Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
МЕСІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МУЗИКИ: ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ ЛИСЕНКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ
Get PDFThe figure of Mykola Lysenko as a Messianic figure in Ukrainian music of the second half of the 19th century is considered. The multifaceted activity of the composer, which covers the collection, processing and popularization of Ukrainian folklore, the creation of nationally oriented musical genres (opera, cantata, choir, chamber and instrumental music), the organization of musical and educational work (the foundation of choirs and concert trips in Ukraine), pedagogical activity, has been substantiated. The influence of Taras Shevchenko’s work on the ideological and artistic principles of Lysenko was revealed, and his first work, the Testament, as a spiritual and musical manifesto of the composer, a kind of semantic epigraph to all his works, was characterized. A new look at the “Heruvim” as a bold experiment at the junction of tradition and innovation is established: The work is interpreted not only as spiritual, but also as modern in form and harmony. The stylistic, genre and ideological and semantic features of Lysenko’s music are analyzed, which define it as a semiotic system with codified national archetypes. The influence of Lysenko on the development of the Ukrainian musical tradition in all the territory of Ukraine, his connections with other artists of the era, participation in the creation of a single national cultural space. The role of Lysenko in establishing the Ukrainian identity through music as a form of spiritual resistance and enlightenment in the conditions of imperial oppression is emphasized. It has been proved that Mykola Lysenko’s activity constitutes an original symbol of the mesianism of the Ukrainian intelligentsia in its aspirations to increase the national culture to the European level and to create an original musical language that would speak to every Ukrainian. The attention is focused on the relevance of Lysenko’s ideas in the modern national-cultural discourse.Розглянуто постать Миколи Лисенка як месіанської фігури в українській музиці другої половини ХІХ століття. Обґрунтовано багатогранну діяльність композитора, яка охоплює збирання, обробку та популяризацію українського фольклору, створення національно орієнтованих музичних жанрів (опери, кантати, хору, камерно-інструментальної музики), організацію музично-просвітницької роботи (заснування хорів і концертних подорожей Україною), педагогічну діяльність. Виявлено вплив творчості Тараса Шевченка на світоглядні та художні засади Лисенка, а також охарактеризовано його перший твір – «Заповіт» як духовно-музичний маніфест композитора, своєрідний семантичний епіграф до всієї його творчості. Установлено новий погляд на «Херувимську» як сміливий експеримент на стику традиції і новаторства: твір інтерпретується не тільки як духовний, а й як модерний за формою і гармонією. Проаналізовано стилістичні, жанрові та ідейно-смислові особливості музики Лисенка, що визначають її як семіотичну систему з кодифікованими національними архетипами. Зазначено вплив Лисенка на розвиток української музичної традиції на всіх теренах України, його зв’язки з іншими митцями епохи, участь у творенні єдиного національного культурного простору. Підкреслено роль Лисенка в утвердженні української ідентичності через музику як форму духовного опору та просвітництва в умовах імперських утисків. Доведено, що діяльність Миколи Лисенка становить самобутній символ месіанізму української інтелігенції в її прагненнях підвищити національну культуру до європейського рівня та створити оригінальну музичну мову, яка б промовляла до кожного українця. Акцентовано на актуальності ідей Лисенка в сучасному національно-культурному дискурсі
СОНЕТ У КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ ДРЕМЛЮГИ
Get PDFChamber vocal miniatures by well-knowm Ukrainian Composer M. V. Dremlyuha (1917–1998) is analyzed in the article. These romances were created within the period of 1973–1876 and written on sonnet lyrics of Ukrainian and foreign poets of the past and contemporainity. These works, which characterize brightly M. Dremlyuha as an insightful artist-lyricist, are considered in the context of social and cultural circumstances of the period given – the second half of the 20th century. In the process of analysing of a number of romances on the words of F. Petrarch, Michelangelo and W. Shakespeare the attention was mostly focused on essential elements of the composer's musical language (melody, harmony, rhythmical and textural nuances). Since in the process of the research the mechanism of coordination of musical and literary components of a chamber vocal work evoked special interest of the author of this article, the composer's search of the sonnet structural canons' embodiment into the context of musical form has been given priority.The objective of the research is revealing of characteristic stylistic and conceptual specificities of M. Dremlyuha's romances, written on sonnet lyrics of Ukrainian and foreign poets. In the process of the research of M. Dremlyuha's chamber vocal music of the period of 1973–76 were used the following methods: the analytical and descriptive one (for characterizing of stylistic and conceptual peculiarities of romances by M. Dremlyuha), the method of historical analysis (to clarify the circumstances of the creation of the researched works), and the method of system analysis (for generalization and producing intermediate and final conclusions). Mykola Dremlyuha's musical sonnetarium is still an uninvestigated field. It only was researched in one article. In our research for the first time the analysis of a number of M. Dremlyuha's romances was made in the context of specifics of the composer's interpretation of sonnet structure.The collection of M. V. Dremlyuha's musical sonnets exposes brightly the lyrical aspect of his versatile creative individuality. The vocal miniatures analysed are noted for their organicity and elegance of structure, richness of melodical, harmonical and rhythmical palette, well-developed, expressive and texturally diverse piano parts, which often are not just an accompaniment.У статті аналізуються камерно-вокальні солоспіви знаного українського композитора М. В. Дремлюги (1917–1998), створених ним протягом періоду з 1973 по 1976 рік на тексти сонетів українських та зарубіжних поетів минулого та сучасності. Зазначені твори, що яскраво характеризують М. Дремлюгу як проникливого митця-лірика, розглядаються у контексті соціокультурних обставин окресленого часового проміжку, характерних для радянської дійсності другої половини ХХ століття. В процесі аналізу ряду романсів на слова Ф. Петрарки, Мікеланджело та В. Шекспіра увага була сфокусована головним чином на суттєвих елементах музичної мови композитора – мелодиці, гармонії, метроритмічних та фактурних нюансах. Оскільки в процесі дослідження особливий інтерес в автора статті викликав механізм узгодження музичної та літературної складових камерно-вокального твору, пошук композитором шляхів втілення структурних канонів сонету в контекст музичної форми отримав пріоритетне значення. Метою дослідження є виявлення характерних стилістичних та концептуальних особливостей романсів М. В. Дремлюги, написаних на тексти сонетів українських і зарубіжних авторів. При дослідженні камерно-вокальної спадщини М. Дремлюги періоду 1973–76 років були задіяні наступні методи: аналітично-описовий (задля характеристики стильових та концептуальних особливостей ряду романсів М. Дремлюги), метод історичного аналізу (для з’ясування обставин створення аналізованих творів, а також при роботі з рукописами та архівними документами) та метод системного аналізу (для здійснення узагальнень та формулювання проміжних та кінцевих висновків). Музичний сонетарій Миколи Дремлюги й на сьогоднішній час залишається мало дослідженою цариною, що свого часу знайшла побіжне висвітлення лише в одній розвідці. В нашому дослідженні вперше проведено аналіз ряду романсів М. Дремлюги в контексті специфіки музичної інтерпретації композитором сонетної структури. Зібрання музичних сонетів М. В. Дремлюги яскраво експонує ліричну грань його різносторонньої творчої індивідуальності. Зазначені вокальні солоспіви відзначаються органічністю й стрункістю форми, багатством мелодичної, гармонічної та метроритмічної палітри, розгорнутістю, виразністю та фактурним розмаїттям фортепіанних партій, що часто виходять за межі простого супроводу
КИТАЙСЬКА ФОРТЕПІАННА МУЗИКА: ЛАДОВІ ОСОБЛИВОСТІ
Get PDFThe problem of Chinese piano performance formation is considered, which is caused by the need to apply integration processes of world musical art, associated with the specifics of the implementation of European genre traditions in Chinese piano music. The technique of citation, which consisted in transferring a folk melody to the musical text of a piece, was widely used in piano works. It is emphasized that the modal basis of the pentatonic scale conveys a unique folk flavor. The most common methods of interaction between the harmony of the national melody and classical European harmony are substantiated. The treatise “Guanji” is characterized from the point of view of considering the degrees of the pentatonic scale. The pentatonic scale is highlighted in the context of its verbal and semantic meaning, as well as color and astral associations, which ensures the reflection of specific natural sounds of each of the degrees. It is concluded that the pentatonic scale was formed in close connection with the development of the semantic and intonational features of the Chinese language. Existential dimensions of worldview allow us to note that against the background of European culture, the connections between melos and language in China, the innate intonational sensitivity of the Chinese, their ability to “feel” and “reproduce” almost imperceptible intonational fluctuations become obvious.It is determined that Western music is gradually occupying an important place in Chinese musical and cultural life. Attention is focused on the specific features of mode in the process of Chinese piano music formation. It is noted that piano works attract the attention of artists and listeners not only in China, but also abroad. It is substantiated that the integration processes ensure compliance with the norms of using the performing experience of the West by Chinese pianists, taking into account certain features of presenting the semantic sphere of the musical text. It is found out that a powerful breakthrough in the development of scientific musicological thought is important for demonstrating a significant contribution to the development of the problems of modern piano art in China. Promising directions for studying mode features in the field of other genres of instrumental, chamber-vocal, symphonic, theatrical activities are predicted.Розглянуто проблему формування фортепіанного виконавства Китаю, що спричинено необхідністю застосування інтеграційних процесів світового музичного мистецтва, пов’язаних зі специфікою реалізації європейських жанрових традицій у китайській фортепіанній музиці. Широке застосування у фортепіанних творах отримав прийом цитування, що полягав у перенесенні народної мелодії до музичного тексту п’єси. Пілкреслюється, що ладова основа пентатоніки передає неповторний народний колорит. Обґрунтовуються найбільш поширені прийоми взаємодії співзвучності національної мелодії та класичної європейської гармонії. Характеризується трактат «Гуаньцзі» з точки зору розгляду ступенів пентатоніки. Висвітлено пентатоніку у контексті її вербально-змістового значення, а також кольорових та астральних асоціацій, що забезпечує відображення конкретних природних звучань кожної із ступенів. Підсумовано, що пентатонна гама формувалася в тісному взаємозв’язку з розвитком змістових та інтонаційних особливостей китайської мови. Екзистенційні виміри світобачення дають змогу зазначити, що на тлі європейської культури очевидними стають зв’язки у Китаї мелосу і мови, вроджена інтонаційна чуйність китайців, їх здатність до «чуття» та «відтворення» майже невловимих інтонаційних коливань. Визначено, що західна музика поступово посідає важливе місце у китайському музичному та культурному житті. Акцентовано увагу на специфічних особливостях ладу у процесі становлення китайської фортепіанної музики. Зазначено, що фортепіанні твори привертають увагу митців та слухачів не тільки в Китаї, а й за його межами. Обґрунтовано, що процеси інтеграції забезпечують дотримання норм використання китайськими піаністами виконавського досвіду Заходу з урахуванням певних особливостей подачі семантичної сфери музичного тексту. З’ясовано, що потужний прорив у розвитку наукової музикознавчої думки і є важливим для свідчення вагомого внеску у розробку проблем сучасного фортепіанного мистецтва Китаю. Спрогнозовано перспективні напрями вивчення ладових особливостей в площині інших жанрів інструментальної, камерно-вокальної, симфонічної, театральної діяльності
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ МУЗИКИ: СКЛАДОВІ, ФУНКЦІЇ ТА ДРАМАТУРГІЯ
Get PDFThe article examines the functional and dramaturgical features of theatrical music of the first quarter of the 21st century. as a complex multifaceted phenomenon through the prism of the tendency to musicalization, and also considers the specifics of the relationship of its elements. The results of the study prove that the components, the close interaction of which contributes to the creation of a single sound space of a stage production, are: musical sounds (written by the composer specifically for the performance, improvisation, melody/song from the classical musical heritage or popular music), dialogue sounds, sound effects (noises, environment and atmosphere), special sound effects (combat, everyday, photographic, electronic) and silence (absolute, relative, realistic). It has been established that theatrical music, like any other music, is a system of meanings, endowed with its own forms, structures and content, thanks to which it acquires meaning, providing the opportunity to recognize and give meaning to the main musical elements used by the composer: tonality, melody, harmony, rhythm, tempo, dynamics, timbre, instruments and form. It was found that sounds can be internal and external to the scene: in relation to the narrative structure – diegetic, if they belong to the sound structure of the action, and non-diegetic, if they have no connection with the stage action, that is, they do not belong to the narrative structure. The results of the study show that the functions of theatrical music are: influencing the image and enhancing its suggestive power; enhancing the expressive power of the production; deepening the dramatic structure of the performance (music can be used to express contrasting content, prepare the scene or for its climax); creating a characteristic atmosphere of the era or situation; drawing attention to an event, situation, action or thoughts of a character; promoting a deeper understanding of the stage action; forming the viewer's reaction by predicting the event; manipulating the character's personality; promoting the disclosure of motives; influencing the viewer's emotional state, in particular the emergence of feelings that are not directly related to the video sequence.У статті досліджено функціональні та драматургічні особливості театральної музики першої чверті ХХІ ст. як складного багатоаспектного феномену крізь призму тенденції музикалізації, а також розглянуто специфіку взаємозв’язку її елементів. За результатами дослідження доведено, що складовими елементами, тісна взаємодія яких сприяє створенню єдиного звукового простору сценічної постановки є: музичні звуки (написана композитором спеціально для вистави, імпровізація, мелодія/пісня з класичного музичного спадку чи популярної музики), звуки діалогів, звукові ефекти (шуми, оточення та атмосфера), спеціальні звукові ефекти (бойові, побутові, фотові, електронні) та тиша (абсолютна, відносна, реалістична). Констатовано, що театральна музика, як і будь-яка інша музика є системою значень, що наділена власними формами, структурами та змістом, завдяки якому набуває сенс, надаючи можливість розпізнати та надати значення основним музичним елементам, що використовує композитор: тональність, мелодія, гармонія, ритм, темп, динаміка, темброве забарвлення, інструменти та форма. Виявлено, що відносно сцени звуки можуть бути внутрішніми та зовнішніми: стосовно наративної структури – дієгетичними, якщо належать до звукової структури дії та недієгетичними, якщо не мають ніякого зв’язку зі сценічною дією, тобто не належать наративній структурі. Результати дослідження засвідчують, що функціями театральної музики є: вплив на образ та посилення його сугестивної сили; посилення виражальної сили постановки; поглиблення драматургічної структури вистави (музика може використовуватися для вираження контрастного змісту, підготовки сцени або для її кульмінації); створення характерної атмосфери епохи або ситуації; привернення уваги до події, ситуації, дії чи думок персонажа; сприяння поглибленого розуміння сценічної дії; формування реакції глядача шляхом передбачення події; маніпулювання особистістю персонажа; сприяння розкриттю мотивів; вплив на емоційний стан глядача, зокрема поява почуттів, що безпосередньо не пов’язані з відеорядом
РОЗВИТОК НАВИЧОК ПРОСТОРОВОГО ОРІЄНТУВАННЯ В ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУ ЛЕГКОГО СТУПЕНЯ
Get PDFThe article examines the process of developing spatial orientation skills in children with mild intellectual disabilities. Spatial orientation skills play a crucial role in children’s learning and adaptation processes. Developing these skills promotes sensory integration, enhances social and daily life adaptation, and prepares children for academic learning. For children with intellectual impairments, the development of spatial orientation skills follows similar stages as in typically developing children but includes specific adaptations due to delayed cognitive and sensorimotor functions.The article provides a detailed overview of the stages in developing spatial awareness. The first stage involves body schema orientation, where children learn basic concepts like “up”, “down”, “left”, and “right”, which are foundational for further spatial skills. The next stages involve orienting in spatial directions and understanding relationships between objects, such as “between”, “in front of”, and “behind”. Special attention is given to planar orientation, where children learn to position objects on paper and recognize two-dimensional spatial relationships.The importance of spatial orientation work grows with the need for social adaptation among children with intellectual disabilities. The article emphasizes the value of using games that facilitate this development, helping children move actively in space, complete tasks with their eyes closed, and verbally identify spatial relationships. Approaches to spatial orientation include educational games, relay races, and movement exercises that stimulate higher mental processes – thinking, memory, and language – ultimately improving sensory and motor integration.The intellectual development characteristics of these children make it more challenging to acquire spatial skills within standard timeframes. Gradual task progression allows children to move from simple exercises to more complex forms of spatial orientation, expanding their life experiences. The authors highlight that forming spatial awareness is fundamental for further successful learning and social adaptation in children with intellectual disabilities. Achieving this goal is possible through children’s active involvement in corrective work focused on practical skill development.У статті досліджено процес формування навичок просторового орієнтування в дітей із легкими інтелектуальними порушеннями. Навички просторового орієнтування відіграють важливу роль у навчанні й адаптації дитини. Їх розвиток сприяє сенсорній інтеграції, покращенню соціально-побутової адаптації та підготовці до шкільного навчання. Формування навичок просторового орієнтування в дітей із порушенням інтелекту відбувається за тими ж етапами, що й у дітей зі звичайним розвитком, проте має свої особливості через затримку розвитку когнітивних і сенсомоторних функцій. У статті детально розглянуто різні етапи формування просторових уявлень. Перший етап – орієнтування у власному тілі, під час якого дитина засвоює поняття «угору», «униз», «праворуч», «ліворуч», що є базовими для подальшого розвитку просторових навичок. Наступні етапи включають орієнтування в напрямках простору, а також розуміння відношень між предметами, як-от «між», «перед», «за». Особлива увага приділяється орієнтації на площині, де дитина вчиться розміщувати предмети на аркуші паперу та розпізнавати двовимірні просторові відношення. Значення роботи із просторовим орієнтуванням зростає у зв’язку з потребою в соціальній адаптації дітей з інтелектуальними порушеннями. У статті акцентовано на важливості використання ігор, які можуть полегшити цей процес, допомогти дітям активно переміщатися у просторі, заплющувати очі під час виконання завдань, вербально позначати просторові відношення. Підходи до роботи із просторовим орієнтуванням включають розвивальні ігри, естафети та завдання з рухом, які спрямовані на стимулювання вищих психічних процесів – мислення, пам’яті, мовлення, і, у результаті, покращення сенсорної та моторної інтеграції. Особливості інтелектуального розвитку цих дітей ускладнюють засвоєння просторових навичок у визначені терміни. Поступове ускладнення завдань дозволяє дітям проходити від елементарних вправ до складніших форм просторового орієнтування, що розширює їхній життєвий досвід. Автори зазначають, що формування просторових уявлень є базисом для подальшого успішного навчання та соціальної адаптації дітей з інтелектуальними порушеннями. Досягнення цієї мети можливе за умови активної участі дітей у корекційній роботі з фокусом на практичні навички
БАЛАНС ІНКЛЮЗИВНОСТІ Й АДАПТИВНОСТІ: НОРМАТИВНІ ЗАСАДИ, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Get PDFThe article examines the theoretical and practical foundations of inclusive and adaptive physical education within the contemporary educational system, particularly in the context of implementing the rights of children with special educational needs (SEN) to access physical activity. The relevance of the study stems from the need to develop an educational environment aligned with international inclusivity standards, human rights, and principles of equal access. The authors analyze the conceptual framework of inclusive and adaptive physical education, highlights their common and distinctive features, and outlines their respective roles in the physical development of children with SEN.The study provides a comprehensive review of key international documents – including the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities, UNESCO guidelines, the International Charter of Physical Education, Physical Activity and Sport, and the WHO Global Action Plan – as well as Ukrainian legislation (such as the Laws of Ukraine «On Education», «On Physical Culture and Sports», the Concept of Inclusive Education, and the Sanitary Regulations) governing the implementation of inclusive and adaptive practices in the field of physical education. Particular attention is paid to practical models implemented in European countries, the United States, and Canada, which could be relevant for adaptation within the Ukrainian educational context.The positive aspects of the research include the identification of progress in regulatory support and methodological guidance for inclusive physical education, as well as the emphasis on the role of interdisciplinary collaboration in fostering a safe and effective educational environment. Among the primary challenges noted by the authors are the lack of unified standards for adaptive physical education, insufficient teacher training, limited infrastructure, and the fragmented implementation of inclusion policies.In conclusion, the article substantiates the need for a systematic renewal of the methodological framework and practical mechanisms for implementing physical education for all students, with an emphasis on addressing individual needs, fostering social integration, and enabling the realization of physical potential. The study holds scholarly and practical value for researchers, educators, and policymakers interested in modernizing the field of physical education from the standpoint of inclusivity.У статті розглядаються теоретико-практичні засади інклюзивного та адаптивного фізичного виховання в умовах сучасної освітньої системи, зокрема в контексті реалізації прав дітей з особливими освітніми потребами на доступ до фізичної активності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування освітнього простору, що відповідає міжнародним стандартам інклюзивності, правам людини та принципам рівного доступу. Авторами проаналізовано поняттєвий апарат інклюзивного та адаптивного фізичного виховання, окреслено спільні й відмінні риси цих підходів, а також їхнє місце в системі фізичного розвитку дітей з ООП.У роботі здійснено огляд ключових міжнародних документів (Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, рекомендацій ЮНЕСКО, Хартії з фізичної активності, стратегії ВООЗ) та українського законодавства (Закони України «Про освіту», «Про фізичну культуру і спорт», Концепція інклюзивного навчання, Санітарний регламент), які регламентують реалізацію інклюзивних і адаптивних практик у сфері фізичного виховання. Особливу увагу приділено аналізу практичних моделей, запроваджених у країнах Європи, США та Канаді, які можуть бути релевантними для впровадження в українській системі освіти.Позитивними аспектами дослідження є виявлення прогресу у нормативному забезпеченні та методичній підтримці інклюзивного фізичного виховання, а також підкреслення ролі міждисциплінарної взаємодії у створенні безпечного й ефективного освітнього середовища. До основних бар’єрів автори відносять відсутність уніфікованих стандартів адаптивного фізичного виховання, недостатній рівень підготовки педагогів, обмежену інфраструктуру та фрагментарність реалізації політик інклюзії. У підсумку стаття обґрунтовує потребу в системному оновленні методологічного підґрунтя та практичних механізмів реалізації фізичного виховання для всіх учнів, з акцентом на забезпечення індивідуальних потреб, соціальної інтеграції та реалізації фізичного потенціалу. Робота становить науково-практичну цінність для дослідників, освітян та політиків, зацікавлених у модернізації галузі фізичної культури з позицій інклюзивності
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ОСВІТНЬОГО КОМПОНЕНТУ «ГАНДБОЛ З МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ»
Get PDFThe article is devoted to the study of assessment criteria for higher education applicants of the Educational and Scientific Institute of Health and Sports of the State Institution «Lugansk National Taras Shevchenko University» in the process of studying the educational component «Handball with Teaching Methodology». The article examines the relevance of the assessment problem in the context of improving the quality of training future specialists in physical culture and sports.The purpose of the study is to analyze and systematize the assessment criteria used in the process of studying the discipline "Handball with Teaching Methodology", as well as to determine their impact on the level of knowledge acquisition and the formation of practical skills of students. Particular attention is paid to the analysis of the effectiveness of existing criteria and their compliance with modern requirements for the training of specialists.The article analyzes the following assessment criteria: assessment of theoretical knowledge (testing, oral answers, essays); practical skills (technique of performing game elements, tactical training, participation in competitions); methodological skills (development of lesson plans and conducting training sessions, analysis of video materials); activity in classes and independent work of higher education applicants. The influence of each of these criteria on students' motivation and their attitude to the educational process is also considered.The results of the study showed that the effective use of various assessment criteria contributes to improving the quality of education and the formation of students' competencies. The combination of theoretical and practical assessment, as well as the assessment of methodological skills, which are key for future coaches and teachers, is especially important. It was found that clear and understandable assessment criteria contribute to a better understanding by students of the requirements for them and increase their responsibility for learning outcomes.The article presents recommendations for improving the assessment criteria in the discipline "Handball with Teaching Methodology", which can be used to improve the effectiveness of the educational process and the quality of training specialists in the field of physical culture and sports.Стаття присвячена дослідженню критеріїв оцінки здобувачів вищої освіти Навчально-наукового інституту охорони здоров’я і спорту ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» в процесі вивчення освітнього компоненту «Гандбол з методикою викладання». У статті розглянуто актуальність проблеми оцінювання в контексті підвищення якості підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту.Мета дослідження полягає в аналізі та систематизації критеріїв оцінки, що використовуються в процесі вивчення дисципліни «Гандбол з методикою викладання», а також у визначенні їх впливу на рівень засвоєння знань та формування практичних навичок студентів. Особлива увага приділяється аналізу ефективності існуючих критеріїв та їх відповідності сучасним вимогам до підготовки фахівців.У статті проаналізовано такі критерії оцінки: оцінювання теоретичних знань (тестування, усні відповіді, реферати); практичних навичок (техніка виконання елементів гри, тактична підготовка, участь у змаганнях); методичних навичок (розробка конспектів та проведення тренувальних занять, аналіз відеоматеріалів); активності на заняттях та самостійної роботи здобувачів вищої освіти. Розглянуто також вплив кожного з цих критеріїв на мотивацію студентів та їхнє ставлення до навчального процесу.Результати дослідження показали, що ефективне використання різноманітних критеріїв оцінки сприяє підвищенню якості навчання та формуванню компетентностей студентів. Особливо важливим є поєднання теоретичної та практичної оцінки, а також оцінка методичних навичок, що є ключовими для майбутніх тренерів та викладачів. Виявлено, що чіткі та зрозумілі критерії оцінки сприяють кращому розумінню студентами вимог до них та підвищенню їхньої відповідальності за результати навчання.У статті представлено рекомендації щодо вдосконалення критеріїв оцінки в дисципліні «Гандбол з методикою викладання», які можуть бути використані для підвищення ефективності навчального процесу та якості підготовки фахівців у галузі фізичної культури і спорту
СИНЕРГІЯ РУХУ І РИТМУ: РОЛЬ МУЗИКИ У ФІТНЕС-ТРЕНУВАННЯХ
Get PDFThe article examines the role of music in various aspects of fitness training, in particular its impact on the physiological and psychological state, motivation, coordination of movements and the effectiveness of exercise performance. The mechanisms of interaction between the rhythm of music and movements are considered, and the impact of different musical genres on different types of training is analyzed.Music is an important component of modern fitness programs, as it is able to improve the quality of exercise performance, motivation and overall effectiveness of training. The rhythm and tempo of music affect the level of physical activity, coordination of movements, and also help reduce the feeling of fatigue. The article examines the mechanisms of interaction between music and physical activity, analyzes the impact of different musical genres on the psycho-emotional state and physical endurance. Special attention is paid to the use of music in group classes, such as aerobics, dance training and yoga, as well as individual programs. Recommendations for selecting musical accompaniment for different types of training depending on their purpose and intensity are considered. Music is a powerful tool that can significantly increase the effectiveness of fitness training. Its proper use contributes to achieving better results, improving mood and overall well-being. Due to its versatility, music helps to make training not only useful, but also enjoyable. Music not only supports physical activity, but also acts as an important tool for regulating biological and psychological processes during training. The clear rhythm of music helps athletes focus on performing exercises, reducing the influence of external distracting factors. This is important for both professional athletes and amateurs who seek to improve the quality of their training. The use of music in sports and methodological work is more than a trend; it is a strategic tool that harmoniously combines physical effort with emotional uplift. Fitness training in combination with music creates an ideal synergy of movement and rhythm, which contributes not only to physical development, but also to emotional satisfaction.У статті досліджується роль музики у різних аспектах фітнес-тренувань, зокрема її вплив на фізіологічний і психологічний стан, мотивацію, координацію рухів та ефективність виконання вправ. Розглядаються механізми взаємодії між ритмом музики та рухами, а також аналізується вплив різних музичних жанрів на різні типи тренувань.Музика є важливим компонентом сучасних фітнес-програм, оскільки вона здатна покращувати якість виконання вправ, мотивацію та загальну ефективність тренувань. Ритм і темп музики впливають на рівень фізичної активності, координацію рухів, а також допомагають зменшити відчуття втоми. Стаття досліджує механізми взаємодії між музикою та фізичною активністю, аналізує вплив різних музичних жанрів на психоемоційний стан і фізичну витривалість. Особлива увага приділяється використанню музики у групових заняттях, таких як аеробіка, танцювальні тренування та йога, а також індивідуальних програмах. Розглядаються рекомендації щодо підбору музичного супроводу для різних типів тренувань залежно від їх мети та інтенсивності. Музика є потужним інструментом, що може суттєво підвищити ефективність фітнес-тренувань. Її правильне використання сприяє досягненню кращих результатів, покращенню настрою та загального самопочуття. Завдяки своїй універсальності музика допомагає зробити тренування не лише корисними, але й приємними. Музика не лише підтримує фізичну активність, але й виступає важливим інструментом для регуляції біологічних і психологічних процесів під час тренувань. Чіткий ритм музики допомагає спортсменам зосереджуватися на виконанні вправ, зменшуючи вплив зовнішніх відволікаючих факторів. Це важливо як для професійних спортсменів, так і для любителів, які прагнуть підвищити якість своїх тренувань. Використання музики в спортивно-методичній роботі – це більше ніж тренд; це стратегічний інструмент, який гармонійно поєднує фізичні зусилля з емоційним піднесенням. Фітнес-тренування у поєднанні з музикою створюють ідеальну синергію руху і ритму, яка сприяє не лише фізичному розвитку, але й емоційному задоволенню
ЗНАННЯ ПРО ГЛІКЕМІЧНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ
Get PDFOne of the important parameters that affects the processes of energy supply during physical exercises is the glycemic index (GI) of food products. Knowledge of the glycemic index is essential for future specialists in physical education and sports, as it allows optimizing nutrition to improve athletic performance, recovery after exertion, and support the overall health of athletes and individuals who engage in physical activities for health purposes.The aim of the research is to update the knowledge for future specialists in physical education and sports about the glycemic index in the process of forming the educational component «Sports Nutrition» in educational programs for training specialists in this field.Methodology: Theoretical foundations of physiology, biochemistry, and hygiene of nutrition. Fundamentals of rational and balanced nutrition.Research objectives: to study and analyze the scientific literature regarding the available data on the glycemic index; to explore ways of integrating materials for training future specialists in physical education and sports during the formation of the educational component «Sports Nutrition» in the process of its modeling. Materials and methods: The method of theoretical analysis and generalization of scientific literature, modeling.The scientific novelty of the research lies in the generalization and updating of knowledge about the glycemic index in the process of modeling the educational component «Sports Nutrition».Conclusions: Knowledge of the glycemic index is essential for future specialists in physical education and sports, as it helps not only improve the physical performance of athletes but also maintain their health. Considering the GI of foods in nutrition contributes to optimal energy use, recovery after training, and ensuring long-term physical endurance. Therefore, it is important to integrate education about the glycemic index into educational programs for specialists in the educational component «Sports Nutrition».Одним з важливих параметрів, що впливає на процеси енергетичного забезпечення під час фізичних вправ, є глікемічний індекс (ГІ) продуктів харчування. Знання про ГІ є важливим для майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, оскільки дозволяє оптимізувати харчування для покращення результатів, відновлення після навантажень та підтримки загального здоров’я атлетів і осіб, що займаються фізичними вправами з оздоровчими цілями.Метою дослідження є актуалізація знань про ГІ у процесі формування освітнього компоненту «Спортивне харчування» у освітніх програмах для підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту.Методологія. Теоретичні основи фізіології, біохімії та гігієни харчування. Основи раціонального та збалансованого харчування.Завдання дослідження: вивчення та аналіз наукової літератури щодо наявних даних про ГІ; інтеграція матеріалів для підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту під час формування освітнього компоненту «Спортивне харчування» у процесі його моделювання.Матеріали та методи. Метод теоретичного аналізу та узагальнення наукової літератури, моделювання.Наукова новизна дослідження полягає у узагальненні та актуалізації знань про глікемічний індекс у процесі моделювання освітнього компоненту «Спортивне харчування».Висновки. Знання про ГІ є необхідним для майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, оскільки це допомагає не лише покращити фізичну працездатність атлетів, але й підтримувати їхнє здоров’я. Врахування ГІ продуктів у складі харчування сприяє оптимальному використанню енергії, відновленню після тренувань і забезпеченню розвитку витривалості. Враховуючи це, важливо інтегрувати навчання про ГІ в освітні програми підготовки фахівців у освітньому компоненті «Спортивне харчування»
ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ПРОГРАМИ ПІДГОТОВКИ ГІМНАСТІВ ВІКОМ 5–6 РОКІВ
Get PDFEarly training of children should take into account their individual characteristics and level of readiness for sports activities. Purpose: To determine the dynamics of indicators and, based on them, assess the effectiveness of a differentiated training program for gymnasts aged 5–6 years, considering their initial level of physical fitness. Methods: The study employed theoretical analysis and synthesis of scientific and methodological literature, abstraction, the historical method, comparison, pedagogical testing and experiment, and methods of mathematical statistics. The participants included first-year gymnasts from the Ivano-Frankivsk Youth Sports School (n = 27 – control group; n = 28 – experimental group of boys aged 5–6 years). Results: The effectiveness of a differentiated training program for 5–6-year-old boys in artistic gymnastics was verified. The experimental group, in which the training content was planned based on the initial level of physical fitness, showed better performance in most tests compared to the control group. More pronounced advantages were observed in exercises reflecting strength and speed-strength endurance. The results confirm that considering the initial physical fitness level and applying differentiated training loads helps optimize the training process. This increases young gymnasts’ physical preparedness and provides a solid foundation for further athletic development. Improvements were achieved through bettertargeted training rather than increased intensity. Differentiation of training content made it possible to more effectively develop each athlete’s potential, even within the same timeframe. Conclusions: The differentiated approach to training boys aged 5–6 years in artistic gymnastics proved to be more effective than the traditional one. Young athletes in the experimental group, whose training was tailored to their initial physical fitness level, showed better results in most tests, particularly those related to strength and speed-strength endurance.Підготовка дитини на перших роках занять повинна враховувати її особливості та рівень готовності до занять спортом. Мета: встановити динаміку показників та на їх основі визначити ефективність диференційованої програми підготовки гімнастів віком 5–6 років з урахуванням початкового рівня фізичної підготовленості. Методи. Використано теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури, абстрагування, історичний метод, порівняння, педагогічне тестування та експеримент, методи математичної статистики. Залучено гімнастів першого року ДЮСШ м. Івано-Франківська (n=27–контрольна група та 28 – експериментальна група хлопчиків віком 5–6 років). Результати. Було перевірено ефективність диференційованої програми підготовки хлопчиків 5–6 років у спортивній гімнастиці. Експериментальна група, де зміст тренувальних занять планувався відповідно до вихідного рівня фізичної підготовленості, продемонструвала вищі показники в більшості тестів порівняно з контрольною. Більш суттєві переваги були виявлені у вправах, що відображають силову та швидкісно-силову витривалість. Отримані результати свідчать, що врахування початкового рівня фізичної підготовленості та застосування диференціації тренувальних навантажень дає змогу оптимізувати навчально-тренувальний процес. Це підвищує фізичну готовність юних гімнастів та створює якісну основу для подальшого спортивного вдосконалення.Поліпшення фізичної підготовленості досягнуто за рахунок якісної орієнтації змісту тренувального процесу, а не збільшення навантажень. Диференціація змісту програм дала змогу ефективніше розвивати потенціал кожного спортсмена, навіть у межах однакових часових відтинків. Висновки. Диференційований підхід до спортивної підготовки хлопчиків 5–6 років у спортивній гімнастиці виявився ефективнішим за традиційний. Юні спортсмени експериментальної групи, тренування яких будувалися з урахуванням початкового рівня фізичної підготовленості, продемонстрували кращі результати за більшістю тестів, зокрема тих, що пов’язані з силовою та швидкісно-силовою витривалістю