National University of Ostroh Academy: OJS
Not a member yet
3889 research outputs found
Sort by
ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
Full text linkThe article analyses how Russia’s war against Ukraine has transformed the Armed Forces of Ukraine, leading not only to structural reforms but also to significant changes in the gender composition of the military. Thousands of women have joined the Armed Forces of Ukraine, with their numbers growing from 16,500 in 2014 to 62,000 in 2024. However, despite positive dynamics and legislative changes, cases of gender inequality and discrimination against women are still recorded in the Ukrainian army. Thus, the aim of the study is to assess the prospects for the evolution of the Armed Forces of Ukraine through the prism of gender equality. The work consists of theoretical and empirical analysis. The theoretical part encompasses a review of legislative acts and scientific literature, while the empirical part is grounded in both qualitative (interviews) and quantitative (questionnaires) research methods. The results show that, despite positive changes, female military personnel still face systemic problems: lack of appropriate equipment, assignment to non-combat positions, prejudice, sexual harassment, denial of promotion, and more. The study also confirms the existence of gender barriers in society, such as the «glass ceiling» and «sticky floor,» which are supported by stereotypes and low awareness among Ukrainians on issues related to equality. Thus, it is concluded that the full integration of gender equality in the Armed Forces of Ukraine requires not only legislative but also systemic educational and cultural changes, which will allow for the development of a modern, effective, and combat-ready army.У статті здійснено аналіз того, як війна Росії проти України трансформувала Збройні сили України, що призвело не лише до структурних реформ, а й до значних змін у гендерному складі війська. Тисячі жінок долучилися до лав Збройних сил України, їхня чисельність зросла з 16,5 тисяч у 2014 році до 62 тисяч у 2024 році. Проте, попри позитивну динаміку та законодавчі зміни, в українському війську все ще фіксуються випадки гендерної нерівності та дискримінації стосовно жінок. Так, метою дослідження є оцінка перспектив еволюції Збройних сил України через призму гендерної рівності. Робота складається з теоретичного та емпіричного аналізу. Теоретична частина включає огляд законодавчих актів та наукової літератури, а емпірична ґрунтується на якісних (інтерв’ю) та кількісних (анкетування) методах дослідження. Результати показують, що, попри позитивні зміни, жінки-військовослужбовиці все ще стикаються з системними проблемами: відсутністю відповідного екіпірування, призначенням на небойові посади, упередженим ставленням, сексуальними домаганнями, відмові у підвищенні по службі та ін. Дослідження також підтверджує існування в суспільстві гендерних бар’єрів, таких як “скляна стеля”, “липка підлога” й інші, що підтримуються стереотипами та низькою обізнаністю українців у питаннях, пов’язаних із рівністю. Так, зроблено висновок, що повна інтеграція гендерної рівності в ЗСУ вимагає не лише законодавчих, а й системних освітніх і культурних змін, що дозволить розбудувати сучасну, ефективну та боєздатну українську армію. 
ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ПІД ВПЛИВОМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
Full text linkThe article examines the transformation of Ukrainian youth’s national identity in response to the Russian-Ukrainian war. The study combines an overview of nationwide sociological surveys conducted by leading Ukrainian research institutions (KIIS, Razumkov Centre, Ilko Kucheriv «Democratic Initiatives” Foundation, and the «Rating» group) with the results of the author’s own survey of young people, conducted in March–April 2025 across 19 regions of Ukraine. Although the youth survey is not fully representative, its findings reflect broader social tendencies in the formation of national consciousness among the younger generation. The results demonstrate that civic identity has become the dominant model of self-identification in Ukraine since 2014, and this trend is particularly pronounced among young people, with nearly 80% of respondents primarily identifying themselves as citizens of Ukraine. Patriotic sentiments have grown significantly, with over 90% of young respondents considering themselves patriots, a figure that aligns with nationwide trends (98% in 2022). At the same time, an accelerated linguistic and cultural shift is observed: more than 75% of young respondents use Ukrainian as their primary language in everyday life, while about one-third have consciously switched to it since 2014. The war has also reshaped historical memory: most young Ukrainians have developed a more critical stance towards the Soviet legacy, while interest in Ukrainian historical figures and cultural traditions has increased markedly. Overall, the findings confirm that the war has accelerated the consolidation of Ukrainian society, with youth playing a vanguard role in this process. The younger generation demonstrates a more stable civic identity, higher levels of patriotism, and greater readiness to assume responsibility for the country’s future. These trends indicate the emergence of a new value-based core of the Ukrainian political nation, which will serve as a foundation for its post-war reconstruction and further development.Стаття присвячена аналізу трансформацій національної ідентичності української молоді під впливом російсько-української війни. У дослідженні поєднано огляд загальнонаціональних соціологічних опитувань провідних українських дослідницьких центрів (КМІС, Центр Разумкова, Фонд “Демократичні ініціативи”, група “Рейтинг”) та результати авторського анкетного опитування молоді, проведеного в березні–квітні 2025 року в 19 областях України. Отримані дані відображають загальні тенденції у формуванні національної свідомості серед молодого покоління. Результати аналізу показали, що громадянська ідентичність стала провідною моделлю самовизначення українців після 2014 року, а серед молоді цей тренд виявився ще більш вираженим: близько 80% респондентів визначають себе насамперед як громадян України. Значно посилилися патріотичні настрої: понад 90% опитаних молодих українців ідентифікують себе як патріоти, що корелює із загальнонаціональними показниками (98% у 2022 році). Водночас спостерігається прискорений мовно-культурний зсув: понад 75% молодих респондентів у повсякденному житті спілкуються переважно українською, а близько третини свідомо перейшли на неї після 2014 року. Війна стала каталізатором переосмислення історичної пам’яті: більшість молодих українців критично ставляться до радянської спадщини, натомість зростає інтерес до українських історичних постатей та культурних традицій. Отримані результати підтверджують, що війна істотно прискорила процес консолідації українського суспільства, а молоде покоління виступає авангардом цих змін. Молодь демонструє більш стійку громадянську ідентичність, вищий рівень патріотизму та готовність брати особисту відповідальність за майбутнє країни. Це свідчить про формування нового ціннісного ядра української політичної нації, яке стане фундаментом для її подальшого розвитку в повоєнний період
ЕЛЕКТОРАЛЬНИЙ УСПІХ В. ЯНУКОВИЧА НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2010 РОКУ: ДО ПИТАННЯ ПРО КОМПЛЕКС ЧИННИКІВ
Full text linkПрезидентські вибори 2010 року стали одним із ключових моментів у новітній політичній історії України, позначивши зміну політичної траєкторії держави та актуалізувавши питання передумов електорального успіху Віктора Януковича. Попри поширене уявлення про визначальну роль підтримки у східних регіонах, підстави його перемоги мають комплексний характер і охоплюють політичні, соціальні, економічні та медійні аспекти. Саме тому проблема потребує академічного обговорення та концептуалізації в рамках наукової дискусії щодо чинників електоральної поведінки в умовах постреволюційних та постконфліктних політичних трансформацій
ЧИННИКИ ПРИЗНАЧЕННЯ І ПЕРЕБУВАННЯ НА ПОСАДІ РАДНИКІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Full text linkThe article analyses the internal and external advisors of the Presidents of Ukraine from 1991 to 2025 and identifies the factors that influence the appointment of candidates to the position of advisor. In Ukrainian discourse, the topic of advisors is under-researched; specifically, scientific articles do not thoroughly examine the specifics of appointing particular candidates. The effectiveness of state governance depends on the president’s decisions, and although the details of an advisor’s activities are not publicly known, it is essential that the president is advised by experts. Regression analysis was employed in the study, specifically multiple linear regression and binary logistic regression. It was found that freelance advisors are more likely to remain in office longer than full-time advisors. The analysis revealed the following factors that influence the length of time an advisor remains in office: full-time/freelance status, previous cooperation with the president, and electoral experience. Personal connections, characterised by prior cooperation, tend to prolong the period of tenure. Experience with electoral candidacy or the possibility of being elected shortens the advisor’s tenure. Advisors are appointed based more on their loyalty to the candidate than on their competence. The president tends to prefer a loyal candidate who will support his policies. This study reveals the importance of analysing individuals who influence the formation of domestic and foreign policy decisions.У статті проаналізовано чинники призначення штатних та позаштатних радників президентів України з 1991 по 2025 рік та виявлено чинники, які впливають на призначення кандидатів на посаду радника. В українському дискурсі тема призначення радників є малодослідженою, зокрема в наукових статтях не досліджують особливості призначення тих чи тих кандидатів на такі посади. Від рішень президента залежить ефективність управління державою, тому питання кваліфікованості та досвіду його радників є актуальним. У дослідженні використано регресійний аналіз (лінійну регресію та бінарну логістичну регресію) для виявлення чинників, які впливають на призначення радників.. З’ясовано, що для позаштатних радників ймовірність довшого перебування на посаді є більшою, ніж для штатних. Аналіз виявив такі чинники, які впливають на період перебування на посаді радника; штатний/позаштатний радник; попередня співпраця з президентом та електоральний досвід; особисті зв’язки, які характеризуються попередньою співпрацею президента та радника, що подовжують період перебування; досвід балотування і можливість бути обраним, що зменшує період перебування на посаді радника. Призначення радників на посаду відбувається з перевагою лояльності кандидата, а не його компетентності. Президент віддасть перевагу лояльному кандидату, який буде підтримувати його політику. Це дослідження розкриває важливість призначення радників, які впливають на формування внутрішньополітичних та зовнішньополітичних рішень президента. 
ВЛАСНІСТЬ ЯК КОНЦЕПТ САМОВИЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ В МАСОВОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Full text linkThe article proposes a philosophical reconsideration of property as a concept that defines the conditions of human self-construal within mass society. At the center of analysis is the conflict between the individual’s aspiration for uniqueness and the pressure of social unification. Property is presented as a key structure that enables the subject to preserve the boundaries of the self, sustain autonomy, and create symbolic distance from institutional regulation. It serves as an interface between personal freedom and mechanisms of structured social integration.The paper outlines how historical forms of property evolve into formalized, mass-oriented, and digital structures that reshape the terms of social identification. The study is grounded in the Aristotelian understanding of the human being as a political creature that requires a space of belonging for self-realization. Property is shown to organize not only the division between private and public, but also the structure of identity itself.The novelty of the research lies in framing property as a philosophical concept of self-construal. It is interpreted as a symbolic condition for subjective coherence and a mode of integration into the social order without surrendering autonomy. The article opens a perspective for further analysis of property as a philosophical medium for articulating the limits of the self under the conditions of mass society.У статті запропоновано філософське переосмислення власності як концепту, що визначає умови самовизначення особистості в масовому суспільстві. В центрі аналізу – глибинний конфлікт між прагненням індивіда до унікальності та соціальним тиском на уніфікацію. Власність розглядається як ключова структура, що дозволяє суб’єкту зберегти межі самості, підтримати автономію і вибудувати символічну відстань від регламентованого порядку. Вона виконує роль інтерфейсу між особистою свободою та структурованими механізмами включення до соціуму.У послідовному викладі простежується, як історичні моделі власності еволюціонують у бік формалізованих, масових і цифрових форм, що змінюють умови соціальної ідентифікації. Дослідження базується на арістотелівському уявленні про людину як політичну істоту, що реалізується у середовищі власної належності. Показано, що саме власність забезпечує не лише розмежування приватного і публічного, а й структурне впорядкування ідентичності.Новизна роботи полягає у формулюванні власності як філософського концепту самовизначення. Запропоновано трактування власності як символічної умови суб’єктної цілісності та способу інтеграції до соціального порядку без втрати автономії. Стаття закладає підґрунтя для подальшого дослідження власності як засобу філософської артикуляції меж самості в умовах масового суспільства
СУБМІСИВНІСТЬ: ВІД ПСИХОЛОГІЇ ПОВЕДІНКИ ДО ЛІНГВІСТИЧНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ
Full text linkThe article explores submissiveness as one of the key models of human behaviour and social interaction, affecting both the individual and the collective level of functioning an individual. Submissiveness is interpreted as an inherently human trait, as well as a set of social defensive strategies that indicate a person’s refusing power, status, autonomy or control. The article is aimed at identifying and analyzing the linguistic means by which submissiveness is expressed, as well as studying the influence of psychological and social factors on the formation of submissive behaviour in the context of interpersonal interaction.In a psychological context, a submissive personality is viewed as a complex result of the interaction between various factors, including ingenuity traits, social environment, and the individual’s personal experience. The formation of a submissive personality occurs under the influence of professional, social and cultural factors that reflect deeply rooted social norms and values. Submissive behaviour has been found to be typical of societies where there is a clear hierarchy, or where traditional gender roles are maintained. The analyzed sources of illustrative material demonstrate how submissiveness is realized through a variety of lexical, syntactic and stylistic means, in particular rhetorical questions, soft imperatives, negative constructions, etc. The context of uncertainty, external pressure, emotional tension affects the speech behaviour of the characters, forcing them to adapt to the situation by avoiding confrontation, reducing the categoricity of utterances and creating a trusting tone. All these elements together form a multifaceted image of a submissive personality, who acts within the limits imposed by both internal feelings and external circumstances.У статті досліджується субмісивність як одна з ключових моделей людської поведінки і соціальної взаємодії, що впливає як на індивідуальний, так і на колективний рівень функціонування особистості. Субмісивність трактується як інгерентно властива людині риса, а також як набір соціальних захисних стратегій, які вказують на те, що особа відмовляється від влади, статусу, автономії чи контролю. Мета статті – виявлення та аналіз лінгвістичних засобів, за допомогою яких виражається субмісивність, а також вивчення впливу психологічних і соціальних чинників на формування субмісивної поведінки в контексті міжособистісної взаємодії. У психологічному контексті субмісивна особистість розглядається як складний результат взаємодії між різними факторами, включаючи інгерентні риси, соціальне оточення та особистий досвід індивіда. Доведено, що формування субмісивної особистості відбувається під впливом професійних, соціальних та культурних чинників, що відображають глибоко вкорінені суспільні норми та цінності. Субмісивна поведінка є типовою для соціумів, де існує чітка ієрархія, або де підтримуються традиційні гендерні ролі. Проаналізовані джерела ілюстративного матеріалу демонструють, як субмісивність реалізується через різноманітні лексичні, синтаксичні та стилістичні засоби, зокрема риторичні запитання, м’які імперативи, негативні конструкції тощо. Контекст невизначеності, зовнішнього тиску, емоційної напруги впливає на мовну поведінку персонажів, змушуючи їх адаптуватися до ситуації через уникнення конфронтації, зниження категоричності висловлювань і створення довірливого тону. Усі ці елементи спільно формують багатогранний образ субмісивної особистості, яка діє в рамках обмежень, накладених як внутрішніми почуттями, так і зовнішніми обставинами
ТРАНСФОРМАЦІЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ США
Full text linkThis study analyzes the development of small and medium-sized businesses (SMBs) in the United States over the period 2015–2024. It provides statistical data on the number of small firms in the U.S., their contribution to GDP (43.5%) and employment (45.9% of the private sector workforce), as well as their historical role in creating jobs. The research notes that small firms created approximately nine out of every ten new net jobs between March 2023 and March 2024. The role of SMBs in job creation is examined, with a special emphasis on the growth of the “Gig economy” and the number of non-employer firms. The distribution of small and medium-sized enterprises by sector is studied, demonstrating the dominance of service-oriented industries such as professional, scientific, and technical services, transportation, and construction.The article investigates the impact of the COVID-19 pandemic, government support through the Paycheck Protection Program (PPP), supply chain crises, and trade tariffs. It notes the devastating financial fragility of many SMBs during the pandemic, as the median firm possessed cash reserves for only two weeks. The subsequent effectiveness of the PPP in preserving jobs and business viability is also highlighted. The cumulative effect of these challenges is examined, emphasizing that policy responses must be systemic rather than isolated. It is shown how these challenges have prompted a fundamental shift toward a focus on supply chain resilience, which is identified as a key trend for the future of SMBs. The article concludes that small and medium-sized enterprises are changing their strategies, prioritizing security and diversification over cost minimization, and fundamentally altering their operational logic in response to a complex and unstable business environment. This new emphasis on resilience is identified as a critical factor for small businesses to remain competitive and sustainable in the coming years.Здійснено аналіз розвитку малого та середнього бізнесу (МСБ) у США за 2015–2024 рр. Розглянуто роль МСБ у створенні робочих місць, зокрема зростання «гіг-економіки» та кількості підприємств без найманих працівників. Досліджено вплив пандемії COVID-19, урядової підтримки (Paycheck Protection Program, PPP), криз ланцюгів постачання та торговельних тарифів. Визначено, що ці виклики стимулюють перехід від моделі «точно в строк» до стійкості ланцюгів постачання, що є ключовою тенденцією для майбутнього розвитку МСБ
МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТАЛОПРОДУКЦІЇ НА ЛОКАЛЬНИХ РИНКАХ ЯК КОМПОНЕНТ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ
Full text linkThe article investigates forecasting methods for the sales of metallurgical products in local markets, with an emphasis on their role in strengthening the economic security of enterprises. This problem is especially relevant for Ukrainian metallurgical companies, which face increasing global competition, market volatility, and the need to adapt production and sales strategies to unstable local demand. Reliable sales forecasting is a prerequisite for efficient resource allocation, production planning, and building resilience in uncertain environments.The aim of the study is to determine the most effective models for forecasting the sales dynamics of metallurgical products in local markets. For this purpose, four forecasting approaches were evaluated: Simple Moving Averages (SMA), Classical Seasonal Decomposition (CSD), Seasonal Autoregressive Integrated Moving Average (SARIMA), and its extension with exogenous variables (SARIMAX). The empirical analysis was based on an anonymized dataset covering a 57-month period, which enabled the detection of seasonal patterns and the assessment of forecasting accuracy.The results demonstrate that different models provide varying levels of precision depending on the characteristics of the data. On average, the forecasting error measured by Mean Absolute Percentage Error (MAPE) for a 9-month horizon amounted to 0.2403 for SMA, 0.2308 for CSD, 0.2174 for SARIMA, and 0.2074 for SARIMAX. Thus, SARIMAX proved to be the most accurate model, while SMA, despite its simplicity and minimal data requirements, showed higher errors and a systematic lag in capturing seasonal changes. CSD performed well for product categories with strong seasonal demand, whereas SARIMA and SARIMAX provided robust results across both short- and medium-term horizons, with SARIMAX offering additional benefits from incorporating exogenous factors.The study concludes that no single model is universally optimal, and the choice should depend on data availability, the presence of seasonality, and the planning horizon. Nevertheless, SARIMAX can be considered the most promising method for practical application, offering the lowest forecast errors and the highest adaptability to complex market conditions. The findings contribute to improving sales forecasting practices and provide a methodological basis for enhancing the economic security of metallurgical enterprises operating in local markets.У статті розглянуто методи прогнозування реалізації металопродукції на локальних ринках у контексті економічної безпеки підприємств. Визначено мету дослідження – оцінити ефективність сучасних моделей прогнозування часових рядів (SMA, CSD, SARIMA, SARIMAX). На основі репрезентативної вибірки даних здійснено аналіз сезонності та побудовано прогнозні моделі. Результати показали, що найвищу точність забезпечує SARIMAX, тоді як SMA придатна для коротких рядів. Зроблено висновок про доцільність використання комбінації методів залежно від умов ринку для підвищення економічної безпеки підприємств
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ
Full text linkAt the present stage of reforms in Ukraine’s educational sphere, the fundamental goal of general secondary education institutions (GSEIs) is to ensure the comprehensive development of students by forming a solid base of knowledge, practical skills, competencies, and personal qualities. These elements are crucial for enabling learners to successfully realize themselves as individuals in both personal and professional domains. A key factor in achieving this aim is the consistent and purposeful formation of students’ worldview, as well as their spiritual, moral, and cultural values.It is important that these processes occur in a systematic and synchronized manner among all participants in the educational process–teachers, students, and administrators alike. Within this context, the corporate culture of the institution plays a particularly significant role. It influences the school environment not only during the learning period but also leaves a lasting impact on graduates as they transition into wider society.This article explores the conceptual framework of “culture” and “personal culture,” and clarifies the interconnection between these notions. Special attention is paid to the role of the school leader’s personal culture in shaping their managerial culture. Furthermore, the paper analyzes how the leader’s managerial culture contributes to the development of a positive corporate culture within the educational institution. Based on the research findings, the article presents structured models for the formation of both managerial culture in school leadership and internal corporate culture as a cohesive and dynamic system.На сучасному етапі реформування освітньої сфери України основною метою закладів загальної середньої освіти (далі – ЗЗСО) є забезпечення всебічного розвитку учнів шляхом формування ґрунтовної бази знань, практичних навичок, компетентностей і особистісних якостей. Ці елементи є вирішальними для того, щоб здобувачі освіти могли успішно реалізувати себе як у професійній діяльності, так і в особистому житті. Ключовим чинником у досягненні цієї мети є послідовне й цілеспрямоване формування світогляду учнів, а також їхніх духовних, моральних і культурних цінностей.Важливо, щоб ці процеси відбувалися системно й узгоджено між усіма учасниками освітнього процесу – педагогами, учнями та адміністрацією. У цьому контексті особливого значення набуває корпоративна культура закладу освіти. Вона формує середовище навчання не лише протягом освітнього періоду, а й справляє тривалий вплив на випускників після завершення навчання.У статті досліджено понятійний апарат термінів «культура» і «особиста культура», а також розкрито взаємозв’язок між ними. Особливу увагу приділено ролі особистої культури керівника в процесі формування його управлінської культури. Окрім того, проаналізовано, як управлінська культура керівника сприяє розвитку позитивної корпоративної культури в закладі освіти. На основі результатів дослідження подано структуровані моделі формування управлінської культури керівника та внутрішньої корпоративної культури як єдиної динамічної системи
ВПЛИВ КАНІСТЕРАПІЇ НА ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ УМОВАХ
Full text linkThis study investigates the dynamics of intolerance of uncertainty (IU) in adults exposed to chronic stress within the context of ongoing military conflict in Ukraine, and evaluates the potential of canistherapy as a brief psychocorrectional intervention to reduce IU and improve emotional regulation. A sample of 60 participants aged 17 to 40 underwent a single session of canistherapy. The Ukrainian-adapted Intolerance of Uncertainty Scale–Short Form (IUS-12) was employed to quantitatively assess changes in IU levels, focusing on its two dimensions: prospective (cognitive) anxiety and inhibitory (behavioral) anxiety.Baseline results revealed that the majority of participants exhibited moderate levels of IU, with a predominance of cognitive anticipation of threat over behavioral avoidance. Following the canistherapy session, statistically significant reductions were observed in both prospective and inhibitory anxiety scores (t = 2.08, p ≤ 0.05). Specifically, the proportion of participants with high prospective anxiety decreased from 20% to 3.3%, while those with low levels increased substantially. Similarly, inhibitory anxiety showed a positive shift toward lower levels among participants.Overall IU scores demonstrated a significant decline, indicating enhanced psychological flexibility and improved capacity for adaptive coping with uncertainty. These findings suggest that even a single session of canistherapy can facilitate rapid reductions in cognitive and behavioral intolerance to uncertainty, likely through mechanisms involving emotional calming, increased feelings of safety, and activation of adaptive regulatory processes.The study provides preliminary evidence supporting the use of canistherapy as an accessible and effective psychotherapeutic tool for individuals facing chronic stress and existential turbulence, particularly in conditions characterized by prolonged uncertainty such as armed conflict. The results advocate for further longitudinal research with extended intervention protocols to determine the stability and long-term benefits of canistherapy in enhancing emotional regulation and psychological resilience.Поточний воєнний конфлікт в Україні створює хронічний стресовий контекст із високою невизначеністю, що суттєво впливає на психоемоційний стан населення. Одним із ключових когнітивно-емоційних механізмів є інтолерантність до невизначеності (ІН), що посилює тривожність та ускладнює адаптацію. У статті представлено результати пілотного дослідження ефективності каністерапії як короткотривалої психокорекційної інтервенції для зниження рівня ІН у дорослих осіб під впливом хронічного стресу. Використано адаптовану українську версію шкали IUS-12, що дозволяє диференційовано оцінити прогностичну та інгібіторну тривожність. За результатами після одноразової сесії каністерапії зафіксовано статистично значуще зниження рівня ІН (t = 2,08; p ≤ 0,05), що свідчить про потенціал анімалотерапії у зміцненні емоційної регуляції та психологічної стійкості в умовах війни. Отримані дані підтримують використання каністерапії у психосоціальній реабілітації та потребують подальшого лонгітюдного вивчення