Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТІВ У СТУДЕНТСЬКІЙ ГРУПІ В ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Get PDFThe article analyzes the concept of conflict and its interpretation. A historical analysis of the understanding of the nature of conflict is conducted, and aspects of various classifications of conflicts are highlighted. The stages in the history of conflict studies and the main directions of foreign conflict research are identified. The constituent structural components of conflict behavior are analyzed. The specifics of conflict behavior in a student group are clarified, and it is determined that conflicts mainly arise in response to obstacles to achieving primary, i.e., core goals of educational activity, obstacles to achieving secondary, personal goals of joint educational activity, behavior that does not comply with accepted norms of relationships, behavior of people in joint educational activities that does not meet their expectations, and personal conflicts arising from the personal characteristics of participants in the student team. Theoretical aspects of the study of conflicts in a student group are highlighted.The results of a study on the psychological characteristics of conflicts in a student group during joint learning activities are presented.It was found that the majority of students showed a high level of readiness for conflict management, which means that the subjects possess a wide range of skills, knowledge, and approaches that help them effectively recognize, resolve, and preventively manage conflicts, the ability to find effective solutions and develop conflict prevention strategies, which are important for achieving harmonious relationships and preventing conflict situations. Students clearly demonstrate such conflict behavior strategies as collaboration and compromise. These two strategies are constructive approaches, as they are aimed at jointly solving problems and finding mutually acceptable solutions. They allow students to strive for understanding, cooperation, and building positive relationships with others.In addition, these strategies contribute to the development of communication skills, emotional intelligence, and tolerance, which are important in the educational environment and future career. The importance of studying conflicts in a student group has been confirmed.У статті приводиться аналіз поняття конфлікт, його інтерпретація. Проведено історичний аналіз розуміння природи конфлікту, виокремлено аспекти різних класифікацій конфліктів. Визначено етапи в історії вивчення конфліктів, основні напрямки зарубіжних досліджень конфлікту. Проаналізовано складові структурні компоненти конфліктної поведінки.З’ясовано особливості конфліктної поведінки в студентській групі, визначено що конфлікти виникають переважно у відповідь на перешкоду для досягнення первинних, тобто. основні цілі освітньої діяльності, перешкоди на шляху досягнення другорядних, особистих цілей спільної освітньої діяльності, поведінка, що не відповідає прийнятим нормам відносин, поведінка людей у спільній освітній діяльності, що не відповідає їх очікуванням, особисті конфлікти, що виникають в результаті особистісних особливостей учасників зі студентської команди. Виокремлено теоретичні аспекти дослідження конфліктів у студентській групі. Представлено результати дослідження психологічних особливостей конфліктів у студентській групі в процесі спільної навчальної діяльності. З’ясовано, що більшість студентів показали високий рівень готовності до управління конфліктами, що означає те, що досліджувані володіють широким спектром навичок, знань і підходів, які допомагають їм ефективно розпізнавати, вирішувати та превентивно управляти конфліктами, вміння знаходити ефективні рішення та розвивати стратегії запобігання конфліктам, що є важливими для досягнення гармонійних відносин і попередження конфліктних ситуацій.У студентів яскраво виражені такі стратегії поведінки в конфлікті як співробітництво і компроміс. Ці дві стратегії є конструктивними підходами, оскільки спрямовані на спільне розв’язання проблеми і знаходження взаємоприйнятних рішень. Вони дозволяють студентам прагнути зрозуміння, співпраці та побудови позитивних стосунків з іншими людьми. Крім того, ці стратегії сприяють розвитку навичок комунікації, емоційного інтелекту та толерантності, що є важливими в освітньому середовищі та майбутній кар’єрі. Було підтверджено підтвердило важливість вивчення конфліктів в студентській групі
ПРОМТ-ДІАЛОГ У КОГНІТИВНІЙ СИСТЕМІ «СУБ’ЄКТ ПІЗНАННЯ – ШІ»: СТРУКТУРА, ФОРМА, МОДЕЛЬ
Get PDFThis article presents a comprehensive analysis of the prompt-dialog phenomenon within the cognitive system «Subject of Knowledge – Artificial Intelligence». It argues that the interaction between a human and contemporary intelligent systems (e.g., ChatGPT, DeepSeek) gives rise to fundamentally new mental practices, which represent an externalization of inner speech and a qualitative transformation of thinking itself. The study positions AI not merely as an instrumental tool, but as an active cognitive partner and a unique psychological mirror that reflects, structures, and co-develops the human thought process. The research is grounded in L. Vygotsky’s cultural-historical psychology, particularly his concepts of «psychological tools» and the «Inter-Intra» dynamics of higher mental functions formation. The genesis of prompt-dialog is traced from its precursors – inner dialogue and written self-reflection – to its current form as a cognitive interaction with AI. Methodologically, the phenomenon is described through a categorical triad of «structure – form – patterns», which allows for a systematic characterization of this new type of thinking. This framework effectively captures the dynamics of hybrid intelligence formation. The article provides an empirical illustration via a detailed prompt-dialog between a subject and AI, aimed at acquiring the cognitive skill of performing payments through a terminal. This terminal payment case study demonstrates how the cycle of inner speech → prompt (externalization) → AI processing → promptback (interiorization) facilitates the development of self-reflective abilities, algorithmic thinking, and metacognitive control. It is concluded that prompt-dialog fosters the emergence of a hybrid form of thinking, opening new horizons for intellectual partnership with AI. This partnership has profound anthropological significance, transforming educational paradigms and professional practices by establishing prompt-dialog as a new epistemological foundation for 21st-century cognition, enhancing both cognitive flexibility and professional competence.Стаття представляє комплексний аналіз феномену промпт-діалогу в межах когнітивної системи «Суб’єкт Знання – Штучний Інтелект». Стверджується, що взаємодія між людиною та сучасними інтелектуальними системами (наприклад, ChatGPT, DeepSeek, Gemini) породжує фундаментально нові ментальні практики, які є екстерналізацією внутрішнього мовлення та якісною трансформацією самого мислення. Дослідження позиціонує ШІ не просто як інструментальне знаряддя, а як активного когнітивного партнера та унікальне психологічне дзеркало, що відображає, структурує та спільно розвиває людський розумовий процес. Дослідження ґрунтується на культурно-історичній психології Л. Виготського, зокрема на його концепціях «психологічних знарядь» та динаміки «Інтер-Інтра» у формуванні вищих психічних функцій. Генезис промпт-діалогу простежується від його попередників – внутрішнього діалогу та письмової саморефлексії – до його поточної форми як когнітивної взаємодії зі ШІ. Методологічно феномен описується за допомогою категоріальної тріади «структура – форма – патерни», яка дозволяє систематично охарактеризувати цей новий тип мислення. Ця структура ефективно фіксує динаміку формування гібридного інтелекту. Стаття пропонує емпіричну ілюстрацію через детальний промпт-діалог між суб’єктом і ШІ-сервісом, спрямований на набуття когнітивної навички здійснення платежів через термінал. Цей приклад оплати через термінал демонструє, як цикл внутрішнє мовлення → промпт (екстерналізація) → обробка ШІ → промптбек (інтеріоризація) сприяє розвитку здібностей до саморефлексії, алгоритмічного мислення та метакогнітивного контролю. Робиться висновок, що промпт-діалог сприяє виникненню гібридної форми мислення, відкриваючи нові горизонти для інтелектуального партнерства зі ШІ. Це партнерство має глибоке антропологічне значення, трансформуючи освітні парадигми та професійні практики шляхом утвердження промпт-діалогу як нової епістемологічної основи для пізнання XXI століття, підвищуючи як когнітивну гнучкість, так і професійну компетентність
ВОЛЬОВА САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЯК БУФЕР СОЦІАЛЬНОГО ТИСКУ НА ПОКУПКИ ТОВАРІВ РОЗКОШІ В МОЛОДІ
Get PDFThe article presents an expanded theoretical analysis of the phenomenon of volitional self-regulation as a buffer against social pressure influencing luxury consumption among young people. The study reveals how volitional processes, self-control, and intrinsic motivation can mitigate the impact of social-normative and media factors that stimulate demonstrative or impulsive buying behavior. The theoretical review integrates both classical and modern approaches to the understanding of self-regulation (A. Bandura, R. Baumeister, C. Carver, M. Scheier), social comparison theory (L. Festinger), and normative influence theory (R. Cialdini), as well as interdisciplinary studies in consumer psychology, economic psychology, and social motivation. The paper focuses on the interaction between internal behavioral regulators (willpower, self-observation, planning, goal-setting) and external social stimuli (peer-group pressure, ideals of success, cultural symbols of prestige). Based on the synthesis of empirical and theoretical sources, it is substantiated that volitional self-regulation performs a dual function: on the one hand, it ensures an individual’s resistance to the persuasive influence of advertising and social media; on the other, it fosters a conscious attitude toward one’s own financial capabilities and consumption limits. It is shown that young people with a high level of self-control demonstrate a greater ability to delay gratification, manage emotional impulses more effectively, and are less likely to make decisions driven by status motives. Such individuals tend to rely on internal values rather than external approval, which makes them less vulnerable to fashion trends and media manipulation. Conversely, a low level of self-regulation is associated with a higher propensity for financial risk, debt practices, and emotionally charged purchases aimed at short-term self-esteem enhancement. Special attention is paid to the analysis of the cognitive, motivational, and emotional components of volitional regulation. The cognitive component includes goal awareness, consequence forecasting, and behavioral monitoring; the motivational component reflects internal autonomy, self-determination, and responsibility; while the emotional component encompasses the ability to regulate frustration, envy, and social anxiety that arise during comparison with others. The systemic interaction of these components forms a psychological resource that prevents impulsive consumption and contributes to the development of financial literacy and self-discipline among youth. Summarizing current scientific perspectives, the authors propose to consider volitional self-regulation as a key factor of psychological autonomy within the consumer society. It maintains balance between personal needs and social expectations, promotes conscious perception of material goods, and reduces the dependence on external status symbols. In conclusion, the development of volitional self-regulation is emphasized as a crucial condition for fostering critical thinking, financial competence, and psychological resilience among young people. Future research prospects involve empirical examination of the relationships between the level of self-regulation, social comparison orientation, materialistic values, and consumer strategies – which will deepen the understanding of socially conditioned mechanisms of consumer behavior.У статті представлено розгорнутий теоретичний аналіз феномену вольової саморегуляції як буфера соціального тиску на покупки товарів розкоші серед молоді. Дослідження розкриває, яким чином вольові процеси, самоконтроль та внутрішня мотивація можуть знижувати вплив соціально-нормативних і медійних факторів, що стимулюють демонстративне або імпульсивне споживання. Теоретичний огляд охоплює класичні та сучасні підходи до розуміння саморегуляції (А. Бандура, Р. Баумейстер, К. Карвер, М. Шаєр), концепції соціального порівняння (Л. Фестінгер) та нормативного впливу (Р. Чалдіні), а також міждисциплінарні дослідження у сфері психології споживання, економічної психології й соціальної мотивації. У центрі уваги – взаємозв’язок внутрішніх регуляторів поведінки (вольовий контроль, самоспостереження, планування, цілепокладання) з зовнішніми соціальними подразниками (тиск групових норм, ідеали успіху, культурні символи престижу). На основі синтезу емпіричних і теоретичних джерел обґрунтовано, що вольова саморегуляція виконує подвійне завдання: з одного боку, забезпечує стійкість особистості до впливу реклами та соціальних мереж, з іншого – формує усвідомлене ставлення до власних фінансових можливостей і меж споживання. Показано, що молоді люди з високим рівнем самоконтролю демонструють вищу здатність до затримки задоволення, більш ефективно керують емоційними імпульсами та рідше приймають рішення під впливом статусних мотивів. Такі особистості схильні орієнтуватися на внутрішні цінності, а не на зовнішнє схвалення, що робить їх менш уразливими до модних тенденцій і медійних маніпуляцій. Водночас низький рівень саморегуляції поєднується з більшою схильністю до фінансового ризику, боргових практик та емоційно забарвлених покупок, спрямованих на короткочасне підвищення самооцінки. Окрему увагу приділено аналізу когнітивних, мотиваційних та емоційних компонентів вольової регуляції. До когнітивних належать усвідомлення цілей, прогнозування наслідків і моніторинг власних дій; до мотиваційних – внутрішня автономія, прагнення самовизначення та відповідальності; до емоційних – здатність керувати фрустрацією, заздрістю та соціальною тривогою, що виникають під час порівняння себе з іншими. Системна взаємодія цих компонентів створює психологічний ресурс, який запобігає імпульсивному споживанню й сприяє розвитку фінансової культури молоді. Узагальнюючи сучасні наукові підходи, автори пропонують розглядати вольову саморегуляцію як ключовий чинник психологічної автономії особистості у споживчому суспільстві. Вона забезпечує баланс між особистими потребами та соціальними очікуваннями, сприяє усвідомленому сприйняттю матеріальних благ і зменшує ризик залежності від зовнішніх символів статусу. У висновковій частині підкреслено, що розвиток вольової саморегуляції має важливе значення для формування критичного мислення, фінансової грамотності та психологічної стійкості молоді. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричним вивченням взаємозв’язку між рівнем саморегуляції, соціальною порівняльною орієнтацією, матеріалістичними цінностями та споживчими стратегіями, що дозволить поглибити розуміння механізмів соціально зумовленої поведінки у сфері споживання
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДИК: СТАТИСТИЧНИЙ І ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ
Get PDFIn contemporary Ukrainian psychological practice, there remains a significant shortage of valid and standardized psychodiagnostic methods adapted to the Ukrainian sociocultural context. Following the approval of the official list of valid psychological diagnostic methods (Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 2118 dated December 13, 2023), the need has arisen for scientifically grounded approaches to the adaptation, standardization, and norming of foreign psychodiagnostic instruments used by Ukrainian practitioners. The article outlines the methodological and statistical foundations of the standardization process for psychodiagnostic tools. The key stages of adaptation are identified, including: the linguistic stage (involving direct and back translation to ensure semantic equivalence), the cultural stage (considering the social and value context of Ukrainian society), pilot testing, psychometric evaluation, and norming of results. Particular attention is paid to statistical procedures for assessing reliability (Cronbach’s α, McDonald’s ω, test– retest reliability, parallel-form reliability, and split-half reliability) and validity (construct, convergent, and divergent). The role of factor and correlation analyses in confirming the structural consistency of scales and maintaining conceptual integrity after adaptation is emphasized. The specific features of norming psychodiagnostic test results based on empirical statistical indicators–mean values, standard deviations, and percentile boundaries–are defined. This approach enables the development of norms that accurately reflect the real distribution of scores in the modern Ukrainian population, ensuring the correctness of result interpretation. It is emphasized that norms derived from foreign samples cannot be automatically transferred to Ukrainian conditions without statistical verification of their validity, taking into account cultural, demographic, and psychosocial factors. The proposed framework of adaptation stages, psychometric evaluation, and statistical procedures establishes a comprehensive model for the standardization of psychodiagnostic methods, enhancing measurement accuracy, ensuring scientific validity, and contributing to the development of evidence-based psychological practice. Future research prospects include the creation of a unified electronic registry of adapted methods and the implementation of digital technologies for automated reliability and validity testing.У сучасній українській психологічній практиці спостерігається суттєвий дефіцит валідних і стандартизованих психодіагностичних методик, адаптованих до українського соціокультурного контексту. Після затвердження переліку валідних методів психологічної діагностики (Наказ МОЗ України № 2118 від 13.12.2023 р.) актуалізувалася необхідність у створенні науково обґрунтованих підходів до адаптації, стандартизації та нормування зарубіжних психодіагностичних інструментів, які використовуються в практиці українських психологів. У статті висвітлено методологічні та статистичні засади процесу стандартизації психодіагностичних методик. Визначено ключові етапи адаптації, серед яких: лінгвістичний (із застосуванням прямого та зворотного перекладу для забезпечення смислової еквівалентності), культурний (з урахуванням особливостей соціального й ціннісного контексту українського суспільства), пілотажне тестування, психометрична перевірка та нормування результатів. Особливу увагу приділено статистичним процедурам оцінювання надійності (коефіцієнти α Кронбаха, ω Макдональда, ретестова, паралельна надійність, надійність частин тесту) і валідності (конструктна, конвергентна, дивергентна). Розкрито роль факторного та кореляційного аналізу у підтвердженні структурної узгодженості шкал та збереженні концептуальної цілісності методики після адаптації. Визначено особливості нормування результатів психодіагностичних методик на основі емпіричних статистичних показників – середнього значення, стандартного відхилення та процентильних меж. Такий підхід дозволяє формувати нормативи, що адекватно відображають реальний розподіл показників у сучасній українській популяції, забезпечуючи коректність інтерпретації результатів тестування. Підкреслено, що норми, визначені для іншомовних вибірок, не можуть бути автоматично перенесені в українські умови без статистичної перевірки їх валідності з урахуванням культурних, демографічних та соціально-психологічних чинників. Запропонована система етапів адаптації, психометричної перевірки та статистичних процедур створює цілісну модель стандартизації психодіагностичних методик, яка підвищує достовірність вимірювань, забезпечує наукову обґрунтованість результатів і сприяє розвитку доказової психологічної практики. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні у створенні єдиного електронного реєстру адаптованих методик та впровадженні цифрових технологій для автоматизованої перевірки надійності й валідності тестів
МОДИФІКОВАНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ЯК ПРИКЛАД МОВНОЇ КРЕАТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ ДИТЯЧІЙ АУДІОВІЗУАЛЬНІЙ ПРОДУКЦІЇ: НА МАТЕРІАЛІ АНІМАЦІЙНОГО ФІЛЬМУ «МАВКА. ЛІСОВА ПІСНЯ»
Get PDFThe article deals with the study of the specifics of using modified phraseological units as an example of language creativity in modern audiovisual production for children based on the animated film “Mavka. The Forest Song”. The relevance of the research is determined by the fact that the development of multimedia technologies and the spread of foreign content require the renewal of national cultural products. Animated films contribute to the popularization of the Ukrainian language and culture, forming a national identity, and this is true for the animated film “Mavka. The Forest Song”, which combines Ukrainian mythology with modern technologies. Language creativity in this animated film is manifested through modification of phraseological units, using occasionalisms, and slang, making the language lively and relevant. In addition, phraseological modifications in audiovisual products for children remain insufficiently studied in Ukrainian linguistics, which emphasizes the relevance of this study.The article defines the concept of language creativity, explores the possibilities of its manifestation in literary texts, characterizes modification of phraseological units as one of the manifestations of language creativity, and analyzes the use of modified phraseologisms in the animated film “Mavka. The Forest Song”.The conducted research demonstrates that modification of phraseological units is an important aspect of language creativity, as it updates traditional language structures giving them new semantic and stylistic shades. This is caused by extralinguistic factors and context, which makes such phraseological units more expressive. In literary texts, such modification enriches the language, creates new images and emotional effects, attracting the attention of the audience due to the originality of familiar expressions. The analysis of the characters’ speech in the animated film “Mavka. The Forest Song” reveals that modification of phraseological units is an important tool of language creativity in the film, making it attractive to young viewers. Modification of phraseological units in this animated film reflects the contrast between the worlds of people and nature, creating comic or emotionally expressive moments through changing the components of phraseological units, emphasizing the cultural differences between the characters and enriching the linguistic landscape of the animated film.Статтю присвячено вивченню особливостей використання модифікованих фразеологізмів як прикладу мовної креативності в сучасній дитячій аудіовізуальній продукції на матеріалі анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня». Актуальність дослідження визначається тим, що розвиток мультимедійних технологій та поширення іноземного контенту вимагають оновлення національної культурної продукції. Анімаційні фільми сприяють популяризації української мови та культури, формуючи національну ідентичність, і це справедливо для анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня», що поєднує українську міфологію з сучасними технологіями. Мовна креативність у цьому анімаційному фільмі проявляється через модифікацію фразеологізмів, оказіоналізми та сленг, роблячи мову живою й актуальною. До того ж, фразеологічні модифікації в дитячій аудіовізуальній продукції залишаються недостатньо вивченими в українському мовознавстві, що підкреслює актуальність цього дослідження.У статті визначено поняття мовної креативності, досліджено можливості її прояву в художніх текстах, охарактеризовано модифікацію фразеологізму як один із проявів мовної креативності та проаналізовано використання модифікованих фразеологізмів в анімаційному фільмі «Мавка. Лісова пісня».Проведене дослідження демонструє, що модифікація фразеологічних одиниць є важливим аспектом мовної креативності, оскільки оновлює традиційні мовні конструкції, надаючи їм нових семантичних і стилістичних відтінків. Це зумовлено екстралінгвістичними факторами та контекстом, що робить такі фразеологізми виразнішими. У художніх текстах така модифікація збагачує мову, створює нові образи й емоційні ефекти, привертаючи увагу аудиторії завдяки оригінальності знайомих виразів. Аналіз мовлення персонажів в анімаційному фільмі «Мавка. Лісова пісня» показав, що модифікація фразеологізмів є важливим інструментом мовної креативності у творі, робить стрічку привабливою для юного глядача. Модифікація фразеологізмів у цьому анімаційному фільмі відображає контраст між світами людей і природи, створюючи комічні або емоційно виразні моменти через зміну компонентів фразеологізмів, підкреслюючи культурні відмінності персонажів і збагачуючи мовний ландшафт анімаційного фільму
РИТОРИКА ЛЮБОВІ, СПРАВЕДЛИВОСТІ Й ТЕРПЕЛИВОСТІ У БОГОСЛОВСЬКОМУ ДИСКУРСІ ЕБЕРГАРДА ЮНГЕЛЯ
Get PDFThe article explores the theological foundations of theonomic rhetoric in the works of the German Protestant theologian Eberhard Jüngel (1934–2021), focusing on the categories of love, justice, and patience as the core of Christian communication. Jüngel's fundamental thesis, “God is love,” is understood as both an ontological and communicative paradigm that redefines the role of language: not merely as a neutral vehicle for transmitting information, but as an event of reciprocity, truth, and transformation. On this basis, Christian rhetoric is interpreted as testimony rooted in dignity, mercy, and responsibility, resisting manipulation, coercion, and fear. Methodologically, the study combines hermeneutical analysis (reconstruction of key theological concepts within their biblical and historical context), discourse analysis (examining rhetorical strategies that shift ‘logos’ from abstract truth to a relational event), and a comparative approach (juxtaposing Jüngel's conception of divine justice with perspectives of Hans Jonas, Jürgen Moltmann, Johann Baptist Metz, as well as Aristotle, Kant, and Luther). This interdisciplinary design highlights how Jüngel integrates theology, philosophy, and rhetoric into a unified vision of communicative action grounded in love.The findings demonstrate that Jüngel reconceptualizes divine justice not as retributive or distributive but as transformative grace, rooted in God's creative and redemptive action. Equally significant is his interpretation of patience as an active expression of love that opens up space for human freedom, dialogue, and responsibility, challenging punitive and coercive images of God. The cross of Christ emerges as the ultimate rhetorical act – a silent yet decisive word of love that reshapes both speaker and recipient. By tracing how Jüngel's categories acquire communicative force, the article shows their relevance for contemporary ethics of dialogue, rhetoric of non-violence, and public Christian witness. In this way, Jüngel's theology not only restores salvific depth to language but also contributes to interdisciplinary discussions in philosophy, communication studies, and linguistics, providing a framework for truthful, loving, and transformative human interaction.Стаття присвячена аналізу богословських засад теономної риторики у працях німецького протестантського теолога Ебергарда Юнгеля (1934–2021), у центрі яких перебувають категорії любові, справедливості та терпеливості як концептуальний каркас християнської комунікації. Вихідною тезою виступає твердження «Бог є любов», яке розглядається не лише як богословське положення, але й як онтологічна та комунікативна парадигма, що змінює розуміння мови: від простого засобу передавання інформації до події взаємності, істини та трансформації. На цій основі християнська риторика інтерпретується як свідчення, укорінене в гідності, милосерді та відповідальності, що протистоїть маніпуляції, страху та примусу. Методологічна основа поєднує герменевтичний аналіз (реконструкція змісту ключових богословських понять у біблійному та історико-богословському контексті), дискурсивний аналіз (виявлення риторичних стратегій, які перетворюють логос з абстрактної істини на подію взаємності) та порівняльний підхід (зіставлення Юнгелевого бачення божественної справедливості з підходами Ганса Йонаса, Юрґена Мольтмана, Йогана Баптиста Меца, а також із класичною філософією Арістотеля, Канта й Лютера). Таке міждисциплінарне поєднання дозволяє показати, як Юнгель інтегрує богослов’я, філософію та риторику у єдине бачення комунікативної дії, що ґрунтується на любові.Дослідження засвідчує, що в Юнгеля божественна справедливість постає не як принцип розподілу чи відплати, а як благодать творчого й перетворюючого характеру, що ґрунтується на Божій любові та спасительній дії. Водночас особливого значення набуває його вчення про терпеливість, осмислену як активний вияв любові, що відкриває простір для свободи людини, діалогу й відповідальності та протистоїть образу суворого чи всесильного Бога. Хрест у цьому контексті постає як найвищий риторичний акт – «мовчазне слово любові», що трансформує і мовця, і слухача. Простежується, що богословські категорії Юнгеля набувають виразного комунікативного виміру та актуалізують мову як онтологічну подію одкровення й зустрічі.Таким чином, його богослов’я не лише повертає мові екзистенційний вимір, але й робить вагомий внесок у сучасні дискусії з філософії, комунікації та лінгвістики, пропонуючи модель істинного, люблячого та трансформуючого діалогу, релевантну як у богословському, так і в суспільному просторі
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ЗЕМЛЯ» В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
Get PDFThe article analyzes the concept of «earth» in Oles Honchar’s publicistic discourse, identifies its features of expression and semantic significance, and reveals its lingual-mental characteristics – earth’s crust, soil, planet, country, land, state. The writer’s publicistic works are characterized not only as a factor in shaping public opinion but also as an important source of intellectual reflections that mirrors the state of social development and its prospects. The concept of «earth» is considered on the level of deep meaning within the system of verbalized artistic devices realized in the specific contextual conditions.The study focuses on the artistic model of the world, which serves as a means of representing Oles Honchar as a writer-publicist, a bearer of an elite linguistic personality type, revealing his worldview orientations, emotional and sensory sphere, and mood dominants associated with the concept of «native land». It is emphasized that the writer’s publicistic works, marked by a distinct authorial identity, an original communicative strategy, and unique mechanisms of interpreting socially significant issues, constitute a powerful discursive tool for understanding social life.Substantive-attribute constructions with the core component «earth» are considered in the projection of nationally determined Ukrainian cultural realities. The identified nuclear elements of the cognitive base of the national linguocultural community in Honchar’s publicistic discourse both concentrate knowledge about representative facts and serve as models ensuring the further transmission and dissemination of established meanings.It is established that the publicist uses them as verbal signals that actualize collective experience, integrate individual observations, represent his civic stance, and define value priorities. It is proved that the concept of «earth» in Oles Honchar’s publicistic discourse constitutes an inexhaustible source of artistic thinking, symbolizes the Homeland, and creats a special sacred space that simultaneously blesses and tests human resilience.У статті на матеріалі публіцистичного дискурсу Олеся Гончара проаналізовано концепт «земля», визначено його особливості вираження та смислову значущість, з’ясовано лінгвоментальні особливості – земна кора, ґрунт, планета, країна, край, держава. Письменницьку публіцистику характеризуємо не лише як чинник формування громадської думки, а й важливе джерело інтелектуальних рефлексій, які віддзеркалюють стан суспільного розвитку та його перспектив. Концепт «земля» розглядаємо на рівні глибинного смислу в системі вербалізованих художніх прийомів, що реалізуються у відповідних контекстуальних умовах. У дослідженні зосереджуємось на художній моделі світу, що постає засобом репрезентації Олеся Гончара як письменника-публіциста, носія мовної особистості елітарного типу, розкриває його світоглядні орієнтири, емоційно-чуттєву сферу, настроєві домінанти, пов’язані з концептом «рідна земля». Наголошуємо, що публіцистика письменника-класика, громадського діяча Олеся Гончара становить потужний дискурсивний інструмент для осмислення суспільного життя, позначений виразною авторською ідентичністю, неповторною комунікативною стратегією, особливими механізмами інтерпретації соціально значущих проблем. Субстантивно-атрибутивні конструкції зі стрижневим складником «земля» простежуємо у проєкції національно зумовлених специфічних українських реалій. Виокремлені ядерні складники когнітивної бази національної лінгвокультурної спільноти в публіцистичному дискурсі концентрують знання про репрезентативні факти, а також виконують роль моделей, що забезпечують подальше ретраслювання й поширення сформованої інформації.Встановлюємо, що публіцист послуговується ними як вербальними сигналами, які актуалізують колективний досвід, інтегрують індивідуальні спостереження, репрезентують громадянську авторську позицію та визначають ціннісні пріоритети.Доводимо, що концепт «земля» у публіцистичному дискурсі Олеся Гончара становить невичерпне джерело художнього мислення, символізує Батьківщину, формує особливий сакральний простір, що водночас благословляє й випробовує на міцність
ДО ПИТАННЯ ПРО ПЕРЕДАЧУ ЗНАЧЕНЬ УКРАЇНСЬКИХ СТИЛІСТИЧНИХ СУФІКСІВ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ АНГЛІЙСЬКОЮ
Get PDFThis article studies English attributive genitive constructions as a way of rendering stylistic meanings of the augmentative and diminutive suffixes when translating from Ukrainian.Affixation plays a much more significant role in enriching words with new senses in Ukrainian than in English. Hence the importance of finding certain means of translation compensation techniques which, when applied to the languages that belong to different structural types, would make it possible to preserve all the emotional-logical characteristics obtained by Ukrainian words through stylistic suffixes.Attributive genitive construction comprises 3 basic elements, namely Indefinite Article + Noun that describes / characterises the object, Preposition “Of” and Indefinite Article + Noun that name the object: a doll of a girl – a girl is like a doll, or in Ukrainian “lialechka”, “krasunechka”, “krasunika”, “divchatochko”, “beautiful divcha”, etc. The comparison to a doll which establishes the semantic basis of the English construction is preserved in Ukrainian through numerous versions of endearment-diminutive suffixes that can render all the necessary connotations and emotional colouring.Comparative analysis that embraces 500 examples of English genitive constructions and their Ukrainian equivalents in the texts that represent different genres proves that in English attributive genitives effectively compensate the lack of affixes, that form the foundations of the word-building system in Ukrainian. In other words, the stylistic functions which in Ukrainian are performed by affixes, in English are realised through different language means with attributive genitives being one of them.The choice of the first element in the construction shapes negative or positive type of the evaluation which the whole construction carries. The meanings of the words with negative evaluation, such as “devil”, “hell”, “brute”, are rendered in Ukrainian through the augmentative suffixes, whereas the meanings of the words with positive evaluation, such as “slip”, “gem”, “beauty”, are rendered through adding diminutive suffixes to the basic forms of the words.The article concludes that genitive constructions are an effective way to render the meaning of Ukrainian words with stylistic suffixes; it ensures the preservation of expressive-evaluation segments of the word meaning, as well as connotations when translating into English. English genitives and Ukrainian stylistic suffixes can be regarded as translation equivalent. Belonging to the different language levels they perform the same function, namely that of emotional-expressive enrichment of the language.У статті вивчаються англійські атрибутивні генітивні конструкції як спосіб передачі стилістичних значень українських суфіксів збільшеності та суфіксів зменшуваності при перекладі.Суфіксальний спосіб утворення нових значень слів відіграє в українській мові набагато більш значущу роль, ніж в англійській. Цей факт робить актуальним питання про знаходження в межах мов, що відносяться до різних структурних типів, способів перекладацької компенсації, які дозволили б зберегти усі емоційно-логічні характеристики, що отримують українські лексеми за допомогою стилістичних суфіксів. Атрибутивна генітивна конструкція складається із 3 базових елементів, а саме невизначеного артикля із іменником, що описує / характеризує об’єкт, прийменника «Of» та невизначеного артикля із іменником, що називає об’єкт, наприклад a doll of a girl – дівчина, як лялька, або «лялечка», «красунечка», «красунька», «дівчаточко», «вродливе дівченя» і т. ін. Порівняння із лялькою, яке є семантичною основою англійської конструкції, розкривається в українській мові завдяки численним варіантам пестливих суфіксів, які передають усі наявні конотації та емоційне забарвлення. Зіставний аналіз 500 прикладів генітивної конструкції та їхніх українських відповідників в текстах різних жанрів наочно демонструє, що в англійській мові атрибутивний генітив певною мірою компенсує відсутність достатньої кількості префіксів та суфіксів, які утворюють фундамент словотворення в українській мові. Тобто ті функції, які в українській мові виконують афікси, в англійській мові беруть на себе інші структурні елементи, і атрибутивний генітив є одним із таких елементів.Вибір першого елемента конструкції зумовлює негативний або позитивний характер оцінності, яку передає уся конструкція.Семантика слів із негативною оцінкою (наприклад, devil – диявол, hell – пекло, brute – звір) відтворюється в українських перекладацьких еквівалентах за допомогою суфіксів збільшеності, у отой час як значення слів із позитивною оцінкою (наприклад, slip – щось тонке і маленьке, gem – перлина, beauty – краса) відтворюються завдяки додаванню до твірних основ слів суфіксів зменшуваності.У статті зроблено висновок, що генітивні конструкції є ефективним способом перекладу українських лексем із стилістичними суфіксами, який гарантує збереження експресивно-оцінних значень і конотацій при перекладі англійською. Англійські генітивні конструкції та українські стилістичні суфікси є перекладацькими еквівалентами; вони належать до різних рівнів мови, але виконують одну функцію, яка полягає в емоційно-експресивному збагаченні мови
ФЕНОМЕН АЛІСИ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Get PDFThe character of Alice, created by Lewis Carroll in the novellas Alice’s Adventures in Wonderland and Through the Looking-Glass, is one of the most recognizable and iconic figures in world literature. At the same time, these texts have served as the foundation for the formation of a special cultural model – the archetype of the child-traveler who undergoes a rite of passage through a paradoxical world of imagination. The relevance of this study is determined by the global dissemination of Carroll’s ideas, motifs, and structures in numerous literary, cinematic, and media reinterpretations that not only preserve but also actively transform the original image of Alice in accordance with shifts in social, cultural, and historical contexts.The aim of this article is to comprehensively explore the phenomenon of "Alice-likeness" in contemporary artistic discourse and to determine how the character model, narrative structure, and spatial organization of the work are transformed in connection with the reinterpretation of the archetype. The research employs comparative-typological, archetypal, and intertextual approaches. The article analyzes similarities and differences in the narrative structure, the heroine's image, the organization of artistic space, and the system of trials in works that demonstrate an evident connection to the original. Key stages in the transformation of the child-heroine’s image are identified—ranging from the explorer of a paradoxical world to an emotional, moral, or historical fighter who embodies new models of self-awareness, fear, resistance, and strength. It is proven that the archetype of Alice as a traveler through imaginary reality has evolved into a universal artistic code, enabling reflection on the boundaries between reality and fantasy, childhood and adulthood, freedom and constraint. Contemporary variations of the heroine’s image not only reproduce but also expand upon its features, sometimes even contradicting the original concept, which indicates the vitality and adaptability of this archetype in new socio-cultural contexts.A promising direction for further study is the intermedial approach – examining the transformations of the Alice image in theatre, cinema, animation, and video games. The psychoanalytic perspective allows for an interpretation of the Alice archetype in terms of the unconscious, trauma, desire, and sublimation. The Alice phenomenon is not a relic of the past, but a dynamic platform for cultural dialogue that continues and takes on new forms.Образ Аліси, створений Л. Керролом у повістях «Аліса в Дивокраї» та «Аліса в Задзеркаллі», є одним із найбільш упізнаваних і знакових персонажів світової літератури. Водночас ці тексти стали підґрунтям для формування особливої культурної моделі – архетипу дитини-мандрівниці, що проходить шлях ініціації крізь парадоксальний світ уяви. Актуальність дослідження зумовлена глобальним поширенням ідей, мотивів і структур Керролової дилогії в численних літературних, кінематографічних та медійних переосмисленнях, що не лише зберігають, а й активно трансформують початковий образ Аліси відповідно до змін суспільного, культурного та історичного контексту. Мета статті – комплексно дослідити феномен «алісоподібності» в сучасному художньому дискурсі та з’ясувати, яким чином трансформується модель персонажа, наративу й просторової організації твору у зв’язку з переосмисленням архетипу. У дослідженні застосовано порівняльно-типологійний, архетипний та інтертекстуальний підходи. Проаналізовано спільні риси й відмінності в структурі наративу, образі героїні, організації художнього простору та системі випробувань у творах, що демонструють очевидний зв’язок із першоджерелом. Визначено ключові етапи трансформації образу дитини-героїні – від дослідниці парадоксального світу до емоційної, моральної або історичної борчині, що втілює нові моделі самопізнання, страху, опору й сили. Доведено, що архетип Аліси як мандрівниці крізь вигадану реальність перетворився на універсальний художній код, що уможливлює осмислення межі між реальністю й фантазією, дитинством і дорослістю, свободою й обмеженням. Сучасні варіації образу героїні не лише відтворюють його риси, а й розширюють, іноді конфліктуючи з початковим задумом, що свідчить про живучість і гнучкість цього архетипу в нових соціокультурних контекстах.Перспективним є інтермедійний підхід – дослідження трансформацій образу Аліси у театрі, кінематографі, анімації, відеоіграх. Психоаналітичний аспект дає змогу осмислити архетип Аліси в термінах несвідомого, травми, бажання й сублімації. Феномен Аліси – це не артефакт минулого, а динамічна платформа для культурного діалогу, який триває й набуває нових форм
УКРАЇНСЬКА ВОКАЛЬНА ЕСТРАДА ПОЧ. XXI СТ.: У ПОШУКАХ НОВАЦІЙНИХ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ОБРІЇВ
Get PDFThe purpose of the article is to identify conceptual innovation in the contemporary national vocal variety art as the basis for its functioning in the modern national artistic space. The methodology of the article is based on comparative guidelines, which include reliance on cultural, performance, personological and axiological approach, as well as the method of theoretical generalization. The scientific novelty of the research is determined by the outlining of innovative conceptual modes in the national art of vocal variety and the definition of the specifics of the performing means of their embodiment in particular in the works of the group «Bila Vezha», as well as A. Pyvovarov and Jamala. Conclusions. The article emphasizes that a significant innovative conceptual modus of the contemporary Ukrainian vocal variety art is the actualization of the spiritual experience of the nation. The introduction of the poetic heritage of the XIX–XX centuries, which has not been previously tested in the context of the vocal variety art, reflects the ides of reviving the significance of the national spiritual experience and intensifying its existence in the context of modernity, feels the Ukrainian vocal variety art with themes of both affirming the imperative and primacy of the connection between a person and the nation, and the spiritual impoverishment of humanity and the individual, and the inseparable value connection of the times and space of culture. The depiction of the national historical path, as an innovative conceptual vector of the Ukrainian vocal variety art, is presented through the prism of the revival of the folklore tradition in the diversity of its ethnic dimensions and in synthesis with academic tradition, and becomes the basis for the theme of the historical tragedy of ethnic groups, protest against ethnocide. The heroic and patriotic vector of the modern national variety art is represented by the appeal to the poetic heritage of the times of the executed revival and to te modern tragic realities of the Ukrainian community, united by the spirit of struggle for the sovereignty of the state and the independence of national culture, and is also marked by the testing of an innovative – military thematic and figurative direction. It is substantiated thet the conceptual renewal of the modern Ukrainian vocal variety art testifies to its acquisition of significant social mission, the status of the sphere of expression of both eternal and acutely problems of human existence and humanity, in particular in the national coloring.Мета статті полягає у виявленні концептуальних новацій у сучасній національній вокальній естраді як основи її функціонування у сучасному національному художньому просторі. Методологія статті ґрунтується на компаративних настановах, які передбачають опору на культурологічний, виконавський, персонологічний та аксіологічний підходи, а також метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна розвідки зумовлюється окресленням новаційних концептуальних модусів у національному мистецтві вокальної естради та визначенням специфіки виконавських засобів їх утілення, зокрема у творчості гурту «Біла Вежа», а також А. Пивоварова та Джамали. Висновки. У статті акцентовано, що вагомим новаційним концептуальним модусом сучасної української вокальної естради є актуалізація духовного досвіду нації. Уведення в контекст вокальної естради раніше не була апробованого у змістових параметрах естради поетичного спадку XIX–XX ст. відбиває ідею відродження значущості національного духовного досвіду та інтенсифікації його буття в контексті сучасності, наповнює українську вокальну естраду тематикою як утвердження імперативності та первинності зв’язку людини із нацією, так і духовного зубожіння людства й особистості, нерозривного ціннісного зв’язку часів і просторів культури. Закарбування історичного шляху нації, як новаційний концептуальний вектор української вокальної естради, репрезентується крізь призму відродження фольклорної традиції в різноманітті її етнічних вимірів та у синтезі з академічною традицією та стає основою тематики історичної трагедії етносів, протесту проти етноциду. Героїко-патріотичний вектор сучасної національної естради репрезентований зверненням до поетичної спадщини часів розстріляного відродження та до сучасних трагічних реалій буття української спільноти, поєднаних духом боротьби за суверенність держави та самостійність національної культури, а також позначений апробацією новаційного – воєнного тематично-образного спрямування. Обґрунтовано, що концептуальне оновлення сучасної української вокальної естради засвідчує набуття нею значущої соціальної місії, статус сфери вираження як вічних, так і гостро актуальних проблем буття людини та людства, зокрема в національному забарвленні