Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
Реінкарнація пам’яті, або Портрет покоління в інтер’єрі часу: “Діти Чумацького Шляху” Докії Гуменної
Get PDFThe paper analyzes the tetralogy of novels by Dokiia Humenna “Children of the Milky Way” in the context of the postwar Ukrainian diaspora fiction. The researcher raises such issues as the genre nature, narrator’s position, problem of the relationship between the categories of time and space, and the alternative autobiography of the novel. The process of writing the novel is considered as an attempt to normalize the writer’s own traumatic experience, caused by two decades of totalitarian terror and repressions. Dokiia Humenna’s novel is regarded in the context of such genres as family chronicle and ‘novel of generations’, which was updated in Ukrainian literature of the post-war period as an attempt to overcome the threatening tendencies of the entropy. At the same time, considering the fact that the novel was written on the verge of fiction and documentaries, the researcher suggested reviewing the work in the context of testimonial literature. It is emphasized that ideas of generational consciousness and generational dimension of time shape the novel, and the concept of generation is associated with categories of ancestry, memory, trauma, and identity. The generation of Ukrainian 1920s, which Dokiia Humenna considers as her own, emerges in the novel as a complex and heterogeneous socio-cultural phenomenon, represented by historical fi gures that became symbols and signs of their time (Mykola Khvylovyi, Mykola Zerov, and others), by literary stories of their alter ego, and fictional characters, sometimes based on several real prototypes.
The myth of primordialism is one of the most important in the novel. It is represented by the archetype of a hamlet, a patriarchal micromodel of Ukraine, traditional in classical Ukrainian literature. In addition, the author of the paper raised a question about the presence of the writer’s alternative autobiographies in the novel, which might be the ways of constructing her own identity.У статті проаналізовано роман-тетралогію “Діти Чумацького Шляху” Докії Гуменної в контексті художньої прози української діаспори повоєнного часу. Досліджено жанрову природу, позицію наратора, проблеми взаємозв’язку часу та простору. З’ясовано, що визначальною в романі є ідея поколіннєвої свідомості, а поняття покоління пов’язано з категоріями роду, пам’яті, ідентичності (національної, соціальної, культурної, ґендерної). Крім того, порушено питання про наявність у романі альтернативних автобіографій письменниці як одного зі способів конструювання самоідентичності
МУЗИЧНИЙ КОД РОМАНУ СEMЮЕЛА БЕККЕТА “МЕРФІ”
Get PDFThe paper explores the ways in which music manifests itself on lexical-semantic, structural and rhythmic-syntactic levels of the novel “Murphy” (1938) by Samuel Beckett, whose Anglo- and Francophone writing is an attempt to synthesize prose and music. Beckett’s aesthetic ideas, his understanding of the expressivity of word and music were considerably influenced by Wittgenstein’s philosophy of linguistic skepticism and Schopenhauer’s vision of music as the only way of expressing the essence of the world.
In his work, not only does Beckett combine the two forms of art through allusions and references, phonetic sound imitation or modeling of particular musical forms, but also makes an attempt to use the imagery of music and its ability to directly express feelings and thoughts, focusing on ‘semantic possibilities’ of music as a metaphor. Being sensitive to the sounding qualities of phrases in his works, Beckett perceived any sounds, even human ones, as music. He saturates the novel “Murphy” with auditory memories, rising and falling sounds, rhythms, melodies and musical categories, which enhance its musical effect. The diversity of musicality in Beckettian text is also manifested in the rhythmic organization, the presence of leitmotifs, and extensive use of verbal and structural repetitions.
Therefore, Beckett’s method in “Murphy” involves using devices of musical expressiveness, as well as transforming the musical categories into metaphors of different experiences. Simultaneously, the rhythm of repetitions makes the emotional tonality of the work more distinct and creates the effect of intense movement of the consciousness.У статті досліджено способи оприявнення музики на лексико-семантичному, структурному й ритміко-синтаксичному рівнях роману “Мерфі” (1938) Семюела Беккета, чия творчість була спробою синтезу прози і музики. Беккет не просто поєднує два види мистецтва за допомогою алюзій і референцій, фонетичного звуконаслідування чи імітації конкретних музичних форм, а й апелює до семантики музики й намагається використати її здатність безпосередньо виражати почуття й думки, зосереджуючи увагу на “значеннєвих можливостях” музики як метафори. Різноплановість музичності беккетівського тексту виявляється також у ритмічній організації, наявності лексичних лейтмотивів, словесних і структурних повторів
Романістичні мантри щедрого серця (кілька штрихів до творчого портрета Романа Дідули)
Get PDFThe works of the famous writer and folklorist Roman Didula managed to attract the attention of his contemporaries from the first book. The reputable writer Mykola Vinhranovskyi, for example, considered Didula’s novel “In the Smallest of All Worlds” a gem of Ukrainian literature for children. And Vasyl Zakharchenko, known as wise and sophisticated author, puts Roman Didula’s prose in one line with the achievements of the classics Vasyl Stefanyk and Viktor Miniaylo. The well-known translator of the works by ancient authors and poet Andriy Sodomora, in his turn, emphasized: “...His prose has in itself something from prayer, from confession; the writer seeks not for the reader, but only for one who will attach his voice – “to the prayer for the native land”. The novels by Roman Didula “Hard Time”, “In the Smallest of All Worlds”, “Time and Season”, “The Day over Evening Shore”, “The little Ones among the Big Ones, and the Big Ones among the Little”, as well as his peculiar collections of folklore just confirm the evaluation of all authoritative figures.Творчий доробок відомого прозаїка та фольклориста Романа Дідули чи не з першої книжки привернув увагу сучасників. Микола Вінграновський уважав його роман “У найменшому з-поміж світів” перлиною української літератури для дітей. Василь Захарченко ставить прозу Р. Дідули в один ряд із творчістю В. Стефаника та В. Міняйла. Відомий перекладач античних творів Андрій Содомора вельми слушно зазначає: “Його проза має в собі щось від молитви, від сповіді; письменник шукає не читача, ба лише того, хто приєднає свій голос – до моління за рідну землю”. Романи Р. Дідули “Крутий час”, “У найменшому з-поміж світів”, “Час і пора”, повісті “День над вечірнім берегом”, “Малі серед великих, великі серед малих”, “Списана гора” тощо, як і досить унікальні збірки фольклорних творів, яскраво потверджують усе сказане вище
Уявляючи травму, зображаючи жертву: до питання про (пере)визначення діаспори
Get PDFThe paper deals with the issue of theoretical reconceptualization of the notion ‘diaspora’ in contemporary literary and cultural studies. The author refers to the conceptual redefinition of the diaspora with the idea of spatial turn in European and American cultural studies. The theory of translocation defining the theoretical revision of the diaspora sets the understanding of the place as the only spatial localization. The assertion that place is а geographic and not a psychological category lies at the heart of this theory.
In addition, the paper examines the issues of ‘double consciousness’ and ‘diasporic identity’, as they are integral to the understanding of the diaspora literature. The author considers the ‘double consciousness’ characteristic of diaspora cultures as a result of simultaneous staying in two or more spaces and proves the traumatic bifurcation of the ‘diaspora subject’.
The decisive idea in the paper is that of the invented, constructed essence of Diaspora as a specific ‘imaginary community’ which at the same time is the ‘memory community’, and frontier, cross-cultural status of diaspora literature. The researcher regards the membership of the diaspora as an ‘imagined community’, as a kind of ‘feeling at distance’, a historical need of responding to certain symbols. The study suggests considering diaspora as a peculiar manner and form of universalizing in time and extrapolating in space the historical and cultural experience related to trauma of the displaced nation.
It seems to be correct if one interprets diaspora not ‘externally’, but ‘from within’ – as a kind of memory’s and imagination’s experience that demonstrates how ‘diaspora subjects’, suffering the loss of sources (country, language, culture etc.), fix the identification associated with the source, in particular through literary texts, artifacts of culture, commemorative practices and so on.У статті розглянуто проблему теоретичної (ре)концептуалізації поняття діаспори в сучасних літературознавчих, культурологічних студіях. Крім того, досліджено питання “подвійної свідомості” та “діаспорної ідентичності”, визначальні для розуміння діаспорних літератури й культури. Проблемнопостановчою в розвідці виступає ідея про винайдену, уявлену природу діаспори як своєрідної “уявленої спільноти”, що водночас є “спільнотою пам’яті”, а також порубіжний, міжкультурний статуси діаспорної літератури
. Роман Л. Толстого “Воскресіння” і повість В. Винниченка “Краса і сила”: міжтекстові перегуки й особливості індивідуального художнього мислення
Get PDFThe paper indicates correspondences in the debut work of the Ukrainian prose writer and playwright V. Vynnychenko (written in 1902) and the novel by Lev Tolstoy, published a bit earlier (1899). It offers an analysis of attendant circumstances which could induce a beginner to become interested in the popular work. It is proved that V. Vynnychenko could be acquainted with the complete version of the classic text. The researcher pays attention to similarity of psychological models and polylogue remarks (in the scenes of discussions) in the story by V. Vynnychenko to the corresponding means in two episodes of Tolstoy’s novel and the Russian writer’s detailed narrative retrospective view (psychological portraits of secondary characters). At the same time it’s difficult to reconstruct the particular correspondences and allusions in the story of the Ukrainian author due to different plot and social groups depicted.
The works by Vynnychenko and Tolstoy have such common genre and composition elements as ideological discussion, intentional relation to eventual social and eschatological revelation (in the novel) or the sacral practice of ‘live’ faith, unusual form of religious experience, in contrast to the worn ritual (in the story). In the structure of the novel the existential variations of answers to the ‘general questions’ get comprehensive psychological motivation, external evaluation and, after all, are indirectly projected onto universal explanatory source, the Gospel. Vast epic action and its consistent intellectualisation make the judgments of the narrator an authoritative interpretation of the portrayed figures. In V. Vynnychenko’s story narrative remarks and information usually stay within comprehension limits of imaginary external observers, so that a retrospective view doesn’t go further than the described situation. The 3rd person narrator of all work is likened to the spectator and listener, never pretending to be a qualified psychologist. The elements in description of one or another prisoner character, emphasizing many-sided psychological nature of the characters and being most remarkable for the readers of L. Tolstoy, in V. Vynnychenko’s story are intentionally made almost a parody in relation to the high literary standard.У статті вказано на перегуки між дебютним твором українського прозаїка і драматурга (1902) і романом Л. Толстого, опублікованим незадовго перед тим (1899). Розглянуто супутні обставини, які могли спонукати початківця зацікавитися популярним твором. Проаналізовано образотворчі подібності, композиційні збіги й можливі алюзії Винниченка до роману і Євангелія. Елементи в характеристиці персонажів-в’язнів, які у Л. Толстого акцентують психологічну багатогранність постатей, у Винниченка набувають самодостатньої ваги як майже пародійні щодо високого літературного зразка чи навіть шаржовані засоби образотворення. Відмінність Винниченкового типажу й художніх засобів від постатей і стилю роману Толстого за доволі виразного тематичного перегуку засвідчує оригінальність автора-початківця, спроможність подати українську версію актуального соціально-аналітичного художнього дискурсу. Епізод “Краси і сили” своїми культурними кодами, портретними штрихами, розвитком дії (переходом догматичного діалогу в полілог) резонує з розлогою епічною структурою “Воскресіння” й водночас заперечує її в манері зображення – демонстративній простоті й позірній поверховості змісту
“Читати українську історію треба з бромом”: Винниченків образ української революції
Get PDFThis essay considers the image of Ukrainian Revolution based on Volodymyr Vynnychenko’s personal “Diary”, his comedy “Miss Mara” (1917), the play “Between Two Powers” (1918), the novel “To the Other Side” (1919) and the three-volume essay “Rebirth of a Nation” (1920). The researcher focuses on three major issues: the correlation between Vynnychenko’s activities as a leader of the Ukrainian Revolution and those of a writer who produces images of that revolution; the confl ict between the nationalist and the Bolshevik agendas in Vynnychenko’s worldview and his works; the time distance between writing and publication of Vynnychenko’s works and their reception and interpretation by his contemporaries and today’s readers.
The author emphasizes a need to discuss ideological and aesthetical aspects of imaging the Ukrainian Revolution and to answer the following questions: What types of historical, philosophical and aesthetical narrations about the Ukrainian Revolution did Vynnychenko create? Could these narrations be considered as attempts of justifying the actions of a leading participant of the revolution? And how did the narrations infl uence common understanding of the revolutionary events? Ultimately, the researcher showed that details of Vynnychenko’s imagery had found their way into the canon of Ukrainian Revolution representations.У статті проаналізовано образ української революції, створений Володимиром Винниченком у його персональному “Щоденнику”, комедії “Панна Мара” (1917), драмі “Між двох сил”, повісті “На той бік” (1919) і тритомному есеї “Відродження нації” (1920). Авторка розглядає три важливі теми: кореляція Винниченкової діяльності як лідера української революції та письменника, котрий створив її образ; конфлікт між національними і більшовицькими ідеями у Винниченковому світогляді та його творах; часова різниця між написанням і публікацією творів та їх рецепцією Винниченковими й нашими сучасниками.
Авторка розмірковує над ідеологічними та естетичними аспектами створення образу української революції, відповідаючи на запитання: які типи історичних, філософських та художніх нарацій про українську революцію створив Винниченко? Чи можна ці нарації розглядати як Винниченкову спробу виправдати власну діяльність провідного учасника української революції? Як нарації вплинули на колективне розуміння революційних подій? Підсумовуючи, авторка з’ясує, як деталі образу революції, створеного Винниченком, відображаються в канонічній репрезентації української революції
Скульптурно-живописна модель інтерпретації творчої особистості Василя Стуса
Get PDFThe paper analyzes the image of Vasyl Stus as a creator, presented in sculpture and painting. The emphasis is made on the comprehension of Stus’s personality by painters and sculptors in terms of expressionism, which is clearly observable in the works of the writer himself. The expressionist artistic model applied to the creative individuality is a common feature of pictorial and sculptural images of Vasyl Stus.У статті проаналізовано образ креатора В. Стуса у скульптурі та малярстві. Наголос зроблено на осмисленні постаті Стуса митцями в ракурсі експресіонізму, риси якого засвідчені й у творчості самого письменника. Живописні та скульптурні образи В. Стуса об’єднано спільним знаменником – експресіоністичною моделлю пластичного мистецтва щодо цієї креативної індивідуальності
Інститут літератури на сучасному етапі
No full textThe paper gives a general idea of the scholarly work carried out in Shevchenko Institute of Literature during the last years. It provides a brief historical reference, general information on the main tasks and actual directions of research, structural units of the institution, valuable collections of the manuscript heritage, archival and library funds of the Institute.
The survey presents the main results of the research and publishing activities of the institution, points out the fundamental works in the fields of literary theory and history, both of individual and collective authorship, and names some significant academic editions of Ukrainian literary classics.
In particular, it is emphasized that during the last decade several important projects of state importance were completed, “History of Ukrainian Culture” in 5 volumes (9 books) being among them. To the 200th anniversary of Taras Shevchenko’s birth, the Institute of Literature prepared and issued 6 volumes of “Shevchenko Encyclopedia”. The work on the other significant project, the 12-volume collection of works by Taras Shevchenko, has also been completed. The Institute also published volumes 1–4 of the academic “History of Ukrainian Literature” in 12 volumes. The first volume of the 7-volume “Franko Encyclopedia” appeared in print. Within the frame of regular work on the research themes, the staff of the Institute of Literature prepared and published a number of collective studies and collections of articles, namely: “Ukrainian Literary Criticism of the 20th Century: Anthology: in 2 vol.”, “Personal Library of Ivan Franko: Detailed Description: in 4 vol.” (vol. 1–2), “Taras Shevchenko and Imperial Censorship: Collection of Documents”, “Taras Shevchenko in Criticism”. The scholars of the Institute of Literature took part in the project of unique edition “Investigative and Supervisory Files on Taras Shevchenko (1847–1859)”. The institution also published three collections of the series “Theoretical Revisions”: “Modernism after Postmodern”, “Post-colonialism. Generation. Culture”, “Literature on the Field of Media” (Department of literary theory and comparative studies), “Existence of the Canon” (Department/Sector of slavic literatures), “Izbornyk 2012–2016” (Department of history of Ukrainian literature), “Ukrainian Literature of the 19th – Early 20th Century: Literary Word in the Nation’s Progress” (Department/sector of classical Ukrainian literature).
The paper includes information on the research and educational events organized by the Institute; its expert activity; the work of scholarly councils and centers; international collaboration; cooperation with Universities, public institutions and mass media.
The prospective plans for the development of the Institute of Literature, its major publishing plans and future research projects have been outlined as well.Стаття дає загальне уявлення про наукову роботу колективу Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України на сучасному етапі. До уваги читачів: коротка історична довідка про Інститут, інформація про основні завдання та актуальні напрями досліджень, структурні підрозділи установи, цінні зібрання рукописної спадщини – архівні фонди, а також бібліотечні фонди Інституту. У студії подано огляд основних результатів науково-дослідницької, видавничої діяльності (фундаментальні праці теоретико- та історико-літературного плану, проекти державного значення, індивідуальні та колективні монографії, видання літературно-художньої спадщини тощо), інформацію про організацію та проведення наукових, науково-популяризаційних заходів, експертну діяльність, роботу наукових рад, центрів, активну діяльність наукової молоді Інституту, міжнародну співпрацю установи, співпрацю із закладами вищої освіти, громадськими установами, масмедіа. У загальних рисах окреслено перспективні плани розвитку Інституту літератури, основні видавничі задуми, науково-дослідні проекти
Спогад про красу вірності
Get PDFThe essay deals with Oles Honchar’s works interpreted in the light of the writer’s own memoirs. It analyzes Honchar’s views on literature in general and his own novels in particular. The researcher considers the issues of relations between reality and literary work, the features of literary process in conditions of ideological blockage, dependence of a talent on cultural traditions of the people and specificity of individual endowments.
Attention is paid to the functions of the main writer’s works and their place in Ukrainian literary process and ideological disputes of the time (“Modry Stone”, “Standard-bearers”, “Man and Weapons”, “For a Moment of Happiness”, “Tronka”, “Cathedral”, “Your star”, “Cyclone”, “Distant Fires”, “Reflections of a Writer”, “Things We Live For”). In particular, the essay offers an attempt to reveal the cause of political debate around the story “Modry Stone” and the novel “Cathedral”, in which the writer showed his search for new stylistic means. The author discusses the interests of Honchar as a writer and a critiс, his views on the poetics of creativity, the tasks of literature under conditions of dictatorial regimes, Ukrainian independence and international cooperation of creative personalities.У статті йдеться про творчість Олеся Гончара, осмислену крізь призму авторських спогадів. Аналізуються погляди письменника на літературу загалом і власні твори зокрема. Зачеплено питання зв’язку художньої творчості з реальністю, з особливостями розвитку літературного процесу в умовах ідеологічної заблокованості, залежності таланту від культурних традицій народу та специфіки його індивідуального обдаровання
Ігор Качуровський і Борис Ярхо
Get PDFThe article analyzes and systematizes the facts of creative and personal infl uence of the outstanding literary theorist Boris Yarkho on the formation and nature of interests, and preferred research fi elds of the well-known Ukrainian philologist, poet and translator Ihor Kachurovskyi. During his student years at Kursk Pedagogical Institute (1940–1941), Kachurovskyi attended lectures by Yarkho, a politically oppressed reformer of literary studies, a pioneer of the “exact literary studies”, whose ideas had an undoubted impact on many philologists of the 20th century. Yarkho, who led the students’ research work, involved Kachurovskyi in the study of G. Derzhavin’s poetry. Hence, according to the scholar, he gained an interest in the theoretical issues of poetry, which determined the sphere of Kachurovskyi’s research work as a professor at the Ukrainian Free University in Munich. Boris Yarkho’s original understanding and interpretation of European Middle Ages literature, his fascination with translations of literary texts, not only of that time – from epical “Song of Roland” and the “Völsunga Saga” to the works of Moliere, Schiller and Goethe, infl uenced Kachurovskyi’s preferences as a university lecturer. Polyglot Yarkho (he knew more than 20 languages), still in Kursk, explained the quantitative method of counting as a precondition for “exact literary studies” and freely used the examples from various literatures. These activities contributed to subsequent fruitful translation practice and research work of the former student, who conducted his own studies using a thorough knowledge of 23 languages. The infl uence of the encyclopedic scholar’s personality turned out to be so powerful that Kachurovskyi got deeply involved in medieval studies and translation of medieval texts. Living in emigration since 1943 and being a university lecturer, Kachurovskyi constantly referred to Yarkho’s ideas preserved in his student notes. He probably did not thoroughly know the methodology of “exact literary studies”, as Yarkho’s fundamental work was published only in 2006, but enthusiastically resorted to all the means of quantitative method in his own scholarly works. Boris Yarkho inspired Kachurovskyi’s idea about the autonomy of poet’s creative pursuits, based on persuasion that a biographical factor does not have a decisive infl uence on a poet. Kachurovskyi adhered to this idea in his own scholarly historical and literary refl ections. In general, several factors determined the impact of Yarkho’s personality on Kachurovskyi: Yarkho’s enormous encyclopedic erudition, independent thinking, the skills of a lecturer, and elaboration of mathematically verifi ed literary analysis. All this made Boris Yarkho’s fi gure one of the defi ning topoi of Kachurovskyi’s personal universe.У статті проаналізовані факти інтелектуального і творчого впливу видатного літературознавця Б. Ярхо на наукові вподобання та інтереси знаного вітчизняного гуманітарія, поета й перекладача І. Качуровського. Вплив Б. Ярхо, його оригінальне потрактування літератури європейського Середньовіччя й захоплення перекладами літературних пам’яток не лише тієї доби – від “Пісні про Роланда” й “Саги про Вельсунгів” до різножанрових творів Мольєра, Шиллера й Гете позначився на пріоритетах Качуровського-викладача. Кілька чинників на загал визначили вплив особистості Ярхо на Качуровського: величезна, енциклопедична ерудиція професора, незалежність думки, лекторський хист, розробка математично достовірних методів літературознавчого аналізу. Усе це зробило постать Б. Ярхо одним із визначальних топосів особистісного універсуму Качуровського