Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
ТАНЕЦЬ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ КОД УКРАЇНСЬКОЇ ОПЕРИ: ЕМОЦІЙНІ, ДРАМАТУРГІЧНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ВИМІРИ
Get PDFThe article examines dance as an artistic code of Ukrainian opera, integrating emotional, dramatic and national dimensions. The focus is on the role of dance in the structure of an operatic work as a means of expressing national identity, enhancing emotional impact and building stage dramaturgy. To achieve this goal, a complex of general scientific methods (analysis, synthesis, generalization, systematization) and specific scientific approaches, such as comparative analysis, were used, which allowed us to identify the key features of the use of dance in opera art. It is emphasized that dance in Ukrainian opera is an important element that combines musical and choreographic components in a holistic artistic work. Special attention is paid to the study of rhythmic and plastic forms that are based on folk traditions, but at the same time adapted to the opera stage. The key factors influencing the formation of dance elements are specified and characterized, in particular, the cultural background, musical dramaturgy, artistic vision of the directors, as well as the specifics of the performance.It is proven that dance in the context of Ukrainian opera performs several functions: it enhances the emotional content of the stage action, reflects national traditions, emphasizes ethnic identity and creates an additional level of aesthetic expressiveness. At the same time, the author analyzes the challenges that arise in the process of integrating dance into opera, including preserving the authenticity of dance forms, adapting folk material to the requirements of stage production and ensuring a balance between musical and choreographic dramaturgy.Thus, dance in the structure of Ukrainian opera is considered as a multifaceted artistic code that combines traditions and innovations, ensures the integrity of the stage form and contributes to the disclosure of national identity in world opera art.У статті розглянуто танець як мистецький код української опери, що інтегрує емоційні, драматургічні та національні виміри. Сконцентровано увагу на ролі танцю в структурі оперного твору як засобу вираження національної ідентичності, посилення емоційного впливу та побудови сценічної драматургії. Для реалізації поставленої мети використано комплекс загальнонаукових методів (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація) і конкретно-наукових підходів, таких як порівняльно-зіставний аналіз, що дозволили виявити ключові особливості використання танцю в оперному мистецтві. Наголошено на тому, що танець в українській опері є важливим елементом, який поєднує музичну та хореографічну складові в цілісному художньому творі. Особливу увагу приділено вивченню ритмічних і пластичних форм, що базуються на народних традиціях, але водночас адаптуються до оперної сцени. Конкретизовано й охарактеризовано ключові фактори, які впливають на формування танцювальних елементів, зокрема культурне підґрунтя, музичну драматургію, художнє бачення постановників, а також виконавську специфіку. Доведено, що танець у контексті української опери виконує кілька функцій: підсилює емоційне наповнення сценічної дії, відображає національні традиції, підкреслює етнічну ідентичність і створює додатковий рівень естетичної виразності. Разом із тим автор аналізує виклики, що виникають у процесі інтеграції танцю в оперу, серед яких збереження автентичності танцювальних форм, адаптація народного матеріалу до вимог сценічної постановки та забезпечення балансу між музичною й хореографічною драматургією. Таким чином, танець у структурі української опери розглядається як багатогранний мистецький код, який поєднує традиції та інновації, забезпечує цілісність сценічної форми й сприяє розкриттю національної самобутності у світовому оперному мистецтві
СИСТЕМА МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ І ТВОРЧІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ДОБИ КЛАСИЦИЗМУ
Get PDFThe article highlights the work of Ukrainian composers of the classicist era in the context of issues of obtaining professional musical education in contemporary Ukrainian and European educational institutions and through private lessons. It is noted that the system of special musical education in the territories inhabited by the Ukrainian ethnic group was aimed at training singers and did not provide for professional composition classes. In schools, one could obtain primary musical education and basic skills of choral singing, in colleges and academies – attend classes in choral and orchestral classes. For composing music, this education was clearly not enough, so Ukrainian artists of the second half of the 18th century acquired the necessary knowledge and practical skills outside Ukraine, through private lessons with experienced and authoritative Italian composers who taught the art of counterpoint. It is noted that the system of private lessons was the leading form of classes in contemporary European musical education. Based on the experience of studying in the Neapolitan conservatories of that time, classes in counterpoint were the highest stage of obtaining professional education and forming the foundations of composer skill. Students studied counterpoint on cantus firmus and fugue counterpoint, the tasks showed an increase in complexity, increasing the number of voices from two-voice to eight-voice counterpoint. Methodological guidelines and theoretical provisions of this academic discipline were set out in treatises on counterpoint, the author of one of them was Maxim Berezovsky's teacher, the famous Italian composer and teacher Giovanni Battista Martini. It is concluded that valuable private classes in counterpoint with famous Italian composers became the key to the formation of the composer skill of Ukrainian artists of the classicism era, who embodied the acquired skills in their own work.У статті висвітлено творчість українських композиторів доби класицизму в контексті питань здобуття фахової музичної освіти в тогочасних українських та європейських навчальних закладах і шляхом приватних занять. Зазначено, що система спеціальної музичної освіти на територіях, населених українським етносом, була спрямована на підготовку співаків і не передбачала фахових занять із композиції. У школах можна було здобути початкову музичну освіту та базові навички хорового співу, в колегіумах та академіях – відвідувати заняття в хоровому й оркестровому класах. Для компонування музики цієї освіти було явно недостатньо, тому українські митці другої половини ХVІІІ століття здобували необхідні знання і практичні навички за межами України, шляхом приватних занять із досвідченими й авторитетними італійськими композиторами, які викладали мистецтво контрапункту. Зазначено, що система приватних уроків була провідною формою занять у тогочасній європейській музичній освіті. З огляду на досвід навчання в тогочасних неаполітанських консерваторіях найвищим щаблем здобуття фахової освіти та формування засад композиторської майстерності були заняття з контрапункту. Учні вивчали контрапункт на cantus firmus і фугований контрапункт, у завданнях спостерігалося зростання рівня складності, нарощування кількості голосів від двоголосого до восьмиголосого контрапункту. Методичні настанови й теоретичні положення цієї навчальної дисципліни викладалися в трактатах із контрапункту, автором одного з них був учитель Максима Березовського, відомий італійський композитор і педагог Джованні Баттіста Мартіні. Зроблено висновок, що саме коштовні приватні заняття контрапунктом із відомими італійськими композиторами стали запорукою формування композиторської майстерності українських митців доби класицизму, які втілили здобуті навички у власній творчості
ПИТАННЯ ПЕРІОДИЗАЦІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КАМЕРНО- ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ МУЗИКИ В ХХ СТ. В СУЧАСНОМУ МУЗИКОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІ
Get PDFThe article presents various points of view on the issue of periodization of the development of Ukrainian chamber and instrumental music in the 20th century in modern musicological discourse. It is noted that this issue is addressed in two perspectives – large-scale, in the context of the development of Ukrainian music as a whole, and from the perspective of the evolution of chamber and instrumental music, including at the level of individual genres. Thus, from different research perspectives, this problem was considered by O. Zavyalova [3], G. Astalosh [1], O. Kolisnyk [5], A. Kravchenko [7], Zhang Han [8], P. Dovgan [2], considered this problem, offering their own vision, but harmonizing it with the general historical large-scale perspective of the periodization of the development of Ukrainian music in the 20th century. However, the multi-vector nature of approaches in addressing this issue leads to an emphasis on certain differential differences in the periodization proposed by the authors.The purpose of this article is an analytical review of the periodization of the development of Ukrainian chamber and instrumental music represented in the studies of the named authors with the identification of common points and differences due to a certain perspective of the study. To achieve the goal, the article uses analytical, systemic and comparative research methods.The conclusions indicate that from a macro perspective, the main milestones in the development of Ukrainian chamber and instrumental music coincide for all researchers, because they are determined by the logic of socio-cultural and political changes: the stage of the turn of the 19th–20th centuries is clearly distinguished, as well as the 1960s of the 20th century as a fundamentally new stage, both from the point of view of artistic and aesthetic guidelines and from the point of view of stylistics. The perspective of chamber and instrumental music forms a more detailed and differentiated view of periodization, which allows scientists to focus attention on a certain decade (decades), isolating them from larger periods. The determination of the stages of development is also influenced by the approaches chosen by scientists in the study of chamber and instrumental music – genre-style, individual-composer or from the point of view of the priority of traditions or innovations.У статті представлено різноманітні точки зору на питання періодизації розвитку української камерно-інструментальної музики в ХХ столітті в сучасному музикознавчому дискурсі. Зазначено, що це питання вирішується в двох перспективах – масштабної, в контексті розвитку української музики в цілому та з перспективи еволюції камерно-інструментальної музики, в тому числі на рівні окремих жанрів. Так, з різних дослідницьких ракурсів над цією проблемою розмірковували О. Зав’ялова [3], Г. Асталош [1], О. Колісник [5], А. Кравченко [7], Чжан Хань [8], П. Довгань [2], пропонуючи власне її бачення, однак узгоджуючи його з загально-історичною масштабною перспективою періодизації розвитку української музики в ХХ столітті. Однак, багатовекторність підходів у вирішенні цього питання зумовлює акцентування певних диференціювальних відмінностей у запропонованих авторами періодизаціях. Відтак метою цієї статті є аналітичний розгляд репрезентованих у дослідженнях названих авторів періодизацій розвитку української камерно-інструментальної музики з виявленням спільних моментів і відмінностей, зумовлених певним ракурсом дослідження. Для досягнення мети в статті застосовано аналітичний, системний та компаративний методи дослідження. У висновках зазначено, що з макроперспективи основні віхи розвитку української камерно-інструментальної музики збігаються у всіх дослідників, адже вони визначаються за логікою соціокультурних і політичних змін: чітко відокремлюється етап межі ХІХ–ХХ століть, а також 1960-ті роки ХХ століття як принципово новий етап, як з точки зору художньо-естетичних настанов, так і з точки зору стилістики. Перспектива камерно-інструментальної музики формує більш деталізований і диференційований погляд на періодизацію, що дозволяє науковцям сфокусувати увагу на певному десятилітті (десятиліттях), виокремивши їх з більш масштабних періодів. На визначення етапів розвитку впливають також обрані науковцями підходи у вивченні камерно-інструментальної музики – жанрово-стильовий, індивідуально-композиторський або з точки зору пріоритету традицій або новацій
ОРАТОРІЯ-ДІЙСТВО «ДУМА ПРО УКРАЇНУ» В. МАРТИНЮК – ЯК ФОРМА ЗБЕРЕЖЕННЯ КОЛЕКТИВНОЇ ПАМ’ЯТІ В ЕСТЕТИЧНО-ДРАМАТИЧНИХ ПРОЯВАХ МИСТЕЦТВА
Get PDFThe article examines the work of the contemporary composer of the Dnipropetrovsk region, Valentyna Martyniuk – the oratorio-action "Thought about Ukraine". Music written in wartime is a witness that directly or symbolically and allegorically reproduces the complex realities of wartime. In today's war conditions, the issue of preserving Ukrainian national identity, consciousness, and the uniqueness of our culture is of paramount importance. Therefore, the relevance of the study lies in the fixation and analysis of the social and historical phenomenon of Ukrainian choral music today, as a tool for the accumulation, transformation and relay of the socio-cultural experience of the most dramatic period in the history of modern Ukraine. The cycle, created for children's, women's and mixed choirs, instrumentalensemble (bandura, flute, clarinet, Turkish saz, horn and percussion instruments), folk voice and reader, is analyzed from the pointof view of the formation and preservation of collective memory of Russian military aggression, the features of the compositional structure and the original innovative interpretation of the oratorio genre.The focus is on the organic synthesis of various types of art: music, poetry, painting, theater, and video editing. After all, all the artistic components of the oratorio-action "Thought about Ukraine" organically interact with each other, helping to more holistically, deeply, emotionally, meaningfully and sensually recreate the figurative dramaturgy of the work.Special attention in the analysis of the work is paid to the national component: intonation reliance on Ukrainian folk song sources, folklore-specific component, introduction of the folk female voice into the academic score, episodes of combining sacred prayer discourse and discourse of ethnospace, metro-rhythmic formulas of national vocal-instrumental genres, which are integrated into modern, new forms of choral writing. The masterful combination of the categories of academic and folk performance is explored in various ways: from the point of view of combining academic and folk vocals, the synthesis of academic and folk instrumental timbres, authorial and folk poetic texts, and the interweaving of modern and folklore musical genres.The deep national-patriotic idea of the work and the means of its embodiment in musical language deserve special attention. Three main parts of the dramaturgy of the oratorio-action are considered: the first section – "Peaceful Ukraine", the second section – "Enemy Invasion", the finale – "Victory".У статті розглядається твір сучасної композиторки Дніпропетровщини Валентини Мартинюк – ораторія-дійство «Дума про Україну». Музика, що написана в умовах війни – це свідок, який у прямій чи символічно-алегоричній формі відтворює складні реалії воєнного часу. В сучасних умовах війни надважливим постає питання збереження української національної ідентичності, свідомості та унікальності нашої культури. Тому актуальність дослідження полягає у фіксації та аналізі соціального та історичного феномену української хорової музики сьогодення, як інструменту акумуляції, трансформації та ретрансляції соціокультурного досвіду найдраматичнішого періоду історії сучасної України. Цикл, створений для дитячого, жіночого та мішаного хорів, інструментального ансамблю (бандури, флейти, кларнету, турецького сазу, рогу та ударних інструментів), народного голосу та читця, аналізується з точки зору формування та збереження колективної пам’яті про російську військову агресію, особливостей композиційної структури та самобутньої новаторської трактовки жанру ораторії. Акцентується увага на органічному синтезі різноманітних видів мистецтва: музики, поезії, живопису, театру, відеомонтажу. Адже всі художньо-мистецькі складові ораторії-дійства «Дума про Україну» органічно взаємодіють між собою, допомагають більш цільно, глибоко, емоційно, змістовно та чуттєво відтворити образну драматургію твору.Особлива увага при аналізі твору надається національній складовій: інтонаційній опорі на українські народнопісенні джерела, фольклорно-видовій складовій, введенню у академічну партируту народного жіночого голосу, епізодам поєднання сакрального молитовного дискурсу та дискурсу етнопростору, метро-ритмічним формулам національних вокально-інструментальних жанрів, які інтегруються у сучасні, новітні форми хорового письма.Майстерне поєднання категорій академічного та народного виконавства досліджується різнобічно: з точки зору поєднання академічного та народного вокалу, синтезу академічних та народних інструментальних тембрів, авторських та народних поетичних текстів, сплетіння сучасних та фольклорних музичних жанрів.Окремої уваги заслуговує глибока національно-патріотична ідея твору та засоби її втілення у музичній мові. Розглянуто три основні частини драматургії ораторії-дійства: перший розділ – «Мирна Україна», другий розділ – «Вторгнення ворога», фінал – «Перемога»
ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТВОРЧОСТІ КОСТЯ ГОРДІЄНКА У ХХІ СТОЛІТТІ
No full textThe article provides a comprehensive analysis of the reinterpretation of Kost Hordiienko’s creative legacy within the cultural and literary discourse of the twenty-first century. The study focuses on the transformation of receptive models in the perception of the writer’s prose, which for a long time had been interpreted within the framework of an ideologically conditioned socialist realist paradigm. The main vectors of the contemporary reception of Hordiienko’s works are outlined through the prism of modern humanities approaches, including reception aesthetics, postcolonial criticism, cultural memory studies, and a renewed reading of socialist realism as a complex and contradictory artistic phenomenon. Special attention is paid to the shift in interpretative strategies in the perception of the writer’s artistic world, manifested in the reorientation of scholarly focus from ideologically programmatic aspects to issues of psychologism, moral choice, the existential experience of war, traumatic memory, and human dignity. The article analyzes how Hordiienko’s wartime and postwar prose, in contemporary readings, emerges as a multidimensional artistic space in which normative elements of socialist realist writing coexist with latent humanistic meanings. It is demonstrated that under current sociocultural challenges, Kost Hordiienko’s works acquire new resonance, entering into an active dialogue with issues of historical memory, the artist’s responsibility to history, national identity, and collective traumatic experience. The reinterpretation of his literary heritage in the twenty-first century contributes to broadening perspectives on twentiethcentury Ukrainian prose and deepening the understanding of the interaction between literature, ideology, and cultural memory.У статті здійснено комплексний аналіз особливостей переосмислення творчої спадщини Костя Гордієнка в культурному та літературознавчому дискурсі ХХІ століття. Дослідження зосереджене на трансформації рецептивних моделей сприйняття прози письменника, яка тривалий час інтерпретувалася в межах ідеологічно зумовленої соцреалістичної парадигми. Окреслено основні вектори сучасної рецепції творчості Гордієнка крізь призму новітніх гуманітарних підходів, зокрема рецептивної естетики, постколоніальної критики, студій культурної пам’яті та оновленого прочитання соціалістичного реалізму як складного й суперечливого художнього феномена. Акцентовано увагу на зміні інтерпретаційних стратегій у сприйнятті художнього світу письменника, що виявляється у зміщенні дослідницьких акцентів з ідеологічно програмних аспектів на проблеми психологізму, морального вибору, екзистенційного досвіду війни, травматичної пам’яті та людської гідності. Проаналізовано, яким чином воєнна й післявоєнна проза Костя Гордієнка у сучасному прочитанні постає як багатовимірний художній простір, у якому поєднуються нормативні елементи соцреалістичного письма та приховані гуманістичні смисли. Доведено, що в умовах сучасних соціокультурних викликів творчість Костя Гордієнка набуває нового звучання, входячи в активний діалог із проблемами історичної пам’яті, відповідальності митця перед історією, національної ідентичності та колективного травматичного досвіду. Переосмислення його спадщини у ХХІ столітті сприяє розширенню уявлень про українську прозу ХХ століття та поглибленню розуміння взаємодії літератури, ідеології й культурної пам’яті
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНОГО СУПРОВОДУ УЧНІВ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ
No full textThe article substantiates a system of organizational and pedagogical conditions for correctional and developmental support of primary school students with autism spectrum disorders (ASD). To achieve the objective, theoretical research methods were employed: analysis of scientific literature, systematization and generalization of scientific and methodological sources, and conceptualization of organizational and pedagogical conditions. The clinical features of ASD are revealed according to the International Classification of Diseases, 11th Revision, emphasizing the pronounced heterogeneity of clinical manifestations and variability of functioning levels in primary school students. It is determined that ICD-11 structures ASD based on two criteria: the presence or absence of intellectual developmental disorders and the level of preserved functional language. The main clinical manifestations include impaired communication function, difficulties in social adaptation, behavioral features, and sensory dysfunctions. Six interconnected organizational and pedagogical conditions for effective support of primary school students with ASD are substantiated: 1) coordinated interdisciplinary interaction of participants in psychological and pedagogical support; 2) high level of professionalism of specialists providing correctional and developmental support for children with ASD; 3) application of innovative technologies and evidence-based practices; 4) organization of correctional and developmental environment and creation of quality educational and methodological support; 5) implementation of an individual approach taking into account the child’s psychophysical development features; 6) purposeful development of prognostic functions in students with ASD. Special attention is paid to the development of prognostic functions as the ability to anticipate the consequences of one’s actions, plan activities, and anticipate changes in the environment. The substantiated conditions ensure the implementation of social-integration, compensatory, developmental, and educational functions of correctional and developmental support for primary school students with ASD. The implementation of the defined conditions contributes to the optimization of the psychological and pedagogical support process, increasing its effectiveness and successful adaptation of students to learning.У статті обґрунтовано шість організаційно-педагогічних умов корекційно-розвивального супроводу молодших школярів з розладами аутистичного спектру (РАС). Для досягнення мети використано теоретичні методи дослідження: аналіз наукової літератури, систематизація та узагальнення науково-методичних джерел, концептуалізація організаційно-педагогічних умов. Розкрито клінічні особливості РАС згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 11-го перегляду, підкреслено виражену гетерогенність клінічних проявів і варіативність рівнів функціонування молодших школярів. Визначено, що МКХ-11 структурує РАС на основі двох критеріїв: наявності або відсутності порушень інтелектуального розвитку та рівня збереженості функціональної мови. До основних клінічних проявів належать порушення комунікативної функції, труднощі соціальної адаптації, поведінкові особливості та сенсорні дисфункції. Обґрунтовано шість взаємопов’язаних організаційно-педагогічних умов ефективного супроводу молодших школярів з РАС: 1) скоординована міждисциплінарна взаємодія учасників психолого-педагогічного супроводу; 2) високий рівень професіоналізму фахівців, які здійснюють корекційно-розвитковий супровід дітей з РАС; 3) застосування інноваційних технологій і доказових практик; 4) організація корекційно-розвивального середовища та створення якісного навчально-методичного забезпечення; 5) реалізація індивідуального підходу з урахуванням особливостей психофізичного розвитку дитини; 6) цілеспрямований розвиток прогностичних функцій у учнів з РАС. Особлива увага приділяється розвитку прогностичних функцій як здатності передбачати наслідки своїх дій, планувати діяльність та антиципувати зміни в оточенні. Обґрунтовані умови забезпечують реалізацію соціально-інтеграційної, компенсаторної, розвивальної та освітньої функцій корекційно-розвивального супроводу молодших школярів з РАС у початковій школі. Впровадження визначених умов сприяє оптимізації процесу психолого-педагогічного супроводу, підвищенню його результативності та успішній адаптації учнів до навчання
КІНОМИСТЕЦЬКИЙ КОНТЕНТ В ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ЗЗСО: ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ
No full textThe article addresses the pressing issue of improving the effectiveness of teaching world literature in grades 5–11 of general secondary education institutions. Drawing on examples of literary and cinematic texts recommended by the world literature curriculum for grades 5–9 (developed under the supervision of O. Nikolenko), the study outlines a consistent approach to integrating various types of films – adapted to the students’ age characteristics – into the educational process. Such an approach fosters the development of analytical and interpretive skills essential for a deep and meaningful understanding of literary works. It is demonstrated that the world literature curriculum for grades 10–11 (standard level) also actively encourages the inclusion of feature films, documentaries, and popular science productions in the study of writers’ biographies, literary texts, and the cultural and historical context of different epochs. This enriches both the literary and cultural dimensions of students’ engagement with world literary heritage in the senior grades. The article proposes a two-stage algorithm for teachers of world literature to work with cinematic materials – during lesson preparation and in the course of studying the literary text in class. This methodological approach helps to form the foundations of students’ literary education: the ability to compare works of different art forms, to grasp key concepts of literary theory, and to engage deeply with texts. Moreover, the use of film in literature lessons stimulates students’ interest, enhances motivation, and facilitates more effective comprehension of educational content. Different types of films recommended by the curriculum authors serve as an effective means of activating cognitive and creative activity in literature classes. They help students to perceive and interpret literary works within the broader cultural context of their time, to visualize the interplay between literature and cinema, and to develop comparative analytical skills. The inclusion of cinematic works in the educational process nurtures a genuine interest in reading, an appreciation for aesthetic experience, and the capacity for thoughtful reflection on the texts studied.Стаття присвячена актуальному питанню оптимізації навчання зарубіжної літератури в 5–11 класах закладів загальної середньої освіти. На прикладі літературних і кінематографічних текстів, рекомендованих програмою зарубіжної літератури для 5-9 класів (підготовленої авторським колективом під керівництвом О. Ніколенко), виявлено послідовність застосування різних видів кіно (з урахуванням вікових особливостей учнів), що сприятимуть формуванню умінь і навичок, необхідних для ефективного аналізу й інтерпретації літературних творі вта розширення досвіду чтання. Проілюстровано, що програма зарубіжної літератури для 10–11 класів (рівень стандарт) також активно пропонує залучати ігрові, документальні, науково-популярні фільми у процесі вивчення життя і творчості письменників, літературних творів, особливостей (культурних, історичних) доби й підсилює літературознавчу та культурологічну лінії ознайомлення з кращими зразками світового письменства в старших класах. Запропонований у статті алгоритм двоетапного (під час підготовки до уроку та у процесі вивчення літературного твору на уроці) опрацювання вчителем зарубіжної літератури кіноматеріалу сприятиме формуванню засад літературної освіти учнів (уміння порівнювати тексти різних видів мистецтва, опановувати елементи теорії літератури), зацікавленню навчальним матеріалом здобувачами та ефективному його засвоєнню. Різні види кіно, рекомендовані укладачами програм для активізації навчальної діяльності на уроках зарубіжної літератури, допомагатимуть здобувачам освіти позиціонувати і сприймати різножанрові твори літератури в контексті культури доби, наочно транслюватимуть взаємодію літератури з кіномистецтвом, розвиватимуть уміння учнів порівнювати літературні тексти з їхнім утіленням у кіно. Застосування кінопродукції на уроках формуватиме потребу читання літературних творів для естетичної насолоди та рефлексії над прочитаним, зміцнюватиме потребу читати художні твори
РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ: РОЛЬ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ
Get PDFThe article describes the role of pedagogical staff of inclusive resource centers (IRCs) in the process of implementing the main objectives of the Concept of Inclusive Education: meeting the needs of students with different categories of educational difficulties, methodological support for teachers and counselling parents on the implementation of inclusive practices, which contributes to the practical implementation of a unified system and mechanism of effective state policy for obtaining quality education by each person in accordance with his or her needs.The author reveals the theoretical and practical aspects of IRCs’ activities and their key role in ensuring equal access to quality education for students with special educational needs (SEN).The article highlights the current challenges faced by IRCs in Ukraine, including insufficient funding, shortage and outflow of qualified personnel, biased and stereotypical attitudes towards people with SEN, and limited material and technical resources. The importance of effective cooperation between IRCs, educational institutions, parents and territorial communities is emphasized as a key factor for creating an inclusive environment not only in education but in society as a whole.The practical value of the article is formed in the coverage of specific mechanisms and strategies that contribute to increasing the efficiency of the IRC and creating a favorable inclusive environment. The results obtained can be used by heads of educational institutions, teachers and other specialists in the field of education and local self-government to improve the practice of inclusive education.У статті описано роль педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ) у процесі реалізації основних цілей Концепції інклюзивної освіти: задоволення потреб здобувачів освіти з різними категоріями освітніх труднощів, методична підтримка педагогів та консультування батьків щодо впровадження інклюзивних практик, що сприяє практичному втіленню єдиної системи та механізму ефективної державної політики для здобуття якісної освіти кожною особою відповідно до її потреб. Автором розкрито теоретичні та практичні аспекти діяльності інклюзивно-ресурсних центрів, їхню ключову роль у забезпеченні рівного доступу до якісної освіти для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами (ООП).У статті наголошено на актуальних викликах, з якими стикаються інклюзивно-ресурсні центри в Україні, зокрема на неналежному фінансуванні, нестачі та відтоку кваліфікованих кадрів, упередженому та стереотипному ставленні до осіб з особливими освітніми потребами й обмеженій матеріально-технічній базі. Підкреслено значення ефективної співпраці між інклюзивно-ресурсними центрами, закладами освіти, батьками та територіальними громадами як ключового чинника для створення інклюзивного середовища не лише в освіті, а й у соціумі загалом. Практичне значення статті полягає у висвітленні конкретних механізмів і стратегій, які сприяють підвищенню ефективності роботи інклюзивно-ресурсних центрів і створенню сприятливого інклюзивного середовища. Отримані результати можуть бути використані керівниками закладів освіти, педагогами й іншими фахівцями у сфері освіти та місцевого самоврядування для поліпшення практики інклюзивного навчання
ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ ЗВУКОВИМОВИ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ
Get PDFУ статті описано результати дослідження сформованості звуковимови у старших дошкільників з порушеннями мовлення. Одним із ключових завдань мовленнєвого розвитку дошкільників є формування звукової культури мовлення, що включає чітку артикуляцію звуків, дотримання фонетичних і орфоепічних норм, розвиток мовленнєвого дихання, контроль сили голосу, темпу мовлення та фонематичного слуху. Основними причинами порушень звуковимови є фізіологічні чинники, патологічні зміни, а також мовленнєві порушення, зумовлені педагогічною занедбаністю або неправильним розвитком мовленнєвого апарату. У процесі дослідження визначено критерії оцінювання звуковимови: чіткість вимови, стан артикуляційної моторики та рівень розвитку фонематичного слуху. Було виділено три рівні сформованості звуковимови в дітей старшого дошкільного віку: високий, середній і низький. Для аналізу чіткості вимови застосовано методику «Правильна вимова», для оцінювання артикуляційної моторики – методику «Діагностика артикуляційної моторики», а рівень фонематичного слуху досліджувався за допомогою спеціальних парних малюнків. Результати показали, що 30% дошкільників мають високий рівень сформованості правильної звуковимови, 45% продемонстрували середній рівень, а у 25% дітей виявлено низький рівень. На основі отриманих даних визначено рівень розвитку звуковимови й артикуляційної моторики кожної дитини, що дозволило спланувати індивідуальну корекційну роботу для вдосконалення мовленнєвих навичок. Отримані результати використовувалися для створення мовленнєвого портрета дитини, що є важливим у логопедичній діяльності та розробленні навчально-корекційних програм. Діагностика засвідчила необхідність систематичної та цілеспрямованої корекційної роботи для покращення звуковимови більшості дітей старшого дошкільного віку. Особливий акцент має бути зроблений на автоматизацію складних звуків і забезпечення стабільності їх вимови в мовленнєвому потоці. Формування звукової культури мовлення ефективне за умови залучення дітей у різні види емоційно насиченої діяльності (навчально-мовленнєву, художньо-мовленнєву, ігрову), що націлені на закріплення звуковимови, розвиток фонематичного слуху й інтонаційної виразності мовлення
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДІВ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ
Get PDFThe social significance of the professional activity of special education specialists determines the high requirements for their competence. Correctional teachers provide not only education and upbringing of children with special educational needs, but also correction of their development; cooperate with children’s families, doctors, rehabilitators, and other specialists. The fundamental principle of training specialists in special education should be a competency-based approach with clear compliance with Higher Education Standards, professional Standards, and Qualification Characteristics of Specialists. This approach assumes the unity of the personal, cognitive, and operational components of readiness of future specialists to perform professional activities. The article highlights the possibilities of ensuring the unity of these components in the practice of implementing technologies and methods of training future correctional teachers; it is shown how their choice is determined by the goals, tasks, content and features of the educational discipline. It is advisable to use problem-based methods based on activity and cooperation; brainstorming promotes the ability to consciously transfer theoretical knowledge into professional practice; Business games and modeling of professional situations are quite important interactive technologies. Brain-rings, round tables allow to increase the interest of education seekers in classes, make the process of consolidating knowledge informal and contribute to the development of soft skills. The analysis of pedagogical tasks contributes to the formation of an algorithm of actions to solve difficult situations/problems in future professional activities. Implementation of the competence approach as a leading principle of modern higher education through teaching technologies and methods provides a combination of theory, practice and professional motivation; contributes to the formation of consciousness and cognitive activity of students of higher education, their independence, creativity, flexibility, parity interaction with teachers.Соціальна значущість професійної діяльності фахівців спеціальної освіти зумовлює високі вимоги до їхньої компетентності. Корекційні педагоги забезпечують не лише навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами, а й корекцію їхнього розвитку; співпрацюють з родинами дітей, лікарями, реабілітологами, іншими фахівцями. Основоположним принципом підготовки фахівців спеціальної освіти має бути компетентнісний підхід із чіткою відповідністю стандартам вищої освіти, професійним стандартам, кваліфікаційним характеристикам спеціалістів. Такий підхід передбачає єдність особистісної, когнітивної й операційно-діяльнісної складових частин готовності майбутніх фахівців до виконання професійної діяльності. У статті висвітлюються можливості забезпечення єдності цих складових частин у практиці реалізації технологій і методів підготовки майбутніх корекційних педагогів; показано, як їх вибір зумовлюється цілями, завданнями, змістом і особливостями навчальної дисципліни. Доцільним є застосування проблемних методів, в основі яких лежать активність і співпраця; мозковий штурм сприяє здатності свідомого перенесення теоретичних знань у професійну практику; досить вагомими інтерактивними технологіями є ділові ігри, моделювання професійних ситуацій. Брейн-ринги, круглі столи дозволяють підвищити інтерес здобувачів освіти до занять, роблять процес закріплення знань неформальним та сприяють розвитку soft skills. Аналіз педагогічних завдань сприяє формуванню алгоритму дій щодо розв’язання складних проблем, розгляду ситуацій у майбутній професійній діяльності. Реалізація компетентнісного підходу як провідного принципу сучасної вищої освіти через технології та методи викладання забезпечує поєднання теорії, практики та професійної мотивації; сприяє формуванню свідомості та пізнавальної активності здобувачів вищої освіти, їхній самостійності, креативності, гнучкості, паритетній взаємодії з викладачами