Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНЕ ФУНКЦІЮВАННЯ ЛЕКСЕМИ СИН У МОВОПРОСТОРІ РОМАНУ «МАМИ́» МАРІЇ МАТІОС
Get PDFThe article for the first time in the semantic and stylistic aspect highlights the functioning of the lexeme son in the language space of the novel "Mothers" by Maria Matios, traces the variants of its semantic load and expressive role in the artistic system. Relying on the theoretical basis of vocabulary, semantics, stylistics and thematic scientific sources, taking into account the statement about the intersection of scientific paradigms in the study of literary and artistic text, using descriptive, comparative, linguostylistic, hermeneutic, discursive-analytical, field research methods, we examined the novel discourse, which is the voice of mothers who tragically lost their sons, relayed by the narrator, and records the text's "multilingualism" with its semantic fields.The study concluded that the image of the son carries a significant artistic and semantic load in the novel "Mothers", is a composite of the binary compound "mother – son"; the lexeme son reflects numerous hypostases of the image of the son in the multidimensional discourse of the novel, built on a combination of the personal and the social, the sacred and the profane, the transcendental and the material, and acquires a branched semantics, manifesting itself stylistically in different ways. The son is at the same time the child of the earthly mother, the Son of the Virgin Mary, the fabulous kitten-son of the mistress-mother. The lexeme son functions in the novel in its direct meaning, naming the descendant of the masculine gender in different age groups, existential contexts, in the aspect of professional and life choices. For each depicted mother, the son is the object of her love, care, upbringing, pride; support, hope for the future; a worthy person with a sense of duty, capable of significant deeds. The war discourse is especially emphasized in the work, in which the son becomes a fighter, a defender of his native land from the "Soviet", "racist", dies as a hero in the fight against the enemy.The semantic load of the lexeme son expands when he loses his life. The suffering mother thinks about her son as a primordial victim, and she interprets grief (the loss of her son) as inevitable and insurmountable, which does not give her further strength and desire to live.However, faith does not allow her connection with the child and the world to be interrupted.У статті вперше в семантико-стилістичному аспекті висвітлено функціювання лексеми син у мовопросторі роману «Мами́» Марії Матіос, простежено варіанти її змістового навантаження й виражальну роль у художній системі. Спираючись на теоретичну базу з лексики, семантики, стилістики й тематичні наукові джерела, беручи до уваги твердження про перетин наукових парадигм у вивченні літературно-художнього тексту, послуговуючись описовим, зіставним, лінгвостилістичним, герменевтичним, дискурсивно-аналітичним, польовим методами дослідження, ми обстежили романний дискурс, що є голосом матерів, котрі трагічно втратили синів, ретрансльованим нараторкою, і фіксує текстову «багатомовність» зі своїми семантичними полями.У ході дослідження виснувано, що образ сина несе значне художньо-змістове навантаження в романі «Мами́», є композитом бінарної сполуки «мати – син»; лексема син відображає численні іпостасі образу сина в полівимірному дискурсі роману, побудованому на поєднанні особистого і суспільного, сакрального і профанного, трансцендентного і матеріального, і набуває розгалуженої семантики, по-різному проявляючись стилістично. Син – це водночас дитина земної мами, Син Богородиці, казковий котик-синок у господині-мами. Лексема син функціонує в романі у своєму прямому значенні, називаючи потомка чоловічої статті в різних вікових групах, екзистенційних контекстах, в аспекті професійного та життєвого вибору. Для кожної зображеної матері син – об’єкт її любові, опіки, виховання, гордості; опора, підтримка, надія на майбутнє; гідна людина з відчуттям обов’язку, здатна до вагомих учинків. Особливо закцентований у творі воєнний дискурс, у якому син стає бійцем, оборонцем рідного краю від «совєтів», «рашистів», гине як герой у боротьбі з ворогом. Розгалуження змістового навантаження лексеми син відбувається, коли він утрачає життя. Стражденна матір розмислює про сина як про первозданну жертву, горе (утрату сина) – трактує як неуникне й неподоланне, яке не дає їй подальшої сили й бажання жити. Утім віра не дозволяє перерватися її зв’язку з дитиною та світом
НЕВЕРБАЛЬНА ТА НАДВЕРБАЛЬНА ВІЗУАЛІЗАЦІЯ БРИТАНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ НА МАТЕРІАЛІ ТЕЛЕСЕРІАЛУ “THE CROWN”
Get PDFThe article explores the means of non-verbal and supra-verbal visualization of national British values in the popular television series “The Crown”. The analysis of non-verbal components of communication, such as facial expressions, gestures, tone of voice, eye contact, posture, spatial arrangement of communicants, as well as supra-verbal elements, in particular clothing, accessories, exterior and interior design, allows to trace how British national values a re reflected and popularized within the series.The study emphasizes the dual function of “The Crown”: on the one hand, as an entertaining media product, and on the other, as a cultural phenomenon that actively shapes the idea of British identity and its value orientations. Particular attention is paid to how non-verbal and supra-verbal components of communication transmit such key British values as freedom and democracy, tolerance and multiculturalism, respect for law and order, social justice and equality, respect for traditions and cultural heritage, and the ability to self-reflect.Based on the results obtained, the article proposes a classification of non-verbal and supra-verbal components of communication for the visualization of British national values in the media space. The most representative formulas for the visual reflection of these values through cinematic means are also identified.It is proven that non-verbal and supra-verbal components of communication are not only tools for transmitting information, but also important mechanisms for constructing a national image and supporting cultural identity. The study opens up new perspectives for studying the influence of media production on the formation of cultural representations and may be useful for further research in the fields of cultural studies, sociology, linguistics, and media studies.У статті досліджуються засоби невербальної та надвербальної візуалізації національних британських цінностей у популярному телесеріалі “The Crown”. Аналіз невербальних компонентів комунікації, таких, як вираз обличчя, жести, тон голосу, зоровий контакт, постава, просторове розташування комунікантів, а також надвербальних елементів, зокрема, одягу, аксесуарів, оформлення екстер’єру та інтер’єру, дозволяє простежити, яким чином британські національні цінності відображені та популяризуються у межах серіалу.Дослідження підкреслює двоїсту функцію “The Crown”: з одного боку, як розважального медіапродукту, а з іншого – як культурного феномена, що активно формує уявлення про британську ідентичність та її ціннісні орієнтири. Особлива увага приділяється тому, як через невербальні й надвербальні компоненти комунікації передаються такі ключові британські цінності, як свобода і демократія, толерантність та мультикультуралізм, повага до права і правопорядку, соціальна справедливість та рівність, повага до традицій і культурної спадщини, здатність до саморефлексії.На основі отриманих результатів у статті запропоновано класифікацію невербальних і надвербальних компонентів кому-нікації для візуалізації британських національних цінностей у медійному просторі. Також виокремлено найбільш репрезентативні формули візуального відображення цих цінностей через кінематографічні засоби.Доведено, що невербальні та надвербальні компоненти комунікації є не лише інструментами передачі інформації, а й важливими механізмами конструювання національного образу та підтримки культурної ідентичності. Дослідження відкриває нові перспективи для вивчення впливу медіапродукції на формування культурних уявлень і може бути корисним для подальших досліджень у сферах культурології, соціології, лінгвістики та медіазнавства
ДІВЧИНКА-ЖІНКА-СТАРА: ІПОСТАСІ ТІЛЕСНОСТІ В РОМАНІ СОФІЇ АНДРУХОВИЧ «КАТАНАНХЕ»
Get PDFIn contemporary literary studies, the influence of culture on individual corporeality remains a pressing area of research. Thus, the article explores the representation of the female body within the literary space. Fiction frequently reflects dominant narratives of bodily representation, wherein corporeality is portrayed as a vulnerable aspect of female identity, and characters’ lives appear dictated by the body’s influence. Sofiia Andrukhovych’s novel «Catananche» exemplifies this approach.The novel presents three distinct female archetypes, each with a unique personal history conveyed through familial and social relationships. The author emphasizes the differences in sociocultural age models, where corporeality plays a crucial role in shaping personal identity.Taiia’s character is framed within the paradigm of coming of age, where the physical transformation of adolescence becomes a defining factor and serves as a marker of emotional expression. Her character’s development unfolds as she navigates life’s challenges, with human biology intricately interwoven with psychological depth.For Lesia, youth is a central value, shaping a narrative centered on a woman’s struggle with aging. In a culture that idealizes health and youth, she turns to artificial means to maintain her appearance. Here, corporeality is presented as a mechanism of female subjugation, leading to psychological trauma that manifests as an obsessive preoccupation with physical appearance.Zhanna’s character is portrayed through the lens of sexuality. As an older woman, she rekindles her erotic experience, rebelling against established social values and gender stereotypes. The author seeks to reframe aging, positioning it as a natural and integral process of human transformation.На сучасному етапі актуальними є дослідження впливу культури на тілесність індивіда, відтак статтю присвячено темі репрезентації жіночого тіла в літературному просторі. У художній прозі втілюються домінантні наративи репрезентації тіла, при тому тілесність постулюється вразливою ланкою жіночої особистості, а життя персонажів постає підпорядкованим диктатові тіла. Прикладом такого підходу є роман «Катананхе» Софії Андрухович. У творі описано три типи жіночих образів, кожен із яких має свою персональну історію, показану через родинні та соціальні зв’язки. Авторка акцентує відмінність соціокультурних вікових моделей, опертих на тілесність, що стає конструюючим чинником ідентифікаційної складової особистості.Образ Таї моделюється через парадигму дорослішання, у якій тілесна структура підлітка стає визначальною і розглядається як маркер емоційних проявів. Художня концепція героїні розгортається у ситуації подолання життєвих труднощів, а біологічне начало в людині окреслюється як наскрізь психологізоване. Основним ціннісним орієнтиром для Лесі є молодість, тому її історія будується на сюжетній схемі боротьби жінки зі старіючим тілом. Оскільки в сучасній культурі панує культ здорового та молодого тіла, то героїня змушена вдаватися до штучного інструментарію вдосконалення зовнішності. Тілесність у цьому випадку тлумачиться як механізм поневолення жінки, що провокує розвиток психологічної травми, виявленої назовні як одержимість зовнішнім виглядом. У ракурсі сексуальності зображується постать Жанни. Героїня літнього віку реанімує еротичний досвід і у такий спосіб бунтує проти усталеної системи цінностей та гендерних стереотипів. Авторка прагне реструктурувати старіння, позиціонуючи цей процес як органічну зміну людини
ПЕРСПЕКТИВИ ФІЛОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ДОБУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
Get PDFThe article is devoted to the study of the peculiarities of the development of philological education in the information society. The author has set the following tasks: to reveal the main trends in the development of the information civilisation; to summarise the views of scholars on the processes of genesis and transformation of global civilisation processes in the second half of the twentieth and early twenty-first centuries; to define the role of philological education in the information global society. In connection with the subject matter of the study, the author reveals the main trends in the development of the information civilisation. The views of scholars on the processes of genesis and transformation of global civilisation processes in the second half of the twentieth and early twenty-first centuries are summarised. On the basis of theoretical comprehension of this topic, the role of philological education in the development of the information civilisation is determined. The author provides an overview of the current socio-cultural situation and argues that the information society has a significant impact on the development and transformation of education. The author analyses the role of philological education in the process of formation of the information civilisation, defines the peculiarities of the civilisation approach to the consideration of educational processes. It is shown that the development of the knowledge-based information civilisation requires a qualitative reform of education, which plays an important role in social development and contributes to the formation of competences, professionalism, worldview and creative thinking of the future philologist. The author of the article notes that in the modern scientific reflection on the processes of formation of the information society, there are different but interdependent trends due to the attitude of their representatives to the role of scientific knowledge, education and scientific information. The author studies the peculiarities of modernisation of philological education under the influence of civilisation processes. Its role in the information global society is defined and the need to update its content and forms is emphasised. On the basis of the reception of scientific approaches of representatives of world pedagogical, sociological and philosophical thought, the prospects of representing the information civilisation in the educational discourse are substantiated. The conclusion is made that it is necessary to pay attention to the problem of modernisation of philological education in the context of the development of the information civilisation.Стаття присвячена вивченню особливостей розвитку філологічної освіти в інформаційному суспільстві. Автором були поставлені наступні завдання: розкрити основні тенденції розвитку інформаційної цивілізації; узагальнити погляди науковців на процеси ґенези та трансформації глобальних цивілізаційних процесів другої половини ХХ – початку ХХI століття; визначити роль філологічної освіти в інформаційному глобальному суспільстві. У зв’язку із проблематикою дослідження автор розкриває основні тенденції розвитку інформаційної цивілізації. Узагальнено погляди науковців на процеси ґенези та трансформації глобальних цивілізаційних процесів другої половини ХХ – початку ХХI століття. На основі теоретичного осмислення зазначеної теми визначено роль філологічної освіти в розвитку інформаційної цивілізації. Автор подає огляд сучасної соціокультурної ситуації і стверджує, що інформаційне суспільство надзвичайно впливає на розвиток і трансформацію освіти. Аналізується роль філологічної освіти в процесі формування інформаційної цивілізації, визначаються особливості цивілізаційного підходу до розгляду освітніх процесів. Показано, що розвиток інформаційної цивілізації, що базується на знаннях, потребує якісного реформування освіти, яка відіграє важливу роль у суспільному розвитку і сприяє формуванню компетентностей, професіоналізму, світогляду і творчому мисленню майбутнього філолога. Автор статті відзначає, що в сучасній науковій рефлексії над процесами формування інформаційного суспільства виділяються різні, але взаємозалежні тенденції, зумовлені ставленням їх представників до ролі наукового знання, освіти і наукової інформації. Автором досліджено особливості модернізації філологічної освіти під впливом цивілізаційних процесів. Визначено її роль в інформаційному глобальному суспільстві та підкреслено необхідність оновлення змісту та форм. На підставі рецепції наукових підходів представників світової педагогічної, соціологічної та філософської думки обґрунтовано перспективи репрезентації інформаційної цивілізації в освітньому дискурсі. Робиться висновок про необхідність уваги до проблеми модернізації філологічної освіти в умовах розвитку інформаційної цивілізації
ДИСКУРС МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА: ЙОГО БАГАТОВИМІРНИЙ АНАЛІЗ
Get PDFThis paper is dedicated to International Economic Law Discourse. By now only one critical discourse analysis work covering this matter exists. Thus, there are no corpus-based researches concerning this type of discourse. At the same time the previous works in corpus-based discourse analysis were taken into account. All these researches study different types of discourse: diplomatic, media, academic, Biblical.This work is a corpus-based research pertaining to the discourse quantitative analysis. The author compares International Economic Law Discourse with press reviews and academic prose. In particular, multidimensional analysis tool, MAT (Nini, 2019), created according to D. Biber’s works (Biber, 1988; Biber, 1989; Biber, 2001) was used in this work to indicate main grammar and stylistic peculiarities of the International Economic Law Discourse in English as this corpus tool operates only with one target language. Furthermore, ANOVA test (Analysis of Variance) was used to interpret the MD analysis results.As a result of this research, we can distinguish such basic grammatical and syntactic peculiarities of IEL discourse: common use of Present tense; second person pronouns, pro-verb do and subordinator that deletion omission; abundance of nominalisations; lack of adverbs; overwhelming use of modal verbs, especially predictive ones (will, would, shall) with a priority for shall; prepositional phrases prevalence; insignificant number of such syntactic constructions as that relative clauses on subject position, WH relative clauses on subject position, existential there; a high level of certainty to be understandable for all Member States representatives who are not, as a rule, English native speakers.Зазначена стаття присвячена дискурсу міжнародного економічного права. Дотепер тільки одна робота з критичного аналізу дискурсу відповідає цій темі. Таким чином, не існує корпусних досліджень, які стосуються цього типу дискурсу. Водночас минулі роботи з корпусного аналізу дискурсу були взяті до уваги. Усі ці дослідження вивчають різні типи дискурсу: дипломатичний, академічний, медійний, біблійний.Ця робота є розробленим на аналізі корпусів текстів дослідженням, так званим кількісним аналізом дискурсу. Автор порівнює дискурс міжнародного економічного права з оглядами преси та академічною прозою. Зокрема, за допомогою інструменту багатовимірного аналізу корпусу (Nini, 2019), створеного відповідно до розробок Д. Байбера (Biber, 1988; Biber, 1989; Biber,2001) були проведені дослідження англомовного корпусу текстів для того, щоб виявити головні граматичні та стилістичні особливості дискурсу міжнародного економічного права в англійській мові, тому що вона є єдиною цільовою мовою цього корпусного інструменту. Тест ANOVA (Analysis of Variance – аналіз варіативності) був використаний для того, щоб інтерпретувати результати багатовимірного аналізу.У результаті дослідження ми виявили такі основні граматичні та синтаксичні особливості дискурсу міжнародного економічного права: широке використання Present tense; запобігання вживанню займенників у другій особі, do у якості присудка та видалення субординатора that; велика кількість номіналізацій; незначна частка прислівників; тенденція до використання модальних дієслів (will, would, shall) з пріоритетом для shall; незначна кількість таких синтаксичних конструкцій, як підрядні частини речення з that/WH на місці підмета, there is/are; високий рівень точності, щоб бути зрозумілим для всіх представників держав-членів, які, як правило, не є носіями англійської мови
РИСИ МОВНОГО ПОРТРЕТА БОРИСА ГРІНЧЕНКА
Get PDFThe article attempts to outline the main features of the linguistic portrait of Borys Grinchenko as a prominent linguistic personality of the period of the formation of the modern Ukrainian nation. At the same time, the description (portrait) of the linguistic personality is not identified with the description of the language of the writer's literary works, but is drawn mainly on the basis of formal and informal communication through correspondence with friends and like-minded people. Research attention is concentrated on individual levels of the linguistic personality – lexical, morphological, word-formation. Special attention is paid to the orthographic features of the linguistic portrait, yet, this is a time in the history of the Ukrainian language when the formation of a single literary language and the search for spelling principles for it took place.The material for the study was more than two hundred of Borys Grinchenko's egodocuments, dated 1883, 1884 and partly 1885 – the time of his work as a teacher in the Slobozhanshchyna. For their scientific understanding and complete study of the linguistic personality, the methodology of epistemology and linguopersonality was applied. This made it possible to represent a separate linguistic individuality in all its broader manifestations – temporal, spatial, evolutionary, cultural and aesthetic, social, linguocultural, etc.The results of the study distinguish between linguoindividuation (Borys Grinchenko’s spontaneous need to be realized in and through language) and linguoindividualization (Borys Grinchenko’s conscious desire to acquire linguistic independence, cognizableness, and skill in operating linguistic means).The conclusion postulates the idea that outstanding linguistic personalities establish linguistic priorities and produce linguistic values in the linguistic collective, and the linguistic personality of Borys Grinchenko can be compared in functional status with the personalities of Ivan Kotlyarevsky, Taras Shevchenko, Ivan Franko and other classic reformers of the Ukrainian-speaking space of our past.У статті зроблено спробу окреслити основні риси мовного портрета Бориса Грінченка як видатної мовної особистості періоду формування модерної української нації. При цьому опис (портрет) мовної особистості не ототожнюється з описом мови художніх творів письменника, а вимальовується переважно на основі формального і неформального спілкування через листування з друзями та однодумцями. Дослідницьку увагу сконцентровано на окремих рівнях лінгвоперсони – лексичному, морфологічному, словотвірному. Особливу увагу приділено орфографічним рисам мовного портрета, адже йдеться про час в історії української мови, коли відбувалось становлення єдиної літературної мови та пошуку принципів правопису для неї.Матеріалом дослідження стали понад двісті егодокументів Бориса Грінченка, датовані 1883, 1884 і частково 1885 роками – часом учителювання на Слобожанщині. Для їх наукового осмислення та цілісного вивчення мовної особистості застосовано методологію епістеміології та лінгвоперсонології. Це дало можливість репрезентувати окрему мовну індивідуальність у всьому обширі її виявів – часовому, просторовому, еволюційному, культурно-естетичному, соціумному, лінгвокультурологійному тощо. У результатах дослідження розділено лінгвоіндивідуацію (спонтанну потребу Бориса Грінченка реалізуватися в мові і через мову) та лінгвоіндивідуалізацію (осмислене прагнення Бориса Грінченка набути мовної самості, впізнаваності, вправності в оперуванні мовними засобами).У висновку постулюється думка, що визначні мовні особистості встановлюють мовні пріоритети й продукують мовні цінності в мовному колективі, а мовну особистість Бориса Грінченка за функціональним статусом можна порівняти з особистостями Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка та інших класиків-реформаторів українськомовного простору нашого минулого
ФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОГО КРАСНОМОВСТВА У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МОВ У ЗВО В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Get PDFThe article analyzes the specific features of forming academic eloquence among university students during the study of Ukrainian and foreign languages in the context of digitalization and distance learning. The need to adapt classical rhetorical strategies to new forms of communication prompted by the use of digital platforms, video communication, and interactive tools is substantiated. It is noted that distance learning using such technologies requires both instructors and students to demonstrate clear, logical, structured, and concise speech aligned with the norms of academic discourse. The importance of nonverbal and paraverbal communication means is emphasized, particularly intonation, speech tempo, pauses, facial expressions, and eye contact during video conferencing. It is argued that these elements contribute to building trust and effective interaction between students and instructors, improving comprehension and engagement. The interdisciplinary nature of academic eloquence is highlighted, integrating pedagogy, psychology, and information technology. The significance of cultural, ethical, and aesthetic aspects of communication is also emphasized. The relevance of developing intercultural communication skills in foreign language classes is demonstrated, as this represents an essential component of modern rhetoric in digital formats. Attention is paid to the need for inclusivity, academic correctness, and adaptability in online communication.It is also noted that the use of digital tools such as presentations, infographics, and video recordings contributes to the development of rhetorical mastery among all participants in the educational process.Furthermore, the necessity of adapting rhetorical strategies to the realities of distance learning is underlined, along with the need for instructors to improve their digital skills and apply innovative methods for effective communication in the online space. The use of interactive and multimedia tools in language learning allows students to better comprehend material and develop rhetorical competence.У статті проаналізовано особливості формування академічного красномовства здобувачів ЗВО під час вивчення української та іноземних мов в умовах цифровізації освітнього процесу та дистанційного навчання. Обґрунтовано потребу адаптації класичних риторичних стратегій до нових форматів комунікації, зумовлених використанням цифрових платформ, відеозв’язку та інтерактивних інструментів. Зазначено, що дистанційне навчання з використанням інноваційних технологій вимагає від викладачів і здобувачів освіти чіткого, логічного, структурованого і лаконічного мовлення відповідно до норм академічного стилю. Наголошено, що в умовах онлайн-взаємодії академічне красномовство набуває міждисциплінарного характеру, оскільки поєднує елементи педагогіки, психології, та інформаційно-комунікаційних технологій. Виокремлено значення невербальних та паравербальних засобів комунікації, зокрема інтонації, темпу мовлення, пауз, міміки, а також зорового контакту під час відеоконференцій. Аргументовано, що саме ці компоненти сприяють створенню довіри між викладачем і студентами, забезпечують ефективне сприйняття навчального матеріалу і активне залучення здобувачів до освітнього процесу. Зауважено, що для успішного розвитку академічного красномовства важливо враховувати культурні, етичні та естетичні аспекти комунікації учасників освітнього процесу. Підкреслено важливість розвитку навичок міжкультурного спілкування на заняттях з іноземної мови як необхідного компонента сучасної риторики у дистанційному форматі. Указано на необхідність дотримання академічної коректності, принципів інклюзивності та адаптивності в онлайн-взаємодії. З’ясовано, що використання візуальних засобів підтримки, як-от презентацій, інфографіки тощо, сприяє розвитку риторичної майстерності усіх учасників освітнього процесу. Підкреслено, що необхідність адаптації риторичних стратегій до онлайн-форматів вимагає від викладачів навичок роботи з новітніми технологіями та застосування інноваційних методик для ефективної комунікації в онлайн-просторі. Визначено, що застосування інтерактивних методів у практиці викладання мов дає змогу глибше засвоювати матеріал та формувати у здобувачів освіти риторичну компетентність
КОНЦЕРТ «АNOMAL DANCES» ДЛЯ ЧВЕРТЬТОНОВОГО БАЯНА З ОРКЕСТРОМ ЮККА ТІЕНСУУ: СЕМАНТИЧНІ ТА ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ АСПЕКТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
Get PDFThe article is devoted to revealing the genre, linguistic and stylistic features of the concerto «Anomal dances» for quarter-tone accordion and orchestra by the contemporary Finnish composer Jukka Tiensuu, and highlighting the problem of the genre of concerto for quarter-tone accordion with orchestra in general. The evolution of the specified genre sphere, its relevance and development prospects has been analyzed. The work of J. Tiensuu, his contribution to modern accordion art has been studied. The characteristic features of his compositional style and directions of artistic activity have been determined. The place of microtonal music and modern techniques of compositional writing in the composer's work has been analyzed.A comprehensive compositional and content analysis of the specified work has been carried out. The presence of linguistic allusions, reminiscences, oxymorons and occasionalisms in the title of the concerto and its parts has been revealed. The relationship between the program of the work and the compositional features of the concerto has been revealed. The genre aspects of the specified composition are studied, which are represented in particular by the combination of dominant-solo and bicentric forms of interaction between the soloist and the orchestra, as well as various types of soloing and game structures in the concert. The influence of the genres of suite and miniature on the formation of the concert «Anomal dances», which consists in the absence of dramatic conflict in the composition and the relative miniatureness of the parts of the work, has been analyzed. The role of pop-jazz stylistics is characterized, as well as manifestations of the comic and spectacular, in particular in the III part of the concert. The implementation of modern techniques of composer writing (in particular sonorics and aleatorics), and specific performance techniques (clusters, pitch bending, glissando, etc.) has been studied. The characteristic features of the construction of solo cadences and their location in the concert have been revealed. The place of elements of instrumental theatre in the concert, in particular in the III part of the work, has been revealed.The conclusions summarize the general results of the study. The relevance of further scientific research devoted to highlighting the trends in the development of the genre of concert for quarter-tone accordion with orchestra and microtonal music in contemporary accordion art in general has been determined.Статтю присвячено розкриттю жанрових та мовно-стилістичних особливостей концерту «Anomal dances» для чверьтонового баяна з оркестром сучасного фінського композитора Юкка Тіенсуу, та висвітленню проблеми жанру концерту для чвертьтонового баяна з оркестром загалом. Проаналізовано еволюцію зазначеної жанрової сфери, її актуальність та перспективи розвитку. Досліджено творчість Ю. Тіенсуу, його вклад у сучасне баянно-акордеонне мистецтво. Визначено характерні риси його композиторського стилю та напрями мистецької діяльності. Проаналізовано місце мікротонової музики та сучасних технік композиторського письма у творчості композитора. Здійснено комплексний композиційний та змістовий аналіз зазначеного твору. Виявлено наявність лінгвістичних алюзій, ремінісценцій, оксиморонів та оказіоналізмів у назві концерту та його частин. Розкрито взаємозв’язок програми твору з композиційними особливостями концерту. Досліджено жанрові аспекти зазначеної композиції, які представлені зокрема поєднанням домінантно-сольної та біцентричної форми взаємодії соліста та оркестру між собою, а також різноманітними типами солювання та ігровими структурами в концерті. Проаналізовано вплив жанрів сюїти та мініатюри на формотворення концерту «Anomal dances», який полягає у відсутності драматургічного конфлікту в композиції та відносній мініатюрності частин твору. Охарактеризовано роль естрадно-джазової стилістики, а також прояви комічного та видовищного, зокрема в ІІІ частині концерту. Досліджено імплементацію сучасних технік композиторського письма (зокрема сонорики та алеаторики), та специфічних виконавських прийомів (кластерів, pitch bending, glissando тощо). Виявлено характерні риси побудови сольних каденцій, та їх розташування в концерті. Розкрито місце елементів інструментального театру в концерті, зокрема в ІІІ частинні твору. У висновках підведено загальні підсумки дослідження. Визначено актуальність подальших наукових розвідок, присвячених висвітленню тенденцій розвитку жанру концерту для чвертьтонового баяна з оркестром та мікротонової музики в контемпоральному баянно-акордеонному мистецтві загалом
КОНЦЕРТНО-ВИКОНАВСЬКА ТВОРЧІСТЬ АКОРДЕОНІСТІВ УКРАЇНИ ПЕРІОДУ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Get PDFThe presented study characterizes the features of the concert creativity of accordionists of Ukraine, as well as the development of domestic accordion art, its transformation from a folk accompanying instrument to an academic one. The study indicates the stages of the formation of the Ukrainian accordion school, starting from the 1920s and up to the present, focusing on the separation of accordion art from bayan and its gradual establishment as an independent branch of musical performance.The author examines the works of domestic researchers devoted to aspects of accordion art: A. Yeremenko, M. Bulda, M. Cherepanin and V. Marchenko, who analyzed the creativity of Ukrainian accordionists: their repertoire, professional achievements, features of technique and style of playing, and considered the features of pop and jazz trends in accordion performance of the 21st century.Considerable attention is paid to the performing activities of Ukrainian accordionists of the second half of the 20th and the beginning of the 21st centuries, in particular to Volodymyr Besfamilnov, Marina Bulda and Myron Cherepanyn, Roman Stakhniv. The concert activities of the Concertino duo and the contribution of musicians to the popularization of Ukrainian accordion art at the international level are covered in detail. An analysis of the concert repertoire of Volodymyr Besfamilnov is presented, who contributed to the establishment of the accordion as an academic instrument, performing works by J. S. Bach, V. A. Mozart, L. van Beethoven, F. Liszt, I. Stravinsky, as well as modern Ukrainian composers such as V. Zolotarev, L. Kolodub, M. Skoryk and A. Biloshitsky.The results of the study confirm that accordion art in Ukraine today has an academic status, and its representatives are highly appreciated at the state and world levels. The work of representatives of the modern generation of accordionists, such as Roman Stahniv, demonstrates traditions and opens new horizons for the development of this art.У представленому дослідженні характеризуються особливості концертної творчості акордеоністів України, а також розвитку вітчизняного акордеонного мистецтва, його трансформації від народного акомпануючого інструменту до академічного. У дослідженні зазначаються етапи становлення української акордеонної школи, починаючи з 1920-х років і до сьогодення, акцентується увага на відокремленні акордеонного мистецтва від баянного та поступовому утвердженні його як самостійної галузі музичного виконавства. Автор розглядає роботи вітчизняних дослідників, присвячених аспектам акордеонного мистецтва: А. Єрьоменка, М. Булди, М. Черепанина та В. Марченка, які аналізували творчість українських акордеоністів: їх репертуар, професійні здобутки, особливості техніки і стилю гри, розглядали риси естрадно-джазових тенденцій акордеонного виконавства ХХІ століття. Значну увагу приділено виконавській діяльності українських акордеоністів другої половини ХХ – початку ХХІ століття, зокрема Володимиру Бесфамільнову, Марині Булді та Мирону Черепанину, Роману Стахніву. Детально висвітлено концертну діяльність дуету «Концертіно» та внесок музикантів у популяризацію українського акордеонного мистецтва на міжнародному рівні. Представлено аналіз концертного репертуару Володимира Бесфамільнова, який сприяв утвердженню акордеона як академічного інструменту, виконуючи твори Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена, Ф. Ліста, І. Стравінського, а також сучасних українських композиторів, як В. Золотарьов, Л. Колодуб, М. Скорик та А. Білошицький. Результати дослідження підтверджують, що акордеонне мистецтво в Україні на сьогодні має академічний статус, а його представники високо оцінені на державному та світовому рівнях. Творчість представників сучасного покоління акордеоністів, таких як Роман Стахнів, демонструє традицій та відкриває нові горизонти для розвитку цього мистецтва
ВОКАЛЬНІ ТВОРИ ФРАНЦА ШУБЕРТА ТА ЇХ НОВЕ ЖИТТЯ В ТРАНСКРИПЦІЯХ ФЕРЕНЦА ЛІСТА
Get PDFThe article carries out a musicological study of Franz Liszt’s piano transcriptions of Franz Schubert’s songs in the direction of historical and semantic substantiation of their significance for modern performing practice. The aim of the article is to identify the principles of interaction of two musical texts – the original vocal work and the instrumental invariant from the standpoint of an individual approach to the primary source in its transcription. The role of Liszt’s textural solutions is revealed, as a result of which the vocal line of the original is preserved, which provides an opportunity for accompanists to practice when preparing these works with vocalists, and also becomes an important element on the path to interpreting the instrumental transcription itself. The scientific novelty lies in the fact that a musicological analysis of Franz Liszt’s transcriptions for piano solo of Franz Schubert’s vocal works has been carried out in the perspective of the specificity of pianistic interpretative tasks. For the analysis, methods based on knowledge in the field of texture theory, interpretology, and musical creativity were used, among others. It was determined that the specificity of Liszt's piano text is oriented towards a high professional level of pianistic training, but with the provision of easier performance options in the musical score, taking into account the individual abilities of the performer. The main factors of Liszt's musical thinking are characterized, which are aimed at playing in which it is necessary to plastically approach the ratio of the vocal line to the accompaniment. It is noted that the holistic embodiment of the musical image and psychological drama of Schubert's songs in Liszt's transcription for solo piano extends to the pianist's mastery of complex hand coordination and all small finger movements, changing different types of piano technique with the study of the original and identifying differences between it and this transcription.У статті здійснено музикознавче дослідження фортепіанних транскрипцій Ференца Ліста пісень Франца Шуберта в напрямі історично-смислового обґрунтування їх значення для сучасної виконавської практики. Мета статті полягає у виявленні принципів взаємодії двох нотних текстів – оригіналу вокального твору й інструментального інваріанта з позицій індивідуального підходу до першоджерела у його транскрипції. Виявлена роль фактурних рішень Ліста, внаслідок яких збережена вокальна лінія оригіналу, що надає можливість практикуватися концертмейстерам під час підготовки цих творів із вокалістами, і також стає важливим елементом на шляху інтерпретації самої інструментальної транскрипції. Наукова новизна полягає у тому, що здійснено музикознавчий аналіз транскрипцій Ференца Ліста для фортепіано соло вокальних творів Франца Шуберта в ракурсі специфіки піаністичних інтерпретаційних завдань. Для аналізу були використані, серед інших, методи, які базуються на знаннях у сфері теорії фактури, інтерпретології, музичної творчості. Визначено, що специфіка фортепіанного тексту Ліста орієнтована на високий професійний рівень піаністичної підготовки, але з наданням у нотній партитурі більш легких варіантів виконання з урахуванням індивідуальних спроможностей виконавця. Охарактеризовано основні фактори музичного мислення Ліста, спрямовані на гру, в якій необхідно пластично підходити до співвідношення вокальної лінії з акомпанементом. Зазначено, що цілісне втілення музичного образу та психологічної драматургії пісень Шуберта у варіанті транскрипції Ліста для фортепіано соло поширюється на опанування піаністом складної координації рук і всіх дрібних пальцевих рухів, зміну різних видів фортепіанної техніки з опрацюванням оригіналу та виявленням відмінностей між ним і цією транскрипцією