Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
ҐЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ У НАВЧАННІ АКАДЕМІЧНОМУ ВОКАЛУ: ПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД ВИКЛАДАЧІВ ХДАК
Get PDFThe article presents a complex characteristic of gender differences in the process of academic vocal training, which are considered as a significant factor in the formation of an individualized pedagogical strategy. On the basis of generalization of their own practical experience, the teachers-vocalists of the department of choral conducting and academic singing of the Kharkiv State Academy of Culture carried out a thorough analysis of the anatomical-physiological and psychophysiological features of the male and women’s voice apparatus, which directly influence the nature of sound formation, development of respiration, development of registra formation, development of registra formation, development of registra formation.The authors outline the specifics of methodological work with representatives of different sex: in particular, for women’s voices it is important to form a stable support in the lower case, the alignment of register transitions, the development of flexibility of sound; For male - overcoming the voltage in the upper case, forming a soft attack of sound and stabilizing the position in the transition zone.The practice of teachers of the Department KhDAK confirms the effectiveness of the individual approach, taking into account not only the morphological but also the emotional-behavioral parameters of each student / student. Experts analyze the differences in the psychoacoustic perception of their own voice by students of different sex, which significantly influences the dynamics of the development of intonational accuracy, timbre stability and stage confidence.In the pedagogical process, teachers actively use methodological techniques tested in the Kharkiv State Academy of Culture, in particular variable use of vocalizes, work on mixed registers, gradual complication of the repertoire depending on the rate of psychophysiological adaptation of the student.The article is based on the importance of selection of educational material not only in the parameters of the voice type (tenor, soprano, etc.), but also in accordance with emotional sensitivity, level of stage readiness and individual potential of self-expression. As a result, the central role of the flexible, gender-oriented pedagogical model is emphasized, which is implemented by teachers of the department of choral conducting and academic singing of the KhDAK, and is based on a deep understanding of the relationship of physiological, psychophysiological and psychological factors. The prospects for further research in the direction of gender-oriented vocal pedagogy, in particular in the context of professional training of academic singers in art educational institutions, are determined.У статті представлено комплексну характеристику ґендерних відмінностей у процесі навчання академічного вокалу, які розглядаються як суттєвий чинник формування індивідуалізованої педагогічної стратегії. На основі узагальнення власного практичного досвіду викладачами-вокалістами кафедри хорового диригування та академічного співу Харківської державної академії культури здійснено ґрунтовний аналіз анатомо-фізіологічних і психофізіологічних особливостей чоловічого й жіночого голосового апарату, що безпосередньо впливають на характер звукоутворення, розвиток регістрової структури, дихальну координацію та специфіку резонансної підтримки звуку. Авторами окреслено специфіку методичної роботи з представниками різної статі: зокрема, для жіночих голосів важливим є формування стійкої опори в нижньому регістрі, вирівнювання регістрових переходів, розвиток гнучкості звуковедення; для чоловічих – подолання напруги у верхньому регістрі, формування м’якої атаки звуку та стабілізація позиції в перехідній зоні. Практика педагогів кафедри ХДАК підтверджує ефективність індивідуального підходу з урахуванням не лише морфологічних, а й емоційно-поведінкових параметрів кожного студента / студентки.Фахівцями проаналізовано відмінності у психоакустичному сприйнятті власного голосу студентами різної статі, що суттєво впливає на динаміку розвитку інтонаційної точності, тембрової стабільності та сценічної впевненості. У педагогічному процесі викладачами активно використовуються методичні прийоми, апробовані в Харківській державній академії культури, зокрема варіативне застосування вокалізів, робота над змішаними регістрами, поетапне ускладнення репертуару залежно від темпів психофізіологічної адаптації студента.У статті бґрунтовано важливість добору навчального матеріалу не лише за параметрами голосового типу (тенор, сопрано тощо), а й відповідно до емоційної чутливості, рівня сценічної готовності та індивідуального потенціалу самовираження.У підсумку наголошено на центральній ролі гнучкої, ґендерно-орієнтованої педагогічної моделі, яка реалізується викладачами кафедри хорового диригування та академічного співу ХДАК, і базується на глибокому розумінні взаємозв’язку фізіологічних, психофізіологічних та психологічних чинників вокального розвитку. Визначено перспективи подальших досліджень у напрямі ґендерно-орієнтованої вокальної педагогіки, зокрема в контексті професійної підготовки академічних співаків у мистецьких освітніх закладах
ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ ЛЮДМИЛИ ЮРІНОЇ: ЖАНРОВІ, СТИЛЬОВІ ТА ВИКОНАВСЬКІ ВИМІРИ
Get PDFThe purpose of the work to identify genre, style and performance features of L. Yurina’s piano works. The methodology of the study is based on comparative guidelines and based of the principles of cultural, hermeneutical, performance, genre and style approach.The scientific novelty of the work lies in determining the specifics of piano works “Riturnelles”, “Glass-elegy”, “Shadows and Ghosts” and “Angel of the White Day” by L. Yurina, which are not yet mastered in the modern musicological discourse.The article substantiates the orientation of L. Yurina’s piano works towards testing new semantic and expressive horizons of piano art and representing the integrational dimension of metamodern multiculturalism. It is shown that in “Riturnelles” and “Glass-elegy” this is manifested in the context of the homage tradition, respectively, in appeals to Baroque musical thinking, the romantic cycle of piano miniatures, serial technique, and minimalist and impressionist modification of the elegy, as well as in the emancipation of sound as a carrier of meaning. The specificity of the genre, style and expressive horizons of the works if the performance dimension determines the need to form an emotionally filled, existential space of performance reflection, to create a meaningful mental connection between discrete constructions and a continuous perceptual connect. It has been found that the historical and cultural synthesis in the “genre-neutral work “Shadow and Hosts” is determined by a combination of allusions to Baroque contrast, marked of sacred and secular traditions, appeals to the concept of the romantic circle, and positioning the work as open one. The testing of extreme means of expression in the work at the performance level involves the activation of performance plasticity and the mastery of “advanced” techniques. The miniature “Angel of the White Day” demonstrated the modulation of piano art into the sacred conceptual realm. As signs of the highest spiritual values, the allusions of bell-lіke sounds in the work appear in the context of historical and stylistic synthesis – a combination of minimalism and impressionism. The performance dimensions of the work demonstrate the importance of introspective reflection aimed at intensifying the comprehension of the eternal relevance of spirituality.Мета роботи – виявлення жанрових, стильових та виконавських особливостей фортепіанної творчості Л. Юріної. Методологія роботи має основою компаративні настанови і базується на засадах культурологічного, герменевтичного, виконавського, жанрового та стильового підходів. Наукова новизна роботи полягає у визначенні специфіки неопанованих у сучасному музикологічному дискурсі фортепіанних творів «Ритурнелі», «Glass-елегія», «Тіні та примари», «Янгол білого дня» Л. Юріної.У статті обґрунтовано спрямованість фортепіанної творчості Л. Юріної на апробацію нових змістових та виразових горизонтів фортепіанного мистецтва та репрезентацію міжпохального виміру метамодерного мультикультуралізму. Показано, що в «Ритурнелях» і «Glass-елегії» це виявлено в контексті homage-традиції відповідно в апеляціях до музичного мислення бароко, романтичного циклу фортепіанних мініатюр, серійної техніки та мінімалістичної та імпресіоністичної модифікації елегії, а також в емансипації звуку як носія сенсу. Специфіка жанрових, стильових та виразових обріїв творів у виконавському вимірі детермінує необхідність формування емоційно наповненого, екзистенційного простору виконавської рефлексії, створення змістового мисленнєвого зв’язку між дискретними побудовами та безперервного перцептуального зв’язку. Виявлено, що історико-культурний синтез у «жанрово нейтральному» творі «Тіні та примари» зумовлюється поєднанням алюзій барокової контрастності, маркерів сакральної та світської традицій, апеляціями до концепту романтичного кола, позиціонуванням твору як відкритого. Апробація у творі екстремальних засобів виразності на виконавському рівні передбачає активізацію виконавської пластики та опанування «розширених» технік. Мініатюра «Янгол білого дня» демонструє модуляцію фортепіанного мистецтва у сакральну концептуальну царину. Як знаки вищих духовних цінностей, алюзії дзвоновості у творі постають у контексті історико-стильового синтезу – поєднанні стильових настанов мінімалізму та імпресіонізму. Виконавські виміри твору засвідчують значущість інтровертної рефлексії, спрямованої на інтенсифікацію осмислення вічної актуальності духовності
КВАРТЕТ САКСОФОНІВ ЯК ФОРМА АНСАМБЛЕВОГО ВИКОНАВСТВА: ІСТОРІЯ ТА СПЕЦИФІКА
Get PDFThe article explores the history and specifics of the saxophone quartet as a special form of ensemble performance. The research covers the period from the invention of the saxophone by Adolphe Sax in 1842 to contemporary Ukrainian saxophone quartets. The author meticulously traces the evolution of the saxophone quartet as an established musical ensemble, beginning with the early attempts by Edward Lefebre, and provides a detailed analysis of the iconic “Marcel Mule Quartet”, founded in 1928, which played a significant role in saxophone art history.The paper presents an analytical overview of the saxophone quartet repertoire from various periods – from early transcriptions to original compositions by French composers (P. Vellones, G. Pierné, J. Absil, E. Bozza, C. Pascal, A. Desenclos). The author traces the spread of this form of ensemble performance across different countries, with particular attention to the emergence and development of saxophone quartets in Ukraine. A significant portion of the article is devoted to the history of the first professional Ukrainian saxophone quartet – the Kyiv Quartet led by Yuriy Vasylevych, established in 1985. The author analyzes the ensemble's repertoire policy, which includes both classical pieces for saxophone quartet and numerous works by contemporary Ukrainian composers (Y. Stankovych, V. Runchak, I. Karabyts, L. Yurina, K. Tsepkolenko, and others). The study also examines other Ukrainian saxophone quartets: “SaXes”, Lviv Saxophone Quartet, “Avangard Quartet”, “Saxophobia Quartet”, and others. The author notes the importance of quartet performance for the professional development of saxophone musicians and substantiates the value of this form of ensemble music-making in the context of contemporary Ukrainian musical culture.У статті висвітлено історію становлення та специфіку квартету саксофонів як особливої форми ансамблевого виконавства. Дослідження охоплює період від створення саксофона Адольфом Саксом у 1842 році до формування сучасних українських саксофонних квартетів. Автор детально простежує еволюцію саксофонного квартету як усталеного музичного колективу, починаючи з перших спроб Едуарда Лефевра, і докладно аналізує діяльність знакового в історії саксофонного мистецтва «Квартету саксофоністів Марселя Мюля», заснованого у 1928 році. У роботі представлено аналітичний огляд репертуару квартету саксофонів різних періодів – від ранніх транскрипцій до оригінальних творів французьких композиторів (П. Велонеса, Г. П’єрне, Ж. Абсіля, Е. Боцца, К. Паскаля, А. Дезенкло). Автор простежує поширення цієї форми ансамблевого виконавства у різних країнах, приділяючи особливу увагу появі та розвитку саксофонних квартетів в Україні. Значне місце у статті відведено історії першого професійного в Україні Київського квартету саксофоністів під керівництвом Юрія Василевича, створеного у 1985 році. Автор аналізує репертуарну політику колективу, що включає як класичні твори для саксофонного квартету, так і численні композиції сучасних українських композиторів (Є. Станковича, В. Рунчака, І. Карабиця, Л. Юріної, К. Цепколенко та ін.). Також розглядаються інші українські саксофонні квартети: «SaXes», Львівський квартет саксофоністів, «Авангард-квартет», «Saxophobia Quartet» тощо. Відзначається важливість освоєння квартетного виконавства для професійного розвитку музикантів-саксофоністів, обґрунтовується цінність цієї форми ансамблевого музикування в контексті сучасних тенденцій музичної культури України
ОЦІННІ ПРИКМЕТНИКИ ТА КОНСТРУЮВАННЯ ҐЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В РОМАНІ ШАРЛОТТИ БРОНТЕ «ДЖЕЙН ЕЙР»: КОРПУСНО-СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ
No full textThis corpus-based stylistic study examines evaluative adjectives as mechanisms of gendered identity construction in Charlotte Bronte’s Jane Eyre (1847). Employing Appraisal Theory within a Systemic Functional Linguistics framework, the research systematically codes 71 evaluative adjectives across three characterisation perspectives: Jane’s self-descriptions (26 instances), Jane’s portrayals of Rochester (34 cases), and Rochester’s characterisations of Jane (11 instances). Quantitative analysis reveals striking gendered asymmetries in polarity distribution: Jane’s self-characterisation demonstrates 61% negative valence dominated by physical descriptors (“plain”, “poor”, “little”, “obscure”), while Rochester’s evaluation employs 73% positive adjectives emphasising aesthetic idealisation. The study identifies a systematic compensation mechanism wherein Jane concedes physical inadequacy while asserting moral superiority (“soul”, “heart”, “independent”), enabling resistance to Victorian beauty ideology without direct ideological transgression. Jane constructs Rochester as an Аnti-romantic hero through negative formulations (“not handsome”, “neither tall nor graceful”) that paradoxically establish masculine authority, revealing how identical linguistic structures carry asymmetric gendered meanings. The research demonstrates that evaluative language functions as an ideological negotiation site rather than mere reflection: Bronte creates a narrative voice simultaneously embedded in and resistant to Victorian gender constraints, revealing linguistic agency within structural limitations. Methodologically, the study advances literary linguistics by demonstrating that corpus-based approaches productively illuminate individual literary texts through mixed-methods synthesis of quantitative pattern identification and qualitative contextual interpretation, providing empirical grounding for feminist literary criticism.У статті проаналізовано оцінні прикметники як механізми конструювання ґендерної ідентичності в романі Шарлотти Бронте «Джейн Ейр». Спираючись на теорію оцінювання в межах системно-функціональної лінгвістики, ми систематично кодуємо 71 оцінний прикметник у трьох перспективах характеризації: самоописи Джейн (26 одиниць), опис Рочестера головною героїнею (34 одиниці) та характеристики Джейн надані Рочестером (11 одиниць). Кількісний аналіз виявляє суттєві ґендерні асиметрії: самохарактеристика Джейн містить 61% негативно маркованих прикметників, використаних переважно на опис зовнішності (“plain”, “poor”, “little”, “obscure”), натомість Рочестер послуговується 73% позитивними прикметниками описуючи красу Джейн. Дослідження розкриває систематичний компенсаційний механізм: Джейн визнає фізичні недоліки, водночас утверджуючи моральну перевагу (“soul”, “heart”, “independent”), що дозволяє їй чинити опір вікторіанській ідеології краси без прямого ідеологічного виклику. Джейн творить образ Рочестера як антиромантичного героя використовуючи негативно-марковані конструкції (“not handsome”, “neither tall nor graceful”), які парадоксально встановлюють маскулінну авторитетність і демонструють, як ідентичні мовні структури набувають різних ґендерних значень. Результати дослідження засвідчують, що оцінна мова функціонує як простір ідеологічного діалогу, а не пасивного відображення: Бронте створює наративний голос, одночасно занурений у вікторіанські ґендерні обмеження та опірний до них, виявляючи можливості лінгвістичної агентності в межах структурних констрейнів. Методологічно дослідження демонструє продуктивність корпусних підходів для аналізу окремих літературних творів через інтеграцію кількісної ідентифікації патернів і якісної контекстуальної інтерпретації, забезпечуючи емпіричне підґрунтя для феміністської літературної критики
МЕХАНІЗМИ ВИНИКНЕННЯ ПОРУШЕНЬ ПИСЬМА У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З МОВЛЕННЄВИМИ ТРУДНОШАМИ
No full textThe article examines the theoretical foundations of how writing disorders arise in primary school children with speech difficulties within the context of modern inclusive education. It emphasizes that the development of writing skills is multifactorial and shaped by the complex interaction of neuropsychological, neurolinguistic, and linguistic-cognitive mechanisms that facilitate the accurate percep- tion, processing, and reproduction of language in written form. Insufficient development of individual components within these mecha- nisms leads to various forms of dysgraphia, manifesting as disturbances in phonemic, articulatory-acoustic, morphological, syntactic, visual-gnostic, and praxic processes essential for effective writing. Drawing on contemporary Ukrainian scientific research, the paper systematizes approaches to studying the mechanisms underlying acoustic and articulatory-acoustic dysgraphia, a type of dysgraphia caused by impaired speech analysis and synthesis, agrammatic dysgraphia, and optical dysgraphia. This provides a comprehensive framework for assessing writing disorders in children with diverse speech deficits. The analysis demonstrates that writing disorders rarely occur in isolation; they are more often associated with deficits in intermodal integration, inadequate phonological and morpho- logical processing, and insufficient development of grapheme-orthographic skills-all of which complicate the learning process of writ- ing. The article substantiates the need to shift from symptom-focused approaches to etiopathogenetic logopedic intervention strategies that account for the primary cerebral and neurolinguistic mechanisms underlying writing development. Such an approach enables more effective planning of corrective measures. The study’s findings provide a scientific foundation for developing evidence-based methods for diagnosing and correcting writing disorders, support the advancement of speech therapy practice, and enhance the effectiveness of educational and corrective work within inclusive education.Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню механізмів виникнення порушень письма у дітей молодшого шкільного віку з мовленнєвими труднощами в умовах сучасної інклюзивної освіти. У роботі підкреслюється, що формування навичок письма має поліфакторну природу та визначається складною взаємодією нейропсихологічних, нейролінгвістичних і мовно-когнітивних механізмів, які забезпечують адекватне сприймання, обробку та відтворення мовної інформації у письмовій формі. Недостатність розвитку окремих компонентів цих механізмів призводить до формування різних типів дисграфій, що проявляються у порушеннях фонематичних, артикуляційно-акустичних, морфологічних, синтаксичних, зорово-гностичних і праксичних процесів, необхідних для продуктивного письма. На основі аналізу сучасних вітчизняних наукових праць здійснено систематизацію підходів до вивчення механізмів акустичної, артикуляторно-акустичної, дисграфії на ґрунті порушень мовного аналізу та синтезу, аграматичної та оптичної дисграфій, що дозволяє комплексно оцінювати особливості порушень письма у дітей із різними мовленнєвими дефіцитами. Показано, що порушення письма рідко виникають ізольовано; частіше вони зумовлені дефіцитом міжмодальної інтеграції, неповноцінністю фонологічної та морфологічної обробки, а також недостатнім формуванням графемно-орфографічних навичок, що ускладнює процес навчання письму. Обґрунтовано актуальність переходу від симптомоорієнтованих підходів до етіопатогенетичних логокорекційних стратегій, які враховують первинні церебральні та нейролінгвістичні механізми розвитку письма, дозволяючи ефективніше планувати корекційні втручання. Результати дослідження створюють наукове підґрунтя для розроблення обґрунтованих методик діагностики й корекції порушень письма, сприяють удосконаленню логопедичної практики та забезпечують підвищення ефективності навчально-корекційної роботи в системі інклюзивної освіти
КІНЕЗОЛОГІЯ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД КОРЕКЦІЇ В ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ
Get PDFThe article presents theoretical and practical experience in using kinesiology as an innovative correction method in educational practice. It was found that cognitive methods and methods of motor correction are used in working with children with psychophysical development disorders, one of which is kinesiotherapy. The work highlights the polysemantic nature of this concept, presents an integrative approach to the use of kinesiotherapy in various fields of science and practice. It is determined that kinesiology is a synthetic science that combines morphology, physiology, biomechanics, biochemistry, somatomotorics and didactics in a systemic unity, the main subject of study of which is the motor function of the human body. Further scientific research in psychology and neurophysiology has shown the positive impact of hand (body) movements on the development of human intelligence. The term is proposed in a new interpretation – “educational kinesiology”, the concept of which was developed by scientists Paul and Gail Dennison at the end of the twentieth century. It was determined that the main goal of educational kinesiology is the development of interhemispheric interaction and synchronization of the work of the cerebral hemispheres, which contributes to the activation of mental activity. A set of exercises for the development of neuromotor skills and pedagogical conditions for their use during correctional and developmental classes with children with psychophysical development disorders are proposed. The first group of exercises was aimed at activating attention and preparing both hands for performing more complex neurogymnastics exercises; the second – active work with hands and fingers; the third – hands and fingers in combination with different parts of the body (general motor skills, eye movements), speech; the fourth – work in pairs or visualization. Thus, the results of the study indicate the need for a systemic and interdisciplinary approach in the professional activity of a teacher-defectologist when building an individual trajectory of a child’s development, which actualizes the need to use innovative correction methods, one of which is kinesiotherapy.У статті представлено теоретичний і практичний досвід використання кінезіології як інноваційного методу корекції в освітній практиці. Виявлено, що в роботі з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку застосовують когнітивні методи та методи рухової корекції, одним із яких є кінезіотерапія. У роботі висвітлено полісемантичність даного поняття, представлено інтегративний підхід до використання кінезіотерапії в різних галузях науки й у практиці. Визначено, що кінезіологія є синтетичною наукою, яка об’єднує в системній єдності морфологію, фізіологію, біомеханіку, біохімію, соматомоторику та дидактику, основним предметом вивчення якої є рухова функція організму людини. Подальші наукові дослідження психології і нейрофізіології засвідчили позитивний вплив рухів руки (тіла) на розвиток інтелекту людини. Запропоновано термін у новому інтерпретуванні – «освітня кінезіологія», концепція якої розроблена науковцями Полом і Гейл Деннісонами наприкінці ХХ століття. Визначено, що основною метою освітньої кінезіології є розвиток міжпівкульної взаємодії та синхронізація роботи півкуль головного мозку, що сприяє активізації розумової діяльності. Запропоновано комплекс вправ з розвитку нейромоторики і педагогічні умови їх використання під час корекційно-розвиткових занять з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку. Перша група вправ мала на меті активізацію уваги і підготовку обох рук до виконання більш складних вправ нейрогімнастики; друга – активну роботу кистями і пальцями рук; третя – кистями і пальцями рук у поєднанні з різними частина тіла (загальною моторикою, рухами очей), мовленням; четверта – роботу в парах чи візуалізацію. Отже, результати дослідження засвідчують необхідність системного і міждисциплінарного підходу у професійній діяльності вчителя-дефектолога під час побудови індивідуальної траєкторії розвитку дитини, що актуалізує необхідність застосування інноваційних методів корекції, одним із яких є кінезотерапія
ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ ТА ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Get PDFThe article presents the results of a study on learning motivation in younger schoolchildren with autism spectrum disorders and intellectual disabilities.The research methods included a review of literature sources and a survey of younger schoolchildren with autism spectrum disorders and intellectual disabilities. The authors examined levels of learning motivation among younger pupils (high, sufficient, mediocre, low).The survey revealed that a high level of motivation for school learning was found only in some pupils with intellectual disabilities.Most younger schoolchildren with intellectual disabilities demonstrated a medium level of motivation. These pupils generally have a positive attitude toward school, but they are more attracted to non-academic aspects of school life. They attend school without enthusiasm, show indifference toward teachers, and do not form close bonds with classmates.A low level of motivation to study at school was found in the majority of students with autism spectrum disorders and a small number of students with intellectual disabilities, which is manifested by an unformed / negative attitude towards school, reluctance to attend school, a negative attitude towards teachers, and the absence of friends at school.It was found that a positive emotional atmosphere at school is more typical for children with intellectual disabilities, whereas children with autism spectrum disorders more frequently experience negative emotions and poor mood.The study also revealed that pupils with autism spectrum disorders tend to have internal positive motives. However, they often display low motivation and a negative emotional background in the school environment. In contrast, pupils with intellectual disabilities demonstrate a higher level of general satisfaction with the school setting and show more diverse forms of cognitive interest.У статті висвітлюються результати проведеного вивчення мотивації до навчальної діяльності у молодших школярів з розладами спектру аутизму та порушеннями інтелектуального розвитку. Методами дослідження були аналіз літературних джерел та опитування молодших школярів з розладами спектру аутизму та порушеннями інтелектуального розвитку. Авторами розглянуто рівні мотивації навчальної діяльності молодших школярів (високий, достатній, середній, низький). Проведене опитування свідчить, що високий рівень мотивації до навчання у школі виявлено лише серед деяких учнів з порушеннями інтелектуального розвитку. У більшості молодших школярів з порушеннями інтелектуального розвитку виявлено середній рівень мотивації. Так, учні мають загалом позитивне ставлення до школи, але школа більше приваблює поза навчальним процесом, школу відвідують без бажання, байдуже ставлення до вчителів, не симпатизують однокласникам.Низький рівень мотивації до навчання у школі виявлено у більшості учнів з розладами спектру аутизму та незначної кількості учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, що проявляється не сформованим / негативним ставленням до школи, небажанням відвідувати школу, негативним ставленням до вчителів, відсутністю товаришів у школі.Встановлено, що позитивний емоційний фон у школі є характерним переважно для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, тоді як діти з розладами спектру аутизму частіше відчувають негативні емоції та поганий настрій. З’ясовано, що в учнів з розладами спектру аутизму переважають внутрішні позитивні мотиви, проте частіше спостерігається низький рівень мотивації та негативний емоційний фон у школі. Натомість учні з порушеннями інтелектуального розвитку демонструють вищий рівень загальної задоволеності шкільним середовищем і мають більш різноманітні форми пізнавального інтересу
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Get PDFThe article is devoted to the theoretical foundations of the development of primary school children’s motor skills in physical education lessons. The relevance of the study is due to the need to find effective methods and approaches to physical education aimed at the harmonious development of the child, the formation of his motor skills and general physical health. Primary school age is recognized as a key stage in the formation of motor skills, since it is during this period that the musculoskeletal system, nervous system and coordination abilities are actively developing. The article analyzes modern scientific approaches to the definition of motor skills, among which speed, strength, endurance, flexibility and coordination are distinguished. Special attention is paid to the psychophysiological characteristics of primary school children, which affect the process of learning motor actions. It is determined that the development of motor skills should be based on the principles of individualization, accessibility, systematicity and consistency, which ensures the effective acquisition of motor skills and the formation of a positive attitude towards physical activity.The authors of the article propose a set of pedagogical conditions aimed at optimizing the process of developing motor skills, among them: the use of game teaching methods, the application of a differentiated approach to each pupil, the integration of various forms of motor activity (games, relay races, coordination exercises, etc.). Special emphasis is placed on the importance of creating a motivational environment that stimulates primary school children to actively engage in motor activity. The article also contains recommendations for organizing physical education lessons that contribute to the development of children’s motor skills. An important aspect is the use of innovative technologies, such as multimedia tools, to increase the interest of primary school children in physical activity.The results of the study may be useful for physical education teachers, methodologists and scientists who deal with the problems of physical education among primary school children. The article emphasizes the need for further research in this area to develop new methods and approaches that will ensure the comprehensive development of motor skills of primary school pupils.У статті розглянуто теоретичні засади розвитку рухових якостей дітей молодшого шкільного віку на уроках фізичної культури. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю пошуку ефективних методів і підходів до фізичного виховання, спрямованих на гармонійний розвиток дитини, формування її рухових навичок та загального фізичного здоров’я. Молодший шкільний вік визнається ключовим етапом у становленні рухових якостей, оскільки саме в цей період відбувається активний розвиток опорно-рухового апарату, нервової системи та координаційних здібностей. У статті проаналізовано сучасні наукові підходи до визначення рухових якостей, серед яких виділяють швидкість, силу, витривалість, гнучкість та координацію.Особливу увагу приділено психофізіологічним особливостям дітей молодшого шкільного віку, які впливають на процес навчання руховим діям. Визначено, що розвиток рухових якостей має базуватися на принципах індивідуалізації, доступності, систематичності та послідовності, що забезпечує ефективне засвоєння рухових навичок та формування позитивного ставлення до фізичної активності.Автори статті пропонують комплекс педагогічних умов, спрямованих на оптимізацію процесу розвитку рухових якостей.Серед них: використання ігрових методів навчання, застосування диференційованого підходу до кожного учня, інтеграція різноманітних форм рухової активності (ігри, естафети, вправи на координацію тощо). Особливий акцент робиться на важливості створення мотиваційного середовища, яке стимулює дітей молодшого шкільного віку до активного включення в рухову діяльність. Стаття також містить рекомендації щодо організації уроків фізичної культури, які сприяють розвитку рухових якостей дітей. Важливим аспектом є використання інноваційних технологій, таких як мультимедійні засоби, для підвищення інтересу дітей молодшого шкільного віку до фізичної активності.Результати дослідження можуть бути корисними для вчителів фізичної культури, методистів та науковців, які займаються проблемами фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку. Стаття підкреслює необхідність подальших досліджень у цій галузі для розробки нових методик та підходів, що забезпечать всебічний розвиток рухових якостей учнів початкових класів
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ
Get PDFThe process of national-patriotic education should not only develop military skills and knowledge of history and culture but also nurture a sense of responsibility and readiness to act for the benefit of society and the state. Therefore, identifying optimal educational models for this purpose is particularly important and relevant in the current context of preserving and further developing the country.This study aims to identify an effective model for instilling patriotism in youth by comparing various educational approaches.Methods. The research employs analysis and synthesis of academic literature, generalization of scientific findings, systematization of results, and oral surveys. Results. The article presents a comparative analysis of national-patriotic education formats for children and youth in Ukraine, focusing on four key organizations: the Soviet-era military-sports game «Zarnitsa», the national military-patriotic sports game «Zirnytsia», the patriotic game «Sokil» («Dzura»), and the youth organization «Plast». The analysis explores their historical roots, ideological foundations, structures, educational methodologies, integration with the educational system, the role of adult mentors, and sources of funding. It was found that «Plast» possesses a unique structure, traditions, ideology, and international connections while being financially independent. This autonomy is both a strength and a challenge. «Zirnytsia» and «Dzura» are formal educational systems with a focus on militarism, patriotism, and Cossack traditions, supported by clear state governance and funding mechanisms.Special attention is given to analyzing «Plast» as the most effective model for fostering civic awareness, moral values, and patriotic attitudes among youth.The study concludes that the comprehensive approach implemented by «Plast» – including self-education, club-based learning, and value-oriented service –has a deeper and more sustainable impact on adolescent personality development. It is advisable to integrate the best practices of civil society initiatives into the national policy on patriotic education.Процес національно-патріотичного виховання має не лише формувати військові навички, знання про історію та культуру, а й плекати відповідальність, готовність до дії на благо суспільства, держави. Тому визначення оптимальних освітніх моделей для цього на етапі збереження та подальшого розвитку країни є потрібними та актуальними.Мета роботи зосереджена на пошуку ефективної моделі виховання молоді в патріотичному дусі шляхом порівняння різних підходів. Методи: аналіз і синтез наукових літературних джерел, узагальнення досліджень науковців і систематизація отриманих результатів, усне опитування. Результати дослідження. У статті здійснено порівняльний аналіз форм національно-патріотичного виховання дітей та молоді в Україні на прикладі чотирьох організацій: радянської військово-спортивної гри «Зарніца», всеукраїнської військово-патріотичної спортивної гри «Зірниця», національно-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») та молодіжної організації «Пласт». Розглянуто історичні витоки, ідеологічну базу, структуру, методику виховання, рівень інтеграції в освітній процес, роль дорослих наставників і джерела фінансування цих форм. Встановлено, що «Пласт» має свою структуру, традиції, ідеологію, міжнародні зв’язки, фінансово не залежні. Це і перевага, і виклик. «Зірниця» та «Джура» – організаційні освітні системи спрямовані на мілітаризм, патріотизм, козацтво, мають чітку систему державного управління та фінансування.Особливу увагу приділено аналізу «Пласту» як найефективнішої моделі формування громадянської свідомості, моральних і патріотичних цінностей у молоді.Встановлено, що саме комплексний підхід, самовиховання, гурткова система та ціннісно-орієнтоване служіння, які реалізує «Пласт», забезпечують глибший вплив на формування особистості підлітка. Доцільно інтегрувати найкращі практики громадських ініціатив у державну політику національно-патріотичного виховання
ЗАКОНОМІРНОСТІ НАКОПИЧЕННЯ РАДІОНУКЛІДІВ У РІЗНОВІКОВИХ ОСОБИН ПЛІТКИ ДНІПРОВСЬКОГО (ЗАПОРІЗЬКОГО) ВОДОСХОВИЩА
Get PDFIt had been determined the content levels and patterns of radionuclide accumulation in juvenile (0+, 1+, 2+) and sexually mature (3–4+) individuals of roach (Rutilus rutilus L.), which is an object of fishing and can serve as an indicator species in the Dnipro Reservoir.The contents of artificial (137Cs, 90Sr) and natural radionuclides (226Ra, 232Th, 40K) were determined on a scintillation spectrometer γ-radiation SEG-001 "AKP-S" and a β-radiation spectrometer SEB-01-150 (Ukraine) and expressed as specific radioactivity in Bq/ kg of natural wet weight. It was established that in the lower part of the Dnipro Reservoir in juvenile roach the levels of 137Cs and 90Sr uniformly increased with age by 39% and 85%, respectively; among natural radioisotopes, the level of 226Ra decreased by 32.5%, and the content of 232Th increased by 42% in three-year-old (2+) roach compared to this year's (0+) one. In the Samara Bay, the levels of 137Cs and 90Sr in three-year-old roach increased uniformly with age and exceeded the content of the corresponding radionuclides in this year's roach by 1.85 and 2.55 times, respectively. The fluctuations in the content of natural radionuclides in young roach were 12–26%, with the exception of 232Th, the content of which in two-year-old roach increased by 69%. In descending order of the average value of the accumulation coefficients in biological tissues of young roach from the lower part of the Dnipro reservoir, natural and artificial radionuclides can be arranged in the form of a sequential series: 137Cs > 232Th > 90Sr > 226Ra > 40K. In the Samara Bay, the value of the accumulation coefficient of 232Th in the tissues of juvenile (0+ and 2+) roach increased significantly and the rank order according to the ability of radioisotopes to bioaccumulation was as follows: 232Th > 137Cs > 90Sr > 226Ra > 40K. In sexually mature individuals of bream taken from different parts of the Dnipro Reservoir, the following rank order can be constructed based on the decreasing values of the accumulation coefficient of radionuclides in tissues and organs: 137Cs > 232Th > 226Ra > 90Sr > 40K. The increase in the levels of artificial radionuclides 137Cs and 90Sr in sexually mature individuals compared to this year's individuals was 44.2% and 29.1%, respectively, in the lower part of the reservoir, while in the Samara Bay the accumulation of both radionuclides was saturated, and their content increased by 1.8 times. According to the values of the specific activity of natural radioisotopes 226Ra, 232Th, 40K in the biological tissues of juvenile and sexually mature individuals of the roach, their significant accumulation with increasing age of the fish was not detected, and the multidirectional fluctuations of their content were from 10% to 40%.Визначали рівні вмісту і закономірності накопичення радіонуклідів у молоді (0+, 1+, 2+) та статевозрілих (3–4+) особин плітки звичайної (Rutilus rutilus L.), яка є поширеним об’єктом рибного промислу в Дніпровському водосховищі та може слугувати індикаторним видом. Вміст штучних (137Cs, 90Sr) і природних радіонуклідів (226Ra, 232Th, 40К) визначали на сцинтиляційному спектрометрі γ-випромінювання СЕГ-001 «АКП-С» та спектрометрі β-випромінювання СЕБ-01-150 (Україна) та виражали як питому радіоактивність у Бк/кг природної сирої ваги. Встановлено, що в нижній частині Дніпровського водосховища у молоді плітки рівні 137Cs і 90Sr рівномірно збільшувалися з віком на 39% і 85% відповідно; серед природних радіоізотопів рівень 226Ra зменшувався на 32,5%, а вміст 232Th збільшувався на 42% у трьохліток (2+) плітки порівняно з цьоголітками (0+). У Самарській затоці рівні 137Cs і 90Sr у трьохліток плітки збільшувалися з віком рівномірно і перевищували у 1,85 і 2,55 рази вміст відповідних радіонуклідів у цьоголіток, коливання вмісту природних радіонуклідів у молоді плітки складали 12–26%, за винятком 232Th, вміст якого у двохліток плітки збільшувався на 69%. За убуванням середнього значення коефіцієнтів накопичення у біологічних тканинах молоді плітки з нижньої частини Дніпровського водосховища природні і штучні радіонукліди можна розташувати у вигляді послідовного ряду: 137Cs > 232Th > 90Sr > 226Ra > 40K. В Самарській затоці значення коефіцієнта накопичення 232Th у тканинах молоді (0+ і 2+) плітки суттєво збільшувалося і ранговий ряд за здатністю радіоізотопів до біоакумуляції мав вигляд: 232Th > 137Cs > 90Sr > 226Ra > 40K. У статевозрілих особин плітки, вилученої з різних частин Дніпровського водосховища, за зменшенням значень коефіцієнту накопичення радіонуклідів у тканинах і органах можна побудувати наступний ранговий ряд: 137Cs > 232Th > 226Ra > 90Sr > 40K. Збільшення рівнів штучних радіонуклідів 137Cs і 90Sr у статевозрілих особин порівняно з цьоголітками складало відповідно 44,2 і 29,1% в нижній частині водосховища, тоді як у Самарській затоці накопичення обох радіонуклідів мало насичений характер, а їх вміст зростав у 1,8 раз. За значеннями питомої активності радіоізотопів природного походження 226Ra, 232Th, 40K у біологічних тканинах молоді і статевозрілих особин плітки не було виявлено їх значного накопичення зі збільшенням віку риби, різноспрямовані коливання їх вмісту складали від 10 до 40%