DSpace at Ferenc Rákóczi II. Transcarpathian Hungarian Institute
Not a member yet
5005 research outputs found
Sort by
Аналіз можливостей розвитку туризму Косонської ТГ
Get PDFA Kaszonyi kistérség turizmusfejlesztési lehetőségeinek vizsgálata című munkám célja, hogy felmérjem a kistérség természeti és ember alkotta vonzerejét, szolgáltató szektorának jelenlegi helyzetét, a helyi termékek és a szolgáltatások turisztikai hasznosításának lehetőségeit, illetve a kistérség turizmuspolitikáját. További célom, hogy az adatok alapján olyan fejlesztési stratégiát dolgozzak ki, amely a jövőben előirányozná a kistérség turizmusának fejlődését, fellendülését, hogy úgy a belföldi, mint a külföldi vendégkör számára vonzótényezőként szolgáljon. A turisztikai fejlesztési stratégia kidolgozása során továbbá arra törekednék, hogy rávilágítsak a turizmus térbeli kiszélesítésének pozitív hatásaira, a fenntartható turizmus fejlesztésének és a helyi lakosság turizmusba való bevonásának lehetőségeire
Оцінка вразливостей реального сектору економіки Європейських держав
No full textРедакційна колегія: https://aab-economics.kmf.uz.ua/aabe/about/editorialTeamЗміст: https://aab-economics.kmf.uz.ua/aabe/issue/view/8Abstract. The assessment of economic vulnerability is a key tool for analyzing the stability and
resilience of the real sector of national economies, particularly in the context of global economic
transformations and external shocks. This article proposes an approach to evaluating the economic
vulnerability of the real sector in European countries, taking into account factors such as industrial
development, macroeconomic indicators, and employment levels. A comprehensive methodology is
introduced, combining the Entropy Weight Method (EWM) to determine indicator significance with a
sensitivity and adaptability framework for measuring economic vulnerability. The study analyzes major
macroeconomic indicators, including GDP growth rates, inflation, unemployment, and savings levels.
Structural vulnerability of the real sector is assessed using statistical data from 2000 to 2023, and a
Real Sector Vulnerability Index is developed based on data from the World Bank’s economic
development indicators. The findings reveal significant regional disparities: countries in Northern and
Western Europe exhibit lower levels of vulnerability due to balanced industrial structures and effective
economic policies, while countries in Eastern and Southern Europe display greater sensitivity to
economic shocks, reflecting structural imbalances. The methodology is based on econometric modeling
tools and utilizes Python-based data analysis packages to explore dynamic relationships between
macroeconomic variables over time. The results indicate that countries with diversified economic bases
tend to demonstrate higher resilience, whereas economies with limited industrial diversification remain
more susceptible to external risks. The proposed approach enhances the methodological foundation for
evaluating economic vulnerability and provides a basis for informed policy decisions aimed at
strengthening the resilience of the real sector under conditions of economic instability. The insights
gained are of critical importance for policymakers in identifying and mitigating risk factors, thereby
contributing to sustainable economic development across European regions.A gazdasági sebezhetőség értékelése kulcsfontosságú eszköz az államok
reálszektorának stabilitásának és ellenállóképességének elemzésére, különösen a globális gazdasági átalakulások és külső sokkok idején. A tanulmány olyan megközelítést mutat be, amely az európai
országok reálszektorának gazdasági sebezhetőségét értékeli az ipari fejlettség, a makrogazdasági
mutatók és a foglalkoztatási szint figyelembevételével. Egy átfogó módszertan került kidolgozásra,
amely ötvözi az entrópiasúlyozási módszert (EWM) a mutatók jelentőségének meghatározására,
valamint az érzékenységi és alkalmazkodási rendszerrel a gazdasági sebezhetőség mérésére. A kutatás
során a főbb makrogazdasági indikátorokat – például a GDP-növekedést, inflációt, munkanélküliséget
és megtakarításokat – elemezték. A reálszektor strukturális sebezhetőségének értékeléséhez a 2000–
2023 közötti időszak statisztikai adatai, valamint a Világbank adataira épülő Reálszektor Sebezhetőségi
Index került alkalmazásra. Az eredmények jelentős regionális eltéréseket mutatnak: Észak- és NyugatEurópa országai alacsonyabb sebezhetőséget mutatnak a kiegyensúlyozott ipari struktúrának és
hatékony gazdaságpolitikának köszönhetően, míg Kelet- és Dél-Európa országai nagyobb érzékenységet
mutatnak a gazdasági sokkokkal szemben, ami a szerkezeti aránytalanságokra vezethető vissza. A
kutatás módszertana ökonometriai modellezési eszközökre épül Python programkörnyezet
alkalmazásával, amely lehetővé tette a makrogazdasági változók közötti dinamikus kapcsolatok
elemzését. Az eredmények azt mutatják, hogy a diverzifikált gazdasági bázissal rendelkező országok
nagyobb ellenállóképességgel bírnak, míg a korlátozott ipari diverzifikációval rendelkező gazdaságok
továbbra is sebezhetőbbek maradnak a külső kockázatokkal szemben. Az ismertetett megközelítés
elmélyíti a gazdasági sebezhetőség értékelésének módszertani alapjait, és alapot teremt olyan politikai
döntések megalapozásához, amelyek a reálszektor ellenállóképességének növelését célozzák gazdasági
instabilitás esetén. A levont következtetések különösen fontosak az európai régiók fenntartható
gazdasági fejlődési stratégiáinak kidolgozása szempontjából.Резюме. Оцінка економічної вразливості є ключовим інструментом для аналізу
стабільності та стійкості реального сектору економіки держав, особливо в умовах глобальних
економічних трансформацій та зовнішніх шоків. У статті розглянуто підхід до оцінювання
економічної вразливості реального сектору економіки європейських країн із урахуванням таких
чинників, як промисловий розвиток, макроекономічні показники та рівень зайнятості населення.
Запропоновано комплексну методологію, що поєднує метод ентропійної ваги (EWM) для
визначення значущості індикаторів із системою чутливості та адаптивності для вимірювання
економічної вразливості. У дослідженні проаналізовано основні макроекономічні індикатори,
зокрема темпи зростання ВВП, рівень інфляції, безробіття та заощаджень. Для оцінювання
структурної вразливості реального сектору використано статистичні дані за період 2000–
2023 років, а також розроблено Індекс вразливості реального сектору економіки на основі даних
Світового банку. Результати дослідження свідчать про значні регіональні відмінності: країни
Північної та Західної Європи характеризуються нижчим рівнем вразливості завдяки
збалансованій промисловій структурі та ефективній економічній політиці, тоді як країни
Східної та Південної Європи демонструють вищу чутливість до економічних шоків, що
зумовлено наявністю структурних диспропорцій. Методологія дослідження базується на
інструментах економетричного моделювання з використанням програмного середовища Python,
що дозволило здійснити аналіз динамічних взаємозв’язків між макроекономічними показниками.
Отримані результати засвідчують, що країни з диверсифікованою економічною базою мають
вищу стійкість, тоді як економіки з обмеженою промисловою диверсифікацією залишаються
більш уразливими до зовнішніх ризиків. Запропонований підхід поглиблює методологічні засади
оцінювання економічної вразливості та формує основу для обґрунтування політичних рішень,
спрямованих на зміцнення стійкості реального сектору в умовах економічної нестабільності.
Представлені висновки мають важливе значення для розроблення стратегій сталого
економічного розвитку в регіонах Європи
A ruházat, háztartási tárgyak és fegyverek lexikai sajátosságai Gárdonyi Géza Egri csillagok című regényének ukrán fordításában
No full textРезюме. Роман Гейзи Ґардоні «Зірки Егера» належить до визначних творів угорської історичної літератури й відображає події середини XVI століття — героїчну оборону фортеці Егер від османських військ у 1552 році. Лексика, що позначає одяг, речі повсякденного вжитку та озброєння, є не лише описовим інструментом, а й глибоким маркером національної ідентичності, соціального статусу, ментальності та культурних традицій.
Особливу цінність становить аналіз цієї лексики у контексті перекладу українською мовою. Переклад художнього твору передбачає збереження не лише змісту, а й стилістичних, культурних, історичних та емоційних компонентів. Вивчення того, як передається лексика історико-культурного змісту — вбрання, побутові речі, знаряддя війни — у перекладі дозволяє виявити стратегії перекладача, вивчити адаптацію культурних реалій, а також розкрити особливості лінгвокультурного діалогу між угорською та українською мовами
Особливості складання бухгалтерського балансу в Угорщині
No full textРезюме. У статті розглядаються специфічні аспекти формування бухгалтерського балансу в Угорщині, що визначаються національним законодавством та відповідністю міжнародним стандартам фінансової звітності (МСФЗ). Зокрема, увага приділяється структурі балансу, яка базується на положеннях Закону «Про бухгалтерський облік» (Act C of 2000 on Accounting), вимогам до класифікації активів і зобов’язань, а також ролі податкових регуляцій у формуванні фінансових результатів. Окремо аналізуються відмінності між угорською моделлю обліку та загальноприйнятими європейськими практиками, включно з підходами до оцінки майна, амортизації та відображення фінансових інструментів. Робиться висновок, що угорська система бухгалтерського обліку характеризується високим рівнем правової деталізації та орієнтацією на забезпечення прозорості й достовірності даних, що сприяє інтеграції країни у фінансово-економічний простір Європейського Союзу
Presentation of grammatical material or independent exploration of grammatical rules as two instructional approaches
Get PDFhttp://perspectives.pp.ua/index.php/nauka/issue/view/384Резюме. У даній статті здійснюється детальний аналіз двох загальновизнаних підходів до викладання граматики в контексті іноземної мови: дедуктивного та індуктивного методів. Дедуктивний спосіб передбачає систематичне подання граматичних правил перед демонстрацією прикладів і виконанням вправ, тоді як індуктивнийпідхід базується на початковому представленні прикладів, що стимулює студентів самостійно виводити правила через процес керованого відкриття. Обидва методи широко застосовуються у викладанні мов і мають як переваги, так і суттєві обмеження, які впливають на ефективність навчання.З огляду на аналіз наукової літератури, дедуктивний метод виявляється більш ефективним для учнів, орієнтованими на чітку структуру та безпосереднє навчання. Він оптимізує навчальний час, сприяє формуванню почуття впевненості та контролю над навчальним процесом, особливо у дорослих та аналітично налаштованих студентів.Однак цей підхід може призводити до зниження мотивації та активності учнів, а також не завжди забезпечує довготривалу фіксацію граматичних знань. Індуктивний метод, своєю чергою, стимулює активне залучення студентів, сприяє розвитку автономії та глибшому розумінню граматичних структур. Водночас він потребує більшої педагогічної підготовки, часу на проведення уроків і може викликати труднощі у студентів без належної підтримки.
Емпіричні дослідження свідчать, що інтеграція обох підходів —з урахуванням особливостей віку, рівня володіння мовою, стилів навчання та контексту —є найбільш продуктивною стратегією у викладанні граматики. Відсутність універсального підходу підкреслює важливість гнучкості педагога, який повинен адаптувати методику до потреб конкретної групи і забезпечувати адекватне навчальне середовище.Поєднання дедуктивних та індуктивних елементів сприяє не лише точності у використанні граматики, а й формує основу для розвитку мовної компетенції і самостійності учнів.Abstract. This article examines the two widely recognized approaches to grammar instruction in the foreign language classroom: the deductive and inductive methods. The deductive approach introduces grammatical rules explicitly before moving on to examples and exercises. In contrast, the inductive approach begins with examples, encouraging learners to derive the rules through guided discovery. Both methods have been extensively applied in language education, each offering advantages and revealing limitations. The purpose of this article is to compare these approaches, outlinetheir characteristics, and analyze their impacts on the language learning process.The studies referenced in the literature suggest that the deductive method may be especially effective for learners who benefit from structured, direct instruction. It can be time-efficient and provide learners with a sense of clarity and control. Nevertheless, it may limit learner engagement and does not always support long-term recall of grammatical knowledge. Conversely, the inductive approach fosters learner
autonomy andactive participation, often leading to a deeper conceptual understanding. However, it can also result in challenges and may demand more instructional time and preparation. Studies show that combining both approaches may be the most effective way to teach grammar, especially when taking into account learners’ age, language level, learning preferences, and the teaching context.There is no universally method for teaching grammar. Effective instruction requires careful consideration of learner variables and contextual factors. A flexible, adaptive approach that combines both deductive and inductive strategies appears to result in the most favourable outcomes. Additionally, teachers' ability to scaffold learning, provide timely feedback, and promote metalinguistic awareness further contributes to the overall effectiveness of grammar instruction. Integrating elements from both approaches not only supports the development of linguistic accuracy but also fosters long-term language competence and learner autonomy
Цифровi трансформацiї культури: можливостi та виклики дослiдження суспiльних змiн
No full textРезюме. У сучасному свiтi цифровiзацiя проникає в усi сфери життя, змiнюючи способи комунiкацiї, навчання, працi та навiть самовираження.
Культура, як один iз фундаментальних елементiв суспiльства, також
зазнає значних змiн пiд впливом цифрових технологiй. Вiд цифрового
мистецтва до онлайн-музеїв, вiд вiртуальних виставок до iнтерактивних платформ – цифровi iнновацiї суттєво розширюють можливостi
культурного розвитку.
Впровадження iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй змiнює способи створення, поширення та споживання культурного контенту, що
веде до значних суспiльних змiн. Дослiдження цих процесiв є актуальним для розумiння як можливостей, так i викликiв, якi постають
перед сучасним суспiльством.
Цифрова трансформацiя культури сприяє можливостям розширення доступу до культурного контенту, адже цифровi технологiї дозволяють широкiй аудиторiї отримувати доступ до культурних ресурсiв незалежно вiд географiчного розташування, що однозначно сприяє
популяризацiї нацiональної культури на глобальному рiвнi. Онлайнплатформи, такi як вiртуальнi музеї, театральнi стрiми та цифровi
бiблiотеки, роблять культурний контент доступним у будь-якiй точцi
свiту. Наприклад, завдяки цифровiзацiї можна вiдвiдати Лувр чи музей Прадо без необхiдностi фiзичної присутностi
Intertextuality in the choreographic lexican and dance practices of contemporary choreographic art
Get PDFВесь випуск: https://sites.google.com/uica.education/nayka/%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B8-15Резюме. Вивчення взаємозв’язків між текстами у танцювальних практиках дозволяє глибше
зрозуміти механізми формування хореографічної мови, принципи композиційного та
смислового конструювання танцювальних номерів, а також способи передачі художніх ідей
через тіло та рух. Крім того, у контексті глобалізації мистецтва та інтенсивного
культурного обміну інтертекстуальні зв’язки стають не лише засобом художньої
виразності, а й способом включення локальних та традиційних танцювальних форм у
сучасні практики, забезпечуючи їхню актуальність і впізнаваність. Дослідження
інтертекстуальності в хореографії дозволяє створити цілісну наукову картину того, як
танець функціонує як текст, як він взаємодіє з іншими мистецькими формами, і яким
чином ця взаємодія збагачує художню практику, сприяє розвитку креативності та
відкриває нові горизонти для міждисциплінарних досліджень у сфері мистецтва.Abstract. Studying the interrelationships between texts in dance allows us to gain a deeper
understanding of the formation of choreographic language, the compositional and semantic
construction of dance pieces, and the ways in which artistic ideas are conveyed through movement
and the body. In the context of the globalisation of art and intensive cultural exchange, intertextual
connections are not only a means of artistic expression, but also a way of incorporating local and
traditional dance forms into contemporary practices. This ensures the continued relevance and
recognition of these forms. Studying intertextuality in choreography provides a comprehensive
scientific understanding of how dance functions as a text, how it interacts with other art forms and
how this interaction can enrich artistic practice, promote creativity and open up new avenues for
interdisciplinary research in the arts.
The analysis shows that intertextuality and intermediality are not just stylistic techniques, but
«universal strategies of musical-semiotic thought», which are fully realized in choreographic art.
Thanks to these concepts, choreography overcomes the limitations of the non-verbal medium, turning into an open system capable of conducting a dialogue with other works, types of art and
cultural layers.
For the modern Ukrainian choreographic school, intertextuality is of particular importance. This
is not just a fashion trend, but a vital mechanism for dialogue with the national heritage and the
world cultural context. By turning to literary sources, folk stage forms, and classical ballet plots,
Ukrainian choreographers not only preserve but also actualize cultural memory, passing it on to
new generations
