Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
Межі (без)компромісності: Олесь Гончар у рецепції Івана Кошелівця
Get PDFThe paper traces the reception of O. Honchar’s personality and works in publications of the journal “Suchasnist” in 1960s–1990s. The author of the paper bases her research on the multi-genre publications by I. Koshelivets, which had utterly polemical tone, and reinforces her observations with the other scholars’ ideas regarding the specifics of interpreting the text.
Adhering to the presumption of fact and the aesthetic criteria for assessing the work of literature, a Western critic put his maxims against a historical background and in a broad European literary context.
Defending his anti-cult position in regard to the writer’s personality of O. Honchar, I. Koshelivets evaluated the works of the Ukrainian Soviet literature classic based on the ground of artistic truth exclusively. Despite the fact that O. Honchar mastered the language skillfully and had an indisputable gift of a writer, he always adhered to the ‘boundaries of the permitted’, which made him to limit the scope of themes and adhere to the artificial style with its varnished reality and false poetic flavor. Paying tribute to the fact that O. Honchar supported the Ukrainian sixtiers and always had a pro-Ukrainian position, I. Koshelivets still kept his principled position for decades.
The critic considered the literary work of O. Honchar as a sample of socialist realism with its indisputable taboos. In particular, he analyzed in detail the most known Honchar’s novel “Cathedral”. According to I. Koshelivets, it got its fame mostly due to the party functionaries that made a relatively weak piece of literature a political event and gave it some extra-literary value, so that the issues of style and literary features became secondary. The author of the paper states that in the conditions of a totalitarian society and ideologically controlled literary process, the talent of O. Honchar couldn’t be realized properly, anyway.
This controversial topic of I. Koshelivets’s interpretation of the works by Ukrainian Soviet literature classic has been perceived within the oppositional literary-critical discourse as a kind of challenge undermining the ‘foundations’ of the national culture. Although without its detailed consideration the history of Ukrainian literature will be incomplete.У статті простежено рецепцію романістики О. Гончара на сторінках журналу “Сучасність” у 1960 – 1990 рр. Дослідниця вибудовує свою статтю на різножанрових публікаціях І. Кошелівця, підкріплюючи спостереження міркуваннями відомих літературознавців щодо специфіки інтерпретації тексту. Сповідуючи презумпцію факту та художньо-естетичні критерії поцінування художнього тексту, критик із Заходу висновував свої сентенції на історичному тлі та в широкому європейському літературному контексті. Обстоюючи свою антикультівську позицію щодо О. Гончара, він оцінював твори класика української радянської літератури виключно з позиції художньої правди. Ця контроверсійна тема в опозиційному літературно-критичному дискурсі І. Кошелівця тривалий час сприймалася своєрідним викликом, підривом “основ” національної культури, однак без її детального розгляду історія української літератури буде неповною
Параболічна структура нарису/новели-притчі Ольги Кобилянської “За готар”
Get PDFThe paper deals with the story “Za hotar” (“Beyond the Boundary”) by Olha Kobylianska from the point of view of modernist sacral aesthetics, since, as it has been observed, its architectonic structure comprises the parable of the Good Samaritan. It is proven that the relationship between the parable and the story is displayed at different levels of the literary text.
The plot of the story “Za hotar” has many obvious parallels with the Christ’s parable, down to the coincidences in the image of a merciless priest. The modernist sacral perspective of the literary work by Olha Kobylianska makes it possible not only to observe the presence of hidden signs of the New Testament parable, but also to interpret the possibility of a genre shift. This procedure allows denoting this literary work not as an essay, but as a short story, since the parable of the Good Samaritan has a characteristic feature of a short story (its main idea is represented in showing mercy by one of the Samaritans, who in biblical times were considered as people lacking any sympathy towards strangers).
The work by Olha Kobylianska provides an extremely powerful and philosophically deep insight. The plot includes the death of a daughter. On the one hand, it is perceived as quite substantiated (the child ran outdoors undressed in winter), but in terms of the mystical perspective it becomes a symbol of Christian mercy, or even a Christian self-sacrifice.
Thus, the literary work “Za hotar” by Olha Kobylianska is based on the architectonical ground of the parable about the Good Samaritan. From the realistic perspective it may be interpreted as an essay revealing the mental traditions, everyday life, ideological foundations of the Bukovynian village contemporary for the writer. Although it becomes a parable in the modernist sacral perspective, which hides the fundamental gospel basis behind a realistic plot.Аналізується новела Ольги Кобилянської “За готар”, побудована на архітектонічній основі притчі про милосердного самарянина. Доведено, що з перспективи реалізму цей твір сприймається як нарис про ментальні традиції, побут, світоглядні засади сучасного письменниці буковинського села. Однак у модерністично-сакральній перспективі він стає параболою, у якій за реалістичним сюжетом приховується євангельська першооснова
Автори українських мандрівних нарисів 1920 – 30-х років як агенти і шпигуни
Get PDFThe article deals with the engagement of the Ukrainian authors of travel essays about foreign life to the intelligence and spy activities in different forms, usually for performing the special tasks alongside with observation and making literary notes. Various textual ‘footprints’ in their travel writings prove this fact. In two interwar decades Ukrainian travel writings had a period of rise and rapid development; they were generously financed by publishing houses, editorial boards of the magazines, different state institutions and labor unions. Numerous books by amateur and experienced professional writers, predominantly about their trips around Ukrainian and other Soviet lands, were published in large numbers. Very often the travelers were professional military men, secret agents or followed out the instructions of the special service, openly recognizing it in their books.
Not so many, but still a lot of travel writings described what had been seen, heard and read abroad. Crossing the border of the USSR required essential expenses in foreign currency and special permissions; therefore only selected representatives of literature could visit European and Asian countries. This fact makes one suspect them of cooperation with different intelligence institutions. The textual analysis of the books written by S. Holovanivskyi, O. Dosvitnii, K. Kotko, L. Nedolia, V. Polishchuk and others proves that these suspicions are well-grounded. It is evidenced by numerous slips, omissions, reports on rather strange travel routes, repeated meetings abroad with Soviet consular and embassy employees, political emigrants, illegal immigrants and left-wing artists. It is obvious that the essayists were the transmitters of secret information in oral form addressed both abroad and backwards, so that it could not be found by any customs officers or counterintelligence agents. It seems that such a secret mission influenced the texts of travel writings, intensifying their anti-Western, ‘anti-capitalist’ orientation and class bias.У статті йдеться про залучення в 1920 – 1930-і роки українських авторів мандрівних нарисів про закордонне буття до розвідницько-шпигунської діяльності в різних формах. Це було виконання побіжних завдань поруч із відтворенням побаченого, на що вказують різноманітні «сліди» в. нарисових текстах книг С. Голованівського, О. Досвітнього, К. Котка, Л. Недолі, В. Поліщука та ін. У цьому переконують численні обмовки, недомовки, повідомлення про дивні маршрути мандрів, неодноразові зустрічі за кордоном із радянськими консульськими і посольськими працівниками, політичними емігрантами і нелегалами, митцями лівого спрямування. Така таємна місія накладала відбиток і на тексти мандрівних нарисів, посилюючи їх антизахідну, «антикапіталістичну» спрямованість та класову непримиренність через прагнення позбутися когнітивного дисонансу
“СВОГО ЯЗИКА НЕ ЗНАЄ…”, АБО ЧОМУ ГОГОЛЬ ПИСАВ РОСІЙСЬКОЮ?
Get PDFThe paper upholds three major theses: a) that the dichotomy of Russian and Ukrainian languages reflects Gogol’s national and spiritual ambivalence, his inward conflict between “soil and destiny” (“Gogol’s dualism”); b) that the “irregularity” of Gogol’s Russian language production (his idiolect) determined his “singularity” within Russian literature, stimulating further development of Russian literary language (“Gogol’s paradox”); and, finally, c) that the works of this “Ukrainian man of genius”(I. Franko) should be regarded as a phenomenon of Russian literature and as a Russian-language offshoot of Ukrainian culture (“the phenomenon of Gogol”).Концепція статті фундована на трьох підставових сенсових константах: а) російсько-українська лінгводихотомія мови Гоголя як відображення національної та духовної роздвоєностіписьменника, його внутрішньої драми “ґрунту й долі” (“дуалізм Гоголя”); b) “неправильність” російської мови (ідіолекту) Гоголя як чинник його “осібності” в російській літературі й водночас потужної інспірації для розвитку російської літературної мови (“парадокс Гоголя”); с) творчість“геніального українця” (І. Франко) як факт російської літератури і як російськомовне відгалуження української культури (“феномен Гоголя”)
ЛІТЕРАТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС: ВИКЛИКИ Й АПОРІЇ (ДУМКИ НЕСТОРОННЬОГО)
Get PDFIn view of present-day changes in social and spiritual paradigm as well as of general crisis of historical consciousness, the paper explores some theoretical and methodological aspects of modern literary history discourse, thus making them open to discussions. The most signifi cant of them are the controversy between the challenges of the present day and the real complexity of literary development, its inner contradictions and practical immensity (aporias) which determine the incompleteness and relativity of our knowledge about literary history.З огляду
З огляду на сучасні зміни суспільної, соціальної, духовної парадигми та загальну кризу історичної свідомості у статті розглянуто (почасти в дискусійному плані) деякі теоретичні та методологічні проблеми літературно-історичного дискурсу. Ідеться передовсім про контроверсію між актуальними вимогами часу (виклики) та реальними труднощами осягнення літературного процесу, його іманентними суперечностями, практичною неохопністю тощо (апорії), чим первісно зумовлені неповнота й релятивний характер літературно-історичного знання.
З огляЗ о
З
процесу
ПРОБЛЕМА ДИФУЗІЇ У ФОЛЬКЛОРІ: УКРАЇНСЬКИЙ ЖОРСТОКИЙ РОМАНС
Get PDFThe article deals with the problem of diffusion in folklore studies, focusing on the genre of folk romance which emerged from interaction of bookish and folklore traditions. Therefore, this lyrical form provides a vivid illustration of penetration of literary texts into oral tradition which once led to the shifting of thematic accents, changes in form and genre, and the loss of authorship. The author of the paper also singles out several levels on which the diffusion occurs in folk romances (ethnic, social, and genre diffusion).Дифузія у фольклорі вивчається крізь призму народного романсу, який виник унаслідок взаємодії книжної та фольклорної традиції. На конкретному прикладі розглянуто проникнення в усну традицію літературного тексту, у результаті чого відбулося зміщення тематичних акцентів, змінилися форма та жанр, втрачено авторство. Дослідниця виокремлює кілька рівнів, на яких відбувається дифузія в народному романсі (етнічна, соціальна, жанрова дифузія)
КВІТКОВИЙ СТИЛЬ ТА УЛАМКИ ОРФІЧНОГО МІФУ В ЛІРИЦІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Get PDFThe article explores the semantics of the artistic concept “fl ower” in Lesia Ukrayinka’s lyrical poetry. The contextual meanings of fl oral images are interpreted in the light of Art Nouveau aesthetics, and the fl ower elements themselves are thus regarded as traces of Orphic myth.У статті розкрито семантику художнього концепту “квіти” в ліриці Лесі Українки. Контекстуальні значення квіткових образів тлумачаться у річищі сецесійної естетики. Квітковий стиль у творчості поетеси розглянуто як окремі елементи Орфічного міфу
ПАВЛО ФИЛИПОВИЧ ПРО ЄВГЕНА ГРЕБІНКУ В КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРНИХ ОБСТАВИН ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ
Get PDFThe paper analyzes the reception of Yevhen Hrebinka’s personality, his literary style, and relations with Taras Shevchenko which found expression in Pavlo Fylypovych’s studies of the 1920s.У статті аналізується рецепція постаті Євгена Гребінки, стильових рис його творчості, взаємин із Тарасом Шевченком у студіях Павла Филиповича 1920-х років
“РОБІТНИК ШЕВИРЬОВ” МИХАЙЛА АРЦИБАШЕВА І “ЧЕСНІСТЬ З СОБОЮ” ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА: ДВІ МОДЕЛІ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ГНОЗИСУ
Get PDFThis article explores the poetological and intertextual parallels between the prose of V.Vynnychenko andM.Artsybashev. The author of the essay investigates the modes of transformation V.Vynnychenko applies inadopting the plot of his forerunner, and clarifi es the role of biblical and cultural contexts in the works of the bothwriters. On these grounds he analyses the differences between genre and style of the given texts.У статті висвітлюються особливості поетики й інтертекстуальні взаємоперегуки у творах М. Арцибашевата В. Винниченка. З’ясовано принципи можливої художньої трансформації В.Винниченком сюжетупопередника, значення біблійного й загальнокультурного інтертексту в обох авторів. Проаналізовановідмінності жанрово-стильових манер російського і українського письменників
ГІПОТИПОЗИС У ТВОРЧОСТІ ШЕВЧЕНКА – ОСНОВНИЙ ЗАСІБ МОДЕЛЮВАННЯ ВІЗУАЛЬНОГО ОБРАЗУ УКРАЇНИ
Get PDFThe article focuses upon different types and levels of interaction between literature and visual arts in theworks by T.Shevchenko. Such an interaction naturally calls for the new apparatus criticus, and the introductionof hypotyposis as a representation of a certain verbal and visual interaction mode seems to be one of thepossible solutions allowing to meet this demand. Thus the numerous hypotyposes found in T.Shevchenko’spoetry and prose works usually have their equivalents in his paintings as well as in the works of a whole numberof prominent Ukrainian painters.Стаття присвячена міжвидовій взаємодії літератури та образотворчого мистецтва у творчості Т.Шевченка. Питання інтеракціонізму і комплексної рецепції вимагають розробки термінологічного апарату,зокрема, тут відслідковується гіпотипозис як одна з форм словесно-зображального інтеракціонізму.Численні гіпотипозиси в поезії та прозі Шевченка мають відповідники в його образотворчому мистецтві,а також у творах низки українських художників