Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
ЦІЛІ ТА ЗМІСТ ЕТАПІВ ФОРМУВАННЯ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ФРАЗЕОЛОГІЇ
Get PDFThe article presents the study of the goals and content of the stages of forming the German-language socio-cultural competence of future teachers by means of phraseology. The research methodology is based on the study and critical analysis of scientific publications and methodological literature on the problem of the phased organisation of the educational process of forming the foreign language socio- cultural competence in higher education institutions; proceeding from abstract to concrete in order to reveal the content of the stages of forming the German-language socio-cultural competence of future teachers by means of phraseology; generalisation for formulating research results.The scientific novelty of the study lies in: 1) generalization of the positive experience of the phased approach to forming the foreign language socio-cultural competence in higher education institutions; 2) development of approaches to the phased-based forming the German-language socio-cultural competence of future teachers; 3) clarification of the goals and content of the stages of forming the German-language socio-cultural competence of future teachers by means of phraseology. An analysis of scientific publications and methodological literature relating phase-based organisation of the educational process of forming the foreign language socio-cultural competence in higher education institutions has shown the prevalence and productivity of approaches in didactics of foreign language teaching, in which the phase-based formation of socio-cultural competence is based on the principles of systematicity and consistency, as well as the principle of professionalisation, which must be taken into account in the process of development of stages of formation of socio-cultural competence of future teachers by means of German phraseology.Forming the socio-cultural competence of future teachers by means of German phraseology is based on an activity-based approach. We consider the process of formation of socio-cultural competence to be a cultural and cognitive activity. The first stage of forming the German-language socio-cultural competence is the orientation stage, the main purpose of which is to orient students in the conditions of cultural and cognitive activity. The second stage is the practice stage, which is aimed at forming socio-cultural lexical skills and development of socio-cultural abilities. The third stage is the control stage, which is designed to ensure control of socio-cultural lexical receptive and reproductive skills, socio-cultural abilities, as well as the assessment of students' academic achievements and reflection.У статті досліджено цілі та зміст етапів формування німецькомовної соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами фразеології. Методологія дослідження ґрунтується на вивченні та критичному аналізі наукових публікацій та методичної літератури із проблеми поетапної організації освітнього процесу із формування іншомовної соціокультурної компетентності у закладах вищої освіти; сходженні від абстрактного до конкретного для розкриття змісту етапів формування німецькомовної соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами фразеології; узагальненні для формулювання висновків дослідження.Наукова новизна дослідження полягає в: 1) узагальненні позитивного досвіду поетапного формування іншомовної соціокультурної компетентності у закладах вищої освіти; 2) подальшому розвитку підходів до поетапного формування німецькомовної соціокультурної компетентності у майбутніх учителів; 3) уточненні цілей та змісту етапів формування німецькомовної соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами фразеології. Аналіз наукових публікацій та методичної літератури із проблеми поетапної організації освітнього процесу із формування іншомовної соціокультурної компетентності у закладах вищої освіти показав поширеність та продуктивність у методиці викладання іноземних мов таких підходів, за яких в основу поетапного формування соціокультурної компетентності покладено принцип систематичності та послідовності, що дозволяє врахувати послідовність формування навичок і розвитку вмінь та взаємозв’язок різних аспектів мови, а також принципу професіоналізації, які необхідно врахувати у розробці етапів формування соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами німецької фразеології. Формування соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами німецької фразеології відбувається на основі діяльнісного підходу. Процес формування соціокультурної компетентності розглядається як культуро-пізнавальна діяльність. Першим етапом формування німецькомовної соціокультурної компетентності виділяємо етап орієнтування, основною метою якого є орієнтування студентів в умовах культуро-пізнавальній діяльності. Другим етапом є етап вправляння, який спрямований на формування соціокультурних лексичних навичок та розвитку соціокультурних вмінь. Третій етап – етап контролю – покликаний забезпечити контроль рівня сформованості соціокультурних лексичних рецептивних та репродуктивних навичок, розвитку соціокультурних вмінь, а також оцінювання навчальних досягнень студентів та рефлексії
ВІДТВОРЕННЯ СТАРОВИННОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ У СУЧАСНІЙ МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКІЙ ПРАКТИЦІ
Get PDFThe article examines and analyzes the possibilities of ancient instruments, their ‘reproduction’ and their use in modern practice. The main subtleties and methods of approach of modern performers to ancient instruments are outlined, with the selection of oppositions in musical and performing practice. Studying the peculiarities of performing early music makes a lot of sense for all musicians without exception. The systematization of different views provides an opportunity to improve theoretical positions regarding the importance of taking into account the context of the era and the specifics of the development of instrumentation and performance. Thanks to this, you can get a full picture of the music of ancient times, and this alone develops a musician's good taste and sense of style, aesthetics of a certain era. It has been proven that historically-oriented performance has a tendency of constant reconstruction in modern musical art. Regarding ‘authenticism’, it is emphasized that the phenomenon of ‘reconstruction’ is primarily related to the reproduction of the musical instruments themselves, it requires absolute historical authenticity, as well as various methods of performance depending on it. Reproduction of the culture and traditions of the past has a direct impact on modern culture, not only the performing one, but also the listening one. The question of studying ancient music is relevant even today, therefore, modern researchers continue to study the works of their predecessors and provide their awareness of the performance principles of authenticity (instrumentation, acoustics, dynamics). A comparison of the performance interpretations of the luminaries of the authentic movement reveals a lot of unusual, interesting solutions, interpretations of the individual performance style, different approaches to mascara, phrasing, touches, and decorations. The global significance of the role functions of the instruments and the transformation of the acoustic and timbre-dynamic characteristics that arise during the restoration of the music of the Baroque era and that is necessary for the correct interpretation of the work are determined. Studying and analyzing the features of playing on ancient instruments, we reproduce the system of musical perception from the point of view not only of ancient music, but also of modern music, which is a perspective for further study and in-depth research.У статті розглянуто та проаналізовано можливості старовинного інструментарію, його «відтворення» та застосування у сучасній практиці. Окреслено основні тонкощі та способи підходу сучасних виконавців до старовинного інструментарію з виділенням опозицій у музично-виконавській практиці. Вивчення особливостей виконання старовинної музики має величезний сенс для всіх без винятку музикантів. Систематизація різних поглядів надає можливість удосконалити теоретичні позиції щодо важливості врахування контексту епохи та особливостей розвитку інструментарію та виконавства. Завдяки цьому можна отримати повноцінне уявлення про музику давніх часів, і тільки це відпрацьовує в музиканта гарний смак і почуття стилю, естетики певної епохи. Доведено, що історичне-орієнтоване виконавство має тенденцію постійної реконструкції в сучасному музичному мистецтві. Стосовно «автентизму» підкреслюється, що явище «реконструкції» пов’язане перш за все з відтворенням самих музичних інструментів, воно потребує абсолютної історичної достовірності, а також залежних від цього різних способів виконання. Відтворення культури і традицій минулого безпосередньо впливає на сучасну культуру, не тільки на виконавську, а й слухацьку. Питання вивчення старовинної музики актуальне і сьогодні, отже, сучасні дослідники продовжують вивчати роботи попередників і надають cвоє усвідомлення виконавських принципів автентизму (інструментарій, акустика, динаміка). Порівняння виконавських інтерпретацій корифеїв автентичного руху виявляє дуже багато незвичайних, цікавих рішень, трактувань індивідуального стилю виконання, різних підходів до туше, фразування, штрихів, прикрас. Визначено глобальне значення рольових функцій інструментів та трансформація акустичних та темброво-динамічних характеристик, що виникають при відновленні музики епохи Бароко і що необхідно для правильної інтерпретації твору. Вивчаючи та аналізуючи особливості гри на старовинних інструментах, ми відтворюємо систему музичного сприйняття з точки зору не тільки старовинної музики, а й сучасної, що є перспективою подальшого вивчення та поглибленого дослідження
ФУНКЦІЇ МУЗИЧНОГО ТЕМБРУ: ДОСВІД АНАЛІТИЧНОГО УЗАГАЛЬНЕННЯ
Get PDFThe article investigates the functions of musical timbre as a multidimensional phenomenon that, in contemporary music thinking, transcends the traditional view of timbre as merely an acoustic characteristic. This shift is influenced by the emergence of electroacoustic music, the adoption of new compositional techniques (including spectral methods, electronics integration, and extended performance techniques), transformations in listening practices, and the growth of interdisciplinary research in psychoacoustics, neuroaesthetics (emotional impact of sound, brain responses), and cognitive musicology (perception mechanisms, memory, timbre identification, and neural processes linked to musical experience). These developments highlight the need to reassess timbre’s role in composition and analysis. The article aims to provide an analytical overview of timbre functions based on a comparative study of perspectives from 20th–21st century composers and musicologists, and to offer an original typology covering theoretical, practical, cognitive, and semantic dimensions. The functional, systemic, and comparative methods used in the study allow the tracing of timbre’s conceptual evolution across aesthetic paradigms. Works analyzed include those of E. Varèse [14], P. Boulez [6], K. Saariaho [10], Y. Ishchenko [3], D. Smalley [12], I. van Elferen [13], S. Korobetska [5], O. Zharkov [1; 2], R. Kashyrtsev [4], R. Pace [9], N. di Stefano [7], S. Liu [8], among others. The article highlights varied approaches to understanding timbre as a structural, emotional, semantic, spatial, and performative element. The proposed typology includes compositional-structural, generic, stylistic, emotional, cognitive, semantic, expressive, spatial, and processual functions.У статті досліджено функції музичного тембру як багатовимірного явища, що у сучасному музичному мисленні виходить за межі традиційного розуміння як виключно акустичної характеристики звуку. Переосмислення функцій тембру зумовлене появою електроакустичної музики, впровадженням нових композиторських технологій (зокрема спектральної техніки, інтеграції електроніки, розширених виконавських прийомів), трансформацією слухацького досвіду та активізацією міждисциплінарних досліджень у галузях психоакустики, нейроестетики (зокрема досліджень емоційного впливу звуку, реакцій у мозку) й когнітивного музикознавства (вивчення механізмів слухового сприйняття, музичної памʼяті, ідентифікації тембрів і нейронних процесів, повʼязаних із музичним досвідом). Зазначені чинники актуалізують необхідність переоцінки ролі тембру в композиторській творчості та музичному аналізі. Мета статті – здійснити аналітичне узагальнення функцій тембру на основі порівняльного аналізу наукових поглядів композиторів і музикознавців ХХ–ХХІ століть, а також запропонувати власну типологію, що охоплює теоретичні, практичні, когнітивні та семантичні аспекти розуміння тембру. У дослідженні застосовано функціональний, системний і компаративний методи, що дозволяють простежити еволюцію трактування тембру в різних естетичних парадигмах. Проаналізовано праці Е. Вареза [14], П. Булєза [6], К. Сааріаго [10], Ю. Іщенка [3], Д. Смоллі [12], І. ван Елферен [13], С. Коробецької [5], О. Жаркова [1; 2], Р. Каширцева [4], Р. Пейса [9], Н. ді Стефано [7], Ш. Лю [8] та ін.Висвітлено різні підходи до розуміння тембру як структурного, емоційного, семантичного, просторового й виконавського елементу музики. Як результат, запропоновано типологію функцій тембру. Виокремлено композиційно-структурну, жанрову, стильову, емоційну, когнітивну, семантичну, експресивну, просторову, процесуальну функції
ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА СПЕЦИФІКА КАМЕРНО-АНСАМБЛЕВОГО БАНДУРНОГО ВИКОНАВСТВА
Get PDFThe article examines the genre and stylistic specificity of chamber-ensemble bandura performance as one of the significant directions in the development of contemporary Ukrainian musical culture. Chamber use of the bandura is considered through the prism of the interaction between traditional and innovative tendencies, forming a distinctive artistic phenomenon within the national musical space. The focus is placed on the genre features of works written for duets, trios, quartets, and larger ensembles with bandura, as well as on the character of its combination with other instruments of contemporary, classical, and folk-instrumental traditions.The genre and stylistic palette analyzed encompasses both arrangements of folk songs that preserve the authenticity of the national musical tradition, and original chamber compositions and contemporary experimental works that integrate the bandura into the context of modern academic and cross-genre music. Particular attention is given to stylistic aspects of ensemble interaction: timbral correlations, dynamic balances, textural models, and interpretative approaches in chamber performance. Recent performance approaches are traced, revealing new expressive possibilities of the bandura – from non-traditional interpretations of timbre and dynamics to the integration of improvisational elements and the use of contemporary compositional techniques. In the chamber-ensemble context, the bandura emerges as an instrument that simultaneously represents national musical identity and actively engages in processes of global integration.Its genre and stylistic specificity lies in the synthesis of traditional and contemporary elements, which leads to the expansion of the genre spectrum of Ukrainian chamber music and the creation of new formats of ensemble performance. The study also considers the prospects for the development of chamber-ensemble bandura performance, particularly in the direction of combining folk intonations with modern compositional technologies, establishing cross-genre ensemble projects, as well as developing new pedagogical approaches to teaching ensemble performance on the bandura in higher art education institutions. Thus, the genre and stylistic specificity of chamber-ensemble bandura performance appears as a dynamic and multifaceted system that not only reflects national tradition but also actively interacts with contemporary musical processes, shaping new vectors of development for Ukrainian chamber music.У статті досліджується жанрово-стильова специфіка камерно-ансамблевого бандурного виконавства як одного з важливих напрямів розвитку сучасної української музичної культури. Камерно-ансамблеве використання бандури розглядається крізь призму взаємодії традиційних і новітніх тенденцій, що формують своєрідний художній феномен у національному музичному просторі. У центрі уваги перебувають жанрові особливості творів, створених для дуетів, тріо, квартетів та більших ансамблів з бандурою, а також характер поєднання бандури з іншими інструментами сучасної, класичної та народно-інструментальної традиції. Проаналізовано жанрово-стильову палітру, що охоплює як обробки народних пісень, що зберігають автентичність національної музичної традиції, так і оригінальні камерні композиції та сучасні експериментальні твори, які інтегрують бандуру в контекст новітньої академічної та крос-жанрової музики. Особливу увагу приділено стильовим аспектам ансамблевої взаємодії: тембровим співвідношенням, динамічним балансам, фактурним моделям та інтерпретаційним підходам у камерних формах гри. Простежено новітні виконавські підходи, що розкривають нові виразні можливості бандури – від нетрадиційного трактування тембру й динаміки до інтеграції елементів імпровізації та використання сучасних композиційних технік. Бандура у камерно-ансамблевому контексті постає як інструмент, що водночас репрезентує національну музичну ідентичність і активно залучається до процесів глобальної інтеграції. Жанрово-стильова специфіка її виконавства полягає у поєднанні традиційного й сучасного, що зумовлює розширення жанрового спектру української камерної музики та створення нових форматів ансамблевого музикування. У дослідженні також розглянуто перспективи розвитку камерно-ансамблевого бандурного виконавства, зокрема у напрямі поєднання народних інтонацій із сучасними композиційними технологіями, розбудови міжжанрових ансамблевих проєктів, а також створення нових педагогічних підходів до викладання ансамблевої гри на бандурі у вищих мистецьких закладах. Таким чином, жанрово-стильова специфіка камерно-ансамблевого бандурного виконавства постає як динамічна та багатогранна система, що не лише відображає національну традицію, а й активно взаємодіє з сучасними музичними процесами, формуючи нові вектори розвитку української камерної музики
ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ВОКАЛЬНИХ МЕТОДИК НА ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ЕСТРАДНОГО ВОКАЛУ
Get PDFThe article examines the influence of European vocal techniques on the formation and evolution of contemporary Ukrainian pop vocals. The purpose of the article is to analyze the mechanisms by which European vocal techniques, such as Complete Vocal Technique (CVT), Estill Voice Training (EVT), and Cheryl Porter’s authorial technique, influence the formation of contemporary Ukrainian pop singing. It has been established that vocal teachers do not simply copy, but creatively integrate classical principles and advanced modern techniques, in particular Complete Vocal Technique (CVT), Estill Voice Training (EVT), and Cheryl Porter’s technique into their own teaching and performing practices. It has been determined that this process is not a mechanical borrowing, but a true creative synthesis.It allows for the harmonious combination of European vocal skills with distinctive Ukrainian vocal techniques. This symbiosis helps to preserve national musical identity. Research shows that this interconnection is a key factor contributing to a significant increase in the professionalism and creativity of the Ukrainian pop vocal school. By using European techniques to improve their vocal apparatus, artists can remain true to their style and preserve their authenticity, expressing their uniqueness through their choice of repertoire, manner of performance, and emotional delivery. This gives our artists a competitive advantage, creating a unique and recognizable creative project that is not only interesting to domestic audiences but also successfully integrates into the European and global music scene. The article proves that contemporary Ukrainian pop vocals combine a rich historical heritage with innovative approaches, creating a new quality in musical art.У статті розглянуто вплив європейських вокальних методик на формування та еволюцію сучасного українського естрадного вокалу. Метою статті є аналіз механізмів, за допомогою яких європейські вокальні методики, зокрема такі як «Complete Vocal Technique» (CVT), «Estill Voice Training» (EVT) та авторська методика Cheryl Porter впливають на формування сучасного українського естрадного вокалу. Встановлено, як вокальні педагоги не просто копіюють, а творчо інтегрують класичні принципи та передові сучасні методики, зокрема «Complete Vocal Technique» (CVT), «Estill Voice Training» (EVT) та методику Cheryl Porter у власну навчальну та виконавську практику. Визначається, що цей процес є не механічним запозиченням, а справжнім творчим синтезом. Він дозволяє гармонійно поєднати європейську вокальну майстерність із самобутніми українськими вокальними прийомами. Цей симбіоз допомагає зберегти національну музичну ідентичність. Дослідження показує, що такий взаємозв’язок є ключовим фактором, що сприяє значному підвищенню професійності та креативності української естрадної вокальної школи. Використовуючи європейські методики для поліпшення свого вокального апарату, артисти можуть при цьому залишатися вірними своєму стилю та зберігати автентичність, виражаючи унікальність через вибір репертуару, манеру виконання та емоційну подачу. Завдяки цьому наші артисти набувають конкурентних переваг, створюючи унікальний та впізнаваний творчий проєкт, який є цікавим не лише для внутрішньої аудиторії, а й успішно інтегрується в європейський і світовий музичний простір. Стаття доводить, що сучасний український естрадний вокал об’єднує багату історичну спадщину з інноваційними підходами, створюючи нову якість в музичному мистецтві
РОБОТА НАД ГОЛОСОМ У КЛАСІ БАНДУРИ: МЕТОДИЧНІ ОРІЄНТИРИ ДЛЯ ВИКЛАДАЧА
Get PDFThe article deals with methodical guidelines for teachers who prepare bandura students in bandura class with a focus on the development of vocal skills. Bandur art is regarded as a syncretic phenomenon of Ukrainian culture, where singing and playing on the instrument constitute an inseparable unity, which forms a special artistic space of performance. It is noted that the vocal component is decisive for the expressiveness and content of the bandura sound, since the ideological and emotional content of the work is realized through intonation, diction and timbre. The author emphasizes that the methodology of working with the voice of bandura players should combine the natural principles of folk singing (simplicity of sound formation, intonational proximity to speech, recitation, sincerity of submission) with academic principles of vocal school (respiratory and supporting technique, work of resonators, development of a range.The article distinguishes the main tasks of the teacher: the step-by-step formation of vocal-breathing support, improvement of flexibility and stability of sound, education of expressive diction, work on dynamic shades and agricultural freedom, as well as the integration of vocal and performing skills in a single process of co-embodies. Particular attention is paid to the problem of coordination of singing and play, which requires students of simultaneous concentration, distribution of physical and mental resources, and from the teacher – individualization of approaches depending on the vocal and physiological capabilities of the student.The practical importance of the article is to develop a system of methodological recommendations that can be used in art institutions of different levels – from elementary school to higher education – contributing to the formation of a harmonious combination of vocal and instrumental skills, the disclosure of students' creative potential and their professional performance.У статті розглянуто методичні орієнтири для викладачів, які здійснюють підготовку студентів-бандуристів у класі бандури з акцентом на розвиток вокальних навичок. Бандурне мистецтво розглядається як синкретичний феномен української культури, де спів і гра на інструменті становлять нерозривну єдність, що формує особливий художній простір виконавства. Відзначається, що саме вокальна складова є визначальною для виразності та змістовності бандурного звучання, оскільки через інтонацію, дикцію та темброві особливості голосу реалізується ідейний та емоційний зміст твору. Авторка підкреслює, що методика роботи з голосом бандуристів має поєднувати природні засади народного співу (простота звукоутворення, інтонаційна близькість до мовлення, декламаційність, щирість подачі) з академічними принципами вокальної школи (дихальна опора, робота резонаторів, розвиток діапазону, формування тембрової врівноваженості та інтонаційної точності).Дослідницею виокремлено основні завдання викладача: поетапне формування вокально-дихальної опори, вдосконалення гнучкості й стійкості звуковедення, виховання виразної дикції, робота над динамічними відтінками та агогічною свободою, а також інтеграція вокальних і виконавських навичок у єдиному процесі співогри. Особлива увага приділена проблемі координації співу та гри, що потребує від студентів одночасної концентрації, розподілу фізичних і психічних ресурсів, а від викладача — індивідуалізації підходів залежно від вокальних і фізіологічних можливостей учня.Практичне значення статті полягає у розробці системи методичних рекомендацій, які можуть бути використані у мистецьких закладах різних рівнів – від початкової школи до вищої освіти, – сприяючи формуванню гармонійного поєднання вокальних та інструментальних умінь, розкриттю творчого потенціалу студентів і становленню їхньої професійної виконавської майстерності
АТОМАРНИЙ ПРИНЦИП ТВОРЧОГО ВИХОВАННЯ ЕСТРАДНОГО МУЗИКАНТА
Get PDFThe purpose of the article is to analyze the “atomic principle” in music pedagogy as the concept of an “organizing system” of segments in the formation of a musician’s professional and personal competencies. The methodology is based on an interdisciplinary approach that integrates pedagogical concepts, psychological theories (including L. S. Vygotsky’s ideas on the gradual development of functions), as well as data from physiology, psychophysiology, musicology, and the artistic-emotional aspects of learning. The study considers the educational process as a holistic system, in which each element (“atom”) does not exist in isolation but functions in interaction with others, shaping the concept of the atomic principle of the methodology. The scientific novelty lies in clarifying the meaning of this concept: it is interpreted not as the reduction of training to separate elements, but as an integrative mechanism that ensures the interconnection of technical, psycho-physiological, artistic-emotional, and social components of education. This approach makes it possible to interpret the training of a variety musician as a multilevel process of developing performance skills, cultural identity, creative initiative, and the ability to exert cultural influence on the audience. Emphasis is placed on the problems of contemporary music education, particularly contradictions, narrow specialization, and the reduction of creative initiative, which limit the training process to mechanical mastery of technique. The conclusions define the atomic principle as a productive methodological strategy that ensures the systemic and holistic nature of music education. Its application overcomes the crisis of fragmentation and the “end-result syndrome” inherent in many modern methods. Through the synthesis of technique, emotional competence, creative self-expression, and social mission, the personality of the musician is formed, capable of cultural dialogue and of creating a unique artistic image. Thus, the atomic approach opens new perspectives for the development of music pedagogy, oriented not only toward professional training but also toward the formation of a socially significant and creatively active personality.Мета статті – проаналізувати «атомарний принцип» у музичній педагогіці як поняття «організуючої системи» сегментів формування професійних і особистісних компетенцій музиканта. Методологія спирається на міждисциплінарний підхід, який інтегрує педагогічні концепції, психологічні теорії (у тому числі ідеї Л. Виготського про поетапне становлення функцій), дані фізіології, психофізіології, музикознавства й художньо-емоційні аспекти навчання. У дослідженні освітній процес розглядається як цілісна система, де кожен елемент («атом») не існує ізольовано, а функціонує у взаємодії з іншими, формуючи концепцію атомарного принципу методики. Наукова новизна полягає в уточненні змісту цього поняття: він трактується не як зведення навчання до окремих елементів, а як інтегративний механізм, що поєднує технічні, психофізіологічні, емоційно-художні та соціальні компоненти підготовки. Такий підхід дозволяє інтерпретувати навчання естрадного музиканта як багаторівневий процес розвитку виконавських навичок, культурної ідентичності, творчої ініціативи та здатності до культурного впливу на аудиторію. Акцент робиться на проблемах сучасної музичної освіти, зокрема на суперечностях, вузькопрофільності та редукції творчої ініціативи, що звужують процес підготовки до механічного оволодіння технікою. У висновках визначено, що атомарний принцип є продуктивною методологічною стратегією, яка забезпечує системність і цілісність музичної освіти. Його застосування долає кризу фрагментарності та «синдрому кінцевого результату», притаманних багатьом сучасним методикам. У синтезі техніки, емоційної компетентності, творчого самовираження та соціальної місії формується особистість музиканта, здатна до культурного діалогу й створення унікального художнього образу. Таким чином, атомарний підхід відкриває нові перспективи для розвитку музичної педагогіки, зорієнтованої не лише на професійну підготовку, але й на становлення соціально значущої та творчо активної особистості
ТВОРЧА ПОСТАТЬ ЛУЇСА КАРЧІНА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ АКАДЕМІЧНОЇ МУЗИКИ
Get PDFThe article is dedicated to analyzing the creative contributions of contemporary American composer Louis Karchin to the development of modern academic music. The study focuses on understanding the artist’s innovative compositional approaches, which encompass experiments with sound structures, rhythm, polytonality, and more. It is established that Louis Karchin’s work is characterized by a unique ability to harmoniously blend the classical traditions with contemporary trends, making him one of the key figures in modern musical art. Special attention is given to the social, philosophical, and intermedial context of the composer’s oeuvre. L. Karchin’s works reveal a profound interest in literature and visual arts, which provides a foundation for unique artistic interpretations. This attests to the artist’s exceptional sensitivity to the layers of text and its potential for musical interpretation. The article analyzes the distinctive features of Louis Karchin’s artistic style, highlighting the multifaceted nature of his sound palette, innovative rhythmic solutions, and masterful use of polytonal structures. As a composer and conductor, L. Karchin has significantly influenced not only the development of academic music in the United States but also the formation of global trends in this field. His activities serve as a source of inspiration for many contemporary composers, particularly students at New York University, where he actively teaches. The article also emphasizes the sociocultural impact of Louis Karchin on the artistic life of the United States. His works are widely performed in concert halls across various cities, promoting academic music to a broad audience. It is demonstrated that L. Karchin’s creativity represents not only a model of musical excellence but also an important tool for fostering cultural dialogue and maintaining the relevance of academic music in the 21st century.Стаття присвячена творчості сучасного американського композитора Луїса Карчіна (Louis Karchin) та його внеску у розвиток сучасної академічної музики. У центрі дослідження – осмислення інноваційних композиційних підходів митця, які охоплюють експерименти зі звуковими структурами, ритмікою, політональністю тощо. Встановлено, що творчість Луїса Карчіна відзначається унікальною здатністю гармонійно поєднувати класичні традиції академічної музики із сучасними тенденціями, що робить його однією з ключових фігур сучасного музичного мистецтва. Особливу увагу приділено соціальному, філософському та міжмедіальному контексту творчості композитора. У його роботах простежується глибока зацікавленість літературою та образотворчим мистецтвом. Це свідчить про виняткову чутливість митця до багатошаровості тексту та його потенціалу для музичної інтерпретації. Виявлено характерні риси художнього почерку Луїса Карчіна, серед яких виокремлено багатогранність звукової палітри, новаторські ритмічні рішення та майстерне використання політональних структур. Доведено, що як композитор і диригент, Луїс Карчін не лише впливає на розвиток академічної музики, але й сприяє формуванню глобальних тенденцій у цій сфері. Його діяльність є джерелом натхнення для багатьох сучасних композиторів, зокрема студентів Нью-Йоркського університету, де митець активно викладає. Окремо наголошено на соціокультурному впливі Луїса Карчіна на мистецьке життя Сполучених штатів Америки. Його твори активно виконуються в концертних залах різних міст, сприяючи популяризації академічної музики серед широкої аудиторії. Доведено, що творчість Луїса Карчіна є не лише зразком професійної майстерності, але й важливим інструментом підтримки міжкультурного діалогу та збереження актуальності академічної музики у XXI столітті
КЛАСИФІКАЦІЯ НАПРЯМІВ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ОЛІМПІЙСЬКИХ АКАДЕМІЙ РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ
Get PDFThe article indicates the classification of the areas of activity of national Olympic academies of different countries of the world.One of the important areas of activity of the International Olympic Committee and National Olympic Committees is the propaganda of the ideas of Olympism, the popularization of knowledge about the Olympic movement, the history of the Olympic Games of ancient Greece and modern times; an organic combination of educational and educational tasks of raising children and youth in the process of physical education. The experimental methods were chosen based on the need to implement these directions, taking into account the specifics of the object and subject of the research. To solve the tasks set and to ensure the scientific reliability of the research results, we used a fairly wide range of general scientific and historical research methods: The following research methods were used: analysis of scientific and methodological literature and Internet materials; analysis of documentary and archival materials; abstraction method; methods of comparison and classification; methods of mathematical statistics.In the structure of the Olympic movement at the international level, the implementation of programs of Olympic education of youth in the spirit of the ideas of Olympism is entrusted to the International Olympic Academy, National Olympic Academies, National Federations of sports, educational institutions of all levels and other organizations.The need for Olympic education for the development of the Olympic movement, the whole society as a way of humanization is recognized today all over the world. This is confirmed by numerous scientific studies devoted to the analysis of various aspects of the Olympic movement and Olympic education.To date, the social significance of the Olympic movement and the undeniable equivalence of the educational and educational tasks of sport have been substantiated in detail, however, there is a lack of relevant studies on the role and place of Olympic education in the system of activities of the International Olympic Academy and National Olympic Academies, which significantly reduces the level of the Olympic movement. There is an urgent need to expand the field of Olympic education, study the Olympic ideals, which are a kind of basis for the Olympic movement.Despite the existing publications, the issue of studying the classification of areas of activity of national Olympic academies of different countries of the world remains a relevant issue of scientific research and a practically significant problem.У статті вказується про класифікацію напрямів діяльності національних олімпійських академій різних країн світу. Одним з важливих напрямів діяльності Міжнародного олімпійського комітету й Національних олімпійських комітетів є пропаганда ідей олімпізму, популяризація знань про олімпійський рух, історію Олімпійських ігор стародавньої Греції та сучасності; органічне поєднання освітніх й виховних завдань виховання дітей і молоді в процесі фізичного виховання.Вибирали методи експерименту, виходячи з необхідності реалізації даних напрямків із врахуванням специфіки об’єкту й предмету дослідження. Для вирішення поставлених завдань та з метою забезпечення наукової достовірності результатів дослідження в роботі нами був використаний достатньо широкий спектр загальнонаукових та історичних методів дослідження: Використовувались наступні методи досліджень: аналіз науково-методичної літератури та матеріалів мережі Інтернет; аналіз документальних й архівних матеріалів; метод абстрагування; методи порівняння та класифікації; методи математичної статистики.В структурі олімпійського руху на міжнародному рівні реалізацією програм олімпійської освіти молоді в дусі ідей Олімпізму покладено на Міжнародну олімпійську академію, Національні олімпійські академії, Національні федерації з видів спорту, закладів освіти всіх рівнів та інші організації.Потреба олімпійської освіти для розвитку олімпійського руху, всього суспільства способом гуманізації визнані сьогодні по всьому світу. Підтвердження цьому – численні наукові дослідження, присвячені аналізу різноманітних аспектів олімпійського руху та олімпійської освіти.На сьогоднішній день детально обґрунтовано соціальну значущість олімпійського руху та безперечну рівноцінність освітньо-виховних завдань спорту, проте бракує відповідних досліджень щодо ролі й місця олімпійської освіти в системі діяльності Міжнародної олімпійської академії та Національних олімпійських академій, що в значній мірі знижує рівень олімпійського руху. Виникає нагальна потреба розширення галузі олімпійської освіти, вивчення олімпійських ідеалів які є своєрідною базою для олімпійського руху.Незважаючи на існуючі публікації, питання вивчення стосовно класифікації напрямів діяльності національних олімпійських академій різних країн світу залишається актуальним питанням наукових досліджень й практично значущою проблемою
ФІЗИЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ ФУТБОЛІСТІВ-ПОЧАТКІВЦІВ НА ЕТАПІ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ
Get PDFThis article indicates that every year more and more sports sections appear in Ukraine, including football ones. Despite the difficult epidemiological situation of previous years, constant quarantines and three years of war, children's sports sections open their doors to an increasing number of visitors. A special role is assigned to the physical development and physical fitness of adolescents. Physical activity has been studied by famous scientists for decades, but now requires a new and special approach. When selecting school athletes for a football club, and later for participation in competitions, the main attention is paid not only to physical endurance and perfection, but also to the technique of the game, the level of theoretical and methodological knowledge, stress resistance and psychological readiness for both victory and defeat in the game.The physical fitness of football players at the stage of basic training is one of the main components that have an impact on the outcome of the competition. A high level of physical activity to a certain extent determines the structure of physical fitness. Physical training in sports, in particular in football, must correspond to the development of those motor qualities that have an impact on the player's skill in game activity. The basis of the structure of physical fitness of novice football players is such physical qualities as: starting, absolute and distance speed, general and speed endurance, strength and speed-power qualities. The training of young football players is based on the current trends in the development of football. The importance of the collective start of the game has increased, which is based both on the expansion of the universal capabilities of players and on the successful combination of their high individual qualities in the game. At the same time, a universal football player is considered to be one who knows how to play flawlessly in his place and, if necessary, well in any place both in defense and attack. The ability of football players to maintain the proper pace of the game and its intensity is noted. Physical activity is characterized by a variety of actions. The main forms of physical activity are: running of varying intensity with and without the ball, walking, jumping, hitting the ball, stopping, falling, feints, martial arts. Any type of sports training (physical, technical, tactical, psychological, athletic) is ensured by the selection of certain means, methods, and loads. Experts know that at the basic stages of training young football players, the parallel development of strength, speed, endurance, agility and flexibility gives the desired results. General physical training involves the harmonious development of physical qualities.There is a need for a comprehensive assessment of these abilities that have an impact on the proper level of physical fitness. Players who are at the stage of basic training must demonstrate appropriate indicators in football competitions.У даній статті вказується, що в Україні щороку з’являється все більше спортивних секцій, зокрема футбольних. Незважаючи на непросту епідеміологічну ситуацію попередніх років, постійні карантини та три роки війни, дитячі спортивні секції відкривають свої двері для все більшої кількості відвідувачів. Фізичному розвитку та фізичній підготовленості підлітків відводиться особлива роль. Заняття рухливою активністю вивчалося відомими вченими протягом попередніх десятиліть, але зараз вимагає нового та особливого підходу. Обираючи спортсменів-школярів до футбольного клубу, а згодом до участі у змаганнях, головну увагу приділяють не тільки фізичній витривалості та досконалості, але й техніці гри, рівню теоретико-методичних знань, стресостійкості та психологічній готовності як до перемоги, так і до поразки у грі.Фізична підготовленість футболістів на етапі базової підготовки є одним із головних компонентів, які мають впливають на результат проведення змагань. Високий рівень фізичних навантажень в певній мірі визначає структуру фізичної підготовленості. Фізична підготовка у спортивній діяльності, зокрема у футболі повинна відповідати розвитку тих рухових якостей, які мають впливають на майстерність гравця у ігровій діяльності. Основу структури фізичної підготовленості футболістів-початківців складають такі фізичні якості як: стартова, абсолютна і дистанційна швидкості, загальна і швидкісна витривалості, сила і швидкісно-силові якості.Підготовка юних футболістів базується із урахуванням сучасних тенденцій розвитку футболу. Зросло значення колективного початку гри, що ґрунтується як на розширенні універсальних можливостей гравців, так і на успішному поєднанні їх високих індивідуальних якостей у грі. При цьому універсальним вважається футболіст, який вміє бездоганно зіграти на своєму місці й, за потреби – добре на будь-якому місці і в обороні і в атаці. Відзначається вміння футболістів підтримувати належний темп гри, її інтенсивність. Фізична діяльність характеризується різноманітними діями. Головними формами фізичної діяльності є: біг різної інтенсивності з м’ячем і без цього, ходьба, стрибки, удари по м’ячу, зупинки, падіння, фінти, єдиноборства. Будь-який вид спортивної підготовки (фізичної, технічної, тактичної, психологічної, атлетичної) забезпечується підбором певних засобів, методів, навантажень. Фахівцям відомо, що на базових етапах тренування юних футболістів паралельний розвиток сили, швидкості, витривалості, спритності та гнучкості дає належні результати. Загальна фізична підготовка передбачає гармонійний розвиток фізичних якостей.Постає необхідність комплексної оцінки даних здібностей, що мають вплив на належний рівень фізичної підготовленості.Гравці, які знаходяться на етапі базової підготовки повинні демонструвати належні показники у змаганнях з футболу