclear power plant during the explosion, but also a deep understanding, through critical analysis, of the factors that led to such consequences . It is non-fiction literature designed to truthfully, clearly and logically acquaint the reader with facts and real events, without any stereotypes, myths and conjectures, because what humanity faced after this humanitarian and man-made disaster is so terrible for their full understanding, but at the same time vital for understanding. The peculiarities of the depiction of the Chernobyl disaster in environmental non-fiction literature for children and adults in the books of K. Mikhalitsina and S. Dvornytskyi "Reactors do not explode" are outlined. A brief history of the Chernobyl disaster and A. Higginbotham "Midnight in Chernobyl: The Untold Story of the World's Greatest Nuclear Disaster"; genre features of the books are indicated and common and distinctive features are revealed.Людство є не лише організатором перегонів із перетворення природи у невичерпне джерело ресурсів, які людина безжалісно використовує, але людство є і єдиним учасником перегонів. Таке споживацьке ставлення до природи призводить до катаклізмів, катастроф, шкоду від яких важко оцінити. Однією із таких наслідків є аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Прагнення зрозуміти причини аварії, подати правдиву інформацію про ті події для кожного, незважаючи на вік і знання з атомної енергетики, сприяє створенню екологічної літератури нон-фікшн на Чорнобильську тему як для дітей, так і для дорослих. У статті проаналізовано екологічну тематику у творах нон-фікш для дітей та дорослих, актуальність якої підсилюється необхідністю чіткого розуміння тих подій різними віковими категоріями людей, задля попередження виникнення катастроф такого плану. Важливим акцентом екологічної літератури на чорнобильську тему є прагнення авторів не лише викласти максимально об’єктивно ті реальні події, які відбувалися на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції під час вибуху, але і глибинне розуміння, шляхом критичного аналізу, тих факторів, які призвели до таких наслідків. Саме література нон-фікшн покликана правдиво, чітко та логічно познайомити читача із фактами та реальними подіями, без будь-яких стереотипів, міфів та домислів, адже те, з чим зіштовхнулося людство після цієї гуманітарно-техногенної катастрофи настільки страшні для їх повного осягнення, але водночас життєво необхідні для розуміння. Окреслено особливості зображення Чорнобильської катастрофи в екологічній літературі нон-фікшн для дітей та дорослих у книгах К. Міхаліциної, С. Дворницького «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи та A. Higginbotham «Midnight in Chernobyl: The Untold Story of the World’s Greatest Nuclear Disaster»; зазначено жанрові особливості книг та виявлено спільні та відмінні риси
ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ФЕШН-ВЛОГІВ
Get PDFThe article is devoted to the problems of forming English lexical competence of high school students with the use of authentic video blogs (vlogs) in the course of the academic discipline «The English Language» in general secondary education institutions. The authors claim that the use of information and communication technologies in teaching English enlarges students’ vocabulary, activates their critical thinking and increases motivation. The authors chose the popular fashion vlogs such as Bryanboy, Juliaberolzheimer, Nicolewarne and others as a database of the research. The authors investigated the linguistic and methodological potential of English authentic fashion vlogs in teaching vocabulary of high school students and came to the conclusion that these Internet resources are an important source of vocabulary from the thematic group «Fashion», which includes the subtopics «Clothes», «Accessories», «Perfumes», «Style» etc. It was determined that the material of fashion vlogs allows improving students’ lexical competence due to learning in a communicatively meaningful context an expanded amount of complex vocabulary from the thematic group «Fashion» (subtopic «Clothes», the thematic subgroups: names of basic clothing, details of clothing, styles, etc.; study of vocabulary related to production technology, names of fabrics, color palette, size, purchase, peculiarities of clothing care, etc.), which is widely used in authentic fashion vlogs. Also, the use of fashion vlogs enhances learning motivation: such vlogs are popular among young people, students are interested in increasing their awareness in the field of fashion, because clothes are an integral component of culture, a means of expressing individuality and identity. The article defines the stages of working with authentic fashion vlogs while forming English lexical competence of high school students. Methodological recommendations and illustrative exercises to organize the training are given. The results of the analysis allow us to conclude that the use of authentic English vlogs is an effective and promising means of teaching vocabulary to high school students, because the source itself – the vlog – is a relevant information phenomenon in the modern cultural and educational space.У статті розглядаються проблеми формування англомовної лексичної компетентності старшокласників з використанням автентичних відеоблогів (влогів) у процесі вивчення навчальної дисципліни «Англійська мова» у закладах загальної середньої освіти. Автори зазначають, що використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні англійської мови розширює лексичний запас учнів, активізує критичне мислення та підвищує мотивацію. Джерельною базою дослідження стали відібрані авторами популярні фешн-влоги Bryanboy, Juliaberolzheimer, Nicolewarne та ін. Автори дослідили лінгвістичний і методичний потенціал англомовних автентичних фешн-влогів у навчанні лексики учнів старших класів і дійшли висновку, що ці інтернет-ресурси є важливим джерелом лексики тематичної групи «Мода», до якої належать підтеми «Одяг», «Аксесуари», «Парфуми», «Стиль» тощо. Визначено, що матеріал фешн-влогів дозволяє удосконалювати лексичну компетентність старшокласників завдяки вивчення в комунікативно значущому контексті розширеної кількості лексики тематичної групи «Мода» (підтема «Одяг», тематичні підгрупи: назва базового одягу, деталі одягу, стилі та ін.; лексика, пов’язана з технологією виробництва, назвами тканин, кольоровою палітрою, розмірною сіткою, здійсненням покупок, особливостями догляду за одягом тощо), яка є широко вживаною в автентичних фешн-влогах. Використання фешн-влогів забезпечує підвищення мотивації навчання: такі влоги популярні серед молоді, учні є зацікавленими у розширенні своєї обізнаності у сфері моди, адже одяг є засобом вираження індивідуальності та ідентичності, невід’ємним складником культури. У статті визначено етапи роботи з англомовними автентичними фешн-влогами для формування лексичної компетентності старшокласників, надано методичні рекомендації щодо організації навчання, запропоновано ілюстративні вправи. Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що використання англомовних автентичних фешн-влогів є ефективним і перспективним засобом навчання лексики старшокласників, адже саме джерело – влог – є актуальним інформаційним феноменом у сучасному культурному та освітньому просторі
ВИКОНАВСЬКА ТА ВИКЛАДАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МИХАЙЛА КАНЕРШТЕЙНА В ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДИРИГЕНТСЬКОЇ ШКОЛИ
Get PDFThe article highlights the main aspects of the performance and teaching of the prominent Ukrainian conductor Mykhailo Kanershtein. Based on the study of reference, scholarly and journalistic literature, archival documents, and educational and methodological works of the artist (“Conducting issues”, “On the methodology of training conductors”), the conductor’s creative life is overviewed and the stages of his versatile activity are traced. Moreover, the article identifies personal qualities manifested in the conductor’s professional communication with colleagues and students, presents the analysis of the methodical principles of the conductor’s work with the orchestra, characterizes his contribution to the development of the domestic conducting school, and outlines the directions for further research of the problem. The research methodology is based on a systematic approach, covering historical, cultural, and systemanalytic perspectives. A number of general scientific methods are used: historical (for the analysis of socio-political and general cultural processes of the Soviet era); historical and cultural (to determine artistic and aesthetic foundations of the development of Ukrainian music of this period); the method of historiographical analysis (to understand the scholarly sources); chronological (to understand the processes of Ukrainian conducting art development); descriptive (to systematize the collected material and characterize the research subject); biographical (to study Kanershtein’s creative life). The scientific novelty of the study consists in: collecting and systematizing information about Kanershtein’s life and professional activity; introducing archival documents of the artist's personal foundation to scholarly discourse; analyzing his methodical views on the conducting technique, set forth in his theoretical works; revealing his personal and professional traits; determining his contribution to the history of the Ukrainian conducting school development.У статті висвітлено основні аспекти виконавської та викладацької діяльності видатного українського диригента Михайла Канерштейна. На основі опрацювання довідникової, наукової й публіцистичної літератури, архівних документів, навчально-методичних праць митця («Питання диригування», «Про методику навчання диригентів») здійснено огляд його життєтворчості, простежено етапи різнобічної діяльності, виокремлено особистісні якості, що проявилися в професійному спілкуванні з колегами й учнями, проаналізовано методичні принципи роботи диригента з оркестром, схарактеризовано його внесок у розвиток вітчизняної диригентської школи, окреслено напрями подальшого дослідження проблеми. Методологія дослідження спирається на системний підхід, що охоплює історичний, культурологічний і системно-аналітичний ракурси. Використано низку загальнонаукових методів: історичний (для аналізу суспільно-політичних і загальнокультурних процесів радянської епохи); історико-культурний (для визначення художньо-естетичних засад розвитку української музики окресленого періоду); метод історіографічного аналізу (для осмислення літератури з досліджуваної проблематики); хронологічний (для усвідомлення процесів розвитку українського диригентського мистецтва); описовий (для систематизації зібраного матеріалу й характеристики досліджуваного об’єкта); біографічний (для вивчення життєтворчості М. Канерштейна). Наукова новизна дослідження полягає в зібранні та систематизації відомостей про життя й діяльність М. Канерштейна; у введенні в науковий обіг архівних документів особистого фонду митця; в аналізі його методичних поглядів на техніку диригування, викладених в авторських теоретичних працях; у розкритті особистісних і професійних рис диригента; у визначенні його внеску в історію розвитку вітчизняної диригентської школи
НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНЕ ВИКОНАВСТВО КИТАЮ
Get PDFThe article is devoted to the study of the varieties of Chinese folk instruments and the peculiarities of playing them. The desire to preserve the originality of the national culture (especially in times of globalization) is one of the main features in the mentality of the Chinese people. The Chinese’s respect for traditions and customs, history and art are also manifested in a favorable attitude towards national instruments, as well as familiarization of the younger generation with the peculiarities of playing various types of folk instruments. Therefore, Chinese folk-instrumental art today constitutes a significant layer of the artistic activity of mankind, which can be traced back to BC. Understanding the basics of the traditional national instrument of China, its performance aspects, as well as some issues of Chinese culture determines the relevance of the materials of this study. The article highlights the issue of the origin and classification of typical Chinese folk instruments and provides an analysis of the typology of national instruments in relation to the system of bain and other, later classifications accepted in modern art history. The author provides an overview of the toolset of the Han as the main nation, and also briefly reveals the aspects of regional varieties of toolset of national minorities. The work traces the chronology of the formation of traditional Chinese instruments and presents its classification according to the method of sound production and manufacturing materials. Characterizing folk instrumental art, we specify that the majority of national instruments with a centuries-old history are still used in modern performance in both domestic and professional settings. Thus, the Chinese Han people use more than three hundred types of national musical instruments, and in the cultural practice of China’s minorities there are two hundred types of musical instruments. Thus, it is possible to testify to the significant demand for folk instruments in China and the high level of development of traditional musical culture. Based on the research principles of Ukrainian folklorists-Chinese scholars presented in domestic art history, as well as taking into account the scientific and cultural assets of the Ukrainian Association of Chinese scholars, the publication presents the author’s thoughts on understanding the traditional foundations of the identity of the ethnic diversity of Chinese folk-instrumental performance.Стаття присвячена вивченню різновидів народних китайських інструментів і особливостей національного музично-інструментального виконавства. Прагнення зберегти своєрідність національної культури (особливо в часи глобалізації) є однією з основних рис у менталітеті китайського народу. Повага китайців до традицій і звичаїв, історії та мистецтва проявляється й у прихильному ставленні до національного інструментарію, а також ознайомлення молоді з особливостями гри на різних видах народних інструментів. Тому китайське народно-інструментальне мистецтво сьогодні становить значний пласт мистецької діяльності людства, який можна відстежити ще до нашої ери. Осмислення основ традиційного національного інструментарію Китаю, його виконавських аспектів, а також деяких питань китайської культури визначає актуальність матеріалів даного дослідження. У статті висвітлюються питання походження та класифікації типових китайських народних інструментів, надається аналіз типології національних інструментів у співвіднесенні із системою «баінь» та інших, більш пізніх класифікацій, прийнятих у сучасному мистецтвознавстві. Автори надають огляд інструментарію хань як основи інструментарію нації, а також стисло розкривають аспекти регіональних різновидів інструментарію національних меншин. У статті відстежується хронологія становлення традиційного інструментарію Китаю та презентується його класифікація відповідно до способу звуковидобування та матеріалів виготовлення. Характеризуючи народно-інструментальне мистецтво, конкретизується, що більшість національних інструментів із багатовіковою історією дотепер використовуються в сучасному виконавстві, як у побутовому, так і у професійному. Так, китайський народ хань застосовує більше трьохсот видів національних музичних інструментів, а в культурній практиці меншин Китаю спостерігається виконавство на двохсот інструментах. Це засвідчує значний попит на народні інструменти в Китаї та високий рівень розвитку традиційної музичної культури. Базуючись на дослідницьких принципах українських фольклористів-китаєзнавців, представлених у вітчизняному мистецтвознавстві, а також з урахуванням науково-культурних надбань Української асоціації китаєзнавців, публікація представляє авторські думки щодо розуміння традиційних основ ідентичності етнічного розмаїття китайського народно-інструментального виконавства