Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
Реальність і пам’ять війни у щоденнику Олеся Гончара
Full text linkThe paper examines the representation of war in Oles Honchar’s diary and traces its peculiarities. The analysis of diary entries from the period of the Second World War and the post-war years reveals the chronological and psychological duality of the author’s perception of war as a reality and as a memory. The diary has its specifics of the presentation and understanding of the autobiographical, social, political, historical, and philosophical aspects of war as an inhumane, criminal, and absurd phenomenon, in the context of which life values become reinterpreted and the true nature of a man revealed. The author’s peculiar representation of the war realities is based on the perception of an eyewitness and a participant in the events, reflecting on historical, anthropological, and transcendental dimensions of the phenomenon of war. It was found that in the post-war diary entries, the phenomenon of war is transformed within the confines of personal experience. The temporal projection also brings new meanings, ultimately transforming it into a form of memory. To O. Honchar, every return of thoughts to the past is not just reminiscence; it is a new experience of something that has never been forgotten. Through his vivid memories of the war in new time coordinates, the author of the diary reinterpreted past and present realities, while his love for life, people, and Ukraine became deeper and stronger. The diary entries of O. Honchar hold particular significance in today’s conditions, offering valuable insights into the experience of a notable individual. They provide us with a deeper understanding of the tragedy of the Second World War and the role played by nations and individuals. Moreover, they may expand our comprehension of the modern Russian military aggression against Ukraine and aid us in interpreting the global anti-humane nature of war within specific historical and existential dimensions.У статті простежено особливості репрезентації феномену війни у щоденнику О. Гончара. На основі аналізу записів періоду Другої світової війни й післявоєнних років розкрито хронологічно-психологічну двоплощинність авторської рецепції війни: як реальності і як пам’яті.
Висвітлено специфіку представлення й осмислення у щоденнику автобіографічного, суспільно-політичного, історичного, філософського аспектів війни, її розуміння як антигуманного й абсурдного явища, у контексті якого переосмислюються життєві цінності, розкривається справжня природа людини. Простежено особливості репрезентації воєнних реалій крізь призму сприйняття очевидця й учасника подій, його осмислення конкретно-історичних, антропологічних, трансцендентних вимірів війни. З’ясовано особливості трансформації феномену війни та наповнення його новими сенсами із часової відстані, крізь призму життєвого досвіду автора щоденника (повоєнні записи)
Що заховано «Під оборогом»: фольклорний код Франкового оповідання
Full text linkThe paper offers an analysis of Ivan Franko’s short story “Under the Hay Barrack” and aims to clarify its genesis and establish the factors affecting its creation. It has been proved that the literary canvas was accomplished due to effective natural combination of ethnographic, folklore, and literary materials. The short story uses fresh data (in particular those about an important homestead structure — the hay barrack) retrieved during the ethnographic expedition to the Boiko region in August—September 1904, folklore testimonies about ‘cloud dispellers’ — individuals with supernatural abilities who can make use of the word and action to divert/dispel ‘storm clouds’, and literary pieces of the predecessors (Mykhailo Petrushevych, Nataliia Kobrynska), who had also made their attempts at a literary reception of a ‘storm sorcery’ theme. Examples prove that in his short story “Under the Hay Barrack” Franko resorted to a large number of allusions to ancient folk mythological and demonological beliefs. The writer offered a unique way of literary reception of a complex theme. ‘Storm sorcery’ was depicted not from the viewpoint of an observant author but from the perspective of a direct participant of the act, who bravely confronts the hail-bearing cloud and wins the unequal fight. What makes the piece even more enticing is the fact that the village is saved from the devastating effect of the unbridled element by no one else but a small boy. Franko gave vent to his modernistic literary inclinations and used the child’s mind, which is “open to all wonders”, as a channel to demonstrate the unexpected discovery of a potent internal power, capable of defeating “the evil cloud”. Enveiled in a halo of mystery, the image of a young cloud dispeller in the story is naturally and imperceptibly integrated into the folklore paradigm. The author refused to trivially retell one of multiple folklore stories about a ‘storm slayer’ and came up with an intriguing and profoundly psychological plot about a youngster learning to master his supernatural abilities.У статті проаналізовано оповідання Івана Франка «Під оборогом». З’ясовано генезу твору, встановлено ті чинники, що вплинули на його появу. Доведено, що вивершення художнього полотна стало наслідком успішної комбінації етнографічних, фольклорних та літературних матеріалів. Відгомін у творі знайшли свіжі відомості (зокрема про важливу господарську будівлю — оборіг), здобуті під час етнографічної експедиції на Бойківщину в серпні — вересні 1904 р.; уснословесні свідчення про «хмарників» — людей із надприродними здібностями, які можуть із допомогою слова й дії відвертати / розганяти «градові тучі»; літературні твори попередників (Михайло Петрушевич, Наталія Кобринська), де також здійснено спробу художньої рецепції «градобурської» теми
«Картини плинного світу»: «Журнал» Тараса Шевченка в порівнянні зі щоденниками Аполлона Мокрицького і Льва Жемчужникова
Full text linkThe diaries of A. Mokrytskyi, T. Shevchenko, and L. Zhemchuzhnykov are valuable historical and literary documents of the 19th century. These texts were written for different purposes, but similar compositional techniques and particular themes make them related.
The common characteristics of the writers’ diaries are ecphrasis of worldview, visualization of verbal images, fixation of visual impressions, textualization of portraits and landscapes (sometimes even with a peculiar ‘narrative frame’), reasoning about the author’s artistic path, and self-reflection on creativity. There is a correlation between the writers’ views considering painting and art in general as well as their prominent contemporaries. Special attention has been paid to ecphrasis used in all these diaries: the description of paintings is represented through the author’s ‘eyes’ in the form of inner speech, interrupted by personal reminiscences and meditation upon different issues of art.
In particular, the study aims to examine figurative means of a portrait in diaries. A. Mokrytskyi, T. Shevchenko, and L. Zhemchuzhnykov created portraits of their contemporaries and friends in the diaries, and, based on the analysis of the characters, they chose acceptable solutions for portrait images, which reflected emotions. Such a portrait conveys a variety of information about an individual (very often it is a parallel description of the appearance and inner world of a person). The important point is that Shevchenko and Mokrytskyi often created portraits based on their immediate impressions, while Zhemchuznykov resorted to his memories. Comparison of Shevchenko’s diary with other samples of self-oriented documentary prose by the authors of the 19th century creates a broader perspective of text analysis, which helps in defining the individual and typological features of each work. Presented for the first time in a broad literary context, Shevchenko’s “Journal” provides essential material for studying the writer’s innovations.Зіставлення щоденника Шевченка з іншими зразками автодокументальної прози художників ХІХ ст., подаючи ширшу перспективу аналізу, увиразнює індивідуальні риси та співвизначає сенс кожного з них. На їх прикладі виокремлено типологічні особливості щоденників митців (екфразисність світобачення, візуалізація вербальних образів, фіксація зорових вражень, текстуалізація портретів, осмислення власного мистецького шляху, авторефлексії над творчістю). Уперше поданий у такому широкому літературному контексті, «Журнал» Шевченка дає якісно новий матеріал для вивчення комунікативних та стилістичних інновацій письменника
Прозопис Ігоря Костецького
Full text linkThe paper examines the literary technique of Ihor Kostetskyi and the innovative forms and content of his prose from the late 1940s. It focuses on the author’s attempts to update the genre nature of a short story. The analysis covers the principles of creating a figurative system, the structure of a prose narrative, the use of cinematic constructions, the ‘stream of consciousness’ technique, the situation of a lacuna, ‘text within a text’, etc.
The research involved the works included in the collection “Stories about the Winners”, as well as the short stories “You Own the Whole World”, “Before the Upcoming Day”, “Divine Lies”, and samples of their critical reception (in particular, the studies by Victor Petrov, Volodymyr Derzhavyn, Yurii Sherekh, and others).
Kostetskyi’s collection of short prose “The Story of the Winners” is regarded as a kind of laboratory in which the writer explored the possibilities of language and literary techniques, experimenting with the concepts of genre and image. It is argued that the writer sought to create a technical picture of the world that has nothing to do with the physical world, and the images he created are signs and symbols that need to be deciphered. In the short story “You Own the Whole World”, which is perceived as a “telegraphic mini-version of a psychological novel” or a “mini-novel with a mini-prologue”, one can find the ‘stream of consciousness’ technique and the situation of a gap, that is, a gap between the story of traumatic event and reality when the reader does not receive an unambiguous answer to the question of where the event occurs and whether it occurs at all. The compositional technique of ‘text within a text’, tested by Kostetskyi in the short story “Before the Upcoming Day”, performs the function of a hidden ‘message’ and allows inserting ‘internal’ actions and dialogues into ‘external’ ones.
In general, Kostetskyi’s works appeal to the subconscious, enhanced associativity and imagination, and the play factor is important in them as one of the elements of the author’s poetics.У статті досліджується художня техніка Ігоря Костецького, новаторство форми і змісту його малої прози кінця 1940-х років. Розглядаються спроби оновлення жанрової природи новели, принципи творення образної системи, структури прозового наративу, використання кінематографічних конструкцій, прийому «потоку свідомості», ситуації лакуни, «тексту в тексті» тощо. До аналізу залучено твори, що увійшли до збірки «Оповідання про переможців», а також новели «Тобі належить цілий світ», «Перед днем грядущим», «Божественна лжа» і зразки їх літературно-критичної рецепції (розвідки Віктора Петрова, Володимира Державина, Юрія Шереха та ін.). З’ясовано, що твори І. Костецького апелюють до підсвідомості, посиленої асоціативності, образного мислення, уяви, важливим у них є чинник гри як один із елементів авторської поетики
Давня українська міфологія в ліриці Олега Ольжича
Full text linkUkrainian modernists, in particular Prague School poets, sought to actualize the old Ukrainian mythology in their writings and reinterpret it as a starting point for existence. Relying on the tradition of neoromanticism and neoclassicism, they created a unique style that reflected the experience of defeat in the national liberation war and emigration. This style was an attempt to form a new identity that would maintain continuity with the glorious past and meet the requirements of the time. The poets aimed to establish a new way of thinking that would influence the nation’s worldview, self-determination, and will to struggle. A scrupulous analysis of the elements from old Ukrainian mythology in Oleh Olzhych’s lyrics is crucial for a comprehensive interpretation of his texts. Oleh Olzhych’s poems are saturated with old Ukrainian mythological archetypes, images, and plots that have become a fundamental part of his literary model of the world. The published poems from his books “Pebble” (“Rin”, 1935), “Towers” (“Vezhi”, 1940), and “Pidzamcha” (1946), as well as works beyond these collections, have been analyzed with the use of mythocritical method. Mythologemes, being minimal semantic units of text referring to myths, are typically positioned prominently within the texts.
The relevant archetypes and images in Oleh Olzhych’s lyrics include the Great Mother, the World Tree, a complex of solar imagery, mediators, and direct references to the gods and creatures of old Ukrainian myths. The old Ukrainian mythology in Oleh Olzhych’s poems accumulates ontological, existential, and value knowledge, appealing to the collective unconscious and being one of the formative components of his worldview.Актуалізація давньої української міфології притаманна авторам доби українського модернізму, зокрема представникам «Празької школи». У ліриці Олега Ольжича українські міфологічні архетипи, образи й сюжети невпинно еволюціонують, набувають глибини, об’ємності та екзистенційної наповненості. Методом міфокритичного аналізу досліджено друкований ліричний доробок поета — збірки «Рінь» (1935), «Вежі» (1940), «Підзамча» (1946) і тексти з-поза збірок. Пропонована стаття дає змогу вивчити малодосліджену підвалину художньої моделі світу Олега Ольжича й поглибити інтерпретацію його творів крізь призму національної міфології
Міфопростір добра і зла в романі Василя Барки «Жовтий князь»
Full text linkTo analyze the representation of the Holodomor in Vasyl Barka’s novel “The Yellow Prince”, it is beneficial to draw upon the concepts of artistic universes and mythological studies. In particular, Franz Boas’s notion of mythological universes as source material for the creation of new universes can provide valuable insights. Based on this concept, the apocalyptic motifs of the novel “The Yellow Prince” might be considered a unique author’s attempt to interpret the traumatic experience of the Holodomor. In this case, the biblical eschatology serves as the key to understanding the entire scale of the tragedy and the essence of the crime against the Ukrainian people.
After analyzing the structure of the novel, drawing parallels with biblical motifs and codes, and noting the most prominent biblical allusions, it becomes evident that the writer constructs his own apocalyptic model of the world, which shows no specific Comings of the Antichrist and Christ as they both are presented collectively. The writer’s dichotomy between the ‘sacred’ and the ‘profane’ contrasts the harmonious, traditional Ukrainian village with the godless Bolshevik regime. The first mode, embodied by the Katrannyk family, functions around the church as a sacred center and a treasury of Christian values. Therefore the process of collectivization and the destruction of the temple disrupts its organic existence, leading to death. Those who strive to preserve their right for the sacred must be prepared to fight, even at the cost of their lives.
Both the church Chalice-Grail and the martyred peasants represent the collective Christ. The source of evil, in its turn, lies within the hierarchical system of the Bolshevik forces of evil. This system ranges from the symbolic image of the Yellow Prince as a collective Antichrist to radical evil embodied by demonized and dehumanized representatives of the Soviet government and banal evil manifesting itself in unconscious peasants who, due to a lack of understanding, also become accomplices in the crimes. Thus, the evil appears in the novel as a series of negative and demonic images embodied in characters, symbols, and details existing at various hierarchical levels. All these elements serve as a comprehensive representation of the profane.У статті проаналізовано художнє осмислення Голодомору як міфологічної моделі апокаліпсиса. Автор доходить висновку, що письменник, використовуючи біблійні образи та сюжетні елементи, моделює свою версію кінця днів як метафізичного способу збагнути масштаби і глибину трагедії українського народу. У рамках цього автор витворює художню структуру з характерною та чіткою дихотомією «сакральне — профанне», колективного Христа і колективного Антихриста, протиставляючи гармонійному світу традиційного українського села ієрархічну систему більшовицьких сил зла, що варіюється від свідомого та радикального до неочевидного і банального
Спогади Олександри Куліш про Тараса Шевченка: питання достовірності
Full text linkThe paper deals with the set of memoir texts of Oleksandra Kulish (Hanna Barvinok), i. e. essays, notes, and excerpts from correspondence concerning her communication with Shevchenko. Since Kulish’s memoirs have not been annotated yet, one of the current tasks of Shevchenko studies is to establish the degree of reliability of the memoirist’s statements, made decades after the described events. Kulish’s memories of Shevchenko are naturally divided into two groups according to the chronology of the events presented: the wedding in 1847 and her stay in St. Petersburg during 1859—1861. Most of the memoirist’s testimony regarding Shevchenko’s stay in Motronivka as the best man at the wedding is confirmed by other sources; some statements are quite probable, but it is impossible to verify them (for example, that Shevchenko arrived three days before the wedding). However, many statements contradict other memoirs: for instance, Panteleimon Kulish reported differently about how he invited Shevchenko to the wedding and how he and Olexandra planned his trip to Western Europe. As a result, researchers can only hypothetically reconstruct the events. This is complicated by the fact that Oleksandra Kulish often downplayed her role (for example, she very rarely mentioned that she had wanted to give her dowry for Shevchenko’s stay in Europe) in order to magnify the figure of her husband. Even more problematic are Kulish’s memories of Shevchenko’s life in St. Petersburg in the last years of his life. Kulish’s texts can combine facts confirmed by other sources, unique but plausible information and (un)obvious errors in an unpredictable way. Often, senile memory failed the memoirist, and she described the events of different years or even decades as synchronous. A significant part of her statements comes from the works of Panteleimon Kulish, his memoirs or letters. The everyday details presented by the memoirist seem to be the most authentic, as they are not related to either polemical or apologetic goals of the memoirs.Статтю присвячено комплексу мемуарних текстів Олександри Куліш (Ганни Барвінок) — статей, нотаток, уривків з епістолярію щодо її спілкування із Шевченком у 1847-му і 1859—1861 рр. Досі ці спогади практично не коментувалися, тож одне з нагальних завдань шевченкознавства — установити міру достовірності свідчень, записаних через десятиліття після описаних подій. Показано, що тексти О. Куліш можуть у непередбачуваний спосіб комбінувати факти, підтверджувані іншими джерелами, унікальні, але вірогідні відомості та (не)очевидні помилки. Чимала частка суджень походить із творів Пантелеймона Куліша, його спогадів чи листів. Побутові деталі, викладені в мемуарах, видаються найдостовірнішими, бо не пов’язані ані з полемічною, ані з апологетичною настановами споминів
Іван Франко за лаштунками «Першого вінка», або Десять контроверз видавничої історії альманаху
Full text linkThe article investigates the publishing history of the literary almanac “The First Wreath”, which was published in Lviv in 1887. This almanac was the first book of this type in which 17 woman writers from two parts of then politically divided Ukraine, Galicia and Naddniprianschyna, were able to unite under one cover. The main idea of the almanac was declared as “in the name of our national unity”. Despite the fact that the title of the publication contained only the names of both editors and patrons, Olena Pchilka and Natalia Kobrynska, the entire publishing process was managed by Ivan Franko. He drew up the plan and contents, selected materials, corresponded with writers, edited and proofread the texts, and was engaged in the distribution and popularization of the almanac after its publication.
Frankо’s participation in the history of “The First Wreath” is one of the unexplored pages of his professional profile as a publisher and editor, and this paper aims to comprehend Franko’s role in this enterprise. On the other hand, attention is paid to the complex and lengthy publishing process of the collection, which had its own interesting backstage, hidden conflicts, and individual stories, which can be conditionally summarized as ten controversies of “The First Wreath”. The paper describes in detail each of these stories, which reveal interesting facts of the writers’ communication, the genesis of many works, and biographical facts of the collection’s participants. Among the main controversies of “The First Wreath” are the history with its title, editorial interventions of Franko in the texts of Kobrynska and Olena Pchilka, ‘tragicomic story’ of the abridgment of Olena Pchilka’s short story “Comrades” (“Tovaryshky”), secret pseudonyms of socialist women authors, non-admission of Olha Kobylianska’s work to publication, a conflict between Olena Pchilka and Hanna Barvinok, and violation of editorial policy by some authors.
Despite the complicated publishing controversies of “The First Wreath”, each of which to some extent involved Franko, this collection entered the history of the literary process, the Ukrainian press, and the women’s movement as an important manifestation of the unification progress and intellectual result of the consolidation efforts of Ukrainian woman. At the same time, the almanac influenced the fates and literary biographies of all its authors.У статті проаналізовано роль І. Франка в історико-видавничій ретроспективі альманаху «Перший вінок» (Львів, 1887), а також складний і тривалий процес видання книжки, що мав свої залаштунки, приховані конфлікти й показові випадки. Кожна із цих історій виявляє цікаві факти літературного процесу, письменницьких взаємин, генезу багатьох творів і фрагменти творчих біографій авторок альманаху. Серед основних контроверз «Першого вінка» — прецедент із його назвою, редакторські інтервенції Франка в тексти Н. Кобринської, О. Бажанської, Олени Пчілки, «трагікомічна історія» зі скороченням повісті Олени Пчілки «Товаришки», конспіративні псевдо авторок-соціалісток, недопущення до друку твору О. Кобилянської, конфлікт Олени Пчілки і Ганни Барвінок, проблеми редакційної політики збірника
Поезія Івана Франка «Царські слова» в контексті антиімперського дискурсу письменника
Full text linkThe paper analyzes Ivan Franko’s poem “Tsar’s words” in the context of the anti-imperial discourse presented in the writer’s journalism and poetry. It also uncovers allusions and reminiscences of the poetic texts by T. Shevchenko and P. Kulish within the poetic framework of Franko’s work. Additionally, the study directs attention towards the facts of Franko’s life during the Russian occupation of Lviv from 1914 to 1915, a period when this particular poem was written.
In terms of content, the poem 'Tsar's Words' represents Franko's satirical reflection on the manifesto addressed by the supreme commander-in-chief of the Russian army, Nikolai Romanov, to Galician Muscophiles and the people of Galicia. The title-allusion “Tsar’s words” decodes the real political and historical meaning of this monarchical message, essentially revealing the aggressive and conquering plan of Russia’s anti-Ukrainian project for Galicia. Under the pretext of “collecting Russian lands,” its true aim was to undermine the core of Ukrainian life in the region. Therefore, the poetics of this piece is defined by the simultaneous presence of literary imagery and topical journalism. The poem contains genre features of political satire with elements of invective, political parody, and biting sarcasm. It is characterised by an angry denunciative pathos, the presence of an implicit addressee, a combination of high and vernacular vocabulary, hyperbolism, and polemicism.
As a far-sighted political analyst with the foresight of a national prophet, Franko saw deeper historical processes and consequences in this war, interpreting it in the spectrum of a historically consistent, existential confrontation between the national aspiration of Ukrainians for their own statehood and centuries of Russian enslavement. The political sarcasm of the poem further develops into a prophetic vision and national warning by Franko against the bloody consequences of an uncertain peace with Muscovy, exposing the real essence of the colonialist policy of russification, savage conquest, and obscurantism.У статті проаналізовано поезію Івана Франка «Царські слова» в контексті антиімперського дискурсу, представленого в публіцистиці й поетичній творчості письменника. Висвітлено факти Франкового життєпису періоду московської окупації Львова 1914—1915 рр., коли ця поезія була написана. За змістом вірш «Царські слова» є сатиричною рефлексією на маніфест верховного головнокомандувача російської армії князя Миколи Романова, адресований галицьким москвофілам та народу Галичини. Заголовок-алюзія «Царські слова» декодує реальний політичний та історичний зміст цього монархічного послання, розкриваючи агресивно-загарбницький план антиукраїнського проєкту Росії щодо Галичини під гаслом збирання російських земель, а насправді — намагання загасити тут вогнище українського життя
Роман В. Домонтовича «Без ґрунту» у світлі схоластичного екземпляризму
Full text linkThe paper aims to find an appropriate interpretative key for one of the central episodes in V. Domontovych’s novel “Without Foundation”. In this episode, the protagonist meets a woman for the first time and, solely based on his feelings and emotions, recognizes her as a person to whom a symphony by Karol Szymanowski was dedicated. The analysis of interpretations in the recent works of literary scholars leads to the conclusion that the explanations at hand do not clarify how this episode could actually occur, as they are limited by the Modern concept of relative truth. These interpretations either treat the episode as impossible or suggest a connection to psychoanalytic theory without any supporting evidence from the text. To avoid this limitation, the researcher seeks for a theory that aligns with V. Petrov’s philosophical and artistic interests, treats the episode as possible, and offers the necessary conceptual tools to explain the relationship between a piece of art and a source of inspiration.
The comparative analysis showed that the use of scholastic exemplarism as an interpretative key significantly aids in explaining the episode. Scholastic exemplarism as a teaching about the correspondence between all the created things and the eternal ‘exemplars’ present in divine intellectus, enables the establishment of an objective link between the woman and the symphony, which is inevitably missing in the analysis of the novel through any of the Modern empirical approaches. Thus, the process of human cognition of God, described by Bonaventure, looks like a blueprint for describing the protagonist's recognition of the woman in “Without Foundation”. Moreover, explanation of the specific ontological and epistemological relationships between God and His creature, provided by Thomas Aquinas in “Compendium Theologiae”, clarifies many obscure aspects of the episode and the novel in general. The paper demonstrates the heuristic efficiency of employing scholastic exemplarism for the interpretation of “Without Foundation”.У статті демонструється евристична ефективність застосування схоластичного екземпляризму як інтерпретаційного ключа до роману В. Домонтовича (В. Петрова) «Без ґрунту». Проаналізувавши наявні літературознавчі інтерпретації вузлового для роману епізоду «впізнавання» головним героєм жінки, котру він ніколи не бачив, автор робить висновок про те, що пояснити цей епізод можна, лише звернувшись до теорії, в основі якої лежить ідея існування об’єктивної істини. Автор, звертаючись до публіцистичних та наукових творів Петрова, обґрунтовує застосування з такою метою схоластичного екземпляризму