Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
РЕКРЕАЦІйНО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ХУСТСЬКОГО РАйОНУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ПРОСТОРОВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ, СУЧАСНИй СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ
Get PDFThe study covers the spatial differentiation of natural and historical and cultural sites, assessment of the state of tourism infrastructure and identification of the main problems of the industry development in Khust District of Transcarpathian Region. Particular attention is paid to the orographic, hydrological, balneological and other resources that form the basis of the recreational and tourist potential of the district. It has been established that the most promising objects for the development of recreational and tourist activities in Khust District are mountain ranges (Borzhava and Vyhorlat-Hutynskyi ridge), lakes and waterfalls, centers of thermal and mineral waters, as well as various historical and cultural monuments (Khust, Vyshkiv and Bronivskyi castles), modern entertainment and health care facilities. The methodology of our study is based on the use of geographic information technologies, which were used to develop a modern map of the main recreational and tourist facilities of the Khust District. The article also describes the main problems that hinder the development of the recreational and tourist industry in the district, in particular, the low level of infrastructure modernization, the unsatisfactory condition of transport routes, the insufficient use of protected areas for recreational purposes, and the lack of an integrated development strategy. The scientific novelty of the study lies in an integrated approach to assessing the recreational and tourist resources of the district, the first detailed mapping of the main recreational facilities, and the development of proposals for the expansion of the industry. The practical significance of the results of our study is determined by the possibility of using the obtained results to optimize the tourism policy of the district, develop new tourist products and attract investment in the field of recreation for Khust District.Дослідження охоплює просторову диференціацію природних та історико-культурних об’єктів, оцінку стану туристичної інфраструктури та визначення основних проблем розвитку галузі в Хустському районі Закарпатської області. Особливу увагу приділено орографічним, гідрологічним, бальнеологічним та ін. ресурсам, що формують основу рекреаційно-туристичного потенціалу району. Встановлено, що найперспективнішими об’єктами для розвитку рекреаційно-туристичної діяльності в Хустському районі є гірські масиви (Боржава та Вигорлат-Гутинський хребет), озера та водоспади, осередки поширення термальних та мінеральних вод, а також різноманітні історико-культурні пам’ятки (Хустський, Вишківський та Бронівський замки), сучасні розважальні й лікувально-оздоровчі заклади. Методологія нашого дослідження базується на застосуванні геоінформаційних технологій, за допомогою яких було розроблено сучасну карту основних рекреаційно-туристичних об’єктів Хустського району. У статті також описано основні проблеми, що стримують розвиток рекреаційно-туристичної галузі, зокрема – низький рівень модернізації інфраструктури, незадовільний стан транспортних шляхів, недостатнє використання природоохоронних територій для рекреаційних цілей та відсутність інтегрованої стратегії розвитку. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до оцінки рекреаційно-туристичних ресурсів району, вперше здійсненому детальному картографуванні основних об’єктів рекреації, а також у розробці пропозицій щодо розширення галузі. Практична значущість результатів нашого дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів для оптимізації туристичної політики регіону, розробки нових туристичних продуктів та залучення інвестицій у сферу рекреації для Хустського району
ВПЛИВ ВТОРИННИХ МЕТАБОЛІТІВ МІКРОМІЦЕТІВ НА ЛІПІДНИЙ ПРОФІЛЬ КОРОПОВИХ РИБ
No full textThe problem of pollution of aquatic ecosystems, in particular by anthropogenic pollutants and xenobiotics, is one of the most urgent in modern fish farming. A particular threat to the health of aquatic organisms is posed by secondary metabolites of micromycetes, known as mycotoxins, which can enter water bodies through contaminated feed and other sources. These compounds are able to accumulate in the body of fish and cause significant disruptions in their physiological and biochemical functions. It has been established that one of the most sensitive systems to toxic effects is lipid metabolism, which plays a key role in energy supply and structural organization of cells. In this regard, the study of the influence of mycotoxins on the lipid profile and lipid peroxidation processes in fish is an important task for understanding the mechanisms of toxicosis and developing measures to protect the health of aquatic organisms.The aim of this work was to study the effect of mycotoxin T2 on key indicators of lipid metabolism, the intensity of lipid peroxidation (LPO) and the state of antioxidant protection in carp (Cyprinus carpio L.). Research methods. The experiment was conducted for 14 days, using four groups of fish: a control group (without toxin) and three experimental groups with different concentrations of mycotoxin T2 in water (1.0 μg/l, 2.0 μg/l and 5.0 μg/l). Samples of liver and white skeletal muscle tissues were taken for biochemical analyses.The content of total lipids and their fractions (triglycerides, phospholipids, cholesterol) was determined. The intensity of LPO was assessed by the level of malondialdehyde (MDA) and the content of diene conjugates. Additionally, the activity of antioxidant defense enzymes (superoxide dismutase, catalase, glutathione peroxidase) and the key enzyme of lipid metabolism – lipase were analyzed.Results. Studies have shown that the effect of mycotoxin T2 causes significant disorders of lipid metabolism, which had a pronounced dose-dependent nature. A significant increase in the content of total lipids and their triglyceride fraction in liver tissues was established in all experimental groups, which indicates the development of fatty dystrophy. At the same time, an intensive increase in the level of MDA and diene conjugates was observed, especially in the liver, which indicates an increase in lipid peroxidation processes and massive damage to cell membranes. The reaction of the antioxidant system had a two-phase nature: at low concentrations of the toxin, the activity of enzymes increased as a compensatory reaction, while at high doses its inhibition was noted, which indicated the depletion of protective mechanisms. In addition, a significant decrease in lipase activity was recorded, which explains the mechanism of triglyceride accumulation in tissues.Conclusions. The results obtained confirm that mycotoxin T2 is a powerful inducer of oxidative stress and leads to profound disturbances in lipid metabolism in cyprinid fish. These data are important for assessing the environmental risks associated with water pollution and have practical significance for developing strategies for protecting aquatic organisms in aquaculture.Проблема забруднення водних екосистем, зокрема антропогенними полютантами та ксенобіотиками, є однією з найактуальніших у сучасному рибництві. Особливу загрозу для здоров'я гідробіонтів становлять вторинні метаболіти мікроміцетів, відомі як мікотоксини, які можуть потрапляти у водойми через контаміновані корми та інші джерела. Ці сполуки здатні накопичуватися в організмі риб та викликати суттєві порушення їх фізіологічних та біохімічних функцій. Встановлено, що однією з найбільш чутливих до токсичного впливу систем є ліпідний обмін, який відіграє ключову роль в енергозабезпеченні та структурній організації клітин. У зв'язку з цим, дослідження впливу мікотоксинів на ліпідний профіль та процеси перекисного окиснення ліпідів у риб є важливим завданням для розуміння механізмів токсикозу та розробки заходів із захисту здоров'я водних організмів.Метою даної роботи було дослідження змін ліпідного профілю та інтенсивності процесів перекисного окиснення ліпідів у тканинах коропових риб, що зазнали впливу мікотоксину Т2. Методи дослідження. Експеримент проводили протягом 14 діб, використовуючи чотири групи риб: контрольну (без токсину) та три експериментальні з різними концентраціями мікотоксину Т2 у воді (1,0 мкг/л, 2,0 мкг/л та 5,0 мкг/л). Для біохімічних аналізів відбирали проби тканин печінки та білих скелетних м’язів. Визначали вміст загальних ліпідів та їх фракцій (тригліцериди, фосфоліпіди, холестерин). Інтенсивність ПОЛ оцінювали за рівнем малонового діальдегіду (МДА) та вмістом дієнових кон’югатів. Додатково аналізували активність ферментів антиоксидантного захисту (супероксиддисмутаза, каталаза, глутатіонпероксидаза) та ключового ферменту ліпідного обміну – ліпази.Результати. Дослідження показали, що вплив мікотоксину Т2 спричиняє значні порушення ліпідного метаболізму, які мали виражений дозозалежний характер. Встановлено достовірне збільшення вмісту загальних ліпідів та їх тригліцеридної фракції у тканинах печінки у всіх експериментальних групах, що свідчить про розвиток жирової дистрофії. Одночасно спостерігалося інтенсивне зростання рівня МДА та дієнових кон’югатів, особливо у печінці, що вказує на посилення процесів ПОЛ і масове пошкодження клітинних мембран. Реакція антиоксидантної системи мала двофазний характер: при низькій концентрації токсину активність ферментів зростала як компенсаторна реакція, тоді як при високих дозах відзначалося її пригнічення, що вказувало на виснаження захисних механізмів. Крім того, було зафіксовано суттєве зниження активності ліпази, що пояснює механізм накопичення тригліцеридів у тканинах.Висновки. Отримані результати підтверджують, що мікотоксин Т2 є потужним індуктором оксидативного стресу та призводить до глибоких порушень ліпідного обміну у коропових риб. Ці дані є важливими для оцінки екологічних ризиків, пов'язаних із забрудненням водних ресурсів, та мають практичне значення для розробки стратегій захисту гідробіонтів у аквакультурі
АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ТА НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ
Get PDFThis article presents a critical synthesis and analytical review of the current agroecological state of agricultural lands in the Zhytomyr region based on official statistical. The land fund of Zhytomyr region amounts to 2982.7 thousand hectares, with agricultural lands occupying 1510.1 thousand hectares, of which arable land accounts for almost 74.0 %. Sod-podzolic sandy and loamy-sandy soils prevail in Zhytomyr region, while peat-bog soils are found in lower relief areas. These soils are characterized by low humus content, weak structure, and high acidity, making them particularly vulnerable to degradation processes such as water and wind erosion, compaction, acidification, and the impact of radioactive contamination from the Chornobyl disaster.The intensive use of the region's soil cover leads to the activation of degradation processes, disruption of soil structure, and loss of fertility. The deterioration of the soil cover in Zhytomyr region is confirmed by agrochemical survey results. The weighted average humus content in the soil is 2.03 %, which is 1.6 times lower compared to the average value for Ukraine. The availability of essential plant nutrients–potassium (78 mg/kg) and nitrogen (86 mg/kg) – in Zhytomyr oblast soils remains insufficient, while the content of mobile phosphorus compounds (114 mg/kg) is at a sufficient level. An analysis of fertilizer application in agricultural enterprises of Zhytomyr region compared to the previous year shows a 6.3-fold prevalence of organic fertilizers over mineral ones. The main means of crop protection in the region are herbicides (73.1 %) and fungicides and bactericides (20.8 %). However, such intensive use of these substances requires continuous review and adaptation of plant protection strategies, considering ecological risks to minimize negative impacts on the soil cover. The authors propose implementing a comprehensive approach to the preservation and rational use of soil cover, which includes agrochemical, agrotechnical, anti-erosion, management, and ecological-economic measures aimed at restoring soil fertility and ensuring sustainable land use.У статті представлено критичний синтез та аналітичний огляд сучасного агроекологічного стану сільськогосподарських земель Житомирської області на основі офіційних статистичних даних. Земельний фонд Житомирської області становить 2982,7 тис. га, де сільськогосподарські угіддя займають 1510,1 тис. га, з яких на ріллю припадає майже 74,0 %. На території Житомирської області переважають дерново-підзолисті піщані та супіщані ґрунти, а також на понижених ділянках рельєфу зустрічаються торф’яно-болотні ґрунти. Дані ґрунти характеризуються низьким вмістом гумусу, слабкою структурою та високою кислотністю, що робить їх особливо вразливими до деградаційних процесів, зокрема водної та вітрової ерозії, ущільнення, закислення, а також до впливу радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Інтенсивне використання ґрунтового покриву області зумовлює активізацію деградаційних процесів, порушення структури ґрунту та втрати родючості. Погіршення стану ґрунтового покриву Житомирської області підтверджується результатами агрохімічних обстежень. Так, середньозважений показник вмісту гумусу в ґрунті становить 2,03%, що в 1,6 разів менше порівняно з середнім значенням по Україні. Забезпеченість ґрунтів Житомирської області основними поживними елементами, необхідними для росту та розвитку рослин – калієм (78 мг/кг) і азотом (86 мг/кг) – залишається на недостатньому рівні, а от вміст рухомих сполук фосфору (114 мг/кг) відповідає достатньому рівню. Аналіз внесення добрив у сільськогосподарських підприємствах Житомирської області у порівнянні з попереднім роком свідчить про перевагу органічних добрив над мінеральними (у 6,3 рази).Основними засобами захисту сільськогосподарських культур в регіоні є гербіциди (73,1 %) та фунгіциди і бактерициди (20,8%).Проте таке інтенсивне застосування даних речовин потребує постійного перегляду та адаптації стратегії захисту рослин з урахуванням екологічних ризиків, з метою мінімізації негативного впливу на ґрунтовий покрив. Автори статті пропонують впровадження комплексного підходу до збереження та раціонального використання ґрунтового покриву, що включає агрохімічні, агротехнічні, протиерозійні, управлінські та екологічно-економічні заходи, спрямовані на відновлення родючості ґрунтів і забезпечення сталого землекористування
ГІДРОХІМІЧНИЙ СКЛАД ПОВЕРХНЕВИХ ВОД М. ОХТИРКА
Get PDFThe article considers the problem of deterioration of water resources under the influence of anthropogenic factors, in particular, pollution by untreated wastewater, agricultural products (fertilizers, organic waste, pesticides, etc.), excessive regulation of runoff and plowing of coastal zones, their mechanical pollution, which in turn causes degradation of water bodies, changes in the hydrological regime and lowering of water levels, and in some places leads to drying up of water bodies. The impact of inorganic pollutants on the vital activity of living organisms and the functioning of aquatic ecosystems is considered. Compounds are identified, the excess content of which is most often observed in objects under the influence of active human agricultural activity. The results of a comprehensive hydrochemical analysis of water bodies in the city of Okhtyrka (Okhtyrka River, Gustinka River, Bile, Chykalove, and Ignatenkove Lakes) are presented.As of today, the ecological state of water bodies in the Okhtyrka region is in a rather critical state, with excess hydrochemical indicators recorded in almost all studied objects (except for the Gustinka River). In our opinion, this state of the studied water bodies is mainly due to anthropogenic load: effluents and emissions from private and communal farms, as well as the activities of industrial enterprises. According to the results of the hydrochemical analysis, we found an excess of some indicators, namely: nitrates in 4 out of 7 samples in the range of 2–6.9 MPC, ammonium ions in 5 out of 7 samples in the range of 1.1–8.5 MPC, as well as moderate excesses of the permissible content of phosphates, fluorides, iron ions, chlorides and sulfates in some samples. We consider it advisable to conduct monitoring of water bodies in order to record changes in their condition, as well as to introduce appropriate measures in case of deterioration of the situation, since the health and well–being of the population of the region directly depend on the ecological condition of water bodies.У статті розглянуто проблему погіршення стану водних ресурсів під впливом антропогенного чинника, зокрема забруднення неочищеними стічними водами, продуктами сільськогосподарської діяльності (добрива, органічні відходи, пестициди тощо), здійснення надмірної регуляції стоку та розорювання прибережних зон, їх механічне забруднення, що в свою чергу спричиняє деградацію водних об’єктів, зміну гідрологічного режиму та зниження рівня води, а подекуди призводить до пересихання водойм. Розглянуто вплив неорганічних забрудників на життєдіяльність живих організмів та функціонування водних екосистем. Виокремлено сполуки, перевищення вмісту яких найчастіше спостерігається в об’єктах під впливом активної аграрної діяльності людини. Представлено результати комплексного гідрохімічного аналізу водних об’єктів м. Охтирка (р. Охтирка, р. Гусинка, озера Біле, Чикалове та Ігнатенкове). Станом на сьогодні екологічний стан водних об’єктів Охтирщини перебуває у досить критичному стані, перевищення за гідрохімічними показниками зафіксовано майже в усіх досліджених об’єктах (крім р. Гусинка). На нашу думку, основною мірою такий стан досліджених водойм обумовлений антропогенним навантаженням: стоки та викиди з приватних та комунальних господарств, а також діяльність промислових підприємств.За результатами гідрохімічного аналізу нами було встановлено перевищення деяких показників, а саме: нітратів в 4–х із 7–ми зразків у діапазоні 2–6,9 ГДК, йонів амонію у 5–ти з 7–ми пробах в діапазоні 1,1–8,5 ГДК, а також помірні перевищення допустимого вмісту фосфатів, флуоридів, йонів Феруму, хлоридів та сульфатів у деяких пробах. Вважаємо доцільним проведення моніторингу водних об’єктів з метою фіксації змін їх стану, а також запровадження відповідних заходів у разі погіршення ситуації, оскільки від екологічного стану водних об’єктів напряму залежить здоров’я та добробут населення регіону
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ ТРИВОГИ ТА ДЕПРЕСІЇ У СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Get PDFThe article is devoted to the study of important aspects of the problem of mental health in Ukraine, namely: to study the manifestations of anxiety and depression in student youth in the conditions of martial law. Much attention is paid to psychological analysis of the impact of war on the mental health of the population. The war in Ukraine is regarded as distress, which adversely affects the personality and its functioning, psyche and mental health of the individual. The mental health of the nation is the potential for the development of the state, because not only the peculiarities of the life of a particular person, but also the possibility and effectiveness of the performance of social roles and functions, its contribution to the development of society as a whole, depend on mental health. The article reveals such concepts as "anxiety", "depression", "mental state", their impact on the functioning of personality in the conditions of war. The main components of the mental state, such as activation, emotional, cognitive, are considered. It is emphasized that anxiety disorders and depression are very common in the modern world. The dynamism, unpredictability and difficulty of the modern world, which are characteristic of the human society nowadays contribute to the formation of anxiety and depressive disorders.The article contains some results of empirical study of students' mental states, such as anxiety and depression in the context of mental health problems in martial law. It is noted that anxiety is observed in 60 % of first year students (from mild degree – subclinically expressed anxiety to severe degree – clinically expressed anxiety). 40% of first-year students have indicators within normal limits, that is, are characterized by the absence of pronounced symptoms of anxiety. The depression indicator revealed that 22% of first year students show depression (from mild to moderate degree). And the rest of the subjects – 78% have indicators within normal limits, is are characterized by the absence of severe symptoms of depression. It is emphasized that anxiety and depression in students can adversely affect their educational performance. The importance of the social and psychological service of a higher education institution is emphasized, which should play an important role in overcoming negative mental states in students, providing psychological assistance to those who need it.Стаття присвячена дослідженню важливих аспектів проблеми ментального здоров’я в Україні, а саме: вивченню проявів тривоги та депресії у студентської молоді в умовах воєнного стану. Значна увага приділяється психологічному аналізу впливу війни на ментальне здоров’я населення. Війна в Україні розглядається як дистрес, що негативно впливає на особистість та її функціонування, психіку та ментальне здоров’я особистості. Ментальне здоров’я нації є потенціалом розвитку держави, адже від психічного здоров’я залежать не тільки особливості життя конкретної людини, але й можливість та ефективність виконання нею соціальних ролей та функцій, її внесок у розвиток суспільства в цілому. В статті розкриваються такі поняття, як «тривога», «депресія», «психічний стан», їх вплив на функціонування особистості в умовах війни. Розглянуто основні компоненти психічного стану, такі як: активаційний, емоційний, когнітивний. Наголошується на тому, що тривожні розлади та депресія є дуже поширеними у сучасному світі. Динамічність, непередбачуваність та важкопрогнозованість сучасного світу, які є характерними для людського соціуму в наш час сприяють формуванню тривожних та депресивних розладів.Стаття містить деякі результати емпіричного дослідження психічних станів студентів, зокрема проявів тривоги та депресії у контексті проблеми ментального здоров’я в умовах воєнного стану. Зазначається, що прояви тривоги спостерігаються у 60 % студентів першого курсу (від легкого ступеня – субклінічно виражена тривога до важкого ступеня – клінічно виражена тривога). 40% студентів-першокурсників мають показники в межах норми, тобто характеризуються відсутністю виражених симптомів тривоги. За показником депресії виявлено, що у 22% студентів першого курсу спостерігаються прояви депресії (від легкого до помірного ступеня). А решта досліджуваних – 78% мають показники в межах норми, тобто характеризуються відсутністю виражених симптомів депресії. Наголошується на тому, що тривога та депресія у студентів можуть негативно позначатися на їх навчальній успішності. Підкреслюється значення соціально-психологічної служби закладу вищої освіти, яка має відігравати важливу роль у подоланні негативних психічних станів у студентів, надаючи психологічну допомогу тим, хто цього потребує
РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ВИКОНАННЯ БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ
Get PDFThe article is devoted to a systematic analysis of resilience as a key psychological resource in the professional activity of military personnel under conditions of combat, uncertainty, and heightened threat. At the theoretical and methodological level, it substantiates the shift from a narrow instinctive interpretation of mental stability toward a dynamic, multidimensional model that integrates motivational, cognitive, emotional-volitional, and socio-resource components of psychological readiness. The paper traces the historical evolution of the concept—from its early mentions in the natural sciences to its integration into psychological research in the second half of the 20th century—and highlights the contribution of E. Werner and R. Smith’s longitudinal studies in identifying individual, familial, and environmental determinants of resilience. Contemporary definitions of the phenomenon (APA; approaches of G. Bonanno, J. Wagnild and H. Young, K. Cherry) are summarized, with emphasis on terminological distinctions within Ukrainian scholarship (resilience as a process vs. resilience as a trait), which have implications for measurement and intervention. The organizational and applied dimension is examined separately: the institutionalization of positive psychology principles in the Comprehensive Soldier Fitness (CSF) program, which encompasses five domains of well-being (emotional, social, family, spiritual, physical) and combines screening procedures with training modules for soldiers and their families. The article demonstrates that resilience performs a protective function against post-traumatic stress disorder, anxiety, and depression, enhances self-regulation, balanced decision-making, and combat performance under pressure. At the same time, it incorporates a critical sociological perspective, addressing the risks of normalizing “high stress” and the pressure to conform to the idealized image of the “perfect soldier,” underscoring the need for ethically and contextually sensitive implementation of resilience-building programs. Based on a synthesis of theoretical sources, the article substantiates a systemic approach to resilience development that combines individually oriented interventions (self-regulation training, enhancement of self-efficacy, coping skills), reinforcement of social support (unit, family, community), and optimization of the organizational climate (leadership, psychological support, standardized assessment tools). The practical significance lies in defining priorities for the psychological training and rehabilitation of military personnel, as well as proposing criteria for evaluating the effectiveness of such programs at different stages of service. The study concludes with the assertion that resilience should be integrated as a strategic resource into doctrines of preparation, support, and post-stress recovery of personnel, contributing to the preservation of mental health, increased professional efficiency, and sustainable functioning in combat and crisis conditions.Стаття присвячена системному аналізу резильєнтності як ключового психологічного ресурсу професійної діяльності військовослужбовців в умовах бойових дій, невизначеності та високого рівня загроз. На теоретико-методологічному рівні обґрунтовано відхід від вузькоінстинктивного тлумачення психічної стійкості на користь динамічної, багатовимірної моделі, що поєднує мотиваційні, когнітивні, емоційно-вольові та соціально-ресурсні компоненти психологічної готовності. Простежено історію становлення концепту від ранніх згадок у природничих науках до його інтеграції у психологічні дослідження другої половини 20 ст.; висвітлено внесок лонгітюдних студій Е. Вернер і Р. Сміт у виокремлення індивідуальних, сімейних та середовищних детермінант резильєнтності. Узагальнено сучасні дефініції феномена (APA; підходи Дж. Бонанно, Дж. Вагнілд і Х. Юнг, К. Черрі) та акцентовано на термінологічних розбіжностях у вітчизняному дискурсі (резильєнтність як процес і резильєнтність як властивість), що мають наслідки для вимірювання та інтервенцій. Окремо розглянуто організаційно-прикладний вимір: інституціалізацію підходів позитивної психології у програмі Comprehensive Soldier Fitness (CSF), яка охоплює п’ять доменів благополуччя (емоційний, соціальний, сімейний, духовний, фізичний) і поєднує скринінг із тренінговими модулями для військових і членів їхніх родин. Показано, що резильєнтність виконує захисну функцію щодо посттравматичного стресового розладу, тривоги та депресії, підсилює здатність до саморегуляції, прийняття зважених рішень і підтримання боєздатності під тиском стресорів. Водночас у статті враховано критичну оптику соціологічних підходів (ризик нормалізації «високого стресу» та пресингу відповідати образу «ідеального бійця»), що зумовлює потребу етичного та контекстуально чутливого впровадження програм розвитку стійкості. На підставі синтезу теоретичних джерел обґрунтовано системний підхід до формування резильєнтності: поєднання індивідуально орієнтованих інтервенцій (тренінги саморегуляції, розвиток самоефективності, навички подолання), зміцнення соціальної підтримки (підрозділ, сім’я, громада) та оптимізації організаційного клімату (лідерство, психологічне забезпечення, стандартизовані інструменти оцінювання). Практична значущість полягає у визначенні пріоритетів психологічної підготовки та реабілітації військовослужбовців, а також у пропозиції критеріїв оцінювання ефективності програм на різних етапах служби. Зроблено висновок про необхідність інтеграції резильєнтності як стратегічного ресурсу у доктрини підготовки, супроводу та післястресової підтримки особового складу, що сприятиме збереженню психічного здоров’я, підвищенню професійної ефективності та стійкому функціонуванню у бойових і кризових умовах
ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ СТРЕСУ, ДЕПРЕСІЇ ТА ТРИВОГИ У ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ
Get PDFThe article addresses the urgent issue of psychological consequences of forced internal displacement amid the ongoing Russian- Ukrainian war. A comprehensive theoretical analysis of contemporary scientific approaches to studying the psycho-emotional state of internally displaced persons (IDPs) is conducted, focusing on manifestations of stress, anxiety, depression, and post-traumatic stress disorder (PTSD). Key terms, socio-psychological trauma factors, adaptation mechanisms, and comorbidity of mental disorders are examined. The results of an original empirical study involving 61 respondents aged 18–60 years (34 IDPs and 27 in the control group without displacement experience; 90.2% women) are presented. Standardized psychometric tools were used: the Impact of Event Scale- Revised (IES-R) to assess post-traumatic symptoms, the Patient Health Questionnaire-9 (PHQ-9) for depression diagnosis, and the Beck Anxiety Inventory (BAI) for measuring anxiety levels. The study was conducted online, adhering to principles of voluntariness, anonymity, confidentiality, and ethical standards, with informed consent obtained. Statistical analysis employed the Mann-Whitney U test and Pearson correlation analysis. Statistically significant differences between groups were found: IDPs showed higher levels of depression (U = 671.5; p = 0.002), anxiety (trend: U = 589.5; p = 0.059), and clinically significant PTSD symptoms (U = 784.0; p < 0.001), with 35.3% of IDPs versus 11.1% in the control group scoring IES-R ≥ 33. Strong positive correlations were identified: r(PHQ-9–BAI) = 0.72; r(PHQ-9–IES-R) = 0.47; r(BAI–IES-R) = 0.48 in the overall sample, indicating interdependence and comorbid nature of psycho-emotional disturbances. In the IDP group, correlations were slightly lower (r = 0.63; 0.43; 0.33), possibly due to heterogeneity of traumatic experiences. The findings align with prior Ukrainian and international studies, confirming the impact of war, loss of social capital, and chronic distress on mental health. The results highlight the need for developing and implementing targeted psychological support programs for IDPs aimed at reducing anxiety, depression, and PTSD, enhancing adaptive potential, and promoting social integration. Future research prospects include expanding the sample, considering gender, age, and regional differences, examining long-term dynamics of psycho-emotional states, and evaluating intervention efficacy.У статті розглядається актуальна проблема психологічних наслідків вимушеного внутрішнього переміщення населення в умовах тривалої російсько-української війни. Проведено комплексний теоретичний аналіз сучасних наукових підходів до вивчення психоемоційного стану внутрішньо переміщених осіб (ВПО), зокрема щодо проявів стресу, тривоги, депресії та посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Розглянуто ключові терміни, соціально-психологічні чинники травматизації, механізми адаптації та коморбідність психічних розладів. Представлено результати власного емпіричного дослідження, проведеного на вибірці 61 респондента віком 18–60 років (34 ВПО та 27 осіб контрольної групи без досвіду переміщення; 90,2% жінок). Для оцінки психоемоційного стану використано стандартизовані психодіагностичні інструменти: Шкалу впливу подій (IES-R) для виявлення посттравматичних симптомів, Опитувальник здоров’я пацієнта (PHQ-9) для діагностики депре- сії та Шкалу тривожності Бека (BAI) для вимірювання рівня тривожності. Дослідження проводилося онлайн з дотриман- ням принципів добровільності, анонімності, конфіденційності та етичних норм, з отриманням інформованої згоди учасників. Статистичний аналіз здійснювався за допомогою U-критерію Манна–Уітні та кореляційного аналізу Пірсона. Встановлено статистично значущі відмінності між групами: у ВПО виявлено вищі рівні депресії (U = 671,5; p = 0,002), тривожності (тенденція: U = 589,5; p = 0,059) та клінічно значущих симптомів ПТСР (U = 784,0; p < 0,001), зокрема 35,3% ВПО проти 11,1% у контрольній групі мають бал IES-R ≥ 33. Виявлено сильні позитивні кореляції між показниками: r(PHQ-9–BAI) = 0,72; r(PHQ-9–IES-R) = 0,47; r(BAI–IES-R) = 0,48 у загальній вибірці, що свідчить про взаємозалежність та коморбідний характер психоемоційних порушень. У групі ВПО кореляції дещо нижчі (r = 0,63; 0,43; 0,33), що може бути пов’язано з гетерогенністю травматичного досвіду. Отримані дані узгоджуються з попередніми дослідженнями українських та міжнародних авторів, підтверджуючи вплив війни, втрати соціального капіталу та хронічного дистресу на психічне здоров’я. Результати підкреслюють необхідність розроблення та впровадження цільових програм психологічної підтримки для ВПО, орієнтованих на зниження рівня тривоги, депресії та ПТСР, підвищення адаптаційного потенціалу та соціальної інтеграції. Перспективи подальших досліджень: розширення вибірки, врахування гендерних, вікових, регіональних відмінностей, вивчення довгострокової динаміки психоемоційного стану та ефективності інтервенцій
МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ОБРАЗУ ТІЛА «СУБ’ЄКТИВНА АНАТОМІЯ»: МУЛЬТИМОДАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО КІЛЬКІСНОЇ ОЦІНКИ ПЕРЦЕПТИВНО-СОМАТИЧНИХ ДИСКРЕПАНЦІЙ
Get PDFDevelopment and Validation of a Standardized Psychodiagnostic Instrument for Quantitative Assessment of Discrepancies Between Subjective Somatoperceptive Representations and Objective Anthropometric Parameters in the Context of Psychodiagnostics of Individual Characteristics of Body Self Phenomena Such as Body Schema and Body Image. The methodology is based on the integration of neuroperceptive, cognitive, and affective processes in the formation of body perception and on the principles of Moshe Feldenkrais methodology regarding the diagnosis of unconscious body image through analysis of discrepancies between subjective representations and objective parameters. A comprehensive study was conducted with 235 respondents (age: M=42.3±12.7 years; females: n=147, 62.6%; males: n=88, 37.4%). A multimodal diagnostic protocol was applied, including 22 standardized anthropometric parameters with subsequent calculation of perceptual deviation coefficients. The procedure consists of three sequential phases: subjective self-assessment under sensory deprivation conditions, objective anthropometric examination according to IBP and ISAK standards, calculation of coefficients and integral indices (IGV, IAS, ISP). For validation, correlation analysis (Pearson’s r), Student’s t-test, effect size calculation (Cohen’s d), factor analysis, and ROC analysis were used. Significant sex differences in somatoperception accuracy were established (p<0.001): females tend to overestimate the thoracoabdominal region (+21.3%, Cohen’s d=0.79) and underestimate craniofacial parameters (-11.2%, d=0.61), while these distortions are less pronounced in males. Strong correlations were identified between perceptual deviations and psychopathological indicators: depression (r=0.73), anxiety (r=0.67), body dysmorphic disorder (r=0.82), eating disorders (r=0.76). A cognitive hyperbolization mechanism was revealed: the larger the actual size of psychologically significant parameters, the greater their overestimation in subjective perception (strongest correlations: shoulder width in females r=0.67, arm length r=0.64-0.66). Normative ranges and diagnostic criteria for stratification by severity of impairments were developed. The method demonstrates high diagnostic validity and reliability (retest reliability r=0.891, sensitivity 86.3%, specificity 79.1%, AUC=0.847) in detecting clinically significant body image disturbances. Convergent validity was confirmed by correlations with validated instruments (BDDE-SR, BSQ, FRS, BAS-2, MBSRQ-AS). The method is a promising tool for clinical psychology and body-oriented psychotherapy, enabling diagnosis of character structure, psychosomatic risk zones, and monitoring the effectiveness of psychotherapeutic interventions.Розробка та валідація стандартизованого психодіагностичного інструментарію для кількісної оцінки розбіжностей між суб’єктивними соматоперцептивними репрезентаціями та об’єктивними антропометричними параметрами в контексті психодіагностики індивідуальних особливостей таких феноменів тілесного Я як схема тіла та образ тіла. Методологія базується на інтеграції нейроперцептивних, когнітивних та афективних процесів у формуванні тілесного сприйняття та принципах методології Моше Фельденкрайза щодо діагностики несвідомого образу тіла через аналіз розбіжностей між суб’єктивними уявленнями та об’єктивними параметрами. Проведено комплексне дослідження за участю 235 респондентів (вік: M=42.3±12.7 років; жінки: n=147, 62.6%; чоловіки: n=88, 37.4%). Застосовано мультимодальний діагностичний протокол, що включає 22 стандартизовані антропометричні параметри з подальшим розрахунком коефіцієнтів перцептивного відхилення. Процедура складається з трьох послідовних фаз: суб’єктивна самооцінка в умовах сенсорної депривації, об’єктивне антропометричне дослідження за стандартами IBP та ISAK, розрахунок коефіцієнтів та інтегральних індексів (ІГВ, ІАС, ІСП). Для валідації використано кореляційний аналіз (r Пірсона), t-критерій Стьюдента, розрахунок розміру ефекту (Cohen’s d), факторний аналіз та ROC-аналіз. Встановлено значущі статеві відмінності у точності соматоперцепції (p<0.001): жінки схильні до переоцінки торакоабдомінальної області (+21.3%, Cohen’s d=0.79) та недооцінки краніофаціальних параметрів (-11.2%, d=0.61), тоді як у чоловіків ці спотворення виражені менше. Виявлено сильні кореляційні зв’язки між перцептивними відхиленнями та психопатологічними показниками: депресією (r=0.73), тривожністю (r=0.67), дисморфофобією (r=0.82), розладами харчування (r=0.76). Виявлено механізм когнітивної гіперболізації: чим більшим є реальний розмір психологічно значущих параметрів, тим більшою є їх переоцінка у суб’єктивному сприйнятті (найсильніші кореляції: ширина плечей у жінок r=0.67, довжина руки r=0.64-0.66). Розроблено нормативні діапазони та діагностичні критерії стратифікації за ступенем вираженості порушень. Методика демонструє високу діагностичну валідність та надійність (ретестова надійність r=0.891, чутливість 86.3%, специфічність 79.1%, AUC=0.847) у виявленні клінічно значущих порушень образу тіла. Конвергентна валідність підтверджена кореляціями з валідованими інструментами (BDDE-SR, BSQ, FRS, BAS-2, MBSRQ-AS). Методика є перспективним інструментом для клінічної психології та тілесно-орієнтованої психотерапії, дозволяє діагностувати структуру характеру, зони психосоматичного ризику та моніторити ефективність психотерапевтичних інтервенцій
ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ МЕЖІ Й СУЧАСНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ
Get PDFThe article presents a theoretical analysis of the phenomenon of psychological well-being, aiming to define its conceptual and categorical boundaries and to examine its relationship with the concept of mental well-being within the framework of health psychology. The analysis indicates that the term well-being, as used in the documents of leading international institutions, demonstrates terminological ambiguity in the Ukrainian academic discourse, particularly concerning its translation and adaptation into the national conceptual framework. The place of psychological well-being in C. Keyes’s mental health continuum model is defined as a personal– meaningful dimension alongside emotional and social well-being. The eudaimonic nature of the construct is analysed through C. Ryff’s six-factor model, which integrates self-acceptance, autonomy, purpose in life, positive relations with others, personal growth, and environmental mastery. An analysis of empirical research demonstrates that the structural configuration of Ryff’s model has received partial empirical support and exhibits considerable sensitivity to psychological interventions. However, extending the construct’s interpretation into multiple interdisciplinary domains entails the risk of diluting its theoretical distinctiveness. The data obtained confirm that the euthymic perspective underscores the need to integrate adaptive and maladaptive aspects of mental functioning as a condition of personality integrity, an approach most consistent with the principles of health psychology, while psychological well-being, together with distress, emerges as a crucial criterion for assessing mental health. The article also highlights how the phenomenon is conceptualised in Ukrainian psychological science, which is developing its own integrative approach that combines humanistic, philosophical-value, and empirical orientations in studying psychological well-being amid ongoing social transformations and the impact of the wartime context. A review of the literature reveals that psychological well-being should be regarded as a personally meaningful, multidimensional construct within the eudaimonic paradigm. Its conceptual and terminological framework in Ukrainian psychology requires further systematic elaboration. Future research is expected to expand theoretical and empirical understanding of psychological well-being, refine its diagnostic criteria, and develop intervention programs within the field of health psychology.Статтю присвячено теоретичному розгляду феномена психологічного благополуччя. Мета полягає у визначенні його понятійно-категоріальних меж, а також аналіз співвідношення з концепцією психічного благополуччя в контексті психології здоров’я. З’ясовано, що поняття well-being у документах провідних міжнародних інституцій супроводжується термінологічною неоднозначністю, зумовленою відсутністю уніфікованого перекладу українською («добробут», «благополуччя»). Визначено місце психологічного благополуччя у моделі континууму психічного здоров’я С. Keyes як особистісно-смислового виміру поряд з емоційним і соціальним благополуччям. Розглянуто евдемонічну природу конструкта у межах шестифакторної моделі С. Ryff, що інтегрує самоприйняття, автономію, цілеспрямованість, позитивні стосунки, особистісне зростання та здатність ефективно управляти власним життєвим середовищем. Проаналізовано результати емпіричних досліджень, які засвідчують часткове підтвердження структури моделі С. Ryff та її високу чутливість до психологічних інтервенцій. Виявлено, що розширення трактування феномена у міждисциплінарних контекстах спричиняє ризик втрати його теоретичної виокремленості. Показано, що еутимічна перспектива підкреслює необхідність інтеграції адаптивних і дезадаптивних аспектів психічного функціонування як умови цілісності особистості, оптимальної в контексті психології здоров’я, а психологічне благополуччя разом із дистресом постають важливими критеріями оцінки цього стану. Висвітлено особливості осмислення феномена психологічного благополуччя в українській психологічній науці, що характеризується інтеграцією гуманістичних, філософсько-ціннісних і емпіричних орієнтирів у його дослідженні в умовах соціальних змін і впливу воєнного контексту. Зроблено висновок, що психологічне благополуччя розглядається як особистісно-смисловий, багатовимірний конструкт у межах евдемонічної парадигми, а його науковий зміст і термінологічне окреслення в українській психології потребують подальшої концептуальної систематизації. Перспективу подальших досліджень вбачено у розширенні теоретичних і емпіричних уявлень про психологічне благополуччя особистості, удосконаленні його діагностичних критеріїв та розробленні інтервенційних програм у межах психології здоров’я
ФОРМУВАННЯ МАТЕМАТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ДІТЕЙ З ООП В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
No full textUkraine’s contemporary educational paradigm, focused on inclusive education, faces the complex challenge of teaching mathematics to children with special educational needs (SEN) due to the discipline’s abstract nature and developmental impairments in children. To address these discrepancies, correctional-developmental work (CDW) in the mathematics cycle is critically important, aiming to compensate for developmental deficiencies, ensure successful socialization, and foster essential life skills in children with SEN. The methodological basis of the study involved an analysis and synthesis of psycho-pedagogical literature, which allowed for the systematization of the foundations for forming mathematical competencies. These competencies are classified into three main groups: cognitive-academic, psycho-emotional and regulatory, and socio-adaptive and life competencies. The importance of an activity-based approach, creating a positive psychological climate, and utilizing information and communication technologies (ICT) was substantiated. The research results underscore the key role of individual and differentiated approaches, particularly when working with children with intellectual developmental disorders. Emphasis is placed on the necessity of adapting tasks and creating a benevolent psychological climate. The critical importance of specialized pedagogical education for educators is proven, as the content and means of correction must correspond to the specific nature of the impairment. Correctional-developmental work aimed at forming mathematical competencies is based on the principles of special pedagogy. The formation of cognitive-academic competencies occurs through the concretization of concepts (visual aids, activity), task differentiation, ICT, and play-based methodologies. Psycho-emotional and regulatory competencies are developed by creating a positive climate, engaging in labor activities, using play technologies, and correctional exercises. Socio-adaptive and life competencies are formed through a practical orientation of tasks, an activity-based approach, fostering trust, developing cooperation skills, and behavioral correction.Сучасна освітня парадигма України, орієнтована на інклюзивне навчання, стикається зі складним завданням викладання математики дітям з особливими освітніми потребами через абстрактний характер дисципліни та наявність у дітей порушень розвитку. З метою усунення цих розбіжностей критично важливою є корекційно-розвиткова робота у математичному циклі, що спрямована на компенсацію недоліків розвитку, успішну соціалізацію та формування життєво необхідних якостей дітей з ООП. Методологічною основою дослідження став аналіз та синтез психолого-педагогічної літератури, що дозволило систематизувати основи формування математичних компетентностей. Вони класифіковані за трьома основними групами: когнітивно-академічні, психоемоційні та регуляторні, а також соціально-адаптивні та життєві. Було обґрунтовано важливість діяльнісного підходу, створення позитивного психологічного клімату та використання інформаційно-комунікаційних технологій. Результати дослідження підкреслюють ключову роль індивідуального та диференційованого підходів, особливо у роботі з дітьми з порушеннями інтелектуального розвитку. Наголошується на необхідності адаптації завдань та створенні доброзичливого психологічного клімату. Доведено критичну важливість фахової (спеціальної) освіти педагогів, оскільки зміст та засоби корекції мають відповідати специфіці порушення. Корекційно-розвиткова робота з формування математичних компетентностей ґрунтується на принципах спеціальної педагогіки. Формування когнітивно-академічних компетентностей відбувається через конкретизацію понять (наочні засоби, діяльність), диференціацію завдань, ІКТ та ігрові методики. Психоемоційні та регуляторні розвиваються шляхом створення позитивного клімату, трудової діяльності, ігрових технологій та корекційних вправ. Соціально-адаптивні та життєві компетентності формуються через практичну спрямованість завдань, діяльнісний підхід, довіру, навички співпраці та корекцію поведінки