National University of Ostroh Academy: OJS
Not a member yet
3889 research outputs found
Sort by
МІТ ЗОЛОТОГО ВІКУ У РОМАНІ «ЗЕМЛЯ НА НЕБІ» Ш. Ф. РАМЮЗА
Get PDFThe peculiarities of the reflection of the myth of the golden age on the example of the novel "Land on the Heavens", which is indicative to highlight this problem in the vision by the Swiss French-speaking writer from the beginning of 20th century Ch. F. Ramuz, have been studied. The components of this myth such as the concept of "eternal peasant" and "small homeland" which are the main concepts of the author\u27s aesthetics have been mentioned. According to the writer, the best place on Earth for a person is the land where he/she was born, that’s why his characters symbolically return after death to go on living in their small Swiss village. It has been emphasized that this village is both a real and a symbolized topos containing axiological and didactic values. It has been considered as the embodiment of paradise on Earth containing the following symbolic components: home, the landscape of the mountain and lake Leman, peace, working, self-absorption, love. Ch. F. Ramuz\u27s goal is to make the reader realize the importance of a small homeland (Swiss canton Vaud) in his life. The novel has been studied in the context of the author\u27s work, where an important element of the construction of self-identity of a Swiss French speaking character is the opposition "Own" and "Other" (being the destructive "Alien"). The function of the myth of the golden age as a clearly traced one in the novel "Land on the Heavens" has been analyzed to prove that a person\u27s place is on his homeland, which is his searched paradise. The idea of "appropriate work" according to H. Skovoroda has been reveаled: the characters of this novel can realize themselves through their favorite occupation, which benefits their compatriots and their small homeland. By revealing the destiny and the profession of each of the characters, Ch. F. Ramuz shows the significance of each person on his/her own place on the motherland as symbolic space of paradise: from the coffin maker to the shepherd.Cтаття присвячена вивченню особливостей відображення міту золотого віку на прикладі роману “Земля на небі”, що є показовим для висвітлення цієї проблеми у баченні швейцарського франкомовного письменника поч. ХХ ст. Ш. Ф. Рамюза. Виокремлені складові цього міту такі як концепт “вічного селянина” і “малої батьківщини”, що є головними поняттями естетики автора. На думку письменника, найкраще місце для людини – це земля, де народився, тому туди символічно і повертаються його персонажі після смерті. Акцентовано, що це одночасно реальний і символізований топос, що містить аксіологічний та дидактичний змісти. Це село у гірському кантоні – втілення раю на землі: цей топос схарактеризований такими символічними складовими: дім, ландшафт гори та озера Леман, спокій, праця, самозаглибленість, любов. Мета Ш. Ф. Рамюза – змусити читача усвідомити значення малої батьківщини у власному житті. Роман розглянутий у контексті творчості автора, де важливим елементом конструювання самоідентичності швейцарця є протиставлення “Свій” – “Інший” (розуміємо як руйнівний “Чужий”). Стверджуємо, що у романі “Земля на небі” чітко прослідкована функція міту золотого віку: довести, що місце людини на її малій батьківщині (швейцарський кантон Во), що є її шуканим раєм. Так само працює ідея “сродної праці” за Г. Сковородою: персонажі цього роману реалізують себе через улюблене заняття, що приносить користь співвітчизникам та малій батьківщині. Через розкриття долі та професії кожного з персонажів, Ш. Ф. Рамюз показує потрібність людини у такому символічному просторі: від майстра домовин до пастуха
КОРПУСНА ПРАГМАТИКА – НОВА ГАЛУЗЬ КОРПУСНОЇ ЛІНГВІСТИКИ
Get PDFThe article is devoted to corpus pragmatics as a new branch of corpus linguistics that combines quantitative methods of language data analysis with qualitative approaches of pragmatics. Thanks to the development of computer-based text processing methods and the expansion of electronic corpora, it has become possible to study pragmatic phenomena in large amounts of data, which allows obtaining more reliable results than traditional intuitive or experimental approaches.The work covers the history of corpus linguistics – from the creation of the Brown Corpus to modern multimodal and specialised corpora, as well as the main stages of the formation of pragmatics as a science. The relationship between the language form and its pragmatic function is analysed, which is one of the key issues in corpus analysis. The methods of corpus pragmatics, such as concordance analysis, collocation and frequency pattern analysis, as well as the use of annotated corpora for automated detection of speech acts and discourse markers are considered. Examples of the analysis of pragmatic units based on the general corpus of the Ukrainian language and the author’s own small corpus of German-language texts are presented.Prospects for further development of corpus pragmatics, in particular, the use of artificial intelligence to improve methods of automatic analysis of language data, are outlined.Стаття присвячена корпусній прагматиці як новій галузі корпусної лінгвістики, що поєднує кількісні методи аналізу мовних даних із якісними підходами прагматики. Завдяки розвитку комп’ютерних методів обробки тексту та розширенню електронних корпусів стало можливим вивчати прагматичні явища у великих обсягах даних, що дозволяє отримувати більш достовірні результати, ніж традиційні інтуїтивні або експериментальні підходи.У роботі висвітлюється історія розвитку корпусної лінгвістики – від створення Браунівського корпусу до сучасних мультимодальних та спеціалізованих корпусів, а також основні етапи становлення прагматики як науки. Аналізується зв’язок між мовною формою та її прагматичною функцією, що є однією з ключових проблем у корпусному аналізі. Розглянуто методи корпусної прагматики, такі як конкордансний аналіз, аналіз колокацій та частотних патернів, а також використання анотованих корпусів для автоматизованого виявлення мовленнєвих актів і дискурсивних маркерів. Наведено приклади аналізу прагматичних одиниць на основі загального корпусу української мови та власного малого корпусу німецькомовних текстів.Окреслено перспективи подальшого розвитку корпусної прагматики, зокрема використання штучного інтелекту для вдосконалення методів автоматичного аналізу мовних даних
ЖАНРОВЕ РОЗМАЇТТЯ МАЛОЇ ПРОЗИ ЕЛЬКЕ ХАЙДЕНРАЙХ (НА МАТЕРІАЛІ ЗБІРКИ «ALLES KEIN ZUFALL»)
Get PDFThe article is devoted to the study of the genre specificity of short prose by the contemporary German writer Elke Heidenreich based on the material of the book "Alles kein Zufall" (Everything is no coincidence). The paratext to the book defines all of its 189 texts as short stories, however, the genre palette of this book is much broader. It contains, as the analysis has shown, short stories, short-short stories, anecdote, jokes, humorous pieces, prose miniatures, aphorisms, futures. It is due to the processes of mutual influence of genres due to the diversity of talents of writers who use these genres and develop them, and the influence of the American literary tradition on the German literature, especially with regard to short stories and short-short stories. The German literary tradition in the genres of short prose is represented by such famous authors as Robert Musil, Franz Kafka, Bertolt Brecht, Robert Walser, etc., who developed such varieties of the prose genre as prose miniature, calendar story, anecdote etc.The fragments of life presented in the book reflect the topics that interest the modern reader, meet his needs for entertainment literature, best-selling literature, short story literature, which is gladly perceived by the new generation of readers with clip thinking.The style of short prose by Elke Heidenreich is determined by the concentration of thought and the corresponding brevity of form, which is characterized by enumeration (mostly adjectives in the function of epithets and nouns) to describe a certain situation, and ring repetitions as carriers of integrity and completeness of the text. Genre diversity is also manifested in a certain tonality (epic (unpleasant, enthusiastic, touching tone), ironic, humorous or ironic-humorous, etc.).Стаття присвячена дослідженню жанрової специфіки малої прози сучасної німецької письменниці Ельке Хайденрайх на матеріалі її збірки «Alles kein Zufall» (Усе невипадково). Паратекст до збірки визначає всі її 189 текстів як короткі оповідання, однак жанрова палітра цієї збірки набагато ширша. Вона містить, як показав аналіз, короткі оповідання, короткі-короткі оповідання, анекдотичні оповідання, анекдоти, гуморески, прозові мініатюри, афоризми, нариси, хоча іронічна літературна критика зазначає тільки анекдотичні оповідання, десь почуті діалоги, і спогади, що є свідченням недостатньої генологічної визначеності жанрів малої прози, але зумовлено також процесами взаємовпливу жанрів завдяки різноплановості талантів письменників, які послуговуються цими жанрами і розвивають їх, та впливу американської літературної традиції на німецькомовну, особливо стосовно коротких оповідань (stories) і коротких-коротких оповідань (short-short stories)
РОМАН «ЕДЕМ» СТАНІСЛАВА ЛЕМА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НАДЛЮДИНИ Ф. НІЦШЕ
Get PDFThe development of scientific and technological progress and attempts to reflect it in science fiction in the twentieth century increasingly attracted the attention of professional literary critics and often became the subject of research by historians and literary theorists. The researchers were concerned with the origin of the phenomenon of fantastic literature, its limits and possibilities. Is science fiction really a feature of the twentieth century? Polish literary critics answer this question unequivocally: science fiction has always existed in literature. An analysis of literature in search of the beginning of fantasy leads to the conclusion that the use of elements of the fantastic, mystical, magical, folklore, divine, and other things is the component that gave rise to the formation of certain criteria of fantastic literature (science fiction, fantasy, and horror literature), the branching of genres and subgenres, the highlighting of special features of characters and situations, the outlining of a range of issues, etc. in the late nineteenth and early twentieth centuries.In the context of the development of science fiction literature in the twentieth century, certain philosophical trends played an important role, as their influence covered virtually all spheres of human life. A significant figure of the late nineteenth century was Friedrich Nietzsche, who developed the idea of the death of God and the place of man, or rather a superhuman who could become godlike and take the place of the Creator. Science fiction writers were eager to explore this topic in their works. In Polish literature, it was Stanisław Lem who created a certain ideal and example of depicting certain problems through the prism of science fiction.Розвиток науково-технічного прогресу і спроби його відобразити у фантастичній літературі у XX столітті все частіше привертали увагу професійної літературної критики та нерідко ставали предметом досліджень істориків та теоретиків літератури. Дослідників хвилювало питання походження феномену фантастичної літератури, його меж та можливостей. Чи дійсно фантастика це особливість XX сторіччя? Польські літературознавці на це питання відповідають однозначно: фантастика в літературі була завжди. Аналіз літератури у пошуках початку фантастики приводить до висновку, що використання елементів фантастичного, містичного, чарівного, фольклорного, божественного та іншого – є тією складовою, яка дала поштовх формуванню вже у кінці XIX – початку XX ст. певних критерій фантастичної літератури (фантастики, фентезі та літератури жахів), розгалуженню жанрів та піджанрів, виділенню особливих рис героїв та ситуацій, окресленню кола проблематики тощо. В контексті розвитку фантастичної літератури XX століття важливу роль відігравали певні філософські напрямки, які своїм впливом охопили фактично всі сфери життя людини. Знаковою фігурою кінця XIX століття був Фрідріх Ніцше, який розвивав ідею смерті Бога та місця людини, а точніше надлюдини, що могла стати богоподібною та зайняти місце Творця. Літератори-фантасти охоче розкривали цю тему у своїй творчості. У польській літературі саме Станіслав Лем створив певний ідеал та приклад зображення тих чи інших проблем крізь призму фантастичної літератури
ВАЖЛИВІСТЬ УРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ
Get PDFThe article is devoted to a comprehensive analysis of the psychological readiness of philology students to master professional foreign language communication, which is an integral part of their pedagogical and methodological training. The study focuses on the relationship between motivational, cognitive, emotional-volitional and cultural components that form the ability of students to successfully interact in a foreign language environment. Key psychological barriers are highlighted, such as anxiety, fear of mistakes, low self-esteem and insecurity, as well as problems of intercultural communication that arise due to insufficient understanding of cultural characteristics. When considering psychological readiness in the context of philological education, it should be taken into account that it includes both a personal component (the desire to improve one’s knowledge and ability to reflect) and a professional component – an orientation towards the application of foreign language skills in teaching or translation activities.The article examines in detail the pedagogical conditions that contribute to the development of psychological readiness, including interactive forms of learning, international language projects, the creation of a language environment and the involvement of digital technologies. The role of psychological support and motivational training in overcoming students’ fears and anxiety is separately analyzed. The authors also address the problems of integrating theoretical and practical knowledge, offering recommendations for improving the educational process. The paper also proposes a number of practical recommendations that will contribute to the formation of this readiness, including the use of interactive methods, an individualized approach and the latest technologies.The authors draw attention to the problems faced by future philologists and suggest ways to solve them through the adaptation of teaching methods, the introduction of new technologies and the development of intercultural competence. The practical aspect is presented in the form of recommendations for educational institutions.The research materials are based on the results of modern scientific works, empirical research and practical experience. The article may be useful for teachers of higher education institutions, methodologists, researchers in the field of education and students who seek to increase the level of professional foreign language competence.Стаття присвячена комплексному аналізу психологічної готовності студентів-філологів до опанування професійного іншомовного спілкування, що є невід’ємною складовою їхньої педагогічної та методичної підготовки. У дослідженні акцентовано увагу на взаємозв’язку мотиваційних, когнітивних, емоційно-вольових і культурних компонентів, які формують здатність студентів успішно взаємодіяти в іншомовному середовищі. Висвітлено ключові психологічні бар’єри, такі як тривожність, страх помилок, низька самооцінка та невпевненість, а також проблеми міжкультурної комунікації, що виникають через недостатнє розуміння культурних особливостей. Розглядаючи психологічну готовність у контексті філологічної освіти, слід враховувати, що вона включає як особистісний компонент (бажання вдосконалювати свої знання і здатність до рефлексії), так і професійний компонент – орієнтацію на застосування іншомовних навичок у викладацькій або перекладацькій діяльності.У статті детально розглянуто педагогічні умови, які сприяють розвитку психологічної готовності, включно з інтерактивними формами навчання, міжнародними мовними проєктами, створенням мовного середовища та залученням цифрових технологій. Окремо проаналізовано роль психологічної підтримки та мотиваційних тренінгів у подоланні страхів і тривожності студентів. Автори також звертаються до проблем інтеграції теоретичних і практичних знань, пропонуючи рекомендації для вдосконалення навчального процесу. У роботі також запропоновано низку практичних рекомендацій, що сприятимуть формуванню цієї готовності, включно з використанням інтерактивних методик, індивідуалізованого підходу та новітніх технологій.Автори звертають увагу на проблеми, з якими стикаються майбутні філологи, та пропонують шляхи їх вирішення через адаптацію методик навчання, впровадження новітніх технологій та розвиток міжкультурної компетентності. Практичний аспект викладений у формі рекомендацій для освітніх закладів.Матеріали дослідження спираються на результати сучасних наукових праць, емпіричних досліджень і практичного досвіду. Стаття може бути корисною для викладачів закладів вищої освіти, педагогів-методистів, дослідників у сфері освіти та студентів, які прагнуть підвищити рівень професійної іншомовної компетентності
ДЕ СЕЛИЛИСЯ Й ЧОМУ УКРАЇНЦІ В КАНАДІ: КОРОТКИЙ ОГЛЯД
Get PDFThe article provides a brief overview of the history of Ukrainian emigration to Canada. In particular, the historical context and features of different waves of emigration, starting from 1891 to the present day, are discussed. Particular attention is paid to the choice of residence by newcomers and the factors that influenced this decision. The author traces how immigration policy, as well as employment opportunities and the presence of relatives and friends, affected the settlement of Ukrainians in Canada. In particular, the article provides information about the first wave of immigration, when the government promised 64 hectares of land as homesteads for a nominal fee of $10. As a result of this policy, Ukrainian settlements were founded in Manitoba, Saskatchewan, and Alberta. The article highlights the historical background of the second and third waves of emigration and the peculiarities of Canada\u27s policy at the time, which resulted in a significant number of Ukrainians settling not only in the West of the country, but also in Ontario and Quebec. The article notes that there is no consensus among scholars on whether the arrival of Ukrainians from Poland, Yugoslavia, and other Central European countries in the 1980s should be distinguished as a separate wave. It also discusses emigration after the collapse of the Soviet Union and the resettlement of Ukrainians in Canada over the past 30 years. Despite the fact that in the twenty-first century Ukrainians live almost all over the country, Manitoba, Alberta, and Saskatchewan have the highest percentage of people in Canada who declare their Ukrainian ancestry. Special attention is paid to the wave of emigration caused by russia\u27s full-scale war against Ukraine. Thanks to a special program of the Government of Canada, Canada-Ukraine authorization for emergency travel, 298 thousand Ukrainians arrived in Canada between March 17, 2022 and April 1, 2024. The article presents the results of surveys of newcomers and information about the factors that influenced their choice of place of residence. Стаття присвячена короткому огляду історії еміграції українців до Канади. Зокрема, йдеться про історичний контекст та особливості різних хвиль еміграції, починаючи від 1891 року до сьогоднішніх днів. Особливу увагу приділено вибору місця проживання новоприбулими та факторам, що впливали на це рішення. Простежено, як імміграційна політика, а також можливості для працевлаштування й наявність родичів і друзів позначалися на розселенні українців у Канаді
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ПОВЕРНЕННЯ ВІДЧУЖЕНОЇ ПРИРОДИ І МАЙБУТНЄ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ
Get PDFToday, the ecological crisis has become the most discussed topic at world summits and scientific conferences. Environmental catastrophe is now not an ephemeral threat of the future, but a clearly defined diagnosis that has already begun to become noticeable. That is why it is important to identify the causes of the ecological crisis provoked by destructive human actions. In particular, one should consider the attitude of human to nature in terms of ethics. For a long time, nature was perceived by people only as something external and only as a means of satisfying needs. This attitude became especially noticeable with the growing development of technology. And as a result, they turned out to be destructive for the environment. Therefore, in our time, nature should be considered not as an object, but as an equal subject, which is an important part not only of the present, but, most importantly, of the future common life world. However, the reason for a human’s indifferent attitude to nature lies in alienation. In the process of production, not only the worker’s own labor, but also raw materials, i.e. natural materials, become alienated to him. Even more, the worker’s own body is also alienated, becoming only a tool. Therefore, alienated nature is perceived by a person as something external and distant. That is why it is easy to use nature to achieve the goal. Thus, both the external and internal nature of a person is alienated. This is evidenced, for example, by the industry of plastic surgery, for which the body is only an object for manipulation. However, the alienation of nature has threatening consequences not only for the environment, but also for human freedom. For example, the science fiction writer A. Huxley in his most famous book «Brave new world” modeled a world in which nature is completely subjugated by science and technology. However, in this world it turns out that with the subjugation of human nature, human freedom also disappeared. Philosopher Ju. Habermas reaches similar conclusions. He writes that in the future, genetic engineering will be able to deprive even an unborn person of freedom of choice. Therefore, it is important to return the alienated nature to person. In this case, a good solution is the ethics of responsibility proposed by K.-O. Apel and developed by his followers. Based on his communicative philosophy, which means considering nature as a subject, it proves to be a method capable of helping man to re-accept and reconnect with the natural world.Екологічна криза сьогодні стала чи не найбільш обговорюваною темою на всесвітніх самітах та наукових конференціях. Екологічна катастрофа тепер є не примарною загрозою майбутнього, а чітко окресленим діагнозом, який уже почав себе проявляти. Саме тому важливим стає виявлення причин цієї кризи, спровокованої руйнівними діями людини. Зокрема, слід розглянути ставлення людини до природи з позицій етики. Довгий час люди сприймали природу лише як засіб задоволення потреб. Таке ставлення відчутно посилилося з розвитком технологій, який виявився вкрай руйнівним для довкілля. Тому в наш час слід розглянути природу не як об’єкт, а як рівноцінний суб’єкт, що є важливою частиною не лише теперішнього, а, головне, майбутнього спільного життєвого світу. Однак причина байдужого ставлення людини до природи криється якраз у відчуженні. У процесі виробництва відчуженою для робітника стає не лише його власна праця, а й сировина, тобто природні ресурси – і відчужена природа сприймається людиною як щось зовнішнє й далеке. Саме тому природу легко використовувати задля досягнення поставленої мети. Відтак відчужується як зовнішня, так і внутрішня природа людини, про що свідчить, наприклад, індустрія пластичної хірургії, коли тіло є лише предметом для маніпуляцій. Однак відчуження природи має загрозливі наслідки не лише для довкілля, а й для людської свободи. Наприклад, письменник-фантаст О. Гакслі у своєму найвідомішому творі «Який чудовий світ новий!» змоделював світ, у якому природа повністю підкорена наукою та технологіями, однак виявляється, що з підкоренням людської природи зникає і людська свобода. Схожих висновків доходить і філософ Ю. Габермас, який пише, що у майбутньому генна інженерія зможе позбавляти навіть ще не народжену людину свободи вибору. Тож важливим є повернення відчуженої природи до людини. І тут слушним вирішенням є етика відповідальності, запропонована К.- О. Апелем та розвинута його послідовниками. Заснована на його комунікативній філософії, яка передбачає сприйняття природи як суб’єкта, вона виявляється тим методом, що здатен допомогти людині знову возз’єднатися зі світом природи
ТОТОЖНІСТЬ ПІД ПІДОЗРОЮ: ЗАБУТТЯ ДИСКУРСУ ГЕҐЕЛЯ
Get PDFThe current situation in philosophy testifies to the dominance of such a semantic field, which is covered by the concepts of distinction, difference, and a certain distrust, even skeptical suspicion of the idea of identity. The procedure of distinction is recognized as determining the very possibility of thinking, moreover, such an important subject of philosophical thought as being, which explicitly or implicitly determines the specificity of philosophical discourse from antiquity to the present day, was subject to grasping through the distinction of identical and different, one and numerical/plural, which constituted the further understanding of essence and existence, phenomenon and concept. Therefore, the task is set – by Heidegger’s principle of Kehre based on Hegel’s philosophy to reveal the a priori problematicity of identity, its unstable equilibrium of a mediated relationship with itself, as a result of which mediation, connection, synthesis become available, which do not allow us to see identity as emptiness, indistinguishable monotony. To theoretically correctly and adequately reveal the essence of the concept of “identity”, it must be considered at the categorical level itself, without borrowing the vision of everyday consciousness, since here one does not rise to the level of the concept itself, being content with ordinary representations. At the everyday, empirical, or rather, empiricist level, one does not have to talk about “understanding” in the proper sense of the word. The category of identity is a category of the sphere of essence itself. Every “something” is identical to itself, coincides with itself – and at the same time this “something” is not identical to itself, different from itself: but this does not mean that here this “something” is identical to itself, and there and then – different from itself, from its previous state, – we will certainly fall into the trap of Zeno’s aporias. To avoid them, one must think purely dialectically: every “something” at every moment is identical and different from itself. And further, since it is precisely about the essence, and not simply about the “something” given in observation, the identity of identity and difference means that each “something” in its essence is greater than itself, since in the composition of a certain integrity it contains both the integrity itself and other “somethings”. The relationship to others is necessarily included in the essence of each “something”; therefore, in its essence, each “something” is the identity of the different and the difference of the identity.У сучасному мисленні домінують поняття розрізнення, відмінності, різниці. Процедура розрізнення визнається тим, що обумовлює саму можливість мислення, більше того – такий важливий предмет філософської думки як буття, який явно або неявно визначає специфіку філософського дискурсу від античності до наших днів, підлягав схопленню завдяки розрізненню тотожного та відмінного, одного та чисельного/множинного, чим конституювалося подальше розуміння сутності та існування, явлення та поняття. Отже ставиться завдання – у відповідності до Гайдеґґерівського принципу Kehre на ґрунті філософії Геґеля розкрити апріорну проблематичність тотожності, її нестійку рівновагу опосередкованого відношення з самою собою, внаслідок чого стає наявним опосередкування, зв’язок, синтез, що не дозволяють бачити тотожність пустотою нерозрізненою монотонністю. Для того, щоб теоретично коректно і адекватно розкрити суть поняття «тотожність», його треба розглянути на власне категоріальному рівні, не запозичуючи бачення буденної свідомості, оскільки тут до рівня власне поняття не піднімаються, вдовольняючись звичайними представленнями. На повсякденному, емпіричному, точніше – емпіристському рівні, говорити про «розуміння» у власному смислі слова і не приходиться. Категорія тотожності є категорією сфери саме сутності. Кожне «щось» тотожне собі, збігається з собою – і водночас це «щось» нетотожне собі, відмінне від самого себе: але це не значить, ось тут це «щось» тотожне собі, а там і тоді – відмінне від себе, від свого попереднього стану, – ми неодмінно потрапимо у пастку апорій Зенона. Щоб їх уникнути, треба мислити суто діалектично: кожне «щось» в кожний момент часу тотожне і відмінне від себе. І далі, оскільки мова йде саме про сутність, а не просто про «щось», дане у спостереженні, то тотожність тотожності та відмінності означає, що кожне «щось» у своїй сутності є більшим за самого себе, оскільки у складі певної цілісності містить у собі як саму цілісність, так і інші «щось». Відношення до інших неодмінно входить у сутність кожного «щось», тому у своїй сутності кожне «щось» є тотожністю відмінного і відмінністю тотожності
ЕТИКА ЧЕСНОТ В ЕПІСТОЛЯРНОМУ ДИСКУРСІ ВАСИЛЯ СТУСА
Get PDFThe article provides an overview of Vasyl Stus’ ethical ideas in the context of increasing interest in the aretological line of ethics in the philosophical discourse of the second half of the 20th – early 21st centuries. The author accentuates the relevance of philosophical reflection on the understanding of ethical self-realization in the works, letters and diaries of Ukrainian writers of the 20th century during the Russian-Ukrainian war, considers correspondence as a specific media and reconstructs the poet’s virtue ethics based the material of his letters to friends and relatives in the 1960s-1980-s. The primary goal of the article is to identify the principles of virtue ethics in Vasyl Stus’ epistolary discourse. The author points out the similarity of’ poet’s ethical directions to the line of virtue ethics in the philosophical discourse of the second half of the 20th century. The Vasyl Stus’ ethical discourse is a discourse of moralistic, and the center of the ethical issues of his epistolary is the idea of moral self-improvement. Poet considers the path of improvement as a path to virtues and proceeds from the ontological primacy of virtue. His letters to friends and relatives testify that the criterion of moral truth for him is the true subject, not true principles. The feature of Vasyl Stus’s ethics is the orientation to patterns of behavior and cultural ingrained understanding of positive moral qualities of a person. The culmination of his virtue ethics are the letters to his son. The poet’s epistolary presents the restoration of the connection between the ethical and anthropological directions of cognition of human existence. The category of good is not primary for Vasyl Stus, but there is a noticeable echo of his ideas and proposals of Alasdair MacIntyre. An important place in his ethics of virtues belongs to considerations about dignity as a reference point for moral self-development and to the author’s concepts with which he characterizes the essence of ethical self-realization of the individual.У статті подано огляд етичних ідей Василя Стуса в контексті підвищення інтересу до аретологічної лінії етики у філософському дискурсі другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Авторка акцентує на актуальності в часи російсько-української війни філософського осмислення розуміння етичної самореалізації у творах, листах і щоденниках українських письменників ХХ століття, розглядає листування як специфічне медіа та реконструює поетову етику чеснот на матеріалі його листів до друзів і рідних у 1960-1980-х. Метою статті є виявлення засад етики чеснот в епістолярному дискурсі Василя Стуса. Авторка вказує на подібність етичних спрямувань поета до лінії етики чеснот у філософському дискурсі другої половини ХХ століття. Етичний дискурс Василя Стуса – дискурс моралістики, осереддям якого виступає ідея морального самовдосконалення. Поет виходить із онтологічної первинності чесноти, а його листи до друзів і рідних засвідчують, що критерієм моральної істинності для нього є істинний суб’єкт. Характерна риса етики Василя Стуса – орієнтація на зразки поведінки та культурна вкоріненість розуміння позитивних моральних якостей людини. Кульмінацією його етики чеснот є листи до сина. В епістолярії поета представлено відновлення зв’язку між етичним та антропологічним напрямами пізнання людського існування. Категорія блага не є первинною для Василя Стуса, однак помітний перегук його ідей та пропозицій Алесдера Макінтайра. Важливе місце в етиці чеснот українського поета і дисидента належить міркуванням щодо гідності як орієнтиру морального саморозвитку та авторським концептам, за допомогою яких він характеризує сутність етичної самореалізації особистості. 
«ІНСТРУМЕНТИ КОНВІВЕЛЬНОСТІ» ІВАНА ІЛЛІЧА: ПОНЯТІЙНИЙ КОНТЕКСТ
Get PDFThe article is devoted to the basic concepts of the book “Tools for Conviviality” (1973) by Ivan Illich, a philosopher, historian, and a well-known radical critic of modern social institutions. In this book, in the form of a political manifesto, Ivan Illich offers his vision of a future society based on the joint and responsible use of tools. Illich\u27s concept of tools of conviviality is based on a number of central concepts that have many connotations: conviviality, tools, crisis, austerity, eutrapelia. In this regard, the purpose of the article is to reveal the essence of Ivan Illich\u27s philosophical ideas on the tools of conviviality through the explication of the main terms and concepts from his book. It is determined that the central problem raised by Illich in “Tools for Convivality” is the relationship between progress in scientific or technological form and the role of man. Industrial development, according to Ilich, occurred at the expense of a person\u27s ability to communicate with himself and others, which led to the destruction of the community structure. Having crossed the line of a certain intensity, industrial tools and technologies in the modern world are increasingly turning into manipulative ones, i.e., the tools themselves begin to manipulate people. Therefore, the future community needs such convivial tools that will allow people to shape their own environment – by the term “tools” Ilich means both physical devices and mindsets, technologies, scientific developments, social institutions, etc. Conviviality, in turn, is a complex term with many connotations, which can be translated as “benevolence in interaction that is subordinated to a common ethical goal”. It is possible to prevent benevolent tools from turning into manipulative ones by introducing restrictions defined by the terms austerity – responsible use – and eutrapelia – a joyful spirit of cooperation in a community of care, good neighborliness, learning, and communication. Of course, this approach remains relevant and desirable, but it is difficult to say whether it is a critical utopia or a post-crisis window into our future.Стаття присвячена розгляду концептуальних понять книги «Tools for Conviviality» (1973) Івана Ілліча – філософа, історика, відомого радикального критика сучасних соціальних інститутів. У цій книзі у вигляді політичного маніфесту Іван Ілліч пропонує своє бачення майбутнього суспільства, заснованого на спільному та відповідальному використанні інструментів. Концепція інструментів конвівельності Ілліча спирається на ряд центральних понять, які мають багато конотацій: конвівельність (сonvivality), інструменти, засоби, або знаряддя (tools), криза (krisis), сувора дружба (austerity), радісне спілкування у спільній взаємодії (eutrapelia). У цьому зв’язку метою статті є розкриття сутності філософських ідей Івана Ілліча щодо інструментів конвівельності через експлікацію основних термінів та понять з його книги. Визначено, що центральна проблема, що піднімається Іллічем в «Tools for Convivality» – це взаємозв\u27язок між прогресом у науковій чи технологічній формі та роллю людини. Промисловий розвиток, за думкою Ілліча, відбувся за рахунок здатності людини спілкуватися з собою та іншими, що призвело до руйнування структури спільноти. Перетнувши межу певної інтенсивності, сучасні інструменти та технології все частіше перетворюються на маніпулятивні, коли інструменти самі починають маніпулювати людьми. Отже, майбутній спільноті необхідні такі конвівельні інструменти, які дозволять людям формувати власне середовище – під терміном «інструменти» Ілліч розуміє як фізичні пристрої, так і умонастрої, технології, наукові розробки, соціальні інститути тощо. У свою чергу, конвівельність – складний термін з багатьма конотаціями, якій можна перекласти як «доброзичливість у взаємодії, що підпорядкована спільній етичній меті». Запобігти перетворенню доброзичливих інструментів на маніпулятивні можна через запровадження обмежень, які визначаються термінами austerity – відповідальним використанням та eutrapelia – радісним духом співпраці у спільноті турботи, добросусідства, навчання та спілкування. Звичайно, такий підхід залишається актуальним та бажаним, але важко сказати, чи це критична утопія, чи посткризове вікно в наше майбутнє