Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
Повість Валерія Шевчука «Сповідь» крізь призму філософії екзистенціалізму
Full text linkThe paper analyzes V. Shevchuk’s story “Confession”, in particular tracing the peculiarities of literary representation of ideas and motives of existentialism on the substantive and figurative levels. The focus is on the relationship between the philosophical, mythological, Christian, and neo-baroque plot/content and idea/image contexts of the work. The image of a werewolf in the creative interpretation of V. Shevchuk combined demonological and philosophical content, embodied the idea of the mystery and ambivalence of human nature, the tragedy of existence in the world, and also became an original illustration of the path from absurd existence to a true one. The existential context of the story is highlighted by the analysis of the feelings and states experienced by the heroes: despair, longing, metaphysical horror, alienation, etc. The way taken by both heroes runs through suffering, self-discovery, remorse, and redemption. It is their way to themselves and a way out of the one-dimensional plane of absurd existence, a process of creating the meaning of their own existence. An important stage on this path is the choice, which acquires the significance of a special borderline situation, in which the theme of the tragedy of human existence is actualized and the essence of man, the strength and weakness of his spirit, the desire for freedom are being most fully revealed. The original plot, compositional, narrative, and figurative structure of the story contributes to the unfolding of different time layers, furthers in-depth reflection of the inner world of the heroes and their moods, which create the context for the themes of human knowledge of oneself, the others, the world, and the truth. The historical, mythological, and philosophical story “Confession” testifies to V. Shevchuk’s desire not only to know a person and the complex dialectics of a personal inner world but also to affirm the uniqueness and value of human existence; like in his other works, the writer tries to understand and therefore to justify a person.У статті простежено особливості художньої репрезентації на змістовому та образному рівнях повісті В. Шевчука «Сповідь» ідей та мотивів екзистенціалізму. Розкрито зв’язок філософського, міфологічного, християнського й необарокового сюжетно-змістових та ідейно-образних контекстів твору. Проаналізовано образ вовкулаки, який у художній інтерпретації В. Шевчука поєднав демонологічний і філософський зміст і став утіленням загадковості й амбівалентності природи людини, трагізму її буття, пошуків своєї сутності. Екзистенційний контекст повісті увиразнено в аналізі почуттів і станів, які переживають герої, в еволюції їхнього сприйняття самих себе, світу, інших. З’ясовано, що вибір є своєрідною межовою ситуацією, яка актуалізує тему свободи й найповніше виявляє екзистенцію героїв повісті
Художні особливості роману Марини Гримич «Клавка»
Full text linkThe paper examines literary features of Maryna Hrymych’s novel “Klavka” (2019). The variety of methods used in the work is interesting for literary analysis. These are the use of the historical background with a detailed description of the realities of the time; introduction of the writers’ personalities as characters; continuation of the urbanistic “Kyiv” theme using contemporary toponyms; urban folklore; a hero multi-narrator; quoting the poetry of that time in order to create a flavor of the writer’s life, etc.
Hrymych uses the literary form of the novel to show the acts of harassment of writers in the era of Stalinism. The plenum of the Union of Writers of Ukraine, organized in 1947, aimed to criticize prominent Ukrainian writers of that time: Maksym Rylskyi, Yurii Yanovskyi, Ivan Senchenko, and others. This action had a tactical goal but strategically, Ukrainian literature was doomed to complete assimilation and “denationalization” along with the physical destruction of the writers. The documents confirming this process have not been made public yet, so Hrymych presents them in the form of quotes or transcripts made by the main character, the secretary of the Union of Writers.
The novel has the passages of scholarly content, which play an important role. The writer presents an analysis of literary works of the cult of Stalin era. Being unable to accept these works, modern readers tend to completely reject them. Maryna Hrymych provides a way to perceive these writings by acknowledging that the authors wrote them on state orders, but they tried to do it masterfully by using various literary techniques and presenting their individual style.
The genre affiliation of the novel is ambiguous. “Klavka” can be perceived both as a historical novel, as a “novel about a profession” (a parody of similar works of that time), as an urban novel, and a documentary prose. A variety of techniques and methods used in the novel allows talking about “Klavka” as a postmodern work.У статті розглянуто художню специфіку роману Марини Гримич «Клавка» (2019). Розмаїття прийомів, застосованих авторкою у творі, робить його цікавим для літературознавчого аналізу: використання історичного тла з докладним описом реалій епохи; уведення як персонажів письменників зображуваної доби; розкриття урбаністичної «київської» теми з використанням тогочасної топоніміки; залучення міського фольклору; репрезентація героя-мультиоповідача; цитування поезії задля створення колориту письменницького життя тощо. З’ясовано, що твір поєднує ознаки історичного роману, роману про професію, урбаністичного роману, документальної прози та постмодерного тексту
Дубіальні тексти в академічному виданні творів Тараса Шевченка: проблема авторства
Full text linkThe paper assesses the validity of including several works in the “Dubia” section of the academic edition. Th ere are grounded doubts regarding Shevchenko’s authorship of the poem “I am bored, it is hard — what should I do?” from the manuscript “Kobzar” of 1861, which belonged to Ivan Levchenko. The main warning is that the poem “Polubotok” was also copied into the same manuscript “Kobzar”, but Shevchenko’s authorship in this case has long been disproven. Therefore, Ivan Levchenko cannot be considered an authoritative expert on the poet’s works. It is plausible that an unknown epigone took “Ballad” (“Weary-dreary lags and drags”) as a model for imitation.
There is no doubt that the poem-dedication “Tribute to Shternberg” on the now unknown copy of “Kobzar” of 1840 belongs to Shevchenko. The sole known text of the poem “I do not grieve, but do not sleep...” was cited by Oleksandr Afanasiev-Chuzhbynskyi in his memoirs about Shevchenko. Since there is no reason to doubt the reliability of this memoirist, who is known for his accuracy and thoroughness, Shevchenko’s authorship should be definitively confirmed. As for the quatrain “Drink the first, you’ll be aroused...”, despite the compelling testimonies of Shevchenko’s authorship, there is still insufficient certainty to include this poem in the main body.
As a result of the analysis, it is proposed that the poem “I am bored, it is hard — what should I do?..”, as well as the note “Picturesque Ukraine” from the newspaper “Northern Bee” of 1844, be removed from the edition of Shevchenko’s works as not belonging to the poet. The impromptu “Drink the first, you’ll be aroused...” must be left in the “Dubia” section, while the poems “Tribute to Shternberg”, “I do not worry, but do not sleep...” should be unconditionally transferred to the main body.Статтю присвячено перегляду обґрунтованості вміщення кількох творів в академічному виданні у розділі «Dubia». Уперше висловлено аргументовані сумніви в Шевченковому авторстві щодо вірша «Нудно мені, тяжко — що маю робити?..» з належного Івану Левченку рукописного «Кобзаря» 1861 р. У результаті проведеного аналізу запропоновано цей вірш, як і повідомлення «Живописная Украйна» з газети «Северная пчела» 1844 р., вилучити з видання творів Шевченка як такі, що йому не належать. У розділі «Dubia» залишити експромт «Вип’єш перву — стрепенешся...», натомість вірші «На незáбудь Штернбергові», «Не журюсь я, а не спиться...» перенести до основного корпусу. Датування вірша «Думка» («Нащо мені чорні брови...») розширено з 1838 р. до 1838—1839 рр
«День гніву» Юрія Косача: модернізація історичного роману
Full text linkThe novel “The Day of Wrath” by Yurii Kosach is a modernist literary experiment, which reflected genre and stylistic searches of the late 1940s and the features of the individual creative and ideological evolution of the writer. The novel by Kosach attempts to question Polish and Russian imperial views on the events and the era of the Ukrainian Cossack Revolution, as well as to discard established social and religious concepts in favor of a national-cultural one.
The novelty of Kosach’s literary technique in the novel lies, in particular, in the method of kaleidoscopic arrangement of material chosen by the author, the specific alternation of images and situations, the incorporation of cinematographic elements, and the utilization of the ‘stream of consciousness’ technique. There are elements of baroque, romantic, and expressionist poetics in the structure of Kosach’s novel, and it’s the syncretism of these stylistic trends that underlies the uniqueness of Kosach’s author’s style. His works are marked with ornamentality, complicated associativity, the motif of duality, and the special function of the metaphor. These features bring Kosach’s writings closer to baroque poetics. Kosach’s “Day of Wrath” is also connected with the tradition of the romantic historical novel through the use of typical romantic images, schemes, and situations, which the author attempts to modernize. The expressionistic stylistic tendencies are evident in “The Day of Wrath” at the linguistic level, characterized by fragmentary writing, elliptical sentences, and a deliberate violation of syntax. These tendencies also manifest themselves in the means and techniques used for image and form creation. The paper highlights the characteristics of Kosach’s ideological and literary interpretation of Bohdan Khmelnytskyi’s image. The hetman is portrayed as a historical figure, a "baroque man," and a statesman-demiurge. Yurii Kosach created a sample of the historical novel, resonating with his time and his own historical and literary views. In order to fulfil this task, he updated its content and form, making some changes in genre and narrative canons.Статтю присвячено аналізу роману «День гніву» Юрія Косача як модерністського художнього експерименту, в якому відобразилися жанрово-стильові пошуки кінця 1940-х років і особливості індивідуальної творчої еволюції письменника. Підкреслюється новаторство художньої техніки Косачевого роману (зокрема спосіб калейдоскопічного розташування матеріалу, специфіка чергування образів, мотивів і ситуацій, використання елементів кінематографізму, прийому «потоку свідомості» та ін.), виокремлюються елементи барокової, романтичної та експресіоністської поетик. Досліджуються особливості Косачевої ідейно-художньої інтерпретації образу Богдана Хмельницького як історичного діяча й державника-деміурга. Стверджується, що письменник створив новий, співзвучний своєму часу і власним історичним і літературним поглядам зразок модерністського роману, оновивши його зміст, форму, жанровий і розповідний канони
Подвійна містифікація сестер Драгоманових
Full text linkThe subject of this research is the family correspondence of the Drahomanovs, a significant part of which remains unpublished. These archival materials have been prepared for publication in the upcoming issue of the annual journal “Heritage: Literary Source Studies. Textology”. They significantly enrich our knowledge of Mykhailo Drahomanov’s life and his circle, while also presenting some complex tasks for the commentator. In particular, the letters of M. Drahomanov’s youngest brother, Oleksandr, mention his daughters Oksana and Nina. The dates mentioned in these references contradict the commonly known information about their birth years. Therefore, there is a need to clarify their actual years of birth.
Oksana Drahomanova was a lawyer, a participant in Ukraine’s liberation struggle in 1918—1921, an international women’s movement activist, a writer, and a translator. Various mentions provide different birth dates for Oksana, most often 1894 but occasionally 1892. The information about Oksana and Nina Drahomanova that has been circulated in the scholarly literature is based mostly on the distant relatives’ and acquaintances’ memories, which are often unreliable in terms of dating. In addition, Oksana herself may have altered her passport data, ‘rejuvenating’ herself by at least three years during her emigration overseas. The present research incorporates modern sources and archival materials, including memories, photographs, correspondence, and other documents. A decisive piece of evidence was a photograph of little Oksana, about one and a half years old, with a gift inscription from her father, dated June 1892. Thus, it is proved that Oksana Drahomanova was actually born in early 1891, but the exact date has yet to be established.
Little is known about Nina Drahomanova, with her birth year commonly believed to be 1900 or 1901. However, based on the letters of her father Oleksandr from 1898—1912, it can confidently be stated that Nina was born in 1898.
In addition, through the study of sources, the exact birth date of Oleksandr Drahomanov is determined to be August 4, 1859, according to the old style.
The paper demonstrates how preparing texts for publication and scholarly commentary on archival materials (in this case, epistolary ones) lead to heuristic discoveries.У статті досліджуються питання біографій Оксани і Ніни Драгоманових. З’ясовано, що всі варіанти років народження обох племінниць Михайла Драгоманова, зафіксовані у довідковій літературі, не відповідають дійсності. Покликаючись на низку архівних документів (родинне листування, світлини, спогади), авторка статті доводить, що насправді й Оксана, й Ніна Драгоманови народилися на кілька років раніше. Також вперше вдалося з’ясувати й зафіксувати точну дату народження Олександра Петровича Драгоманова
Борис Тен у контексті українсько-грузинських літературних взаємин ХХ ст.: до питання про переклад «Тамаріані» Чахрухадзе
Full text linkBased on the study of the Central State Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine materials, the work traces the way of Ukrainian translator Borys Ten (M. Khomychevskyi) to Georgian literature. In particular, the paper focuses on the work of Chakhrukhadze as a forerunner of the great Rustaveli, the poem’s role in the literature of the Georgian Middle Ages, the motives for making translation, and reception of the work in Ukraine. The library of the Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine received a thirty-page manuscript written in pencil with no title page and no name. Having read it, I immediately recognized Chakhrukhadze’s voice, which made me return to the anthology with fragments of Chakhrukhadze’s poem translated by Borys Ten. The contemporary circle of translators used to be rather stable, and they usually knew each other well. However, Borys Ten did not typically work with Georgian literature, and the numerous pseudonyms that M. Khomychevskyi used after his exile were known mainly to specialists. Despite the peculiarity of a ten-syllable verse, close to the folk samples as much as possible, the translation sounded naturally, without the slightest artificiality. The intrigue was growing since most archival materials concerned the translation of ancient literature and the issues of translation theory and practice, in particular the treatment of hexameter. Even if we consider that due to circumstances, the author had to use pseudonyms at specific periods of his literary activity, Georgian works were not noticed in his translation practice. There emerges a question, the answer to which would explain the path of Borys Ten to Chakhrukhadze and certain pages of his creative life. To reveal the way of the Ukrainian translator to “Tamariani” one must consider his reasons for choosing the field of translation for a career; the role of Ukrainian neo-classics M. Zerov and M. Rylskyi, as well as M. Bazhan and lessons of his translation of “Th e Knight in the Panther’s Skin” by Rustaveli; the search of the translator’s own way amidst a variety of stylistic and compositional solutions; the development of personal approach to the rendering of original work; the ‘creative dominant’ of “Tamariani” by Chakhrukhadze.У пропонованій статті осмислюється шлях українського перекладача до «Тамаріані»: причини вибору творів для перекладу; мотивація; роль українських неокласиків М. Зерова, М. Рильського, М. Бажана і його уроків перекладу «Витязя в тигровій шкурі» Ш. Руставелі; пошуки «творчої домінанти» «Тамаріані» Чахрухадзе та свого шляху в різноманітті стилістичних і композиційних авторських рішень. Опрацьовані матеріали, пов’язані з роботою Бориса Тена над «Тамаріані», дають підстави вперше розглядати виконаний переклад у контексті українсько-грузинських літературних взаємин ХХ ст.; акцентувати на своєрідності індивідуального творчого проєкту, зокрема й концептуально-методологічних принципів українського перекладу з грузинської
Інтермедіальна інтерпретація ключових тем метафізичної поезії (на прикладі артпроєкту «Море — тут. Відсутність як присутність»)
Full text linkThe paper discusses the productivity of the new creative approaches to the established types of poetry. Building on the theoretical definitions, taxonomies, and observations formulated in the works of James Smith, Frank Warnke, Michael Nott, Robert Crawford and Norman McBeath, Susan Sontag, Viktoria Khoniu, et al., the research argues that the artistic practices of photopoetry (“a form of photo-text that takes, for its primary components, poetry and photography”, Michael Nott) offer new ways to interpret certain topics of metaphysical poetry. The term “metaphysical poetry” defines an independent trend of literature focused on “the realities of peculiar kind” (James Smith) such as Time, Death, Religion, and Love. The material for analysis is taken from the international multimedia project “The Sea Is Here: Absence as Presence” (2020) edited by Natalia Kutsepova (USA) and Nina Kharchenko (Germany). Two photopoetic pieces from this art book, “Miracles” by Shaun Evans and “Bond” by Kati Dahlmann, explore the themes of Religion and Death, which are central to metaphysical poetry. The detailed analysis of “Miracles” and “Bond” outlines the types of artistic collaboration in both projects and focuses on their structural, stylistic, and semantic characteristics. Special attention is paid to the ways of interaction between photographs and texts. It is noted that the principle of photopoetic imagery is close to the principle of metaphysical conceit (to harmonize the incompatible). The author concludes that the creative strategy of photopoetry can be instrumental in interpreting the key metaphysical topics. It proves the vitality of some traditional concepts (memory as a tool to transform the transient/mortal into the stable/immortal) and introduces important innovations (the detached position of a human being in their communication with God).На матеріалі двох фотопоетичних розділів міжнародного мультимедійного артпроєкту «Море — тут. Відсутність як присутність» (2020) розглянуто особливості новітніх творчих підходів до розробки традиційних тем метафізичної поезії (стосунки людини з Богом, смерть і час). Окреслено ключові характеристики метафізичної поезії та фотопоезії, притаманні їм типи інтермедіальних взаємодій. З’ясовано, що застосування інтермедіальних стратегій демонструє життєздатність усталених тематичних потрактувань і виявляє елементи новаторства, а також відповідає провідній стилістичній тенденції метафізичної поезії — економити засоби вираження у прагненні сягнути найвищого рівня динаміки і драматичної напруги
Силуети етнообразів у західноукраїнській воєнній прозі першої половини ХХ ст.
Full text linkThe paper examines how the concept of Own-Other-Alien is represented in Western Ukrainian prose depicting the events of the First World War, with a particular focus on the works by Marko Cheremshyna, Vasyl Stefanyk and Tymotei Borduliak. The selection of authors and texts is determined by the objective of conducting a thorough analysis of how civilians, rather than military personnel, perceive the horrors of war. An encounter with the Other or the Alien is always a challenge to one’s identity determined by different worldviews and cultural traditions. Western Ukrainian authors do not exaggerate antagonisms and conflicts but note that the opposition among the components of the mentioned triad deepens. The Alien is portrayed as a source of constant danger. Alienation is primarily intercultural differences causing misunderstandings and challenges that cannot be eliminated or at least mitigated. The paper highlights processes of apprehending the Other, differentiating One’s Own and the Other, and recognizing One’s Own in the Other. The miseries of war can dramatically change people's behavior, especially when it comes to choosing between life and death. The war causes a change in the moral and ethical scale of values: as a result, the world that was native yesterday may also become the space of the Other or even the Alien, and it may be increasingly difficult to find One’s Own in it. As shown by Marko Cheremshyna, Vasyl Stefanyk and Tymotei Borduliak, the process of alienation from one’s native can be based either on the desire to survive, or on old and deep personal grievances. The writers avoid idealization of self-images, recognizing that lowering the moral scale can lead to alienation and pose a threat to the Own.У статті простежено особливості репрезентації Свого — Іншого — Чужого у західноукраїнській прозі про події Першої світової війни, зокрема у творах Марка Черемшини, Василя Стефаника і Тимотея Бордуляка. Вибірковість авторів і текстів зумовлена завданням докладно розглянути сприйняття саме цивільною людиною жахіть війни. Зустріч з Іншим або Чужим — це завжди виклик ідентичності Свого, зумовлений різними світоглядними й культурними традиціями.
Західноукраїнські автори не інтенсифікують антагонізми й конфліктність, проте відзначають поглиблення опозиційності складників цієї тріади. Докладно висвітлено специфіку змалювання Чужого як такого, що є джерелом постійної небезпеки. Простежено процеси освоєння Іншого, іншування Свого і Чужого та впізнання у Чужому Свого.
З’ясовано, що письменники уникають ідеалізації автообразів, оскільки через пониження моральної шкали відбувається процес іншування, що теж становить загрозу Своєму
Чорнобиль як текст у творах Маркіяна Камиша
Full text linkFocused on the works “Oformliandiia”, “Scrap metal” (“Chormet”), and “Duckweed” (“Riaska”) by the modern Ukrainian writer Markiian Kamysh, the paper clarifies the peculiarities of the literary representation of the Chornobyl disaster at various levels of the fictional text, such as narratological, pictorial, thematic, and architectonic. While each work has its distinct structure, hero type, and set of issues, they all share a common thread of characters being involved in the exclusion zone.
Kamysh takes a bold approach to developing the Chornobyl theme, emphasizing the dark aspects of life in the zone, the complex existential process of self-understanding, and long-term stays in the zone as a way to alleviate pain and talk effectively about trauma. Every visit to the exclusion zone is an important event in the inner life of the characters. The confessional nature of the narrative, reflections on the exclusion zone as a territory for self-understanding, self-therapy, relief from trauma, and therefore general spiritual healing, allow for “Oformliandia” to be considered an alternative existential post-traumatic text within the modern Ukrainian nuclear discourse.
M. Kamysh emphasizes that staying in the exclusion territory opens opportunities for the hero of “Oformliandia” to deeper understand his belonging to the country, its history, traditions, and the emerging culture of ties with the zone. In the form of fiction, the writer illustrates the impact of the accident on the morals and values of the whole society and a particular person and offers his recipe for life after the Chornobyl accident and with the Chornobyl tragedy.
The narrator-witness from “Oformliandia” is the author’s alter ego; this fact increases the degree of emotionality and truthfulness of the presented fictional material. Through his works “Oformliandiia”, “Chormet”, and “Riaska”, M. Kamysh marked a new direction for the understanding of the Chornobyl theme in Ukrainian literature in the 21st century.У статті на основі творів сучасного українського письменника Маркіяна Камиша «Оформляндія», «Чормет», «Ряска» з’ясовано особливості художнього висвітлення чорнобильської тематики на різних рівнях організації художнього тексту: наратологічному, образотворчому,проблемно-тематичному, архітектонічному. Кожен твір характеризується оригінальною структурою, типом героя, корпусом проблем, проте всіх їх єднає причетність персонажів до зони відчуження. Письменник запропонував сміливий варіант художнього освоєння чорнобильської тематики — темну сторону життя в зоні, складний екзистенційний процес глибинного розуміння свого «Я», тривале відвідування зони як шлях погамування болю і результативного проговорення травми. Сповідальність нарації, роздуми про зону відчуження як територію себе-розуміння, автотерапії, послаблення тиску травми, а отже, духовного оздоровлення дозволяють говорити про «Оформляндію» як альтернативний екзистенційно-посттравматичний текст у сучасному українському нуклеарному дискурсі. На промовистому художньому матеріалі письменник ілюструє вплив аварії на мораль, цінності суспільства загалом і кожної людини зокрема, пропонує свій рецепт життя після Чорнобильської катастрофи і з Чорнобильською трагедією. Своїми творами М. Камиш означив новий вектор осмислення чорнобильської тематики в українській літературі початку ХХІ ст
До проблеми національної ідентичності в самвидавних текстах Василя Стуса
Full text linkThe paper examines four texts by V. Stus, published in the uncensored periodical “Ukrainskyi Visnyk” from January 1970 to January 1971 (“A Place in a Battle or in a Massacre?”, “Nowadays it is clear to everyone...”, “Every normally organized society...”, and the poem in memory of Alla Horska “Burn Bright, My Soul, Burn Bright, and Do Not Weep!”) taking into account the investigative files of the poet, who was convicted of self-publishing. Within the analyzed prose texts, Stus defends well-known representatives of the resistance movement (Ivan Dziuba, Valentyn Moroz, Vasyl Zakharchenko, Ivan Suk), emphasizes every person’s need for freedom, and draws attention to the necessity of dialogue between the state leadership and society as the latter also bears responsibility for the authorities’ criminal actions. The poet underlines the important role of the creative youth, in which he sees the ‘self-recovery’ of the Ukrainian nation.
In the poem “Burn Bright, My Soul, Burn Bright, and Do Not Weep!”, Stus relates his personal profound tragedy, caused by the murder of A. Hors’ka, to the tragedy experienced by the entire generation of the sixtiers and the nation as a whole. There is a variety of colors in the poem (an allusion to painting, to which A. Horska devoted her life) with the dominance of red, embodied in the image of viburnum, the national symbol of Ukraine. The revised versions of the poem, published in the collections “The Merry Cemetery” and “Palimpsests”, were also considered. The issue of national identity in Stus’s texts is presented implicitly: he primarily defends a man and the values of freedom, which is associated with creative opportunities for the development of native culture. It is noteworthy that the national issue constitutes a significant point in the investigative files, forming the basis for accusations of 'anti-Soviet activities' against the poet.У статті розглянуто чотири тексти В. Стуса, прижиттєво опубліковані в самвидавному часописі «Український вісник» за січень 1970-го —січень 1971-го, зокрема «Місце в бою чи в розправі?», «Нині зрозуміло кожному…», «Кожне нормально організоване суспільство…» та вірш пам’яті Алли Горської «Ярій, душе. Ярій, а не ридай…». На підставі аналізу зроблено висновок, що проблема національної ідентичності представлена в них імпліцитно: поет передусім захищає людину й цінності свободи, які передбачають реалізацію творчих можливостей для розвитку рідної культури. Натомість у документах кримінальної справи національне питання є одним з основних пунктів звинувачення поета в «антирадянській діяльності»