Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
БІОІНДИКАЦІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ҐРУНТОВИХ БЕЗХРЕБЕТНИХ В ЕКОСИСТЕМАХ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ
Get PDFThe article presents the results of a study on the bioindicative efficiency of soil invertebrates across four types of ecosystems with varying degrees of anthropogenic pressure (quasi-natural, agroecosystem, urban, and technogenic) located within the Volyn region (Ukraine). The quasi-natural site (Vorotniv tract near Lutsk) exhibited the highest ecological indicators: mesofauna density reached 1212 specimens/m², species richness comprised 14 taxa, the Shannon diversity index was 2.18, and the Simpson index (1 – D) was 0.87. In the technogenic zone (industrial area near PJSC "Tsuman" in the village of Tsuman), the mesofauna density decreased to 528 individuals/m², indicating a significant reduction in biotic diversity as a result of soil environment degradation. In the agroecosystem (agricultural lands near the village of Hirka Polonka) and urban site (a green zone in downtown Lutsk), mesofauna densities were 662 and 734 specimens/m², and species richness amounted to 10 and 9 taxa, respectively. Diversity indices declined along the disturbance gradient: H′ decreased from 2.18 to 1.12; D from 0.87 to 0.53. A strong positive correlation was found between mesofauna density and soil organic matter content (R² = 0.952), highlighting the trophic dependence of community structure. Under stable environmental conditions, Oribatida, Collembola, and Lumbricidae were dominant, whereas in the technogenic site Collembola (43%) and Gamasina (31%) prevailed, indicating the dominance of plastic, rapidly reproducing forms with short life cycles. The quasi-natural site was characterized by a high proportion of saprotrophic forms (collectively over 70%), while in transformed ecosystems, the share of eurytopic groups increased, particularly microphages with a broad ecological tolerance. The results confirm the high sensitivity of soil mesofauna structure to anthropogenic stress and justify its application as a reliable indicator within the framework of biomonitoring for ecological diagnostics of grounds experiencing technogenic impact of varying intensity.У статті наведено результати дослідження біоіндикаційної ефективності ґрунтових безхребетних у межах чотирьох типів екосистем із різним рівнем антропогенного навантаження (умовно-природна, агроекосистема, урбанізована, техногенна), розташованих у межах Волинській області. Умовно-природна ділянка (Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Воротнів» поблизу м. Луцьк) характеризувалася найвищими значеннями показників: чисельність мезофауни становила 1212 екз./м², кількість таксонів – 14, індекс Шеннона – 2,18, індекс домінування Сімпсона (D) – 0,87. У техногенній зоні (промислова територія поблизу ПрАТ «Цумань» у селищі Цумань) чисельність мезофауни знижувалась до 528 екз./м², що відображає істотне зменшення біотичного різноманіття внаслідок деградаційних змін ґрунтового середовища. В агроекосистемі (сільськогосподарські угіддя поблизу села Гірка Полонка) та урбанізованій зоні (зелена смуга центральної частини м. Луцьк) чисельність фауни становила 662 та 734 екз./м², а кількість таксонів – 10 та 9, відповідно. Індекси різноманіття знижувалися за градієнтом порушення: H′ змінювався від 2,18 (природна) до 1,12 (техногенна); D – від 0,87 до 0,53. Виявлено сильну позитивну кореляцію між чисельністю безхребетних і вмістом органічної речовини (R² = 0,952), що вказує на трофічну зумовленість формування угруповань. У стабільних умовах домінували Oribatida, Collembola і Lumbricidae, у техногенній – Collembola (43 %) і Gamasina (31 %), що вказує на домінування пластичних, швидко репродуктивних форм із коротким життєвим циклом. Умовно-природну ділянку характеризувала висока частка сапротрофних форм (сукупно понад 70 %), тоді як у трансформованих екосистемах зростала частка евритопних груп, зокрема мікрофагів із широким екологічним діапазоном. Результати дослідження підтверджують високу чутливість структури мезофауни до антропогенного пресу та обґрунтовують доцільність її використання як надійного індикатора в рамках біомоніторингу для екологічної діагностики ґрунтів, що зазнають техногенного впливу різної інтенсивності
ГІС ДЛЯ ЕКОТУРИЗМУ: ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА, КАРТОГРАФУВАННЯ ТА ОСВІТА
Get PDFThe article discusses the possibilities of applying geographic information systems (GIS) in the development of ecological tourism with a focus on three interrelated areas: ecological assessment of territories, mapping of tourist routes, and the formation of ecological awareness in the educational environment. Using the example of modern software products – ArcGIS Pro, QGIS, Google Earth, Google Earth Pro, Google My Maps – their role in creating maps, building multi-layered databases, organizing field research, and monitoring the state of the environment is demonstrated.Special attention is paid to the use of GIS in the process of environmental assessment of natural areas and tourist sites. Thanks to the capabilities of spatial data analysis, it is possible to track anthropogenic load, control the use of natural healing resources, and plan strategies for the sustainable development of recreational areas. It has been shown that the cartographic representation of tourist routes facilitates travel planning and is also an effective tool for increasing the tourist attractiveness of regions.Examples of eco-routes within the Putivl tourist cluster and mapping of the Vorskla River basin confirm the practical significance of using GIS in the tourism sector.At the same time, the article focuses on the educational potential of geoinformation technologies. Their use in the educational process contributes to the acquisition of practical skills by students, the formation of an ecological culture, and an awareness of the importance of preserving the natural environment. In wartime conditions and with limited access to a number of territories, GIS is an effective tool for remote mapping, organizing virtual routes, and research projects. Thus, the introduction of GIS into the field of ecotourism allows for the combination of scientifically based environmental assessment, spatial and cartographic analysis, and educational functions, making this tool extremely relevant for ensuring the sustainable development of tourism in Ukraine.У статті розглядаються можливості застосування геоінформаційних систем (ГІС) у розвитку екологічного туризму з акцентом на три взаємопов’язані напрями: екологічну оцінку територій, картографування туристичних маршрутів і формування екологічної свідомості в освітньому середовищі. На прикладі сучасних програмних продуктів – ArcGIS Pro, QGIS, Google Earth, Google Earth Pro, Google My Maps – продемонстровано їх роль у створенні картосхем, побудові багатошарових баз даних, організації польових досліджень та моніторингу стану навколишнього середовища.Окрему увагу приділено застосуванню ГІС у процесі екологічної оцінки природних територій та туристичних об’єктів. Завдяки можливостям аналізу просторових даних можна відстежувати антропогенне навантаження, контролювати використання природних лікувальних ресурсів і планувати стратегії сталого розвитку рекреаційних зон. Показано, що картографічне відображення туристичних маршрутів забезпечує зручність у плануванні подорожей, а також виступає дієвим інструментом для підвищення туристичної привабливості регіонів. Приклади побудови екомаршрутів у межах Путивльського туристичного кластера і картографування басейну річки Ворскли підтверджують практичну значущість використання ГІС у туристичній сфері.Водночас стаття акцентує увагу на освітньому потенціалі геоінформаційних технологій. Їхнє використання у навчальному процесі сприяє набуттю практичних навичок у студентів, формуванню екологічної культури та усвідомленню важливості збереження природного середовища. В умовах воєнного часу та обмеженого доступу до низки територій ГІС виступає ефективним засобом для віддаленого картографування, організації віртуальних маршрутів і дослідницьких проєктів. Таким чином, впровадження ГІС у сферу екотуризму дозволяє поєднати науково обґрунтовану екологічну оцінку, просторово-картографічний аналіз і навчально-виховну функцію, що робить цей інструментарій надзвичайно актуальним для забезпечення сталого розвитку туризму в Україні
ДО ПИТАННЯ ОСНОВНИХ МОТИВОТВОРЧИХ ЧИННИКІВ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
Get PDFThe analysis of primary sources helped us to understand the origins of the motivating force of certain actions, to comprehend the process of emergence and formation of behavioural motives. Of particular interest to us is the study of general patterns of emergence and formation of motives for deviant behaviour in adolescence. Specific features, deformations and deviations in the motivational sphere of the offender’s personality are a set of basic internal conditions that have a decisive influence on the formation of criminal motivation, its specific social (antisocial) content. The formation of motives for deviant behaviour is mainly influenced by an imbalance between different types of needs, the actualisation of secondary needs and a distorted perception or underestimation of a particular life situation by an individual. The scientific, theoretical and methodological analysis of the essence of psychological mechanisms for the correction of deviant behaviour allows us to consider the social and pedagogical conditions that make it possible to build effective practical pedagogical activities to solve the problems of correction of deviant behaviour using psychological mechanisms that are interrelated and interdependent. The main criterion for the effectiveness of correctional activities is to maintain the system of education, into which correctional activities have been integrated, in an optimal state, which makes it possible to successfully solve the problem of forming socially significant positive personality traits in students. Based on the theoretical analysis of the experience of existing pedagogical systems and our own experience, we can identify the main components that have a stimulating effect on the effective organisation and operation of the educational and correctional system. When developing new innovative psychological and pedagogical conditions, the methods of education themselves, while remaining fundamentally unchanged, can have a higher result, i.e. increase efficiency.Аналіз першоджерел допоміг нам зрозуміти витоки спонукальної сили тих чи інших вчинків, осмислити процес виникнення і формування мотивів поведінки. Особливий інтерес для нас становлять дослідження загальних закономірностей виникнення і формування мотивів девіантної поведінки у підлітковому віці. Специфічні особливості, деформації та відхилення в мотиваційній сфері особистості правопорушника є сукупністю основних внутрішніх умов, які мають визначальний вплив на формування кримінальної мотивації, її конкретний соціальний (антисоціальний) зміст. На формування мотивів девіантної поведінки впливають в основному порушення рівноваги між різними видами потреб, актуалізація другорядних потреб і спотворене сприйняття або недооцінка конкретної життєвої ситуації особистістю. Науково-теоретичний і методологічний аналіз сутності психологічних механізмів корекції девіантної поведінки дає змогу розглянути соціальні та педагогічні умови, що дають змогу будувати ефективну практичну педагогічну діяльність із розв’язання завдань корекції девіантної поведінки з використанням психологічних механізмів, які перебувають у взаємозв’язку та взаємозумовленості. Основним критерієм ефективності корекційної діяльності є підтримання системи виховання, в яку було інтегровано корекційну діяльність, в оптимальному стані, що дає змогу успішно розв’язувати завдання формування в здобувачів освіти соціально значущих позитивних якостей особистості. На підставі теоретичного аналізу досвіду чинних педагогічних систем і власного досвіду можна виокремити основні компоненти, що мають стимулюючий вплив на ефективну організацію та діяльність виховно-корекційної системи. При розробці нових інноваційних психолого-педагогічних умов самі методи виховання, залишаючись принципово без змін, здатні мати вищий результат, тобто підвищити ефективність
ЕКСТРЕМАЛЬНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА МІЛІТАРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
Get PDFWar leads to constant tension, emotional changes, massive human suffering, and a decrease in the level of psychological well-being.In addition, for more than two years now, the key information in the information field has been data on the consequences of the war, which shock every Ukrainian. It has been proven that war is a way of forming a consolidated Ukrainian identity, and not a competition between different identities, so it is worth preventing violent processes of identity construction and focusing on the formation of a temporarily consolidating military social identity, which will become an important factor in the survival of the nation in turbulent times of war, especially for today's teenagers who have had to live at the turn of the eras, be participants in a terrible, bloody war, a pandemic, and a struggle for survival. When studying the effects of polyvictimization or cumulative trauma (i.e., multiple instances of trauma), a strong link has been shown between the number of traumatic experiences in childhood and the likelihood of developing post-traumatic stress disorder or other negative mental health outcomes in adolescence. PTSD, toxic stress, and chronic life adversities that affect people during wartime often, and especially in adolescence, lead to so-called extreme behaviors. Problem behavior is often an extreme form of normal or typical behavior, however, in war conditions, under the influence of chronic, often toxic stress, non-violent trauma and post- traumatic stress disorder caused by the cumulative effect of various traumatic factors, it causes more severe, long-term consequences, such as extreme behavior, non-suicidal self-harm, aggression and self-aggression, while the harm from problem behavior can be caused by the teenager both to others and to himself. We note a moderately pronounced level of post-traumatic stress disorder and a low level of resilience of younger and older adolescents, probably due to little life experience, the need to survive in extreme conditions - the COVID-19 pandemic and the current Russian-Ukrainian war.Війна призводить до постійної напруги, емоційних змін, масових людських страждань, зниження рівня психологічного благополуччя. Крім того, вже понад два роки в інформаційному полі ключовими є дані про наслідки війни, які шокують кожного українця. Доведено, що війна є способом формування консолідованої української ідентичності, а не змаганням між різними ідентичностями, тому варто запобігти насильницьким процесам конструювання ідентичності, а зосередитися на формуванні тимчасово консолідуючої мілітарної соціальної ідентичності, яка стане важливим чинником виживання нації в буремні часи війни, особливо це стосується нинішніх підлітків, яким випало жити на зламі епох, бути учасниками страшної, кривавої війни, пандемії, боротьби за виживання. При вивченні наслідків полівіктимізації чи кумулятивної травми (тобто численні випадки пережитих травм), доведено сильний зв’язок між кількістю травматичних переживань у дитинстві та ймовірністю розвитку посттравматичного стресового розладу чи інших негативних наслідків психічного здоров’я в підлітковому віці. ПТСР, токсичний стрес та хронічні життєві негаразди, які впливають на людей під час війни, часто, й особливо у підлітковому віці, зумовлюють так звані екстремальні форми поведінки. проблемна поведінка часто є крайньою формою звичайної або типової поведінки, однак в умовах війни, під впливом хронічного, часто токсичного стресу, ненасильницьких травм і посттравматичного розладу, зумовленого комулятивною дією різних травмівних чинників, викликає більш тяжкі, віддалені наслідки, як то екстремальна поведінка, несуїцидальні самоушкодження, агресія та самоагресія, при цьому шкода від проблемною поведінки може завдаватися підлітком як оточуючим, так і самому собі. Ми констатуємо помірно виражений рівень посттравматичного стресового розладу і низький рівень життєстійкості молодших і старших підлітків, зумовлений, ймовірно, невеликим життєвим досвідом, необхідністю виживання в екстремальних умовах – пандемії COVID-19 та нинішньої російсько-української війни
ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ: ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ
Get PDFThe article is aimed at studying the phenomenon of emotional burnout among university lecturers and its connection to the specifics of their professional activity. The research provided data on the level of emotional burnout, its structural components, and the factors contributing to the development of this phenomenon. It was established that emotional burnout is a complex psychological phenomenon characterized by the gradual depletion of emotional and physical resources, a decrease in motivation to work, and the development of negative attitudes towards oneself and others.To assess the level of emotional burnout and related psychological states in university lecturers, the following methodologies were used: "Self-Assessment of Burnout Potential" (J. Gibson), the "Professional Burnout Syndrome" diagnostic method (J. Greenberg), the "Emotional Response Scale" (A. Mehrabian), and the "Psychological State Self-Assessment" method (H. Eysenck). The applied methodologies confirmed that emotional burnout is a widespread issue that negatively affects the professional effectiveness and overall well-being of lecturers.The results of the study suggest that high levels of workload, insufficient social support, and limited opportunities for professional growth contribute to an increase in emotional burnout among lecturers. The findings also indicate the need for implementing psychological support measures and optimizing working conditions in higher education institutions. Primarily, this involves the development of stress- coping strategies that would help maintain emotional balance, reduce professional exhaustion, and foster constructive ways of interaction within the work environment.Стаття спрямована на вивчення феномену емоційного вигорання викладачів вищих навчальних закладів та його зв’язку з особливостями їхньої професійної діяльності. У ході проведеного дослідження було отримано дані про рівень емоційного вигорання, його структурні компоненти, а також чинники, що сприяють розвитку цього феномену. Встановлено, що емоційне вигорання є складним психологічним феноменом, яке характеризується поступовим виснаженням емоційних і фізичних ресурсів, зниженням мотивації до роботи, розвитком негативних установок щодо себе та оточуючих. Для оцінки рівня емоційного вигорання та пов’язаних із ним психологічних станів у викладачів вищих навчальних закладів було застосовано такі методики: «Оцінка власного потенціалу «вигорання» (Дж. Гібсон), методика діагностики «Синдрому професійного вигорання» (Дж. Грінберг), «Шкала емоційного відгуку» (А. Меграбян) та методика «Діагностика самооцінки психічних станів» (Г. Айзенк). Застосовані методики підтвердили, що емоційне вигорання є поширеною проблемою, яка негативно впливає на професійну ефективність та загальний добробут викладачів. Отримані результати дають можливість стверджувати, що високий рівень навантаження, недостатня соціальна підтримка та обмежені можливості професійного зростання сприяють підвищенню рівня емоційного вигорання викладачів. Результати дослідження також вказують на необхідність впровадження заходів психологічної підтримки та оптимізації умов праці у закладах вищої освіти. Насамперед ідеться про розвиток стратегій подолання стресу, що забезпечували б підтримку емоційного балансу, зниження рівня професійного виснаження та формування конструктивних способів взаємодії у робочому середовищі
ПОКАЗНИКИ ЗДОРОВ’Я ЯК ЧИННИКИ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Get PDFThe research revealed significant differences in health indicators in the groups of ‘subjectively well-off’ and ‘subjectively disadvantaged’ higher education students. Subjectively well-off applicants are distinguished by lower levels of anxiety and depression, higher self-assessment of physical and mental health; higher resilience, including such indicators as engagement, control and risk taking; a more pronounced purpose in life and its orientation, including prosocial; greater acceptance of the situation, more optimistic assessment of it, greater activity in the situation and its assessment as easier, greater externalisation in assessing the situation.According to different life situations, levels of physical, mental, personal and social health are distinguished. Applicants with a high level of subjective well-being assess all levels of health significantly higher than those with a low level. The hypothesis that different levels of health characteristics have different contributions to the subjective well-being of applicants was confirmed: in order of decreasing influence, resilience and purpose in life, self-assessment of mental health, optimism, self-assessment of health, depression (negative conjugation), acceptance of a significant life situation, and prosocial tendencies are ranked. At the same time, intrapersonal (endopsychic) factors, such as resilience and the presence of a goal in life, have the greatest impact. Exopsychic factors, such as attitude to a significant life situation and prosocial orientation, as well as mental health (depression) and self-esteem, have a lesser impact.The greatest contribution to subjective well-being of intrapersonal characteristics found in the empirical study confirms the leading role of the individual in regulating the relationship between man and the world. The data obtained make it possible to build a hierarchy of significant health resources, which will allow more meaningful filling of health promotion programmes for representatives of various fields of activity, including higher education students.Дослідження дозволило виявити достовірні відмінності за рівневими показниками здоров’я у групах «суб’єктивно благополучних» і «суб’єктивно неблагополучних» здобувачів вищої освіти. Суб’єктивно благополучні здобувачі вирізняються нижчим рівнем тривоги і депресії, вищою самооцінкою фізичного і психічного здоров’я; вищою життєстійкістю, зокрема такими її показниками, як залученість, контроль і прийняття ризику; більш вираженою метою у житті та її спрямованістю, зокрема просоціальною; більшим прийняттям ситуації, оптимістичнішою її оцінкою, більшою активністю у ситуації та оцінкою її як більш легкої, більшою екстернальністю в оцінці ситуації.Відповідно до різних життєвих ситуацій виокремлено рівні фізичного, психічного, особистісного та соціального здоров’я.Здобувачі із високим рівнем суб’єктивного благополуччя оцінюють усі рівні здоров’я достовірно вище, ніж здобувачі із низьким рівнем. Підтвердилася гіпотеза про те, що різнорівневі характеристики здоров’я мають різний внесок у суб’єктивне благополуччя здобувачів: мірою зменшення міри впливу розташовуються життєстійкість і мета у житті, самооцінка психічного здоров’я, оптимізм, самооцінка здоров’я, депресія (від’ємна спряженість), прийняття в оцінці значущої життєвої ситуації, просоціальні тенденції. При цьому найбільший вплив мають внутрішньоособистісні (ендопсихічні) чинники – життєстійкість і наявність мети у житті. Меншою мірою впливають екзопсихічні чинники – ставлення до значущої життєвої ситуації та просоціальна спрямованість, а також психічне здоров’я (депресія) та його самооцінка. Найбільший внесок у суб’єктивне благополуччя внутрішньоособистісних характеристик, виявлений в емпіричному дослідженні, підтверджує провідну роль особистості у регуляції взаємовідносин людини і світу. Отримані дані дають можливість вибудувати ієрархію значущих ресурсів здоров’я, що дозволить більш змістовно наповнювати програми здоров’язбереження представників різних сфер діяльності, зокрема здобувачів вищої освіти
НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЛЬТИПРЕДМЕТНИЙ ТЕСТ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР АКАДЕМІЧНОЇ УСПІШНОСТІ
Get PDFThe article is devoted to an empirical study of the significance of the impact of the NMT factor on the academic performance of higher education students. The authors of the article find out the significance of the influence of previous academic achievements on students' academic performance, in particular, the score obtained at the national entrance examination (ACT and SAT in the USA, ZNO in Ukraine). In the context of war, the NMT format replaces the ZNO format, which requires an appropriate empirical confirmation of the predictive effectiveness of the multisubject test. The hypothesis of the study is that among the psychological factors of academic success of higher education students, the most significant is prior academic achievement (NMT). To test the hypothesis in the academic year 2023-2024, an empirical study was conducted, the sample of which consisted of 92 higher education students of different specialties of full-time study of the first and second years of bachelor's degree at two Ukrainian higher education institutions (Dnipro), aged 17-19 years, with a gender breakdown: women - 47.8 % and men - 52.2 %. The authors used psychological testing and questionnaires using Microsoft Forms as an empirical method of data collection. The authors used the following psychodiagnostic techniques: “Raven's Progressive Matrices”, the adapted Emotional Intelligence Inventory “EmIn”, the adapted Academic Motivation Scale, the adapted ADOR, and the adapted “Revised Perfectionism Scale”. Using linear regression analysis (paired and multiple), the authors find, firstly, that the predictor of NMT has the highest coefficient of determination compared to other predictors, which allows explaining the average academic performance score by almost 31.3%. Secondly, the multiple linear regression model with the NMT predictor has a better explanatory power than the model without it, and the NMT predictor has the highest standardised regression coefficient. Thus, the hypothesis was confirmed.Стаття присвячена емпіричному дослідженню суттєвості впливу чинника НМТ на академічну успішність здобувачів вищої освіти. Через теоретичний огляд з’ясовано вагомість впливу на академічну успішність студентів їх попередніх академічних досягнень, зокрема балу, який отримано на загальнонаціональному вступному іспиті (ACT і SAT в США, ЗНО в Україні). В умовах війни відбулася зміна формату ЗНО на формат НМТ, що потребує відповідної емпіричної перевірки прогностичної ефективності мультипредметного тесту. Висунуто гіпотезу дослідження: серед психологічних чинників академічної успішності здобувачів вищої освіти найбільш вагомим є попередні академічні досягнення (НМТ). Для перевірки гіпотези у 2023-2024 навчальному році проведено емпіричне дослідження, вибірку якого склали 92 здобувача вищої освіти різних спеціальностей денної форми навчання першого та другого курсів бакалаврату двох українських закладів вищої освіти (м. Дніпро), віком 17- 19 років з розподілом за статтю: жінки ‒ 47,8 % та чоловіки ‒ 52,2 %. Емпіричним методом збору даних було психологічне тестування та анкетування із використанням застосунку Microsoft Forms. Використано такі психодіагностичні методики: «Прогресивні матриці Равена», адаптований опитувальник діагностики емоційного інтелекту «ЕмІн», адаптований опитувальник «Шкала академічної мотивації», адаптований опитувальник ADOR, адаптований опитувальник «Переглянута шкала перфекціонізму». За допомогою лінійного регресійного аналізу (парного і множинного) встановлено, по-перше, що предиктор НМТ у порівнянні із іншими предикторами має найбільший коефіцієнт детермінації, що дозволяє пояснити середній бал академічної успішності майже на 31,3 %. По-друге, із врахуванням предиктора НМТ модель множинної лінійної регресії має кращу пояснювальну здатність у порівнянні з моделлю без його врахування, а предиктор НМТ має найбільший стандартизований коефіцієнт регресії. Отже, висунуту гіпотезу було підтверджено
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У КОНТЕКСТІ ДУХОВНОГО САМОРОЗВИТКУ
Get PDFThe article examines the educational cycle of training a psychologist as a psycho-developmental technology aimed at forming students’ professional competences and spiritual potential. In the context of integrating Ukrainian higher education into the European educational area, the need is emphasized to train highly qualified psychologists who combine professional knowledge, specific abilities, and welldeveloped personal qualities, including spiritual ones. The profession of a psychologist requires not only cognitive and interactive skills but also a high level of existential-meaning and spiritual maturity, which determines the effectiveness of psychological assistance. Drawing on A. V. Furman’s vita-cultural paradigm, a theoretical model of training a practitioner-psychologist is developed that encompasses four stages of the educational cycle: the informational-cognitive, the normative-regulatory, the value-reflective, and the spiritual-selfrealization stages. Each stage presupposes parity-based interaction between instructors and students, aimed at activating processes of self-awareness and developing the self-concept and spiritual potential. Diagnostic results show that the formation of the student’s spiritual sphere depends not only on age and individual characteristics but also on the organization and content of the educational process. It is established that the educational environment of a higher education institution positively influences the spiritual formation of the future specialist; however, this impact is insufficient for full self-realization as a highly spiritual personality, which necessitates specially organized conditions to activate processes of self-knowledge, self-understanding, self-development, and self-actualization. To this end, training sessions were designed and piloted that included dialogic-discussion methods, role-play, psychodrama, therapeutic drawing, aesthetotherapy, and elements of meditative techniques. Re-assessment confirmed an increase in indicators of spiritual potential among students in the training group. It is concluded that students’ spiritual growth occurs most effectively under conditions that create a value-meaning educational environment conducive to subjectively significant comprehension of the world. The proposed model and the methodological tools of the trainings provide a foundation for developing a spiritually mature practitioner-psychologist capable of self-realization and effective professional activity.У статті досліджується освітній цикл підготовки психолога як психорозвивальна технологія, спрямована на формування професійних компетенцій та духовного потенціалу студентів. У контексті інтеграції української вищої освіти в європейський освітній простір підкреслюється необхідність підготовки висококваліфікованих психологів, які поєднують професійні знання, спеціальні здібності та розвинені особистісні якості, зокрема духовні. Професія психолога вимагає не лише когнітивних та інтерактивних навичок, а й високого рівня екзистенційно-смислової та духовної зрілості, що визначає ефективність психологічної допомоги. На основі вітакультурної парадигми А.В. Фурмана розроблено теоретичну модель підготовки психолога-практика, котра охоплює чотири етапи освітнього циклу: інформаційно-пізнавальний, нормативно-регуляційний, ціннісно-рефлексивний та духовно-самореалізаційний. Кожен етап передбачає паритетну взаємодію викладачів і студентів, спрямовану на активізацію процесів самосвідомості, розвиток Я-концепції та духовного потенціалу. Результати діагностичних досліджень показали, що формування духовної сфери особистості студента залежить не лише від вікових та індивідуальних особливостей, а й від організації та змісту освітнього процесу. Встановлено, що освітній простір вищого навчального закладу позитивно впливає на духовне становлення майбутнього фахівця, проте цей вплив є недостатнім для повноцінної самореалізації як високодуховної особистості, що зумовлює потребу в спеціально організованих умовах для активізації процесів самопізнання, саморозуміння, саморозвитку та самоактуалізації. Для цього розроблено та апробовано тренінгові заняття, котрі містять діалогічно-дискусійні методи, рольові ігри, психодраму, психомалюнок, естетотерапію та елементи медитативних технік. Повторна діагностика підтвердила зростання показників духовного потенціалу у студентів тренінгової групи. Підсумовано, що духовне зростання студентів ефективно відбувається за умов створення ціннісно-смислового освітнього середовища, яке сприяє суб’єктно значущому осягненню світу. Розроблена модель і методичні засоби тренінгів створюють підґрунтя для формування духовно зрілого психолога-практика, здатного до самореалізації та ефективної професійної діяльності
ПСИХОЛОГІЧНА ПРИСУТНІСТЬ В ОНЛАЙН-СУПРОВОДІ МОЛОДІ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ОГЛЯД І ІНТЕГРАТИВНА МОДЕЛЬ ПОДОЛАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ КРИЗИ
Get PDFThis article presents a theoretical and analytical study of the phenomenon of psychological presence as a key factor in online support for youth experiencing a personal crisis. The aim of the study is to conceptualize psychological presence as an autonomous psychotherapeutic phenomenon emerging within the digital environment, and to develop an integrative model of support that accounts for the dynamics of emotional engagement and distancing. The methodology is based on a conceptual analysis of interdisciplinary sources published between 2020 and 2024, with a focus on qualitative studies exploring young people’s experiences of digitally mediated therapeutic communication. As a result, four structural dimensions of psychological presence were identified and analyzed: cognitive, emotional, existential, and media-related, each with specific conditions for its implementation. The study reveals that clarity of requests, empathic rhetoric, meaning-centered support, and adaptation of communication formats (text, audio, video) significantly affect the quality of the subjective experience of presence. The concept of tolerance for presence is introduced to describe the subject’s capacity to withstand different intensities of contact, including avoidance, overload, and gradual engagement. An integrative model is proposed, combining cognitive-behavioral, phenomenological, and psychodynamic approaches, structured in four phases: initiation of contact, stabilization, emotional processing, and autonomization. The findings highlight the potential of psychological presence as a stabilizing factor and emphasize the need for ethical flexibility and professional resilience in providing psychological support within digital settings.У статті представлено теоретико-аналітичне дослідження феномену психологічної присутності як ключового чинника онлайн-супроводу молоді, яка перебуває в стані особистісної кризи. Метою роботи є осмислення психологічної присутності як автономного психотерапевтичного феномена, що формується у цифровому середовищі, та розробка інтегративної моделі підтримки, здатної враховувати динаміку емоційного включення і дистанціювання. Методологія дослідження ґрунтується на концептуальному аналізі міждисциплінарних джерел, опублікованих у 2020-2024 роках, з акцентом на якісні дослідження досвіду молоді в умовах цифрової терапевтичної взаємодії. У результаті проаналізовано чотири структурні виміри феномену - когнітивний, емоційний, екзистенційний та медійний - із виділенням специфічних умов їх реалізації. Зокрема, встановлено, що чіткість запитів, емпатійна риторика, сенсотворча підтримка та адаптація форматів (текст, аудіо, відео) критично впливають на якість суб’єктивного переживання присутності. Запропоновано концепт динаміки толерантності до присутності, який описує здатність суб’єкта витримувати різні ступені взаємодії, включно з уникненням, перенавантаженням та дозованим включенням. Сформульовано інтегративну модель, що поєднує когнітивно-поведінковий, феноменологічний і психодинамічний підходи, з поетапною структурою супроводу: входження в контакт, стабілізація, опрацювання переживань та автономізація. Висновки засвідчують потенціал психологічної присутності як чинника стабілізації, а також вказують на необхідність етичної гнучкості й професійної витривалості у роботі фахівця в цифровому середовищі
РОЛЬ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ ТРЕНІНГІВ У РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ
Get PDFThe article reveals the importance of interpersonal interaction as one of the key factors in the formation of communicative competence of higher education students. It is emphasised that effective communication in higher education institutions is based not only on the ability to transmit information, but also on the ability to establish constructive relationships, understand the position of the other, and take into account the socio-psychological context of communication. The article analyses modern approaches to defining the structure of communicative competence, which includes knowledge, skills, abilities and personal qualities necessary for productive interpersonal interaction. Particular attention is paid to the conditions that contribute to the effective development of communicative competence in the student environment, such as a positive microclimate and pedagogical support. A study conducted found that while the majority of students demonstrate a competent position in communication, a significant proportion of respondents exhibit a tendency towards a dependent or aggressive position in interaction. Based on these results, the article underscores the need for targeted psychological training to address these tendencies by focusing on assertiveness, emotional intelligence, and conflict resolution. The authors argue that such training, particularly through techniques like role-playing and assertiveness exercises, is a key condition for the effective development of communicative competence. The role of interpersonal interaction in the processes of self-knowledge, self-presentation, development of empathy and formation of reflective thinking in students is revealed. The theoretical justification of the need for purposeful creation of psychological and pedagogical conditions for the formation of communicative competence as an important component of the professional training of students is provided. It is concluded that communicative competence largely determines the effectiveness of professional and social realisation of a personality in the conditions of a modern information-saturated society.У статті розкрито значення міжособистісної взаємодії як одного з ключових чинників формування комунікативної компетентності студентів закладів вищої освіти. Підкреслено, що ефективна комунікація під час навчання ґрунтується не лише на вмінні передавати інформацію, а й на здатності встановлювати конструктивні стосунки, розуміти позицію іншого, враховувати соціально-психологічний контекст спілкування. У статті проаналізовано сучасні підходи до визначення структури комунікативної компетентності, яка включає знання, навички, вміння та особистісні якості, необхідні для продуктивної міжособистісної взаємодії. Особливу увагу приділено умовам, які сприяють ефективному розвитку комунікативної компетентності в студентському середовищі, таким як позитивний мікроклімат та педагогічна підтримка. Проведене дослідження показало, що хоча більшість студентів демонструють компетентну позицію у спілкуванні, значна частина респондентів демонструє схильність до залежної або агресивної позиції у взаємодії. На основі цих результатів у статті наголошується на необхідності проведення цілеспрямованих психологічних тренінгів для подолання цих тенденцій з акцентом на асертивності, емоційному інтелекті та вирішенні конфліктів. Автори стверджують, що таке навчання, зокрема, за допомогою рольових ігор та вправ на асертивність, є ключовою умовою ефективного розвитку комунікативної компетентності. Розкрито роль міжособистісної взаємодії у процесах самопізнання, самопрезентації, розвитку емпатії та формування рефлексивного мислення у студентів. Надано теоретичне обґрунтування необхідності цілеспрямованого створення психолого-педагогічних умов для формування комунікативної компетентності як важливої складової професійної підготовки студентів. Зроблено висновок, що комунікативна компетентність значною мірою визначає ефективність професійної та соціальної реалізації особистості в умовах сучасного інформаційно насиченого суспільства