Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
ВИКОНАВСЬКА ТВОРЧІСТЬ ТРУБАЧІВ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Get PDFThe article notes the activities of prominent trumpeters of the late 20’th and early 21’st centuries, who already have authority and a name in the field of national wind music. Among them: Valery Posvalyuk, Ihor Gishka, Valery Bogdanov, Mykola Balanko, Volodymyr Kashperskyi, Lidia Ostapyuk, Oleksandr Morozov, Oleksandr Sionchuk, Mykola Zaremskyi, Roman Biloshitskyi, Leonid Ignatovskyi, Oleksiy Garshin, Borys Koroshchenko, Yevgeny Bily. Figures of modern musicians who are followers and continuers of the traditions of Ukrainian trumpet performance are also singled out. The author analyzed the peculiarities of the performance of individual Ukrainian trumpeters of the beginning of the 21’st century and specified the key stylistic features of their playing; the performance individuality of musicians is connected with their professional education and teachers who shaped the technique of trumpeters. In addition to the leading artists of spiritual art, the research materials include the names of performers whose work belongs to the new trends of modern musical culture of Ukraine and deserves the attention of scientists and art critics. In particular, on the example of the work of Andriy Ilkiv and Dennis Adu, the characteristic features of the performance of talented trumpeters of the 21’st century are given, life information and professional development in the field of trumpet performance are revealed. In the proposed article, the author notes the achievements of musicians in the field of trumpet performance not only on the territory of Ukraine, but also abroad. The researcher briefly reviewed the concert repertoire, which is evidence of the stylistic direction of the playing of Andriy Ilkiv and Dennis Adu, and also presented materials that illuminate the pedagogical activities of the mentioned trumpeters. It was determined that Andrii Ilkiv’s work gravitates more towards the classical style of trumpet performance, while Dennis Adu found himself in jazz directions: mainstream and hard bop. The materials of the publication indicate creative collaborations created by artists in the process of trumpet performance, highlight domestic and international connections with leading world and lesser-known artists.У статті відзначено діяльність видатних трубачів кінця ХХ – початку ХХІ століття, що вже мають авторитет та ім’я у сфері духової вітчизняної музики. Серед них Валерій Посвалюк, Роман Білошицький, Валерій Богданов, Микола Баланко, Ігор Гишка, Володимир Кашперський, Лідія Остап’юк, Олександр Морозов, Олександр Сіончук, Микола Заремський, Леонід Ігнатовський, Олексій Гаршин, Борис Корощенко, Євгеній Білий. Також виокремлено постаті сучасних музикантів, які є послідовниками та продовжувачами традицій українського трубного виконавства. Автором здійснено аналіз особливостей виконавської творчості окремих українських трубачів початку ХХІ століття та конкретизовано ключові стилістичні риси їхньої гри; пов’язано виконавську індивідуальність музикантів із їхньою професійною освітою та педагогами, що формували техніку трубачів. До матеріалів дослідження, окрім провідних митців духового мистецтва, включено імена виконавців, чия творчість належить до нових віянь сучасної музичної культури України та заслуговує на увагу з боку науковців і мистецтвознавців. Зокрема, на прикладі творчості Андрія Ільківа та Денніса Аду надається характеристика особливостей виконавства талановитих трубачів ХХІ століття, розкриваються життєві відомості та професійне становлення у сфері трубного виконавства. У запропонованій статті автор зазначає здобутки музикантів у сфері трубного виконавства не лише на території України, а й за її межами. Дослідником стисло розглянуто концертний репертуар, який виступає свідченням стилістичного напряму гри Андрія Ільківа та Денніса Аду, презентовано також матеріали, що висвітлюють педагогічну діяльність зазначених трубачів. Визначено, що творчість Андрія Ільківа більше тяжіє до класичного стилю трубного виконавства, натомість Денніс Аду віднайшов себе у джазових напрямах, як-от: мейнстрім і хард-боп. У матеріалах публікації зазначено творчі колаборації, що створювали артисти у процесі трубного виконавства, виокремлено вітчизняні та міжнародні зв’язки із провідними світовими та менш відомими митцями
БАРОКОВІ ТРАДИЦІЇ В КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНІЙ МУЗИЦІ МИТЦЯ КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ШКОЛИ ЧЕРНІГІВСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХХ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ ОЛЕКСАНДРА ІВАНЬКА
Get PDFThe purpose of the work is to consider the influence of the instrumental traditions of the Baroque era on the chamber-instrumental music of the artist of the composer school of the Chernihiv region of Ukraine at the end of the 20’th – the first quarter of the 21’st century Oleksandr Ivanko in the dimension of musical art. The research methodology is based on system-analytical and theoretical methods. The scientific novelty lies in the fact that chamber-instrumental music, which is usually considered in terms of the regional culture of Ukraine, is an inexhaustible source for scientific research in the field of musical art. Among the regional variety of composers’ creativity, the creativity of the composer of the Chernihiv School Oleksandr Ivanko stands out in bright colors, in particular, his significant work on chamber-instrumental music, which actualized the choice of the topic of the proposed article. Conclusions. Based on the results of the research, the chamber-instrumental works of Oleksandr Ivanko, an artist of the composer school of the Chernihiv region of Ukraine at the end of the 20’th – the first quarter of the 21’st century, were analyzed: concertino in the old style of e-moll and concertino in the old style of d-moll for violin and piano. The innovative aspects of the reconstruction of the image of baroque music through the prism of the found equivalents of the semantics of the intonation regularities of the stylistic language of the ancient style of music of the 18’th century have been updated. It was established that the researched works of Oleksandr Ivanko indicate the legitimacy of existence, since the principle of instrumental versioning of the contemporary composer opens new angles of understanding baroque reminiscence.Мета роботи – розглянути вплив інструментальних традицій епохи Бароко на камерно-інструментальну музику митця композиторської школи Чернігівського регіону України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття Олександра Іванька у вимірі музичного мистецтва. Методологія дослідження базується на системно-аналітичному та теоретичному методах. Наукова новизна полягає в тому, що камерно-інструментальна музика, що зазвичай розглядається у вимірах регіональної культури України, є невичерпним джерелом для наукових розвідок у галузі музичного мистецтва. Серед регіонального розмаїття творчості композиторів яскравою фарбою пролягає творчість композитора Чернігівської школи Олександра Іванька, зокрема його вагомий доробок камерно-інструментальної музики, що актуалізувало вибір теми пропонованої статті. Висновки. За результатами дослідження проаналізовано камерно-інструментальні твори митця композиторської школи Чернігівського регіону України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття Олександра Іванька: концертино у старовинному стилі e-moll і концертино у старовинному стилі d-moll для скрипки та фортепіано. Актуалізовано інноваційні аспекти реконструювання образу барокової музики крізь призму віднайдених еквівалентів семантики інтонаційних закономірностей стилістичної мови старовинного стилю музики ХVІІІ століття. Встановлено, що досліджені доробки Олександра Іванька вказують на правомірність існування, оскільки принцип інструментальної версійності композитора-сучасника відкриває нові ракурси розуміння барокової ремінісцентності
МУЗИЧНИЙ ТЕЗАУРУС ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-КООРДИНАЦІЙНА СИСТЕМА
Get PDFThe article substantiates the significance of the musical thesaurus as a complex organizational and coordination system for processing information, transforming it into knowledge and producing new artistic, aesthetic and scientific values in the compositional, performing and scientific activities of a modern musician. It is noted that the problem of the musical thesaurus is part of the inexhaustible topic of musical thought. The chosen perspective of the research determined the reliance on the list of scientific works on musical thinking and the musical thesaurus. System-analytical, functional, theoretical methods are chosen as the methodological basis of the article. The scientific novelty of the article is: 1) in the problem of the significance of the musical thesaurus as an organizational and coordination system in modern compositional and performance practice, in scientific activity; 2) in the introduction into scientific circulation of the concepts of “thesaurus thinking”, “musical thesaurus thinking” and “thesaurus style of thinking”, which is a further development of the ideas of M. Kalashnyk and O. Samoilenko. A definition of the concepts “musical thesaurus thinking” and “thesaurus thinking style” is proposed. The conclusions emphasize that: 1) thesaurus thinking and the formed thesaurus thinking style of professional musicians is a requirement of all times. However, the problem of their formation is especially acute at the current stage of the development of musical culture and musical art in connection with the rapid expansion of the informational space of human existence as a result of technological and informational innovations, the emergence of new forms of musical art, and a change in the paradigm of composer creativity; 2) the systematicity, scope and flexibility of the musical thesaurus are factors in the completeness of deciphering the complexly organized musical works from the point of view of the meanings embedded in them.У статті обґрунтовується значення музичного тезауруса як складної організаційно-координаційної системи обробки інформації, перетворення її на знання та продукування нових художньо-естетичних і наукових цінностей у композиторській, виконавській і науковій діяльності сучасного музиканта. Зазначається, що проблема музичного тезауруса є частиною невичерпної по своїй суті теми музичного мислення. Обраний ракурс дослідження зумовив опору на корпус наукових праць з питань музичного мислення та музичного тезауруса. Методологічною основою статті обрано системно-аналітичний, функціональний, теоретичний методи. Наукова новизна статті полягає: 1) у проблематизації значущості музичного тезауруса як організаційно-координаційної системи в сучасній композиторській і виконавській практиці, у науковій діяльності; 2) у запровадженні до наукового обігу понять «тезаурусне мислення», «музичне тезаурусне мислення» і «тезаурусний стиль мислення», що є подальшим розвитком ідей М. Калашник і О. Самойленко. Запропоновано дефініцію понять «музичне тезаурусне мислення» і «тезаурусний стиль мислення». У висновках підкреслено, що: 1) тезаурусне мислення та сформований тезаурусний стиль мислення у професійних музкантів є вимогою всіх часів. Однак особливо гостро проблема їх формування постає на сучасному етапі розвитку музичної культури та музичного мистецтва у зв’язку із граничним розширенням інформаційного простору буття людини внаслідок технологічних та інформаційних інновацій, появою нових форм буття музичного мистецтва, зміною парадигми композиторської творчості; 2) системність, обсяг і гнучкість музичного тезауруса є чинниками повноти розшифрування складноорганізованих з погляду закладених у них смислів музичних творів
СХІДНА ТЕМАТИКА І СИСТЕМА ВИРАЗНИХ ЗАСОБІВ В ОПЕРАХ ДЖАКОМО РОССІНІ
Get PDFOrientalism in the musical art of the 19th century is examined by the author in the context of the cultural trends of the time. Attention is drawn to the development of history as a science in the first quarter of a century, which influenced literature and the opera theater. It is emphasized that the method of historicism played a significant role in the long-term development of means of expression as a system of oriental images embodying. In order to determine the means of musical characterization of oriental characters in G. Rossini’s works, the comic opera “The Italian Woman in Algiers” was analyzed. It is noted that in the scenes with Turkish characters and scenes with Italians, the composer uses the same musical means that are characteristic of his style (virtuosity, tongue twisters, dynamic contrasts, prolonged intensification of dynamics together with tempo acceleration in the final sections). On the basis of a comparative analysis of musical images, it is proven that the composer did not go beyond his own style when characterizing the Turks. However, in several numbers, an attempt to give a Turkish hue was made: for the general characterization of the Turks, the Janissary march genre was used, in which the obligatory elements of Turkish music such as the big drum and cymbals sound. It is emphasized that the vocal parts of the Turkish characters in terms of virtuoso style and intonation content coincide with the parts of the Italians. The overall analysis of the opera “The Turk in Italy” showed that Rossini’s typical stylistic vocal techniques were used to characterize both the Italian and Turkish groups of characters. The function of depicting the East, as in the previous opera, was assigned to the decorative part of the performance. In the course of the analysis of Rossini’s “Little Chinese Polka”, it was found that the modal coloring, harmonic colors, melodic line, textural means correspond to European musical stylistics. The name “Chinese Polka” is a tribute to the European fashion for the “Chinoiserie” style.Орієнталізм у музичному мистецтві ХІХ століття розглядається автором у контексті культурних тенденцій часу. Зауважено розвиток у першій чверті століття історії як науки, що деякою мірою вплинуло на літературу й оперний театр. Підкреслено, що у тривалому розвитку засобів виразності як системи втілення орієнтальних образів важливу роль відігравав метод історизму. З метою визначення засобів музичної характеристики східних персонажів у творчості Дж. Россіні проаналізовано комічну оперу «Італійка в Алжирі». Відзначено, що у сценах із турецькими персонажами та сценах з італійцями композитор уживає однакові музичні засоби, які притаманні його стилю (віртуозність, скоромовки, динамічні контрасти, тривалі нагнітання динаміки разом із прискоренням темпу в заключних розділах). На підставі порівняльного аналізу музичних образів доведено, що в характеризуванні турків композитор не вийшов за межі власного стилю. Однак у низці номерів здійснено спробу надати турецький відтінок: для загальної характеристики турків використано жанр яничарського маршу, у якому звучать обов’язкові для турецької музики великий барабан і тарілки. Підкреслено, що вокальні партії турецьких персонажів за віртуозним стилем та інтонаційним змістом збігаються з партіями італійців. Загальний аналіз опери «Турок в Італії» показав, що типові для Дж. Россіні стильові вокальні прийоми використані для характеристики як італійської, так і турецької групи персонажів. Функцію зображення Сходу, як і в попередній опері, було покладено на декоративну частину спектаклю. У процесі проведення аналізу «Маленької китайської польки» Дж. Россіні з’ясовано, що ладове забарвлення, гармонічні кольори, мелодична лінія, фактурні засоби відповідають європейській музичній стилістиці. Назва «Китайська полька» – дань європейській моді на стиль «шінуазрі»
ТРАДИЦІЙНЕ ТА ЄВРОПЕЙСЬКЕ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ВИКОНАВСТВА НА ДУХОВИХ ІНСТРУМЕНТАХ (НА ПРИКЛАДІ ФЛЕЙТОВОЇ КИТАЙСЬКОЇ ШКОЛИ)
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the development of the academic flute, which quickly gained the status of widespread and popular in China. It is noted that flute art is characterized by a high level of performance, great artistic creativity and an effective system of learning to play the instrument. It has been proven that a characteristic feature of the educational system is the exceptionally active performing practice of flute teachers. They are characterized by repeated participation in national and international competitions, intensive work in orchestras and groups of chamber instruments, constant solo and orchestral activity, a very diverse repertoire program and intensive concert activity in Poland and abroad. The wide spread of flute music-making was reflected in the work of Chinese composers, translations, arrangements of Chinese songs and instrumental works, which is caused by the lack of a domestic repertoire at a certain stage of development. The work of Chinese flutist composers demonstrates modern compositional techniques in an original form of interaction with national tonal, rhythmic and textural systems. The variety of monuments of flute pedagogy in modern China is due to the influence of outstanding artists from various countries of Europe and the USA, extensive concert tours, master classes and training courses throughout history to the present day. The theoretical value of the work consists in presenting a comprehensive picture of the existence of the European academic flute in China and the logic of its development. The concept of interaction in flute music of national and European styles is important for the further development of the problem of stylistic pluralism in Eastern artistic cultures. The principles characterizing the birth and development of flute art in various areas of Chinese musical culture can be used to create a theoretical model for studying the life of European instruments in non-European countries. Another comparative study of this position in the characteristics of the pedagogical status in different countries of the East and the West can serve as an analysis of the active acting life of Chinese flute teachers of different generations in national dimensions and abroad. A detailed examination of the content and level of activity of concert life, master classes of famous foreign performers are promising when studying the pedagogical guidelines of non-European countries.Стаття присвячена аналізу розвитку академічної флейти, яка стрімко отримала статус поширеного та популярного в Китайській Народній Республіці інструмента. Зазначено, що флейтове мистецтво характеризується високим виконавським рівнем, великою художньою творчістю й ефективною системою навчання гри на інструменті. Доведено, що характерною рисою навчальної системи є суто активна виконавська практика викладачів гри на флейті. Для них характерна неодноразова участь у національних і міжнародних конкурсах, інтенсивна робота в оркестрах і групах камерних інструментів, постійна сольна й оркестрова діяльність, дуже різноманітна репертуарна програма й інтенсивна концертна діяльність у Польщі та за кордоном. Поширення флейтового музикування знайшло відображення у творчості китайських композиторів, перекладах, обробках китайських пісень та в інструментальних творах, що зумовлено відсутністю вітчизняного репертуару на окремому етапі розвитку. Творчість китайських композиторів-флейтистів демонструє сучасні композиторські прийоми в оригінальній формі взаємодії з національними тональними, ритмічними та фактурними системами. Різноманітність пам’яток флейтової педагогіки в сучасному Китаї зумовлена впливом видатних митців із різних країн Європи та Сполучених Штатів Америки, широким проведенням концертних турів, майстер-класів і навчальних курсів протягом усієї історії до сьогодення. Теоретична цінність роботи полягає у представленні комплексної картини існування європейської академічної флейти в Китаї та логіки її розвитку. Концепція взаємодії у флейтовій музиці національного та європейського стилів є важливою для подальшого розроблення проблеми стильового плюралізму у східних художніх культурах. Принципи, що характеризують зародження та розвиток флейтового мистецтва в різних напрямах музичної культури Китаю, можуть бути використані для створення теоретичної моделі вивчення побуту європейських інструментів у позаєвропейських країнах. Ще одним порівняльним дослідженням цієї позиції в характеристиках педагогічного статусу в різних країнах Сходу та Заходу може слугувати аналіз активного акторського життя китайських викладачів гри на флейті різних поколінь у національних вимірах і за кордоном. Детальний розгляд змісту та рівня активності концертного життя, майстер-класів відомих іноземних виконавців є перспективним під час вивчення педагогічних орієнтирів неєвропейських країн
ПРЕПАРОВАНІ ІНСТРУМЕНТИ: ФЛЕЙТА & ФОРТЕПІАНО
Get PDFThe article is devoted to consideration of the new performance technique “the preparation of instruments”, historical aspects and methods of preparation of “prepared instruments” (flutes and pianos). In modern music, almost all instruments undergo some kind of modification, which is created to obtain various acoustic special effects on the flute, clarinet, saxophone, trumpet, violin, harp, piano, etc. Features and capabilities of “prepared instruments” attract the attention of modern composers and performers. Revealing the stages of the formation of the new technique, the article highlights the activities of the pioneers of “prepared instruments” Henry Cowell, John Cage, István Matuz and others, thanks to which “prepared instruments” gained significant popularity in the field of modern music. A list of definitions of the term “prepared piano”, “prepared flute” is provided, the classification of techniques and methods of using prepared instruments is considered, examples of the use of new techniques in the work of composers and performers of the second half of the 20th – early 21st centuries are highlighted. The possibilities of the “prepared piano” are used by George Crumb, Heitor Villa-Lobos, Maurice Delage, John Cage, Henry Cowell, Brian Eno and other composers. “Prepared flute” is used by musicians to perform works by Matuz István, Eӧtvӧs Péter, Szigeti István, Gyӧngyӧssy Zoltán, Jos Zwaanenburg, Ansgar Beste, Christina Kubisch and others. For “tool preparation” methods are used such as adding various objects inside and outside the tool (paper, plastic bag, aluminum foil, screws, bolts, metal objects, etc.); use of individual parts of the instrument (head, main body, lower knee of the flute); a combination of several parts of the tool; creating a hybrid instrument, “Ocean Piano”, “Plucked Piano”, etc. The technique of “prepared instruments” became an important event in modern music, which inspired many composers and performers to experiment with unconventional sounds. New methods opened up non-classical possibilities of musical self-expression. Prepared instruments (piano & flute) – a new look at the possibilities of classical instruments.Статтю присвячено розгляду відносно нової виконавської техніки «the preparation of instruments» (з анг. «підготовка інструментів»), історичним аспектам та методам підготовки «препарованих інструментів» (флейти та фортепіано). У сучасному музичному мистецтві майже всі інструменти зазнають певної модифікації, що створюється для отримання різноманітних акустичних спецефектів на флейті, кларнеті, саксофоні, труби, скрипки, арфи, фортепіано тощо. Особливості та можливості «препарованих інструментів» привертають увагу сучасних композиторів та виконавців. Розкриваючи етапи формування нової техніки, у статті висвітлюється діяльність піонерів «препарованих інструментів» Генрі Коуелла, Джона Кейджа, Іштвана Матуза та інших завдяки яким «препаровані інструменти» набули значної популярності в галузі сучасної музики. Надається перелік визначень терміну «препароване фортепіано», «препарована флейта», розглядається класифікація прийомів та методів застосування підготовлених інструментів, висвітлюються приклади використання нової техніки в творчості композиторів та виконавців ІІ половини ХХ – початку ХХІ століття. Можливості «препарованого фортепіано» використовують Дж. Крамб, Е. Вілья-Лобос, М. Делаж, Дж. Кейдж, Г. Коуелл, Б. Іно та інші композитори. «Препарована флейта» застосовується музикантами для виконання творів І. Матуза, П. Етвеша, І. Сігеті, З. Гьюнгьосі, Й. Цвааненбурга, А. Бесте, К. Кубіша та інших. Для «препарації інструментів» використовуються такі методи, як додаванням різних предметів усередині та ззовні інструменту (папір, пластиковий пакет, алюмінієва фольга, гвинти, болти, металеві предмети тощо); застосування окремих частин інструменту (головки, основного корпусу, нижнього коліна флейти); комбінація інструменту з декількох частин; створення гібридного інструменту, «океанське фортепіано», «щипкове фортепіано» тощо. Техніка «препарованих інструментів» стала важливою подією в сучасній музиці, яка надихнула багатьох композиторів й виконавців на експерименти з нетрадиційними звуками. Нові методи відкрили некласичні можливості музичного самовираження. Підготовлені інструменти (фортепіано & флейта) – новий погляд на можливості класичних інструментів
ФЕНОМЕН ОРКЕСТРУ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ У СУЧАСНОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗИКОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ
Get PDFThe article is outlines the leading direction of musicological discourse in the issues of specificity, historical and cultural determinism, peculiarities of development and functioning of the folk instrumental orchestra. It is emphasized that the pluralism of individual research dimensions, which is in line with the multidimensionality of artistic practice and the variety of forms of representation of folkinstrumental orchestral art, determines the appeal to the principles and guidelines of cultural, systemic, historical and generalizing methods and approaches as the basis for generalizing musicological achievements on wide range of issues related to the folk instrument orchestra. It is revealed that in the light of the cultural module of the vesical comprehension of the folk instrument orchestra, the tendency of its positioning as a phenomenon and representative of national culture is being established, and the issues of its periodization in connection with the historical and socio-cultural realities of the XX–XXI centuries are raised. It is noted that the systemic dimension of understanding the folk instrument orchestra is marked by its substantiation as a phenomenological and organizationally multidimensional system and the emphasis on the specifics of its varieties, in particular timbre, as well as the functioning and repertoire guidelines of educational orchestras. The formation of the latest vectors of musicological discourse, in particular the regional one, which highlights the location specificity of national folk-instrumental orchestral performance, is emphasized. It is emphasized that within the framework of regional modus of musicology, a panoramic comprehension of the folk instrumental orchestra as a phenomenological integrity in the diversity of artistic reflection is formed. The innovation orientation of musicological knowledge towards a complementary understanding of the essence and specifics of the folk instrument orchestra based on a comparative methodology that resonates with innovative synthetic forms on a comparative methodology that resonates with innovative synthetic forms of its functioning, in particular in the forms of scientific and creative projects, is revealed. The significance and continuity of the traditions of the pedagogical and methodological discourse on the issues of folk instrumental orchestra is emphasized.У статті окреслено провідні напрями музикологічного дискурсу щодо питань специфіки, історико-культурної детермінованості, особливостей розвитку та функціонування оркестру народних інструментів. Акцентовано, що плюралізм індивідуальних дослідницьких вимірів, який є суголосним багатовимірності художньої практики та різноманіттю форм репрезентації народно-інструментального оркестрового мистецтва, детермінує звернення до принципів і настанов культурологічного, системного, історичного та узагальнюючого методів і підходів, як основи узагальнення музикологічного доробку щодо широкого кола питань, пов’язаних із оркестром народних інструментів. Виявлено, що у світлі культурологічного модусу музико-логічного осмислення оркестру народних інструментів усталюється тенденція його позиціонування як явища та репрезентанта національної культури, порушуються питання його періодизації у зв’язку з історичними та соціокультурними реаліями XX–XXI ст. Відзначено, що системний вимір осмислення оркестр народних інструментів позначений його обґрунтуванням як феноменологічно та організаційно багатовимірної системи та акцентуацією питання специфіки його різновидів, зокрема тембрових, а також питань функціонування та репертуарних орієнтирів навчальних оркестрів. Наголошено на формуванні новітніх векторів музикологічного дискурсу, зокрема регіонального, у якому висвітлюється локусна специфіка національного народно-інструментального оркестрового виконавства. Акцентовано, що в обріях регіонального модусу музикології формується панорамне осягнення оркестру народних інструментів як феноменологічної цілісності в різноманітті художньої рефлексії. Виявлено новаційну спрямованість музикологічного знання на комплементарне осмислення питань сутності та специфіки оркестру народних інструментів на основі компаративної методології, що резонує із новаційними синтетичними формами його функціонування, зокрема у формах науково-творчих проєктів. Наголошено на значущості та тяглості традицій педагогічно-методичного вектору музикологічного дискурсу щодо питань оркестру народних інструментів
ФОРТЕПІАННА ФАКТУРА В УКРАЇНСЬКОМУ МУЗИКОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІ
Get PDFThe article examines the scientific works of Ukrainian musicologists devoted to the study of piano texture in various aspects. The focus of attention is those studies in which the piano texture is a special subject of research or an important component in the context of a broader issue: organology of the piano, piano performance, development of piano genres and musical styles, formation and development of piano pedagogy. The analytical material of this article was the scientific works of various genres by M. Borysenko, O. Burska, S. Davydov, I. Denisenko, L. Kasyanenko, N. Kashkadamova, T. Molchanova, E. Nikitska and H. Savchenko, N. Ryabukhy, I. Tsurkanenko, M. Chernyavska, S. Shkolyarenko. The purpose of the article is to systematize approaches to the study of piano texture in Ukrainian musicology. The novelty lies in the separation of theoretical and historical directions in the study of piano texture by Ukrainian musicologists; dividing the theoretical direction into three problem areas – performing, composing, and performingcomposing. Systematic, analytical, and comparative research methods are used in the article. The conclusions emphasize the ramifications of Ukrainian invoice science. Two trends in the study of texture in the works of Ukrainian musicologists are distinguished: theoretical and historical; in the theoretical – three problem areas (performing, composing, performing-composing). The conventionality of this division is emphasized, because both problem areas and directions certainly overlap. It is noted that in works belonging to the first field, researchers concentrate on executive issues.In the second, the theoretical questions of the relationship between the piano texture and the style, genre, and composition come to the fore. In the third, the meaningful and meaning-making potential of the texture is conceptualized, which is embedded in the composer's text and requires adequate interpretation by the performer.У статті розглядаються наукові праці українських музикознавців, присвячених вивченню фортепіанної фактури в різних аспектах. У фокусі уваги постали ті розвідки, в яких фортепіанна фактура є спеціальним предметом дослідження або важливим компонентом в контексті більш широкої проблематики: органології фортепіано, фортепіанного виконавства, розвитку фортепіанних жанрів і музичних стилів, становлення і розвитку фортепіанної педагогіки. Аналітичним матеріалом цієї статті стали наукові праці різних жанрів М. Борисенко, О. Бурської, С. Давидова, І. Денисенко, Л. Касьяненко, Н. Кашкадамової, Т. Молчанової, Є. Нікітської та Г. Савченко, Н. Рябухи, І. Цурканенко, М. Чернявської, С. Школяренка. Метою статті є систематизація підходів до вивчення фортепіанної фактури в українському музикознавстві. Новизна полягає у виокремленні теоретичного та історичного напрямів у дослідженні фортепіанної фактури українськими музикознавцями; поділу теоретичного напряму на три проблемні сфери – виконавську, композиторську, виконавсько-композиторську. У статті застосовані системний, аналітичний, компаративний методи дослідження. У висновках підкреслено розгалуженість українського фактурознавства. Виокремлено два напрями у вивченні фактури в працях українських музикознавців: теоретичний та історичний; в теоретичному – три проблемні сфери (виконавська, композиторська, виконавсько-композиторська). Підкреслено умовність цього поділу, адже і проблемні сфери, і напрями, безумовно, перетинаються між собою. Зазначено, що в працях, що належать першій сфері, дослідники концентруються на виконавській проблематиці. У другій на перший план виходять теоретичні питання взаємозв’язку фортепіанної фактури зі стилем, жанром, композицією. У третій концептуалізується змістовий і смислоутворювальний потенціал фактури, що закладений в композиторському тексті і потребує адекватного розшифрування з боку виконавця
ВТІЛЕННЯ ІДЕЇ СПОГЛЯДАННЯ ЯК ВИЯВУ СХІДНОГО МИСЛЕННЯ В ТВОРАХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ «ПАГОД» К. ДЕБЮССІ)
Get PDFOn the basis of the analysis of scientific literature, the article considers the evolution of the perception of Chinese culture, in particular the musical, culture of Europe from external orientation to penetration into its essential features from the boundary of the nineteenth and twentieth centuries. One of the key positions in this process in music belongs to K. Debussy, in some works of which there is a successful combination of non-European (oriental) influences and in fact “European”. This marks the beginning of the stage of deep knowledge of the East. Among the aspects that interested in European composers should be called the expansion of resources of the European musicallanguage system in the conditions of crisis (fluttering) the boundaries of the centuries through the use of modus, melodic, rhythmic principles of the Eastern, in particular, Chinese music, as well as reproduction of features of thinking, perception and contemplation. The purpose of the article is to study the means of embodying the idea of contemplation as an important aspect of an oriental way of thinking on the example of analyzing a work for piano “Pagoda” from the cycle of “Aestampa” K. Debussy. The novelty of the article is the study of the poetics of contemplation in the “Pagoda” by K. Debussy in the unity of visual and audio communication channels. The article uses the following research methods: historical-cultural, musical-linguistic, functional-systemic. As a result of the analysis of the piano work “Pagoda” by K. Debussy from the cycle “Aestampa” revealed a complex of means of poetics of contemplation (textured, harmonic, melodic, rhythmic, dramatic and formative), which interact in two channels of communication – visual and audio. The nature of the work with the Eastern cultural influences in the chosen work indicates a departure from external orientation in the direction of immersion in the specifics of innovative European thinking through the combination and successful synthesis of “European” and “oriental” at all levels of artistic integrity: artistic, compositional, technological.На основі аналізу наукової літератури у статті розглядається еволюція сприйняття китайської культури, зокрема музичної, культурою Європи від зовнішнього орієнталізму до проникнення в сутнісні її ознаки від межі ХІХ -ХХ століть. Одна з ключових позицій в цьому процесі в музиці належить К. Дебюссі, в деяких творах якого спостерігається вдале поєднання іноєвропейських (східних) впливів і власне «європейського». Це знаменує початок етапу глибинного пізнання Сходу. Серед аспектів, які цікавили європейських композиторів, слід назвати розширення ресурсів європейської музично-мовної системи в умовах кризової (переламної) ситуації межі століть за рахунок використання ладових, мелодичних, ритмічних принципів східної, зокрема, китайської музики, а також відтворення особливостей мислення, в тому числі споглядання. Метою статті є дослідження засобів втілення ідеї споглядання як важливого аспекту східного способу мислення на прикладі аналізу твору для фортепіано «Пагоди» з циклу «Естампи» К. Дебюссі. Новизна статті полягає у дослідженні поетики споглядання в «Пагодах» К. Дебюссі у єдності візуального і аудіального каналів комунікації. У статті застосовані такі методи дослідження: історико-культурологічний, музично-мовний, функціонально-системний. В результаті аналізу фортепіанного твору «Пагоди» К. Дебюссі з циклу «Естампи» було виявлено комплекс засобів поетики споглядання (фактурні, гармонічні, мелодичні, ритмічні, драматургічні і формотворчі), які взаємодіють у двох каналах комунікації – візуальному та аудіальному. Характер роботи зі східнокультурними впливами в обраному творі свідчить про відхід від зовнішнього орієнталізму в напрямок занурення в специфіку іноєвропейського мислення шляхом поєднання і вдалого синтезу «європейського» і «східного» на всіх рівнях художньої цілісності: художній, композиційній, технологічній
ЦЕНТРИ РЕАБІЛІТАЦІЇ В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Get PDFRehabilitation centers are specialized institutions or facilities that provide comprehensive medical, psychological and social assistance to people with various types of physical or mental disabilities, injuries or diseases. Their main goal is to rehabilitate and restore body functions, improve the quality of life and integrate patients into society. Such centers usually offer a variety of therapeutic, rehabilitation and social programs aimed at improving the physical condition and psychological well-being of people with disabilities and psychophysical developmental disorders. There are a large number of rehabilitation centers in Europe that specialize in helping patients with different types of needs. These centers can offer a wide range of services, including physical therapy, rehabilitation after surgery, treatment of injuries, and rehabilitation for people with disabilities such as disabilities, nervous system diseases, congenital disorders, or difficulties with locomotion. Rehabilitation centers in European countries (Germany, France, Poland) are usually known for their high quality of services and the use of modern treatment methods. They have qualified professionals, including doctors, physiotherapists, psychologists, speech therapists, and other specialists who work on individual programs for each client. Many rehabilitation centers also work with insurance companies or health funds to pay for services. These centers usually provide high-quality care and support to patients in restoring their physical condition and psychological wellbeing. Today, rehabilitation centers in Ukraine specialize in providing different types of services for patients with different needs. Some of them are mainly aimed at medical rehabilitation after surgeries, injuries or illnesses, while others focus on social or vocational rehabilitation. These institutions are divided into: medical, psychiatric, social, oncological, children’s, neurorehabilitation rehabilitation centers. These rehabilitation centers can provide a wide range of services, including physical and psychological treatments, physiotherapy, psychotherapy, rehabilitation exercises, as well as counseling support and training in self-advocacy or independent functioning.Центри реабілітації – це спеціалізовані установи або заклади, де надається комплексна медична, психологічна та соціальна допомога людям з різними видами фізичних або психічних обмежень, травмами чи захворюваннями. Їх основна мета полягає в реабілітації та відновленні функцій тіла, покращенні якості життя та інтеграції пацієнтів у суспільство. У таких центрах зазвичай пропонуються різноманітні терапевтичні, реабілітаційні та соціальні програми, спрямовані на покращення фізичного стану та психологічного самопочуття людей з обмеженнями можливостями здоров’я, порушеннями психофізичного розвитку. В країнах Європи існує велика кількість реабілітаційних центрів, що спеціалізуються на наданні допомоги пацієнтам з різними видами потреб. Ці центри можуть пропонувати широкий спектр послуг, включаючи фізичну терапію, реабілітацію після операцій, лікування травм, а також реабілітацію для людей з обмеженими можливостями здоров’я, такими як обмеження життєдіяльності (інвалідність), захворювання нервової системи, вроджені порушення або труднощі з опорно-руховою діяльністю. Центри реабілітації в країнах Європи (Німеччині, Франції, Польщі) зазвичай відомі своєю високою якістю послуг та використанням сучасних методик лікування. Вони мають кваліфікованих фахівців, включаючи лікарів, фізіотерапевтів, психологів, логопедів та інших спеціалістів, які працюють над індивідуальними програмами для кожного клієнта. Багато реабілітаційних центрів також співпрацюють зі страховими компаніями або медичними фондами для оплати послуг. Ці центри зазвичай надають висококласну допомогу і підтримку пацієнтам у відновленні їх фізичного стану та психологічного самопочуття. Сьогодні в Україні реабілітаційні центри спеціалізуються на наданні різних видів послуг для пацієнтів з різними потребами. Деякі з них в основному спрямовані на медичну реабілітацію після операцій, травм або хвороб, інші фокусуються на соціальну або професійну реабілітацію. Ці установи поділяються на: медичні, психіатричні, соціальні, онкологічні, дитячі, нейрореабілітаційні реабілітаційні центри. Ці реабілітаційні центри можуть надавати широкий спектр послуг, включаючи фізичні та психологічні методи лікування, фізіотерапію, психотерапію, реабілітаційні вправи, а також консультативну підтримку та навчання у сфері самозахисту або самостійного функціонування