Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
Маловідомі прижиттєві переклади Пауля Целана та критична рецепція першої збірки
Full text linkPaul Celan’s Little-Known Lifetime Translations and Critical Reception of His First CollectionМаловідомі прижиттєві переклади Пауля Целана та критична рецепція першої збірк
Пам’ять і час у фотопоезії Олеся Ільченка
Full text linkThe paper considers new creative approaches to the established types of poetry. Building on the theoretical definitions, taxonomies and observations formulated in the works of Aleida Assmann, Roland Barthes, Nina Chamata, Robert Crawford and Norman McBeath, Michael Nott, Irina Rajewski, James Smith, Susan Sontag, et al., the research argues that the artistic practices of photopoetry (“a form of photo-text that takes, for its primary components, poetry and photography”, Michael Nott) offer new ways to interpret certain topics of metaphysical poetry.
The material for analysis is taken from a black and white photo-text book “Some Dreams or Kyiv That No Longer Exists” (2007) by a Geneva-based Ukrainian poet and artist Oles Ilchenko. The detailed analysis of it seeks to clarify the structural, stylistic, and semantic characteristics of Ilchenko’s photopoetry. The special attention is paid to the mechanics of cyclization, forms of intermedial interactions, and types of artistic collaboration in this project. It is also noted that the interpretative co-operation with the audience here depends on the readers/viewers’ personal memories and emotions evoked by these photographs and poems.
Focusing on the motifs of memory, nostalgia, and transience of life, Ilchenko’s photopoetic cycle explores the metaphysical theme of Death and Time in its connection with the urban space of Kyiv. This project demonstrates that the long form photopoetry provides the 21st century author with some efficient creative instruments to interpret the realities “of peculiar kind” (James Smith), such as time and memory. The contrasting combination of verbal and visual elements in this book creates an effect of double visualization, which accentuates the dynamics and dramatic tension between the poems and the images. The cyclic composition of texts paired with the fragmented and modified photographs transforms the real urban space into a powerful metaphor of memory and personal loss.Дослідження продовжує серію розвідок авторки, присвячених новітнім творчим підходам до інтерпретації традиційних тем метафізичної поезії у європейській літературі початку ХХІ ст. Матеріалом для аналізу є «фото-поезо-книга» «Деякі сни, або Київ, якого немає» (2007) українського письменника і художника Олеся Ільченка. Досліджено інтерпретацію теми смерті та часу в фотопоезії великих форм; увагу сфокусовано на мотиві швидкоплинності буття і ролі пам’яті. З’ясовано змістову, композиційну і стилістичну своєрідність книжки фотопоезій О. Ільченка як цілісного художнього твору циклічного характеру, окреслено форми і функції інтермедіальних взаємодій у ньому
Три образи Полісся. Компаративний етюд у постколоніальних тонах
Full text linkThe paper examines the images of Volyn Polissia and its inhabitants in the works by the writers of the late 19th and early 20th centuries. Based on the methods of comparative and postcolonial studies, the research focuses on the novels “Friendship” (1905) by Lesia Ukrainka, “Malashka” (1881) by the Polish writer G. Zapolska, and “Olesia” (1898) by the Russian author A. Kuprin. The phenomenon of the Volyn-Polissia text provides an opportunity to clarify the topic in historical and cultural dimensions. The narrative structures of the three stories are considered as matrices for perceiving, understanding, and describing reality. The peculiarities of literary practices in topographical and anthropological cataloging of the ‘other’ were also investigated.For a long time, Polissia was under the control of neighboring states. The approach of the Polish and Russian authors to the ‘appropriated territories’ was distinctively invasive (imperial). The positions of cultural and state dominance legitimized the ‘other’ as a secondary and subordinate figure. Thus, the efforts of the colonizers were directed at lowering the native and elevating the stranger. The stranger, as represented in the characters of G. Zapolska and A. Kuprin, was a carrier of higher morality, intelligence, culture, etc. Through total control, he acquired the ‘right’ to rule over those ‘inferior’ to him. In the stories “Malashkaˮ and “Olesiaˮ, which are very similar in their main points, this mechanism is clearly revealed in the female images. The depiction of the local population as wild, aggressive, and drunken ‘creatures’ also attests to the authors’ views.In contrast, the story “Friendship” is perceived as a tale of the national affirmation of the Ukrainian region. Lesia Ukrainka doesn’t idealize the residents of Polissia but clearly shows their distinctiveness. The writer’s characters are Ukrainian and Polish girls of the same age. They have different destinies due to their differing backgrounds. The depicted worlds are independent, which is evidenced by the life of their representatives.У статті аналізуються образи волинського Полісся і його мешканців у творах письменників кінця ХІХ — початку ХХ ст. Ідеться про повісті Лесі Українки «Приязнь», Ґ. Запольської «Малашка» й О. Купріна «Олеся». Напрямки дослідження визначають методи порівняльних та постколоніальних студій, а феномен волинсько-поліського тексту дає змогу увиразнити тему в історичному та культурному вимірах. Наративні художні структури розглянуто як матриці сприйняття, розуміння й опису реальності, де виокремлено особливості практик топографічної і антропологічної каталогізації Іншого. Інвазивній / імперській версії «присвоєних територій» (польський і російський домініон) протиставлено оповідь національного самоустійнення українських теренів
Війни за столицю в Київському літописі
Full text linkFor centuries, Russian scholarship has been trying to appropriate the history of the medieval Rus’ state and its literature. At the same time, most Russian historians, from the 19th century to the present, have had to acknowledge that the definitions of Rus’ and Rus’ land in the chronicles of that time refer to the territory of the Kyiv, Pereiaslav and Chernihiv principalities or in some cases, only to the Kyiv land. That is why today’s Russia stubbornly repeats that there is no Ukraine and no Ukrainians, only ‘Malorossia’ and ‘Malorossians.’ Ukrainian scholars must actively work to dispel these myths. A renewed reading of history, especially of the medieval period, should lay the foundation for the full-scale cultural modernization of the Ukrainian nation and state.
As a document of its time, the Kyivan Chronicle deserves special attention from Ukrainian scholars. It preserved dozens of testimonies about conflict situations related to the attempts of the Rurik dynasty princes to take over Kyiv. After the death of Volodymyr Monomakh’s son Yaropolk in 1139, the rule of Kyiv changed hands 40 times by the end of the 12th century. In the single year of 1173, the change of power took place 4 times. The chroniclers portrayed Iziaslav Mstyslavych, Yurii Volodymyrovych, and Andriy Yuriiovych as the most active participants in the Kyivan Wars. However, the last of them fought not ‘for’ Kyiv, but openly ‘against’ it. He was brought up on the border of two traditions — the one of Kyivan Rus and the Eastern — but clearly preferred the latter. He spent a long time in the Rus’ land, where he had certain rights and prospects, but then returned to Zalissia and became an autocrat there. He tried to fill his capital with symbols of greatness, directly imitating the sacred landmarks of Kyiv. He managed to capture and destroy Kyiv in 1169, but his next attempt in 1173 was unsuccessful. Galician and Volyn regiments came to support the people of Kyiv against the ruler of Zalissia.У статті проаналізовано тематичні блоки Київського літописного зведення, присвячені загостренню боротьби представників династії Рюриковичів за київський великокняжий стіл у другій половині ХІІ ст. Виокремлено постаті князів Ізяслава Мстиславича, Юрія-Дюрдя Володимировича, Андрія Юрійовича як найактивніших і найцілеспрямованіших учасників війн за столицю. Досліджено особливості наративних стратегій книжників, які моделювали образи цих героїв. Констатовано, що кількість конфліктів за володіння Києвом невпинно зростала, а літописці почали активніше коментувати легітимність прав того чи того князя як претендента на статус великого князя київського
«Поет в новелі»: черемшинознавчі ідеї професора Івана Денисюка
Full text linkThe paper highlights professor Ivan Denysiuk’s views on the genre and stylistic features of Marko Cheremshyna’s short stories. As the founder of the Lviv genealogical school, Denysiuk managed to avoid the vulgar sociological vocabulary typical of official Soviet literary studies. Instead, he emphasized a significant number of vital aspects regarding the writer’s specific prose and the characteristics of his poetic approach. The individual style demonstrated by the author of “Notches” was comprehended by Denysiuk against the context of the literary era and in relation to other representatives of the aesthetic canon of that time. Thoroughly acquainted with contemporary European theoretical views on the novella genre, the researcher convincingly showed that Marko Cheremshyna’s works are primarily celebrated for their significant poetic qualities, which allow for their classification into genre categories such as lament-novella, ballad-novella, and anti-idyll novella. In addition, the scholar aimed to clarify the functional role of landscapes in the studied works and to explore the nature of interpersonal and creative relationships between Marko Cheremshyna and other writers, who dealt with the Hutsul environment in their oeuvre. Ivan Denysiuk was confident that the author achieved a high artistic effect primarily through high-quality literary photographism, followed by a gradual transformation of vivid visual images into resonant internal polyphony, which significantly enhanced the psychological component even in completely plotless, purely sentimental works. In his literary explorations, Denysiuk succeeded in revealing the unique aesthetic approach and special outlook of early Marko Cheremshyna. During the period of modernist stylistic dominance and popularity, the writer’s methods of implementing ideas in literary works were truly distinctive.У статті проаналізовано погляди фундатора львівської генологічної школи професора Івана Денисюка на жанрово-стильові особливості новелістики Марка Черемшини. Дослідникові вдалося уникнути заідеологізованих формулювань в інтерпретації доробку письменника та здійснити цілу низку важливих відкриттів щодо специфіки прозової творчості новеліста і особливостей поетики його художнього письма. Розкрито Денисюкове розуміння ідіостилю автора «Карбів» на тлі літературної доби та в контексті творчості інших представників тогочасного естетичного канону. На основі вивчення кількох літературознавчих розвідок ученого увиразнено естетично-світоглядну неповторність раннього Марка Черемшини та унікальність його індивідуального підходу до реалізації авторського задуму в часі домінування і популярності модерністської стилістики
Шипінг як стратегія інтерпретації
Full text linkAs the author finds the available definitions of the shipping practice insufficient, the paper starts with a new proposed definition: shipping is an interpretive strategy that involves perceiving a relationship between two or more fictional characters (or media personalities) as romantic and/or sexual. After clarifying the term ‘interpretive strategy’ as established by S. Fish, the paper proceeds to examples of shipping influencing the reading of the original text, particularly in the creation of fanfiction. The analysis reveals how a fanfiction piece inspired by M. Khvylovyi not only reframes the themes of the original text through shipping but also reinterprets Khvylovyi himself, bringing his figure closer to the modern idea of the Ukrainian national myth.
The paper also addresses potential issues with the proposed definition, especially concerning the inclusion of RPF despite the theory’s purely literary origin. Since interpretive communities are unstable and ever-changing, and the same is true for the fan communities, strategies first applied for the benefit of media analysis were transferred to RPF fandoms, as members continually migrate and change their interests. Additionally, the process of creating fanfiction about real people requires a certain level of canon construction. When creating RPF, authors choose which aspects of publicly available information to include or exclude, similarly to what H. Jenkins described in his underlying work “Textual Poachers.” This interpretive process still needs guiding strategies, and thus the theory still functions.
The paper concludes with affirmation of shipping as a powerful interpretation tool. It must be noted, however, that its application is often influenced by other factors, particularly the reader’s national identity.У статті запропоновано визначення фанатської практики шипінгу як стратегії інтерпретації, що передбачає прочитання стосунків між двома й більше вигаданими персонажами (чи реальними особами) як романтичних і/або сексуальних. Розглянуто приклади застосування цієї стратегії щодо першотексту під час написання фанфікшну. Продемонстровано, як шипінг може використовуватися у процесі фікційного моделювання життя реальних осіб. Зроблено висновок, що шипінг є одним із інструментів інтерпретації, однак його застосування комплексне й почасти зумовлене іншими чинниками, зокрема національною ідентичністю реципієнта
Неопублікований фрагмент дисертації Юрія Шевельова про мову лірики Павла Тичини
Full text linkUnpublished Fragment of Yurii Shevelov’s Dissertation on the Language of Pavlo Tychyna’s LyricsНеопублікований фрагмент дисертації Юрія Шевельова про мову лірики Павла Тичин
Поезія Михайла Ореста: ідейний зміст і образна структура
Full text linkThe paper explores the structure of Mykhailo Orest’s poetry, delving into its main elements such as concepts of time, forest, silence, and word, as well as the motives of eschatologism and reincarnation. It focuses on the ideological and aesthetic originality of Orest’s poetry, examining his views on the nature of language and the essence of art. The distinctive feature of Orest’s poetry is a metaphor of time that comprises various philosophical meanings, including the eschatological understanding of time as “the world of the night,” the era of “the departure of God,” and “the end of things” as opposed to the concept of “the eternal day.” Orest’s eschatological poetics is rooted in medieval imagery and biblical metaphors. His poetic vision of the Apocalypse combines motives and images of diverse meanings and origins. Orest’s pantheism is seen as growing from romantic aesthetics, primarily the works of German romantics. The poet’s pantheistic ideas find expressive reflection through the cult of the forest, the symbolism of trees, particularly the archetype of the world tree. They are also related to the myth of birth and death, interpreted in Orest’s poetry, and the motive of metamorphosis. Medieval mythology takes a special place in Orest’s poetic world. In particular, the poet reinterprets the myths of Grail, Parsifal, Lohengrin, and Tannhäuser. The creative thought of Mykhailo Orest was constantly in search — a romantic inclination towards the irrational to a conscious interest in the world of things and the establishment of a complex system of relationship with it.У статті досліджується ідейний зміст і образна структура поезії Михайла Ореста: зокрема, розглядаються мотиви есхатологізму й реінкарнації; аналізується ідейно-естетична своєрідність Орестової поезії, його погляди на природу мови і суть мистецтва. Зазначається, що метафорика часу відображає філософські сенси, одним із яких є есхатологічне розуміння часу як «світу ночі», доби «відходу Бога», «кінця Речей», протиставленого «Вічному Дню». Есхатологічна поетика Михайла Ореста закорінена в середньовічну образність і біблійну метафорику. Стверджується, що Орестів пантеїзм виростає з романтичної естетики й відображається у культі лісу, символіці дерев, міфі про народження і смерть, мотиві метаморфози. Особливу роль у поетичному світі автора посідає середньовічна міфологія (переосмислення міфів про Ґрааль, Парсифаля, Лоенґріна, Тангейзера та ін.)
Новації сучасного коментаря до Шевченкової повісті «Близнецы»
Full text linkThe paper discusses several controversial issues in the commentary on the story “The Twins” as part of the work on the academic three-volume edition of Shevchenko’s stories. The work is being performed by the Department of Shevchenko Studies of Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine in cooperation with the Institute of Source Studies of Shevchenko Scientific Society in America. For a better understanding of Shevchenko’s text, the researcher provides more detailed explanations, a broader presentation of the literary context, full citation of some prototexts, etc. Special attention is given to the artistic meaning of Shevchenko's ironic reference to the extremely popular “Pismovnik” by Nikolaj Kurganov, the structure and content of which are described in the paper. The author of the song “O falelei! O falelei!” was identified, and the lowercase spelling within the title is substantiated in accordance with the autograph of the story and the text of the songbook. The history of the appearance and distribution of the so-called Berdychiv calendar mentioned by Shevchenko is explained in detail. It is found that the phrase attributed to Bohdan Khmelnytskyi in the story actually originates from Ivan Kotliarevskyi’s “Aeneid”. The paper also deals with the ridiculous engraving “The Last Day of Pompeii,” created on the basis of newspaper descriptions of the painting by Karl Briullov. Shevchenko's comments on Gogol’s poem “Dead Souls” are presented alongside textual parallels from contemporary literary responses to its publication. The name of the inspector of Kyiv University students was commonly misspelled in scholarly sources, and this paper corrects the mistake. Biographical information about him is expanded using reliable documentary sources, and an analogy to the inspector's case described in the novel was found in Mykhailo Chalyi’s memoirs. The reputation of Kazimierz Marcinkiewicz’s dubious dance class is highlighted based on the reference books of the 19th century.У статті розглянуто кілька дискусійних сюжетів у коментуванні повісті «Близнецы» в рамках роботи над академічним тритомним виданням Шевченкових повістей. Для кращого читацького розуміння Шевченкового тексту докладніше аргументовано деякі пояснення, ширше представлено літературний контекст, повністю наведено окремі прототексти тощо. Розкрито художній сенс Шевченкової іронічної апеляції до надзвичайно популярного свого часу «Письмовника» Миколи Курганова, описано його структуру і зміст. З’ясовано автора пісні «О фалилей! о фалилей!». Запропоновано також кілька інших новацій та уточнень до коментаря
Модернізація епосу. Незавершені романи й повісті Ігоря Костецького: жанр, стиль, структура
Full text linkThe paper analyzes several works of Ihor Kostetsky’s experimental prose, in particular his unfinished novels “The Three Look in the Mirror” and “There Are No More Dead,” as well as the stories “Saint’s Day” and “The Story of Monk Heinrich,” focusing on genre, style, literary technique, and ideas. There is a noticeable connection between the writer’s literary practices and the achievements of 1920s Ukrainian literature, especially the work of avant-garde writers, whose technical inventions Kostetsky developed while focusing on the latest trends in postwar writing. Exploring themes related to the Ukrainian national movement, early Christianity, and the Middle Ages, Kostetskyi tests the possibilities of modernist writing and his own literary talent, demonstrating the importance of not only content but also form and material of his work. In the novels “Three Looks in the Mirror” and “There Are No More Dead,” Kostetsky adopts an unconventional approach to the traditional theme of the Ukrainian nationalist underground during the Second World War. He transforms its genre and style characteristics by combining multiple genres, such as detective and fantastic, while emphasizing an expressionistic style. To achieve this, the writer employs a wide range of literary means and techniques.
Based on early Christian material, the story “Saint’s Day” is placed at the intersection of epic and drama genres. Its content is shaped by spiritual, religious, moral, and ethical issues, which the author reveals through an analogy between Apostle John’s period and his own time. “The Story of Monk Heinrich” is the author’s attempt to comprehend the ‘soul of the Middle Ages’ through the genre of mystery, cinematic techniques, and the elements of ‘mask theatre.’У статті проаналізовано зразки «великої» прози Ігоря Костецького, зокрема його незавершені романи «Троє глядять у дзеркало», «Мертвих більше нема» й повісті «День святого», «Історія ченця Гайнріха», з погляду жанрово-стильової природи, особливостей художньої техніки, ідейного змісту. Визначено основні підходи до розуміння тематично-проблемних, образних аспектів романів і повістей І. Костецького в контексті художньої спадщини письменника. Зазначено, що, опрацьовуючи теми українського підпілля, раннього християнства, середньовіччя, І. Костецький випробовує можливості модерністського письма і власного письменницького хисту, доводячи важливість не лише змісту, а й форми і матеріалу твору