Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФАКТОРІВ ВРАЗЛИВОСТІ ЯКОСТІ ПІДЗЕМНИХ ВОД У СУЧАСНИХ УМОВАХ
Get PDFThe article provides a comprehensive assessment of the vulnerability factors of groundwater quality in Donbas (using the example of water intakes in Luhansk region) in the conditions of the current technogenic crisis. It is described that groundwater in fractured rocks of the Upper Cretaceous and coal deposits is of practical importance for centralized domestic and drinking water supply.The hydrogeological conditions and features of mine drainage in mining and industrial areas of Donbas are analyzed. The complex interaction of hydraulically and filtrationally connected mines, water intakes, surface water bodies, technogenically altered zones of the geological environment (industrial sites, tailings dumps, industrial and domestic waste sites, etc.) is revealed. Natural and technogenic factors affecting the vulnerability of groundwater quality in modern conditions are highlighted. For a regional assessment of the degree and scale of changes in hydrogeological conditions, a preliminary regional forecast of contamination of aquifers used for domestic and drinking water supply, it is proposed to use a comprehensive assessment of groundwater vulnerability. A comprehensive assessment of groundwater vulnerability is based on a variable assessment of a particular sum of factors affecting the deterioration of quality, changes in the conditions for the formation and reduction of environmental indicators of the state and use of groundwater resources.Based on a comprehensive assessment of the action of natural and technogenic factors, gradations of vulnerability of groundwater quality are highlighted. It is proven that the use of a comprehensive assessment of groundwater vulnerability will significantly increase the complexity and reliability of ecological and hydrogeological forecasts in the process of restoring in mining and industrial areas of Donbas within the Luhansk region and other regions. A regional forecast assessment of contamination of aquifers used for drinking water supply is presented. Based on the results of the preliminary forecast, recommendations for further research are given to prevent the impact of mine closures on aquifers used for drinking water supply.У статті дана комплексна оцінка факторів вразливості якості підземних вод у Донбасі (на прикладі водозаборів Луганської області) в умовах техногенної кризи сьогодення. Описано, що практичне значення для централізованого господарсько-питного водопостачання мають підземні води у тріщинуватих породах верхньої крейди та кам’яновугільних відкладах. Проаналізовано гідрогеологічні умови та особливості шахтного водовідливу гірничо-промислових районів (ГПР) Донбасу. Виявлена складна взаємодія гідравлічно та фільтраційно зв’язаних шахт, водозаборів, поверхневих водних об’єктів, техногенно змінених зон геологічного середовища (проммайданчики, терикони, майданчики промислових і побутових відходів та ін.). Виділено природно-техногенні фактори, що впливають на вразливість якості підземних вод в сучасних умовах. Для регіональної оцінки ступеня та масштабів зміни гідрогеологічних умов, попереднього регіонального прогнозу забруднення водоносних горизонтів, що використовуються для господарсько-питного водопостачання запропоновано використовувати комплексну оцінку вразливості підземних вод. Комплексна оцінка вразливості підземних вод базується на варіативній оцінці тієї чи іншої суми факторів, що впливають на погіршення якості, зміну умов формування та зниження екологічних показників стану та використання ресурсів підземних вод. На основі комплексної оцінки дії природних та техногенних факторів виділено градації вразливості якості підземних вод. Доведено, що використання комплексної оцінки вразливості підземних вод дозволить суттєво підвищити комплексність та достовірність еколого-гідрогеологічних прогнозів у процесі відновлення ГПР Донбасу у межах Луганської області та інших регіонів. Наведена регіональна прогнозна оцінка забруднення водоносних горизонтів, що використовуються для питного водопостачання. Виходячи з результатів попереднього прогнозу, для попередження впливу закриття шахт на водоносні горизонти, що використовуються для питного водопостачання, дані рекомендації щодо проведення подальших досліджень
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ
Get PDFThe article is devoted to the study of the development of emotional intelligence (EI) in future psychologists as an important factor in their professional competence. It is determined that the modern system of training specialists in the field of psychology is mainly focused on the acquisition of theoretical knowledge and professional skills, but insufficient attention is paid to the formation of emotional competence. Insufficient development of emotional intelligence can lead to difficulties in working with clients, a decrease in the quality of psychological counseling and an increase in the risk of professional burnout.The basic concepts of emotional intelligence and its importance for the professional activity of a psychologist are considered. It is emphasized that EI is an important factor that ensures the development of such key skills as emotional self-regulation, empathy, stress resistance, effective interpersonal interaction and informed decision-making in professional activities. A high level of EI correlates with students’ academic performance, their ability to self-reflect and effectively adapt to future work.The article substantiates the need to integrate a special training course on the development of emotional intelligence into the system of professional training of psychologists. It is proved that traditional teaching methods do not always contribute to the formation of emotional competence, so it is advisable to introduce a comprehensive educational program that combines academic training with practical training programs, group discussions and emotionally oriented teaching methods.The proposed model for the development of EI in future psychologists includes four key stages: cognitive-analytical (formation of basic knowledge about emotional intelligence), reflective (awareness of one’s own emotions and their impact on behavior), practical- interactive (mastering techniques for developing emotional intelligence) and professionally oriented (application of skills in real-life psychological practice). This approach allows students not only to gain the necessary knowledge but also to use it effectively in their future professional activities.The results of the study can be used to develop specialized curricula in higher education institutions, improve methods of professional training of psychologists, as well as to create psychological and pedagogical measures aimed at developing students’ emotional competence.Стаття присвячена дослідженню розвитку емоційного інтелекту (ЕІ) у майбутніх психологів як важливого чинника їхньої професійної компетентності. Визначено, що сучасна система підготовки фахівців у галузі психології переважно зосереджена на засвоєнні теоретичних знань і професійних навичок, однак недостатньо уваги приділяється формуванню емоційної компетентності. Недостатній рівень розвитку емоційного інтелекту може призводити до труднощів у роботі з клієнтами, зниження якості психологічного консультування та зростання ризиків професійного вигорання.Розглядаються основні концепції емоційного інтелекту та його значення для професійної діяльності психолога. Наголошується, що ЕІ є важливим чинником, який забезпечує розвиток таких ключових навичок, як емоційна саморегуляція, емпатія, стресостійкість, ефективна міжособистісна взаємодія та прийняття обґрунтованих рішень у професійній діяльності. Високий рівень ЕІ корелює з академічною успішністю студентів, їхньою здатністю до саморефлексії та ефективної адаптації до майбутньої роботи.У статті обґрунтовується необхідність інтеграції спеціального навчального курсу з розвитку емоційного інтелекту у систему професійної підготовки психологів. Доведено, що традиційні методи навчання не завжди сприяють формуванню емоційної компетентності, тому доцільним є впровадження комплексної освітньої програми, що поєднує академічну підготовку з практичними тренінговими програмами, груповими обговореннями та емоційно-орієнтованими методами навчання.Запропонована модель розвитку ЕІ у майбутніх психологів включає чотири ключові етапи: когнітивно-аналітичний (формування базових знань про емоційний інтелект), рефлективний (усвідомлення власних емоцій та їхнього впливу на поведінку), практично-інтерактивний (опанування технік розвитку емоційного інтелекту) і професійно-орієнтований (застосування навичок у реальних умовах психологічної практики). Такий підхід дозволяє студентам не лише отримати необхідні знання, а й ефективно використовувати їх у майбутній професійній діяльності. Результати дослідження можуть бути використані для розробки спеціалізованих навчальних програм у закладах вищої освіти, вдосконалення методів професійної підготовки психологів, а також для створення психолого-педагогічних заходів, спрямованих на розвиток емоційної компетентності студентів
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОГНІТИВНОГО КОМПОНЕНТУ ПРОАКТИВНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТЕХНІЧНОГО І ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛІВ
Get PDFThe article presents the results of a comparative analysis of the features of the manifestation of the cognitive component of proactivity in future specialists of technical and humanitarian profiles. To identify significant differences in quantitative indicators (mean values) on the scales of the cognitive component of proactivity the nonparametric method of differences for independent samples Mann-Whitney was used. To test statistical hypotheses regarding the relationship between two categorical variables, Pearson's xi-square test was used.The categorical variables were the type of specialty (humanitarian or technical) and the level of development of proactivity indicators.Comparison of average values for the indicators of the cognitive component of proactivity in the studied subjects differentiated by specialty allowed us to identify trending differences in the level of expression only on the scale of «autonomy in decision-making».Comparative analysis of the percentage distribution of data showed statistically significant differences in the levels of development of such descriptors of the cognitive component of proactivity as «awareness of actions», «predicting the consequences of behavior», «autonomy in decision-making», «personal and situational anticipation», «spatial anticipation» and «temporal anticipation». In the group of future technical specialists, there is a greater variability in levels of awareness (there is also a low level), while in the group of future humanitarian specialists, less variability is recorded (almost all students have a high level). Despite the statistical differences revealed by the xi-square test (χ² = 11.655; p = 0.003) on the scale of «predicting the consequences of behavior» among students of technical and humanitarian specialties, a certain tendency towards similarity of the percentage distribution was recorded. The vast majority of the subjects of both groups assessed their level of predicting the consequences of behavior as high, a third – as average, and a critically small number – as low. The calculated linear-linear relationship (∝=20.669; p = 0.000) proves the presence of a strong relationship between the level of autonomy in decision-making and the type of specialty, which indicates a tendency towards greater autonomy among future specialists in the humanitarian field compared to future specialists in the technical field. It was found that in both samples the majority of the subjects studied had an average level of anticipation, although this indicator was somewhat higher in the humanitarian field. The analysis of the results of the study of reflexivity did not confirm significant differences in the manifestation of one or another type of reflection in the subjects studied.У статті представлено результати порівняльного аналізу особливостей прояву когнітивного компоненту проактивності у майбутніх фахівців технічного та гуманітарного профілів. Для виявлення достовірних відмінностей в кількісних показниках (середніх значеннях) за шкалами когнітивного компоненту проактивності використано непараметричний метод відмінностей для незалежних вибірок Манна-Уітні. Для перевірки статистичних гіпотез щодо залежності між двома категоріальними змінними використано критерій хі-квадрат Пірсона. В якості категоріальних змінних обрано тип спеціальності (гуманітарна чи технічна) та рівень розвитку показників проактивності. Зіставлення середніх значень за показниками когнітивного компоненту проактивності у досліджуваних диференційованих за спеціальністю дозволило виявити тенденційні відмінності у рівні вираженості лише за шкалою «автономія в ухваленні рішень». Порівняльний аналіз відсоткового розподілу даних показав статистично значущі відмінності у рівнях розвитку таких дескрипторів когнітивного компоненту проактивності як «усвідомленість дій», «прогнозування наслідків поведінки», «автономія в ухваленні рішень», «особистісно-ситуативна антиципація», «просторова антиципація» та «часова антиципація». У групі майбутніх фахівців технічного профілю наявна більша варіативність рівнів усвідомленості (є й низький рівень), в той час як у групі майбутніх фахівців гуманітарного профілю зафіксована менша варіативність (майже всі студенти мають високий рівень). Незважаючи на статистичні відмінності, виявлені за критерієм хі-квадрат (χ² = 11,655; p = 0,003) за шкалою «прогнозування наслідків поведінки» серед студентів технічних і гуманітарних спеціальностей, зафіксовано певну тенденцію до схожості відсоткового розподілу. Переважна більшість досліджуваних обох груп оцінила свій рівень прогнозування наслідків поведінки як високий, третина – як середній, а критично мала кількість – як низький. Прорахований лінійно-лінійний зв’язок (∝=20,669; p = 0,000) доводить наявність сильного взаємозв’язку між рівнем автономії в ухваленні рішень і типом спеціальності, що вказує на тенденцію до більшої автономії серед майбутніх фахівців гуманітарного профілю порівняно з майбутніми фахівцями технічного профілю. Виявлено, що в обох вибірках більшість досліджуваних має середній рівень антиципації, хоча в гуманітаріїв цей показник виявся дещо вищим.Проведений аналіз результатів вивчення рефлексивності не підтвердив суттєвих відмінностей прояву того чи іншого виду рефлексії у досліджуваних
АТРИБУТИВНІ ОЗНАКИ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ЯК ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕЗИЛІЄНСУ
Get PDFThe article presents the results of an empirical study of the attributive personality traits of students of practical psychologists as factors of psychological resilience. A review of scientific works was carried out, which highlighted the key aspects of the researched issue. The following methods were used: theoretical – analysis, systematization and generalization of scientific literature on the problem under consideration; empirical – questionnaires to collect data on the personal characteristics of education seekers, their psychological reactions and stress resistance factors; for quantitative analysis – mathematical. An author's questionnaire was developed. It was found that the respondents generally have basic qualities for successful work (flexibility, reflexivity, result orientation, etc.), however, the level of their self-confidence and optimism varies; some respondents need to develop skills in overcoming difficulties, motivational self- regulation, internal stability and self-support; future psychologists do not always use professional help; some respondents find it difficult to answer questions about their own experience of overcoming difficulties; In general, the level of psychological resilience is high, but almost a third of respondents are at an average level. In this regard, practical recommendations are proposed: increase the confidence and optimism of respondents through training, coaching, master classes; implement programs to overcome adaptation barriers, strategies for adaptive behavior and stress management; develop training on self-regulation techniques, goal setting and crisis management; organize seminars to develop internal resources and overcome challenges; form a culture of using supervision and consultations for professional growth; include reflective practices and introspective techniques for awareness of one's own resources; integrate stress management and emotional regulation techniques.У статті представлено результати емпіричного дослідження атрибутивних ознак особистості студентів практичних психологів як чинників психологічного резилієнсу. Здійснено огляд наукових праць, у яких висвітлено ключові аспекти досліджуваного питання. Використано методи: теоретичні – аналіз, систематизація і узагальнення наукової літератури з розглядуваної проблеми; емпіричні – анкетування для збору даних щодо особистісних характеристик здобувачів освіти, їхніх психологічних реакцій і факторів стресостійкості; для кількісного аналізу – математичні. Розроблено авторську анкету. Виявлено, що опитані загалом мають базові якості для успішної роботи (гнучкість, рефлексивність, орієнтація на результат тощо), однак рівень їх самовпевненості й оптимізму варіюється; частина респондентів потребує розвитку навичок подолання труднощів, мотиваційної саморегуляції, внутрішньої стійкості та самопідтримки; майбутні психологи не завжди використовують професійну допомогу; частина респондентів важко відповідають на запитання щодо власного досвіду подолання труднощів; загалом, рівень психологічної стійкості високий, проте майже третина опитаних перебувають на середньому рівні. У цьому зв’язку запропоновано практичні рекомендації: підвищити впевненість та оптимізм опитаних через тренінги, коучинг, майстер-класи; впровадити програми для подолання бар’єрів адаптації, стратегії адаптивної поведінки й управління стресом; розробити тренінги з методик саморегуляції, постановки цілей і подолання криз; організувати семінари для розвитку внутрішніх ресурсів і подолання викликів; формувати культуру використання супервізії та консультацій для професійного зростання; включити рефлексивні практики й інтроспективні методики для усвідомлення власних ресурсів; інтегрувати техніки управління стресом і емоційної регуляції
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ САМОІДЕНТИЧНОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
Get PDFThe article examines the components, factors, measurement indicators and levels of self-identity as a psychological phenomenon, which consists in the awareness of oneself as a unique person with stable characteristics. This psychological phenomenon directs life paths and decisions, allows people to realize the differences between themselves and certain social groups, explains behavioral features, including negative forms of social behavior towards representatives of other cultures and national groups. The results of the theoretical and empirical analysis of the problem are presented.Diagnostic methods were standardized techniques: "Determining the psychological and social age of an individual" by S. Stepanova, "Satisfaction with Life" questionnaire N. Melnikova, test of life orientations (J. Crambo, L. Maholik, adaptation of D. Leontiev), questionnaire of life crisis by K. Karpinsky In the course of the empirical study, it was found that only some of the female students and male students studied perceive and relate to their age in accordance with its chronological indicators. Most of the girls feel younger and most of the male students feel older.The level of life satisfaction is higher in girls, the indicator is within the average level for most people of both sexes. Among female students, the average indicators on the “life involvement” scale are higher. These values show that they feel the saturation and fullness of life, they have high activity and desire to do something, they feel satisfaction and joy from life. In male students, this indicator is somewhat lower.The trends identified during the study indicate the importance of conducting timely corrective work with students in order to optimize their self-identity. The development of effective psychocorrectional strategies is a promising direction of work in this direction.У статті розглядаються складові, чинники, показники вимірювання та рівні самоідентичності як психологічного фено- мену, що полягає в усвідомленні себе як унікальної особи зі стійкими характеристиками. Даний психологічний феномен спрямовує життєві шляхи та рішення, дає змогу людям усвідомлювати відмінності між собою і тими чи іншими соціальними групами, пояснює поведінкові особливості, включно з негативними формами соціальної поведінки щодо представників інших культур і національних груп. Подаються результати проведеного теоретико-емпіричного аналізу проблеми.Методами діагностики були стандартизовані методики: «Визначення психологічного та соціального віку особистості» С. Степанова, опитувальник «Задоволеність життям» Н. Мельникової, тест сенсожиттєвих орієнтацій (Дж. Крамбо, Л. Махолік, адаптація Д. Леонтьєва), опитувальник сенсожиттєвої кризи К. Карпінського.У ході проведеного емпіричного дослідження що лише деякі серед досліджених дівчат і юнаків сприймають і ставляться до свого віку відповідно до його хронологічних показників. Більшість дівчат відчувають себе молодшими, а більшість юнаків – старшими. Рівень задоволеності життям вище у дівчат, показник знаходиться в межах середнього рівня у більшості осіб обох статей. Серед дівчат вище середні показники за шкалою «життєва включеність». Дані значення показують, що вони відчувають насиченість та повноту життя, у них висока активність і бажання щось робити, вони відчувають задоволення та радість від життя. У юнаків даний показник дещо знижений.Виявлені під час дослідження тенденції вказують на важливість проведення своєчасної корекційної роботи зі студентами з метою оптимізації їх самоідентичності. Розробка ефективних психокорекційних стратегій є перспективним напрямком роботи у даному напрямку
ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО НАСТУПАЛЬНИХ ДІЙ
Get PDFIn the modern conditions of the struggle for the independence of Ukraine, the psychological readiness of military personnel for offensive actions acquires special importance. This is due not only to the complexity of the tasks facing the Armed Forces of Ukraine, but also to the high cost of success in military operations aimed at restoring the territorial integrity of the state. The effectiveness of offensive actions largely depends on the harmonious combination of several factors: professional training, the availability of modern weapons, effective planning, as well as the psychological readiness of personnel. It determines the ability of military personnel to effectively perform combat tasks in conditions of high intensity of offensive operations, uncertainty, suddenness, physical and psychological stress, as well as informational influence of the enemy. The state of psychological readiness allows one to demonstrate a high level of stress resistance, motivation, cohesion and self-confidence, because these aspects play a key role in achieving strategic and tactical goals.The article examines the content and structure of the psychological readiness of military personnel for offensive actions. It was determined that the structure of such readiness consists of three main components: motivational, military professional (cognitive) and emotional-volitional. Each of these components has its own components and indicators, which are critical for achieving high combat capability of military units (units). In particular, psychological readiness covers stress resistance, motivation, the ability to adapt in combat conditions, confidence in the team of fellow combatants and the presence of clear moral guidelines. In addition, the analysis identified two main categories of readiness: short-term and long-term, each of which has its own specific indicators and requires appropriate formative approaches to achieve and maintain them.У сучасних умовах боротьби за незалежність України психологічна готовність військовослужбовців до наступальних дій набуває особливого значення. Це обумовлено не лише складністю завдань, які постають перед Збройними Силами України, а й високою ціною успіху в бойових операціях, спрямованих на відновлення територіальної цілісності держави. Ефективність наступальних дій значною мірою залежить від гармонійного поєднання кількох факторів: професійної підготовки, наявності сучасного озброєння, ефективного планування, а також психологічної готовності особового складу. Вона визначає здатність військовослужбовців ефективно виконувати бойові завдання в умовах високої інтенсивності ведення наступальних дій, невизначеності, раптовості, фізичних і психологічних навантажень, а також інформаційного впливу ворога. Стан психологічної готовності дозволяє демонструвати високий рівень стресостійкості, мотивації, згуртованості та впевненості у власних силах, адже саме ці аспекти відіграють ключову роль у досягненні стратегічних і тактичних цілей.У статті розглянуто зміст та структуру психологічної готовності військовослужбовців до наступальних дій. Визначено, що структура такої готовності складається з трьох основних компонентів: мотиваційний, військово професійний (когнетивний) та емоційно-вольовий. Кожен з цих компонентів має свої складові й показники, які є критичними для досягнення високої боєздатності військових частин (підрозділів). Зокрема, психологічна готовність охоплює стресостійкість, мотивацію, здатність до адаптації в умовах бойових дій, впевненість у команді бойових побратимів та наявність чітких моральних орієнтирів. Крім того, під час аналізу виділено дві основні категорії готовності: короткочасну та тривалу, кожна з яких має свої специфічні показники та вимагає відповідних формувальних підходів для їх досягнення та підтримки
ГОТОВНІСТЬ ДО КОНСТРУКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В КОНФЛІКТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА
Get PDFThe article presents an analysis of the concepts of «psychological culture», «conflictological culture», «competence», «psychological competence», «communicative competence», «conflictological competence», «readiness for constructive interaction in conflict». The relationship between psychological and conflictological culture and the concepts of communicative and conflictological competence of higher education students - future teachers - is analyzed. It is presented that the readiness of future teachers for constructive interaction in conflict depends on the level of formation of the components of the conflictological competence of the individual. It has been determined that the formation of communicative and conflictological competence in distance learning depends on the introduction of innovative pedagogical technologies into the educational process, in particular, information and communication technologies. The development of components of conflictological competence influences the formation of future teachers' readiness for constructive interaction in conflict. According to the analysis of the results of the study of the communicative and organizational abilities of higher education students - future teachers, it was determined that the majority have an average and high level of development of these abilities. Accordingly, young people are proactive in communication and activity, have an active social position, strive to expand their communicative space, and are capable of making independent decisions in difficult situations. The results of the study of volitional self-regulation state that future teachers have average (56.6%) and high (43.3%) indicators of volitional self-regulation. This indicates the emotional maturity of the students, the presence of a stable system of values, independence in decision-making, and a developed sense of duty. According to the results of the study of the level of conflict of personality, it was determined that most undergraduates have an average (63.3%) and above-average (20%) level of assessment of their own conflict. This indicates a conscious attitude of future teachers to their own psychological characteristics, an understanding of conflict interaction as one of the forms of social interaction in society. Developed communicative and organizational abilities, high indicators of volitional self-regulation, a conscious attitude to self-assessment of one's own conflictuality provide grounds for a person to predict conflict interaction, readiness and ability to build and implement constructive interaction in conflict.В статті представлено аналіз понять «психологічна культура», «конфліктологічна культура», «компетентність», «психологічна компетентність», «комунікативна компетентність», «конфліктологічна компетентність» «готовність до конструктивної взаємодії в конфлікті». Проаналізовано взаємозв’язок психологічної і конфліктологічної культури з поняттями комунікативної і конфліктологічної компетентності здобувачів вищої освіти – майбутніх вчителів. Представлено, що готовність до конструктивної взаємодії в конфлікті майбутніх педагогів залежить від рівня сформованості компонентів конфліктологічної компетентності особистості. Визначено, що формування комунікативної і конфліктологічної компетентності в умовах дистанційного навчання залежить від впровадження в освітній процес інноваційних педагогічних технологій, зокрема, – інформаційно-комунікативних. Розвиток компонентів конфліктологічної компетентності впливає на формування у майбутніх педагогів готовності до конструктивної взаємодії в конфлікті. Згідно аналізу результатів дослідження комунікативних і організаційних здібностей здобувачів вищої освіти – майбутніх педагогів, визначено, що у більшості – середній і високий рівень розвитку цих здібностей. Відповідно, молоді люди ініціативні у спілкуванні і діяльності, мають активну соціальну позицію, прагнуть до розширення комунікативного простору, здатні до прийняття самостійних рішень в складних ситуаціях. Результати дослідження вольової саморегуляції констатують, що у майбутніх вчителів середні (56,6%) і високі (43,3%) показники вольової саморегуляції. Це свідчить про емоційну зрілість здобувачів освіти, наявність стійкої системи цінностей, самостійність у прийнятті рішень, розвинене почуггя обов’язку. Згідно результатів дослідження рівня конфліктності особистості, визначено, що у більшості магістрантів середній (63,3%) і вищий за середній (20%) рівень оцінки власної конфліктності. Це свідчить про усвідомлене відношення майбутніх педагогів до власних психологічних особливостей, розуміння конфліктної взаємодії як однієї з форм соціальної взаємодії суспільства. Розвинені комунікативні і організаційні здібності, високі показники вольової саморегуляції, усвідомлене відношення до самооцінки власної конфліктності надають підстави для прогнозування людиною конфліктної взаємодії, готовності і можливості побудувати і здійснити конструктивну взаємодію в конфлікті
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ ДІТЕЙ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Get PDFThe article examines the phenomenon of children’s resilience in the context of preserving their psychological health during wartime. It is noted that with the onset of the full-scale invasion of Ukraine, the number of stressogenic factors has significantly increased, leading to emotional exhaustion, maladaptive reactions, and disruptions of mental balance. The most vulnerable in this situation are children and adolescents whose psychological defense mechanisms are not yet fully formed, which increases the risk of developing emotional and behavioral disorders. In this regard, the study of resilience as a key factor of psychological well-being and personal adaptation in conditions of social instability becomes particularly relevant. The purpose of the article is to conduct a theoretical analysis and an empirical study of the psychological characteristics of children’s resilience in Ukraine during the war. The paper presents a synthesis of scientific approaches to the study of resilience and examines its evolution through four research waves, reflecting the shift from describing personality traits to understanding resilience as a multidimensional process of interaction between biological, psychological, and social factors. It is emphasized that the development of resilience serves as a leading mechanism for adaptation and recovery after psychotraumatic events. The article highlights age-specific features of resilience manifestation among children of primary school and adolescent age. The main determinants of resilience are identified as social support, emotional self-regulation, individual psychological stability, personal activity, and the stability of the social environment. The empirical research conducted among children living in war conditions showed that a high level of social support and well-developed self-regulation skills contribute to faster psychological recovery. It is concluded that resilience is a key factor of psychological well-being that enables a child to maintain personal integrity, activity, and social engagement even under prolonged stressful conditions.У статті розглянуто феномен резильєнтності дітей у контексті збереження їхнього психологічного здоров’я в умовах війни. Зазначено, що з початком повномасштабного вторгнення в Україні суттєво зросла кількість стресогенних чинників, що призводять до емоційного виснаження, дезадаптивних реакцій і порушень психічної рівноваги. Найвразливішими в цій ситуації є діти та підлітки, у яких ще не сформовані ефективні механізми психологічного захисту, що підвищує ризик розвитку емоційних і поведінкових розладів. У зв’язку з цим особливого значення набуває дослідження резильєнтності як ключового чинника психологічного благополуччя та адаптації особистості в умовах соціальної нестабільності. Метою статті є теоретичний аналіз і емпіричне вивчення психологічних особливостей резильєнтності дітей в Україні під час війни. У роботі представлено узагальнення наукових підходів до вивчення резильєнтності, розглянуто її еволюцію крізь призму чотирьох хвиль досліджень, що відображають зміну фокусу від опису особистісних рис до розуміння резильєнтності як багатовимірного процесу взаємодії біологічних, психологічних і соціальних факторів. Підкреслено, що розвиток життє- стійкості виступає провідним механізмом адаптації та відновлення після психотравмувальних подій. У статті висвітлено вікові особливості прояву резильєнтності у дітей молодшого шкільного та підліткового віку, визначено її основні детермінанти: соціальна підтримка, емоційна саморегуляція, індивідуально-психологічна стійкість, особистісна активність і стабільність соціального середовища. Емпіричне дослідження дітей, які проживають в умовах воєнних дій, показало, що високий рівень соціальної підтримки та розвинені навички саморегуляції сприяють швидшому психологічному відновленню. Зроблено висновок, що резильєнтність є ключовим чинником психологічного благополуччя, який забезпечує здатність дитини зберігати особистісну цілісність, активність і соціальну включеність навіть у тривалих стресових умовах
ОБРИСИ ВІРТУАЛЬНОЇ ЕМІГРАЦІЇ У ЗБІРЦІ «АРКАНУМ» ЮРІЯ ВИННИЧУКА
No full textThe object of the study was to investigate the features and characteristics of virtual emigration of an artist in a totalitarian society using the example of Y. Vynnychuk’s collection of early short stories “Arcanum.” The article proposes the term “virtual emigration” as parallel to “ inner emigration,” since it refers not so much to destructive egocentric isolation as to the constructive expansion of the inner world through the creation/release of individual fantasies, while preserving the meaning of conventional displacement. The structural, symbolic and semantic components of the collection are examined through the prism of the concept of inner / virtual emigration. Particular attention is paid to the semiotic decoding of the multi-layered, culturally conditioned imagery with which the author veiled and at the same time emphasized his idea, for which the relevant artistic context is actualized. The theme, structure, and imagery and stylistic specifics of the collection are analyzed, with separate attention given to the genesis and ideosphere of the poem “Arcanum.” It is determined that the integrity of the perception of the collection as an isolated virtual topos is ensured by a central character, emotive markers of existential despair and sadness, leitmotif symbolism and metaphor, and a conceptual semiosphere. It has been found that the contours of the artist’s virtual world are created by neo-baroque parables, allegoricality, anti-imperial social criticism embodied through multimodal irony, shocking eroticism, mythologicality, neo-Gothic mysticism, and pervasive philosophicity. The writer achieves the effect of reflecting postmodern relative fluid reality through the use of syncretism of prosodic, kinesic, and visual images, internal rhythm and melody, and methods of magical realism. It has been concluded that Y. Vynnychuk used stylistic and plot elements from the “Arcanum” stories in all his next works, so the majestic and décadence Arcanum, imagined in his youth, appears as a constant constructive virtual topos of the writer’s soul.Об’єктом дослідження стало висвітлення рис і особливостей віртуальної еміграції митця в тоталітарному суспільстві на прикладі збірки ранньої малої прози «Арканум» Ю. Винничука. У статті запропоновано рівнобіжний до «внутрішньої еміграції» термін «віртуальна еміграція», позаяк він містить вказівку не так на деструктивну егоцентричну замкненість у собі, як на конструктивне розширення внутрішнього світу за рахунок творення / вивільнення індивідуальних фантазмів, зберігаючи сенс умовності переміщення. Розглянуто структурні, символічні та смислові компоненти збірки крізь призму концепту внутрішньої / віртуальної еміграції. Особливу увагу приділено семіотичному декодуванню багатошарової, культурологічно обумовленої образності, якою автор завуальовував і водночас увиразнював думку, для цього актуалізовано відповідний мистецький контекст. Проаналізовано тематику, структуру та образно-стильову специфіку збірки, окремо висвітлено ґенезу й ідеосферу поеми «Арканум». Визначено, що цілісність сприйняття збірки як ізольованого віртуального топосу забезпечують наскрізний персонаж, емотивні маркери екзистенційного відчаю та смутку, лейтмотивна символіка й метафорика, концептуальна семіосфера. Досліджено, що обриси віртуального світу митця творять необарокова притчовість, алегоричність, антиімперська соціальна критика, втілена завдяки різномодальній іронічності, епатажна еротичність, міфологічність, неоготичний містицизм і всепроникна філософічність. Письменник досягає ефекту відображення постмодерністськи релятивної плинної реальності шляхом використання синкретизму просодичних, кінесичних і візуальних образів, внутрішньої ритмомелодики, засобів магічного реалізму. Доведено, що Ю. Винничук використовував стилістичні й фабульні елементи «арканумських» оповідань у всій подальшій творчості, тож вифантазований в юності велично-декадансний Арканум постає сталим конструктивним віртуальним топосом екзистування душі письменника
АНГЛІЙСЬКИЙ ПРАВОПИС: ТЕОРІЇ ТА ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ ОРФОГРАФІЇ
No full textThe article deals with theories and approaches to teaching English spelling, which has been shaped over centuries and is the result of the country’s long history of becoming a nation. The history of the English language and borrowings is closely linked to three conquests of the British Isles: the Anglo-Saxon, the Scandinavian (Vikings) and the most significant – the Norman one in the 11th century, after which the dominance of the French language began. The complexity of English spelling is characterized by a dichotomy: graphic and pronunciation correspondence/graphic and pronunciation discrepancy. The graphic and pronunciation discrepancies that constitute the main difficulties of English orthography, include: representing different phonemes with the same letter; representing the same phoneme in different graphic ways; existence of “silent” letters, existence of historical and traditional spellings. New theories of spelling acquisition show that learners must simultaneously use linguistic and written knowledge, including phonological and morphological awareness, as well as orthographic knowledge, to achieve success in spelling. The English spelling system is designed to encode both the pronunciation and meaning of words, and, as a result, English spelling reflects the relationship between phonology, morphology, semantics and etymology. Etymological awareness of words is one of the important factors for understanding the features of spelling and phonetic adaptation of borrowed words. Most of all, in modern English spelling, the historical (traditional) principle of orthography dominates, when spelling does not correspond to the morphological, phonetic facts of the modern language, but it can be explained only by the history and the development of words. The influence of historical factors such as the Norman Conquest (11th century) and the scientific and technological leap (starting with the spread of printing) is one of the reasons for the rejection of the phonetic principle in English orthography and the emergence of graphic and pronunciation discrepancies.У статті досліджуються теорії та підходи до навчання орфографії англійської мови, яка формувалася століттями і є результатом багатовікової історії становлення країни як нації. Історія англійської мови та запозичень тісно пов’язана з трьома завоюваннями Британських островів: англосаксонським, скандинавським (вікінги) і найбільш значимим – нормандським в ХІ столітті, після якого почалося панування французької мови. Складність англійського правопису мови охарактеризовано через дихотомію: графо-вимовна відповідність/графо-вимовна невідповідність. Серед графо-вимовних невідповідностей, які складають основні труднощі англійської орфографії, варто зазначити: позначення одною й тою самою буквою різних фонем; зображення однієї і тієї ж фонеми різними графічним способами; наявність невимовних букв, наявність історичних та традиційних написань. Нові теорії опанування правопису показують, що учень повинен одночасно використовувати мовні та писемні знання, включаючи фонологічну та морфологічну базу знань, а також орфографічні знання, щоб досягти успіху в правописі. Англійська система правопису призначена для кодування як вимови, так і значення слів, і, як наслідок, англійський правопис відображає взаємозв’язок фонології, морфології, семантики та етимології. Знання етимології слів є одним з важливих факторів для розуміння особливостей написання та фонетичної адаптації запозичених слів. найбільше у сучасній англійській орфографії домінує історичний (традиційний) принцип організації правопису, коли написання не відповідає морфологічним, фонетичним фактам сучасної мови, а пояснюється лише історією розвитку слова. Вплив історичних чинників таких як нормандське завоювання (ХІ ст.) і науково-технічний стрибок (починаючи з поширення друкарства) є однією з причин відмови англійської орфографії від фонетичного принципу та виникнення графо-вимовних невідповідностей