Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КРИТИЧНОГО ПІДХОДУ ДО СУЧАСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ ЗВУКОРЕЖИСЕРА У МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ
Get PDFModern trends in the evolution of musical art cause a review of the place and role of all creative specialists in it, in particular, sound engineers. Accordingly, the conceptual substantiation of the critical approach to defining the role and functions of the sound engineer and the factors of reviewing the content of the sound engineer’s activities in modern conditions require a thorough analysis. To specify the place and role of the modern sound engineer, the state of the music industry at the beginning of the 21st century is characterized in terms of the curtailment of the creative component and the increase in the pattern of creative projects implemented by sound engineers, as well as the determined factors that caused the specified trends. The article substantiates the contribution to the modern definition of the role and functions of the sound engineer of the American composer and musicologist John Cage, the Canadian composer, writer and environmentalist Raymond Murray Schafer, and the American ethnomusicologist Alan Lomax. The concept of «uncertainty» and «randomness» of J. Cage; concept of soundscape and background and foreground of listening R. Murray Schafer; the role of music in culture and fixation of culture in recordings by A. Lomax in the context of modern sound engineering where analyzed. It is concluded that a modern sound engineer should comprehensively understand the purpose and tasks of sound engineering and sound recording; appreciate technology and determine its role in sound engineering; to look for new creative solutions, and also should not reject the sound environment. It is emphasized that the application of the outlined approach will allow to create more aesthetically and culturally meaningful projects that actualize sound engineering as a type of creative activity in the field of musical art. It should also be noted that the proposed critical approach should not be considered as a universal standard that can be applied to all projects in the modern music industry.Сучасні тенденції у еволюції музичного мистецтва обумовлює перегляд місця і ролі усіх креативних фахівців у ньому, зокрема, звукорежисерів. Відповідно, концептуальне обґрунтування критичного підходу до визначення ролі, функцій звукорежисера та чинників перегляду змісту діяльності звукорежисерів в сучасних умовах потребують ґрунтовного аналізу. Для конкретизації місця і ролі сучасного звукорежисера схарактеризовано стан музичної індустрії на початку ХХІ ст. у частині згортання креативної складової і наростання шаблонності творчих проєктів, які реалізувалися звукорежисерами, а також визначені чинники, які обумовили означені тенденції. У статті обґрунтовується внесок у сучасне визначення ролі та функцій звукорежисера американського композитора і музикознавця Джона Кейджа, канадського композитора, письменника й еколога Реймонда Мюррей Шефера, американського етномузиколога Алана Ломакса. Аналізується концепція Дж. Кейджа про «невизначеність» і «випадковість»; поняття звукового пейзажу та заднього (фонового) й переднього плану прослуховування Р. Мюррея Шефера; роль музики у культурі та фіксації культури у записах А. Ломакса у контексті сучасної звукорежисури.Робиться висновок про те, що сучасний звукорежисер має вичерпно розуміти мету та завдання звукорежисури та звукозапису; цінувати техніку та визначати її роль у звукорежисурі; шукати нові креативні рішення, а також не має відкидати звукове середовище. Наголошується, що застосування окресленого підходу дозволить створювати естетично та культурно змістовніші проєкти, які актуалізують звукорежисуру як вид творчої діяльності у сфері музичного мистецтва. Також звертається увага, шо запропонований критичний підхід не слід розглядати як універсальний стандарт, який може бути застосований до усіх проєктів у сучасній музичній індустрії
ІМПРОВІЗАЦІЯ ТА ПСИХОФІЗИЧНИЙ ТРЕНІНГ АКТОРА МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ: СУЧАСНІ МЕТОДИ ТА СЦЕНІЧНА ПРАКТИКА
Get PDFThe article explores modern improvisation methods and psychophysical training as key tools in the preparation of musical drama theater actors. Special attention is given to the integration of dramatic acting, vocal performance, and physical expressiveness, which are defining aspects of artistic mastery in this genre. The significance of bodily expressiveness, vocal-dramatic improvisation, and physical training in shaping stage organicity is analyzed.Key methodologies are examined, including biomechanical techniques, the psychophysical approach, and the integration of cutting- edge digital technologies such as VR and Motion Capture in actor training. It is noted that a musical drama theater actor must possess synchronized coordination of voice, body, and emotional state, which requires specialized training methods aimed at developing stage adaptability, rhythmic plasticity, and vocal-physical unity.The practical application of these methods is illustrated through examples from renowned theaters and acting schools that actively incorporate improvisational and psychophysical techniques into their training programs. It is determined that improvisation in musical drama theater facilitates the organic combination of dramatic and vocal expressiveness, adaptation to the rhythmic structure of musical pieces, and flexible responses to changes in tempo and dynamics of a performance.The research findings indicate the necessity for further development of comprehensive approaches to training musical drama theater actors, incorporating both classical and innovative methodologies, the integration of digital technologies, and deeper collaboration with accompanists. Promising areas for further study include the advancement of vocal-dramatic improvisation, research into methods of physical expressiveness, and the evaluation of the effectiveness of digital technologies in the training process of actors in this genre.У статті досліджено сучасні методи імпровізації та психофізичного тренінгу як ключові інструменти підготовки актора музично-драматичного театру. Особлива увага приділяється поєднанню драматичної гри, вокалу та пластики, що є визначальними аспектами виконавської майстерності в цьому жанрі. Проаналізовано значення тілесної виразності, вокально-драматичної імпровізації та фізичних тренувань у формуванні сценічної органічності. Досліджено ключові методики, включно з біомеханічними техніками, психофізичним підходом та інтеграцією новітніх цифрових технологій, таких як VR і Motion Capture, у тренінг акторів. Зазначено, що актор музично-драматичного театру має володіти синхронною координацією голосу, тіла та емоційного стану, що вимагає спеціальних тренувальних методик, спрямованих на розвиток сценічної адаптивності, ритмічної пластики та вокально-тілесної єдності. Практичне застосування цих методів розглянуто на прикладі відомих театрів і акторських шкіл, які активно впроваджують імпровізаційні та психофізичні техніки у навчальні програми. Визначено, що імпровізація у музично-драматичному театрі сприяє органічному поєднанню драматичної та вокальної виразності, адаптації актора до ритмічної структури музичних партій, а також гнучкому реагуванню на зміни темпу й динаміки вистави. Результати дослідження свідчать про необхідність подальшого розвитку комплексних підходів до підготовки акторів музично-драматичного театру, що включають класичні та інноваційні методики, інтеграцію цифрових технологій та поглиблену роботу з акомпаніаторами. Перспективними напрямами є подальший розвиток вокально-драматичної імпровізації, дослідження методів фізичної експресії та вивчення ефективності цифрових технологій у тренувальному процесі акторів цього жанру
ЕСТЕТИКА ТИШІ ТА ПАУЗИ У СУЧАСНІЙ ГІТАРНІЙ МУЗИЦІ
Get PDFThe article is devoted to the study of the role of silence and pause in modern guitar music as full-fledged elements of the artistic image and interpretative process. The work considers silence not as the absence of sound, but as an active means of dramaturgy, which forms a space for the perception of music, creates the effect of expectation, internal tension and expands the boundaries of emotional impact on the listener. The author emphasizes that it is in guitar performance, where the sound has a natural tendency to quickly fade away, that the pause acquires special significance, organically combining with the specificity of the instrument and becoming a component of its “language”. The article analyzes the philosophical and aesthetic prerequisites for understanding silence in art, starting from the Eastern tradition and Christian culture of silence to the concepts of minimalism and experimental searches of the 20th century. Special attention is paid to examples of the use of pauses in the works of modern composers, in particular Leo Brouwer, Toru Takemitsu, as well as Ukrainian authors, in whose work silence appears as an independent means of expression. The interaction of silence and sound in the structure of the work is considered, its ability to enhance emotional contrasts and create a sense of space that “continues to sound” even after the disappearance of the sound wave. A special emphasis is placed on the performance aspects of the interpretation of the pause. It is highlighted how the performer gives meaning to the silence through tempo nuances, agogy, dynamic contrasts and internal psychological filling. The pause becomes a kind of “breath” of music, which requires the guitarist to have a deep sense of time and artistic tact. The pedagogical aspect is also important: the formation of students' ability to perceive and reproduce the pause as a “living” element of the musical process, which contributes to the upbringing of a high performing culture. The conclusions emphasize that silence in modern guitar music is not only a technical element of the musical text, but a deep semantic phenomenon that forms a new level of perception of music and opens up wide possibilities for interpretation. Her research is of great importance both for the development of musicology and for the practice of modern performance, as it allows us to understand guitar art in the context of global artistic trends of the 20th–21st centuries.Стаття присвячена дослідженню ролі тиші та паузи у сучасній гітарній музиці як повноцінних елементів художнього образу та інтерпретаційного процесу. У роботі розглядається тиша не як відсутність звучання, а як активний засіб драматургії, що формує простір для сприйняття музики, створює ефект очікування, внутрішнього напруження та розширює межі емоційного впливу на слухача. Автор підкреслює, що саме у гітарному виконавстві, де звук має природну схильність до швидкого згасання, пауза набуває особливого значення, органічно поєднуючись зі специфікою інструменту та стаючи складовою його «мови». У статті аналізуються філософсько-естетичні передумови осмислення тиші в мистецтві, починаючи від східної традиції та християнської культури мовчання до концепцій мінімалізму та експериментальних пошуків ХХ століття. Особливу увагу приділено прикладам використання пауз у творах сучасних композиторів, зокрема Лео Брауера, Тору Такеміцу, а також українських авторів, у творчості яких тиша постає як самостійний виразовий засіб. Розглядається взаємодія тиші й звучання у структурі твору, її здатність підсилювати емоційні контрасти та створювати відчуття простору, що «продовжує звучати» навіть після зникнення звукової хвилі. Окремий акцент зроблено на виконавських аспектах інтерпретації паузи. Висвітлюється, як виконавець надає тиші змісту завдяки темповим відтінкам, агогіці, динамічним контрастам та внутрішньому психологічному наповненню. Пауза стає своєрідним «подихом» музики, який вимагає від гітариста глибокого відчуття часу та художнього такту. Важливим є також педагогічний аспект: формування у студентів здатності сприймати і відтворювати паузу як «живий» елемент музичного процесу, що сприяє вихованню високої виконавської культури. У висновках підкреслюється, що тиша у сучасній гітарній музиці є не лише технічним елементом нотного тексту, а глибинним смисловим явищем, яке формує новий рівень сприйняття музики та відкриває широкі можливості для інтерпретації. Її дослідження має важливе значення як для розвитку музикознавства, так і для практики сучасного виконавства, адже дозволяє осмислити гітарне мистецтво у контексті глобальних художніх тенденцій ХХ–ХХІ століть
МУЗИЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ТВОРЧИХ ПРОЕКТАХ МУР: ПЕРСПЕКТИВИ АКОМПАНЕМЕНТНОГО АНАЛІЗУ
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the musical and theatrical projects of the Unification of Moore ("Rebelia [1991]", "You [romance]") as the sign phenomena of the modern Ukrainian artistic space, which represent historical memory and form the image of national identity. It is emphasized that after 2014, music in Ukraine has acquired socially significant functions, turning into a kind of "art of testimony", which conveys collective experience through intonation codes, timbre palette and dramatic symbolism.Particular attention is paid to the performing aspect, in particular the role of accompaniment, which in the projects of the MUR goes beyond the traditional function of "escort" and becomes a key interpretation factor. In the production of Rebelia [1991], an instrumental texture, built on dotive rhythms, harmonious landslides and dynamic contrasts, forms an epic level of dramaturgy and embodies the collective experience of the nation. In "You [romance]" accompaniment acquires a chamber-psychological nature: the alternation of lyrical intonations and dissonance clusters reproduces the internal conflict of the hero, and the instrumental party functions as a "mirror of the soul", entering into a dialogue with a vocalist.The methodology of research is based on musicological, performing-interpretative, cultural, comparative-analytical and hermeneutic approaches. This made it possible to find that the instrumental space in the works of the wall acts as a carrier of cultural memory, provides a deep semantic dimension of productions and becomes a means of representation of both collective and individual experience.It is concluded that the concertmaster component is decisive for the creation of a holistic musical and dramatic text and opens new perspectives for the study of the performing role in the formation of modern models of national identity in Ukrainian musical and theatrical art.Статтю присвячено аналізу музично-театральних проєктів об’єднання МУР («РЕБЕЛІЯ [1991]», «Ти [Романтика]») як знакових явищ сучасного українського мистецького простору, що репрезентують історичну пам’ять та формують образ національної ідентичності. Підкреслюється, що після 2014 року музика в Україні набула суспільно значущих функцій, перетворившись на своєрідне «мистецтво свідчення», яке передає колективний досвід через інтонаційні коди, темброву палітру та драматургічну символіку.Особливу увагу приділено виконавському аспекту, зокрема ролі акомпанементу, який у проєктах МУР виходить за межі традиційної функції «супроводу» та стає ключовим інтерпретаційним чинником. У постановці «РЕБЕЛІЯ [1991]» інструментальна фактура, побудована на остинатних ритмах, гармонійних зсувах і динамічних контрастах, формує епічний рівень драматургії та уособлює колективний досвід нації. У «Ти [Романтика]» акомпанемент набуває камерно-психологічного характеру: чергування ліричних інтонацій і дисонансних кластерів відтворює внутрішній конфлікт героя, а інструментальна партія функціонує як «дзеркало душі», вступаючи у діалог із вокалістом. Методологія дослідження спирається на музикознавчий, виконавсько-інтерпретаційний, культурологічний, порівняльно-аналітичний та герменевтичний підходи. Це дозволило виявити, що інструментальний простір у творах МУР виступає носієм культурної пам’яті, забезпечує глибинний смисловий вимір постановок і стає засобом репрезентації як колективного, так і індивідуального досвіду. Зроблено висновок, що акомпанементна складова є визначальною для створення цілісного музично-драматичного тексту й відкриває нові перспективи для дослідження виконавської ролі у формуванні сучасних моделей національної ідентичності в українському музично-театральному мистецтві
КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРИПКИ З ОРКЕСТРОМ «ЛЯНЬ ШАНЬБО ТА ЧЖУ ІНТАЙ» ХЕ ЧЖАНХАО ТА ЧЕНЬ ГАНА В АВТОРСЬКИХ ТРАНСКРИПЦІЯХ: ОБРАЗНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ЖАНРОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ
Get PDFThe article examines for the first time the differences between the original musical text of the Concerto for Violin and Orchestra "Liang Tanbo and Zhu Yingtai" by He Zhanghao and Chen Gan and the transcription for violin and string quartet created by Chen Gan, from the standpoint of the variability of the embodiment of musical images in accordance with the semantic roles of different instruments and the laws of different instrumental genres. The figurative semantic and genre transformations of the original musical material are traced, as well as changes in the approach to the interpretation of textural development in the original symphonic and chamber versions of the work. It is established that changes in the textural design of the material also lead to transformations of the figurative content and genre features. In particular, in the lyrical sections of the concerto (introduction, side part or coda), the monologic nature of the statement, the coloristics of the timbres and the pastoral figurative mode of the original version are transformed into dialogicity, graphic lines and a lyrical-psychological content mode in the transcription for the chamber ensemble, and in the main part the epic sublimity of the orchestral original gives way to a dance-scherzo figurative plan in the chamber transcription.The juxtaposition of solo and tutti as the main factor of textural development and the driving force of musical drama in the symphonic score of the Concerto partially gives way to a textural crescendo and the principle of textural contrast between the large sections of the form in the chamber version (the juxtaposition of a transparent, deliberately simplified quartet texture of the exposition and a condensed musical fabric in the development and coda).It is shown that if the original for violin and symphony orchestra is dominated by features of concertity and regularity of symphonic thinking, then the transcription for violin and string quartet acquires typical features of the chamber genre, including detailing of musical material, economy of means of expression, equality of voices, deepening of the psychological principle.Thus, Chen Han's version for chamber ensemble is not just an arrangement of a symphonic score for chamber ensemble, but also a completely independent artistic interpretation of the original composer's idea.У статті вперше розглянуто відмінності між оригінальним музичним текстом Концерту для скрипки з оркестром «Лянь Таньбо та Чжу Інтай» Хе Чжанхао та Чень Гана та транскрипцією для скрипки і струнного квартету, створеною Чень Ганом, з позицій варіативності втілення музичних образів відповідно до семантичних амплуа різних інструментів та законів різних інструментальних жанрів. Прослідковано образно-семантичні та жанрові трансформації початкового музичного матеріалу, зміни у підході до трактування фактурного розвитку в оригінальній симфонічній та камерній версіях твору.Встановлено, що зміни у фактурному оформленні матеріалу ведуть за собою й трансформації образного змісту та жанрових рис. Зокрема, в ліричних розділах концерту (вступі, побічній партії і коді) монологічність висловлювання, колористика тембрів та пасторальний образний модус оригінальної версії трансформуються в діалогічність, графічність ліній та лірико-психологічний змістовий модус в транскрипції для камерного ансамблю, а в головній партії епічна піднесеність оркестрового оригіналу поступається танцювально-скерцозному образному плану в камерній транскрипції. Зіставлення solo і tutti як головний чинник фактурного розвитку та рушій музичної драматургії в симфонічній партитурі Концерту частково поступається місцем фактурному crescendo та принципу фактурного контрасту між великими розділами форми у камерній версії (зіставлення прозорої, свідомо спрощеної квартетної фактури експозиції та ущільненої музичної тканини в розробці та репризі-коді). Показано, що в оригіналі для скрипки й симфонічного оркестру домінують риси концертності та закономірності симфонічного мислення, а транскрипція для скрипки і струнного квартету набуває типових ознак камерного жанру, серед яких деталізація музичного матеріалу, економія засобів виразності, рівноправність голосів, поглиблення психологічного початку.Таким чином, версія Чень Гана для камерного ансамблю є не просто аранжуванням симфонічної партитури для камерного складу, а й цілком самостійною в художньому плані інтерпретацією початкового композиторського задуму
СИНТАГМАТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ЛЕКСЕМ-ВЕРБАЛІЗАТОРІВ СУБКОНЦЕПТУ VALETUDO В ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ
Get PDFSophisticated approaches of modern linguistics are encountering the national specifics of linguistic and speech phenomena.Thus, the close connection with the categories of mental, ideological, axiological orders makes it possible to refer the concept HEALTH to the key concepts of culture being quite necessary for those studying language and culture. The article aims to contribute to the study of a new segment of linguistic and conceptual pictures of the ancient Romans, to the further study of the mechanisms of verbalization of the linguistic picture of the world, primarily by lexical language level, as well as to the integrated description of the one the most culturally important concepts of ancient Roman ethnic consciousness. Through the prism of syntagmatics, a universal way of studying concepts that enables updating conceptual information to the extent involved in the classification units of language, we have almost accurately revealed the features of the linguistic manifestation of existential phenomena which the concept HEALTH belongs to. The meaning of the concept HEALTH is explained through the extended syntagmatic connections of the words representing the subconcepts SALUS, SANITAS and VALETUDO. Thus, to identify insufficiently covered aspects of the concept HEALTH analysis in the Latin language, namely the definition of additional cognitive features, the article applies to a deeper analysis of the syntagmatic connections of the words representing one of the subconcepts - VALETUDO. The article focuses mainly on the analysis of syntagmatic relations of words representing the subconcept in the Latin language. It gives a deep insight into a better understanding of different semes combinations that have also resulted in accurate defining of the integrated seme and made it possible to better analyze the ability of its lexemes to be combined in different contexts. It all has provided us with the possibility to determine the inherent characteristics of the subconcept under research. Also, the article outlines the semantic field of the subconcept, its core and core area as well as its near and far peripheries. Due to the revealed results, some additional cognitive features for a more detailed analysis of the concept HEALTH in the Latin language have been identified.Особлива увага сучасного мовознавства сконцентрована на проблематиці дослідження саме національної специфіки мовних і мовленнєвих явищ. Відтак концепт ЗДОРОВ’Я як ключовий концепт культури справедливо посідає основне місце серед категорій ментального, світоглядного, аксіологічного порядку, знання яких потребують усі, хто вивчає мову й культуру. Тож репрезентоване дослідження спрямоване на розширення розуміння мовної та концептуальної картин світу давніх римлян, зокрема на подальше вивчення механізмів вербалізації мовної картини світу, що реалізується здебільшого на лексичному рівні.Особливу увагу сконцентровано на інтегрованому аналізі одного з ключових концептів давньоримської етносвідомості, який має значну культурно-аксіологічну цінність. Дослідження здійснено крізь призму синтагматики як універсального методологічного підходу до вивчення концептів, що дає змогу виявити концептуальну інформацію через класифікаційні одиниці мови.Саме цей підхід дозволяє найбільш точно описати особливості мовної маніфестації екзистенційних феноменів, до яких належить розглянутий концепт. Експлікація змісту концепту ЗДОРОВ’Я реалізується через аналіз розгалуженої системи синтагматичних зв’язків між лексемами-вербалізаторами цього концепту. З метою виявлення недостатньо досліджених аспектів концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові, а саме встановлення додаткових когнітивних ознак, у статті здійснено поглиблений аналіз синтагматичних зв’язків лексем-вербалізаторів субконцепту VALETUDO. У цьому контексті ключову роль відіграє детальний розгляд семантичних груп у різних комбінаціях, що дозволяє виділити окремі семи, визначити їх інтегровані характеристики, а також дослідити лексичну сполучуваність для встановлення специфічних рис субконцепту. Крім того, у межах дослідження змодельовано семантичне поле субконцепту, визначено його ядро, приядерну зону, а також ближню та дальню периферії. Аналіз синтагматичних відношень імені субконцепту дав змогу окреслити його семантичний потенціал. Отримані результати дозволяють ідентифікувати додаткові когнітивні ознаки, що сприятимуть глибшому розумінню концепту ЗДОРОВ’Я у латинській мові
АНТОНІМІЯ В ПРОМОВАХ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Get PDFThe article analyzes antonymy as a key stylistic and rhetorical tool in the political discourse of the President of Ukraine during the war. Antonymic pairs in presidential speeches perform a number of functions: structuring the text, enhancing the emotional impact on the audience, emphasizing ideological values, increasing the persuasiveness of arguments, and mobilizing society. Based on the material of speeches for the period of October 1–30, 2024, the semantic classification of antonyms (graded, complementary, vector) is carried out and their functional load is determined. It was found that the most frequent pairs are war – peace, strength – weakness, justice – injustice, together – separately, we – they. The complementary opposition war – peace dominates the President's rhetoric, reflecting the desire for a just peace and opposition to aggression. The gradational antonyms strength – weakness emphasize the resilience of Ukrainians, while the vector antonyms (increase – decrease, approach – distance) reflect the dynamics of events and goals. Opposition us – them acts as an ideological marker of national unity and opposition of civilization models.Antonymy in the President's speeches reflects the basic values of Ukrainian society – freedom, justice, unity – and helps to strengthen national identity and mobilize the domestic audience. For the international community, antonymic constructions appeal to universal concepts, helping to support Ukraine in its fight against the aggressor. The active use of antonyms enhances the motivational potential of speeches, supports the patriotic spirit and forms a positive image of Ukraine as a country fighting for freedom, justice and peace.The obtained results confirm the high functional potential of antonymy in crisis political rhetoric through the formation of contrasting images, activation of moral categories, and strengthening the persuasiveness of arguments.У статті розглянуто антонімію як ключовий стилістичний і риторичний засіб у політичному дискурсі Президента України під час війни. Антонімічні пари у президентських виступах виконують низку функцій: структурування тексту, посилення емоційного впливу на авдиторію, підкреслення ідеологічних цінностей, підвищення переконливости аргументації, мобілізації суспільства. На матеріалі промов за період 1–30 жовтня 2024 року здійснено семантичну класифікацію антонімів (градуальні, комплементарні, векторні) та визначено їх функціональне навантаження. Виявлено, що найбільш частотними є пари війна – мир, сила – слабкість, справедливість – несправедливість, разом – окремо, ми – вони. Комплементарна опозиція війна – мир домінує в риториці Президента, відображаючи прагнення до справедливого миру та протиставлення агресії.Градуальні антоніми сила – слабкість акцентують на стійкості українців, а векторні антоніми (збільшувати – зменшувати, наближати – віддаляти) відображають динаміку подій і цілей. Опозиція ми – вони виступає ідеологічним маркером національної єдности та протиставлення цивілізаційних моделей. Антонімія у виступах Президента відображає базові цінності українського суспільства – свободу, справедливість, єдність – та сприяє посиленню національної ідентичности й мобілізації внутрішньої авдиторії. Для міжнародної спільноти антонімічні конструкції апелюють до універсальних понять, сприяючи підтримці України у боротьбі з агресором. Активне використання антонімів посилює мотиваційний потенціал промов, підтримує патріотичний дух і формує позитивний образ України як держави, що бореться за свободу, справедливість і мир.Отримані результати підтверджують високий функціональний потенціал антонімії в кризовій політичній риториці через формування контрастних образів, активізацію моральних категорій, посилення переконливости аргументації
СИНОМІЧНІ ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
Get PDFThe article examines the synonymic difficulties that arise in the process of translating German phraseological units into Ukrainian.Particular attention is paid to the structural and semantic features of idioms, which represent one of the main reasons for the complexity of selecting adequate equivalents in the target language. The analysis covers both fully idiomatic and partially idiomatic expressions, as well as the variability and modification of fixed word combinations, which create conditions for the emergence of several synonymous translation variants. An important aspect of the study is the consideration of pragmatic and cultural factors that influence the choice of translation strategy. Context plays a crucial role in maintaining semantic accuracy and stylistic adequacy, since idioms often carry additional emotional or cultural connotations. The comparative analysis of German and Ukrainian idioms takes into account their frequency of use, stylistic limitations, and pragmatic orientation, which makes it possible to gain a deeper understanding of the functioning of these units in different linguistic contexts.A review of contemporary studies devoted to the problems of idiomatic translation outlines promising directions for further research.Special attention is paid to the role of contextual factors in the choice of synonymous variants, as it is the context that determines the functional load of an idiom. Taking into account situational, stylistic, and genre features helps to avoid the loss of semantic richness and to preserve the authenticity of the original, emphasizing the importance of interdisciplinary cooperation between linguistics, cultural studies, and translation studies for achieving maximally adequate reproduction of phraseological units.Thus, the study not only broadens the understanding of the synonymic potential of German phraseology but also contributes to improving practical approaches to translation. Its results can be applied in educational practice, in the creation of bilingual dictionaries, and in further theoretical research in the field of comparative phraseology and semantics.У статті досліджуються синонімічні труднощі, які виникають під час перекладу німецьких фразеологічних одиниць українською мовою. Особливу увагу приділено структурним і семантичним особливостям фразеологізмів, що є однією з основних причин складності підбору адекватних еквівалентів у мові перекладу. Аналізу підлягають як повністю ідіоматичні, так і частково ідіоматичні вирази, а також варіативність і модифікації сталих словосполучень, що створюють умови для появи кількох синонімічних варіантів перекладу. Важливим аспектом дослідження є врахування прагматичних та культурних чинників, які впливають на вибір перекладацької стратегії. Контекст відіграє ключову роль у збереженні смислової точності і стилістичної адекватності перекладу, оскільки фразеологізми часто несуть додаткове емоційне або культурне навантаження. Зіставний аналіз німецьких і українських фразеологізмів здійснюється з урахуванням частотності їх використання, стилістичних обмежень і прагматичної спрямованості, що дозволяє глибше зрозуміти функціонування цих одиниць у різних мовних контекстах.Проведено огляд сучасних досліджень, присвячених проблемам перекладу ідіоматики, що окреслює перспективні напрями подальших наукових розвідок. Особлива увага приділяється ролі контекстуальних чинників у виборі синонімічних варіантів, адже саме контекст визначає функціональне навантаження фразеологізму. Врахування ситуаційних, стилістичних і жанрових особливостей дозволяє уникнути втрати смислової насиченості та підтримати автентичність оригіналу, підкреслюючи важливість міждисциплінарної співпраці між лінгвістикою, культурологією та перекладознавством для досягнення максимально адекватного відтворення фразеологічних одиниць. Таким чином, дослідження не лише розширює уявлення про синонімічний потенціал німецької фразеології, але й сприяє удосконаленню практичних підходів до перекладу. Його результати можуть бути використані у навчальному процесі, при створенні двомовних словників і в подальших теоретичних розвідках у галузі порівняльної фразеології та семантики
ХУДОЖНЄ ВІДОБРАЖЕННЯ ДОСВІДУ ВІЙНИ У РОМАНІ ДМИТРА ВЕРБИЧА «ТОЧКА НЕПОВЕРНЕННЯ»
Get PDFThe article explores the artistic representation of war experience in the novel The Point of No Return by Dmytro Verbych – a volunteer soldier, defender of Donetsk Airport, and civic activist. It examines how the war experience of volunteer fighters, who defended Ukraine’s territorial integrity and sovereignty in 2014–2015, is depicted in the novel.The protagonists’ decision to defend their country, the transformation of their life priorities, and the circumstances of being in combat on the front line all serve to characterize the novel’s heroes. Autobiographical elements (projected onto the image of the main character), the documentary foundation of the narrative, flashbacks, the novel’s chronotope, and deep philosophical reflections of an existential nature serve as markers that reveal the essence of lived war experience. These components enhance the overall concept of the novel, shape the characters, define the boundaries and depth of emotional processes and states, and illuminate the behavior and worldview of the protagonist and other volunteer fighters.The experience of war in Verbych’s novel is presented through perceptions of sounds, smells, and stressful situations. Flashbacks deepen character development and clarify the logic of their psychological immersion into the war. The characters are portrayed with stark realism – grappling with doubts, hesitations, and inner conflicts. Relationships among fellow soldiers are based on trust, respect, and mutual understanding. Stress, trauma, tension, and anxiety – inevitable "attributes" of war—alongside humor, which functions as a way of processing trauma, illustrate how the characters gain valuable experience in wartime conditions. The system of imagery in the novel serves as convincing evidence of the formation of a new literary concept of the Ukrainian hero in early 21st-century Ukrainian literature: a warrior-defender who, having experienced the war, asserts his identity, constructs a line of resistance to the aggressor, and forms life priorities and a worldview aligned with the challenges of the times.У статті на основі роману «Точка неповернення» Дмитра Вербича – бійця-добровольця, захисника Донецького аеропорту, громадського активіста – досліджено особливості художнього відображення досвіду війни героями-добровольцями, які у 2014–2015 роках боронили територіальну цілісність і суверенітет України. Вибір стати на захист країни, зміна життєвих пріоритетів героїв, обставини перебування в бойових умовах, на лінії зіткнення з ворогом характеризують героїв твору. Елементи автобіографізму (спроєктовані на образ головного героя), документальна основа твору, екскурси в минуле, хронотоп роману, місткі філософські думки екзистенційного спрямування постають маркерами, що розкривають сутність досвідних знань про війну, увиразнюють загальну концепцію твору, характеризують героїв, означують кордони і розкривають змістове наповнення емоційних процесів і станів, лінії поведінки, світоглядних переконань протагоніста та інших героїв-добровольців.Досвід війни у романі Дмитра Вербича представлено за допомогою сприймання звуків, запахів, стресових ситуацій тощо.Екскурси в минуле підсилюють характеристики персонажів, пояснюють логіку їхнього занурення в атмосферу війни. Герої творів із максимальною правдивістю зображені в реаліях війни – з сумнівами, ваганнями, внутрішніми конфліктами. Стосунки воїнів-побратимів у творі вибудувані на засадах довіри, поваги і взаєморозуміння. Стрес, травма, напруження, тривога як неодмінні «атрибути» війни, гумор як один із способів проговорення травми у романі «Точка неповернення» інформують про набуття героями цінного досвіду в умовах війни. Система образів роману є переконливим свідченням формування в українській літературі початку ХХІ ст. нової концепції героя-українця, воїна-захисника, який, маючи досвід переживання війни, виборює свою ідентичність, вибудовує лінію спротиву агресору, формує життєві пріоритети й світоглядні настанови, відповідні запитам часу
ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКА МОВА В ОСВІТНІЙ ТРАЄКТОРІЇ СТУДЕНТІВ-БОГОСЛОВІВ
Get PDFThе article explores the place and significance of the academic discipline «Church Slavonic Language» within the educational trajectory of undergraduate theology students. It argues that the training of a competent specialist in the field of theology requires a solid philological foundation, encompassing mastery of several languages – Ukrainian, Greek, Latin, and Church Slavonic. The latter is of particular importance, as it historically functioned as the language of the Ukrainian Church and continues to be employed in liturgical practice, thereby securing its essential role in shaping the spiritual and cultural orientation of future clergy.The research examines the current higher education standard for the specialty «Theology» (bachelor’s level), alongside educational and methodological resources as well as contemporary textbooks. The findings demonstrate that the study of Church Slavonic equips students with key general and professional competences, including the ability to analyze biblical texts, to comprehend the historical and cultural context of their production, to compare diverse theological traditions and translations, and to engage in dialogue within multiconfessional and socio-political settings.A crucial aspect of the discipline is the development of students’ linguistic-analytical skills (phonetic, morphological, and syntactic) in working with ancient texts, their capacity to differentiate between Old Church Slavonic and Church Slavonic texts, and to comment on their distinctive features. Significant emphasis is placed on the practical application of Church Slavonic texts, particularly within liturgical practice, as well as on the cultivation of reading and translation skills in accordance with the Ukrainian recension, which contributes to the preservation of the national ecclesiastical tradition.The discipline «Church Slavonic Language» is closely integrated with other curricular components – «Ukrainian Language for Professional Purposes» «Ancient Greek», «Latin», «Church History» and «Liturgical Practice». Such interconnection enables the comprehensive formation of a body of knowledge and skills necessary for the professional and educational activity of future theologians.У статті розглянуто місце та роль навчальної дисципліни «Церковнослов’янська мова» в освітній траєкторії студентів-богословів бакалаврського рівня вищої освіти. Наголошено, що для формування компетентного фахівця у сфері богослов’я необхідна ґрунтовна філологічна підготовка, яка охоплює опанування кількох мов – української, грецької, латинської та церковнослов’янської. Саме церковнослов’янська мова має особливе значення, адже історично була мовою української церкви і її досі використовують у богослужбовій практиці, що зумовлює її вагоме місце у виформуванні духовних і культурних орієнтирів майбутніх священнослужителів. У дослідженні проаналізовано чинний стандарт вищої освіти зі спеціальності «Богослов’я» (бакалаврський рівень вищої освіти), навчально-методичні матеріали та сучасні підручники. Обґрунтовано, що вивчення церковнослов’янської мови забезпечує набуття студентами ключових загальних і фахових компетентностей, пов’язаних із умінням аналізувати тексти Святого Письма, розуміти історико-культурний контекст їх створення, здійснювати порівняння різних богословських традицій і перекладів, а також вести діалог у поліконфесійному та суспільно-політичному середовищі.Важливим аспектом становлення фахівця з богослов’я є формування навичок фонетичного, морфологічного, синтаксичного аналізу давніх текстів, уміння відрізняти старослов’янські й церковнослов’янські тексти, коментувати їхні особливості.Значну увагу приділено практичному використанню церковнослов’янських текстів, зокрема у богослужбовій діяльності, а також розвитку вмінь читати й перекладати тексти з урахуванням української редакції, що сприяє збереженню національної церковної традиції.Дисципліна «Церковнослов’янська мова» має тісний зв’язок з іншими освітніми компонентами – «Українська мова за професійним спрямуванням», «Давньогрецька мова», «Латинська мова», «Історія церкви», «Богослужбова практика». Це дає змогу інтегровано формувати у майбутніх богословів комплекс знань і навичок для професійної та просвітницької діяльності