Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
За законами міфу (поет-вісник Євген Маланюк – метафізичний діагностик і цілитель української нації)
Get PDFThe essay deals with Yevhen Malanyuk’s lyric poetry as a creative implementation of his poet-herald’s role. The problem of genius, the issues of God and hierophania, the main categories of the name, love, sin and charismahave been considered in detail. Τhe regular tools of archetypal criticism have been supplemented with the notions of afflatus, insights, with categories of mythological concepts, frames, patterns, components of reframing, national domains, mythological phantoms (holograms).У статті розглянуто лірику Євгена Маланюка як творчу реалізацію поета-вісника. Зокрема, усебічно проаналізовано проблему генія, питання Бога та ієрофанії, основні категорії імені, любові – гріха й харизми. Існуючий інструментарій архетипної критики увиразнено, систематизовано й доповнено поняттями осяяння, інсайтів, категоріями міфологічних концептів, фреймів, патернів, компонентів рефреймінгу, національних доменів, міфологічних фантомів (голограм)
Епіграфи в Кулішевому романі “Чорна рада” (текстологічний аспект) [Закінчення. Початок див.: Слово і Час. – № 9 – С. 56–64; №10 – С. 13–25.]
No full textThe article analyzes the epigraphs in the Russian novel The Black Council, i. e. in which manners they functioned from the beginning of its creation to the publishing in 1857. Kulish presents the Russian text in the sphere of the Ukrainian identity with the help of epigraphs. At the same time they could be considered as a commentary: the writer suggests looking at the content under the specific point of view, he emphasizes some idea, topic, or problem. They correspond not only with the Russian text but also with the Ukrainian, and echoing by the quotations, allusions, and game of symbols in it. Linked to the text of the related sections, they illustrate an idea of the future development of the action or, in contrary, give a “versatile” vision as regards the content.
Epigraphs could be related not only to a separate section, but also to several subsequent. They separate these sections into some structural unit-cycle, amplify and particularize the dominant of the theme of this cycle.
Besides functioning of the dialogue with the text and ‒ through the text ‒ with the reader, some epigraphs obtained a more specific feature. They were addressed to different persons from the milieu of Kulish’s friends whom he referred to in epigraphs in different manners.
Epigraphs to the sections of Kulish’s novel were taken from folkloric, historical, or literary sources. The manuscript created in the exile contains epigraphs from Shakespeare’s drama (in the Russian translation by Nikolai Ketcher) and the Russian poems of Aleksandr Pushkin or Ivan Dmitriev. The author refused to use such sort of quotations in the future and built a strategy with regard to the “Ukrainianization” of the epigraphs. Consequently, he followed such ideas up to the final version of the novel.У статті проаналізовано епіграфи в тексті російського роману “Чорна рада”, їх функціонування в ньому від початку створення до публікації 1857 р. Через епіграфи автор уводив російський текст у силове поле українськості, водночас вони слугували своєрідним коментарем: письменник пропонував подивитися на текст під певним ракурсом, наголошував або відтіняв якусь ідею, тему, проблему. Вони кореспондували з текстом, і не тільки з російським, а й з українським, відлунювали в ньому прямими цитаціями, алюзіями і грою смислів. Прив’язані до тексту того розділу, якого стосуються, вони дають читачеві уявлення про майбутній розвиток дії або, навпаки, є “універсальні” щодо змісту
Текстова стратегія палімпсеста в поезії Василя Стуса
Get PDFThe author interprets Vasyl Stus’ (1938–1985) prison poetry in the context of changes of cultural epochs and text strategies. Using the formula of palimpsests the poet-dissident tries to find aesthetic universality. This form of the text implies the denial of censorship and the possibility of the poem’s variations (1). Besides this, the formula also aims to overcome the outdated language condition (2) which is ideologically engaged and marked by the consequences of colonialism. Palimpsest is the gravitation to the unconventional nonverbalized and absolute poetry (3). In this way the poems by Vasyl Stus are closely connected with classical tradition and at the same time they become a latent manifestation of the postmodern culture.
Vasyl Stus is the artist, who worked on the borderlines of cultural epochs. His writings were absolutely different from official literature of socialistic realism, which had a certain matrix of language at that time. The first poetry books of V. Stus show that the author was out of any frames. The writers of western classical literature were the landmarks in his own creative work, at the time when such literature was perceived as a threat in USSR. An ideal reader, about whom Stus could dream, was absent, because that culture had already lost him at the crossroads of times and aesthetic strategies. Vasyl Stus essentially departs from the fixed text, which could be understood as immortalized and imperishable but also as stiff and dead. The poet was in search for ways of updating classical tradition in literature. Metaphor and irony – as two most inherent means of his artistic language – confirm these searches. Perception of Stus’ poetry resembles the shape of sinusoid. The author was unknown during his life. Only few people who were close to him could read his works. After the poet’s death, particularly in 1990, the Ukrainian reader found some barriers in perception of his poems. Firstly he regarded Stus’ poetry as evidence, an act of struggle. Secondly, the reader was faced with rationalism and complexity of the images of the ‘palimpsest’, which were opposite to Ukrainian lyrics, adapted in mass culture. A certain prejudice that exists to this day is the result of such perception. Palimpsest is the main means of Stus’ poetry. It is difficult for understanding and needs a special culture of perception. Such writings should be identified as a cultural challenge, as an appeal to overcome stereotypes and barriers in the reception of modern poetry.Автор розглядає табірну поезію В. Стуса (1938 – 1985), одного з найвидатніших українських інтелектуалів другої половини ХХ ст., у контексті зміни культурних епох і текстових стратегій. У формулі палімпсестів поет-дисидент шукав естетичної універсальності. Вона передбачає імпліцитне заперечення цензури й можливість текстових варіацій. Але ця формула також націлена на подолання закостенілої кондиції мови, ідеологічно заангажованої та колоніально впослідженої. Палімпсест – це тяжіння до поезії неконвенційної, невербалізованої, абсолютної. У цьому сенсі поезія Василя Стуса, міцно пов’язана з літературною традицією, стає латентним виявом постмодерної культури
Основні етапи оприлюднення та літературознавчого осмислення епістолярної спадщини Василя Стуса
Get PDFThe paper suggests periodization of publications containing epistolary heritage of one of the most active representatives of the Ukrainian cultural movement known as ‘the Sixtiers’ (‘shistdesiatnyky’) – talented poet, translator, prose writer and literary critic – Vasyl Stus. The author of the paper distinguishes three groups of letters: 1) lifetime publications of the writer’s letters in foreign publishing houses; 2) post mortem publications of V. Stus’s letters in foreign publishing houses; 3) post mortem publications in Ukraine. The first group includes some official letters, published during his lifetime, mostly in the journal “Suchasnist”, edited and printed by Ukrainians abroad. The second group consists of some private letters, published abroad after his tragic death. The third group includes V. Stus’s correspondence printed in Ukrainian publishing houses since 1990. After the proclamation of Ukraine’s independence the selections from his letters were actively published in periodicals and scholarly editions.
The author defined and described the most important stages of studying the writer’s epistolary by Ukrainian researchers. The first attempts of analyzing V. Stus’s epistolary texts were the prefaces to his books. The next stage in understanding the poet’s epistolary heritage was the emergence of collections in commemoration of V. Stus, which, since 2000, regularly contained articles exploring this issue. Most researchers highlight the writer’s ethic and aesthetic viewpoints, existential postulates, the peculiarities of language and communication systems of addressees and rarely analyze the genres of letters, their literary means and translations.У статті запропоновано періодизацію оприлюднення листовної спадщини одного з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників, талановитого поета, перекладача, прозаїка, літературознавця Василя Стуса. Виокремлено та описано найважливіші етапи наукового прочитання та осмислення епістолярію письменника українськими дослідниками
нкорпорація документального ресурсу в сучасній художній літературі
Get PDFThe influence of the documentary background on the modifications of contemporary literature is the main subject of the research, presented in this article. The author shows this process as a contemporary tendency. Appealing to the prominent theoretical works he suggests an arbitral criterion of experience for the evaluation of mixed literary forms. The analysis of the main problem of the research is based on the war texts of the contemporary Ukrainian literature. Among them are such novels as “Ilovaysk” (2015) by Serhiy Polozhiy, “Amor[t]e” (2017) by Oleksandra Ivaniuk and “Long Time” (“Dovhi Chasy”, 2017) by Volodymyr Rafayenko. Despite related themes in these texts, they reveal different aspects of the war in Donbas. The novels have absolutely different strategies of forming composition: from the direct inclusion of the document in the author’s narrative to its fragmentation, reorganization, and adaptation, depending on the author's intention and the design intent of the work. Incorporation of documentary texts into the narrative of fiction is a widespread and successful process of actualizing literature, approaching it to a public inquiry. This postulates a significant potential for the development of literature as an aesthetic proposal and a cultural institution. In the presented works about the war the documentary element had a very significant impact. Due to it, the war is depicted in its humanistic dimension. There is a special type of a hero, committed and motivated, but not idealized. Blending styles and discourses has also been a productive experience. Thus the literature prompts rethinking of the concept of war in public opinion.У статті досліджено вплив документального начала на модифікації сучасної художньої літератури. Автор фіксує цю тенденцію як прикметну для нашого часу. Спираючись на праці теоретиків літератури, він пропонує арбітральний критерій досвіду в оцінці змішаних літературних форм. Заявлена проблема аналізується на прикладі воєнного тексту сучасної української літератури, зокрема романів Є. Положія “Іловайськ” (2015), О. Іванюк “Амор[т]е” (2017) та В. Рафєєнка “Довгі часи” (2017). У тематичному плані ці твори містять чимало паралелей, адже в них зображуються різні аспекти війни на Донбасі 2014 – 2018 рр. Зате на рівні поетики проявляються відмінні стратегії організації тексту – від прямого включення документа в авторську оповідь до його фрагментаризації, реорганізації та адаптації (залежно від інтенції автора та особливостей задуму твору)
Enfant terrible, або “Інший” посеред більшості (Ігор Костецький. На шляху до української моделі модернізму)
Get PDFThe article follows the tortuous way of spiritual and creative transformation of a Russian-writing beginner, a literature failure Igor Merzlyakov into Ihor Kostetskyi, the Ukrainian prosaist, playwright and essayist acknowledged in European literary world, the correspondent of Western modernist masters T.S. Elliot and E. Pound. Kostetskyi’s reputation of audacious “enfant terrible” of the Ukrainian literary emigration is connected with his concept of “Ukrainian realism of the 20th century” represented by him at the MUR congress in 1945. Kostetskyi eagerly tried to realize the pattern of “Ukrainian realism of the 20th century”, being the ‘pen-name’ of the Ukrainian model of modernism, in his creative work. The article analyzes some existential ideas, the problems of ethic imperative and duality, the system of modernist poetical means (deformations of time and space, phantasmagoric and hallucination motives, obscurity) in stories by I. Kostetskyi “The Cost of Human Name”, “Divine Lie”, “Whole World Belongs to You”; game component, the author’s “deliberate shocking effect” in the novel “The Saint's Day”. The absurdist origin (“Non-Saint Anthony’s Temptation”), sliding narrative planes, the method of interchanging characters, blurriness of moral estimations («Twins will Still Meet», «Action about Great Man») are reflected in the plays.Простежується шлях перетворення російськомовного літератора-початківця Ігоря Мерзлякова у визнаного в європейському літературному світі українського письменника Ігоря Костецького. Подано аналіз висунутої Костецьким у співдоповіді на з’їзді МУРу 1945 р. концепції “українського реалізму ХХ сторіччя” – “псевдоніма” української моделі модернізму, з якою пов’язалася його репутація enfant terrible української літературної еміґрації, також екзистенціальних ідей, проблеми двійництва, системи модерністичних засобів поетики в оповіданнях і п’єсах Костецького
Етноестетичні виміри культурологічної концепції Євгена Маланюка
Get PDFThe paper considers Yevhen Malaniuk’s nationally focused principles of culturological methodology concerning comprehension of Ukrainian ethnic culture phenomenon in the context of its historical formation and geopolitical development. The main attention is paid to detection of Greek tradition of kalokagatia in ethical and aesthetic complex of Ukrainian cultural formative phenomena and installation of nationally specific features of Ukranians’ religious outlook in comparison with corresponding occurrences of neighboring ethnoses’ spirituality.У статті розглянуто націєцентричні принципи культурологічної методології Євгена Маланюка при осмисленні феномену української етнічної культури в контексті її історичного формування та геополітичного розвитку. Головну увагу звернено на виявлення грецької калокагатичної традиції в етико-естетичному комплексі українських культуротворчих феноменів та встановлення національно специфічних рис релігійного світогляду українців порівняно з аналогічними явищами духовності сусідніх етносів
“Великий ворог” із “маленької задротяної каплиці” (пореволюційні “бої” Євгена Маланюка за нове національне мистецтво)
Get PDFIn November 1920, the UNR Army was defeated in the struggle for national independence. Ukraine was occupied by the Russian Bolsheviks with their Ukrainian cadets, who began to preach materialistic (in particular, God-fighting) and international ideas of «proletarian art» in the cultural sphere. In contrast, in the month of September 1920, writer and centurion of the UNR Army Y. Malaniuk called on the youth to create the ‘new’ national art that he considered a powerful ‘weapon’ in the struggle for independence. The report highlights some fragments of the selfless struggle of Y. Malaniuk for realizing artistic and political ideas promoted by him, in particular, ‘national idealism’ and ‘national romanticism’, which subsequently formed the basis of the world outlook not only for many emigrants and Galician people, but also for separate representatives of the intelligentsia in the Bolshevik-occupied Ukraine.У листопаді 1920 р. Армія УНР зазнала поразки в боротьбі за національну незалежність. Україну окупували російські більшовики з їхніми місцевими поплічниками і в культурній сфері почали проповідувати матеріалістичні, зосібна богоборчі, та інтернаціональні ідеї “пролетарського мистецтва”. На противагу цьому ще у вересні 1920 р. письменник та сотник Армії УНР Є. Маланюк закликав молодь до творення “нового” національного мистецтва – потужної “зброї” в боротьбі за незалежність. У статті висвітлено окремі фрагменти подвижницької боротьби Маланюка, проповідуваних ним мистецько-політичних ідей, зокрема “національного ідеалізму” та “національного романтизму”, які згодом формували світогляд не тільки багатьох емігрантів та галичан, але й окремих представників інтелігенції в окупованій більшовиками Україні
Шевченків “Сон” (“Гори мої високії…”) в історіософському обрамленні
Get PDFHistoriosophical aspects of Taras Shevchenko’s work “The Dream” (“My High Mountains...”) have already been the subject of a detailed analysis. In this article, the author interprets the historiosophical content of the poem primarily from the standpoint of historical studies. According to the author, such approach helps to explore the content more deeply and provides additional comments to the mentioned work. The researcher offers some new thoughts concerning the peculiarities of Shevchenko's historiosophy, the relation between historicism and mythologism in his works. In particular, a new term ‘historiosophical empathy’ is proposed for use.Історіософські аспекти твору Тараса Шевченка “Сон” (“Гори мої високії…”) уже були предметом ретельного літературознавчого аналізу. У статті інтерпретовано зміст твору передусім із позицій історичної науки, що сприяє його розкриттю, конкретизації, а також розширенню коментарів до поеми. Висловлено нові думки, які стосуються особливостей історіософії Шевченка, співвідношення історизму й міфологізму в його творчості. Зокрема, запропоновано до вживання новий термін – історіософська емпатія
Свобода/воля як гідність в українській класичній драматургії ХІХ століття
Get PDFThe paper deals with the approaches of Ukrainian playwrights to the defining values that underlie the Ukrainian national mentality: freedom, dignity, truth, honor, and faith.
Russian imperial authorities did not recognize the Ukrainians as a separate nation in the 19th century, and struggled against “separatism”, in particular by forbidding the production of plays in Ukrainian, the book printing, and even the importation of such books from abroad. Nevertheless the Ukrainian authors ignored those prohibitions and instructions/demands to show only peasants and their lives on the stage, and wrote works abundant in love for their native Ukraine and national self-respect, attention to the history of Ukrainians and their struggle for freedom and dignity. These works contributed to preserving the historical memory of the people and offered the specific Ukrainian perception of the world. The artists used every opportunity to play performances, which created positive heroic images of Cossacks-patriots, artistically interpreted complex problems in tragic historical situations.
Developing the traditions initiated by Taras Shevchenko, the authors contemplated the moral and political principles realized in the activities of the characters associated with Ukrainian history. (Some of them, such as Ivan Mazepa, Dmytro Vyshnevetskyi, are real historical figures; Gandzia and Sava Chalyi are semi-legendary persons; Tetiana Bondarivna is a heroine of the folk song.) These principles form the ideological and thematic essence of the two tragedies with the same title “Sava Chalyi” by M. Kostomarov and I. Tobilevych (I. Karpenko-Karyi), “Pereyaslav Night” by M. Kostomarov, “Bayda, Prince Vyshnevetskyi” by P. Kulish, and are also important in such works by I. Tobilevych as “Bondarivna”, “Gandzia”, “Mazepa”.
A detailed analysis of the tragedies “Sava Chalyi” by M. Kostomarov and I. Tobilevych reveals that the romantic work of the former writer shows the character as a victim of circumstances and intrigues. In the realistic work of the latter playwright, it has been proved by artistic means that reaching a compromise in relations with an insidious conqueror is impossible, since such attempts lead an honest, trusting person to treason, and hence to dishonor.У статті простежується утвердження у творах українських драматургів (написаних після відомого Емського царського указу 1876 р.) високих козацько-лицарських ідеалів свободи, гідності, правди, честі. Наголошується на головній особливості художніх образів українського козака-лицаря – спрямованості на захист свого поневоленого народу й України від численних загарбників