eCUSUIR - Electronic Central Ukrainian State University Institutional Repository
Not a member yet
4297 research outputs found
Sort by
Information technologies in education: innovative approaches to learning in higher educational institutions of Ukraine (second half of the 20th century)
No full textРіжняк Р. Я. Інформаційні технології в освіті: інноваційні підходи до навчання у вищих навчальних закладах України (друга половина ХХ ст.) / Ренат Ярославович Ріжняк // Вісник гуманітарних наук. - 2025. - 5. URL:https://doi.org/10.5281/zenodo.15103503(ua) У статті розглядається еволюція використання комп’ютерних технологій у вищій освіті – від перших навчальних систем 1960–1970-х років до сучасних цифрових платформ. Аналізується розвиток навчальних засобів у США, Великобританії, Радянському Союзі та Україні, зокрема їх роль у формуванні індивідуалізованого підходу до навчання. Окрему увагу приділено першим комп’ютерним навчальним системам, орієнтованим на програмування, та їхньому впливу на подальший розвиток освітніх технологій. Мета роботи полягає в аналізі та висвітлення інноваційних підходів до навчального процесу в закладах вищої освіти України. Досліджується розвиток автоматизованих навчальних систем, створених в Інституті кібернетики АН УРСР під керівництвом В.М. Глушкова, починаючи з 1960-х років. Аналізується задачний підхід до взаємодії людини з електронними цифровими обчислювальними машинами та його роль у формуванні автоматизованих навчальних систем. Окреслено чотири ключові етапи розвитку цього підходу, включаючи формування теоретичних засад, розробку програмного забезпечення та перевірку ефективності навчальних систем. Окрема увага приділена системі «Педагог» та іншим навчаючим платформам, розробленим на базі ЕОМ серії «Дніпро». Стаття висвітлює значення задачного підходу у вдосконаленні методів комп’ютерного навчання
та організації ефективного діалогу між людиною та обчислювальною машиною. Проаналізовано підходи до проєктування мобільних інструментальних пакетів прикладних програм, зокрема спеціалізованої мови, адаптованої до архітектури міні- та мікро-ЕОМ. Окрему увагу приділено природномовним діалоговим системам, у яких лінгвістичний процесор відіграє ключову роль. Висвітлено дослідження Ю.І. Машбіця щодо дидактичних моделей комп’ютерного навчання, що ґрунтуються на психологічних аспектах організації діалогу між учнем і системою. Представлено підходи до
створення ЕНС, що базуються на моделі навчального процесу з адаптацією завдань до характеристик учня та механізмами діагностики помилок. Робиться висновок про те, що сучасні платформи значно розширили можливості навчання, порівняно з ранніми системами, які мали обмежені дидактичні можливості.
(en) The article examines the evolution of computer technology use in higher education, from the first educational systems of the 1960s–1970s to modern digital platforms. It analyzes the development of educational tools in the USA, the UK, the Soviet Union, and Ukraine, particularly their role in shaping an individualized approach to learning. Special attention is given to the early computer-based learning systems focused on programming and their impact on the further development of educational technologies. The aim of the study is to analyze and highlight innovative approaches to the educational process in higher educational institutions of Ukraine. The article explores the development of automated learning systems created at the Institute of Cybernetics of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR under the leadership of V. M. Glushkov, starting from the 1960s. It examines the problem-oriented approach to human interaction with electronic digital computers and its role in forming automated learning systems. Four key stages in the development of this approach are outlined, including the formation of theoretical foundations, software development, and evaluation of the effectiveness of learning systems. Particular attention is given to the “Pedagog” system and other educational platforms developed based on the “Dnipro” series computers. The study highlights the significance of the problem-oriented approach in improving computer-assisted learning methods and organizing an effective dialogue between humans and computers. It analyzes approaches to designing mobile application software packages, including a specialized programming language adapted to the architecture of mini- and microcomputers. Special attention is paid to natural language dialogue systems, where the linguistic processor plays a key role. The research presents the findings of Yu.I. Mashbyts on didactic models of computerassisted learning based on psychological aspects of organizing dialogue between students and systems. The study also discusses the design of intelligent tutoring systems (ITS) that incorporate adaptive learning tasks and error diagnosis mechanisms. The conclusion emphasizes that modern platforms have significantly expanded learning opportunities compared to early systems, which had limited didactic capabilities
Using assessment results to improve the quality of the educational process
No full textЧерненко О. В. Використання результатів оцінювання для покращення якості освітнього процесу / Олександр Володимирович Черненко // Наукові записки ЦДУ ім. Володимира Винниченка. Серія : Педагогічні науки : зб. наук. праць / ред. кол. : Філоненко О. В. [та ін.]. – Кропивницький : ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025. – Вип. 218. – С. 262-269.
DOI: 10.36550/2415-7988-2025-1-218-262-269(ua) Стаття присвячена дослідженню використання результатів оцінювання як інструменту підвищення якості освітнього процесу у ЗВО. У роботі акцентовано увагу на необхідності вдосконалення методик оцінювання знань, умінь і навичок студентів для забезпечення ефективності навчання та відповідності сучасним вимогам. Постановка проблеми ґрунтується на викликах вищої освіти, де якість підготовки фахівців залежить від здатності викладачів адаптувати навчальні програми до потреб суспільства й ринку праці. Автор наголошує, що оцінювання відіграє ключову роль у виявленні слабких місць у засвоєнні матеріалу, забезпеченні зворотного зв’язку та оновленні змісту дисциплін.
Метою статті є вивчення можливостей використання результатів оцінювання для підвищення якості освіти, обґрунтування їхньої ролі у вирішенні проблем навчання та розробка практичних рекомендацій для ЗВО. У дослідженні розглянуто методологічні аспекти педагогічного контролю, зокрема тривалість, системність, глибину розуміння та практичне застосування знань. Критерії оцінювання мають бути простими, гнучкими й об’єктивними, враховуючи специфіку фахових дисциплін. Автор аналізує систему ECTS як основу для оцінки результатів навчання, підкреслюючи її переваги (прозорість, гнучкість траєкторій) та недоліки (складність, нерівність застосування).
Виклад основного матеріалу включає аналіз шляхів використання результатів оцінювання: від виявлення проблемних тем до впровадження інноваційних методик викладання, таких як проєктне навчання чи кейс-метод. Запропоновано модульну структуру курсів для точного обліку навантаження (5 кредитів = 125–150 годин), а також методи аналізу даних оцінювання – кількісного (статистика) та якісного (вивчення робіт). Практичні підходи охоплюють індивідуалізацію навчання, удосконалення методик і перегляд програм на основі зворотного зв’язку від студентів.
Особливу увагу приділено оцінюванню якості освітніх програм під час акредитації, де враховуються їхня структура, зміст, відповідність стандартам і ресурсне забезпечення. Автор пропонує критерії для оцінки програм, які включають проєктування, практичну спрямованість, доступність і прозорість. Використання результатів оцінювання сприяє підвищенню конкурентоспроможності випускників, оптимізації ресурсів і стимулюванню інновацій.
Висновки підкреслюють, що систематичне застосування результатів оцінювання є невід’ємною частиною якісної освіти. Воно дозволяє адаптувати програми до сучасних реалій, вдосконалювати викладання та готувати фахівців, затребуваних на ринку праці. Успіх залежить від чіткості критеріїв, технологічної підтримки та готовності ЗВО до змін, що відкриває перспективи для подальшого розвитку вищої освіти в Україні.
(en) The article is devoted to the study of using assessment results as a tool for enhancing the quality of the educational process in HEIs. It emphasizes the need to improve methods for evaluating students’ knowledge, skills, and competencies to ensure effective learning and alignment with contemporary demands. The problem statement is rooted in the challenges of higher education, where the quality of specialist training hinges on instructors’ ability to adapt educational programs to societal and labor market needs. The author highlights that assessment plays a pivotal role in identifying weaknesses in material mastery, providing feedback, and updating course content.
The purpose of the article is to explore the potential of using assessment results to improve educational quality, substantiate their role in addressing learning challenges, and develop practical recommendations for HEIs. The study examines methodological aspects of pedagogical control, including its duration, consistency, depth of understanding, and practical application of knowledge. Assessment criteria should be simple, flexible, and objective, taking into account the specifics of professional disciplines. The author analyzes the ECTS system as a foundation for evaluating learning outcomes, noting its advantages (transparency, flexibility of trajectories) and shortcomings (complexity, inconsistent application).
The main content includes an analysis of ways to utilize assessment results: from identifying problematic topics to implementing innovative teaching methods such as project-based learning or the case method. A modular course structure is proposed for precise workload accounting (5 credits = 125–150 hours), alongside quantitative (statistical) and qualitative (work analysis) methods for evaluating data. Practical approaches encompass individualizing learning, refining teaching methods, and revising programs based on student feedback.
Special attention is given to evaluating the quality of educational programs during accreditation, considering their structure, content, compliance with standards, and resource provision. The author suggests criteria for program assessment, including design, practical orientation, accessibility, and transparency. Leveraging assessment results enhances graduates’ competitiveness, optimizes resources, and fosters innovation.
The conclusions underscore that the systematic use of assessment results is integral to quality education. It enables program adaptation to modern realities, improves teaching practices, and prepares specialists in demand on the labor market. Success depends on clear criteria, technological support, and HEIs’ readiness for change, opening prospects for the further development of higher education in Ukraine
Development of research competence in future chemistry teachers
No full textБохан Ю. В. Розвиток дослідницької компетентності майбутніх учителів хімії / Юлія Володимирівна Бохан, Тетяна Олександрівна Форостовська, Наталія Миколаївна Горбатюк, Жолт Олександрович Кормош // Наукові записки ЦДУ ім. Володимира Винниченка. Серія: Проблеми природничо-математичної, технологічної та професійної освіти : зб. наук. праць / ред. кол. : Сальник І. В. [та ін.]. – Кропивницький : Видавничий дім «Гельветика», 2025. – Вип. 1(5). – С. 55-64.
DOI https://doi.org/10.32782/cusu-pmtp-2025-1-7(ua) Статтю присвячено формуванню й розвитку дослідницької компетентності майбутніх учителів хімії. Сьогодні вчитель повинен володіти широким спектром компетентностей, що характеризують його як особистість та професіонала, серед яких важливе місце посідають дослідницькі вміння та навички. В умовах сучасного інформаційного суспільства й постійного розвитку науки й технологій, формування та розвиток дослідницької компетентності в майбутніх педагогів, особливо вчителів хімії, є критично важливим для їх успіху в майбутній професійній діяльності.
Автори пропонують організовувати освітній процес, спрямований на розвиток дослідницької компетентності з використанням активних методів навчання, як-от проблемне навчання, проєктна діяльність, кейс-стаді тощо; залучення студентів до реальної дослідницької діяльності, зокрема робота в наукових гуртках та лабораторіях; надання можливості самостійно вибирати тему дослідження, проводити експерименти та аналізувати результати тощо.
Ефективним освітнім інструментом, на думку авторів, формування та розвитку в майбутніх учителів хімії дослідницької компетентності є дослідна діяльність, паралельна освітньому процесу, яка здійснюється під час виконання курсових робіт, робота в наукових гуртках та проблемних групах, участь у міжнародних пошукових програмах, участь у роботі наукових конференцій різного рівня, участь студентів у конкурсах на кращу наукову студентську роботу тощо. У статті обґрунтовуються можливості використання навчально-дослідницьких та науково-дослідницьких завдань з метою формування й розвитку дослідницької компетентності майбутнього вчи-теля хімії. Наведено приклад науково-дослідницького проєкту на тему «Визначення фізико-хімічних показників у ягодах» з результатами досліджень.
З’ясовано, що дослідницька компетентність є важливим складником професійної майстерності сучасних учителів хімії, ключовим фактором їхнього успішного розвитку й необхідною умовою становлення їх професіоналізму.
(en) The article is dedicated to the formation and development of research competence in future chemistry teachers. Today, a teacher must possess a wide range of competencies that characterize them as both an individual and a professional, among which research skills and abilities play an important role. In the context of modern information society and the continuous development of science and technology, the formation and enhancement of research competence in future teachers, especially chemistry teachers, are critically important for their success in their future professional careers.
The authors propose organizing the educational process in a way that promotes the development of research competence by utilizing active learning methods such as problem-based learning, project-based activities, and case studies. They also suggest engaging students in real research activities, including participation in scientific projects, conferences, competitions, work in scientific circles and laboratories, as well as providing opportunities for independent selection of research topics, conducting experiments, and analyzing results.
According to the authors, an effective educational tool for the formation and development of research competence in future chemistry teachers is research activity conducted alongside the educational process. This includes coursework, participation in scientific circles and research groups, involvement in international research programs, meetings with leading specialists, participation in scientific conferences at various levels, and engagement in competitions for the best student research work. The article substantiates the possibilities of using educational and scientific research tasks to foster research competence in future chemistry teachers. An example of a research project on the topic “Determination of Physicochemical Parameters in Berries” with study results is provided.
It has been determined that research competence is an essential component of the professional mastery of modern chemistry teachers, a key factor in their successful development, and a necessary condition for their professional growth
Специфіка професійної діяльності арт-менеджера
No full textШевченко І. Л. Специфіка професійної діяльності арт-менеджера / Інга Леонідіївна Шевченко // Сучасна освіта в Україні: виклики та інновації в ХХІ столітті : колективна монографія [електронне видання] / за заг. редакцією проф. Я. В. Галети; наук. ред. проф. Т. Я. Довга. - Дніпро : Середняк Т. К., 2025. - С. 486-507.
DOI: https://doi.org/10.36550/978-617-8540-83-8-23
ORCID iD: https://orcid.org/0000-0002-9715-986
Проблема формувального оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти : синтез вітчизняного та зарубіжного досвіду
No full textПлющ В. М. Проблема формувального оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти : синтез вітчизняного та зарубіжного досвіду / Валентина Миколаївна Плющ // Сучасна освіта в Україні : виклики та інновації в ХХІ столітті : колективна монографія [електронне видання] / за заг. редакцією проф. Я. В. Галети; наук. ред. проф. Т. Я. Довга. - Дніпро : Середняк Т. К., 2025. - С. 209-228.
DOI: https://doi.org/10.36550/978-617-8540-83-8-1
Methodology for the responsible use of artificial intelligence in educational institutions
No full textСадовий М. І. Методика відповідального використання штучного інтелекту в закладах освіти / Микола Ілліч Садовий, Олена Михайлівна Трифонова // Наукові записки ЦДУ ім. Володимира Винниченка. Серія: Проблеми природничо-математичної, технологічної та професійної освіти : зб. наук. праць / ред. кол. : Сальник І. В. [та ін.]. – Кропивницький : Видавничий дім «Гельветика», 2025. – Вип. 2(6). – С. 99-106.
DOI https://doi.org/10.32782/cusu-pmtp-2025-2-11(ua) У статті розглядається важливе питання створення підходів до відповідального використання штучного інтелекту під час навчання. Виокремлено науково-методологічні засади, до яких віднесено особистісно зорієнтований, діяльнісний, компетентнісний, ресурсний підходи. При цьому головним є: формування умінь застосовувати АІ для вирішення навчально-наукових завдань, системний аналіз, міждисциплінарність якінтеграція знань із педагогіки, психології, інформатики, цифрових технологій, менеджменту, спеціальних
дисциплін, академічна доброчесність передбачає використання АІ як інструменту ефективного навчання. З’ясовано аспекти психолого-педагогічної готовності здобувачів освіти до використання технологій АІ, виявлення закономірності взаємозв’язку та взаємовпливу АІ і потенціальних ресурсів майбутніх фахівців цифрових технологій. Розглянуто дидактичні принципи відповідального використання штучного інтелекту при виконанні навчально-наукових завдань. Одним зі складникв і важливих елементів такої методики є матеріально-технічна база АІ, яка покликана підвищити ефективність збагачення знаннями та компетентністю здобувачів освіти, обробку великих масивів даних, упровадження інструментарію науково-навчальних досліджень. Детально розглянуто важливий складник дидактичних принципів (матеріально-технічне забезпечення навчання АІ), до якого віднесено 6 основних компонентів, що забезпечують теоретичну й практичну частини навчально-наукового процесу. До них віднесено обчислювальну інфраструктуру, лабораторне та офісне обладнання, програмне забезпечення, мережеве обладнання та безпеки, приміщення та інфраструктури, додаткові ресурси.
(en) The article considers the important issue of creating approaches to the responsible use of artificial intelligence during education. The scientific and methodological principles are highlighted, which include personally oriented, activity-based, competency-based, resource-based approaches. The main ones are: the formation of skills to apply AI to solve educational and scientific tasks, system analysis, interdisciplinarity as the integration of knowledge from pedagogy, psychology, computer science, digital technologies, management, special disciplines, academic integrity involves the use of AI as a tool for effective learning. The aspects of the psychological and pedagogical readiness of the subjects of education to use AI technologies, the identification of patterns, interconnections and mutual influence of AI and potential resources of future specialists in digital technologies are clarified. The didactic principles of the responsible use of artificial intelligence in solving educational and scientific tasks are considered. One of the components and important elements of such a methodology is the material and technical base of AI, which is designed to increase the efficiency of enriching knowledge and competence of education seekers, processing large data sets, and implementing tools for scientific and educational research. An important component of the didactic principles (material and technical support for AI training is considered in detail), which includes 6 main components that provide the theoretical and practical part of the educational and scientific process. These include computing infrastructure, laboratory and office equipment, software, network equipment and security, premises and infrastructure, additional resources
Methodological features of the application of gymnastic exercises as a means of preventing of postural disorders in students
No full textСундукова І. В. Методичні особливості застосування гімнастичних вправ як засіб профілактики порушення постави студентської молоді / Ірина В’ячеславівна Сундукова, Олена Леонідівна Радіонова // Наукові записки ЦДУ ім. Володимира Винниченка. Серія : Педагогічні науки : зб. наук. праць / ред. кол. : Філоненко О. В. [та ін.]. – Кропивницький : ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025. – Вип. 218. – С. 244-248.
DOI: 10.36550/2415-7988-2025-1-218-244-248(ua) У статті на основі аналізу літературних джерел висвітлено методичні особливості застосування гімнастичних вправ в процесі профілактики порушення постави. Мета наукової статті полягає у розкриті особливостей використання вправ коригувальної, дихальної гімнастики для профілактики порушення постави. Під поняттям «постава» розуміють звичне, невимушене становище тіла людини, що здатна тримати своє тіло у просторі. Формується постава у процесі фізичного розвитку та становлення статико-динамічних функцій індивіда. Проаналізовано види порушення постави: лордоз, кіфоз, сколіоз, визначено завдання гімнастичних вправ коригувальної спрямованості. Найбільш поширені дефекти постави проявляються в асиметрії положення плечового та тазового поясу, збільшення фізіологічних вигинів хребта і кута нахилу таза, боковому викривлені хребта у вертикальному положенні. Дефекти постави створюють умови для прояву захворювань хребта та інших органів опорно-рухового апарату, що призводить в свою чергу до розладів внутрішніх органів.
Зазначено, що гімнастичні вправи сприяють поліпшенню функцій м’язів верхньої частини спини та формуванню стереотипу раціональної постави. Дані методичні прийоми є ефективним способом корекції правильного положення хребта, що характеризується зменшенням відхилення хребта від осі вертикальної у фронтальній площині. Навчання гімнастичним вправам ґрунтується на практичному використанні змістовних і операційних знань про техніку виконання вправ й загальних дидактичних принципах формування рухових умінь та навичок. Гімнастичні вправи є ефективним засобом профілактики порушень постави, оскільки вони допомагають зміцнити м’язи, що підтримують хребет, покращують гнучкість і координацію рухів. Окрім профілактики порушення постави, регулярні заняття гімнастикою сприяють загальному зміцненню організму, вони покращують кровообіг, нормалізують обмін речовин, поліпшенню функціонування внутрішніх органів.
(en) The article, based on the analysis of literary sources, highlights the methodological features of the use of gymnastic exercises in the process of preventing posture disorders. The purpose of the scientific article is to reveal the features of using corrective and respiratory gymnastics exercises to prevent posture disorders. The concept of "posture" is understood as the usual, relaxed position of a person’s body, which is able to hold its body in space. Posture is formed in the process of physical development and the formation of static and dynamic functions of an individual. Types of posture disorders are analyzed: lordosis, kyphosis, scoliosis, and the tasks of corrective gymnastic exercises are determined. The most common posture defects are manifested in the asymmetry of the position of the shoulder and pelvic girdle, an increase in physiological bends of the spine and the angle of inclination of the pelvis, and lateral curvature of the spine in an upright position. Posture defects create conditions for the manifestation of diseases of the spine and other organs of the musculoskeletal system, which in turn leads to disorders of internal organs.
It is noted that gymnastic exercises contribute to the improvement of the functions of the muscles of the upper back and the formation of a stereotype of rational posture. These methodological techniques are an effective way to correct the correct position of the spine, which is characterized by a decrease in the deviation of the spine from the vertical axis in the frontal plane. Teaching gymnastic exercises is based on the practical use of substantive and operational knowledge about the technique of performing exercises and general didactic principles of forming motor skills and abilities. Gymnastic exercises are an effective means of preventing posture disorders, as they help strengthen the muscles that support the spine, improve flexibility and coordination of movements. In addition to preventing posture disorders, regular gymnastics classes contribute to the general strengthening of the body, they improve blood circulation, normalize metabolism, and improve the functioning of internal organs
Implementation of the spirituality of education model into domestic higher education at the beginning of the 21st century
No full textРастригіна А. М. Впровадження моделі духовності виховання у вітчизняну вищу освіту початку ХХІ століття / Алла Миколаївна Растригіна // Наукові записки ЦДУ ім. Володимира Винниченка. Серія : Педагогічні науки : зб. наук. праць / ред. кол. : Філоненко О. В. [та ін.]. – Кропивницький : ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025. – Вип. 217. – С. 54-60.
DOI: 10.36550/2415-7988-2025-1-217-54-60(ua) У статті порушено питання щодо оновлення сучасної вищої освіти на основі моделі духовності виховання у зв’язку з ситуацією, що наразі склалася у нашій країні через російсько-українську війну й необхідністю приєднання України до європейського співтовариства. Окреслено опубліковані у п’яти колективних монографіях теоретичні засади концепції духовності виховання, що розроблялася на початку ХХІ століття українськими й зарубіжними науковцями задля реконструкції змісту традиційної освіти й були представлені в якості векторів (духовність виховання як своєрідний фрагмент реальності та компонент і проблема виховання; контекст духовності виховання та можливості його розвитку в освітньої дійсності; горизонт духовності виховання як феномен реальності і фактор розвитку педагогічного процесу в контексті сучасної освітньої парадигми), котрі сприяли формуванню моделі духовності виховання та відкривали можливості її впровадження у систему освіти. Представлено авторське бачення можливостей впровадження досліджуваної моделі через донесення змістових характеристик духовності виховання, визначення завдань та способів їх вирішення у процесі її розвитку, розробкою дидактичної системи практичної реалізації розвитку духовності виховання в освітньому просторі сучасного ЗВО. Вважаємо, що саме такий ракурс наукових розвідок стане вагомим підґрунтям для застосування моделі духовності виховання як дієвої основи в оновленні сучасної вітчизняної системи вищої освіти й уможливити вирішення все ще існуючих культурно-освітніх та соціально-педагогічних проблем, що актуалізуються в сьогоденних реаліях та повернути їй статус центру становлення духовності народу в умовах війни та у повоєнні часи.
(en) The article raises the issue of updating modern higher education on the basis of the model of spirituality of education in connection with the current situation in our country due to the russian-ukrainian war and the need for Ukraine to join the European community. Outlined theoretical principles of the concept of spirituality of education, published in five collective monographs, which were developed at thebeginning of the 21st century by Ukrainian and foreign scientists in order to reconstruct the content of traditional education and were presented as vectors (spirituality of education as a kind of fragment of reality and a component and problem of education; the context of spirituality of education and the possibilities of its development in educational reality; the horizon of spirituality of education as a phenomenon of reality and a factor in the development of the pedagogical process in the context of the modern educational paradigm), which contributed to the formation of the model of spirituality of education and opened up the possibilities of its implementation in the education system. The author’s vision of the possibilities of implementing the studied model is presented through the presentation of the content characteristics of the spirituality of education, the definition of tasks and ways to solve them in the process of its development, the development of a didactic system for the practical implementation of the development of spirituality of education in the educational space of a modern higher education institution. We believe that this perspective of scientific research will be a significant basis for applying the model of spirituality of education as an effective basis for updating the modern national higher education system and will make it possible to solve the still existing cultural, educational, social and pedagogical problems that are relevant in today’s realities and to return to it the status of a centre for the formation of the spirituality of the people in the conditions of war and in the post-war period
Teachers’ technological culture as a factor in the modernization of science education
No full textМартін А. М. Технологічна культура вчителя як чинник модернізації природничої освіти / Аліна Миколаївна Мартін // Наукові записки ЦДУ ім. Володимира Винниченка. Серія : Педагогічні науки : зб. наук. праць / ред. кол. : Філоненко О. В. [та ін.]. – Кропивницький : ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025. – Вип. 219. – С. 531-535.
DOI: 10.36550/2415-7988-2025-1-219-531-535(ua) У статті розглянуто сутність і значення технологічної культури вчителя як ключового чинника модернізації природничої освіти в умовах цифрової трансформації освітнього середовища. Визначено, що технологічна культура є інтегративною характеристикою професійної компетентності педагога, яка поєднує технологічні знання, уміння, ціннісні орієнтації, інноваційне мислення та здатність ефективно застосовувати сучасні технології в освітньому процесі. Проаналізовано місце «технологічна культура» у структурі професійної підготовки вчителя природничих дисциплін. Наголошено, що формування технологічної культури педагога зумовлює якісні зміни у змісті, методах і формах навчання, сприяє розвитку компетентностей учнів у сфері науки й технологій, а також забезпечує інтеграцію STEM- та STEAM-освіти. Здійснено характеристику педагогічних умов, що сприяють підвищенню рівня технологічної культури вчителів: упровадження цифрових освітніх ресурсів, використання інтерактивних платформ, розвиток дослідницької та проєктної діяльності, застосування технологій моделювання природних процесів. Підкреслено важливість підготовки майбутніх педагогів до технологічно орієнтованого освітнього середовища через оновлення змісту педагогічної освіти, розвиток критичного мислення, рефлексії та цифрової грамотності. Зроблено висновок, що технологічна культура вчителя є необхідною умовою інноваційного розвитку системи природничої освіти, підвищення її якості та відповідності сучасним вимогам інформаційного суспільства.
(en) The article examines the essence and significance of teachers’ technological culture as a key factor in the modernization of science education under the conditions of digital transformation. Technological culture is defined as an integrative component of professional competence that combines technological knowledge, practical skills, value orientations, innovative thinking, and the ability to effectively apply modern technologies in the educational process. The main scientific approaches to interpreting the concept of “technological culture” and its role in the professional training of science teachers are analyzed. It is emphasized that the development of teachers’ technological culture leads to qualitative changes in the content, methods, and forms of science education, contributes to the formation of students’ competencies in the fields of science and technology, and ensures the integration of STEM and STEAM education. The article outlines the pedagogical conditions that promote the enhancement of teachers’ technological culture: implementation of digital learning resources, use of interactive educational platforms, development of research and project-based learning, and the application of technologies for modeling natural phenomena. The importance of preparing future teachers for a technology-oriented educational environment is highlighted through the modernization of teacher education content, the development of critical thinking, reflection, and digital literacy. It is concluded that teachers’ technological culture is a crucial factor in the innovative development of science education, improving its quality and ensuring compliance with the demands of the modern information society
Психологічні чинники розвитку стресостійкості у вчителів в умовах воєнного стану
No full textСаркісян Т. О. Психологічні чинники розвитку стресостійкості у вчителів в умовах воєнного стану : кваліфікаційна робота магістра : спец. : 053 Психологія; Освітня програма : Практична психологія; Форма навчання : заочна / Тетяна Олегівна Саркісян // Факультет психології та історії, кафедра практичної психології Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка ; наук. кер. : Лілія Валентинівна Клочек, доктор психологічних наук, професор. – Кропивницький, 2025. – 120 с.(ua) У роботі здійснено аналіз психологічних чинників розвитку стресостійкості у вчителів в умовах воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена суттєвим зростанням психоемоційного навантаження на педагогів унаслідок повномасштабної війни, радикальної трансформації освітнього процесу, зміни форматів навчання та необхідності професійного функціонування в ситуації хронічного стресу, тривалої невизначеності й підвищеної відповідальності за психологічний стан учнів. Стресостійкість у дослідженні розглядається як інтегративна, динамічна властивість особистості, що забезпечує здатність ефективно протидіяти стресовим впливам, зберігати психічне благополуччя, емоційну рівновагу та стабільну професійну працездатність. Встановлено, що на розвиток стресостійкості педагогів впливають особистісні, професійні та соціальні чинники. Констатовано, що в умовах воєнного стану рівень стресостійкості педагогів не є стабільним і залежить від віку, емоційних переживань, стилю мислення та типових копінг-стратегій. Виявлено домінування у вчителів підвищеного рівня тривожності, середні або низькі показники толерантності до невизначеності та недостатню представленість оптимістично-активної особистісної позиції, що засвідчило зниження адаптивних можливостей педагогів в умовах воєнних викликів. Запропоновано психологічну програму розвитку стресостійкості у вчителів, застосування якої сприяло підвищенню ресурсності, саморегуляції, оптимістичної налаштованості та готовності педагогів діяти у невизначених і кризових ситуаціях.
(en) The study presents an analysis of the psychological factors contributing to the development of stress resilience in teachers under conditions of martial law. The relevance of the research is determined by a significant increase in the psychoemotional burden on educators caused by the full-scale war, the radical transformation of the educational process, changes in instructional formats, and the necessity to maintain professional functioning in situations of chronic stress, prolonged uncertainty, and heightened responsibility for students’ psychological well-being. In this research, stress resilience is conceptualized as an integrative and dynamic personality trait that ensures the ability to effectively withstand stressors, maintain psychological well-being, emotional balance, and stable professional performance. It has been established that the development of teachers’ stress resilience is influenced by personal, professional, and social factors. The findings indicate that under martial law conditions, the level of teachers’ stress resilience is not stable and depends on age, emotional experiences, cognitive style, and typical coping strategies. The study reveals the predominance of heightened anxiety among teachers, moderate or low levels of tolerance for uncertainty, and insufficient representation of an optimistic-active personal stance, which indicates a reduction in educators’ adaptive capacities in the context of wartime challenges. A psychological program aimed at developing teachers’ stress resilience was proposed and implemented; its application contributed to increased personal resources, improved self-regulation, enhanced optimistic orientation, and greater readiness to act in uncertain and crisis situations