DSpace at Ferenc Rákóczi II. Transcarpathian Hungarian Institute
Not a member yet
5005 research outputs found
Sort by
A felső tagozatos diákok turisztikai-honismereti utazásai: szervezésük és lebonyolításuk sajátosságai
No full textРезюме. У сучасних умовах розвитку освіти особливої уваги набувають нові підходи до організації освітнього процесу, орієнтовані не лише на засвоєння знань, але й на формування життєвих компетентностей, активної громадянської позиції, відповідального ставлення до навколишнього середовища та соціуму. У цьому контексті туристсько-краєзнавча діяльність розглядається як ефективний засіб інтеграції навчання, виховання та особистісного розвитку учнів. Мета роботи – визначити особливості організації та проведення туристсько-краєзнавчих подорожей з учнями старших класів. Отримані результати можуть стати основою для активного впровадження туристсько-краєзнавчих форм роботи у шкільну практику, сприяти оновленню позакласної діяльності та підвищенню її ефективності
Selection of Organisational Forms for Business Project Implementation in Ukraine: Criteria and Trends
No full textРедакційна колегія: https://aab-economics.kmf.uz.ua/aabe/about/editorialTeamЗміст: https://aab-economics.kmf.uz.ua/aabe/issue/view/9Резюме. Стаття присвячена дослідженню тенденцій вибору суб’єктами
підприємництва в Україні організаційних форм реалізації бізнес-проектів. Проведено аналіз
динаміки кількості суб’єктів підприємництва різних організаційно правових форм ведення
бізнесу в Україні протягом 2016-2025 років. Виявлено (1) зростання кількості суб’єктів
підприємницької діяльності у формі фізичних осіб-підприємців (ФОП) та товариств з
обмеженою відповідальністю, які виявилися найбільш гнучкими та адаптованими до
виживання в умовах високих ризиків та невизначеності, пов’язаних з пандемією Covid-19,
бойових дій на сході України з 2014 року, а згодом повномасштабною війною з 2022 року; (2)
зменшення кількості підприємств всіх інших юридичних осіб – приватних, державних,
комунальних (за винятком років проведення медичної реформи та реформи децентралізації),
іноземних, дочірніх та інших підприємств, а також акціонерних, повних, командитних
товариств і товариств з додатковою відповідальністю. Зменшення вартості позикового
капіталу та спрощення систем обліку, звітності та оподаткування сприяло б розвитку цих
двох домінантних форм ведення бізнесу. Також встановлено, що протягом досліджуваного
періоду зусилля держави спрямовані на стимулювання розвитку саме акціонерних товариств,
про що свідчить як (1) створення переважної більшості акціонерних товариств в Україні
внаслідок процесів приватизації державного майна 1990-х і 2000-х років, так і (2) законодавче
визначення акціонерної форми ведення бізнесу для окремих видів економічної діяльності, та (3)
реформа обов’язкової корпоратизації державних підприємств 2025 року. Діяльність
акціонерних товариств пов’язана з фондовим ринком, нерозвиненість якого в Україні нівелює
таку перевагу акціонерних товариств як вибір джерел нарощування ринкової вартості, що у
поєднання з складністю і вартістю процедур, визначених регуляторним законодавством,
спричиняє постійне зменшення їх кількості. Встановлено, що на вибір організаційно-правової
форми реалізації бізнес-проектів в Україні впливають такі критерії: (1) відповідальність
учасників за результати діяльності підприємства; (2) складність і вартість організаційних процедур пов’язаних з державною регуляторною діяльністю; (3) складність управління
організацією; (4) сфера діяльності.A cikk az ukrán vállalkozások által választott üzleti projektek szervezési formáinak
tendenciáit vizsgálja. Elemezzük a különböző szervezési és jogi formájú vállalkozások számának
alakulását Ukrajnában a 2016–2025 közötti időszakban. Megállapítást nyert (1) a vállalkozói
tevékenységet folytató gazdasági szereplők számának növekedése egyéni vállalkozók (FOP) és
korlátolt felelősségű társaságok formájában, amelyek a legrugalmasabbnak és a legalkalmasabbnak
bizonyultak a túlélésre a Covid-19 világjárvány, a 2014 óta Ukrajna keleti részén folyó harcok, majd
2022-től teljes körű háborúval; (2) az összes többi jogi személy – magán-, állami, kommunális (a
egészségügyi reform és a decentralizációs reform éveit kivéve), külföldi, leány- és egyéb vállalkozások,
valamint részvénytársaságok, teljes jogú, parasztgazdasági társaságok és kiegészítő felelősségű
társaságok – számának csökkenése. A hiteltőke értékének csökkenése, valamint a számviteli, jelentési
és adózási rendszerek egyszerűsítése elősegítené e két domináns üzleti forma fejlődését. Megállapítást
nyert továbbá, hogy a vizsgált időszakban az állam erőfeszítései a részvénytársaságok fejlődésének
ösztönzésére irányultak, amit bizonyít (1) a részvénytársaságok túlnyomó többségének létrehozása
Ukrajnában az 1990-es és 2000-es évek állami vagyon privatizációs folyamatainak eredményeként, (2)
a részvénytársasági üzleti forma jogi meghatározása egyes gazdasági tevékenységek számára,
valamint (3) a állami vállalatok kötelező korporatizációjának 2025-ben történő reformja. A
részvénytársaságok tevékenysége a tőzsdepiaccal kapcsolatos, amelynek fejletlensége Ukrajnában
semlegesíti a részvénytársaságok olyan előnyét, mint a piaci érték növelésének forrásainak
megválasztása, ami a szabályozó jogszabályokban meghatározott eljárások bonyolultságával és
költségességével együtt a részvénytársaságok számának folyamatos csökkenéséhez vezet.
Megállapítást nyert, hogy az üzleti projektek megvalósításának szervezeti és jogi formájának
megválasztását Ukrajnában a következő kritériumok befolyásolják: (1) a résztvevők felelőssége a
vállalkozás tevékenységének eredményeiért; (2) az állami szabályozási tevékenységhez kapcsolódó
szervezési eljárások bonyolultsága és költsége; (3) a szervezet irányításának bonyolultsága; (4) a
tevékenység területe.Abstract. The article explores trends regarding the choice of organisational forms of business
project implementation by business entities in Ukraine. The authors analyse the dynamics of business
entities in various organisational and legal forms of doing business in Ukraine from 2016 to 2025.
The study reveals (1) an increase in the number of business entities in the form of individual
entrepreneurs (IEs) and limited liability companies, which proved to be the most flexible and adapted
to survive in the context of high risks and uncertainty associated with the Covid-19 pandemic,
hostilities in eastern Ukraine since 2014, and subsequently a full-scale war since 2022; (2) a decrease
in the number of enterprises of all other legal entities - private, state-owned, municipal (except for the
years of healthcare and decentralisation reform), foreign, subsidiaries and other enterprises, as well
as joint-stock, full, limited and additional liability companies. Reducing the cost of borrowed capital
and simplifying accounting, reporting and taxation systems would facilitate the development of these
two dominant forms of business. It has also been established that during the period of research, the
State's efforts were aimed at stimulating the development of joint stock companies, as evidenced by (1)
the creation of the vast majority of joint stock companies in Ukraine as a result of the privatisation of
state property in the 1990s and 2000s, and (2) the legislative definition of the joint stock form of doing
business for certain types of economic activity, and (3) the reform of mandatory corporatisation of
state-owned enterprises in 2025. The activities of joint-stock companies are linked to the stock market, the underdevelopment of which in Ukraine negates such an advantage of joint-stock companies as the
choice of sources of market value growth, which, combined with the complexity and cost of procedures
set out in regulatory legislation, leads to a steady decrease in their number. It has been determined
that the choice of the organisational and legal form of business project implementation in Ukraine is
influenced by the following criteria: (1) responsibility of participants for the results of the enterprise;
(2) complexity and cost of organisational procedures related to the State regulatory activity; (3)
complexity of management of the organisation; (4) sphere of activity
Візуально-виховна діяльність у ЗДО на основі стилістичного напряму пуантилізму: опрацювання жанрів пейзажу, натюрморту та портрета
No full text
Parapatics Andrea: A nyelvi tudatosság fejlesztése. Feladatok és segédanyagok pedagógusjelölt hallgatók oktatásához. Budapest: Tinta Könyvkiadó, 2025, 98 o.
Get PDFhttps://aab-philologica.kmf.uz.ua/aabpAz elmúlt évtizedekben mind Magyarországon, mind kisebbségi magyar közösségekbenszemléletváltás következett be a magyarmint anyanyelv oktatásának módszereit, céljait illetően. Az elméleti keret kidolgozását a szakemberek tudományosan megalapozott, empirikus kutatások eredményeire alapozták. Ezek a felmérések a korábbi módszerek eredménytelensége mellett arra is rávilágítottak, hogy a közösség nyelvi attitűdjeinek, nyelvi tudatosságának is jelentős szerepe van az anyanyelvoktatás folyamatában.Különösen igaz ez a pedagógusokra, akik a tanulók nyelvi értékítéletét intézményes keretek között alakítják. Így egyáltalán nem mindegy, hogy a pedagógusi pályára készülő hallgatók felsőoktatási intézményükben mit hallanak a nyelvekkel, nyelvváltozatokkal, a nyelvi sokszínűséggel, a nyelvi toleranciávalkapcsolatban, milyen szemléletet visznek magukkal azokba az oktatási intézményekbe,ahol majd tanítani fognak. A nyelvi tudatosság fejlesztése. Feladatok és segédanyagok pedagógusjelölt hallgatók oktatásához című nemrég megjelent mű szerzője, Parapatics Andrea, gyakorló pedagógusként, nyelvészként, egyetemi oktatóként szerzett tapasztalatait, kipróbált feladatait gyűjtötte össze ismét egy sokak számára hasznosítható kiadványban a Tinta Könyvkiadó gondozásában
Organization of Procurement Activities in Budgetary Institutions
No full textРедакційна колегія: https://aab-economics.kmf.uz.ua/aabe/about/editorialTeamЗміст: https://aab-economics.kmf.uz.ua/aabe/issue/view/8Резюме. Для забезпечення власних потреб кожна бюджетна установа проводить
закупівлю необхідних товарів, робіт та послуг через електронну систему публічних закупівель.
Критичним аспектом є належна організація усього процесу закупівель з метою уникнення будьяких затримок, що можуть вплинути на виконання своїх функцій бюджетною установою.
Метою статті є дослідження теоретичних аспектів організації закупівельної діяльності
бюджетних установ із врахуванням практичного досвіду функціонування електронної системи
закупівель. Для того, щоб вчасно здійснити будь-яку закупівлю, незалежно від того, чи йдеться
про товари, послуги чи роботи, за наявних коштів, необхідно забезпечити ефективну співпрацю
між усіма структурними підрозділами бюджетної установи. Встановлено, що визначальна
роль у процесі закупівель відведена уповноваженій особі, яка відповідно до чинного
законодавства є відповідальною за організацію та проведення процедур закупівлі.
Охарактеризовано вимоги, котрі висуваються до уповноважених осіб. У роботі описано
способи визначення чисельності уповноважених осіб та фактори, які на це впливають.
Досліджено можливі шляхи призначення уповноважених осіб та розглянуто необхідність і
практичні аспекти призначення декількох уповноважених осіб у бюджетній установі, розподіл
обов’язків між ними. Обґрунтовано, що найоптимальнішим способом визначення
уповноваженої особи є введення до штатного розпису підприємства, установи, організації
окремої посади, особливо, з огляду на регулярність здійснення закупівель та рівень
відповідальності уповноваженої особи за їх здійснення. У роботі описано принципи здійснення
публічних закупівель в Україні в контексті їх практичного спрямування. Досліджено практичний
ефект від реалізації принципу максимальної економії, який може бути визначений у вартісних
показниках. Охарактеризовано основні функції уповноваженої особи.A költségvetési intézmények a saját szükségleteik biztosítása érdekében az elektronikus
közbeszerzési rendszeren keresztül végzik a szükséges áruk, munkák és szolgáltatások beszerzését.
Kritikus szempont a közbeszerzési folyamat megfelelő megszervezése, hogy elkerülhetők legyenek azok
a késedelmek, amelyek akadályozhatják az intézmény alapvető funkcióinak ellátását. A tanulmány célja
a költségvetési intézmények beszerzési tevékenységének szervezésével kapcsolatos elméleti aspektusok vizsgálata, figyelembe véve az elektronikus közbeszerzési rendszer gyakorlati működésének
tapasztalatait. A beszerzések időben történő lebonyolítása – függetlenül attól, hogy áruról,
szolgáltatásról vagy munkáról van szó – a rendelkezésre álló források mellett az intézmény valamennyi
szervezeti egységének hatékony együttműködését igényli. Megállapítást nyert, hogy a beszerzési
folyamatban kulcsszerepet játszik a meghatalmazott személy, aki a hatályos jogszabályok értelmében
felelős a közbeszerzési eljárások megszervezéséért és lebonyolításáért. A meghatalmazott személyek
kijelölésének módja és számuk meghatározása egymással összefüggő tényezők, és ezek meghatározása
a költségvetési intézmény vezetőjének hatáskörébe tartozik, mivel a jogszabályok nem tartalmaznak
minimum- vagy maximumkorlátokat e személyek számát illetően. A tanulmány bemutatja a
meghatalmazott személyekkel szemben támasztott követelményeket, a számuk meghatározásának
módjait és az azt befolyásoló tényezőket. Elemzi a meghatalmazott személyek kijelölésének lehetséges
módjait, valamint a több ilyen személy alkalmazásának szükségességét és gyakorlati vonatkozásait a
költségvetési intézményekben, továbbá az ezek közötti feladatmegosztást. Megalapozott következtetés,
hogy a legoptimálisabb megoldás a meghatalmazott személy kinevezésére egy önálló pozíció
létrehozása a szervezeti állománytáblában, különösen tekintettel a beszerzések rendszerességére és az
e személy által viselt felelősség szintjére. A tanulmány bemutatja az ukrajnai közbeszerzési rendszer
alapelveit azok gyakorlati alkalmazhatóságának kontextusában. Továbbá elemzi a lehető legnagyobb
megtakarítás elvének gyakorlati hatását, amely pénzbeli mutatókkal is mérhető. Ismertetésre kerülnek
a meghatalmazott személy főbb funkciói.Abstract. To ensure its own needs, each budget institution procures the necessary goods, works
and services through the electronic public procurement system. A critical aspect is the proper
organization of the entire procurement process in order to avoid any delays that may affect the
budgetary institution's performance of its functions. The purpose of the article is to study the theoretical
aspects of the organization of procurement activities of budget institutions, taking into account the
practical experience of the functioning of the electronic procurement system. In order to make any
purchase on time, regardless of whether it is about goods, services or works, with the available funds,
it is necessary to ensure effective cooperation between all structural units of the budget institution. It
was established that the decisive role in the procurement process is assigned to the authorized person,
who, according to the current legislation, is responsible for the organization and conduct of
procurement procedures. The requirements to the authorized persons are described. The work describes
methods of determining the number of authorized persons and factors affecting it. Possible ways of
appointing authorized persons were studied and the need and practical aspects of appointing several
authorized persons in a budget institution, the distribution of responsibilities between them were
considered. It is substantiated that the most optimal way to determine the authorized person is to enter
a separate position in the staff list of the enterprise, institution, organization, especially considering the
regularity of procurement and the level of responsibility of the authorized person for their
implementation. The work describes the principles of public procurement in Ukraine in the context of
their practical direction. The practical effect of the implementation of the principle of maximum savings,
which can be determined in value indicators, has been studied. The main functions of the authorized
person are described
Формування просторової уяви в учнів 5 класів
Get PDFA kisiskolás gyerekek térszemléletének fejlesztését nagyon fontosnak tartom a tanít ́as során, hiszen lényeges, hogy a gyerekek a tanultakat a mindennapi életben is alkalmazni tudják. Ebben a tanulmányban röviden bemutatom azt a munkát, amely során 11-12 éves diákok térszemléletét fejlesztettem matematikaórák keretében.
A dolgozat célja, hogy felmérje a tanulók térszemléleti tudását, és bemutassa a fejlesztés során bekövetkezett változásokat. Ennek érdekében a foglalkozások előtt és után méréseket végeztem, amelyek alapján következtetni lehetett arra, hogy mennyire segítették ezek a tevékenységek a tanulók térbeli gondolkodásának fejlődését.
A gyerekek olyan feladatokon dolgoztak, amelyek során síkbeli és térbeli formákkal kellett gondolkodniuk, problémákat megoldaniuk, helyzeteket elemezniük, és különböző tárgyakat kézbe véve, mozgatva kipróbálniuk, hogyan működnek a térben
Politikai kommunikáció és politikai PR-kommunikáció: a differenciálás problémái
No full texthttps://aab-philologica.kmf.uz.ua/aabpРезюме. Політична комунікація є складним процесом взаємодії між політичними
суб’єктами, медіа та громадськістю, з метою обміну інформацією, ідеями та
цінностями. Вона відіграє важливу роль у формуванні суспільної думки, мобілізації
електорату та забезпеченні ефективного функціонування демократичних процесів.
Однак, разом з розвитком політичних комунікацій, відзначається необхідність
розмежування між політичною комунікацією та політичною PR-комунікацією, які
взаємопов’язані, але мають суттєві відмінності в своїх функціях та цілях.
У статті досліджено політичну комунікацію як процес передачі політичних
повідомлень через різні канали комунікації, зокрема мас-медіа та міжособистісні
зв’язки, підкреслюючи її важливість у демократичних суспільствах. Окрему увагу
приділено ролі інтернету як новому каналу комунікації, який забезпечує прямий
зв’язок між урядом та громадянами, сприяючи активному обговоренню політичних
ініціатив та взаємодії через соціальні мережі. Вивчено взаємодію політичної та PRкомунікації, де перша зосереджується на інформаційній функції, а друга — на
управлінні іміджем політичних акторів. Стаття також розглядає особливості
політичного PR у цифрову епоху, зокрема в контексті соціальних мереж, де
політичні повідомлення часто комбінуються з емоційними та маніпулятивними
елементами. Автори підкреслюють важливість розмежування між політичною
комунікацією та PR-комунікацією, враховуючи їх функціональні ролі, цільові
аудиторії та методи впливу. Особливу увагу приділено викликам, пов’язаним з
фейковими новинами та дезінформацією, що ускладнює відокремлення правдивої
інформації від стратегій маніпуляції. Розглянуто важливість символізації та
правильної декодування політичних повідомлень для ефективного сприйняття інформації аудиторією. Крім цього, проілюстровано критерії розмежування
політичної комунікації і політичної PR-комунікації.
Метою статті є вивчення спільних і відмінних рис політичної комунікації та
політичної PR-комунікації, а також розробка критеріїв для їх диференціації.
Завдання дослідження включають з’ясування сутності обох понять, визначення їх
впливу на громадську думку, політичну активність та демократичні процеси, а
також окреслення критеріїв для розмежування політичної комунікації і PRкомунікації. У перспективі передбачено дослідження політичної комунікації і
політичної PR-комунікації у різних соціокультурних контекстах.Abstract. Political communication is a complex process of interaction between political actors, the media
and the public to exchange information, ideas and values. It plays an important role in shaping
public opinion, mobilizing the electorate and ensuring the effective functioning of democratic
processes. However, along with the development of political communication, there is a need to
distinguish between political communication and political PR-communication, which are
interrelated but have significant differences in their functions and goals.
The present article examines political communication as the process of transmitting
political messages through various communication channels, including mass media and
interpersonal relations, emphasizing its importance in democratic societies. Particular
attention is paid to the role of the Internet as a new communication channel that provides
a direct link between the government and citizens, facilitating active discussion of political
initiatives and interaction through social networks. The interaction of political and PR
communication is studied, where the former focuses on the information function and the
latter on the image management of political actors. The article also focuses on the
peculiarities of political PR in the digital era, in particular within the context of social
media, where political messages are often combined with emotional and manipulative
elements. The authors emphasize the importance of distinguishing between political
communication and PR communication, taking into account their functional roles, target
audiences, and methods of influence. Particular attention is paid to the challenges posed
by fake news and disinformation, which make it difficult to separate reliable information
from manipulation strategies. The importance of symbolization and proper decoding of
political messages for the effective perception of information by the audience is considered. In addition, the criteria for distinguishing between political communication and political
PR communication are illustrated.
The aim of the article is to study the common and distinctive features of political
communication and political PR-communication, as well as to develop criteria for their
differentiation. The objectives of the study include clarifying the essence of both concepts,
determining their impact on public opinion, political activity and democratic processes, as
well as outlining the criteria for distinguishing between political communication and PR
communication. In the future, it is planned to study political communication and political
PR-communication in different socio-cultural contexts.A politikai kommunikáció a politikai szereplők, a média és a nyilvánosság közötti összetett
interakciós folyamat, amelynek célja az információk, eszmék és értékek cseréje. Jelentős
szerepet játszik a közvélemény formálásában, a választók mozgósításában, valamint a
demokratikus folyamatok hatékony működésének biztosításában. Ugyanakkor a politikai
kommunikáció fejlődésével párhuzamosan szükségessé vált a politikai kommunikáció és a
politikai PR-kommunikáció megkülönböztetése, amelyek bár összefüggenek egymással,
funkciójukban és céljukban lényeges különbségeket mutatnak.
Jelen tanulmány a politikai kommunikációt mint politikai üzenetek közvetítésének
folyamatát vizsgálja különböző kommunikációs csatornákon keresztül, beleértve a
tömegmédiát és a személyes kapcsolatokon alapuló kommunikációt, hangsúlyozva azok
fontosságát a demokratikus társadalmakban. Külön figyelmet kap az internet szerepe új
kommunikációs csatornaként, amely közvetlen kapcsolatot teremt a kormányzat és az
állampolgárok között, elősegítve a politikai kezdeményezések aktív megvitatását és a közösségi
hálózatokon keresztüli interakciót. Górcső alá kerül a politikai és PR-kommunikáció kapcsolata
is: míg az előbbi főként az információközlésre összpontosít, az utóbbi a politikai szereplők
imázsának formálását szolgálja. A tanulmány kitér a digitális korszak politikai PR-jának
sajátosságaira is, különösen a közösségi média kontextusában, ahol a politikai üzenetek gyakran
érzelmi és manipulatív elemekkel társulnak.
A szerzők hangsúlyozzák a politikai kommunikáció és a PR-kommunikáció közötti
különbségtétel fontosságát, figyelembe véve azok funkcionális szerepét, célközönségét és
befolyásolási módszereit. Kiemelt figyelmet kapnak az álhírek és dezinformációk által jelentett
kihívások, amelyek megnehezítik a megbízható információk és a manipulációs stratégiák közötti különbségtételt. A politikai üzenetek szimbólumainak és megfelelő dekódolásának
fontosságát is vizsgálja a tanulmány, mivel ezek elengedhetetlenek az információk hatékony
befogadásához. Emellett bemutatásra kerülnek azok a kritériumok is, amelyek alapján a
politikai kommunikáció és a politikai PR-kommunikáció elkülöníthető egymástól.
A tanulmány célja, hogy feltárja a politikai kommunikáció és a politikai PR-kommunikáció
közös és eltérő jellemzőit, valamint kidolgozza ezek megkülönböztetésének kritériumait. A
kutatás célkitűzései közé tartozik a két fogalom lényegének tisztázása, a közvéleményre, a
politikai tevékenységre és a demokratikus folyamatokra gyakorolt hatásuk meghatározása,
valamint a megkülönböztetésükhöz szükséges kritériumok felvázolása. A szerzők a jövőben a
politikai kommunikáció és a politikai PR-kommunikáció vizsgálatát különböző társadalmi kulturális kontextusokban is tervezik
Синтез східної кочової та західної лицарської зброї в середньовічних угорських арміях
No full textDolgozatom központi témája a keleti nomád és a nyugati lovagi fegyverzet ötvöződése a középkori magyar hadseregekben. Kutatásom célja ezen fegyvertípusok és harcászati technikák szerkezeti, technikai és kulturális elemzése, valamint szerepük bemutatása a vegyesházi királyok korának (1301–1526) hadviselésében. Hipotézisem szerint a középkori magyar hadsereg egyedülálló módon integrálta a keleti könnyűlovas íjászat gyorsaságát, taktikai rugalmasságát és a nyugati nehézlovasság ütőerejét, ezzel egy komplex és hatékony katonai rendszert hozva létre.
A kutatás során másodlagos történeti források és modern szakirodalom széleskörű elemzésére támaszkodtam, kiemelten kezelve a korszak fontos katonai eseményeit, így például a nikápolyi (1396), rigómezei (1448), kenyérmezei (1479) és mohácsi (1526) csatákat. Dolgozatomban különös figyelmet fordítottam a könnyű- és nehézlovasság szerepére, a fegyverzet technológiai átalakulásaira és a katonai szervezet fejlődésére. Eredményeim alátámasztják, hogy a keleti nomád és nyugati lovagi elemek nem álltak egymással ellentétben, hanem sikeresen kiegészítették egymást, így hozzájárulva Magyarország katonai sikereihez és védelmi képességének erősítéséhez a középkori Európa folyamatosan változó hadászati kihívásai között.Резюме. На основі історичного аналізу, аналізу джерел та дослідження військової структури,
проведеного в ході дисертації, можна зробити висновок, що однією з найважливіших
характеристик середньовічної угорської армії був унікальний синтез східної кочової та
західної лицарської військової культури. Дослідження чітко показало, що військова система
Угорського королівства не просто пасивно вбирала елементи цих двох культурних традицій, а
активно поєднувала і адаптувала їх до власного геополітичного становища, соціальної
структури і військових завдань.
Стиль ведення бою епохи завоювань, заснований на стрільбі з легких коней, швидкості
і тактичних хитрощах, не зник із заснуванням держави. За часів королів Змішаного
Королівства куни, секлери та інші прикордонні народи продовжували представляти кочові
традиції Сходу. Протягом століть рефлектор, шабля, легка кольчуга та прудкі кінські шпори
залишалися ефективними інструментами угорської війни. Ці елементи успішно
використовувалися не лише у війні проти турків, але й у конфліктах на Заході