National University of Ostroh Academy: OJS
Not a member yet
3889 research outputs found
Sort by
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПРЕДИКТОРИ ПТСР МОЛОДІ В УМОВАХ ВІЙНИ
Get PDFThe article analyses such sociopsychological predictors of PTSD as fear of war, social support, resilience (stress tolerance), and media exposure to war. It was found that fear of war is the primary source of social tension, changes behavioural patterns, and causes a physical sense of danger. It was found that strategies for coping with stress depend on both personal and external factors. Furthermore, it has been proven that for young people in front-line zones, traumatic events cause intense emotional experiences due to psychological and social immaturity. Social isolation, constant environmental stress, and forced displacement complicate the situation. At the same time, support from family, loved ones, and an educational institution can mitigate the effects of stress, contributing to the development of life skills and stress tolerance. It has been studied that even in regions remote from war, anxiety levels can remain high due to individual characteristics, such as a hereditary predisposition to depression or media exposure to war. It is especially true for young people, who are more sensitive to the impact of traumatic events and harmful information content.У статті проаналізовано такі соціально-психологічні предикти ПТСР як страх перед війною, соціальна підтримка, резилієнтність (стресостійкість)та медіаекспозиція війни. Виявлено, що страх перед війною є одним із головних джерел суспільного напруження, який змінює поведінкові моделі й викликає фізичне відчуття небезпеки. Доведено, що соціальна ізоляція, постійний стрес середовища й вимушене переміщення мають негативний вплив і лише ускладнюють ситуацію. Водночас підтримка рідних, близьких, друзів та навчального закладу зменшує негативні наслідки стресу, розвиває життєві навички та стресостійкість. Досліджено, що медіаекспозиція війни, зокрема жорстокі сцени з реального життя, призводить до медіатравмування. Особливо це актуально для молоді, яка більш чутлива до впливу травматичних подій та негативного інформаційного контенту
РОЛЬ МЕТАКОГНІТИВНИХ ПЕРЕКОНАНЬ У ФОРМУВАННІ СИМПТОМІВ ПТСР: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Get PDFIn this article, we analyzed contemporary studies highlighting the phenomena of metacognition, metacognitive beliefs, PTSD, coping strategies, and meta-anxiety. We analyzed current research on this topic and the relationship between metacognition and its impact on PTSD symptoms. We also made suggestions for further research on this topic and the use of the data obtained to develop rehabilitation and prevention programs aimed at reevaluating metacognitive beliefs in order to develop the ability to adapt.The results of our study are based on the PCL-M, MCQ-30, MWQ, and Lazarus Coping Test of a sample of 100 respondents aged 22 to 58 who are military personnel with combat experience. The survey was conducted throughout April 2025 using Google Forms survey software.У цій статті проаналізовано сучасні дослідження, в яких висвітлюється явище метакогніцій, метакогнітивних переконань, ПТСР, копінг-стратегій, метатривоги, проаналізовано актуальні дослідження з цієї тематики та взаємозв’язок метакогніцій, його вплив на симптоматику ПТСР. Також висловлено пропозиції щодо подальшого дослідження цієї тематики та використання отриманих даних для розробки реабілітаційних, профілактичних програм орієнтованих на переоцінку метакогнітивних переконань з метою розвитку здатності до адаптації.Представлено результати нашого дослідження на основі “PCL-M”, “MCQ-30”, “MWQ”, “копінг-тест” Лазаруса вибірки зі 100 респондентів віком від 22 до 58 років, які є військовослужбовцями, мають бойовий досвід. Опитування тривало впродовж квітня 2025 року за допомогою програмного забезпечення для опитувань Google Форма
МОДЕЛЬ МОНІТОРИНГУ ТА УПРАВЛІННЯ ПСИХОЕМОЦІЙНИМ СТАНОМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЯК ЗАСІБ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ
Get PDFThe article discusses the problem of the psycho-emotional state of military personnel and the development of post-traumatic stress disorder (PTSD), which is one of the most common problems of modern military conflicts. PTSD negatively affects the combat capability of the military, their social adaptation and quality of life after returning to civilian life. It has been determined that a significant number of PTSD cases remain undiagnosed due to the lack of effective systems for monitoring and supporting the psycho-emotional state. The study proposes a model for monitoring and managing the psycho-emotional state of military personnel, which includes the use of psychodiagnostics, emotion scaling, physiological monitoring and psychological interventions to identify and overcome the disorder. Particular attention is paid to approaches to such components of the model as emotional self-regulation, cognitive restructuring, and the use of relaxation methods to ensure a stable psycho-emotional state of servicemen. In developing this model, we have taken into account national and international standards and proposed practical interventions aimed at reducing risks and improving the mental state of servicemen.У статті проаналізовано проблеми психоемоційного стану військовослужбовців і розвиток посттравматичного стресового розладу (ПТСР), що є однією з найпоширеніших проблем сучасних військових конфліктів. ПТСР негативно впливає на боєздатність військових, їхню соціальну адаптацію та якість життя після повернення до мирного життя. Визначено, що значна частина випадків ПТСР залишається недіагностованою через відсутність ефективних систем моніторингу та підтримки психоемоційного стану. У дослідженні запропоновано модель моніторингу та управління психоемоційним станом військовослужбовців, яка складається з використання психодіагностики, шкалювання емоцій, фізіологічного моніторингу та психологічних інтервенцій для виявлення та подолання розладу. Окрему увагу приділено підходам до таких складників моделі, як емоційна саморегуляція, когнітивна реструктуризація та застосуванню методів релаксації для забезпечення стабільного психоемоційного стану військовослужбовців. Під час розробки цієї моделі ми врахували вітчизняні та міжнародні стандарти і запропонували практичні інтервенції, які спрямовані на зниження ризиків та покращення психічного стану військовослужбовців
КОГНІТИВНІ ТА МЕТАКОГНІТИВНІ СТРАТЕГІЇ ОСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ОСНОВА САМОРЕГУЛЬОВАНОГО НАВЧАННЯ
Get PDFThe article investigates the interrelation between cognitive and metacognitive learning strategies and motivation as key components of self-regulated learning. The relevance of this research is underlined by the challenges posed by modern educational environments, including the COVID-19 pandemic, war-related stressors, and the integration of artificial intelligence into learning contexts. The authors emphasize that excessive reliance on digital technologies may lead to diminished self-regulation skills, loss of motivation, and limited critical thinking capacity.The purpose of the article is to outline the theoretical and methodological foundations of the continuity of self-regulated learning in the context of the relationship between cognitive and metacognitive strategies. It aims to identify the most significant components for developing a theoretical model of metacognitive control.The article presents a comprehensive literature review, referring to both classical and contemporary studies on educational strategies, cognitive development, and metacognitive awareness. The authors describe how cognitive strategies–such as repetition, summarizing, note-taking, and organizational techniques–support knowledge acquisition. They also emphasize the role of metacognitive strategies, which include planning, monitoring, and regulation of learning.The research addresses how students process, store, and retrieve information by utilizing internalized strategies, highlighting the importance of personalized and intentional learning behaviors. Attention is given to taxonomies, such as Bloom’s taxonomy and Cohen’s classifications, to frame strategic approaches. Furthermore, various learning tools such as mind maps, the method of loci, the Cornell note-taking system, and the keyword method are discussed in their contribution to cognitive enhancement.One of the core conclusions of the article is that metacognition enables students to select and adjust learning strategies based on task complexity, context, and individual needs. The authors argue that cognitive strategies cannot be fully effective without metacognitive awareness, and teaching students about the function and application of these strategies enhances their academic performance and long-term motivation.The study concludes with a recommendation to embed strategy instruction–particularly metacognitive strategy training–into higher education curricula. Such integration not only strengthens student autonomy and learning efficacy but also prepares future professionals for adaptive and resilient thinking in uncertain and dynamic environments.Стаття присвячена вивченню взаємозв’язку когнітивних і метакогнітивних стратегій і мотивації як основи саморегульованого навчання. Розглянуто теоретичні підходи до визначення змісту когнітивних та метакогнітивних стратегій навчання, визначено основні компоненти саморегульованого навчання, які вагомо впливають на формування у студентів ключових компетентностей. Проаналізовано наявні у психолого-педагогічній науці дослідження зазначених питань. Окреслено теоретико-методологічні ракурси континуальності саморегульованого навчання в залежності від когнітивного та метакогнітивного механізму засвоєння інформації
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУБСТАНТИВНИХ АНГЛОМОВНИХ НЕОЛОГІЗМІВ СФЕРИ ЕКОНОМІКИ
Get PDFThe article is devoted to the analysis of structural and semantic features of substantive neologisms in the sphere of economy in the first two decades of the 21st century. Neologisms are newly created words or expressions, the appearance of which is caused by the emergence of new realities, concepts, signs, properties, actions, or they are used to replace an existing name with another, more accurate, and understandable one. New lexical units for denoting economic phenomena and processes are of great interest to both linguists and specialists in the economic sphere, since they are a dynamic source of replenishment of the vocabulary of the language and require constant and detailed research in order to identify the main structural and semantic characteristics and patterns. The main aspects analyzed in this field include the sources of neologisms, the mechanisms of neologisms creation, their functions, and impact on the language system and social communication. The analysis of the factual material allows us to distinguish the following semantic groups of neologisms in the sphere of economy and business: economic theories and systems; business models; forms and strategies of marketing; various types of e- commerce; persons whose activities are related to the economy and business; names of retail trade enterprises; and names of national currencies.The analysis of various ways of word formation of new words and phrases in the economic field showed that the English neologisms of the economic sphere of 2000-2022 are formed using “analogous word building” and “recursion”, word compounding and various forms of clipping, blending, and abbreviation. The most productive word formation models are the N + N and Adj. + N. The study of English neologisms of the early 21st century indicates that the multivectoral study of these linguistic units is an important and relevant direction in modern linguistics, as it reflects and explains changes in language, society, culture and technology.Статтю присвячено аналізу структурно-семантичних особливостей субстантивних неологізмів сфери економіки перших двох декад ХХІ століття. Неологізми становлять собою новостворені слова або вислови, поява яких спричинена виникненням нових реалій, понять, ознак, властивостей, дій, або ж їх використовують для заміни вже наявної назви іншою, точнішою, зрозумілішою. Нові лексичні одиниці на позначення економічних явищ та процесів викликають до себе підвищений інтерес як лінгвістів, так і спеціалістів економічної сфери, оскільки вони є динамічним джерелом поповнення словникового складу мови і потребують постійного та детального дослідження з метою виявлення основних структурних й семантичних характеристик та закономірностей. Основні аспекти, які аналізують у цій галузі, включають джерела виникнення неологізмів, механізми творення неологізмів, їхні функції, та вплив на систему мови і соціальну комунікацію. Здійснений аналіз фактичного матеріалу дозволяє виділити такі семантичні групи неологізмів сфери економіки і бізнесу: економічні теорії і системи; моделі бізнесу; форми та стратегії маркетингу; різні види електронної торгівлі; особи, діяльність яких пов’язана з економікою та бізнесом; назви підприємств роздрібної торгівлі; а також назви валют.Аналіз різних способів словотвору нових слів та словосполучень сфери економіки показав, що англійські неологізми економічної сфери 2000-2022 р.р. утворюються за допомогою «аналогійного словотвору» і «рекурсії», словоскладання та різних форм усічення, телескопії й абревіації. Найпродуктивнішими словотвірними моделями є N + N та Adj. + N. Проведене дослідження англійських неологізмів початку ХХІ століття свідчить про те, що полівекторне вивчення цих мовних одиниць є важливим та актуальним напрямом у сучасній лінгвістиці, оскільки відображає й пояснює зміни в мові, суспільстві, культурі та технологіях
ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ ПРАВОВИХ ТЕКСТІВ
Get PDFThe article examines the lexical and stylistic features of English-language legal texts, which form an integral part of contemporary legal discourse. The research focuses on the analysis of specific terminology, syntactic structures, stylistic techniques, and linguistic means used in legal texts written in English. Special attention is paid to the formation of legal terminology, its precision, unambiguity, and functionality in the legal context.The study of lexical and stylistic characteristics of such texts reveals patterns in the use of linguistic units in legal documents, such as contracts, legislative acts, court decisions, and other normative texts. The article emphasizes the key features of legal style, including formalism, impersonality, clarity of presentation, and strict logical structure.The paper also analyzes the use of legal terms of Latin origin, archaic expressions, modal verbs, and complex syntactic constructions, which make the texts highly precise yet sometimes difficult to comprehend. The phenomenon of legal jargon is explored, as well as the challenges of translating English-language legal texts into other languages, particularly Ukrainian, while preserving their content, legal accuracy, and stylistic adequacy.Special focus is given to stylistic devices that contribute to the formulation of legal norms, such as repetition, parallel constructions, conditional formulas, and imperative expressions. The article also includes an analysis of the impact of the cultural and legal environment of English-speaking countries on the linguistic features of legal texts.The practical value of the research lies in its potential to benefit legal professionals, translators of legal texts, and students studying legal English. The findings can serve as a foundation for developing textbooks and manuals on legal linguistics and for enhancing knowledge in the field of legal translation.У статті розглядаються лексико-стилістичні особливості англомовних правових текстів, які є невід\u27ємною частиною сучасного правового дискурсу. Дослідження спрямоване на аналіз специфічної термінології, синтаксичних конструкцій, стилістичних прийомів та мовних засобів, які використовуються в юридичних текстах англійською мовою. Особливу увагу приділено питанням формування юридичної термінології, її точності, однозначності та функціональності у правовому контексті.Вивчення лексико-стилістичних характеристик текстів цього типу дозволяє виявити закономірності використання мовних одиниць у юридичних документах, таких як договори, законодавчі акти, судові рішення та інші нормативні тексти. Стаття акцентує на ключових ознаках правового стилю, зокрема формалізмі, імперсональності, ясності викладу та суворій логічній структурі.У роботі проаналізовано також використання юридичних термінів латинського походження, архаїчних зворотів, модальних дієслів та складних синтаксичних конструкцій, які роблять тексти максимально точними, але іноді важкими для сприйняття. Розглядається феномен правового жаргону, а також проблема перекладу англомовних юридичних текстів на інші мови, зокрема українську, з метою збереження змісту, юридичної точності та стилістичної адекватності.Особливу увагу приділено стилістичним засобам, які сприяють формулюванню норм права, таких як повтори, паралельні конструкції, формули умовності та наказові звороти. Стаття також містить аналіз впливу культурного та правового середовища англомовних країн на формування мовних особливостей правових текстів.Практична цінність дослідження полягає у його можливості бути корисним для фахівців у сфері юриспруденції, перекладачів юридичних текстів, а також студентів, які вивчають юридичну англійську мову. Отримані результати можуть слугувати основою для розробки підручників та посібників із юридичної лінгвістики, а також для поглиблення знань у сфері правового перекладу
ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ
Get PDFThis article addresses the development of intercultural communication skills in international students learning Ukrainian as a foreign language. The authors define "intercultural communication". This article highlights that intercultural communication, ideally, involves shared meaning and is a key element in the way people and groups from diverse cultures interact. The main aim of this communication is to build unity and mutual understanding between people while still respecting their individual cultural identities. Education is currently evolving to promote multicultural thinking, which includes tolerance. This approach supports productive intercultural communication, creative cultural expression, individual development, and social advancement. The authors specifically address the modernization of education, focusing on its move towards democratization and multiculturalism, a shift that has become highly important both in theory and practice. It is emphasized that the problem of intercultural communication in the educational process and in the everyday life of foreign students is becoming acute and relevant in the conditions of internationalization of education, in particular, an increase in the number of foreign students in universities. The problematic issues of forming intercultural communication in the process of mastering the Ukrainian language as a foreign language by students – foreign citizens are analyzed. The importance of intercultural communication, both in the classroom and daily life, is emphasized, especially with the growing number of international students and the internationalization of education. The text examines challenges in intercultural communication while learning Ukrainian as a foreign language for international students.Examples of exercises used by teachers at the department of Ukrainian and humanitarian training of Poltava State Medical University are provided, aiding in the academic adjustment of international students. These exercises are designed around principles of intercultural communication. To improve intercultural communication, the article suggests teachers focus on cultivating intercultural competence in students. This competence is the best developed through structured intercultural communication scenarios.Стаття присвячена проблемі формування міжкультурної комунікації в іноземних студентів у процесі вивчення української мови як іноземної. Авторами розкрито поняття «міжкультурна комунікація». У статті підкреслюється, що міжкультурна комунікація–цесенсовийтаідейнонаповненийбікцінніснихвзаєминуспілкуванніміжособистостямита соціальними групами різних культур. Головна задача комунікації – досягненнязгоди,взаєморозумінняпредставниківрізнихкультуріззбереженняміндивідуальності кожного. Сьогодні цілі освіти зміщуються у бік формування полікультурного мислення, яке передбачає прояв толерантності учасників спілкування. Це забезпечує ефективність міжкультурної комунікації, культуротворення, особистісне зростання та досягнення суспільного успіху. Автори акцентуються увагу на проблемі модернізації освіти у напрямі демократизації і полікультурності, що набуває особливої теоретичної та практичної значимість. Наголошується на тому, що проблема міжкультурної комунікації у навчальному процесі та у повсякденному житті студентів-іноземців стає гострою і актуальною в умовах інтернаціоналізації освіти, зокрема збільшення в університетах кількості іноземних студентів. Аналізуються проблемні питання формування міжкультурної комунікації у процесі опанування українською мовою як іноземною студентами – іноземними громадянами.Наведено приклади вправ, що використовують викладачі кафедри українознавства та гуманітарної підготовки ПДМУ для сприяння швидшій академічній адаптації іноземних студентів. Завдання базуються на ідеях міжкультурної комунікації. Показано, що сучасний університет у просторі міжкультурної комунікації займає особливе місце. Для підвищення ефективності міжкультурної комунікації пропонується зосередити увагу викладачів на формуванні у студентів міжкультурної компетентності. Показано, що таку компетентність доцільно виховувати у спеціально організованих ситуаціях міжкультурної комунікації. 
ПЕРЕВАГИ ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ХХI СТОЛІТТЯ
Get PDFThe article is devoted to the study of activity-based approach as an innovative alternative to traditional teaching methods in the context of developing key competencies of 21st century students. The study identifies the main characteristics, principles, and advantages of activity-based methodology, and conducts a comprehensive comparative analysis with the traditional educational model. The article outlines the essence of the activity-based approach, which involves engaging students in active knowledge construction through practical activities, research, and real-world problem solving instead of passive reception of ready-made information. The study determines the importance of transforming the pedagogical role within the activity-based approach, where the teacher acts as a facilitator of the learning process, creating conditions for the development of cognitive initiative and student autonomy. The article emphasizes that when implementing activity-based methodology, it is recommended to consider available resources, the specificities of teachers’ work, and ensure the integration of different disciplines around real-world contexts and projects.The research conducts a systematic comparative analysis of activity-based and traditional approaches according to key parameters: content of academic subjects, educational objectives, resource allocation, teaching methods, and assessment systems. The most significant difference is the shift in emphasis from teacher-directed activities to active student participation in their own learning process through authentic projects and experiential learning.The article analyzes the effectiveness of both approaches and demonstrates that activity-based methodology ensures improved academic achievement, enhanced learning motivation, formation of long-term information retention, and development of competencies necessary for functioning in the modern dynamic world. The activity-based approach is distinguished by its focus on developing digital literacy, adaptability, and lifelong learning capabilities.Thus, activity-based methodology, despite implementation challenges, demonstrates significant advantages compared to traditional educational practices, effectively preparing students for 21st century realities through the development of critical thinking, creative abilities, and practical competencies, which forms the foundation of the modern educational paradigm.Статтю присвячено дослідженню діяльнісного підходу як інноваційної альтернативи традиційним методам навчання у контексті формування ключових компетенцій учнів XXI століття. У роботі визначено основні характеристики, принципи та переваги діяльнісної методології, а також здійснено комплексний порівняльний аналіз з традиційною освітньою моделлю. Окреслено суть діяльнісного підходу, що полягає у залученні учнів до активного конструювання знань через практичну діяльність, дослідження та розв’язання реальних проблем замість пасивного отримання готової інформації. Визначено важливість трансформації педагогічної ролі у рамках діяльнісного підходу, де вчитель виступає фасилітатором навчального процесу, створюючи умови для розвитку пізнавальної ініціативи та автономності учнів. Важливо, що впровадженні діяльнісної методики рекомендовано враховувати наявні ресурси, особливості роботи викладачів та забезпечувати інтеграцію різних дисциплін навколо реальних контекстів і проєктів.Здійснено системний порівняльний аналіз діяльнісного та традиційного підходів за ключовими параметрами: змістом навчальних предметів, освітніми цілями, розподілом ресурсів, методами навчання та системою оцінювання. Найбільш вагомою відмінністю є зміщення акценту з керованої педагогом діяльності на активну участь учнів у власному навчальному процесі через автентичні проєкти та експериментальне навчання.Проаналізовано результативність обох підходів та продемонстровано, що діяльнісна методика забезпечує підвищення академічної успішності, покращення мотивації до навчання, формування тривалого запам’ятовування інформації та розвиток компетенцій, необхідних для функціонування у сучасному динамічному світі. Діяльнісний підхід вирізняється орієнтацією на формування цифрової грамотності, адаптивності та здатності до самостійного навчання впродовж життя.Отже, діяльнісна методологія, попри виклики у впровадженні, демонструє значні переваги порівняно з традиційними освітніми практиками, ефективно готуючи учнів до реалій XXI століття через розвиток критичного мислення, творчих здібностей та практичних компетенцій, що становить основу сучасної освітньої парадигми
ВІДМІНКОВІ ФОРМИ ІМЕННИКІВ У РОМАНІ УЛАСА САМЧУКА «МАРІЯ» ТА СУЧАСНІ ГРАМАТИЧНІ НОРМИ
Get PDFThe article examines the case forms of nouns in Ulas Samchuk’s novel «Maria» from the perspective of modern linguistic norms. In recent decades, we have observed significant variability in the use of case endings of nouns in the modern Ukrainian language, due to the restoration or activation of many ancient forms. The novel «Maria» by the prominent Ukrainian writer Ulas Samchuk, written in 1933 was chosen exactly for confirmation of the continuity of the grammatical tradition.The proposed study examines the case forms of the dative, accusative, locative, and vocative cases. It was found that the most of the case forms of nouns recorded in the novel are normative even today: the ending of the dative case of masculine nouns -ові, -еві (-єві), which actively displacе the ending -у(-ю), are increasingly penetrating the system of neuter nouns; a significant spread of genitive case forms in the function of the accusative in nouns – names of non-beings; variant forms of the local case (masculine and neuter nouns) in -у and -і in constructions with the preposition по; consistent use of vocative case forms in appeals; alternation of consonants г, к, х in the local and vocative cases. Some case forms of nouns observed in the analyzed novel are used less frequently in modern linguistic practice, while others are qualified as dialectal. It is concluded that the case forms of nouns used in Ulas Samchuk\u27s novel «Maria» reflect the grammatical norms of the Ukrainian language of the first half of the 20th century, many of which were artificially brought closer to the norms of the Russian language in the following decades or relegated to the periphery of the language system due to the socio-political situation. «Ukrainian Spelling» 2019, by bringing back to life some features of the spelling of 1928, renewed the Ukrainian orthographic tradition, which is clearly evidenced by the work of Ulas Samchuk.У статті досліджено відмінкові форми іменників у романі Уласа Самчука «Марія» з погляду сучасних мовних норм. В останні десятиріччя у вживанні відмінкових закінчень іменників сучасної української мови спостерігаємо значну варіантність, зумовлену відновленням або активізацією багатьох давніх форм. Саме для підтвердження тяглості граматичної традиції було обрано роман «Марія» видатного українського письменника Уласа Самчука, написаний 1933 року.У пропонованому дослідженні розглянуто відмінкові форми давального, знахідного, місцевого та кличного відмінків. З’ясовано, що більшість зафіксованих у романі відмінкових форм іменників є нормативними й сьогодні: закінчення давального відмінка іменників чоловічого роду -ові,-еві (-єві), які, активно витісняючи закінчення -у(-ю), все ширше проникають у систему іменників середнього роду; значне поширення форм родового відмінка у функції знахідного в іменниках – назвах неістот; варіантні форми місцевого відмінка (іменників чоловічого та середнього роду) на -у та -і в конструкціях із прийменником по; послідовне використання у звертаннях форм кличного відмінка; чергування приголосних г, к, х у місцевому та кличному відмінках. Деякі відмінкові форми іменників, спостережені в аналізованому романі, у сучасній мовній практиці вживають рідше, інші ж кваліфікують як діалектні. Зроблено висновок, що відмінкові форми іменників, ужиті в романі Уласа Самчука «Марія», відбивають граматичні норми української мови І половини ХХ ст., багато з яких упродовж наступних десятиріч було штучно наближено до норм російської мови або віднесено на периферію мовної системи через суспільно-політичну ситуацію. «Український правопис» 2019 р., повернувши до життя деякі особливості правопису 1928 р., поновив українську орфографічну традицію, яку виразно засвідчує творчість Уласа Самчука
БРЕНДИНГ ТЕРИТОРІЙ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЇХ РОЗВИТКОМ
Get PDFThis article examines modern approaches to territorial marketing and branding as important tools of strategic management that contribute to increasing the competitiveness and socio-economic development of territories within the context of globalization and urbanization. In a global context, territorial branding is gaining increasing importance as territories compete not only for economic resources but also for public attention, influencing choices about places to live or vacation based on associations formed through branding efforts. A territory’s brand encompasses not just visual elements but also the emotional image of the locality, shaped through strategies, marketing communications, and the active engagement of various social groups. Branding becomes an integral part of a territory’s socio-economic strategy, helping to attract investments, enhance tourism appeal, and improve the quality of life for local residents. The author analyzes the stages of creating a territorial brand, starting with positioning, which involves forming an image of the territory in consumers’ minds. This is followed by planning and developing the image, including both visual and verbal identification, and strategically promoting the brand through marketing communications. Special attention is given to the importance of continuously monitoring branding effectiveness, adjusting strategy, and managing risks to ensure the brand’s sustainability and adaptability to changing market conditions. Furthermore, the article discusses the main advantages of branding for tourism development, commercial activities, and its impact on the international image of a territory or country. Specifically, branding helps increase tourist flows, attract investments, and enhance the territory’s attractiveness for international businesses. It contributes not only to economic growth but also to social stability and an improved quality of life for the population. Drawing on the experiences of foreign countries and domestic practices, the author concludes that territorial branding is a powerful tool for socio-economic development, helping shape a positive image of a locality globally. The article emphasizes that effective territorial brand management should become a priority for state and local governments in Ukraine to improve its international position and foster internal development. У статті досліджуються сучасні підходи до територіального маркетингу та брендингу території як важливих інструментів стратегічного управління, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності та соціально-економічного розвитку територій. З урахуванням глобалізації та урбанізації брендинг території розглядається як процес формування унікального образу місцевості, який приваблює мешканців, туристів, інвесторів та підприємців, а також забезпечує довгострокове економічне зростання та сталий розвиток на локальному рівні. Автор аналізує етапи створення бренду території, включаючи позиціонування, планування, формування образу, управління та моніторинг. Окремо підкреслено значення брендингу для розвитку туризму, комерційної діяльності та іміджу території на міжнародній арені. Зроблено висновок, що ефективний брендинг території дозволяє зміцнити соціально-економічні зв’язки, підвищити привабливість для інвесторів, сприяти розвитку місцевих підприємств і створювати сприятливе середовище для розвитку бізнесу та покращення якості життя мешканців