Sumy State Pedagogical University Scientific Journals
Not a member yet
856 research outputs found
Sort by
ПЕРСПЕКТИВИ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ РИЗИКИ ПРОЦЕСУ БІОКОНВЕРСІЇ ОРГАНО-МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ З МУЛОВИХ ВІДКЛАДІВ ЗАНЕДБАНИХ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ
Get PDFThe article analyzes prospects and technological risks of bioconversion of sludge deposits from neglected reclamation systems of Ukraine into organo-mineral fertilizers. Scientific approaches to comprehensive substrate characterization through three-level research hierarchy are considered: physico-chemical, agrochemical and microbiological assessment of raw materials. International studies on organic waste bioconversion efficiency are analyzed, including works with thermophilic bacterial cultures Bacillus thermoamylovorans (67% organic matter reduction in 10 days at 60°C), hydrothermal carbonization with nitrogen extraction from deposits (6-8% dry matter), multi-stage anaerobic systems (10-30% methane production increase) and solid-phase fermentation with rhizosphere bacteria Burkholderia cenocepacia. Results of field trials of bioconverted fertilizers in lentil-corn rotation are systematized (126% increase in soil microbial carbon biomass, 49% nitrogen increase, 25% CO₂ evolution reduction). A conceptual technological scheme of biofermentation with controlled parameters is presented: humidity 50-60%, temperature 50-65°C, pH 6.5-8.0, optimal C:N ratio 25-30:1, use of selected thermophilic microorganism strains and controlled aeration. Agroecological advantages of the technology are identified: restoration of reclamation systems functionality, mineral fertilizer substitution, soil structure improvement, prolonged nutrient action and eutrophication risk reduction. Systematic classification of technological risks by three categories is conducted: microbiological (pathogenic contamination, incomplete bioconversion), chemical (heavy metals bioaccumulation, nutrient losses) and technical (process instability, energy costs, seasonal raw material variability). An integrated risk management system based on HACCP principles with automated monitoring systems and preventive control of critical parameters is proposed. The review demonstrates high potential of sludge bioconversion technology for sustainable agricultural development while requiring comprehensive risk management strategies for successful commercialization.Стаття присвячена аналізу перспектив та технологічних ризиків біоконверсії мулових відкладів занедбаних меліоративних систем України у органо-мінеральні добрива. Розглянуто наукові підходи до комплексної характеристики субстрату через триступеневу ієрархію досліджень: фізико-хімічну, агрохімічну та мікробіологічну оцінку сировини. Проаналізовано міжнародні дослідження ефективності біоконверсії органічних відходів, включаючи роботи з термофільними бактеріальними культурами Bacillus thermoamylovorans (67% редукції органічної речовини за 10 діб при 60°C), гідротермальної карбонізації з вилученням азоту з відкладів (6-8% сухої речовини), багатоступеневих анаеробних систем (підвищення продукції метану на 10-30%) та твердофазної ферментації з ризосферними бактеріями Burkholderia cenocepacia. Систематизовано результати польових випробувань біоконвертованих добрив у лентильно-кукурудзяній ротації (підвищення мікробної біомаси вуглецю на 126%, азоту на 49%, зниження еволюції CO₂ на 25%). Представлено концептуальну технологічну схему біоферментації з контрольованими параметрами: вологість 50-60%, температура 50-65°C, pH 6,5-8,0, оптимальне співвідношення C:N 25-30:1, використання селекційованих штамів термофільних мікроорганізмів та контрольованої аерації. Визначено агроекологічні переваги технології: відновлення функціональності меліоративних систем, заміщення мінеральних добрив, покращення структури ґрунтів, пролонговану дію поживних речовин та зниження ризиків евтрофікації. Проведено системну класифікацію технологічних ризиків за трьома категоріями: мікробіологічні (патогенна контамінація, неповна біоконверсія), хімічні (біоакумуляція важких металів, втрати поживних речовин) та технічні (нестабільність процесу, енергетичні витрати, сезонна варіабельність сировини). Запропоновано інтегровану систему управління ризиками на основі принципів HACCP з автоматизованими системами моніторингу та превентивним контролем критичних параметрів
АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ВПЛИВ СУЧАСНОГО ТЕАТРУ
Get PDFThe article examines the art-therapeutic influence of contemporary theatre as a multidimensional phenomenon that integrates artistic, psychological, and social dimensions. Theatre, being a synthesis of various art forms, combines verbal, physical, musical, and visual expression, which allows it to act as a powerful tool for emotional communication and psychological transformation. The study substantiates the relevance of theatre as a means of psychological support in light of contemporary challenges – war, social instability, and the increasing level of emotional exhaustion in society. This article highlights that theatre enables a person to experience emotional release, develop empathy, enhance self-awareness, and restore inner balance through active creative participation. The theoretical analysis highlights several key psychological mechanisms that determine the therapeutic effect of theatrical practice, such as catharsis, projection, identification, and sublimation. It is emphasized that taking part in theatrical activities, whether as a performer or a viewer, provides opportunities for safe expression of emotions, self-reflection, and the transformation of negative experiences into constructive forms. Dramatic improvisation and role-playing foster the enhancement of adaptability, stress resistance, and social competence, while collective creativity helps to overcome isolation and strengthens the sense of belonging to a group. Particular attention is paid to the use of drama therapy and theatre-based interventions in psychological and educational practice. Such approaches are shown to contribute to emotional stabilization, recovery of psychological resources, and the prevention of burnout. The research emphasizes that theatre can act as a setting for self-discovery, self-realization, and personal growth, supporting mental health and well-being. It is concluded that contemporary theatre possesses significant art-therapeutic potential, providing individuals with the opportunity to harmonize their inner world, enhance resilience, and achieve psychological renewal. Its integration into psychological, pedagogical, and social work provides significant potential for developing a culture of emotional intelligence and creative self-expression.У статті досліджено феномен арт-терапевтичного впливу сучасного театру як багатовимірного явища, що поєднує мистецькі, психологічні та соціальні аспекти. Театр розглядається як унікальний простір, у якому взаємодіють елементи слова, руху, музики, емоції та символічних образів, створюючи потужний засіб для емоційного самовираження, пізнання та внутрішньої трансформації особистості. Підкреслюється, що сучасний театр має значний потенціал у сфері психологічної допомоги, особливо в умовах підвищеного рівня стресу, соціальної напруги, воєнних подій та емоційного виснаження суспільства. У статті проаналізовано психологічні механізми, що забезпечують терапевтичний ефект театральної діяльності, зокрема катарсис, ідентифікацію, проєкцію, сублімацію та символізацію. Показано, що участь у театральній діяльності – як у ролі актора, так і глядача – сприяє глибшому усвідомленню власних емоцій, формує здатність до емоційної саморегуляції, підвищує рівень емпатії та сприяє гармонізації міжособистісних стосунків. Театральна практика допомагає особистості безпечно опрацьовувати травматичний досвід, трансформувати внутрішні конфлікти та активізувати ресурси самопідтримки. Особливу увагу приділено використанню театральних методів у психологічній, освітній та соціальній практиці. Арт-терапевтичні програми на основі театру, зокрема драматерапія, довели свою ефективність у подоланні стресу, профілактиці професійного вигорання та розвитку особистісної цілісності. Театр постає не лише як вид мистецтва, а як форма колективної творчості, що об’єднує, відновлює та надихає. Зроблено висновок, що сучасний театр має потужний арт-терапевтичний потенціал, який сприяє відновленню внутрішньої рівноваги, розвитку креативності, самосвідомості та психологічної стійкості. Його інтеграція в систему психотерапевтичних, педагогічних і соціальних практик відкриває нові можливості для зміцнення ментального здоров’я, підтримки особистісного зростання й формування культури емоційного інтелекту в сучасному суспільстві
УПРАВЛІННЯ СКЛАДНІСТЮ ЗАВДАНЬ: РАЦІОНАЛЬНЕ ТА ІНТУЇТИВНЕ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Get PDFThis article investigates the interplay between job task complexity and decision-making styles – specifically rational and intuitive – within professional settings. Drawing on contemporary cognitive frameworks, particularly dual-process theories, the authors analyze how varying levels of task complexity influence individuals' cognitive strategies, whether through deliberate analytical reasoning or rapid intuitive judgments. The findings indicate that increased task complexity heightens the likelihood of employing both decisionmaking styles concurrently, as employees are often required to operate under conditions of uncertainty, time constraints, and information overload. The study highlights how intuition functions in complex environments. Experienced professionals are more inclined to rely on intuitive decisions grounded in pattern recognition and accumulated expertise. In contrast, less experienced individuals, while also leaning toward intuitive approaches, exhibit greater flexibility in toggling between intuitive and rational modes of thinking. The article pays close attention to the impact of key contextual factors such as time pressure, emotional state, environmental ambiguity, task complexity, and individual cognitive preferences. A comprehensive overview of psychometric instruments is provided, including REI, GDMS, CoSI, PMPI, PID, TIntS, and the newly proposed Rational and Intuitive Decision-Making Styles (RIDMS) model. The RIDMS framework distinguishes three types of rational and nine types of intuitive cognitive styles, offering a more nuanced understanding of how decision-making unfolds in real-world, highstakes contexts. Ultimately, the authors argue that effective decision-making in today’s dynamic and complex work environments does not lie in choosing between rationality and intuition, but in developing the capacity to integrate both. This adaptive ability is essential for professional effectiveness, particularly amid rapid change, rising competency demands, and compressed decision timelines. The study offers valuable insights for human resource management, job design, leadership development, and the creation of training programs aimed at enhancing decision-making competencies.У статті досліджується взаємозв’язок між складністю робочих завдань і стилями прийняття рішень – раціональним та інтуїтивним – у професійному середовищі. Автори на основі сучасних когнітивних теорій, зокрема дуального процесу прийняття рішень, аналізують, як рівень складності роботи впливає на вибір когнітивної стратегії – обґрунтованого аналітичного підходу чи швидких інтуїтивних рішень. Встановлено, що зі зростанням складності завдань зростає ймовірність використання обох стилів одночасно, оскільки працівникам доводиться діяти в умовах високої невизначеності, обмеженого часу та інформаційного перевантаження. Розглянуто особливості застосування інтуїції в складних умовах: фахівці з високим рівнем досвіду частіше покладаються на інтуїтивні рішення, що ґрунтуються на патернах та попередньому досвіді. Водночас менш досвідчені працівники, хоча й схильні до інтуїтивного підходу, демонструють вищу гнучкість у виборі між інтуїцією та аналітикою. Значну увагу приділено впливу таких чинників, як тиск часу, емоційний стан, складність середовища та завдань, а також особистий стиль мислення працівника. У дослідженні подано огляд ключових психометричних інструментів, зокрема REI, GDMS, CoSI, PMPI, PID, TIntS та нової інтегративної моделі RIDMS (Rational and Intuitive Decision-Making Styles), яка виділяє 3 типи раціонального та 9 типів інтуїтивного мислення. Це дозволяє більш глибоко зрозуміти динаміку прийняття рішень та адаптацію до складних умов роботи. Ефективне прийняття рішень у сучасному робочому середовищі вимагає не протиставлення, а гармонійного поєднання раціонального й інтуїтивного підходів. Така адаптивна здатність є критично важливою для професійної успішності, особливо в умовах постійних змін, зростаючих вимог до компетентності та швидкості реагування. Результати дослідження мають прикладне значення для управління персоналом, проєктування професійних ролей, формування програм професійного розвитку, а також розробки тренінгів з прийняття рішень
РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕКЗИСТАНЦІЙНОГО КОМПОНЕНТА ЖИТТЯ (LIFE) У ПСИХОЛОГІЧНИХ АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ МЕДІАНАРАТИВАХ
No full textThe article examines the peculiarities of representing the existential component of life in English-language psychological media narratives through the prism of a cognitive-semiotic approach. Media discourse is interpreted as a multifaceted communicative-semiotic space within which the media narrative, narrator, and recipient interact. In the context of the contemporary anthropocentric paradigm of media studies, existential themes acquire the status of a key cognitive vector that interprets the fundamental dimensions of human existence – meaning, identity, freedom, choice, values, self-knowledge, and authenticity. Semiotic analysis of media texts has made it possible to determine that verbal and linguistic-visual components function within an integrated sign system, where the linguistic sign acts as a dynamic instrument for representing inner experience, psychological state, and worldview attitudes. The existential component of life appears as a cognitive-semiotic construct that reflects the processes of human understanding of their own existence and reveals the interconnection between individual and collective experience. It has been established that the semiotic organisation of the media narrative contributes to forming a multi-level perception model, where the cognitive, emotional, and axiological planes interact in text interpretation. The representation of life as a central existential concept in psychological media discourse occurs through a complex system of symbolic, cognitive, and pragmatic mechanisms that ensure the actualisation of value orientations, intentions of self-understanding, and the construction of a holistic identity. The study’s results deepen the understanding of the semiotic structure of contemporary English-language media discourse and outline the potential of cognitive-semiotic analysis for identifying patterns of meaning formation in psychological media narratives.У статті розглянуто особливості репрезентації екзистенційного компоненту життя в англомовних психологічних медіанаративах крізь призму когнітивно-семіотичного підходу. Медіадискурс трактується як поліаспектний комунікативно-семіотичний простір, у межах якого взаємодіють медіанаратив, медіанаратор і реципієнт. У контексті сучасної антропоцентричної парадигми медіадосліджень екзистенційна тематика набуває статусу ключового когнітивного вектора, що забезпечує інтерпретацію фундаментальних вимірів людського буття – сенсу, ідентичності, свободи, вибору, цінностей, самопізнання та автентичності. Семіотичний аналіз медіатекстів дозволив визначити, що вербальні й лінгвовізуальні компоненти функціонують у межах інтегрованої знакової системи, де мовний знак виконує роль динамічного інструмента репрезентації внутрішнього досвіду, психологічного стану та світоглядних установок. Екзистенційний компонент життя постає як когнітивно-семіотичний конструкт, який відображає процеси осмислення людиною власного існування та виявляє взаємозв’язок індивідуального й колективного досвіду. Встановлено, що семіотична організація медіанаративу сприяє формуванню багаторівневої моделі сприйняття, де когнітивна, емоційна та аксіологічна площини взаємодіють у процесі інтерпретації тексту. Репрезентація життя як центрального екзистенційного концепту у психологічному медіадискурсі реалізується через комплексну систему знакових, когнітивних та прагматичних механізмів, що забезпечують актуалізацію ціннісних орієнтирів, інтенцій саморозуміння та конструювання цілісної ідентичності. Результати дослідження поглиблюють уявлення про семіотичну структуру сучасного англомовного медіадискурсу та окреслюють потенціал когнітивно-семіотичного аналізу для виявлення закономірностей формування смислів у психологічних медіанаративах
РОЗВИТОК ПРОГНОСТИЧНИХ ФУНКЦІЙ УЯВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
No full textThe author of the article sheds light on the problem of the formation predictive functions of the imagination of school-age children with autism spectrum disorders (ASD) using examples of tasks in mathematics lessons. She has emphasized that the ability to predict and plan is one of the important functions of the imagination, which provides planning of a sequence of actions, awareness of patterns. It is important for their socialization. Children with ASD often have difficulties with predicting the result, flexibility of thinking and the transition from concrete to abstract operations. The author of the article has outlined a number of difficulties of school-age children with ASD, which may complicate the formation of predictive functions of the imagination in the lessons. She has emphasized that mathematics as an educational subject creates unique opportunities for the formation of forecasting, whereas it needs a logical sequence, planning and anticipation of errors. The necessity of the implementation of special methodological approaches in mathematics lessons that contribute to the development of predictive functions is substantiated. They envision a structured learning environment, visual support, algorithmization, step-by-step task completion, prediction of the result, modeling of situations and work with tasks. The author of the article has presented a set of exercises and pedagogical techniques aimed at activating the predictive functions of the imagination and also defines the principles of working with ASD pupils in mathematics lessons for teachers and the organization of the educational process. Rules for composing tasks for school-age children with ASD are suggested, the need for preliminary vocabulary work before solving tasks is argued, since ASD pupils may not understand the terminology is substantiated. The effectiveness of systematic, structured and visually oriented work is substantiated, which allows to increase the level of forecasting, planning and independence of school-age children with ASD in the process of studying mathematics.У статті висвітлена актуальність проблеми формування прогностичних функцій уяви молодших школярів з розладами спектру аутизму (далі - РСА) на уроках математики. Доведено, що здатність до прогнозування та планування – одна з важливих функцій уяви, яка забезпечує планування послідовності дій, усвідомлення закономірностей, що є вагомим для соціалізації. Окреслено низку труднощів молодших школярів з РСА, які можуть ускладнювати формування прогностичних функцій уяви на уроках, зокрема невміння передбачати результат, недорозвиток гнучкості мислення, складність переходу від конкретних до абстрактних операцій. Визначено, що математика як навчальний предмет створює унікальні можливості для формування прогнозування, оскільки потребує логічної послідовності, планування та передбачення помилок. Обґрунтовано необхідність впровадження спеціальних методичних підходів на уроках математики, які сприяють розвитку прогностичних функцій уяви, зокрема структуроване навчальне середовище, візуальна підтримка, алгоритмізація, поетапне виконання завдань, прогнозування результату, моделювання ситуацій та роботи з задачами. У статті представлено комплекс вправ та педагогічних прийомів, спрямованих на розвиток прогностичних функцій уяви; визначено принципи роботи з учнями з РСА та організації навчального процесу на уроках математики. Запропоновано правила для розв’язування задач молодшими школярами з РСА; аргументовано необхідність попередньої словникової роботи перед цією діяльністю. Обґрунтовано ефективність системної, структурованої та візуально орієнтованої роботи, яка дозволяє підвищити рівень прогнозування, планування та самостійності молодших школярів з РСА у процесі вивчення математики
МОДЕЛЬ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
No full textThe article presents a comprehensive analysis of the theoretical and methodological foundations for creating an inclusive educational environment as a systemic factor in the social development of preschool children with psychophysical developmental disorders. The study actualizes the issue of integrating children with special educational needs into society in the context of the humanistic paradigm of modern education, emphasizing the need for equal access, respect for individuality, and the development of social experience through inclusive interaction. An analytical review of scientific approaches defines inclusion as a multidimensional sociocultural model that integrates pedagogical, psychological, and social mechanisms of child support. The author identifies contradictions between the declared normative principles of inclusive education and the real conditions of its implementation in preschool institutions. Based on a system-structural analysis, the article substantiates a model of an inclusive educational environment aimed at ensuring the harmonious social development of the child and the formation of social competencies necessary for successful adaptation. The proposed model consists of four interrelated components – organizational-pedagogical, socio-psychological, content-activity, and diagnostic- resultative – which together ensure the integrity, variability, and dynamism of the pedagogical process. Within each component, the main methods, tools, and forms of inclusive interaction are specified, including pedagogical modeling, facilitation, art therapy, interactive and situational technologies, and diagnostics of social skills. Particular attention is paid to psychological safety, the partnership of educators and parents, the development of empathy, positive self-esteem, and a sense of belonging to the community as determinants of socialization. It is substantiated that the model’s effective functioning requires coherence and mutual influence of all its elements, ensuring the child’s transition from adaptation to active social participation. The obtained results provide a theoretical basis for further research and the development of practical mechanisms for implementing inclusive education in preschool settings.У статті представлено комплексний аналіз теоретико-методологічних засад створення інклюзивного освітнього середовища як системного чинника соціального становлення дошкільників із порушеннями психофізичного розвитку. Актуалізовано проблему інтеграції дітей з особливими освітніми потребами у соціум у контексті гуманістичної парадигми сучасної освіти, що ґрунтується на ідеях рівного доступу, поваги до індивідуальності та розвитку соціального досвіду через інклюзивну взаємодію. Здійснено аналітичний огляд наукових підходів до розуміння інклюзії як багатовимірної соціокультурної моделі, що поєднує педагогічні, психологічні та соціальні механізми підтримки дитини. Виявлено суперечності між задекларованими нормативними принципами інклюзивної освіти та реальними умовами її реалізації у закладах дошкільної освіти. На основі системно-структурного аналізу обґрунтовано модель інклюзивного освітнього середовища, спрямовану на забезпечення гармонійного соціального розвитку дитини та формування базових соціальних компетентностей, необхідних для успішної адаптації. Запропонована модель охоплює чотири взаємопов’язані компоненти – організаційно-педагогічний, соціально-психологічний, змістово-діяльнісний і діагностико-результативний – що забезпечують цілісність, варіативність і динамічність педагогічного процесу. У межах кожного компонента визначено методи, засоби та форми інклюзивної взаємодії: педагогічне моделювання, фасилітацію, арттерапію, інтерактивні й ситуаційні технології, діагностику соціальних умінь. Акцентовано роль психологічної безпеки, партнерства педагогів і батьків, розвитку емпатії, позитивної самооцінки та почуття приналежності до спільноти як ключових чинників соціалізації. Доведено, що ефективність функціонування моделі забезпечується узгодженістю й взаємовпливом усіх її елементів, що сприяє переходу дитини від етапу адаптації до активної соціальної участі. Отримані результати становлять теоретичне підґрунтя для подальшої розробки практичних механізмів реалізації інклюзивної освіти у дошкільних закладах
СУЧАСНІ ПІДХОДИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ У РОБОТІ З ДІТЬМИ ІЗ РДУГ: ОСВІТА, ВИХОВАННЯ, КОРЕКЦІЯ
No full textThe article examines the educational, educational and correctional aspects of modern approaches to special psychology in working with children with attention deficit hyperactivity disorder. The features of behavior and development of children with ADHD from the first year of life are presented. The neurobiological component of attention deficit hyperactivity disorder, which affects the course of mental processes, specific learning difficulties, and sensory processing disorders, is analyzed. The triad of symptoms is analyzed in detail: hyperactivity, impulsivity, and attention deficit in various combinations, which make up three types of ADHD. Three types of ADHD are characterized: hyperactive-impulsive type, inattentive type, and combined type. A comparative characteristic of behavioral and psycho- logical manifestations in the educational environment, in the home environment, and in the social environment of children for each type of ADHD is compiled. It has been determined that ADHD affects the cognitive, speech, and emotional development of a child, so its correction can improve the child’s quality of life and improve their communication, as well as their efficiency in educational and everyday tasks. The system of psychological support for children with ADHD, developed by the Ukrainian scientist V. Knyazev, which is based on an individual correctional and developmental approach, has been analyzed. Within the framework of the program, general strategies of correctional and therapeutic assistance have been formulated: directive-liberal, static-dynamic, educational-game, individual-group. Each strategy has been characterized from the point of view of practical implementation. Options for organizing time within the program have been presented: “arch strategy”, “break strategy”, “peak load strategy”; “time marker strategy”. The advantages of the correctional pro- gram are identified: the ability to combine strategies with each other, creating a comprehensive approach to working with the child, taking into account his individual and personal preferences.У статті досліджено освітні, виховні та корекційні аспекти сучасних підходів спеціальної психології у роботи із дітьми, які мають розлади дефіциту уваги і гіперактивності. Наведено особливості поведінки і розвитку дітей із РДУГ з першого року життя. Проаналізовано нейробіологічну складову розладів дефіциту уваги і гіперактивності, що впливають на протікання психічних процесів, специфічні труднощі у навчанні, порушення сенсорної обробки. Детально проаналізовано тріаду симптомів: гіперактивність, імпульсивність та дефіцит уваги у різних комбінаціях, що складається три види РДУГ. Схарактеризовано три типи РДУГ: гіперактивно-імпульсивний тип, неуважний тип, комбінований тип. Складено порівняльну характеристику поведінкових і психологічних проявів в освітньому середовищі, в побутовому середовищі і в соціальному середовищі дітей для кожного типу РДУГ. Визначено, що РДУГ впливає на когнітивний, мовленнєвий, емоційний розвиток дитини, тому його корекція здатна підви- щити якість життя дитини та покращити її комунікацію, а також ефективність у навчальних та повсякденних задачах. Проаналізовано розроблену українським науковцем В. Князєвим систему психологічного супроводу дітей із РДУГ, яка ґрунтується на індивідуальному корекційно-розвивальному підході. В межах програми сформульовано загальні стратегії корекційно-терапевтичної допомоги: директивно-ліберальна, статико-динамічна, навчально-ігрова, індивідуально-групова. Схарактеризовано кожну стратегію з точку зору практичного виконання. Наведено варіанти організації часу у межах програми: «стратегія арки», «стратегія перерв», «стратегія пікових навантажень»; «стратегія часових маркерів». Визначено переваги корекційної програми: можливість комбінувати стратегії між собою, створюючи комплексний підхід до роботи з дитиною, враховуючи її індивідуально-особистісні вподобання
ВІЙСЬКОВА ЛЕКСИКА В СУЧАСНОМУ ДИСКУРСІ: КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ
No full textThe article examines military vocabulary as an integral component of military discourse, reflecting the specifics of communication in the spheres of defence, security, and the armed forces. The essence of military vocabulary, its functions in the professional speech of servicemen, and the main principles of its classification according to semantic, structural, and functional features are clarified. Military vocabulary is interpreted as a specific layer of the language system formed under the influence of historical events, technological progress, socio-political transformations, and the needs of military practice. The paper analyses the main groups of military terms, jargon, abbreviations, and phraseological units used in modern Ukrainian military discourse. The role of military terminology as a means of professional communication ensuring accuracy, brevity, and unambiguity in conveying information during combat operations and official interactions is particularly emphasized. The classification of military vocabulary into thematic groups is outlined: vocabulary related to types of troops, weapons, combat operations, command and control, communications, logistics, and moral-psychological aspects of service. Attention is drawn to the emergence of new lexical items as a result of transformations in contemporary wartime experience, particularly in the context of the Russian-Ukrainian war. The main trends in the development of military terminology are identified: active borrowing from the English language, the pursuit of standardization, and the adaptation of new concepts to the Ukrainian linguistic environment. In conclusion, it is proven that the study of military vocabulary is essential for forming a unified communicative system of the Armed Forces of Ukraine, developing military terminology, and improving professional language training.У статті розглянуто військову лексику як невід’ємну складову військового дискурсу, що відображає специфіку комунікації у сфері оборони, безпеки та збройних сил. З’ясовано сутність військової лексики, її функції у професійному мовленні військовослужбовців та визначено основні принципи класифікації за змістовими, структурними й функціональними ознаками. Військова лексика трактується як специфічний пласт мовної системи, що формується під впливом історичних подій, технологічного розвитку, суспільно-політичних трансформацій і потреб військової практики. У роботі проаналізовано основні групи військових термінів, жаргонізмів, абревіатур і фразеологічних зворотів, що використовуються в сучасному українському військовому дискурсі. Окремо підкреслено роль військових термінів як засобу професійної комунікації, який забезпечує точність, лаконічність і однозначність передавання інформації в умовах бойових дій та службової взаємодії. Зазначено класифікацію військової лексики за тематичними групами: лексика, пов’язана з видами військ, озброєнням, бойовими діями, управлінням військами, зв’язком, тиловим забезпеченням, морально-психологічними аспектами служби. Звернено увагу на появу нових лексем унаслідок трансформацій сучасного воєнного досвіду, зокрема в контексті російсько-української війни. Визначено основні тенденції розвитку військової термінології: активне запозичення з англійської мови, прагнення до стандартизації, а також адаптація нових понять до українського мовного середовища. У підсумку доведено, що її вивчення є важливим для формування єдиної комунікативної системи Збройних Сил України, розвитку військової термінології та удосконалення професійної мовної підготовки
ВІЙСЬКОВА ЛЕКСИКА В ЗБІРЦІ РЕПОРТАЖІВ ТА ЕСЕЇВ «БАХМУТ» МИРОСЛАВА ЛАЮКА
No full textThe article is devoted to the study of lexico-semantic groups and functional-stylistic features of military vocabulary in the collection of reportage and essays Bakhmut by Myroslav Laiuk, who was directly present in the combat zone during the defense of the city of Bakhmut in winter and March 2023. It has been established that military vocabulary constitutes an important component of the language of literary reportage, reflecting the realities of the contemporary Russian-Ukrainian war, the society’s linguistic response to military actions, and the author’s emotionally evaluative stance. Several main lexico-semantic groups of military vocabulary have been identified and analyzed: names of defenders of Ukraine; military ranks, positions, and professions; military call signs; names of enemies of the Ukrainian people; names of weapons, their components, and ammunition, as well as military transport equipment; names of combat actions, processes, and others. It has been determined that the composition of contemporary military vocabulary is constantly changing and being supplemented with new words, which is related to the full-scale Russian-Ukrainian war, the conduct of intensive combat operations, army reorganization, and modernization of weaponry. Feminine lexical units in M. Laiuk’s literary reportage testify to the growing role of women in the military sphere and their significant contribution to the defense of the country. A distinctive feature of military call signs is their purpose: concealing the person’s real name, preventing the disclosure of personal data, and serving as tools for self-identification and self-positioning. The formation of secondary names for Ukrainian soldiers is based on: external appearance, internal characteristics, and age; occupation, profession, or preferences; family relations; names of famous people, literary or fairy-tale characters, biblical or mythical figures; fauna and flora terms; ethnonyms and toponyms; and names of natural phenomena. It has been shown that the skillful use of military vocabulary contributes to a deeper conveyance of the atmosphere of war, helps form the image of the warrior-defender, and creates a tense and dramatic environment.Статтю присвячено дослідженню лексико-семантичних груп та функційно-стилістичних особливостей військової лексики в збірці репортажів та есеїв «Бахмут» Мирослава Лаюка, який безпосередньо перебував у зоні бойових бій під час оборони міста Бахмут узимку та в березнів 2023 року. З’ясовано, що військова лексика є важливою складовою мови художнього репортажу, вона відображає реалії сучасної російсько-української війни, мовну реакцію суспільства на військові дії та емоційно-оцінну позицію автора. Виділено і проаналізовано кілька основних лексико-семантичних груп військової лексики: найменування захисників України; назви військових звань, посад, професій; військові позивні; назви ворогів українського народу; назви зброї, її частин та боєприпасів, військово-транспортної техніка; назви бойових дій, процесів тощо. З’ясовано, що склад сучасної військової лексики постійно змінюється і поповнюється новими словами, що пов’язано з повномасштабною російсько-українською війною, веденням інтенсивних бойових дій, реорганізацією армії та модернізацією озброєння тощо. Фемінні лексеми у художніх репортажах М. Лаюка засвідчують зростання ролі жінок у військовій сфері, їхній вагомий внесок у захист країни. Особливістю військових позивних є їх призначення: утаємничення справжнього найменування особи, запобігання розкриттю особистих даних, самоідентифікація і самопозиціонування. Основою формування вторинних найменувань українських бійців стали: зовнішні риси, внутрішні особливості, вік людини; рід занять, професія чи уподобання; родинні стосунки; імена відомих людей, літературних героїв, казкових персонажів, біблійних чи міфічних істот; фауномени, флорономени; етноніми, топоніми; назви явищ природи тощо. З’ясовано, що майстерне використання військової лексики сприяє глибшій передачі атмосфери війни, формує образ воїна-захисника, служить для створення напруженої та драматичної атмосфери
ІНДУКТИВНЕ ТА ДЕДУКТИВНЕ НАВЧАННЯ ГРАМАТИКИ У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ СТУДЕНТАМ-МЕДИКАМ
No full textThe article presents a comparative study of the effectiveness of inductive and deductive grammar instruction in teaching English to students within the framework of English for medical students. The theoretical background of both approaches is outlined, with emphasis on their methodological principles, advantages, and limitations in professional language education. The research also describes an experimental study conducted at a medical university with second-year students of the Faculty of Medicine. The participants were divided into groups: two groups studied grammar deductively (rule explanation followed by practice), and the other two groups – inductively (rule discovery based on authentic medical texts). Data were collected through pre-, post-, and delayed post-tests, a student questionnaire, and teachers’ observations. The results revealed that the deductive groups achieved slightly higher scores in the immediate post-test, while the inductive groups showed significantly better retention after three weeks. Questionnaire data indicated that inductively taught students demonstrated higher motivation, engagement, and perceived relevance of grammar instruction to their future professional communication. The study concludes that a blended model combining both inductive and deductive approaches is the most effective for ESP courses in medical education. In medical English, combining both methods – inductive for contextual discovery in clinical cases and deductive for explaining rules in technical terminology – promotes the development of communicative competence. The article proposes hybrid strategies, lesson examples, and best practices tailored to the needs of medical students, with an emphasis on cultural aspects and language proficiency. In addition, a balanced approach promotes independence, accuracy, and confidence. The article proposes hybrid strategies and examples of classes that consider the needs of medical students.У статті представлено порівняльне дослідження ефективності індуктивного та дедуктивного підходів до викладання граматики в рамках курсу англійської мови для студентів-медиків. Викладено теоретичні основи обох підходів з акцентом на їх методологічних принципах, перевагах та обмеженнях у професійній мовній освіті. У статті також описано експериментальне дослідження, проведене в медичному університеті серед студентів другого курсу медичного факультету. Учасники експерименту були розділені на підгрупи: дві підгрупи вивчали граматику дедуктивно (пояснення правил з подальшою практикою), а дві інші підгрупи – індуктивно (відкриття правил на основі автентичних медичних текстів). Дані були зібрані за допомогою попередніх підсумкових тестів та тестів, проведених через кілька тижнів, щоб оцінити здатність студентів зберігати та застосовувати свої мовні навички з плином часу, а також на основі анкетування студентів та спостережень викладачів. Отримані дані свідчать, що підгрупи, які навчалися дедуктивним методом, продемонстрували дещо вищі результати при виконанні підсумкового тесту, тоді як підгрупи, в яких застосовували індуктивний метод навчання, продемонстрували значно кращі результати через чотири тижні. Дані анкетування виявили, що студенти, які навчалися індуктивно, продемонстрували вищу мотивацію, залученість та сприйняття релевантності граматичного навчання для їхньої майбутньої професійної комунікації. У дослідженні встановлено, що змішана модель, яка поєднує індуктивний та дедуктивний підходи, є найефективнішою для вивчення англійської мови за професійним спрямуванням у медичній освіті. Обидва методи характеризуються своїми сильними сторонами і є цінними інструментами в арсеналі викладача. У медичній англійській мові поєднання обох методів – індуктивного (для контекстуального відкриття в клінічних випадках) та дедуктивного (для пояснення правил у технічній термінології) – сприяє розвитку комунікативної компетентності. Крім того, збалансований підхід сприяє розвитку самостійності, точності та впевненості. У статті пропонуються гібридні стратегії та приклади занять із урахуванням потреб студентів-медиків