Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
Епіграфи в Кулішевому романі “Чорна рада” (текстологічний аспект) [Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2018. – № 9. – С. 56–64. Закінчення див.: Слово і Час. – 2018. – № 11. – С. 67–75.]
No full textThe article analyzes the epigraphs in the Russian novel The Black Council, i. e. in which manners they functioned from the beginning of its creation to the publishing in 1857. Kulish presents the Russian text in the sphere of the Ukrainian identity with the help of epigraphs. At the same time they could be considered as a commentary: the writer suggests looking at the content under the specific point of view, he emphasizes some idea, topic, or problem. They correspond not only with the Russian text but also with the Ukrainian, and echoing by the quotations, allusions, and game of symbols in it. Linked to the text of the related sections, they illustrate an idea of the future development of the action or, in contrary, give a “versatile” vision as regards the content.
Epigraphs could be related not only to a separate section, but also to several subsequent. They separate these sections into some structural unit-cycle, amplify and particularize the dominant of the theme of this cycle.
Besides functioning of the dialogue with the text and ‒ through the text ‒ with the reader, some epigraphs obtained a more specific feature. They were addressed to different persons from the milieu of Kulish’s friends whom he referred to in epigraphs in different manners.
Epigraphs to the sections of Kulish’s novel were taken from folkloric, historical, or literary sources. The manuscript created in the exile contains epigraphs from Shakespeare’s drama (in the Russian translation by Nikolai Ketcher) and the Russian poems of Aleksandr Pushkin or Ivan Dmitriev. The author refused to use such sort of quotations in the future and built a strategy with regard to the “Ukrainianization” of the epigraphs. Consequently, he followed such ideas up to the final version of the novel.У статті проаналізовано епіграфи в тексті російського роману “Чорна рада”, їх функціонування в ньому від початку створення до публікації 1857 р. Через епіграфи автор уводив російський текст у силове поле українськості, водночас вони слугували своєрідним коментарем: письменник пропонував подивитися на текст під певним ракурсом, наголошував або відтіняв якусь ідею, тему, проблему. Вони кореспондували з текстом, і не тільки з російським, а й з українським, відлунювали в ньому прямими цитаціями, алюзіями і грою смислів. Прив’язані до тексту того розділу, якого стосуються, вони дають читачеві уявлення про майбутній розвиток дії або, навпаки, є “універсальні” щодо змісту
Володимир Свідзінський і шістдесятники: контексти осягання проблеми
Get PDFThe paper evaluates the role and significance of V. Svidzinskyi’s creative work in forming the cultural code of the Ukrainian ‘Sixtiers’ movement.
The researcher tries to show how Svidzinskyi’s artistic consciousness influenced the process of forming creative self-identification of new authors, marked their individual style and helped to strengthen the independent life position of the generation representatives against the background of the epoch’s ideological processes. The issues of the artist’s biography and characteristics of his poetic activity became the subject of the literary studies by V. Korotych, I. Dziuba, V. Stus, V. Shevchuk. For the writers of the 1960s Svidzinskyi’s creative activity turned out to be a sample of understanding creative freedom, inner sovereignty of personality and self-identity. The author attracted young writers with his low-sounding but at the same time particularly expressive modern poetry, with free feelings and clarity of poetic thinking, with authenticity of the reflected existence. The attention was also drawn by the invariability of V. Svidzinskyi’s personality, as he was absolutely unfit for adjusting himself to the swift changes of the epoch and steadily cultivated his non-conformism that became the reason of his tragic death and unjust falling into oblivion. However the writers of the 1960s were influenced by Svidzinskyi’s creative work to the great extent, when they formed and established their own manner of writing. Under the conditions of total offensive against human personality some of them refer to Svidzinskyi’s heritage where they find inner resources for resisting the cruel reality. It may be assumed that the first impressions from the poetry were caused by aesthetic factors, the further ones – by the power of the author’s inner resistance to Stalin’s epoch. The Sixtiers found Svidzinskyi’s poetry phenomenal due to his metaphoric associative thinking, his emphatic and unique perception of world, deep emotional sphere of his inner self-expression and self-contemplation, his exceptional sense of implicit freedom.У статті розглянуто роль та значення творчості В. Свідзінського у формуванні культурницького коду українського шістдесятництва. Досліджено впливи художньої свідомості поета на становлення мистецької самоідентифікації творчих особистостей, ідеться про увиразнення індивідуального стилю, кристалізацію незалежної життєвої позиції представників покоління на тлі ідеологічних процесів доби. Проблеми вивчення наукової біографії митця, характеристика його поетичної творчості проілюстровані в літературознавчих студіях В. Коротича, І. Дзюби, В. Стуса, В. Шевчука. Для шістдесятників поетичний доробок Свідзінського виявився взірцем щодо розуміння свободи творчості, духовної суверенності особистості, самототожності
Життя і творчість Миколи Вороного на тлі родинного оточення письменника
Get PDFThe figure of one of the first Ukrainian apologists of modernist aesthetics Mykola Voronyi still remains ‘terra incognita’ for most readers and scholars. Due to his artistic talent and principal literary position Voronyi may take a special place among other poets of the early Ukrainian modernism. This paper offers an attempt to get a closer look at the figure of the artist, revealing some aspects of his private life and creative work under the pressure of global historical and artistic shifts.
In order to better understand the writer himself, and consequently his creative heritage, one must turn to his world, to the environment in which he was born and formed as a person and artist. In particular, the paper traces possible influence of the family environment on the formation of Mykola Voronyi’s worldview and the writer’s talent. Some memories of his world, his family and creative environment were left by Voronyi in a rather extensive autobiographical essay.
This autobiography of Mykola Voronyi, which is quite well-known and often cited by the authors of scholarly and popular publications, allows the researcher to trace the origin of key motives and mood in the creative consciousness of the writer, outline his artistic credo and life principles. According to autobiographical records, the closest family environment (grandfather, father and mother) had a profound and multifaceted formative influence on the personality of the future poet-lyricist, cultural and public figure Mykola Voronyi.Постать одного з перших апологетів модерністської естетики Миколи Вороного досі є “terra incognita” як для широкого кола читачів, так і для науковців. У статті почасти розкрито окремі грані його письменницького таланту, що гартувався під тиском глобальних історичних та мистецьких зрушень. Зокрема, у дослідженні окреслено життєве і творче середовище М. Вороного, простежено можливі впливи родинного оточення на формування світогляду й таланту письменника
На академічних перспективах
No full textThe paper discovers origin of modern academic literature studies represented by T. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, and complicated ways of its evolution in the 1st half of the 20th century. It adjusts assertions about the Institute’s genesis made in the publication “T. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, 1926–2001: Pages of History” (2003). It was stated in the book that the modern Institute of Literature, which was actually established in 1937, is connected to establishment of Taras Shevchenko Institute (1926), while the authors also referred to VUAN. In fact, the origin of the modern Institute of Literature is rooted in UAN (Ukrainian Academy of Sciences, afterwards VUAN) which was officially established by the act of the hetman P. Skoropadskyi (14 November 1918) and which, adopting the experience of Shevchenko Scientific Society and other scientific and scholarly organizations, paved the future ways of modern literature studies.
Creative relationship was then established between VUAN and Taras Shevchenko Institute, despite the destructive intervention of the outside non-scholarly forces (Communist party) in the 1920s, and ideas of essential literature studies were exchanged. It often happened that the same researchers were employed by both institutions, they discovered and resolved the same problems, developed important sectors of medieval studies, new and modern literature, theory of literature, comparative studies, poetry studies, Shevchenko studies, Slavic studies, foreign literature, Oriental studies, folklore studies, formed the basis of Franko studies, Lesia Ukrayinka studies, textual studies etc.
This year Ukraine celebrates the 100th anniversary of establishing the UAN, that requires an adequate reconsideration of succession in literature studies discourse in historical perspective. There is a need in researching interruptions in this dynamics and revealing their reasons. The integrity of national philological culture should be considered in its diversity, in its synchronic and diachronic relations. That is why the time frame must necessarily be extended from 1926 to 1918 in the past and reach the present day.У статі розкрито генетичні основи сучасного академічного літературознавства, репрезентованого Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, складні шляхи його еволюції в першій половині ХХ ст
З недавньої історії українського віршознавства: українсько-польські контакти на межі ХХ і ХХІ ст.
Get PDFThe paper informs about participation of Ukrainian researchers in two international projects on poetry, initiated by the Institute of Literary Research of the Polish Academy of Sciences.
The first project was planned as an inter-Slavic collective study and aimed at revealing processes and phenomena of the national metrics, similarities in poetry of the Slavic peoples, and their consideration in the comparative spectrum. The results of the project participants’ work were presented in the reports at annual research conferences and papers published in the thematic volumes of the series "Słowiańska metryka porównavcza". In total, 9 volumes of the series have been issued. The issue of Ukrainian poem entered the project in 1995, and the relevant papers were included in the volumes 7–9.
The second project focused on a particular issue – the Ukrainian-Polish contacts in the field of verse. Τhe bilingual Polish-Ukrainian collection of papers “Na styku kultur: wiersz polski i ukraiński – На стику культур: польський та український вірш” (“At the Junction of Cultures: Polish and Ukrainian Poem”), published in Kyiv in 2007, referred to the topics important for both literatures, such as history and theory of Polish and Ukrainian poetry, the common verse meters, as well as polymetry and translation.
As a participant of both projects the author of the paper tells about the peculiarities of their organization and priorities of content.У статті йдеться про участь українських віршознавців у двох міжнародних проектах, ініційованих Інститутом літературних досліджень Польської академії наук. Перший проект, задуманий як міжслов’янське колективне дослідження, реалізовувався в доповідях на щорічних наукових конференціях у Варшаві та у статтях до томів серії “Słowiańska metryka porównawcza”. Український вірш представлений у проекті від 1995 р. Розвідки про нього ввійшли до VII – IX томів.
Другий проект мав вужчу проблематику – питання українсько-польських версологічних контактів. Наслідком співпраці науковців України і Польщі став надрукований 2007 р. в Києві двомовний польсько-український збірник “Na styku kultur: wiersh polski i ukraiński – На стику культур: польський та український вірш”, що заторкував важливі для обох літератур теми – історія та теорія польського й українського вірша, функціонування спільних для обох версифікацій розмірів, а також поліметрія та переклад. Авторка статті була учасницею обох проектів. У ній вона розповідає про особливості організації роботи та змістові пріоритети цих проектів
Футляр як декоративно-графічний засіб оформлення книжки
Get PDFThe book is a complex media combining the work of a writer, an editor, a painter and a polygraphist involved in its creation. The external design plays an important role, and the case, as its element, has both protective and aesthetic function.
The earliest book cases described in the essay most often were made of thin cardboard. These are the cases of Kyiv publishing houses: the collection of books “Georgian poetry” (Radianskyi Pysmennyk, 1968), “Works in 2 Vol.” by Lesia Ukrayinka, (Dnipro, 1970), “Grammar” by M. Smotrytskyi (Naukova Dumka, 1979), “Small Book. Autographs of Shevchenko’s Poetry from 1847–1850 (Naukova Dumka, 1984), “T. Shevchenko’s Etchings” (Editorial Office of the Newspaper “Dilova Ukrayina”, 1993).
The cases covering the books vertically and leaving the back free were used for: “Capital. Critique of Political Economy” by Karl Marx (Publishing House of Political Literature of Ukraine, 1982), “The Tale of Ihor’s Campaign” (Dnipro, 1982), “Ancient Kharkiv in Postcards” (Kharkiv: Coloryt, 2004), “Teacher from Nazareth and Disciple from Chornukhy: Reflections on Book from Travel Bag of Hryhoriy Skovoroda” (Krynytsia, 2014).
The solid cases of thick cardboard were used in: “T. Shevchenko’s Poetry from 1837–1861 in 2 books” (Radianskyi Pysmennyk, 1988), “The book of Soul, called Gold” by P. Mohyla (Ukrayinski Propileyi, 2002), “Viy” by M. Gogol (Logos Ukrayiny, 2008), “Bayda Prince Vyshnevetsky” by P. Kulish, “Tsar Nalyvai”, “Petro Sahaydachnyi” (Oberih Chasu, 2016), “Ukrayinka” (Oberih Chasu, 2016).
The editions in cases of complex design, which contain 2, 3 and 7 books, are: “Architecture of Book” by B. Valuyenko (Mystetstvo, 1976), “Kyiv University. 1834–1984” (Lybid, 1984), “Architectural and Urban Planning of Ukraine: Directory of the State Register of National Cultural Heritage” (Tekhnika, 2000).У статті вперше досліджено оформлення особливо цінних (подарункових чи ювілейних) видань у вигляді художнього захисного футляра, який уміщував від однієї, двох до багатьох книжок. Простежено типологію футлярів, створених на українських книжкових фабриках упродовж останнього півстоліття, досліджується їхня трансформація на цьому часовому відрізку. Репрезентовані майстри мистецтва книги, життя і творчість яких є відображенням тернистої історії нашого народу
Енергетика чину як домінанта стильової палітри творчості Євгена Маланюка
No full textThe essay is about national existential precondition of Ukrainian literature’s functioning as a ‘state of word’ which became especially distinct in the 20s–30s of the previous century. The researcher considers Y. Malaniuk’s writings as full of heroic and victorious power in conditions of threat to national being.У статті йдеться про національно-екзистенційну зумовленість функціонування української літератури як “держави слова”, яка особливо увиразнилась у період 20–30-х років минулого століття. Автор говорить про наснаженість поетичного слова Є. Маланюка енергетикою героїки та звитяги в умовах загрози національному буттю
Друзки “Холодного дому” Ч. Діккенса в новелістиці В. Тревора
Get PDFThe article considers W. Trevor’s short stories as refl ecting the patterns of the Dickens’s “Bleak House” in their themes, characters and style.У статті розглянуто новели В. Тревора як такі, що віддзеркалюють тематичні, характеристичні, стильові моделі роману Ч. Діккенса “Холодний дім”
Два етюди з грузино-українських літературних взаємин
Get PDFThe essay deals with some facts showing the interest of the Georgian poet Galaktion Tabidze (1891–1959) in Ukrainian literature. The researcher focuses on two works by G. Tabidze, which were published in the 1920’s: “Let's Approach It” and “That Day Passed Like a Dream”. A scrupulous study of the autographs makes it clear that the fi rst poem mentioned was written due to creative impulse received from the untitled poem beginning with the line “We’ll Go towards the Springs of Life“ by Vasyl Оleshko (1889 – before 1943). The other Tabidze’s poem was inspired by the very fi rst lines of the epilogue from the poem “Haydamaky“ by Taras Shevchenko. In both cases, G. Tabidze expresses his opinion using allusions to the works of Ukrainian poets. У статті проаналізовано ставлення грузинського лірика Ґ. Табідзе (1891 – 1959) до українського письменництва. Порушене питання фактично залишається не з’ясованим, і пропонована розвідка – перша спроба дослідження грузинсько-українських літературних взаємин у цьому аспекті. Розглянуто два твори Ґ. Табідзе, які були оприлюднені у 20-х роках: “Підемо назустріч” і “Та доба промайнула, як сон”. Після вивчення автографів цих двох віршів стає очевидним, що перший із них написаний унаслідок отриманого мистецького імпульсу з вірша без заголовка “Підемо назустріч до джерел життя...” В. Олешка, а другий – після того, як автор надихнувся початковими строфами епілогу поеми Т. Шевченка “Гайдамаки”. В обох випадках Ґ. Табідзе висловлює свою думку шляхом застосування алюзії до творів українських поетів
Початкові модуси відкривання буттєвого сенсу в поезії Євгена Маланюка
Get PDFThe interpretation of the initial modes in the early poetry by Yevhen Malaniuk was comprehended in the article from the standpoint of the natiosophic hermeneutics. It is shown that understanding, anguish, joy and horror open up essentially the national meaning of being of a lyrical protagonist and being in general.У статті з позицій націософської герменевтики осмислено витлумачення початкових модусів у ранній поезії Євгена Маланюка. Указується, що розуміння, туга, радість і жах привідкривають сутнісно національний сенс буття ліричного протагоніста та буття в цілому